Geum.ru

Реферат на тему: Біосферний заповідник "Асканія-Нова"

Вид материалаРеферат

Содержание


Біосферні заповідники
Подобный материал:


Реферат на тему:

Біосферний заповідник "Асканія-Нова"




ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Для сталого, збалансованого розвитку території з метою створення оптимальних умов для життя на ній людей необхідне збереження біологічного, ценотичного і ландшафтного різноманіття. Однією з умов досягнення цього є переведення певної частини території та окремих об'єктів в ранг, що підлягають особливій охороні. Серед них найважливішими є території та об'єкти природно-заповідного фонду, в межах територій яких природні комплекси є найбільш захищеними.

До природно-заповідного фонду в Україні відносяться: природні території та об'єкти - біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Вони можуть мати статус загальнодержавних чи місцевих. Мережа територій та об'єктів природно-заповідного фонду в Україні має загальну площу 2,4млн. гектарів, або 4% території країни. Згідно з науково обґрунтованими рекомендаціями площа природно-заповідного фонду в умовах степової зони повинна бути не менше 10% території. В Херсонській області вона складає 2,8% суходолу, а з врахуванням акваторій — 5,7%.

В області природно-заповідні об'єкти представлені двома біосферними заповідниками, одним національним природним парком, 5 заказниками загальнодержавного значення, одним дендрологічним парком загальнодержавного значення, 11 заказниками місцевого значення, 10 заповідними урочищами місцевого значення, 32 пам'ятками природи місцевого значення, 12 парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва місцевою значення .

Біосферні заповідники

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель. На території біосферних заповідників виділяються такі функціональні зони: заповідна зона, яка включає природне ядро, буферна зона, яка виконує функцію захисту заповідної зони і негативного впливу господарської діяльності, та зона антропогенних ландшафтів, яка включає території традиційного землекористування та інших видів господарської діяльності. Біосферні заповідники є ланкою всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. В Херсонській області є два біосферні заповідники.

На півдні України, у Херсонській області , знаходиться всесвітньо відомий заповідник Асканія-Нова, на території якого зберігся єдиний у Європі величезний масив (площею близько 11 тисяч гектарів) недоторканого степу - і з характерними для нього ґрунтом, флорою і фауною. Однак деякі знають, що заповідник заснував німецький барон Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн.

Історія виникнення заповідника

...43 тисячі десятин землі Микола І уступив німцеві - і герцогові Ангальт-Кетгенському. Причому уступив за безцінь - по 8 копійок за десятину. "Ціль цього поселення полягає в тому, щоб воно служило зразком великого упорядженого сільського господарства, з'єднаного з фабричною промисловістю" - говорив царський указ від 1 березня 1828 року. Через півроку селяни привели сюди, у безкрайній степ, величезну отару овець - три тисячі голів. Перехід пройшов на рідкість удало, і це окрилило герцога. Він посилає слідом ще одну отару - цього разу в п'ять тисяч голів. Новий маєток він назвав Асканія-Нова (Асканія - його родовий маєток у Саксонії).

Тут за бажанням свого хазяїна осіло 130 німців. Сюди Ангальт-Кетгенський вкладає кругленькі суми: будує село, обладнує пасовища, розводить виноградники. Але в одному герцог прорахувався - у людях. Селяни зненацька пересварилися між собою, покинули роботу й оголосили бойкот - уся виноградна лоза засохла, фруктові сади стояли неприбраними, а вівці розбіглися. Старий герцог, не переживши такого удару, помер, а його спадкоємець не побажав возитися з Асканією-Новою і у 1856 році продав землю першому зустрічному. Першим зустрічним, на щастя, виявився німець Едуард Фейн.

16 квітня 1863 року у Фейнов народився син - Фрідріх (до речі, перша дитина із семи ). Виховувала його мати, Софія Богданівна - за словами сучасників, жінка розумна і досвідчена . Любити природу хлопчик навчився в дідуся - француза Конрадса. На десятилітній ювілей Фрідріхові подарували зяблика - і він твердо вирішує стати біологом. Навчаючись на природному відділенні Дерптского університету, молодий Фейн оглядає всі знамениті заповідники світу .

