Geum.ru

Стаття 22. Права органів державної податкової служби

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9
«, але не нижче фактичних витрат з їх виготовлення (придбання), визначених відповідно до пункту 7.9 статті 7 розділу ІІІ цього Кодексу,» із абз.1 п.10.1 ст.10 Розділу V ПКУ;

2) Митна вартість товарів визначається відповідно Митного кодексу України і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Насьогодні існують непоодинокі необґрунтовані випадки підвищення митної вартості товарів з боку митних органів з метою збільшення бази оподаткування.

Внаслідок цього митна вартість може суттєво відрізнятися не тільки від договірної (контрактної ) вартості товарів (і фактичних витрат підприємства, пов’язаних з придбанням таких товарів), а навіть від справедливої (ринкової) вартості ідентичних товарів, що склалася на території України, що може негативно вплинути на доцільність імпорту таких товарів.

Окрім того, такий підхід не відповідає призначенню митної вартості як вартості виключно для цілей митного оподаткування.

У зв’язку з цим пропонуємо виключити абз. 3 п.10.1 Розділу V ПКУ;

3) необхідно врегулювати питання ліквідації основних фондів з підстав, наведених у абз.2 п.11.8 ст.11 Розділу V ПКУ з метою досягнення відповідності п.10.1 та п.11.8 один одному. У зв’язку з цим, пропонуємо нову редакцію абз.5 п.10.1 ст.10 Розділу V ПКУ.

1) Визначення бази оподаткування у запропонованому у абз.1 цього пункту порядку не враховує випадки реалізації неліквідних товарів, які втратили свої споживчі якості через зміну кон’юнктури ринку або у зв’язку із втратою їх певних властивостей. У зв’язку з цим, пропонуємо виключити слова «, але не нижче фактичних витрат з їх виготовлення (придбання), визначених відповідно до пункту 7.9 статті 7 розділу ІІІ цього Кодексу,» із абз.1 п.10.1 ст.10 Розділу V ПКУ;

2) Митна вартість товарів визначається відповідно Митного кодексу України і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Насьогодні існують непоодинокі необґрунтовані випадки підвищення митної вартості товарів з боку митних органів з метою збільшення бази оподаткування.

Внаслідок цього митна вартість може суттєво відрізнятися не тільки від договірної (контрактної ) вартості товарів (і фактичних витрат підприємства, пов’язаних з придбанням таких товарів), а навіть від справедливої (ринкової) вартості ідентичних товарів, що склалася на території України, що може негативно вплинути на доцільність імпорту таких товарів.

Окрім того, такий підхід не відповідає призначенню митної вартості як вартості виключно для цілей митного оподаткування.

У зв’язку з цим пропонуємо виключити абз. 3 п.10.1 Розділу V ПКУ;

3) необхідно врегулювати питання ліквідації основних фондів з підстав, наведених у абз.2 п.11.8 ст.11 Розділу V ПКУ з метою досягнення відповідності п.10.1 та п.11.8 один одному. У зв’язку з цим, пропонуємо нову редакцію абз.5 п.10.1 ст.10 Розділу V ПКУ.

Стаття 11. Особливості визначення бази оподаткування у разі постачання товарів/послуг в окремих випадках

11.4. Базою оподаткування для товарів/послуг, що передають­ся/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів без передачі/отримання права власності на такі товари (послуги), є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 10 цього розділу.

Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту у платників податку, що здійснюють постачання/ отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари (послуги), визначається за правилами, встановленими статтями 9 і 21 цього розділу.

Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.



11.4. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому законодавством.

Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими статтею 9 цього розділу, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів/послуг за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів/послуг або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів/послуг, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів/результатів послуг довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів/послуг, придбаних повіреним за його дорученням.



Слід звернути увагу на наступне: при переданні товарів комісіонеру згідно з договором комісії, право власності на такі товари залишається у комітента до моменту їх реалізації покупцю. Тобто у такому разі об’єкт оподаткування виникати не повинен, у зв’язку з тим, що це суперечить логіці податку на додану вартість, як непрямого податку, що додається до ціни товару і сплачується покупцем.

Об’єкт оподаткування повинен виникати тільки у разі реалізації таких товарів покупцю.

Аналогічну логіку слід застосувати по відношенню придбання товарів (послуг) за договорами доручення.

