Стаття 22. Права органів державної податкової служби
| Вид материала | Кодекс |
- Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
- Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
- Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
- Оподаткування та податкова політика в сучасних умовах. Основні напрями податкової реформи, 753.21kb.
- Розділ І. Науково-правові засади адміністративної організації місцевих органів податкової, 438.64kb.
- Про подання електронної податкової звітності, 204.25kb.
- Про подання електронної податкової звітності, 203.74kb.
- Звіт про проведену роботу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці, 520.53kb.
- План основних питань економічної І контрольної роботи Державної податкової інспекції, 1429.55kb.
- Податкова система в Україні. Декларування доходів, 107.65kb.
Стаття 6. Податкова знижка
6.3. Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки
Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 4.6 статті 4 цього розділу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
6.3.3) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу, в розрахунку на кожну особу, що навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
Стаття 6. Податкова знижка
6.3. Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки
Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 4.6 статті 4 цього розділу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
6.3.3) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття дошкільної, загальної середньої, середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу, в розрахунку на кожну особу, що навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
В підпункті 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 розділу IV після слів „для компенсації вартості здобуття” додати слова „дошкільної, загальної середньої” та виключити слова „який не одержує заробітної плати”.
Стаття 7. Ставки податку
7.2. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого податковим агентом як:
процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий);
процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;
інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю відповідно до закону;
дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;
дохід, який виплачується фондом фінансування будівництва;
дохід учасника фонду банківського управління;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.
Стаття 7. Ставки податку
7.2. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого податковим агентом як:
інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю відповідно до закону;
дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;
дохід, який виплачується фондом фінансування будівництва;
дохід учасника фонду банківського управління;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.
В пункті 7.2 статті 7 розділу IV виключити абзаци другий-четвертий.
РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Стаття 1. Визначення термінів
Стаття 1. Визначення термінів
1.11) податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму у порядку та строки, визначені цим розділом, що підтверджене банком шляхом авалю (за винятком операцій з давальницької сировини та операцій з ремонту, в тому числі гарантійного), який видається платником на відстрочення сплати податку, що справляється у разі ввезення товарів на митну територію України;
Статтю 1 розділу V доповнити пунктом 1.11 наступного змісту:
„1.11) податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму у порядку та строки, визначені цим розділом, що підтверджене банком шляхом авалю (за винятком операцій з давальницької сировини та операцій з ремонту, в тому числі гарантійного), який видається платником на відстрочення сплати податку, що справляється у разі ввезення товарів на митну територію України;”
Стаття 9. Дата виникнення податкових зобов’язань
Стаття 9. Дата виникнення податкових зобов’язань
9.12. Платники податку у разі ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової, неповної, періодичної чи попередньої декларації) можуть за власним бажанням видавати митному органу - а митний орган зобов’язаний прийняти - податковий вексель на суму податкового зобов’язання, визначеного у митній декларації, що підлягає сплаті, із строком погашення на тридцятий календарний день з дати його видачі митному органу.
Особи, що не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують податок у разі ввезення товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.
Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.
9.12.1. Податковий вексель може бути виданий митному органу за власним бажанням платника податку (векселедавця) та з урахуванням обмежень щодо видачі векселя, встановлених цим пунктом.
Митний орган зобов’язаний прийняти податковий вексель або надати письмову відповідь з обґрунтуванням причин відмови відповідно до цього пункту.
Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця як платника податку.
9.12.2. Податковий вексель може бути виданий лише особою, яка відповідає всім зазначеним нижче вимогам:
є платником податку відповідно до вимог статті 2 цього розділу;
зареєстрована як платник податку згідно із статтею 5 цього розділу та внесена до реєстру платників податку більше ніж за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється ввезення на митну територію України (за виключенням операцій з давальницькою сировиною та операцій із ремонту, в тому числі гарантійного);
має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку.
Податковий вексель не може бути виданий у разі:
ввезення на митну територію України підакцизних товарів і товарів, що належать до товарних груп 1 – 24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
ввезення на митну територію України будь-яких товарів особами, що були зареєстровані як платники податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення на митну територію України, або особами, що є суб'єктами оподаткування за правилами, які передбачають сплату податку за ставками іншими, ніж встановлені підпунктом „а” пункту 15.1 статті 15 цього розділу, або особами, звільненими від сплати податку за рішенням суду;
9.12.3. Податковий вексель видається на суму податкового зобов’язання, нарахованого за митною декларацією (за винятком тимчасової, неповної, періодичної чи попередньої декларації).
Сума податкового зобов'язання за однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов'язання окремо за кожною митною декларацією. Якщо митна вартість однієї партії товарів перевищує 80 млн. гривень, повна сума податкового зобов'язання, нарахована за однією митною декларацією, може бути розділена в довільному порядку на кілька податкових векселів, але не більш як на три.
Датою видачі векселя є дата виникнення податкових зобов’язань, визначена в порядку, встановленому пунктом 9.8 цієї статті.
9.12.4. Податковий вексель складається у трьох примірниках із зазначенням суми податку в національній валюті виключно на вексельному бланку, що купується у банку, з урахуванням таких особливостей:
перший примірник податкового векселя - це оригінал вексельного бланка, придбаного платником в установі банку;
другий і третій примірники податкового векселя - ксерокопії оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які мають однаковий із першим примірником номер вексельного бланка;
усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя (в тому числі про забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (за винятком порядкового номера примірника).
У митному органі, який здійснює митне оформлення ввезених на митну територію України товарів, залишається другий примірник векселя. Перший примірник векселя надсилається (передається) цим митним органом не пізніше ніж на третій день, від дати надання векселя, органу державної податкової служби, в якому особа зареєстрована як платник податку.
Третій примірник векселя залишається у платника податку, який його видав.
9.12.5. Податковий вексель підлягає обов’язковому підтвердженню банком шляхом авалю.
Банк зобов’язаний самостійно оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у визначений строк незалежно від того, з яких причин вексель не погашено.
У разі неоплати банком-авалістом непогашеного платником податкового векселя сума податку, зазначена у податковому векселі, стягується з банка-аваліста в порядку, встановленому щодо стягнення податкового боргу.
Перелік банків, якими допущено випадки неоплати податкових векселів, формується центральним органом державної податкової служби та оприлюднюється в порядку, встановленому для оприлюднення даних із Реєстру платників податку, а також надається центральному митному органу та органам, відповідальним за регулювання банківської діяльності (видача ліцензій, дозволів тощо). Митний орган не приймає податкові векселі, авальовані банками, включеними до цього переліку.
У разі несвоєчасного погашення податкового векселя незалежно від того, ким погашено податковий вексель — платником податку, який його видав, чи банком-авалістом, до платника податку, який видав податковий вексель, чи банка-аваліста застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 відсотка суми податку, зазначеної у податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не більш як 50 відсотків суми векселя.
9.12.6. Строк погашення векселя настає на 30-й календарний день з дня надання такого векселя митному органу, включаючи день його видачі.
Кабінет Міністрів України може визначити більш тривалі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності та товарів.
Строки погашення податкових векселів платниками податку, які реалізують інвестиційні проекти та проекти технологічних парків, визначаються згідно з розділом XІV цього Кодексу.
Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, крім банка-аваліста; податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.
9.12.7. Погашення податкового векселя здійснюється шляхом перерахування коштів до бюджету не пізніше дня, на який припадає строк погашення векселя, включаючи цей день.
Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби актом документальної перевірки, згідно з поданою ним письмовою заявою.
9.12.8. Сума податку, зазначена у виданому податковому векселі, відображається окремим рядком у податковій декларації за звітний період, в якому відбулося погашення податкового векселя.
9.12.9. Сума податку, зазначена в податковому векселі, в повному обсязі або частково не включається до суми податку, яка відноситься на зменшення податкового зобов’язання платника податку якщо діють встановлені статтею цього Розділу обмеження щодо врахування її при визначенні сум податку, які відносяться на зменшення податкового зобов’язання, в тому числі у разі, коли:
ввезений на митну територію України товар використовується для виготовлення товарів, надання послуг, які не є об'єктом оподаткування або які звільнено від оподаткування;
ввезений на митну територію України товар не використовується у господарській діяльності платника податку.
