Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание 1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжки 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, — 3. Об'єктивна сторона 7. Суб'єктивна сторона 1. Створення не передбачених законами України воєнізованих форму­вань або участь у їх діяльності — 2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності — 4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організаці 5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, — 2. Об'єктивна сторона Під воєнізованими Під збройними формуваннями 6. З об'єктивної сторони Стаття 261. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення Джерело іонізуючого випромінювання — Спеціальний розщеплювальний матеріал — 16. Суб'єктивна сторона

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, —

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, —

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.032002 р. № 3075-ІІІ)


1. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, зни­щення чи пошкодження об'єктів власності є по суті завідомо неправдивим повідомленням про акт тероризму. Воно порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезорганізації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, породжує неправдиві чутки, паніку серед населен­ня, відволікає певні сили і засоби від виконання їх обов'язків, призводить до обмеження прав і свобод людей, заподіює істотну майнову шкоду тощо.

2. Засобом злочину є неправдива (брехлива) інформація — відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідка­ми.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

4. Неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками — це доведення вказаної інформації до відома будь-якої особи.

5. Злочин з формальним складом може бути вчинений лише дією і ? закінченим з моменту неправдивого повідомлення.

6. Форми повідомлення можуть бути різними: усним, письмовим або з використанням технічних засобів (комп'ютер, радіо, телефон тощо), відкри­тим, замаскованим під чужим ім'ям або анонімним.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, завідомістю — тобто винний знає про те, що відомості, які ним повідомля­ються, є неправдивими.

8. Мета та мотиви злочину можуть бути різними.

9. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.

10. Про тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 259 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 258 КК. Про повторність злочину (ч. 2 ст. 259 КК) див коментар до ч. 1 ст. 32 КК.


Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

1. Створення не передбачених законами України воєнізованих форму­вань або участь у їх діяльності —

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухо­вих речовин чи військової техніки —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею осо­ба, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, пе­редбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона доб­ровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування ор­гани державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітка, і. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.


1. Не передбачені законом воєнізовані або збройні формування є спе­ціальними видами злочинної організації (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК). Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою воєнізованих та збройних формувань є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення злочинів, переростання в банди, протистояння з органами влади, веде до необхідності приборкання їх силою з усіма випливаючими з цього наслідками та ін.

2. Об'єктивна сторона злочину виявляється у таких формах: 1) створенні не передбачених законами України воєнізованих формувань (ч. 1 ст. 260 КК); 2) участі у їх діяльності (ч. 1 ст. 260 КК); 3) створенні не пе­редбачених законом збройних формувань (ч. 2 ст. 260 КК); 4) участі у їх діяльності (ч. 2 ст. 260 КК).

3. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підго­товка (примітка 1 до ст. 260 КК).

4. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які не­законно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибу­хову чи іншу зброю (примітка 2 до ст. 260 КК).

5. Поняття зброї і озброєності ті самі, що і при характеристиці бандитиз­му (див. коментар до ст. 257 КК).

6. З об'єктивної сторони обов'язковим є незаконність створення воєнізо­ваного або збройного формування. Відповідно до Конституції України «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17), «політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань» (ч. 2 ст. 37 КК).

Згідно із Законом України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань гро­мадян забороняється, якщо їх метою є «створення незаконних воєнізованих формувань» (абз. 5 ст. 4), «обмеження загальновизнаних прав людини» (абз. 6 ст. 4) (ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 504).

Незаконними є воєнізовані формування, створення яких заборонено Кон­ституцією України, а також воєнізовані і збройні формування, не передба­чені законами України.

7. Незаконними є і ті воєнізовані або збройні формування, які всупереч Конституції України та законам України створюються за рішеннями органів влади або органів місцевого самоврядування.

8. Під створенням не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань необхідно розуміти їх утворення (організацію, заснування). Створення незаконного воєнізованого або збройного формування може ви­являтися в різних діях, які призвели до його організації. Поняття створен­ня злочинного формування дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. .

9. Злочин з формальним складом вважається закінченим з моменту ство­рення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо не вчинено жодної дії, ради якої вони були створені. Якщо винному не вдалося створи­ти воєнізоване або збройне формування, його дії слід кваліфікувати як за­мах на створення відповідного формування.

10. Участю у діяльності не передбачених законом воєнізованих або зброй­них формувань вважається членство в таких формуваннях, перебування у їх складі та виконання будь-яких дій, для їх успішного функціонування. Час­тини 1 і 2 ст. 260 КК передбачають відповідальність за участь у діяльності формування. Тому сам факт дачі згоди на вступ, як і вступ до воєнізовано­го або збройного формування, якщо особі не вдалося з причин, що не зале­жали від її волі, взяти участь у діяльності такого формування, слід квалі­фікувати як замах на участь у діяльності воєнізованого або збройного фор­мування.

