Стаття 22. Права органів державної податкової служби
| Вид материала | Кодекс |
- Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
- Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
- Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
- Оподаткування та податкова політика в сучасних умовах. Основні напрями податкової реформи, 753.21kb.
- Розділ І. Науково-правові засади адміністративної організації місцевих органів податкової, 438.64kb.
- Про подання електронної податкової звітності, 204.25kb.
- Про подання електронної податкової звітності, 203.74kb.
- Звіт про проведену роботу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці, 520.53kb.
- План основних питань економічної І контрольної роботи Державної податкової інспекції, 1429.55kb.
- Податкова система в Україні. Декларування доходів, 107.65kb.
2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
2.2.2) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:
а) роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
2.2.2) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:
а) роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
В підпункті а) 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 глави 1 розділу XIV після слів „крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива” додати слова „та столових вин”.
Розділ XIX Прикінцеві та перехідні положення
40) У Законі України „Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194):
статтю 18 доповнити абзацом такого змісту „податкова інформація”;
доповнити статтею 251 такого змісту:
„Стаття 251. Податкова інформація.
Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.
Захист податкової інформації гарантується державою.
Порядок надання та отримання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.
Орган державної податкової служби не несе відповідальності за оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке оприлюднення здійснено без згоди органів державної податкової служби.
Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативна-правовими актами.”
абзац сімнадцятий статті 30 доповнити словами „а також є необхідною для контролю за дотримання податкового, бюджетного та валютного законодавства.”
в абзаці сьомому у статті 37 після слів “або нормативними актами” доповнити словами “, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу у межах компетенції щодо здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю”;
абзац восьмий статті 37 викласти у такій редакції:
“інформацію фінансових установ, підготовлену для контролюючих органів, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу для здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю.”;
40) У Законі України „Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194):
статтю 18 доповнити абзацом такого змісту „податкова інформація”;
доповнити статтею 251 такого змісту:
„Стаття 251. Податкова інформація.
Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.
Захист податкової інформації гарантується державою.
Порядок надання та отримання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.
Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативна-правовими актами.”
абзац сімнадцятий статті 30 доповнити словами „а також є необхідною для контролю за дотримання податкового, бюджетного та валютного законодавства.”
в абзаці сьомому у статті 37 після слів “або нормативними актами” доповнити словами “, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу у межах компетенції щодо здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю”;
абзац восьмий статті 37 викласти у такій редакції:
“інформацію фінансових установ, підготовлену для контролюючих органів, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу для здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю.”;
В пункті 40 виключити абзац „Орган державної податкової служби не несе відповідальності за оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке оприлюднення здійснено без згоди органів державної податкової служби”.
РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Стаття 1. Визначення термінів
1.2) особа – будь-яка із зазначених нижче осіб:
суб’єкт господарювання – юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб’єктом господарювання;
16.1.86) Суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець.
1.2) особа – будь-яка із зазначених нижче осіб:
- юридична особа, що є суб’єктом господарювання, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;
- інша юридична особа, що не є суб’єктом господарювання;
Пропонується у Розділі 1 ПКУ додати визначення терміну «суб’єкт господарювання», а також з метою уникнення неоднозначного трактування терміну «особа», перефразувати абз.2 п.1.2) Розділу V ПКУ і викласти його у запропонованій редакції
Пропонується у Розділі 1 ПКУ додати визначення терміну «суб’єкт господарювання», а також з метою уникнення неоднозначного трактування терміну «особа», перефразувати абз.2 п.1.2) Розділу V ПКУ і викласти його у запропонованій редакції
Стаття 5. Порядок реєстрації платників податку
5.8. На вимогу органу державної податкової служби під час розгляду питання щодо реєстрації особи як платника податку така особа зобов’язана подати документи, що підтверджують наявність підстав для її реєстрації як платника податку. Перелік таких документів встановлюється центральним органом державної податкової служби. Неподання особою таких документів або подання недостовірних даних чи документів є підставою для відмови в реєстрації особи як платника податку.