9.12.10. За умови дотримання вимог щодо формування сум податку, які відносяться на зменшення податкового зобов’язання, платник податку має право віднести на зменшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду суму податку за погашеними у такому звітному (податковому) періоді податковими векселями. Сума податку, зазначена у непогашеному податковому векселі, не включається до суми податку, яка відноситься на зменшення податкового зобов’язання платника податку.
9.12.11. До податкової декларації платник податку додає перелік та копії податкових векселів, виданих та погашених протягом звітного (податкового) періоду, за який подається декларація.
9.12.12. Облік податкових векселів здійснюється митними органами та органами державної податкової служби.
Облік податкових векселів митними органами ведеться в порядку, встановленому центральним митним органом.
Облік податкових векселів органами державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку, яким видано податковий вексель, ведеться в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
Контроль за погашенням податкових векселів здійснюють органи державної податкової служби на підставі даних, отриманих від митних органів, податкових декларацій та платіжних документів, що підтверджують сплату сум податку за погашеними векселями, та матеріалів перевірок бюджетного відшкодування, зарахованого в рахунок оплати податкового векселя.
Статтю 9 розділу V доповнити пунктом 9.12
Стаття 14. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту)
14.1. У разі коли здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за операції з постачання товарів/послуг, включаючи перегляд цін, перерахунок у результаті повернення поставлених товарів чи права власності на такі товари особі, яка їх надала, або повернення попередньої оплати (авансових платежів), суми податкових зобов’язань та суми податку, які відносяться до податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Стаття 14. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту)
14.1. У разі коли здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за операції з постачання товарів/послуг, включаючи перегляд цін, перерахунок у результаті повернення поставлених товарів чи права власності на такі товари, повернення об'єктів лізингу за договорами фінансового лізингу (в тому числі у випадку їх примусового вилучення) особі, яка їх надала, або повернення попередньої оплати (авансових платежів), суми податкових зобов’язань та суми податку, які відносяться до податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
В пункті 14.1 статті 14 розділу V після слів „права власності на такі товари” додати слова „повернення об'єктів лізингу за договорами фінансового лізингу (в тому числі у випадку їх примусового вилучення)”.
14.2. Норма пункту 14.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.
Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку – постачальника у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
14.2. Норма пункту 14.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.
Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку – постачальника у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору, а також по операціях фінансового лізингу при поверненні предметів лізингу від лізингоодержувачів, які не є платниками податку.
Абзац другий пункту 14.2 статті 14 розділу V доповнити словами:
„а також по операціях фінансового лізингу при поверненні предметів лізингу від лізингоодержувачів, які не є платниками податку”.
Стаття 18. Операції, що не є об’єктом оподаткування
18.1. Не є об’єктом оподаткування операції з:
18.1.8) постачання фінансових послуг, якими для цілей цієї статті є:
л) фінансовий лізинг – у частині нарахування процентів або комісій на вартість об’єкта лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об’єкта лізингу згідно з договором лізингу) в сумі, що не перевищує потрійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день нарахування таких процентів (комісій);
Стаття 18. Операції, що не є об’єктом оподаткування
18.1. Не є об’єктом оподаткування операції з:
18.1.12) передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України.
Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
18.1.8) постачання фінансових послуг, якими для цілей цієї статті є:
л) фінансовий лізинг – у частині нарахування процентів або комісій на вартість об’єкта лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об’єкта лізингу згідно з договором лізингу);
Пункт 18.1 статті 18 розділу V доповнити підпунктом 18.1.12 наступного змісту:
«18.1.12) передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім п.ідакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України.
Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців”.
В підпункті л) пункту 18.1 статті 18 розділу V виключити слова „в сумі, що не перевищує потрійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день нарахування таких процентів (комісій);”
Поправка передбачає стимулювання технічного оновлення підприємств та підвищення інвестиційної привабливості України.
