Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

Вид материала

Содержание

b) Збереження ідентичності (стаття 8)
с) Свобода висловлювання власних думок (стаття 13)
d) Свобода думки, совісті та релігії (стаття 14)
е) Свобода асоціацій та мирних зборів (стаття 15)

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 27

(b) Збереження ідентичності (стаття 8)

Законодавством України передбачено, що дитина, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я (Ст. 295 Цивільного кодексу України). Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім'я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

У разі, якщо над дитиною, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження.

Як уже зазначалося, при зміні громадянства дитини віком від 15 до 18 років обов’язково потрібна її згода.

Проте, слід зазначити, що одне із положень законодавства України стосовно право усиновителя приховувати факт усиновлення і вимагати заборони розголошення цієї інформації як до, так і після досягнення дитиною повноліття, не відповідає вимогам Конвенції щодо збереження ідентичності і суперечить Конвенції ООН про права дитини.

(с) Свобода висловлювання власних думок (стаття 13)

Відповідно до чинного законодавства дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї (ст. 171 Сімейного кодексу України)

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислуханою при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Див. також п. d Р.ІІІ.

(d) Свобода думки, совісті та релігії (стаття 14)

Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.

(е) Свобода асоціацій та мирних зборів (стаття 15)

Відповідно до національного законодавства діти мають право на об'єднання в самостійні дитячі та молодіжні громадські організації. Дитячі громадські організації є об'єднаннями громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства (ст. 1 Закону України „Про молодіжні та дитячі громадські організації”). Діти від 14 до 18 років можуть бути також членами молодіжних організацій, до яких входять громадяни віком від 14 до 35 років. Створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється. Законодавством країни також забороняється участь дітей у політичних мітингах і демонстраціях.

В Україні нараховується понад 1,5 тис. легалізованих дитячих організацій. Крім того, в загальноосвітніх школах створюються і діють органи учнівського самоврядування (оскільки, за законодавством країни, вони не проходять реєстрацію, їх чисельність невідома). Держава підтримує розвиток громадських організацій, в т.ч. і дитячих. В Україні діє механізм надання фінансової підтримки дитячим громадським організаціям в реалізації їх соціальних програм (для організацій всеукраїнського рівня ці кошти щорічно плануються Державним бюджетом України, для регіональних організацій – місцевими бюджетами), передбачена пільгова система їх оподаткування як неприбуткових організацій, здійснюється державна інформаційно-методична підтримка.

За останні роки було розроблено чимало прогресивних форм і методів співпраці органів державної влади і громадських організацій, що сприяли становленню та розвиткові дитячих організацій як дієвого демократичного ресурсу держави. З метою ефективного розподілу коштів, які виділяються з Державного бюджету України на державну підтримку реалізації програм молодіжних і дитячих організацій, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. затверджено Порядок проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями стосовно дітей, молоді, жінок та сім’ї. Щорічно держава визначає напрямки співпраці відповідно до пріоритетів державної політики. Як правило, це – патріотичне виховання, сприяння здоровому способу життя, неформальна освіта, екологічна просвіта тощо. Динаміка делегування повноважень громадським дитячим об’єднанням щодо виконання державних програм з наданням відповідного фінансування збільшується і на кінець 2006 р. простежується як по Україні загалом (див. табл. 2), так і по всіх регіонах. Суми коштів, що виділялися на місцевому рівні, змінюються залежно від фінансових можливостей регіонів і затверджуються рішенням місцевих рад.

Таблиця 2

Динаміка виділення коштів всеукраїнським дитячим громадським організаціям на реалізацію програм – переможців конкурсу

(за даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту)

Рік	2003	2004	2005	2006
Кількість організацій	6	3	7	7
Сума фінансування	419 тис.грн. (83 800 дол.США)	347 тис. грн. (68 713 дол.США)	500 тис. грн. (100 000 дол.США)	573 тис. грн. (106 337 дол.США)

До факторів, що перешкоджають розвитку співпраці дитячих громадських організацій з органами державної влади слід віднести: