5 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно – заповідного фонду та формування національної екологічної мережі
| Вид материала | Документы |
- Стратегія екологічної політики україни до 2020 року, 1442.17kb.
- Про виконання загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі, 681.55kb.
- Верховна Рада України постановляє: Затвердити Загальнодержавну програму формування, 606.87kb.
- До питання організації мережі охороняємих природних територій України з метою збереження, 42.7kb.
- Створення та проектування територій природно-заповідного фонду україни етапи створення, 266.08kb.
- Про виконання загальнодержавної програми формування національної екомережі україни, 1081.49kb.
- Реферат на тему : "Структура природно-заповідного фонду України., 162.84kb.
- План Вступ 2 Природно-заповідний фонд як об’єкт правової охорони 3 Організаційно-правові, 156.71kb.
- Про Науково-технічну раду Міністерства екології та природних ресурсів України, 47.86kb.
- Пріоритетні напрями наукових досліджень Державної екологічної академії післядипломної, 35.78kb.
5 Збереження біоЛОГІЧНОГО та ландшафтного різноманіття, розвиток природно – заповідного фонду ТА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ
5.1 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі
5.1.1 Загальна характеристика
Збереження біо- та ландшафтного різноманіття це багатоаспектний процес, який передбачає законодавче, науково-методичне, соціально-економічне забезпечення програм і заходів у цій сфері. Один з перспективних напрямів втілення стратегії збереження біо- та ландшафтного різноманіття пов’язаний із розбудовою екологічної мережі.
Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду області шляхом віднесення частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. При формуванні екологічної мережі збільшення її площі може бути здійснено за рахунок наступних заходів:
1. Створення об'єктів природно-заповідного фонду високих категорій заповідання, як основних ядер елементів екомережі (природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків);
2. Збереження природних ландшафтів на ділянках, що мають історико-культурну цінність;
3. Запровадження особливого режиму використання водоохоронних та прибережних захисних смуг;
4. Створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг, залуження земель;
5. Збереження природних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв'язку, оборони;
6. Екологічно доцільне збільшення площі лісів.
Реальне збереження та відновлення ключових екосистем та середовищ існування видів рослин і тварин забезпечується лише у тому випадку, коли вони потрапляють у систему заповідних об’єктів. Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками в таблиці 5.1.
Табл. 5.1 Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис.га
| Категорії землекористування | 2000 | 2005 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
| Землі природного призначення (ПЗФ) | 39,66587 | 39,33203 | 39,8054 | 44,32718 | 53,7742 | 60,66401 |
| Сіножаті та пасовища | 143,6 | 145,3 | 143,9 | 143,5 | 143,8 | 143,9 |
| Землі водного господарства (рибні ставки) | 107,5 | 13,0 | 12,9 | 12,9 | 12,9 | 12,9 |
| Землі водного фонду | 164,7 | 164,8 | 166,5 | 166,5 | 166,3 | 166,3 |
| у т.ч. площа рибних ставків | | | | | | |
| Землі оздоровчого призначення | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 |
| Землі рекреаційного призначення | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 1,4 | 1,4 | 1,4 |
| Землі історико-культурного призначення | 0,4 | 0,6 | 0,6 | 0,6 | 0,6 | 0,6 |
| Ліси | 340,4 | 337,6 | 338,2 | 338,4 | 338,5 | 338,5 |
5.1.2 Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття
Багатовікова господарська діяльність значно змінила природне середовище області, як наслідок, зазнали змін майже всі компоненти ландшафтної сфери – рослинний і тваринний світ, ґрунти, ґрунтові і підземні води.
Серед антропогенних чинників, які вкрай негативно впливають на структурні елементи екомережі, біологічного і ландшафтного різноманіття в цілому, на сучасному етапі слід відмітити розорювання прибережних захисних смуг, створення монокультур в лісових системах, не регульований випас домашніх тварин на ділянках зі степовою і лучною рослинністю.
Таким чином, первинна природна рослинність збереглася лише в окремих важкодоступних місцях, зокрема в заболочених місцях заплав, на крутих каньйоноподібних схилах річкових долин, на певних ділянках пристигаючих і перестійних лісів.