Як варіант: при збереженні діючого порядку оподаткування цих операцій пропонується внесення змін до статті 9 цього розділу шляхом її доповнення абзацом четвертим до підпункту 9.12.6 наступного змісту: „Платники податку, при ввезенні на митну територію України основних засобів, що є внеском до статутного фонду, видають митним органам податковий вексель із строком погашення на 360-й календарний день з дати введення в експлуатацію таких основних засобів, але не більше ніж на 1095–й день з дати ввезення на митну територію України. При цьому податковий орган кожні 180 днів здійснює контроль щодо їх цільового використання та складає відповідний акт огляду”.
Стаття 19. Операції, звільнені від оподаткування
Стаття 19. Операції, звільнені від оподаткування
19.14) звільняються від оподаткування операції з поставки відходів і брухту чорних і кольорових металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів згідно з переліком таких товарів, встановлених Кабінетом Міністрів України із зазначенням кодів відповідно до УКТ ЗЕД;
19.15) звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України з товарів критичного імпорту за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, які призначені для виробничих потреб платника податку.
Статтю 19 розділу V доповнити пунктами 19.14 та 19.15 наступного змісту:
„19.14) звільняються від оподаткування операції з поставки відходів і брухту чорних і кольорових металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів згідно з переліком таких товарів, встановлених Кабінетом Міністрів України із зазначенням кодів відповідно до УКТ ЗЕД;
19.15) звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України з товарів критичного імпорту за переліком, встановленим Кабінетом міністрів України, які призначені для виробничих потреб платника податку».
Доповнення статті 19 пунктом 19.14 передбачає усунення недоліків при нарахуванні ПДВ в цьому секторі виробництва через його специфіку, коли заготівля цього виду сировини здійснюється при відсутності чітко обумовлених цінових параметрів, що дозволяє вже на перших стадіях закупівлі металобрухту здійснювати певні зловживання навколо нарахування ПДВ.
Звільнення операцій з металобрухтом від ПДВ позбавляє непорядних платників можливості застосовувати напівлегальні, а подекуди і суто кримінальні схеми для отримання бюджетного відшкодування при експорті металобрухту. Водночас звільнення від ПДВ зазначених операцій дозволяє суттєво зменшити суми відшкодування металургійним підприємствам, що експортують металопрокат. Крім зниження мотивації для збільшення експорту металобрухту дозволить значно поліпшити забезпечення металобрухтом власного виробника – металургійні підприємства.
Поправка щодо повернення до поняття критичного імпорту враховує численні звернення промисловців і підприємців щодо звільнення від сплати ПДВ операції з ввезення основних засобів, які відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України критеріям (нове обладнання, яке не виробляється в Україні та призначене для виробничих потреб.
Стаття 30. Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, та постачання окремих товарів на митній території України
30.1. Цією статтею встановлюються правила оподаткування у разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг на митній території України особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь – якій юридичній особі – резиденту, а також у разі постачання товарів та послуг, пов’язаних із постачанням на митній території України товарів, перелік яких визначений у пункті 30.6 цієї статті.
30.5. Отримувач послуг (товарів та послуг, пов’язаних з постачанням таких товарів) прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.
30.6. Дія цієї статті поширюється на такі операції з постачання товарів:
а) постачання відходів і брухту чорних та кольорових металів, включаючи напівфабрикати, отримані внаслідок переробки, виробництва або плавлення чорних та кольорових металів та їх сплавів;
б) постачання напівфабрикатів з чорних та кольорових металів, а також певних суміжних послуг з їх переробки;
в) постачання осадів та інших матеріалів, придатних для утилізації, що складаються з чорних і кольорових металів, їх сплавів, шлаку, золи та промислових відходів, що містять метали або їх сплави, а також послуг з відбирання, різання, подрібнення та пресування такої продукції;
г) постачання (з наданням певних послуг з обробки) відходів чорних та кольорових металів, а також обрізків, брухту, відходів;
ґ) постачання матеріалів, зазначених у цьому пункті, після обробки шляхом очищення, полірування, сортування, різання, подрібнення, пресування або відливання у зливки;
д) постачання брухту та відходів від обробки сировини.