Через багато років, під час сімейної сварки, Едуард схопив рушницю і пальнув убік сина Фрідріха. Фрідріх пішов з дому - він ховався на Кавказі. Повернувся у Таврію вже після смерті батька. Став розводити овець, розбагатів і став скуповувати сусідні землі, у тому числі й Асканію-Нову. Говорять, Фрідріх Едуардович навіть не знав, скільки в нього овець - враховував лише собак, "приставлених" до отар. (Сучасні дослідники стверджують, що овець було як мінімум 700 тисяч...).

Незабаром його єдина донька вийшла заміж за компаньйона батька - саксонця Иогана Фальца. Фрідріх вирішив узяти подвійне прізвище - Фальц-Фейн, заснувавши, таким чином, нову династію.

Завзяті Фальц-Фейни хазяювали зі знанням справи: "виписали" з Угорщини кращих вівчарів, обводнили сухі землі (для цього довелося пробурити 70-метрові шпари ), прокладали дороги . І маєток став приносити пристойний прибуток. Основне джерело прибутку - вовна . Що правда, вовна була не найвищої якості, проте її було багато. Асканія-Нова росла як на дріжджах: улітку тут працювало вже до півтори тисяч селян, у тому числі із сусідніх губерній. Незабаром з'явилися лікарня, пошта, школа, церква, майстерні. Пізніше - телеграф, телефон, водопровід і навіть електричне освітлення ...

Найголовніше - Фальц-Фейн вирішує закласти в Асканії-Новій заповідник. Він доставляє сюди диких тварин, висаджує дерева і чагарники, особисто стежить за поливом. Було це в 1885 році. Через чотири роки він заборонив розорювати першу заповідну ділянку степу, залишивши його нащадкам у первозданному виді. Потім заборонив розорювати ще дві ділянки, потім - ще три . Крім того, Фрідріх Едуардович заснував великий краєзнавчий музей.

У його зоопарку живе біля двох тисяч тварин, доставлених із усіх континентів. Розмаїтість була величезною: 58 видів ссавців, 154 види птахів, а ще риби, комахи... Це господарство обслуговує понад 100 чоловік...

У цей час Асканія-Нова стала, майже найбільшим науковим і культурним центром півдня Малоросії: сюди часто навідуються відомі політики, учені, краєзнавці, письменники, художники. Айвазовський саме тут працював над багатьма своїми полотнищами. Говорять, навіть сам губернатор вважав вдачею бути запрошеним на обід до Фальц-Фейнів...

Багато зробив Фальц-Фейн і для порятунку біловезького зубра. "Варто було б, - пише він московському професорові Кулагіну в грудні 1902 року, - не втрачаючи часу, створити в підходящих місцях різних частин Росії окремі розсадники... і з часом переміщати молодих самців з одного розсадника в іншій. Цими мірами можна було б паралізувати в Біловіжсько-Пущинськім череді вплив постійного кровозмішення та запобігти біловезьких зубрів від... остаточного і неминучого зрештою виродження і вимирання". Виконуючи обіцянку, декількох зубрів Фальц-Фейн оселив в Асканії-Новій, і навіть зумів одержати потомство.

Його енергії вистачало на всіх. Вирішив повернути в степ її споконвічних мешканців - сагайдаків, степових орлів, дрохв – і домагається свого. Деякі знають, що асканійський ботанічний сад довгий час "мовчав": лісові птахи пролітали мимо. Фальц-Фейн тисячами ловив їх на прольотах, приманював гніздівками. У сотнях дуплянок оселилися сови і кажани, у дощатих шухлядах - боривітра і кібчики. Навіть у житлових будинках цеглу клали по-особливому, з нішами для шпаків. І що ж? Парк вже незабаром наповнився пташиним співом... Фрідріх Едуардович одним з перших у Росії став кільцювати птахів - цей метод офіційна наука визнала лише через кілька десятиліть!

Нині

Нині біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф.Е.Фальц-Фейна має загальну площу 33307га. До його складу входять заповідний степ, дендрологічний парк, зоологічний парк.