Під впливом антропогенних чинників відбувається суттєва зміна середовища існування диких тварин, що значним чином впливає на видовий та кількісний склад фауни на території області. Завдяки проведенню біотехнічних заходів користувачами мисливських угідь, чисельність основних видів мисливських тварин за останні роки дещо збільшилась, проте чисельний і видовий склад інших немисливських видів тварин суттєво не змінився.
З метою створення дієвої та ефективної екологічної мережі області, як складової частини національної екологічної мережі у 2010 році проводились пошук та заповідання територій з найменш зміненими природними комплексами та дослідження флори і фауни перспективних напівприродних територій.
Структурні елементи перспективної екомережі області займають
726,4 тис. га, що складає 35 % від площі області. Площа природно-заповідних об’єктів складає 60,66401 тис. га або 8,4 % від загальної площі перспективної екомережі. Решта територій перебуває під антропогенним впливом.
Природні комплекси, що перебувають під охороною в межах територій природно-заповідного фонду, є найбільш захищеними.
Складові структурних елементів екологічної мережі наведені в
таблиці 5.2.
Табл. 5.2 Складові структурних елементів екологічної мережі
| Одиниці адміністративно-територіального устрою | Загальна площа, тис. га | Загальна площа екомережі, тис. га | Складові елементи екомережі, тис. га | |||||||||||
| Об’єкти ПЗФ | Водно-болотні угіддя | Відкриті заболочені землі | Водоохоронні зони, винесені в натуру | Землі водного фонду | Ліси та інші лісовкриті площі | Курортні та лікувально-оздоровчі території | Рекреаційні території | Землі під консервацією | Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом | Пасовища, сіножаті | Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| Черкаська область | 2091,6 | 726,41 | 60,66 | 30,5 | - | - | 135,8 | 338,5 | 0,1 | 1,5 | - | 15,5 | 143,85 | - |
Головні сучасні загрози біорізноманіттю пов’язані з діяльністю людини, що зумовлює необхідність оцінки впливів на стан біорізноманіття при плануванні, розміщенні, забудові та розвитку населених пунктів, підприємств, виконанні заходів що можуть негативно вплинути на стан біорізноманіття. Вплив господарської діяльності на рослинний і тваринний світ у складі екологічної експертизи проектів має бути детально прорахований на підставі розроблених методик та інструкцій. Врахування висновків експертизи щодо вжиття необхідних заходів із збереження та відтворення біорізноманіття має бути обов’язковим та першочерговим. Негативні впливи на біорізноманіття в процесі планової діяльності суспільства мають бути компенсовані за належної управлінської, економічної та фінансової підтримки.
Основними засобами щодо впровадження оцінки впливів на біорізноманіття та зменшення їх рівня є:
- удосконалення правового забезпечення з питань оцінки впливів на біорізноманіття;
- розвиток методичних матеріалів щодо екологічної експертизи, стратегічної довкільної оцінки, екологічного аудиту, екосистемного підходу та принципу запобігання;
- удосконалення правового забезпечення, у частині врахування питань збереження біорізноманіття під час прийняття управлінських рішень.
5.1.3 Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
В Україні проблематика біо- та ландшафтного різноманіття у її варіативній формі розбудови екологічних мереж знайшла відображення у прийнятті Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр." та науково-методичному супроводі розбудови екомережі на регіональному і національному рівні.
З метою збереження природних екосистем, відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і збереження структурних елементів екологічної мережі в області здійснювались заходи в рамках розроблених програм природоохоронного напряму, зокрема: "Регіональної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води на період до 2010 року", "Програми моніторингу довкілля в Черкаській області", основним завданням якої є забезпечення функціонування регіональної системи моніторингу, "Програми розвитку земельних відносин у Черкаській області на 2001 – 2010 роки".
