Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт
| Вид материала | Документы |
- Прийомна сім’я в запитаннях-відповідях!, 190.15kb.
- Інформаця про особливості роботи відділу у справах сім`ї та молоді, міського центру, 63.45kb.
- План роботи відділу сім’ї та молоді управління у справах сім’ї, молоді та спорту, 48.63kb.
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 111.41kb.
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 115.44kb.
- Хід проведення Регіональних акцій, 43.08kb.
- Міністерство україни у справах сім'Ї, молоді та спорту, 448.58kb.
- Кабінету Міністрів України від 22. 11. 2010 №2140-р Про затвердження плану заходів, 42.72kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни лях-породько олексій, 316.9kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни чернявський максим вікторович, 336.17kb.
2. Інформація про заходи, вжиті для захисту дітей від ксенофобії та інших, пов‘язаних з нею форм, нетерпимості (стаття 2)
Відповідно до Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 ).
Як вже зазначалося, стаття 161 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Проте ця стаття на практиці рідко застосовується судами, оскільки для засудження на підставі цього положення треба довести умисність дій правопорушника, а це не завжди можливо зробити.
Водночас, існує нагальна потреба внести до деяких законодавчих актів України поправки щодо посилення відповідальності за прояви екстремізму, ксенофобії, антисемітизму, расової й релігійної нетерпимості, особливо у зв’язку зі збільшенням чисельності нападів расистського характеру. Розроблений проект закону про внесення таких змін до законодавства країни знаходиться на розгляді у Парламентському комітеті з питань правової політики та діяльності правоохоронних органів.
З метою запобігання поширення ксенофобії, расистської й антисемітської інформації через комп’ютерні системи у квітні 2005 р. Україна підписала Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, що стосується криміналізації дій расистського і ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи.
Протягом останніх років в Україні активізувалися зусилля урядових органів і недержавних організацій у напрямку протидії поширенню ксенофобії і расизму. У Службі безпеки України за дорученням Президента України створено окремий підрозділ із виявлення і припинення дій, спрямованих на розпалювання расової і національної ворожнечі. При Міністерстві внутрішніх справ України створена міжвідомча робоча група з питань протидії ксенофобії і расизму та затверджені заходи з протидії расизму і ксенофобії, розраховані на період до 2009 року. Неурядові організації, зокрема правозахисні, здійснюють моніторинг проявів екстремізму, ксенофобії, антисемітизму, расової й релігійної нетерпимості, розробили й запроваджують тренінгові курси для працівників правоохоронних органів та педагогічних працівників.
3. Інформація про заходи, вжиті з метою забезпечення:
(а) незастосування до осіб молодше 18 років смертних вироків (стаття 6)
Україна скасувала смертну кару як міру покарання. Верховною Радою України 22 лютого 2000 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким виключено з Кримінального кодексу (в редакції 1960 року) такий вид покарання як смертна кара.
Також Законами України від 22 лютого 2000 року № 1484-III Україною ратифіковано Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари, та від 28 листопада 2002 року №318-IV ратифіковано Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин.
Згідно з частиною першою статті 18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. При цьому, положеннями статті 22 Кримінального кодексу України передбачено, що відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за насильницькі та майнові злочини. Вичерпний перелік, яких встановлений у частині другій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 102 Кримінального кодексу України покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті, коли за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, неповнолітньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
(b) реєстрації смерті дітей та її розслідування (де доречно), звітності про такі випадки;
Як зазначалося у попередніх доповідях, в Україні Державний комітет статистики України збирає дані щодо дитячої смертності за видами хвороб та від нещасних випадків (див. Дод. ІІ, табл.7). Усі нещасні випадки з дітьми розслідуються органами внутрішніх справ та прокуратури з метою встановлення причин та умов, які сприяли цьому та для встановлення причетних до цього осіб, якщо такі мали місце.
Аналіз дитячої смертності засвідчив, що протягом 2002-2006 рр. чисельність померлих дітей щорічно скорочується. Проте, з кожним роком, починаючи з 2003 р. зростала чисельність померлих дітей віком до 1 року. В Україні має місце проблема достовірності зареєстрованого показника, що підтверджується результатами оцінки, проведеної експертами ВООЗ у 2003 р., згідно з якими показник смертності дітей віком до 5-ти років в Україні складав 20,0 на 10000 народжених живими при офіційному показнику – 13,0 на 10000 народжених живими. Наявність зазначеної проблеми підтверджується і співвідношенням показників мертвонароджуваності і ранньої неонатальної смертності, яке за даними ВООЗ повинно бути 1,0:1,0. В Україні у 2006 р. це співвідношення складало 1,3, а в деяких областях, які мали найнижчий показник смертності новонароджених у ранньому неонатальному періоді вдвічі вищий. У 2006 р. показник малюкової смертності становив 9,8 на 1000 народжених живими. Зростання відбулося за рахунок смертності дітей у періоді живонародженості і свідчить про наявність проблем в організації надання медичної допомоги.
Достатньо високою залишається смертність дітей від зовнішніх причин смерті. Згідно із статистикою кожна четверта дитина померла внаслідок зовнішніх дій. Внаслідок зовнішніх причин смерті у 2006 р. померло майже вдвічі більше хлопчиків (1452 осіб) ніж дівчаток (764 осіб). Суттєвої різниці за місцем проживання померлих дітей від зовнішніх причин смерті не спостерігається: у 2006 році від зовнішніх причин смерті померло 1167 дітей, які проживали у міських поселеннях та 1049 осіб, які проживали у сільських поселеннях.
(с) виживання дітей будь-якого віку та забезпечення мінімізації ризиків, на які особливо може наражатися ця група (зараження хворобами, що передаються статевим шляхом, насильство тощо)
Дотримуючись права дитини на життя в Україні у 2004 р. було заборонено штучне переривання вагітності від 12 до 22 тижнів вагітності, крім обставин, передбачених законодавством (захворюваність на окремі види хвороб та наявність споріднених проблем охорони здоров’я) та внесенні зміни до ст. 281 Цивільного кодексу. Значним кроком в охороні здоров’я дітей стало прийняття у 2006 р. рішення щодо реєстрації з 1.01.2007 р. дітей, які при народжені мали вагу від 500 грамів і більше, відповідно до нових критеріїв перинатального періоду. Таким чином, юридично визнано право на життя, реєстрацію і громадянство всіх народжених дітей незалежно від терміну вагітності і ваги при народженні, що відповідає 6 та 7 статтям Конвенції про права дитини. Впровадження в Україні критеріїв ВООЗ щодо визначенні перинатального періоду та життєздатності плода сприятиме покращенню організації роботи акушерської та неонатологічної служб і наближенню надання медичної допомоги новонародженим до європейських стандартів. Впровадження зазначених критеріїв передбачає, за даними експертів ВООЗ та згідно з досвідом країн пострадянського простору, збільшення показника малюкової смертності щонайменше на 30% з подальшим достовірним зниженням.
У 2006 році в Україні народилося 2829 дітей з вагою 500-1500 грамів (з вагою 500-999 грамів – 1304 особи), що становить 0,62% від усіх народжених, 4665 – з вагою 1500-1900 грамів (1,02%).
Див. розділ п с. Р. VI