Орган державної податкової служби для прийняття остаточного рішення щодо реєстрації особи як платника податку має право здійснити дореєстраційний візит до суб’єкта господарювання для підтвердження підстав для реєстрації.
5.8. На вимогу органу державної податкової служби під час розгляду питання щодо реєстрації особи як платника податку така особа зобов’язана подати документи, що підтверджують наявність підстав для її реєстрації як платника податку. Перелік таких документів встановлюється центральним органом державної податкової служби. Неподання особою таких документів або подання недостовірних даних чи документів є підставою для відмови в реєстрації особи як платника податку.
Дореєстраційний візит до платника податку – це за суттю додаткова перевірка. При цьому залишається неврегульованим питання що саме підлягає перевірці з метою «підтвердження підстав для реєстрації». Вважаємо, що право на здійснення дореєстраційного візиту до суб’єкта господарювання може створити привід для зловживань і додаткового тиску на підприємства.
У зв’язку з цим пропонуємо виключити абз.2 із п.5.8 ст.5 Розділу V ПКУ і викласти його у запропонованій редакції.
Дореєстраційний візит до платника податку – це за суттю додаткова перевірка. При цьому залишається неврегульованим питання що саме підлягає перевірці з метою «підтвердження підстав для реєстрації». Вважаємо, що право на здійснення дореєстраційного візиту до суб’єкта господарювання може створити привід для зловживань і додаткового тиску на підприємства.
У зв’язку з цим пропонуємо виключити абз.2 із п.5.8 ст.5 Розділу V ПКУ і викласти його у запропонованій редакції.
5.10. Орган державної податкової служби має право відмовити в реєстрації як платника податку особі, яка добровільно подала реєстраційну заяву, якщо за результатами проведення дореєстраційного візиту (перевірки наявності ліцензій, розташування особи за її зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання) встановлена хоча б одна з таких обставин:
5.10.1) відсутність у особи ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;
5.10.2) відсутність особи за її зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання);
5.10.3) звільнення особи від сплати податку за рішенням суду.
5.10. Орган державної податкової служби має право відмовити в реєстрації як платника податку особі, яка добровільно подала реєстраційну заяву, якщо за результатами розгляду документів, поданих такою особою для проведення реєстрації її як платника податку, або за даними органів державної податкової служби встановлена хоча б одна з таких обставин:
5.10.1) відсутність у особи ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;
5.10.2) відсутність особи за її зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання);
5.10.3) звільнення особи від сплати податку за рішенням суду.
Коригування п. 5.10 ст. 5 Розділу V ПКУ пов’язано з пропозиціями стосовно коригування п. п.5.8 ст.5 Розділу V ПКУ
Коригування п. 5.10 ст. 5 Розділу V ПКУ пов’язано з пропозиціями стосовно коригування п. п.5.8 ст.5 Розділу V ПКУ
5.12. Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 3 цього розділу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
5.12. Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на підставі п.3.1 цього розділу, вважається платником податку з дати виникнення перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, передбаченої п.3.1 цього розділу. При цьому оподаткуванню підлягають операції платника податку, починаючи із суми такого перевищення.
У такому разі датою реєстрації платника податків вважається дата, зазначена у абзаці першому цього пункту, яка підлягає відображенню у свідоцтві про реєстрацію платника податку. Починаючи з цієї дати платник податків набуває права виписки податкових накладних та віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Тільки для платників податків, що реєструються вперше, дозволяється здійснити видачу податкових накладних покупцям, незважаючи на норми п.23.4 цього розділу, після одержання відповідного свідоцтва платника податку, що підтверджує його реєстрацію. При цьому податкові накладні виписуються із зазначенням фактичних дат виникнення податкових зобов’язань за загальним правилом.
У разі якщо особа, що підлягає обов’язковій реєстрації, не надсилає реєстраційну заяву у строки, передбачені п.5.2, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з дати, зазначеної у абзаці першому цього пункту й до фактичної дати реєстрації такої особи платником податку.