Східноафриканський вінценосний журавель - емблема заповідника "Асканія-Нова"

З 1983р. він є біосферним заповідником, а з 1984р. є установою міжнародного значення з природоохоронною та науково-дослідною функціями. Як природоохоронна територія заснований власником земель Фрідріхом Едуардовичем Фальц-Фейном в 1898 році шляхом відведення "захисної ділянки", що носить назву "Стара", площею 520га. Заповідний степ площею 11054 га є природним ядром біосферного заповідника. Цей степовий масив складається з Великого Чапельського поду (2360га) та рівнинних ділянок — Північної (2106га) та Південної (6588га). Крім заповідної зони, яка представлена заповідним степом, в заповіднику виділено ще дві зони: буферну - 6909 га, до складу якої входить державний дендрологічний парк площею 196 , 6га і зоологічний парк площею 61 , 6га, та зону антропогенних ландшафтів площею 15344 , 6га. До останньої відносяться землі дослідних господарств Інституту тваринництва степових районів (21342га), 7 населених пунктів, землі фермерських господарств (652га). У буферній зоні обмежена господарська діяльність — в кілометровій смузі, що оточує заповідний степ, заборонено обробляти землі отрутохімікатами, гербіцидами, вносити мінеральні добрива повітряним шляхом, заборонено зрошення земель, рекомендовано обробку ґрунту протиерозійними методами. Зонування біосферного заповідника здійснено відповідно з міжнародною схемою.

Проте стан зон, крім природного ядра, не відповідає міжнародним вимогам, оскільки зовнішні межі заповідника встановлювались без відповідного екологічного обґрунтування. Це означає, що в заповіднику забезпечено збереження еталонних фітоценозів підзони типчаково-ковилових степів степової зони Європи з характерною для них флорою, але не забезпечена охорона фауни хребетних, для представників якої площі природного ядра недостатньо. Територія буферної зони заповідника не відповідає сучасним вимогам ведення сільського господарства за екологічно чистими" технологіями, тому що вона докорінно трансформована і довгий час експлуатувалася в інтенсивному режимі. На думку керівництва заповідника, погляди землекористувачів на характер ведення господарства почали поступово еволюціонувати в бік, що наближає режим використання зон прикриття природного ядра до міжнародних норм. Відзначено, що вже в 1998 р. порушень використання фунгіцидів, отрутохімікатів, гербіцидів на землях охоронної зони не було.

Степи заповідника відносяться до ксеротичного варіанту типчаково-ковилових і степів, в їх складі виділяють справжні, лучні і чагарникові степи. Ряд формацій, які представлені різним числом асоціацій, є рідкісними, занесені до Зеленої книги України, а саме — формація ковили волосистої (Stipeta caillatae), ковили української (Stipeta ucrainicae), ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), бобчука або мигдалю низенького (Amygdaleta nanae).

Флора заповідника нараховує 1316 видів судинних рослим, з них в заповідному степу зростає 515 видів, з яких 478 зростають природно. Звертає увагу факт біологічного забруднення степових природних ценозів. В них відмічено 7,3% рудерантів та 1,3% культивантів. Це свідчить про постійне проникнення бур'янів в природне ядро заповідника та значну порушеність степових місцезростань до встановлення заповідного режиму. Велике значення заповідника як місця збереження видового різноманіття підтверджує наявність тільки в цьому районі 8 ендемічних видів — це тюльпан скіфський, деревій подовий (Achillea micranthoides) , пирій подовий (Elytrigia pseudocaesia), цибуля скіфська, залізняк скіфський (Рhlomis scythica), плакуй Софії (Lythrum sophiae), гірчак скіфський (Роlygonum scythicum), астрагал ввігнутий (Аstragalus concavus), з третинних реліктів проліска осіння та ін.



