До питання організації мережі охороняємих природних територій України з метою збереження ландшафтного різноманіття
| Вид материала | Документы |
- 5 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно – заповідного, 2948.78kb.
- Про Науково-технічну раду Міністерства екології та природних ресурсів України, 47.86kb.
- План роботи Питання охорони життєвого середовища. Екологічні проблеми України, 56.03kb.
- Мсоп; англійською International Union for Conservation of Nature, iucn міжнародна організація,, 73.12kb.
- Стратегія екологічної політики україни до 2020 року, 1442.17kb.
- Управління освіти І науки, 131.76kb.
- Міністерство екології та природних ресурсів україни н А К А З, 726.46kb.
- Реферат на тему, 52.8kb.
- Створення та проектування територій природно-заповідного фонду україни етапи створення, 266.08kb.
- Методик а, 1194.66kb.
До питання організації мережі охороняємих природних територій України з метою збереження ландшафтного різноманіття
Ющенко Я.І., Україна, Інститут географії НАНУ, м.Київ, вул. Володимирська 44, відділ ландшафтознавства, valex@viaduc.com
Збереження ландшафту як інтегруючого цілого, як територіального осередка екологічно збалансованого розвитку, є одним з пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва в Європі. В 1997 році в рамках Конгресу місцевих і регіональних влад Європи у Страсбурзі був підготовлений Проект Європейської ландшафтної конвенції, в якому ландшафти розглядаються як фундаментальна основа природного середовища. Проект акцентує увагу на збереженні, керуванні і розвитоку усіх ландшафтів Європи: як виключно цінних, так і типових. Всеєвропейська стратегія збереження біо- та ландшафтного різноманіття (1995) розглядає ландшафти як спадщину, фактор збереження біорізноманіття, модель підтримуваного розвитку, ландшафтне середовище. В стратегії визначено 11 основних напрямів діяльності, серед яких створення Європейської екомережі, головними елементами якої виступають наявні і проектуємі охороняємі природні території (ОПТ), з’єднані між собою екокоридорами і захищені буферними зонами.
Аналіз сучасного стану природоохоронної справи в Україні показує, що як і раніше, при створенні охороняємих природних територій продовжують домінувати ботанічні, фауністичні та лісогосподарські підходи. Також відсутні теоретичні ландшафтознавчі розробки вибору територій для створення мережі ОПТ та організації в їх межах комплексних географічних досліджень. Це спричинило певні недоліки в структурній організації ОПТ: диспропорція в їх розміщенні, відсутность повного відображення компонентів ландшафтних комплексів і ландшафтної структури. Нами зроблена спроба визначити деякі напрями організації мережі охороняємих природних територій, в основі якої лежить системний принцип, тобто надання системної цілісності сукупності ОПТ країни. Сьогодні за цим принципом йде формування мережі ОПТ в країнах Балтії, Польші, Чехії, окремих регіонах Росії (Камчатка, Урал, Пермська область, Приморський край), будується Європейська екомережа (EECONET).
Виходячи з сучасних наукових знань мережа охороняємих природних територій повинна мати властивості системи, тобто бути цілісним сполученням окремих територіq. Її розвиток повинен грунтуватись на таких принципових положеннях:
1. Функціональна цілісність мережі ОПТ, тобто всі окремі охороняємі природні території повинні бути зв’язані між собою речовинно-енергетичними та інформаційними потоками.
2. Репрезентативність ОПТ в ландшафтному, геоботанічному і зоологічному відношеннях на різних рівнях ієрархії.
3. Прийняття за основу організації мережі ОПТ фізико-географічного районування. Кожна окрема фізико-географічна провінція повинна мати затверджений один природний заповідник.
4. Обов’язкова відсутність екстремального антропогенного тиску на ОПТ, здатність території до саморегулювання розвитку біогеоценозів в умовах природної еволюції.
5. Урахування принципу унікальності, для реалізації якого необхідно виявити і взяти під охорону неповторні або рідко зустрічаємі ландшафтні комплекси і природні об’єкти, зникнення яких може бути непоправним.
6. Збереження максимального біорізноманіття.
7. Застосування комплексного підхіду, що враховує цілий ряд географічних і біологічних законів організації природи для зменшення «острівного ефекту», надання оптимальної форми ОПТ, виявлення мінімальних розмірів ОПТ для збереження життєздатності популяцій.
8. Взаємодоповненість ОПТ. Охороняємі природні території (заповідники, національні й природні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища) при взаємодії між собою в межах певного регіону повинні послідовно посилювати природоохоронний ефект, внаслідок чого на певному етапі відбувається перехід кількості в якість.
9. Наявність єдиного органу управління.
Охороняємі природні території країни повинні відображати усе ландшафтне різноманіття території, забезпечити «еталонами» всі типи ландшафтних комплексів і зберегти максимальне видове різноманіття. Але при цьому необхідно підкреслити, що навіть дуже розвинута мережа ОПТ не вирішить усіх питань збереження ландшафтного і біорізноманіття. Для України має важливе значення суцільне здійснення охорони ландшафтів по всій території, як природних, так і антропогеннозмінених. Тому поруч з власно охороняємими природними територіями особливий інтерес мають території та об’єкти, які виконують середовищеутворюючі, буферні та транспортуючі функції і завданням яких є охорона від знищення або значних порушень досить великих територій і акваторій. Ці території формують ландшафтний каркас мережі ОПТ.
Основною умовою створення ландшафтного каркасу є урахування речовинно-енергетичних зв’язків в ландшафтних комплексах, що визначаються водно-повітряними потоками. Особливе значення як фактор територіальної диференціації в наших умовах мають водні потоки, які утворюють складну структуру поверхневих і підземних латеральних і вертикальних зв’язків і спричинюють міжтериторіальний та міжкомпонентний перерозподіл хімічних елементів (і природних, і техногенних). Саме ці зв’язки повинні бути використані для визначення територій ландшафтного каркасу, важливих у геохімічному і геодинамічному відношеннях: природно-географічних вікон, транзитних коридорів і буферних зон.
Врахування цих положень і їх виконання забезпечить створення системи охороняємих природний територій, які функціонально пов’язані між собою через різні форми речовинно-енергетичної та інформаційної взаємодії. Така система ОПТ здатна вирішувати завдання, недоступні для окремих відокремлених охороняємих природних територій:
- підтримання екорівноваги в межах окремих регіонів;
- збереження еталонів природи;
- збереження і вивчення генофонду ландшафтних комплексів;
- відтворення і збагачення рідкісних видів;
- забезпечення функціонування охороняємих ландшафтних комплексів у природному режимі.
- забезпечення проведення комплексних стаціонарних досліджень.