Створення та проектування територій природно-заповідного фонду україни етапи створення територій природно-заповідного фонду
| Вид материала | Лекція |
- Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 332.26kb.
- Реферат на тему : "Структура природно-заповідного фонду України., 162.84kb.
- План Вступ 2 Природно-заповідний фонд як об’єкт правової охорони 3 Організаційно-правові, 156.71kb.
- Реферат на тему: Біосферний заповідник "Асканія-Нова", 152.37kb.
- Повідомлення, 16.42kb.
- План заходів з виконання покладених на Державну екологічну інспекцію Азовського моря, 395.24kb.
- Положення про методику визначення оцінки ефективності управління діяльністю установ, 318.67kb.
- Е управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, 9.56kb.
- Садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "утьос-карасан" загальні положення, 112.45kb.
- 5 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно – заповідного, 2948.78kb.
Лекція.
СТВОРЕННЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
Етапи створення територій природно-заповідного фонду
В системі державних пріоритетів природоохоронної діяльності особлива роль відводиться заповіданню територій та об'єктів, на яких повністю або частково забороняється традиційна виробничо-господарська діяльність. Частка територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) на теперішній час складає 4,2% від загальної площі території України, а норма цього показника в країнах Західної Європи знаходиться у межах 8-10%. Усвідомлення екологічних наслідків такого відставання як на державному, так і на громадському рівні є досить високим. Отож, необхідність розширення площі та збільшення числа об'єктів ПЗФ нашої держави не викликає сумнівів і заперечень. Це завдання визнається за одне з пріоритетних напрямів екологічної політики держави, що й законодавче затверджено загальнодержавними програмами в галузі розвитку екологічної мережі та заповідної справи (Програма "Заповідники", Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України). Однак при цьому актуальним залишається питання пошуку компромісів між екологічними пріоритетами та станом навколишнього природного середовища з одного боку та нагальними суспільними, передусім економічними, інтересами держави й її фінансово-економічним потенціалом з іншого.
Одним із шляхів досягнення цього компромісу та реального забезпечення необхідних умов для кардинального зменшення антропогенних навантажень на пінні в природоохоронному відношенні території є коректне обґрунтування необхідності встановлення відповідного режиму їх збереження. Цей режим визначається юридичним статусом таких територій, відповідно до якого і регламентується природокористування. При створенні (оголошенні) об'єктів ПЗФ вибір їх категорії залежить від мети заповідання - збереження, запобігання знищенню або пошкодженню цінних природних комплексів і об'єктів.
Виходячи з цього, при підготовці матеріалів для створення об'єкта ПЗФ визначається, що саме необхідно зберігати на даній території і в який спосіб, /їли цього проводиться оцінка наукової, екологічної, пізнавальної, рекреаційної, історико-культурної та іншої цінності об'єкта. Визначається стійкість природних комплексів до антропогенних навантажень та можливі загрози його існуванню від різних видів і режимів природокористування. Враховується також господарська цінність території та ті економічні та інші збитки, Ідо можуть бути пов'язаними з її вилученням із господарського обігу. В результаті проведення такої комплексної оцінки визначається категорія, тип об'єкта та режим його охорони. Крім визначеної цінності, типовості або унікальності об'єкта ПЗФ важливе значення має обґрунтування його оптимальної площі та меж. Останні повинні узгоджуватися з фізичними (природними) межами природно-територіального комплексу. В науковому обґрунтуванні створення об'єкта можуть подаватися декілька варіантів визначення меж об'єкту ПЗФ, та при цьому площа заповідної території має забезпечувати самовідновлення природного комплексу га гарантувати його екологічну стабільність.
На законодавчому рівні порядок створення об'єктів природно-заповідного фонду регламентується Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Статтею 51 цього Закону визначається порядок підготовки та подання клопотання, перелік матеріалів, які включає в себе цей документ. А, відповідно до статті 52 Закону, повноваження на розгляд клопотання щодо створення об'єктів загальнодержавного значення надається центральному органу виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища, а щодо об'єктів місцевого значення - його підрозділам в адміністративних областях. Термін розгляду клопотання складає один місяць. Після схвалення клопотання проводиться його узгодження із землевласниками та землекористувачами стосовно визначення меж та площі об'єкта, порядку використання природних ресурсів на його території після заповідання та отримання принципової згоди на заповідання.
Після узгодження клопотання центрального органу виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища забезпечує розроблення проектів створення об'єкта шляхом залучення спеціалізованих проектних та наукових установ. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" проекти створення територій та об'єктів ПЗФ передаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища до відповідних органів виконавчої влади, уповноважених приймати рішення про створення об'єктів ПЗФ.
За результатами розгляду розробленого проекту створення та його відповідного узгодження готується проект рішення. Відповідно до статті 53 рішення про створення об'єктів загальнодержавного значення приймається Президентом України, Об'єкти місцевого значення створюються за рішенням обласної ради.
Порядок узгодження. Порядок відведення земельних ділянок установам ПЗФЛ процедури узгодження включення в їх територію земель, як і будь-які інші питання., що відносять до сфери земельних відносин, визначаються Земельним кодексом України (від 25.10.2001 р. № 2768-ІП). Дим Кодексом регламентується також компетенція місцевих рад в галузі регулювання земельних відносин, порядок надання земель в користування та порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням земель. Більш детально повноваження сільських, селищних, міських, районних і обласних рад щодо організації об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 26, 43) визначені в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".
При розробленні документації, пов'язаної зі створенням об'єктів ПЗФ у частині визначення складу, порядку розроблення та узгодження проектів територіального планування, мають бути врахованими основні положення законів "Про планування і забудову територій" (20.04.2000 р.), "Про основи містобудування" (від 16.11.1992 р.) а також вимоги містобудівних норм і правил.
Крім вищезазначених нормативно-правових документів, при створенні об'єктів природно-заповідного фонду враховуються Також й інші закони, постанови та положення. Серед них важливе значення мають; Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р., Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 р., Закон України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10 лютого 2000 р.. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р., Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р., Постанова ВРУ "Про програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні" ("Заповідники") від 22.09.1994 р № 177. Серед міжнародних конвенцій та угод при створенні об'єктів ПЗФ особливе значення мають: Конвенція про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992 р), Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція, 1971 р.), Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція, 1979 р.), Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1992 р.), Конвенція про охорону світової культурної та природної спадщини (Париж, 1972р.).
Процедура створення об'єктів природно-заповідного фонду.
Процедура створення об'єктів ПЗФ включає такі стадії (етапи):
1) Підготовка і подання клопотання щодо створення об'єкту ПЗФ.
2) Розгляд клопотання у місячний строк.
3) Погодження з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, а також погодження з місцевими органами влади і самоврядування всіх рівнів.
4) Розроблення проекту створення об'єкту ПЗФ.
5) Підготовка проекту указу Президента України або рішення обласної ради щодо створення об'єкту ПЗФ.
6) Узгодження проекту у відповідних міністерствах та відомствах.
7) Підготовка необхідного комплекту документів та подання проекту рішення про створення об'єкта ПЗФ до Кабінету Міністрів України або обласної ради.
8) Передача документів Кабінетом Міністрів України до Адміністрації Президента України.
9) Підписання указу Президентом України.
10) Створення дирекції установи.
11) Розроблення та затвердження Положення про об'єкт ПЗФ, оформлення охоронного зобов'язання.
12) Розроблення проекту відведення земельної ділянки для установ ПЗФ, оформлення державного акту на право користування землею, закріплення меж на місцевості.
13) Розроблення та затвердження проекту організації території. Зазначені етапи створення об'єктів ПЗФ взаємопов'язані й вимагають проведення комплексу ретельно спланованих і якісно виконаних організаційних, наукових та інших заходів. Нижче зупинимось на найбільш відповідальних та складних етапах створення об'єктів ПЗФ.
Підготовка та подання клопотання про створення об'єкту ПЗФ. Клопотання включає в себе обґрунтування відповідності території, що пропонується для заповідання, природоохоронним, науковим, рекреаційним та іншим критеріям. Це обґрунтування має здійснюватися та оформлюватися на науковому рівні фахівцями відповідної кваліфікації.
Основу документального забезпечення клопотання складають його наукове обґрунтування, карта-схема майбутнього об'єкта, відомості про господарське використання території, землевласників та землекористувачів.. До клопотання можуть також додаватися інші матеріали, що підтверджують і доповнюють обґрунтування необхідності створення об'єкту ПЗФ. Такими матеріалами, зокрема, можуть бути: характеристика історико-культурної цінності території, його етнографічне значення, сучасний стан та перспективи розвитку рекреації та народних промислів, пропозиції щодо діяльності майбутньої природоохоронної установи. Підготовка клопотання - надзвичайно відповідальний етап створення об'єкту ПЗФ. Від того, наскільки глибоко, повно й обґрунтовано воно виконано та оформлено в чималій мірі залежить і кінцевий результат всього процесу створення об'єкту ПЗФ.
Клопотання щодо створення можуть подавати наукові установи, природоохоронні громадські організації, підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, інші зацікавлені установи, організації та громадяни.
Клопотання щодо створення об'єктів загальнодержавного значення розглядається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища у місячний термін, після чого про результати цього розгляду повідомляють ініціаторів клопотання, а також місцевий підрозділ цього центрального органу виконавчої влади, якому доручається погодження клопотання з землевласниками та землекористувачами.
