Податкова система в Україні. Декларування доходів

Вид материала

Содержание

До системи органів державної податкової служби належать
Прибуткові податки
Податки на різні дії
До загальнодержавних податків належать, зокрема
Загальнодержавні податки, збори та обов’язкові
2 види місцевих податків та 12
Місцеві податки та збори, механізм їх справляння та порядок їх сплати

Подобный материал:

Податкова система в Україні. Декларування доходів

Шановні учні!

В останні роки робота з формування високої податкової культури у молоді набуває особливого значення та уваги з боку органів державної податкової служби України, оскільки виховання сумлінного платника податків починається з дитинства.

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Систему оподаткування має і Україна.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників викладено в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування".

Згідно із статтею 3 Закону України Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" основними принципами побудови системи оподаткування в Україні є:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов’язкове дотримання принципів оподаткування - нагальне питання. „Податки повинні бути зрозумілими, стабільними та низькими, але платити їх зобов'язані всі” - завдання, поставлене Президентом України В.А.Ющенком (передвиборча програма Президента України В.А.Ющенка „Десять кроків назустріч людям”, звернення Президента України до Верховної Ради України 9 лютого 2006 року).

Органом, на який покладено забезпечення дотримання законодавства про податки, повний облік всіх платників податків та інших обов’язкових платежів в бюджет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення цих платежів є Державна податкова служба. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

До системи органів державної податкової служби належать:

- Державна податкова адміністрація України,

- державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя),

- районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Завданнями органів державної податкової служби є: (стаття 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Податки (у загальному розумінні) - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Податки виникли одночасно із становленням держави. Накопичені у державі матеріальні блага розподіляються суспільством на користь держави для виконання останньою властивих їй функцій – оборони, охорони правопорядку, підтримки соціальної рівноваги тощо. Таким чином, сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів (в Україні) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податки класифікуються за різними ознаками. Класифікація податків проводиться:

- за формою оподаткування;

- за економічним змістом об’єкта оподаткування;

- в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

- за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

- в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

- в залежності від встановленого порядку використання;

- за суб’єктом оподаткування.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном.

До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки (наприклад податок з доходів фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата (податок) за землю, податок на промисел, податок на прибуток підприємств).

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

До непрямих податків належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на:

- прибуткові податки;

- майнові податки;

- податки на споживання;

- податки на різні дії.

Прибуткові податки стягуються з доходів (прибутків) фізичних та юридичних осіб. Майнові податки застосовуються при оподаткуванні рухомого та нерухомого майна, а також на використання різних ресурсів — землі, води, корисних копалин тощо.

Податки на споживання сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

Податки на різні дії стягуються за оформлення юридичних чи господарських актів, з фінансових операцій, реалізації продукції тощо.

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів визначено Законом України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (статті 14, 15)

До загальнодержавних податків належать, зокрема:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- мито;

- державне мито та інші

Загальнодержавні податки, збори та обов’язкові платежі встановлюються Верховною Радою України та стягуються в обов’язковому порядку на всій території України незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки та збори налічують 14 видів платежів. Сьогодні в Україні існує 2 види місцевих податків та 12 — місцевих зборів.

До місцевих податків і зборів належать:

- податок з реклами;

- комунальний податок.

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір та інші

Місцеві податки та збори, механізм їх справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законодавством України про місцеві податки та збори.

Декларування доходів

З 1 січня 2008 року розпочалася кампанія декларування громадянами свого майнового стану та доходів, отриманих ними протягом 2007 року.

Декларування у 2008 році доходів фізичних осіб пов’язане з виконанням платниками податку вимог Закону України від 200.05.2003 р. № 889 „Про податок з доходу фізичних осіб”, з гідно з положенням якого платники податку у відповідних випадках зобов’язані подати декларацію про доходи, отримані протягом 2007 року або мають право подати декларацію для отримання податкового кредиту.

Нормативно-правовими актами слід керуватися при поданні декларації про отримані доходи

Закон України від 22 травня 2003 року №889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон).
Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (розділ IV).
Наказ ДПА України від 21.04.93 №12 „Про затвердження інструкції про прибутковий податок з громадян” (зі змінами та доповненнями), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64.
Наказ ДПА України від 22.09.03 №442 „Про затвердження інструкції про податковий кредит”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.03 за №879/8200.

Громадяни зобов’язані подати річну декларацію про доходи, які отримували такі доходи:

від нерезидентів (іноземні доходи);
від здійснення операцій з інвестиційними активами (продаж цінних паперів, корпоративних прав та інше);
нецільову благодійну допомогу від благодійника – фізичної особи у розмірі що сукупно перевищує 740 грн. За рік ( якщо громадянин не має права на отримання податкової соціальної пільги)
від надання майна в оренду фізичним особам (якщо громадяни, які подають декларацію не є суб’єктами підприємницької діяльності);
у вигляді виграшу у гральних закладах;
від фізичних осіб, які не суб’єктами підприємницької діяльності
інші доходи, з яких протягом 2007 року податок не утримувався.

Декларацію громадянин може подати до податкового органу особисто (тоді датою подання вважається дата її реєстрації) або надіслати поштою (тоді датою її подання вважатиметься дата здійснення поштового відправлення, зазначена на штампі відділення зв’язку).

З метою виконання вимог Закону щодо декларування та недопущення виникнення напруги у суспільстві з причин унеможливлення виконання громадянами свого конституційного обов’язку щодо декларування доходів, до затвердження нової форми річної декларації про майновий стан і доходи, передбаченої Законом, як виняток, і у 2008 році допускається використання (заповнення та подання платниками податку) бланку декларації (Додаток №1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64, із змінами і доповненнями).

Органи державної податкової служби на місцях забезпечують платників податку безоплатно бланками декларації, формами переліку сум витрат та розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.

У разі коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду або зобов'язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цього пункту, то:

а) така уповноважена особа несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання такої декларації на рівні відповідальності, визначеної законом для платника податку, а такий платник податку звільняється від зазначеної відповідальності;

б) зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на таких інших, ніж платник податку, осіб:

на опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;

на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, об'явленого в установленому порядку банкрутом.

У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.

Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Blog

Податкова система в Україні. Декларування доходів

Содержание