Запропонована у ПКУ редакція п.5.12:
1) не узгоджується зі змістом п. 5.10 Розділу V ПКУ. У разі відмови у реєстрації (у тому числі – безпідставної) з боку податкових органів особа, що підлягає обов’язковій реєстрації, зобов’язана буде нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ без права на податковий кредит, що призведе до фактичної сплати ПДВ від суми обороту з реалізації, створить додаткове податкове навантаження на такого платника податку, а також на його покупців, які повинні будуть сплачувати податок у складі ціни, не маючи права на податковий кредит за такими операціями;
2) п.5.12 не містить відомостей до якого моменту особа, що підлягає обов’язковій реєстрації не має права на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування;
3) обов’язкова реєстрація платника податків, у порядку запропонованому у п.5.12 цього розділу ПКУ, може створити привід для зловживань з боку суб’єктів господарювання, які прогнозуючи перевищення суми зазначеної у п.3.1 цього розділу ПКУ, можуть здійснити у останньому місяці перед своєю реєстрацією операції на загальну суму, що значно перевищує середньомісячні обсяги реалізації такого суб’єкта господарювання і тим самим не сплатити до Бюджету суму ПДВ з таких операцій на законних підставах;
4) вважаємо нелогічним прив’язувати дату, з якої суб’єкт господарювання набуває статусу платника податків до дати одержання свідоцтва. Така дата повинна бути прив’язна до певної події (у даному разі – перевищення суми, передбаченої п.3.1. цього розділу), а свідоцтво повинно тільки засвідчувати статус такого платника податків. При цьому свідоцтво повинно містити дату, з якої платник податку набув такого статусу і ця дата не завжди повинна співпадати з датою видачі свідоцтва;
5) незрозуміло яким чином при запропонованому у ПКУ варіанті п.5.12 особа, що підлягає обов’язковій реєстрації повинна вести податковий облік з ПДВ (у частині виписки податкових накладних, заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, тощо) з першого числа місяця що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, і до моменту її реєстрації, якщо вона не має індивідуального податкового номеру, який є обов’язковим реквізитом зазначених документів і використовується для сплати податку згідно з п. 5.21 Розділу V ПКУ;
6) не узгоджується з п.24.1 (а) цього ж розділу, згідно з яким якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який починається з дня реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Тобто податковий період, а отже, і момент, починаючи з якого у суб'єкта господарювання виникають податкові зобов'язання повинен бути приурочений до дня реєстрації особи платником ПДВ;
7) не узгоджується з п.23.8 Розділу V ПКУ, згідно з яким право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку.
У зв’язку з вищенаведеним пропонуємо викласти п.5.12 у новій редакції
Запропонована у ПКУ редакція п.5.12:
1) не узгоджується зі змістом п. 5.10 Розділу V ПКУ. У разі відмови у реєстрації (у тому числі – безпідставної) з боку податкових органів особа, що підлягає обов’язковій реєстрації, зобов’язана буде нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ без права на податковий кредит, що призведе до фактичної сплати ПДВ від суми обороту з реалізації, створить додаткове податкове навантаження на такого платника податку, а також на його покупців, які повинні будуть сплачувати податок у складі ціни, не маючи права на податковий кредит за такими операціями;
2) п.5.12 не містить відомостей до якого моменту особа, що підлягає обов’язковій реєстрації не має права на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування;
3) обов’язкова реєстрація платника податків, у порядку запропонованому у п.5.12 цього розділу ПКУ, може створити привід для зловживань з боку суб’єктів господарювання, які прогнозуючи перевищення суми зазначеної у п.3.1 цього розділу ПКУ, можуть здійснити у останньому місяці перед своєю реєстрацією операції на загальну суму, що значно перевищує середньомісячні обсяги реалізації такого суб’єкта господарювання і тим самим не сплатити до Бюджету суму ПДВ з таких операцій на законних підставах;