Клопотання щодо створення об'єкту ПЗФ місцевого значення розглядають обласні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Погодження клопотання з власниками і користувачами земельних ділянок оформляється листами-погодженнями, в яких зазначається на яких умовах (з вилученням або без вилучення) землі включаються до складу майбутнього об'єкта ПЗФ.
Процес погодження клопотання також є складним етапом створення об'єкту ПЗФ і вимагає ретельного планування. Організацію цього процесу рекомендується розпочинати із проведення презентації клопотання за участю всіх зацікавлених сторін, ініціаторів створення, науковців, представників місцевої громади тощо. Під час презентації на розгляд виносяться ключові питання, пов'язані з природоохоронною, науковою, рекреаційною та іншими цінностями даної території, обговорюється можливість включення до території додаткових ділянок, визначаються межі та необхідність встановлення режиму використання території. Проводиться також ознайомлення з досвідом роботи як існуючих установ ПЗФ в Україні, так і за кордоном, роз'яснення специфіки діяльності, значення для економіки регіону, можливість міжнародної співпраці тощо.
Результати узгодження клопотання узагальнюються і подаються в спеціально уповноважений урядовий орган в галузі заповідної справи.
Узгодження з власниками та користувачами земельних ділянок, органами місцевого самоврядування та зацікавленими організаціями є копітким і відповідальним етапом створення об'єкту ПЗФ. Як зазначалося вище, для території, що включається в склад об'єкта ПЗФ із вилученням земель, це узгодження проводиться відповідно до Земельного кодексу України.
Матеріали погодження місця розташування об'єкта мають включати в себе наступні документи:
• відомість про землі, що передаються в користування в розрізі землекористувачів, землевласників, місцевих рад з розшифровкою за угіддями. Ця відомість має бути підписана головним землевпорядником адміністративного району й завірена печаткою,
• погодження землевласників та землекористувачів,
• рішення сільської (селищної чи міської ради),
• висновок районного органу містобудування та архітектури та охорони культурної спадщини,
• висновок районного органу земельних ресурсів,
• висновок районного санітарно-епідеміологічного органу,
• висновок районного природоохоронного органу,
• рішення районної ради,
• висновок районної державної адміністрації,
• погодження відповідних обласних управлінь зацікавлених міністерств та відомств,
• висновок обласного органу містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини,
• висновок обласного органу земельних ресурсів,
• висновок обласного санітарно-епідеміологічного органу,
• висновок обласного природоохоронного органу,
• висновок обласної державної адміністрації,
• рішення обласної ради про затвердження матеріалів погодження,
• карта території з підписами відповідальних осіб та печатками землевласників і землекористувачів, місцевих рад, районного органу земельних ресурсів.
Нарешті, завдання на розробку проектів створення об'єкту ПЗФ узгоджується зі спеціально уповноваженим підрозділом в галузі заповідної справи. На основі цього завдання й виконується власне проектування природно-заповідних територій.
Проектування природно-заповідних територій. Створення і функціонування природно-заповідних територій має здійснюватися на підставі затверджених в установленому порядку проектів. Фактично, розробка цих проектів розпочинається з моменту підготовки клопотань про їх створення чи оголошення. Необхідність створення природно-заповідних територій різних категорій обґрунтовується також в схемах і проектах районного планування областей, адміністративних районів. Комплексні оцінки територій цих областей і районів включають в себе як характеристики існуючих природно-заповідних територій, так і основні характеристики перспективних об'єктів ПЗФ. На загальнодержавному рівні створення об'єктів ПЗФ передбачається загальнодержавними програмами в галузі розвитку екологічної мережі та заповідної справи (Програма "Заповідники", Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України).
Проект створення природно-заповідної території є об'єктивнішою підставою для прийняття рішення про її створення. Без такого проекту створювати повий об'єкт ПЗФ не дозволяється.
Проект складається з пояснювальної записки, картографічних матеріалів і матеріалів погодження. Як обов'язковий у складі проектів створення установ природно-заповідного фонду має бути розділ щодо функціонального зонування для національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків. Таке зонування передбачає розподіл територій об'єкта ПЗФ відповідно до особливостей режимів охорони та використання природних комплексів. В разі необхідності визначаються межі та режим охоронної зони, яка створюється за межами заповідної території для запобігання можливим негативним впливам на неї.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", розроблення проектів створення природно-заповідних територій загальнодержавного значення забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища, а місцевого значення - його органи на місцях. Розроблення проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено зацікавленим державним органам чи установам.