У зв’язку з цим пропонуємо абз. 2 п.11.4 Розділу V ПКУ наблизити до чинного положення, викладеного у п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».



Слід звернути увагу на наступне: при переданні товарів комісіонеру згідно з договором комісії, право власності на такі товари залишається у комітента до моменту їх реалізації покупцю. Тобто у такому разі об’єкт оподаткування виникати не повинен, у зв’язку з тим, що це суперечить логіці податку на додану вартість, як непрямого податку, що додається до ціни товару і сплачується покупцем.

Об’єкт оподаткування повинен виникати тільки у разі реалізації таких товарів покупцю.

Аналогічну логіку слід застосувати по відношенню придбання товарів (послуг) за договорами доручення.

У зв’язку з цим пропонуємо абз. 2 п.11.4 Розділу V ПКУ наблизити до чинного положення, викладеного у п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

11.8. У разі коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за балансовою вартістю, визначеною на дату постачання таких фондів.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

11.8. У разі коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за балансовою вартістю, визначеною на дату постачання таких фондів.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку під час перевірки подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пропонуємо врегулювати питання надання відповідних документів, передбачених абз.2 цього пункту. Із запропонованої редакції незрозуміло коли повинні надаватися такі документи: під час перевірки платника податку чи одразу ж після здійснення ліквідації основного фонду?

У зв’язку з цим пропонуємо викласти абз.2 п.11.8 ст.11 Розділу V ПКУ у новій редакції і перед словами «подає органу державної податкової служби» додати слова «під час перевірки».

Пропонуємо врегулювати питання надання відповідних документів, передбачених абз.2 цього пункту. Із запропонованої редакції незрозуміло коли повинні надаватися такі документи: під час перевірки платника податку чи одразу ж після здійснення ліквідації основного фонду?

У зв’язку з цим пропонуємо викласти абз.2 п.11.8 ст.11 Розділу V ПКУ у новій редакції і перед словами «подає органу державної податкової служби» додати слова «під час перевірки».

Стаття 12. Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України

12.2. Для послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податку, що включається у ціну постачання. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Стаття 12. Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України

12.2. Для послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податку, що включається у ціну постачання. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання безоплатних послуг від нерезидентів база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Останнє речення п.12.2 Розділу V Проекту Кодексу може викликати неоднозначне трактування, зокрема:

- маються на увазі безоплатні послуги, одержані від нерезидента;

- чи маються на увазі послуги одержані від нерезидента, які залишилися неоплаченими на дату їх оримання, але будуть оплачені згодом?

З метою уникнення неоднозначного трактування п.12.2 Розділу V Проекту Кодексу пропонуємо редакційно відкоригувати текст цього пункту й викласти його в новій редакції.

Останнє речення п.12.2 Розділу V Проекту Кодексу може викликати неоднозначне трактування, зокрема:

- маються на увазі безоплатні послуги, одержані від нерезидента;

- чи маються на увазі послуги одержані від нерезидента, які залишилися неоплаченими на дату їх оримання, але будуть оплачені згодом?

З метою уникнення неоднозначного трактування п.12.2 Розділу V Проекту Кодексу пропонуємо редакційно відкоригувати текст цього пункту й викласти його в новій редакції.

Стаття 14. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту)

14.3. Результат перерахунку податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача надсилається органу державної податкової служби разом із податковою декларацією за звітний податковий період або у її складі у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.



14.3. Результат перерахунку податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Залишається незрозумілим, що мається на увазі:

- врахування суми коригування при розрахунку зобов’язань з податку на додану вартість за звітний період і відображення такої суми у податковій декларації;

- чи надання документу (розрахунку коригування), що містить результат перерахунку податкових зобов’язань та податкового кредиту, до податкової служби разом із податковою декларацією?

З метою уникнення неоднозначного трактування п.14.3 Розділу V ПКУ пропонуємо нову редакцію цього пункту.

Залишається незрозумілим, що мається на увазі:

- врахування суми коригування при розрахунку зобов’язань з податку на додану вартість за звітний період і відображення такої суми у податковій декларації;

- чи надання документу (розрахунку коригування), що містить результат перерахунку податкових зобов’язань та податкового кредиту, до податкової служби разом із податковою декларацією?

З метою уникнення неоднозначного трактування п.14.3 Розділу V ПКУ пропонуємо нову редакцію цього пункту.