Птицемлечник Гуссана росте у заповіднику "Асканія-Нова"

В зрошуваному дендрологічному парку, який закладено у 1887-1895р., зростає 748 видів і 190 форм і сортів. При інтродукції звертається велика увага на екологічні особливості інтродуцентів. Краще почувають себе в Асканія-Нова види з територій з подібним посушливим кліматом - Східної Європи, Середньої і Центральної Азії, особливо якщо при цьому застосовується поступова ступінчаста інтродукція.

Мохоподібних в заповіднику відмічено 57 видів, водоростей — 285, грибів — 388, лишайників — 55.

Альгофлора грунтів типчаково-ковилових степів заповідника досить багата і нараховує майже 330 видів водоростей. Найбільше серед них видів зелених водоростей - їх майже половина, а також синьо-зелених та жовто-зелених. Альгологи відмічають стабільність систематичної структури альгофлори на рівні найкрупніших систематичних одиниць — відділів. Це свідчить, що альгофлора заповідних степових ценозів відображає особливості зональної альгофлори степової зони і може бути еталоном при проведенні екологічного моніторингу.

До Червоної книги України занесено 26 видів рослин — три види ковили, два види тюльпанів, два види цибулі, карагана скіфська та ін., 4 види грибів — печериця Романьєзі та таблитчаста, галеропсис пустельний, зморшок степовий та 4 види лишайників — тонінія Келлера, целокаулон степовий, неофуецелія грубозморшкувата, пармелія блукаюча, до Європейського Червоного списку - 12 видів рослин.

Фауна території заповідника порівняно багата: найпростіших — 29 видів, червів кільчастих — 2, ракоподібних — 4, павукоподібних — 186, багатоніжок - 7, комах - 958, молюсків - 14, риб - 8, земноводних — 4, плазунів — 5, птахів - 272, ссавців - 67 видів.

В заповіднику відмічені рідкісні види фауни: до Червоної книги України занесено 32 види, до Європейського Червоного списку — 12 видів.

Найбільшою кількістю видів у фауні цілинних типчаково-ковилових степів заповідника представлені комахи. Одним з основних компонентів степових ценозів є жужелиці (Сага bidae), наймасовішою групою є мурашки (Fог micidae). Численні також стафілініди (Staphilinidae), особливо такий вид, як Тас hyporus hуpnorum, який домінує не тільки на цілинних ділянках, айв агроценозах. Корінна фауна хижаків (Сагnivora) в заповіднику представлена такими видами, як вовк (Саnis lupus), лисиця (Vulpes vulpes), борсук (Меlеsmеlеs), ласка (Мustella nivalis), степовий тхір (М. еуеrsmannі). Місцева популяція вовка була знищена ще півстоліття тому. Зараз зрідка відмічають появу вовків, що забігають з інших областей України. Лисиця є звичайним видом в заповіднику і на його околицях. Борсук в заповіднику з'явився півтора десятка років тому після значної перерви. Степовий тхір зустрічається на території заповідника спорадично, оскільки популяція малого ховраха, яким він переважно живиться, різко скоротилася. Ласка в заповіднику є звичайним видом, антропогенний вплив на нього в негативному плані не ліс, оскільки вид добре освоїв агроценози і населені пункти. Крім аборигенних видів, в заповіднику відмічені адвентивні види, види-прибульці. Це кам'яна куниця (Маrtes fomina), яка поселилася півстоліття тому на території дендропарку, орнітопарку та житлового селища. Також єнотовидний собака (Nисtereutes procyonoides), який зрідка з'являється на території заповідника, але постійно не перебуває тут. Про перебування в заповіднику чорного тхора (Миstela putorius) достовірних даних немає.

З рідкісних видів плазунів полоз чотирисмугии зустрічається дуже рідко, остання знахідка відмічена ще 1986 роком, мідянка звичайна також рідкісна, але зустрічається дещо частіше в заповідному степу, гадюка степова зустрічається частіше, ніж вказані вище види плазунів. Роль заповідника в збереженні них видів значна.