Стаття 30. Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, та постачання окремих товарів на митній території України
30.1. Цією статтею встановлюються правила оподаткування у разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг на митній території України особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь – якій юридичній особі – резиденту.
В пункті 30.1 статті 30 розділу V виключити слова „а також уразі постачання товарів та послуг, пов’язаних із постачанням на митній території України товарів, перелік яких визначений у пункті 30.6 цієї статті.
Виключити пункти 30.5-30.6 статті 30 розділу V
Норми пунктів 30.1, 30.5, 30.6 статті 30 розділу V проекту ПКУ є дуже обтяжливими, потребують титанічних зусиль податкових органів щодо адміністрування податку, в той час як кінцевий результат є досить невизначений.
При рівняння отримувача брухту чорних і кольорових металів до платника податку з притягненням до відповідальності за правопорушення в цій сфері призведе до законодавчо встановленої відповідальності кожного суб’єкта господарювання за дії їх постачальників незалежно від їх впливу та кількості посередників між ними. Принцип „кругової поруки” надасть законодавчу можливість для невідшкодування ПДВ за операціями експорту продукції гірничо-металургійного комплексу, виробленої з використанням брухту чорних та кольорових металів, а також для нарахування по всіх ланках ланцюга постачання брухту чорних та кольорових металів, незалежно від їх постачання, фінансових санкцій. Податковий кредит у таких випадках буде предметом постійного кола зловживань і тиску на сумлінних платників податку.
РОЗДІЛ ХІІІ. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ
Стаття 1. Визначення термінів
1.18) землі житлової та громадської забудови – земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування;
Стаття 1. Визначення термінів
1.18) землі житлової та громадської забудови – земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, пов’язаних з ними господарських та технічних будівель і споруд, інших об’єктів загального користування;
В пункті 1.18 статті 1 розділу ХІІІ після слів „громадських будівель і споруд” додати слова „пов’язаних з ними господарських та технічних будівель і споруд”.
Стаття 9. Особливості встановлення ставок земельного податку
9.1. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивідуальними гаражами і садовими дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотки суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.
Стаття 9. Особливості встановлення ставок земельного податку
9.1. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловою та громадською забудовою, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивідуальними гаражами і садовими дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотки суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.
В пункті 9.1 статті 9 розділу ХІІІ слова „житловим фондом” замінити на слова „житловою та громадською забудовою”.
Стаття 15. Пільги щодо податку для юридичних осіб
15.1. Від сплати податку звільняються:
15.1.8) заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
Стаття 15. Пільги щодо податку для юридичних осіб
15.1. Від сплати податку звільняються:
15.1.8) заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; вітчизняні заклади дошкільної, загальноосвітньої, середньої професійної та вищої освіти усіх форм власності, будівлі (споруди) і земельна ділянка яких використовується за цільовим призначенням;
В підпункту 15.1.8 пункту 15.1 статті 15 розділу ХІІІ після слів „місцевого бюджетів” додати слова „вітчизняні заклади дошкільної, загальноосвітньої, середньої професійної та вищої освіти усіх форм власності, будівлі (споруди) і земельна ділянка яких використовується за цільовим призначенням;”
Стаття 20. Строк сплати плати за землю та порядок її зарахування до бюджетів
20.5. Податок фізичними особами сплачується рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада.
Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватись через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Фізичні особи, які своєчасно не були залучені до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за три попередні роки.
Стаття 20. Строк сплати плати за землю та порядок її зарахування до бюджетів
20.5. Податок фізичними особами сплачується рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада.
Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватись через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Фізичні особи, які своєчасно не були залучені до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
В останньому абзаці пункту 20.5 статті 20 розділу ХІІІ після слів „не більш як за” слово „три” замінити словом „два”.
Пропозиція пов’язана з поверненням до вимог діючого законодавства та недопущенням погіршення прав платників податків - фізичних осіб.
Розділ XіV. Спеціальні податкові режими