На виконання заходів даних програм в 2010 році забезпечено проведення робіт з:
- реконструкції очисних споруд в м. Чигирин;
- реконструкція самопливного каналізаційного колектору біля підніжжя Тарасової гори в м. Канів;
- реконструкції гідротехнічних споруд на р. Суха Згар Золотоніського району;
- регулювання та поліпшення гідрологічного і екологічного стану
р. Вільшанка в с. Мліїв Городищенського району;
- регулювання та поліпшення гідрологічного і екологічного стану
р. Гнилий Тікич та захист від підтоплення с. Ташлик Смілянського району;
- захист від підтоплення сільськогосподарських угідь в адміністративних медах Червонослобідської сільської ради Черкаського району.
В 2010 за результатами робіт з встановлення меж об’єктів природно - заповідного фонду в натурі (на місцевості): розроблено 6 проектів землеустрою, за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування встановлено межі 5 природно-заповідного об’єкту.
Для забезпечення поєднання структурних елементів національної екомережі в 2010 році проведено роботу щодо розширення території Канівського природного заповідника з 2,02698 тис.га до 8,63488 тис.га та орнітологічного заказника місцевого значення "Бубнівські сосни" з 0,0331 тис.га до 0,1381 тис.га.
З метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, збільшення площі екологічної мережі в області проведено роботу щодо створення 8 нових об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 0,173976 тис.га та 2 об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення площею 3,3562 тис.га та 7,8710083 тис.га.
Одним з найбільш ефективних засобів збереження цінних природних комплексів водно-болотних угідь на сьогодні є виведення земель із господарського використання шляхом створення на них об’єктів природно-заповідного фонду.
З 10 об’єктів природно-заповідного фонду створених в 2010 році у межах водно-болотних угідь чи примикаючих до них територій оголошено 3, з них: 2 заказника місцевого значення Степівська Руда площею 0,1699 тис.га та Павловський площею 0,0014 тис.га, на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сулинської" створеного з метою охорони, збереження та відтворення флори і фауни водно-болотних комплексів в межах Полтавської та Черкаської областей оголошено національний природний парк "Нижньосульський".
З метою охорони та відтворення земельних ресурсів проведено консервацію малопродуктивних та деградованих земель на площі 0,275 тис. га.
Для збільшення площі лісів та інших лісовкритих площ в області у 2010 створено лісів на площі 1,638 тис.га, з них: проведено лісовідновлення на площі 1,033 тис.га за рахунок посадки лісу - 0,87 тис.га, посіву – 0,163 тис. га та лісорозведення на площі 0,354 тис.га, з них: 0,33 тис.га за рахунок посадки лісу, 0,021 тис.га – посіву. Природнє поновлення відбулося на площі 0,251 тис.га.
5.1.4 Формування національної екомережі
Згідно договору з Черкаською дослідною станцією звірівництва і мисливствознавства Черкаського інституту агропромислового виробництва УААН виконані роботи щодо розробки першого етапу проекту перспективної регіональної системи екологічної мережі Черкаської області.
В результаті проведених робіт підготовлено текстову частину, визначено структурні елементи екомережі та їх межі, об’єкти перспективні для включення до екомережі, розроблено попередню схематичну карту екомережі області.
В 2010 році кошти на продовження даних робіт за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища та грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності не виділялись.
5.1.5 Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами
Правове регулювання забезпечення біологічної та генетичної безпеки як складових екологічної безпеки - це один із нових, водночас актуальних напрямів еколого-правової науки та законодавства. Формування зазначеної групи норм викликано бурхливим розвитком біологічних та медичних досліджень наприкінці XX ст. та досягнутими ними результатами. Це дало можливість широко використовувати досягнення генетики в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, харчовій та фармацевтичній промисловості завдяки генетично-інженерним модифікованим рослинам, тваринам та мікроорганізмам, при застосуванні трансгенних організмів для зниження хімічних навантажень на навколишнє середовище, а також у медицині в цілях генетичної терапії. Одночасно все це викликає стурбованість у спеціалістів і громадськості, оскільки йдеться про неконтрольовані і непрогнозовані ризики впливу генетично змінених організмів на навколишнє середовище, на генетичну структуру людини, його біологічну та генетичну безпеку. У зв'язку з цим у законодавстві України, закріплюються принципи державної політики, системи правових засобів, здатних запобігти появі зазначених негативних наслідків.