Стаття 15. Розміри ставок податку

15.1. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) основна ставка податку становить 20 відсотків (з 01.01.2012 р. застосовується ставка – 19 відсотків; з 01.01.2013 р. застосовується ставка – 18 відсотків; з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. застосовується ставка - 17 відсотків);



15.1. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) основна ставка податку становить 20 відсотків (з 01.01.2012 р. застосовується ставка – 19 відсотків; з 01.01.2013 р. застосовується ставка – 18 відсотків; з 01.01.2014 р. застосовується ставка - 17 відсотків);


При такому формулюванні ставки податку на додану вартість, ставка на рівні 20% буде відновлена з 01.01.2015 року, тобто знов збільшена після поступового зниження на протязі 2012-2014 років. Це не відповідає основним напрямам податкової реформи, наголошеним у Бюджетній декларації, схваленій постановою Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2011 рік» від 19 квітня 2010 р. № 315 щодо проведення реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом прийняття Податкового кодексу України, в якому передбачити поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

У зв’язку з цим пропонуємо виключити слова «по 31.12.2014 р.».

При такому формулюванні ставки податку на додану вартість, ставка на рівні 20% буде відновлена з 01.01.2015 року, тобто знов збільшена після поступового зниження на протязі 2012-2014 років. Це не відповідає основним напрямам податкової реформи, наголошеним у Бюджетній декларації, схваленій постановою Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2011 рік» від 19 квітня 2010 р. № 315 щодо проведення реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом прийняття Податкового кодексу України, в якому передбачити поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

У зв’язку з цим пропонуємо виключити слова «по 31.12.2014 р.».

Стаття 16. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою

16.1. Операції, зазначені у статті 7 цього розділу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті “а” пункту 15.1 статті 15 цього розділу, яка є основною.

16.1.1. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування з урахуванням особливостей підпункту “а” пункту 15.1 статті 15 цього розділу та додається до ціни товарів/послуг.


16.1. Операції, зазначені у статті 7 цього розділу (крім п. 7.1 г), за виключенням операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнені від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті “а” пункту 15.1 статті 15 цього розділу, яка є основною.


Виключити

У зв’язку з тим, що у переліку об’єктів оподаткування, визначених у статті 7 Розділу V ПКУ наявні експортні операції, які оподатковуються за ставкою 0%. У зв’язку з цим пропонуємо нову редакцію п.16.1.

Пропонуємо також виключити п 16.1.1 у зв’язку з тим, що він не надає ніякої додаткової інформації: ставка 20% як основна (з поступовим її зниженням) наведена у п.15.1, а те, що податок на додану вартість додається до ціни випливає із його визначення.

У зв’язку з тим, що у переліку об’єктів оподаткування, визначених у статті 7 Розділу V ПКУ наявні експортні операції, які оподатковуються за ставкою 0%. У зв’язку з цим пропонуємо нову редакцію п.16.1.

Пропонуємо також виключити п 16.1.1 у зв’язку з тим, що він не надає ніякої додаткової інформації: ставка 20% як основна (з поступовим її зниженням) наведена у п.15.1, а те, що податок на додану вартість додається до ціни випливає із його визначення.

Стаття 17. Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою

17.1. За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

17.1.1) експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений належним чином оформленою митною декларацією з відповідними відмітками митного органу про перетинання державного кордону України за межі митної території України;



17.1.1) експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений належним чином оформленою митною декларацією.

У відповідності до ст..81 Митного Кодексу України «умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.»

Таким чином, визначення необхідності проставляти відмітки на митній декларації належить виключно до компетенції Державної Митної служби України. (Див. додатково Порядок заповнення митної декларації при переміщенні громадянами предметів через митний кордон України, затверджений Наказом Державної митної служби України від 04.06.2008 р. N 604 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 р. за N 629/15320).

У зв’язку з цим пропонуємо виключити слова «з відповідними відмітками митного органу про перетинання державного кордону України за межі митної території України».

У відповідності до ст..81 Митного Кодексу України «умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.»

Таким чином, визначення необхідності проставляти відмітки на митній декларації належить виключно до компетенції Державної Митної служби України. (Див. додатково Порядок заповнення митної декларації при переміщенні громадянами предметів через митний кордон України, затверджений Наказом Державної митної служби України від 04.06.2008 р. N 604 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 р. за N 629/15320).

У зв’язку з цим пропонуємо виключити слова «