Необхідним видом проектної документації, що розробляється для новостворених установ, є проект організації території. Цей проект відноситься до категорії проектної документації з планування територій, комплексного обґрунтування природоохоронних заходів та здійснення діяльності щодо виконання завдань, які покладаються на установи ПЗФ. Закон "Про природно-заповідний фонд України" вимагає обов'язкового розроблення проектів організації території для таких категорій ПЗФ як біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендропарки, зоопарки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та регіональні ландшафтні парки.
Природно-заповідні території, особливо природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, займають досить великі площі (наприклад, національні природні парки Подільські Татри - 26316 га, Карпатський - 50303 га, Синевир - 40400 га, Святі гори - 40448 га тощо). При цьому значна частка цих площ у тій чи іншій мірі задіяна у народногосподарському комплексі держави. Тому при розробленні проектів такого рівня необхідно узгоджувати ступінь режимних обмежень з вимогами програм економічного та соціального розвитку тих регіонів, де планується створення нових об'єктів ПЗФ.
На підставі затвердженого Проекту організації території, наприклад, національного природного парку, коригуються матеріали землеустрою, - лісовпорядкування, генеральні плани поселень, проекти інженерних мереж та гідротехнічного будівництва тощо з метою обмеження негативних впливів на природні комплекси та об'єкти НПП.
Власне проект організації природно-заповідної території складається з аналітичної частини та обґрунтування природоохоронних заходів.
Аналітична частина проекту містить характеристику природнокліматичних особливостей території, аналіз її ландшафтів, рослинності, тваринного світу, рекреаційних ресурсів, відомості про стан навколишнього природного середовища, про зони охорони джерел водопостачання, джерела та ареали забруднення. В ній дається оцінка архітектурно-1 шану вальних особливостей територій, окремих поселень, зон лікування та відпочинку, наводиться характеристика транспортної мережі, інженерних комунікацій, оцінюється їх вплив на прилеглі природні комплекси та виконується аналіз конфліктних ситуацій територіального розвитку природно-заповідної території.
Комплексна оцінка природно-заповідної території включає природоохоронну оцінку території, оцінку природних рекреаційних ресурсів,, наявність природних об'єктів туризму, пейзажно-естетичну оцінку ландшафту, рекреаційну оцінку історичних, етнографічних, культурних та Інших об'єктів тощо.
В Проектах організації території передбачається функціональне зонування територій та опис режиму використання природних комплексів, обґрунтування системи маршрутів для екскурсій та мандрівок, заходи щодо благоустрою місць для короткочасного та тривалого відпочинку, порядку організації відвідування території та відтворення природних ландшафтів. Важливою складовою проекту є пропозиції стосовно здійснення екологічно збалансованої господарської діяльності, щодо програм наукової діяльності та екологічного виховання, інженерної підготовки території (необхідність проведення протиерозійних, протизсувних заходів, рекультивації,
берегоукріплення та інших). Виконується також оцінка транспортного забезпечення об'єкту ПЗФ і визначається вартість основних заходів щодо реалізації проекту.
Проекти організації територій ботанічних садів, дендропарків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, розташованих здебільшого у містах і селах, розроблюється з урахуванням вимог місцевих органів архітектури та інженерних служб.
Якісна підготовка документів та чітке дотримання процедур на стадії створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду є необхідною передумовою для практичної реалізації управлінських функцій як у частині збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, так і недопущення соціальних конфліктів, пов'язаних із системою обмежень використання території.
Контрольні запитання:
1. Яким Законом України регламентується порядок створення територій та об'єктів ПЗФ?
2. Назвіть найважливіші міжнародні конвенції та угоди, які слід враховувати при створенні об'єктів ПЗФ.
3. Які етапи включає процедура створення об'єктів природно-заповідного фонду?
Створення системи транскордонних природоохоронних територій
Беручи до уваги принцип екосистемної єдності природи МСОП, Програма ГОНЕСКО "Людина і біосфера1', Програма ООН щодо довкілля (ШЕР) та інші міжнародні природоохоронні організації ще У Другій половині минулого століття підняли питання про розширення різних форм екологічної співпраці у транскордонних регіонах. Однією із пріоритетних форм такої співпраці є територіальна охорона природи шляхом створення транскордонних заповідних об'єктів - національних природних та ландшафтних парків, біосферних заповідників (резерватів) тощо.