Основними принципами державної політики в галузі генетично-інженерної діяльності та поводженні з генетично модифікованими організмами (далі - поводження з ГМО) на сучасному етапі в Україні є:
- пріоритетність збереження здоров'я і охорони навколишнього природного середовища порівняно з отриманням економічних переваг від застосування ГМО;
- забезпечення заходів щодо дотримання біологічної і генетичної безпеки при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО в господарських цілях;
- контроль за ввезенням на митну територію України ГМО та продукції, отриманої з їх використанням, їх реєстрацією та обігом;
- загальнодоступність інформації про потенційні ризики від застосування ГМО, які передбачається використовувати у відкритій системі, та заходи щодо дотримання біологічної та генетичної безпеки;
- державна підтримка генетично-інженерних досліджень та наукових і практичних розробок у галузі біологічної і генетичної безпеки при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО в господарських цілях.
Використання генетично модифікованих організмів в Україні регулюється наступними нормативно-правовими актами: Законами України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів", "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про захист прав споживачів", постановами Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 № 114 "Про затвердження Порядку державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням" та від 13.05.2009 № 468 "Порядок етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг", якими регулюються відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розробку, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні із забезпеченням біологічної і генетичної безпеки.
Завданнями законодавчих актів України у сфері поводження з ГМО являється: охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища при здійсненні генетично - інженерної діяльності та поводженні з ГМО; забезпечення права громадян на безпечне використання ГМО; створення умов для безпечного практичного використання ГМО в господарських цілях; визначення прав і обов'язків суб'єктів регулювання при поводженні з ГМО та встановлення їх відповідальності за порушення законодавства; захист громадян у разі заподіяння шкоди їх здоров'ю внаслідок споживання ГМО; встановлення правових основ міжнародного співробітництва в галузі генетично-інженерної діяльності та поводження з ГМО.
Закони містять визначення біологічної та генетичної безпеки, зокрема: біологічна безпека — це стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотний негативний вплив на біологічні об'єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини і тварини; генетична безпека — це стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній будь-який неприродний вплив на людський геном, відсутній будь-який неприродний впив на геном об'єктів біосфери, а також відсутній неконтрольований вплив на геном сільськогосподарських рослин і тварин, промислових мікроорганізмів, який призводить до появи у них негативних та/або небажаних властивостей.
У січні 2000 року на Конференції Сторін Конвенції про біологічне різноманіття було схвалено Протокол про біобезпеку, відомий як Картахенський протокол. Документ набрав чинності у 2003 році після того, як його ратифікували 50 країн світу. Україна приєдналася до нього у 2002 році. Метою протоколу є встановлення міжнародних правил для країн, що його ратифікували, стосовно безпечного перевезення, обробки та використання "живих змінених організмів", які отримують методом генетичної інженерії.
5.2 Охорона, використання та відтворення рослинного світу
5.2.1 Загальна характеристика рослинного світу
Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.
Як встановлено в Законі України "Про рослинний світ", охорона рослинного світу забезпечується: встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу; проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, підтоплення, заболочення, засолення, висихання, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду; організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань — до Зеленої книги України; встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використанням природних рослинних ресурсів; здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.
З метою збереження рослинних угрупувань в області проводиться систематична робота щодо виявлення місць перебування та зростання рідкісних видів рослин та створення на територіях, де вони зростають заповідних об’єктів для їх збереження та відтворення.
Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників яким загрожує небезпека представлений в таблиці 5.3.
Табл. 5.3 Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників яким загрожує небезпека
| Назва виду | Кількість видів | Рік | |||||
| 2000 | 2005 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | ||
| Судинні рослини | 87 | 87 | 87 | 87 | 87 | 87 | 87 |
| Гриби | 9 | 9 | 9 | 9 | 9 | 9 | 9 |
| Водорості | - | - | - | - | - | - | - |
| Лишайники | - | - | - | - | - | - | - |
| Разом: | 96 | 96 | 96 | 96 | 96 | 96 | 96 |
5.2.2 Лісові ресурси
Черкаська область розташована в межах лісостепу. На її території були широко розповсюджені ліси. Зараз вони збереглися окремими масивами.