На території заповідного степу періодично спалахують пожежі, під час яких трав'янистий покрив вигорає на значних площах. При цьому вогонь, крім надземних частин рослин, знищує тварин, їх нори, гнізда, кладки яєць тощо. За даними заповідника, пожежі бувають в середньому приблизно 1-2 рази на рік. Причинами пожеж є головним чином господарська діяльність поблизу заповідного степу, рідше удари блискавки. Відношення вчених до цього явища неоднозначне. Одні вважають пожежі негативним явищем для рослин і тварин, інші ж, наприклад, відомий еколог Ю.Одум, розглядає їх як важливий екологічний фактор, який є обов'язковим в умовах сухого клімату. При пожежі, крім наземної маси рослин, знищується підстилка та мохово-лишайниковий ярус, що приводить до прогрівання поверхні ґрунту та випаровування води. Тобто прискорюється ксеризація як умов існування, так і самих фітоценозів. Оголений грунт сильніше піддається вітровій і водній ерозії. Фітоценози перебудовуються в напрямку збільшення ролі дернинних злаків, таких як ковила, типчак, та випадання стрижнекореневих багаторічних рослин і кореневищних злаків. Відносно дрібних ссавців, то їх чисельність і видове різноманіття після пожежі різко зменшується і відновлюється лише десь через рік - два.

Основними завданнями зоологічного парку "Асканія-Нова" є збереження видів диких тварин з усього світу, акліматизація та одомашнення деяких з них. Для рідкісних і зникаючих видів тварин розведення в зоопарку з наступним випуском в природу є одним з методів відновлення їх популяцій. Нині в зоологічному парку утримуються особини 109 видів, підвидів, рас, форм, порід.



Лебеді-шипуни на асканійському ставку

Найбільшою кількістю видів та внутрішньовидових таксономічних одиниць представлений орнітологічний комплекс - 65. Чисельність птахів складає понад 4500 особин (85% колекції зоопарку). Найбільше звичайної крякви (Апа s platyrinchos ), папуги (Мelopsitacus), огара (Таdorna ferruginea), рожевощокого нерозлучника (Аgapornis roseicollis), білої гуски (Апser caerulescens ), страуса ему (Dromaiuns novaehollandiae), гірської гуски (Еиlаbеіаіпdіса) та ін. Через Асканія-Нову вже давно йде інтенсивний проліт птахів польового, водно-болотного і дендрофільного комплексів. Останнім часом в окремі роки спостерігається масове скупчення птахів в заповіднику на постійному озері у Великому Чапельському поді та на озерах зоопарку, а саме - до 40 тисяч крякв, 560 тисяч білолобих гусей, понад 40 тисяч особин сірого журавля. Це відбувається в період з жовтня до другої половини грудня. Зимують в дендрологічному парку сотні тисяч граків, точний підрахунок їх поки що не зроблено. Така величезна динамічна біомаса має великий вплив на існування екосистем заповідника.



Одне із див заповідника "Асканія-Нова" - коні Пржевальського

Клас ссавців представлений копитними тваринами, їх нараховується 43 види та внутрішньовидових одиниць, чисельністю майже 800 особин. Найбільшою кількістю особин з ссавців представлені сайгак (Saiga tatarica), кінь Пржевальського (Еquus przewalskii), благородний олень (Се rvus elephus), американський бізон (Bison bison), антилопа нільгау (Во selaphus tragocamelus), плямистий олень (Cervus nipon hortulorum), лань (Се rvus data), гвинторогий козел (Capra falconer heptneri), верблюд двогорбий (Са mes ferus bactrianus) та ін. З домашніх тварин найчисельніші курка домашня, корова домашня, в т.ч. сірої української породи, червоної степової, гібридних форм, цесарка, мускусна качка, кінь домашній, в т.ч. української верхової породи та ін., гаял, гуска домашня, голуб домашній та деякі інші.

Світове значення має зоопарк в справі охорони рідкісних та зникаючих видів тварин. В зоопарку охороняються 27 видів, які занесені до Червоної книги МСОП, причому є види, що мають такі категорії, як зник з природи, знаходиться на грані зникнення, знаходиться під загрозою зникнення.

Проводиться екологічний моніторинг шляхом кільцювання деяких видів птахів, на основі чого досліджуються шляхи та напрямки екологічних міграційних коридорів.