На потребу екологічної співпраці у транскордонних регіонах наголошувалося також на міжнародному самміті по охороні довкілля в Ріо-де-Жанейро (1992), в Йоганнесбурзі (2002) та інших форумах. Вагоме екологічне значення щодо потреби формування міжнародних заповідних територій мають міжнародні Конвенції, прийняті в різний період. Так, у рамковій Конвенції про біологічне різноманіття (1990), яка чинна в Україні з 1994 року, країнам рекомендується створювати у транскордонних регіонах систему природоохоронних територій для збереження генофонду рослинного і тваринного світу. У Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.) ставиться питання про відновлення біотопів, важливих для застереження зникання мігруючих видів фауни. В ній акцентується також увага на збереженні природного середовища, необхідного для існування мігруючих птахів. У Рамсарській Конвенції (1971) що стосується охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, рекомендується взяти під охорону транскордонні водно-болотні ландшафти. Дана конвенція особливо важлива для України, оскільки водно-болотні екосистеми в дельті Дунаю, у районі Шацьких озер, у басейні Тиси мають і міжнародне значення. На потребу збереження цінних у біогеографічному плані територій на нашому континенті наголошується також у Бернській Конвенції про охорону флори, фауни і природного середовища, прийнятої (1979 р.). в якій, зокрема, рекомендується створення Смарагдової мережі "територій спеціального збереження71.
Створення міждержавних природно-заповідних територій с важливим аспектом діяльності МСОП (ШСМ). Нині в світі в 1 ІЗ країнах існує близько 160 міждержавних природно-заповідних територій , із них більше половини - в країнах Європи, де багато невеликих за площею країн і відповідно багато кордонів (Міждержавні..., 1998}.
Міждержавні природно-заповідні території мають важливе значення для охорони біорізноманіття на території сусідніх країн і в цілому - в Європі. При цьому зростає площа територій Із заповідним режимом, послаблюється так званий "острівний ефект" відокремлених природно-заповідних територій, потрапляють під охорону більші, отже, і більш життєздатні популяції, створюються умови для міграції тварин. Полегшується проведення реінтродукції тварин, особливо великих хижаків, яким потрібна площа. Прикордонні території з охоронним режимом можуть мати спільний банк насіння та розсадник рідкісних видів, які підтримуються людиною. В міждержавних природно-заповідних територіях об'єднуються зусилля країн в боротьбі з пожежами, браконьєрами, незаконною торгівлею, насамперед, рослинною та тваринною сировиною. Великі переваги у цих територій в розвитку туризму, в екологічному вихованні, поширенні інформаційних матеріалів. Статус біосферного резервату для прикордонних територій підвищує їх імідж у світі.
Європейські держави приділяють велику увагу екологічній значущості міждержавних природно-заповідних територій. Вони є тими "вузлами", які з'єднують між собою екологічні мережі різних країн. Вони у Всеєвропейській екомережі виконують одночасно роль центрів та екокоридорів.
При створенні міждержавних природно-заповідних територій здійснюється співробітництво країн, які їх заснували, у організаційному, науковому, еколого-просвітницькому та інших аспектах.
Для України, яка розташована у Центрально-Східній Європі, і межує із сімома державами та має з ними у транскордонних зонах ряд спільних природоохоронних завдань, особливо актуальною є міжнародна екологічна співпраця. Так, на Заході на кордоні з Польщею, Словаччиною та Румунією розташована Карпатська гірська система, на кордоні з Польщею знаходяться Розточчя та Західне Полісся з оригінальними лісовими й болотними ландшафтами. На півночі лісові ландшафти України межують із лісовими масивами Білорусії та Росії. У пониззі Дністра на прикордонній території з Молдовою збереглися цінні у науково-природничому відношенні транскордонні ландшафти варті спільної охорони. В Україні беруть початок такі водні артерії міждержавного значення як Уж, Латориця, Тиса, Західний Буг Дністер, через її територію протікає Дніпро, що бере початок у Росії й протікає через Білорусь. У басейнах цих річок є також ряд спільних екологічних проблем. Так, наприклад, екологічні наслідки повеней на річках Латориці й Ужа стають відчутними у прикордонній зоні Словаччини, а в басейні Тиси - в Угорщині. Забруднення Західного Бугу, притоки Вісли, несприятливо впливає на її санітарний стан.
Нині в Україні вже створено декілька міждержавних природно-заповідних територій, які є біосферними резерватами. Перший з них був створений в Карпатах у 1999 р. Національний природний парк "Ужанський" та Надсянський регіональний ландшафтний парк увійшли до складу першого у Центральній Європі три латерального українсько-польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати". В рівнинній частині України створений Дунайський біосферний заповідник, який входить до складу міждержавного українсько-румунського біосферного резервату "Дельта Дунаю". В 2002 р. був затверджений ЮНЕС.КО українсько-польський біосферний резерват "Західне Полісся1', до якого увійшли з українського боку Шацький національний природний парк, а з польського - Поліський парк народовий (національний) та три прилеглих регіональних ландшафтних парки.