Ліси Черкащини за своїм народногосподарським значенням та місцезнаходженням виконують переважно захисні, кліматорегулюючі, водоохоронні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Вони відіграють значну роль у розвитку регіональної економіки, покращенні навколишнього природного середовища.
Всі ліси Черкаської області відносяться переважно до рівнинних і входять у лісостепову зону. В цілому клімат області сприятливий для зростання цілого ряду деревних та чагарникових порід, і перш за все високопродуктивних дубових і соснових насаджень. В лісах області переважають свіжі грабові діброви і судіброви. Відносно вузьку смугу вздовж правого берега Дніпра, включаючи Черкаський бір, займає лісотипологічний район свіжих грабово-соснових судібров, де, крім основного типу лісу, зустрічаються дубово-соснові субори, грабові діброви, сирі чорновільхові сугрудки. Особливої привабливості і своєрідності території Черкаської області надають типові лісостепові ландшафти - чергування відкритих просторів із залісненими ділянками.
Площа земель лісогосподарського призначення області становить
338,5 тис. га. Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю складає 322,5 тис. га, тобто лісистість становить 15,4 % від площі області.
Розподіл земель лісогосподарського призначення представлений в таблиці 5.4.
Табл. 5.4 Землі лісогосподарського призначення
| № з/п | | Одиниця виміру | Кількість | Примітка |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1. | Загальна площа земель лісогосподарського призначення | тис. га | 338,5 | |
| | у тому числі: | | | |
| 1.1 | площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств | тис. га | 279,8 | по ЧОУЛГ |
| 1.2 | площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств | тис. га | 0 | |
| 1.3 | площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування | га | 0 | |
| 2. | Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю | тис. га | 322,5 | |
| 3. | Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону) | % | 15,4 | |
Для збільшення площі лісів та інших лісовкритих площ в області у 2010 створено лісів на площі 1,637 тис.га, з них: проведено лісовідновлення на площі 1,032 тис.га за рахунок посадки лісу - 0,87 тис.га, посіву – 0,163 тис. га та лісорозведення на площі 0,354 тис.га, з них: 0,333 тис.га за рахунок посадки лісу, 0,021 тис.га – посіву. Природнє поновлення відбулося на площі 0,251 тис.га.
Створено захисні насадження на землях непридатних для ведення сільського господарства площею 0,354 тис.га.
З метою поліпшення екологічного стану та підвищення продуктивності лісів, збільшення їх захисних та рекреаційних функцій, розроблені Програма розвитку земельних відносин у Черкаській області на 2001-2010 роки та Програма "Ліси України" на період 2002-2015 р.р. по Черкаській області.
Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень представлена в таб. 5.5 та рис. 5.1.
Табл. 5.5 Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га
| | 2000 | 2005 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
| Лісовідновлення, лісорозведення а землях лісового фонду | 1036 | 1288 | 1953 | 2020 | 2060 | 1637 |
| Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях | 30,5 | - | - | - | 5 | - |
| Створення полезахисних лісових смуг | - | - | - | - | | - |
Рис. 5.1 Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень
Охорона лісів від пожеж здійснюється шляхом проведення таких заходів: створення протипожежних розривів та забезпечення догляду за ними; проведення протипожежних інструктажів з працівниками зайнятими на роботах з підвищеною пожежною небезпекою; поліпшення роботи правоохоронних органів щодо встановлення осіб, винних у виникненні пожеж у лісах; забезпечення надання спеціалізованим установам попереджень про клас пожежної небезпеки на
1-3 доби та попереджень про високий та дуже високий клас пожежної небезпеки; забезпечення інформування населення про високий і дуже високий клас пожежної небезпеки; утримання в підтопленому стані торф`яних полів; проведення ревізій протипожежних зон навколо торфополів; забезпечення протипожежного стану лісових просік у межах смуг відчуження ліній електропередач, нафто- та газопроводів; вжиття заходів щодо очищення лісових масивів від захаращеності, ліквідації буреломів та минулорічних говільників; доукомплектування спостережних веж заходами спостереження, зв’язку та оповіщення; забезпечення патрулювання лісових масивів, у тому числі повітряне, в період високих класів пожежної небезпеки та інше.