11. З суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з пря­мим умислом.

12. Цілі і мотиви створення не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування можуть бути різними. Ці формування створюються, як правило, для виконання задач, властивих силовим структурам (забез­печення безпеки об'єктів або осіб — захист, оборона, охорона, примушення тощо).

13. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

14. Поняття керівництва злочинними воєнізованим або збройним форму­ванням (ч. 2 ст. 260 КК) дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які означають керівництво воєнізованим або збройним формуванням.

15. Під фінансуванням незаконного воєнізованого або збройного форму- | вання (ч. З ст. 260 КК) слід розуміти забезпечення їх грошима, валютними цінностями, коштовностями тощо.

16. Постачання незаконному воєнізованому або збройному формуванню ;

зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. З І ст. 260 КК) означає надання, доставлення тощо зазначених предметів цьому формуванню.

17. Про поняття зброї, боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки див. коментар до статей 257, 262, 410 КК.

18. Участь у складі передбачених частинами 1 або 2 ст. 260 КК (ч. 4 ст. 260 КК) воєнізованих або збройних формувань у нападі на підприємства, установи чи громадян має місце в тих випадках коли, як члени відповідно­го незаконного формування, так і інші особи, не члени такого формування, спільно безпосередньо вчиняють зазначений напад, тобто є його співвико-навцями.

19. Під нападом на підприємства, установи чи громадян слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням насильства або з реальною можливістю його не­гайного застосування для досягнення того чи іншого результату: захоплен­ня підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкод­жання роботі, зупинки функціонування, їх використання тощо.

20. Вчинення у складі незаконного воєнізованого або збройного форму­вання інших злочинів необхідно кваліфікувати за сукупністю частин 1 або 2 ст. 260 КК і статті Особливої частини КК, яка передбачає відпові­дальність за ці злочини.

21. Для кваліфікації дій винного за ч. 5 ст. 260 КК достатньо загибелі однієї людини. Про поняття інших тяжких наслідків див. коментар до ст. 258 КК.

22. Згідно з ч. 6 ст. 260 КК особа звільняється від кримінальної відпо­відальності за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, за наявності двох умов: а) добровільності виходу зі злочинного формування; б) повідо­млення про його існування органи державної влади чи місцевого самовря­дування.

23. Добровільність означає — остаточний вихід особи з різних мотивів зі злочинного формування з власної волі, за усвідомлення нею можливості і надалі брати участь у ньому. Тут має місце не добровільна відмова від зло­чину (див. коментарі до статей 17 і 31 КК), а добровільне припинення участі в триваючому злочині. Якщо особа, яка перебувала у складі не передбачено­го законом воєнізованого або збройного формування, добровільно вийшла з нього і повідомила про його існування органи державної влади чи місцево­го самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260 КК, але несе відповідальність за ст. 263 КК.


Стаття 261. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використову­ються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи ви­бухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, по­шкодження або знищення цих об'єктів —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.


1. Це злочин терористичної спрямованості, його суспільна небез­печність полягає в тому, що сам факт нападу на об'єкти, на яких є пред­мети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, порушує нор­мальне (безпечне) їх функціонування, створює загрозу аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій, загибелі людей та спричинення шкоди їх здо­ров'ю, а також довкіллю, матеріальним і культурним цінностям, викраден­ня та використання в злочинних цілях небезпечних предметів. У зв'язку з цим як акт ядерного тероризму розцінюються «будь-які навмисні дії ок­ремої особи або групи осіб щодо ядерної установки, ядерного матеріалу, інших джерел іонізуючого випромінювання при їх використанні, зберіганні або транспортуванні та радіоактивних відходів при поводженні з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загрозу для здо­ров'я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінювання або викиду радіоактивних речовин» (абз. 2 ст. 1 Закону України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого ви­промінювання» від 19 жовтня 2000 р. № 2064-ІІІ (ОВУ. - 2000. -№ 46. - Ст. 1978).

2. Предметом злочину є об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються, або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети. Останні че­рез свої фізико-хімічні властивості становлять підвищену небезпеку для ото­чення, тобто загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Саме ці предмети роблять об'єкти, на яких вони зна­ходяться, об'єктами підвищеної небезпеки. Про поняття цих об'єктів, правові, економічні, соціальні та організаційні основи пов'язаної з ними діяль­ності див. Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. (Голос України. - 2001. - 6 березня. - № 42 (2542).

3. З метою запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природ­ного характеру, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків, об'єкти підвищеної небезпеки декларуються (ст. 19 Закону України «Про за­хист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру» від 8 червня 2000 р. № 1809-ІП (Голос України. — 2000 р. 25 липня. — № 131—132(2378—2379), наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи «Положення про паспортизацію потенційно небезпеч­них об'єктів» від 18 грудня 2000 р. № 388 (ОВУ. - 2001. - № 4. - Ст. 164).

4. Поняття предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, визначені в нормативно-правових актах.

5. Радіоактивні матеріали — будь-які матеріали, які містять радінукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки (абз. 10 ст. 1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня 2000 р. (ОВУ. — 2000. — № 7. — Ст. 242) та п. 9 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припа­сами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (ЮВУ. — 2002. — 29 червня—5 лип­ня. - № 26(366).

6. Поняття радіоактивних матеріалів конкретизовано в диспозиції ст. 265 КК. До них'законодавець відносить джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини та ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді.

7. Джерело іонізуючого випромінювання — фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР (ВВР. - 1995. -№ 12. - Ст. 81).

8. Радіоактивна речовина — речовина, яка створює або в певних умовах здатна створювати іонізуюче випромінювання (абз. 15 п. 2 «Інструкції що­до проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України», затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 15 травня 2000 р. № 27 (ОВУ. - 2000. - № 28. - Ст. 1184).

9. Ядерний матеріал — будь-який вихідний або спеціальний розщеплю-вальний матеріал. Вихідний матеріал — уран, який містить ізотопи у тому співвідношенні, в якому вони є у природному урані; уран, збіднений на ізо­топи 235; торій; будь-яка із зазначених речовин у формі металу, сплаву, хімічної сполуки або концентрату; будь-який інший матеріал, що містить од­ну або кілька із зазначених речовин у концентрації, встановленій нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Спеціальний розщеплювальний матеріал — плутоній-239; уран-233, уран, збагачений ізотопами 235 і 233; будь-який матеріал, що містить одну або кілька із зазначених речовин.

Ядерний матеріал — ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоак­тивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правила­ми і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародно­го агентства з атомної енергії (ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР).

10. Поняттям радіоактивні матеріали охоплюються і радіоактивні відхо­ди — матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоак­тивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається (ст. 1 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО трав­ня 1995 р. № 255/95-ВР (ВВР. - 1995. - № 27. - Ст. 198).

11. Хімічні речовини, що становлять підвищену небезпеку для оточен­ня, — це хімічні речовини, безпосередня чи опосередкована дія яких може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння лю­дей і (чи) завдати шкоди довкіллю (наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор­нобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України і Міністерства екології та природних ре­сурсів України від 27 березня 2001 р. № 173/82/64/122 (ОВУ. - 2001. -№ 15. -Ст. 681).

12. Біологічні речовини, матеріали, що становлять підвищену небезпеку для оточення, це «біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікро­організми тощо)» (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної не­безпеки» від 18 січня 2001 р. № 2245-ПІ (ОВУ. - 2001. - № 7. - Ст. 268).

13. Вибухонебезпечними вважаються матеріали (речовини) — хімічні спо­луки або суміші речовин, здатні до вибуху (швидкого самопоширюваного перетворення з виділенням великої кількості тепла та утворенням газів) (ст. 1 Гірничого Закону України від 6 жовтня 1999 р. № 1127-ХІУ (ОВУ. — 1999. — № 43. — Ст. 2125); п. 13.1 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, переве­зення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. - № 42. - Ст. 1574).

14. Об'єктивна сторона злочину полягає у нападі на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Про поняття нападу див. коментар до ст. 257 КК.

15. Злочин з формальним складом. Він є закінченим з моменту нападу на об'єкт, на якому виготовляються, зберігаються, використовуються або яки­ми транспортуються предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, незалежно від того, чи вдалося винному його захопити, пошкодити чи знищити.

16. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. 17- Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є спеціальна ме­та — захоплення, пошкодження або знищення об'єктів, на яких виготовля­ються, зберігаються використовуються або якими транспортуються предме­ти, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

18. Під захопленням цих об'єктів необхідно розуміти зайняття всієї або частини території вказаних об'єктів.

19. Поняття пошкодження та знищення об'єктів аналогічні відповідним поняттям пошкодження та знищення майна (див. коментар до ст. 194 КК).

20. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену не­безпеку для оточення, з метою терористичного акту, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 261 і 258 КК.

21. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.


Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, ви­бухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим станови­щем —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо во­ни вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепаль­ної зброї (крім'гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухо­вих речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих пред­метів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.