4) вважаємо нелогічним прив’язувати дату, з якої суб’єкт господарювання набуває статусу платника податків до дати одержання свідоцтва. Така дата повинна бути прив’язна до певної події (у даному разі – перевищення суми, передбаченої п.3.1. цього розділу), а свідоцтво повинно тільки засвідчувати статус такого платника податків. При цьому свідоцтво повинно містити дату, з якої платник податку набув такого статусу і ця дата не завжди повинна співпадати з датою видачі свідоцтва;
5) незрозуміло яким чином при запропонованому у ПКУ варіанті п.5.12 особа, що підлягає обов’язковій реєстрації повинна вести податковий облік з ПДВ (у частині виписки податкових накладних, заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, тощо) з першого числа місяця що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, і до моменту її реєстрації, якщо вона не має індивідуального податкового номеру, який є обов’язковим реквізитом зазначених документів і використовується для сплати податку згідно з п. 5.21 Розділу V ПКУ;
6) не узгоджується з п.24.1 (а) цього ж розділу, згідно з яким якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який починається з дня реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Тобто податковий період, а отже, і момент, починаючи з якого у суб'єкта господарювання виникають податкові зобов'язання повинен бути приурочений до дня реєстрації особи платником ПДВ;
7) не узгоджується з п.23.8 Розділу V ПКУ, згідно з яким право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку.
У зв’язку з вищенаведеним пропонуємо викласти п.5.12 у новій редакції
5.18. У разі зміни даних, що зазначаються у свідоцтві про реєстрацію платника податку, платник зобов’язаний провести заміну такого свідоцтва та подати до органу державної податкової служби заяву про перереєстрацію протягом 20 календарних днів після виникнення таких змін. Неподання зазначеної заяви є підставою для анулювання реєстрації за ініціативою органу державної податкової служби.
5.18. У разі зміни даних, що зазначаються у свідоцтві про реєстрацію платника податку, платник зобов’язаний подати до органу державної податкової служби заяву про перереєстрацію протягом 20 календарних днів після виникнення таких змін.
Орган державної податкової служби протягом десяти робочих днів від дати надходження заяви про перереєстрацію від платника податку зобов’язаний внести відповідні зміни у реєстраційні дані платнику податку і видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) нове свідоцтво про реєстрацію такого платника податку. При цьому до дати видачі свідоцтва із зміненими даними зберігає чинність попереднє свідоцтво по реєстрацію платника податку.
Платник податку не здійснює заміну свідоцтва. Свідоцтво видається органом податкової служби за заявою платника податку, у зв’язку з цим пропонуємо викласти текст п.5.18 Розділу V Проекту Кодексу у новій редакції.
Платник податку не здійснює заміну свідоцтва. Свідоцтво видається органом податкової служби за заявою платника податку, у зв’язку з цим пропонуємо викласти текст п.5.18 Розділу V Проекту Кодексу у новій редакції.
Стаття 6. Анулювання реєстрації платника податку
6.1. Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яке проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, коли:
……………
ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
Виключити
1) Анулювання реєстрації платника податку з перерахованих причин автоматично позбавляє права на податковий кредит його покупців за податковими накладними, виданими таким платником податку. Однак,деякі підприємства можуть навіть і не знати про факт анулювання їх платниками податку згідно п.6.1 ж) і продовжувати виписувати та видавати покупцям податкові накладні. При цьому покупці, фактично сплативши суму податку у складі ціни, стають «заручниками» ситуації і несуть збитки у сумі сплаченого податку. Для уникнення таких наслідків підприємства постійно повинні здійснювати моніторинг реєстраційних документів свого контрагента, що практично неможливо на великих підприємствах, які мають величезну кількість контрагентів;
2) неврегульоване питання щодо відновлення платником ПДВ у разі виявлення помилок у Реєстрі щодо відсутності юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням;
3) Створюється відповідальність підприємства за дії свого контрагента, що прямо суперечить Конституції України, у частині другій статті 61 якої наголошується, що «