В 2009 році на території лісових господарств області виникло 182 пожежі внаслідок яких пошкоджено лісові культури на площі 48,69 га.
Інформація щодо загибелі лісових насаджень від пожеж представлена в таблиці 5.6.
Табл. 5.6 Загибель лісових насаджень від пожеж
| № | Район | Кількість випадків | Пройдено пожежами , га Площа на 1 випадок, га | Завдані збитки, тис. грн. | |||||
| Лісові землі | Нелісові землі | Звітний рік, га | Попередній рік, га | всього | в т.ч. побічні ** | ||||
| всього | в т.ч. верховими | ||||||||
| | ДП "Звенигородське ЛГ" (Катеринопільський, Звенигородський, Лисянський, Шполянський, Тальнівський райони) | 4 | 0,22 | - | - | 0,06 | 0,03 | - | - |
| | ДП "Золотоніське ЛГ" (Канівський, Золотоніський, Драбівський, Чорнобаївський райони) | 29 | 2,45 | - | - | 0,08 | 0,19 | - | 7,5 |
| | ДП "Кам'янське ЛГ" (Чигиринський, Кам`янський райони) | 3 | 0,76 | - | - | 0,25 | 0,2 | - | - |
| | ДП "Канівське ЛГ" (Канівський, Черкаський райони) | 10 | 0,29 | - | - | 0,03 | 0,13 | - | - |
| | ДП "К.-Шевченківське ЛГ" (Корсунь-Шевченківський, Канівський, Черкаський райони) | 10 | 4,48 | 1,75 | - | 0,45 | 0,2 | 26,1 | 3,1 |
| | ДП "Лисянське ЛГ" (Звенигородський, Лисянський, Корсунь-Шевченківський райони) | 2 | 4,8 | - | - | 2,40 | 0,38 | - | 1,2 |
| | ДП "Смілянське ЛГ" (Смілянський. Городищенський, Кам`янський, Корсунь-Шевченківський райони) | 9 | 3,47 | - | - | 0,39 | 0,17 | - | 1,7 |
| | ДП "Уманське ЛГ" Уманський, Жашківський, Монастирищенський, Маньківський, Христинівський, Тальнівський райони) | 0 | 0 | - | - | 0 | 1,1 | - | - |
| | ДП "Черкаське ЛГ" (Черкаський район) | 71 | 27,86 | 2 | - | 0,39 | 0,12 | 15,9 | 14,1 |
| | ДП "Чигиринське ЛГ" (Чигиринський, Кам`янський. Черкаський райони) | 44 | 4,36 | 0,3 | - | 0,1 | 0,13 | - | 25,6 |
| | Всього | 182 | 68,98 | 4,05 | 0 | 0,27 | 0,16 | 42 | 53,2 |
Використання лісосічного фонду здійснюється на підставі затвердженої розрахункової лісосіки, яка становить по області 251,3 тис.м3 деревини.
В 2010 році в порядку рубок головного користування було заготовлено
247,9 тис. м3 ліквідної деревини.
Інформація щодо спеціального використання лісових ресурсів державного значення у 2010 році представлена в таблиці 5.7.