Коротко охарактеризуємо перші транскордонні природно-заповідні території України.
Українсько-польсько-словацький біосферний резерват "Східні Карпати "(208 089 га). Це перший в Україні транскордонний заповідний масив, який Комісія ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (МАВ) внесла в 1999 році у Світову мережу біосферних резерватів. З українського боку біосферний резерват включає Ужанський національний природний парк (39159 га) та Надсянський регіональний ландшафтний парк (і9428 га). З польської сторони до нього належать Бешадськнй національний парк (27833.68 га) та два ландшафтні парки; Ціснянсько-Ветлінський (46025 га) і Долина Сяну (34865, 73 га), а з словацької - національний парк "Полонини"1 (29805,05 га, та його буферна зона (10973, 29 га). Створений транскордонний резерват сприяє збереженню флористичного різноманіття Бескид, яке нараховує понад 1000 видів судинних рослин, а також збереженню популяцій таких рідкісних видів хижих звірів як бурий ведмідь, вовк, рись, дикий кіт, куниця та інших. На його території успішно розмножується популяція зубра, яка нараховує близько ЗО голів та популяція гуцульського коня. Важлива роль резервату для підтримання екологічної рівноваги басейнів гірських річок Ужа та Сяну. На значній площі збереглися унікальні для Центральної Європи пралісові екосистеми, які є цінними еталонами для ведення лісового господарства на природних засадах.
Єврорегіон Бескид, де розташований біосферний резерват, відзначається багатими рекреаційними ресурсами. На території Ужанського НПП в селах Ужок, Кострино, Сіль та ін. виявлені лікувальні мінеральні джерела, завдяки яким він має бальнеологічне значення. В урочищах Красін, ІЦербан, Явірник діють туристичні бази. Тому парк має значення для розвитку туристичної та рекреаційної сфери. У Великому Березному є контрольно-пропускний пункт до Словаччини, шо полегшує відвідування національного парку закордонними туристами. Подібний пункт планується створити на Лубнянському перевалі в околицях села Лубня.
Територія біосферного резервату "Східні Карпати" виконує також важливу функцію екокоридору між Західними та Південними Карпатами.
В Ужанському НПП та Словацькому національному парку "Полонини" та, частково, в польському Бешадському національному парку живе субетнос лемків, а в Падсянському регіональному ландшафтному парку - бойків. Тому важлива роль біосферного резервату у збереженні їх етнографічних особливостей Східних Карпат.
У світі є трилатеральні національні парки. Але Східні Карпати -єдиний три латеральний біосферний резерват. Він є добрим прикладом екологічної співпраці трьох країн в галузі територіальної охорони природи.
Українсько-румунський біосферний резерват "Дельта Дунаю" (626400 га). Це другий на Україні транскордонний біосферний резерват, який Комісія ЮНЕСКО ''Людина і біосфера" (МАВ) включила у міжнародну мережу. Дельта Дунаю, другої по величині європейської річки, належить до особливо цінних в екологічному плані природно-територіальних комплексів у Європі. Це наймолодша природним шляхом сформована частина суходолу на нашому континенті, вік якої становить два-чотири століття. Дельта Дунаю надзвичайно динамічний І мозаїчний ландшафт, який включає озера, протоки, річні рукави, болота, різні за віком острови.
Цей біосферний резерват був створений па базі природного заповідника ''Дунайські плавні" Дунайського біосферного заповідника загальною площею 46402,9 га і був включений разом з біосферним резерватом Румунії "Дельта Дунаю'' до складу Світової мережі біосферних резерватів в якості транскордонного біосферного резервату під загальною назвою "Дельта Дунаю". На українській частині резервату відмічено 692 види судинних рослин, (в т.ч. 2 з Європейського червоного переліку і 16 - з Червоної книги України), 900 видів водоростей. У складі фауни 388 хребетних тварин (в т. ч. – 20 - з Європейского червоного переліку та 70 - з Червоної книги України). Особливо важливими територіями для охорони біорізноманіття є Стенцівсько-Жебриянівські плавні, Жебриянівська гряда та територія колишнього природного заповідника "Дунайські плавні". Румунський біосферний резерват "Дельта Дунаю" має загальну площу 591200 га, під суворою охороною 16 ділянок площею 52580 га. Флора румунської частини включає 730 видів, серед них 100 рідкісних видів. Дуже багата орнітофауна цієї території, яка нараховує 280 видів, у тому числі 177 гніздових. Саме для гніздування та масових сезонних скупчень птахів водно-болотного комплексу значення дельти Дунаю (в цілому) важко переоцінити. Функціонування поруч двох екологічно взаємопов'язаних великих заповідних природно-територіальних комплексів України і Румунії дозволить зберегти біологічне, екологічне і ландшафтне різноманіття унікального на нашому континенті у біогеографічному плані біому в дельті Дунаю, Спільна програма моніторингу на його території дозволить з'ясувати ряд питань, що стосуються динамічних тенденцій природних екосистем
Завершується підготовка матеріалів щодо створення біосферного резервату "Західне Полісся" на кордоні України і Польщі, українська та польська частини якого за назвами Шацький біосферний резерват та Біосферний резерват "Західне Полісся" у 2002 р. уже включені до складу Світової мережі біосферних резерватів. Район Шацького біосферного резервату (у складі Шацького національного природного парку) є комплексом 22 озер, найбільше з яких - озеро Світязь, мішаних лісів (займають близько 40% від загальної площі), лук і боліт. Тут зростає 825 видів судинних рослин, із яких 33 - з Червоної книги України - альдрованда пухирчаста, гудайера повзуча та інші. В складі фауни 44 види ссавців, 238 - птахів, 28 - риб.
На території Польщі до резервату ввійшли Поліський національний парк і 3 ландшафтних парки. В складі флори резервату 928 видів судинних рослин, 127 - мохів, 166 - лишайників. Із рідкісних видів - альдрованда пухирчаста, жировик Лезеля, росичка англійська, щитолисник звичайний та ін. В складі фауни 146 видів птахів (серед них 17 рідкісних), тут є бобер, видра, дуже значна популяція болотної черепахи. В цілому, біосферний резерват охопить типові і рідкісні комплекси Західного Полісся. У 2002 р. поряд із створюваним українсько-польським у Республіці Білорусь створено природний заказник "Прибузьке Полісся" і білоруська сторона уже виявила намір приєднатися до процесу створення транскордонного біосферного • резервату "Західне Полісся.". Варто також відзначити, що долина р. Західний Буг розглядається як перспективний транскордонний (українсько-польсько-білоруський) екокоридор у Центрально-Східній Європі,
Уже нині проводиться робота по створенню нових транскордонних природоохоронних територій. До перспективних належать ділянки "Розточчя"» "ПршІ'ять-Стохід", "Брянські та Старогутські ліси*', "Марамороські гори", "Притисянська низовина".
Біосферний резерват "Розточчя" пропонується створити на гряді Розточчя» яка перетинає державний кордон України та Польщі. В межах України до резервату ввійдуть природний заповідник "Розточчя", кілька заказників і пам'яток природи та нещодавно створений Лворівський національний природний парк площею 7078,6 га, в тому числі 2855,5 га площі постійного користування. В заповіднику "Розточчя" переважають ліси з домінуванням сосни, бука, дуба, торф'янисті луки і осокові болота. Відмічено 946 видів судинних рослин, з них 29 з Червоної книги України, серед них коральковець тричінадрізаний, гронянка півмісяцева, сверція багаторічна, фіалка біла, шолудивник королівський. У складі фауни 43 види ссавців, 169-птахів, втому числі ряд видів із Червоної книги України. В Європейський червоний перелік занесені орлан-білохвіст, вухань, видра та деякі інші.
Проектована міждержавна природоохоронна територія на р.Прип'ять з українського боку буде охоплювати існуючий однойменний регіональний ландшафтний парк (44958 га). Він включає заплавні і долинні комплекси Прип'яті та Стоходу в місці їх злиття, Ліси тут займають біля 24% площі, болота - 33%, луки - 8%, водойми - 5%. Переважають дубово-соснові і соснові ліси, водна рослинність, болота. Вивчення рослинного світу лише розпочато, виявлено 11 видів з Червоної книги, серед них - щитолисник звичайний, який тут досить чисельний, альдрованда пухирчаста, осока затінкова та інші. В складі фауни 219 видів хребетних, з них 160 птахів, 26 ссавців. Регіон має велике значення для міграції птахів. З боку Білорусі є заказники "Радоставський" і "Званець".
Проектований українсько-російський біосферний резерват "Брянські та Старогутські ліси" з української сторони буде включати проектований Дєснянсько-Старогутський національний парк з Придеснянською і Старогутською ділянками. На першій переважає заплавна рослинність, на другій - соснові і мішані ліси. В цілому, це бореальиий лісовий комплекс, самий північний лісовий масив України. Відмічено 16 видів з Червоної книги України, в т. ч. діфазіаструм Зейлера, гудайєра повзуча, плавун щитолистий, баранець звичайний. Багата фауна, тут зустрічаються глухар, тетерев, сірий журавель, відмічено 15 видів з Червоної книги України.
З боку Росії тут є комплекс природно-заповідних територій Неруссо-Деснянського межиріччя - це заповідник "Брянський ліс"' (12168 га), 10 ландшафтних заказників і 2 пам'ятки природи. У флорі межиріччя 870 видів судинних рослин, 86% - на природно-заповідних територіях, з них 70 рідкісних і зникаючих, у фаунІ-318 видів хребетних, в т. ч. 219 видів птахів, серед них ряд рідкісних - лелека чорний, скопа, змієїд та інші.
Уже не перший рік проводяться українсько-молдовські консультації щодо створення спільної природоохоронної території в пониззі Дністра, де з обох боків завершуються підготовчі роботи по створенню національних природних парків. До складу нами створюваного Нижньодністровського національного природного парку увійдуть водно-болотні угіддя міжнародного значення "Межиріччя Дністра-Турунчука" та "Північна частина Дністровського лиману"".
Перспективним є створення українсько-румунського біосферного резервату "Марамороські гори" площею біля 150 тис. га. В Румунії створений і нині затверджується біосферний резерват "Гори Мараморощини", територія якого безпосередньо прилягає до кордону з Україною (рис. 4.1). Саме ця територія буде румунською частиною міждержавного біосферного резервату. Площі, які досліджувались з метою створення біосферного резервату в Мармароських горах на території Румунії, знаходяться в басейні річки Вішеу і займають площу 168754 га. Шістдесят відсотків цієї території вкриті лісами, 15% - сінокосами, 12% займають пасовища. Сім ядер біосферного резервату, виділених відповідно до румунського законодавства, мають загальну площу 4675 га. Найбільшим із них с створений у 1980 р. біосферний резерват "ІГєтрасул Маре в масиві РоднеІТ" площею 3300 га.
Румунські дослідники вважають, що біорізноманіття цієї території є одним із найбільш унікальних в Східних Карпатах і є цінним для Європи. Після більш детального дослідження дані про біорізноманіття значно зростуть.
Слід відзначити, шо до території Румунської Мармарощини увійшло 14 українських поселень, які утворюють в межах повіту Марамуреш українську етнічну територію у вигляді прикордонної смуги. В національній структурі населення тут понад 88% становлять українці.
З українського боку до території біоеферного резервату пропонується включити Чивчинський і Гринявський хребти (Івано-Франківська область), хребти Путиллі і Яровиця та територію на захід від с. Сарата (Чернівецька область).
До заповідної зони (ядра) пропонується включити більшу частину Чивчинського хребта. Північно-східна границя зони проходить по верхів'ях р. Чорний Черемош від с. Буркут на південний схід до лісової дільниці Перкалаб (на Білому Черемоші). У Чернівецькій області до заповідної зони слід віднести землі на захід від с. Сарата. Південно-західною межею заповідної зони (і української частини біосферного резервату) є державний кордон. Загальна площа заповідної зони на території України становить близько 15 тис. га.
Перспективною природоохоронною територією у прикордонній українсько-угорській зоні є Притисянська низовина, зокрема басейн Латориці. В околицях села Велика Добрані, на значній площі збереглися сторічні грабово-дубові та ясеново-дубові ліси, а на терасах Латориці і Тиси поширені заплавні тополеві і вербові насадження. З мстою охорони та сприяння розмноженню характерної для Притисянської низовини фауни у Великодобронському лісництві створено на площі 736га фауністичний заказник. Тут водяться популяції козулі європейської, видри річкової, борсука звичайного та інших видів ссавців. З рідкісних птахів поширені лелека білий і чорний, чапля сіра, гоголь та інші види. Аналогічні ландшафти збереглися у прикордонній зоні Угорщини на правобережній частині Тиси в околицях сіл Тисасентмарош, Тисокеречень. Отже, існують можливості створення у Притисянській низовині білатеральної охоронної території. Завдяки теплому клімату, лісовим ландшафтам та бальнеологічним ресурсам Тиси і Латориці вона матиме рекреаційне значення. Збереження лісів сприятиме покращанню їх водозахисної ролі під час небезпечних повеней. Заплавні урочища та стариці Тиси і Латориці мають значення для місцевої та мігруючої орнітофауни.
Запропоновані об'єкти - перша лінія формування мережі міждержавних природно-заповідних територій України. Нині в Україні І суміжних країнах висловлюється ряд нових пропозицій, необхідним є проведення наукового обстеження запропонованих ділянок.
Прикордонним територіям, як правило, властиве високе біорізноманіття. Тому організація цих територій матиме значний вплив на збереження різноманіття в різних природних регіонах України. Для України ця робота має велике міжнародне значення в аспекті збереження біорізноманіття в Європі і має бути продовжена протягом наступних років із поступовим становленням нині пропонованих об'єктів та введенням до цієї мережі нових міждержавних територій.