Табл. 5.7 Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2010 році
| Район | Затверд-жена розра-хункова лісосіка, тис. м3 | Фактично зрубано разом, га/тис.м3 | Зрубано по господарствах | |||||
| хвойні | твердолистяні | м’яколистяні | ||||||
| розрахун-кова лісосіка, тис. м3 | фактично зрубано, тис. м3 | розрахун-кова лісосіка, тис. м3 | фактично зрубано, тис. м3 | розрахункова лісосіка, тис. м3 | фактично зрубано, тис. м3 | |||
| ДП "Звенигородське ЛГ" (Катеринопільський, Звенигородський, Лисянський, Шполянський, Тальнівський райони) | | 107 | | | | | | |
| 36,8 | 35,7 | 4,6 | 4,5 | 31,4 | 30,6 | 0,8 | 0,6 | |
| ДП "Золотоніське ЛГ" (Канівський, Золотоніський, Драбівський, Чорнобаївський райони) | | 57 | | | | | | |
| 15,6 | 15,5 | 5,8 | 5,9 | 1,5 | 1,5 | 8,3 | 8,1 | |
| ДП "Кам'янське ЛГ" (Чигиринський, Кам`янський райони) | | 94 | | | | | | |
| 28,3 | 27,5 | 0 | 0 | 27,6 | 27,4 | 0,7 | 0,1 | |
| ДП "Канівське ЛГ" (Канівський, Черкаський райони) | | 44 | | | | | | |
| 13,3 | 10,5 | 4,4 | 3,9 | 5,5 | 5,4 | 3,4 | 1,2 | |
| ДП "К.-Шевченківське ЛГ" (Корсунь-Шевченківський, Канівський, Черкаський райони) | | 79 | | | | | | |
| 19,2 | 19,3 | 9 | 9 | 9,7 | 9,8 | 0,5 | 0,5 | |
| ДП "Лисянське ЛГ" (Звенигородський, Лисянський, Корсунь-Шевченківський райони) | | 65 | | | | | | |
| 15,7 | 15,6 | 0 | 0 | 15,2 | 15,1 | 0,5 | 0,5 | |
| ДП "Смілянське ЛГ" (Смілянський. Городищенський, Кам`янський, Корсунь-Шевченківський райони) | | 106 | | | | | | |
| 31 | 31,6 | 5,7 | 5,7 | 25,1 | 26,9 | 0,2 | 0 | |
| ДП "Уманське ЛГ" Уманський, Жашківський, Монастирищенський, Маньківський, Христинівський, Тальнівський райони) | | 126 | | | | | | |
| 38,6 | 38,1 | 0 | 0 | 35,1 | 35,1 | 3,5 | 3 | |
| ДП "Черкаське ЛГ" (Черкаський район) | | 131 | | | | | | |
| 39 | 40,2 | 27,5 | 27,6 | 8,6 | 8,7 | 2,9 | 3,9 | |
| ДП "Чигиринське ЛГ" (Чигиринський, Кам`янський. Черкаський райони) | | 46 | | | | | | |
| 13,8 | 13,9 | 2,5 | 2,5 | 9,2 | 9,4 | 2,1 | 2,0 | |
| разом | | 855 | | | | | | |
| | 251,3 | 247,9 | 59,5 | 89,1 | 168,9 | 168,9 | 22,9 | 19,9 |
Примітка. Фактична рубка по хвойній госпсекції більша за розрахункову через недовикористання ліміту в попередні роки
5.2.3 Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів
Заготівля лікарської сировини та інших видів природних недеревних рослинних ресурсів заготівельними організаціями не проводилась (табл. 5.8).
Табл. 5.8 Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
| Рік | Вид рослин | Обсяги заготівлі, т | |
| встановлені ліміти | фактично заготовлено | ||
| 2000 | - | - | - |
| 2005 | - | - | - |
| 2007 | - | - | - |
| 2008 | - | - | - |
| 2009 | - | - | - |
| 2010 | - | - | - |
5.2.4 Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
Важливою формою охорони рослинного світу є охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин та типових природних рослинних угруповань. Відповідно до Закону "Про рослинний світ" рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, які зростають у природних умовах на території України підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України та міжнародних червоних списків.
В Черкаській області нараховується 334 види судинних рослин
(17% флори області), що знаходяться під загрозою зникнення. Серед них
69 видів занесених до Червоної книги України, 14 включені в додаток І Бернської Конвенції, 7 охороняються в Європі- Європейський Червоний список, 3 – у всесвітньому масштабі.
У найбільш загрозливому стані перебувають 29 видів рослин, популяції більшості яких нині, очевидно, зникли.
Першочерговим заходом щодо забезпечення охорони рідкісних видів рослин є організація моніторингу стану їх популяцій.
Інформація щодо охорони невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин представлена в таблиці 5.9.
Табл. 5.9 Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин
| Район | Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз. | Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од. | Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва | Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва |