Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание 1. Підвищена суспільна небезпечність Вогнепальною зброєю Бойовими припасами Про поняття радіоактивних матеріалів 26. Суб'єктивна сторона Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами 2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом 1. Суспільна небезпечність До холодної зброї 8. Об'єктивна сторона Цілі і мотиви Під добровільною здачею Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона 9. З суб'єктивної сторони Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами 2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, — 3. Об'єктивна сторона Про загибель людей та інші тяжкі наслідки ... Полное содержание

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

1. Підвищена суспільна небезпечність цього злочину пояснюється тим, що з використанням незаконно вилучених вогнепальної зброї, бойових при­пасів та вибухових речовин часто вчинюються тяжкі і особливо тяжкі зло­чини проти найвищих соціальних цінностей: життя, здоров'я, недоторкан­ності та безпеки людей. Тому успішна боротьба з цими злочинами має важ­ливе значення як для охорони громадської безпеки, так і для запобігання іншим більш тяжким злочинам.

2. Предмет злочину — вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мис­ливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоак­тивні матеріали. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

3. Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення — ура­ження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища (п. З постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речови­нами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (ЮВУ. - 2002. - 29 червня-5 липня. - № 26(366). Тому ці предмети мають бути придатними для використання за своїм цільо­вим призначенням.

4. У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні пред­мети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з'ясування їх при­датності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, у справі слід призначити експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з'ясування лише придатності предмета до вико­ристання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста (п. 10 зазначеної Постанови ПВСУ).

5. Якщо винна особа незаконно заволоділа непридатними до використан­ня вогнепальною зброєю, бойовими припасами або їх частинами чи деталя­ми, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 262 КК (абз. 1 п. 23 зазначеної Постано­ви ПВСУ).

6. Незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (на­приклад, учбовою) і приведення її в придатний до використання за призна­ченням стан необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та не­законне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використан­ня зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена са­мостійно чи придбана будь-яким іншим чином (абз. 2 п. 23 зазначеної По­станови ПВСУ).

7. У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії вин­ної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК (абз. 1 п. 22 зазначеної Постанови ПВСУ).

8. Вогнепальною зброєю вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот то­що) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (поро­ху або іншої пальної суміші) (п. 8. 2 наказу МВС України «Про затверджен­ня Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, пе­ревезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. №. 622 (ОВУ. - 1998. - № 42. - Ст. 1574).

9. До вогнепальної зброї як предмета злочину, передбаченого ст. 262 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при зго­ранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (абз. 1 п. 4 зазначеної Постанови ПВСУ).

10. До предмета злочину належить і перероблена зброя, тобто зброя зі зміненим калібром ствола і пристосована для стрільби некаліберними (для неї) кулями, в тому числі і обрізи із гладкоствольної мисливської зброї. Невідповідність обрізів мисливської зброї в ряді випадків може бути вста­новлена лише за допомогою експертного дослідження, бо незначне укорочен­ня ствола зброї, що іноді роблять мисливці для полегшення її ваги,, не має суттєвого впливу на бойові властивості і не перетворює її в обріз.

11. Не належать до предмета злочину пневматична зброя, сигнальні, стар­тові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного вироб­ництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засо­би, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей (абз. 2 п. 4 зазначе­ної Постанови ПВСУ).

12. Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені ви­буховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивос­тями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, пе­редбаченим статтею 262 КК (п. 5 зазначеної Постанови ПВСУ).

13. Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підрив­ників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене розкра­дання таких речовин (абз. 2 п. 22 зазначеної Постанови ПВСУ).

14. Вибухові речовини — це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної ре­акції із утворенням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них на­лежать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації — по-рохи тощо (п. 13.1 Інструкції МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).

15. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підго­товлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створюва­ти вражаючі фактори — спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду — шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсич­них хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (п. 7 зазначеної Постанови ПВСУ).

,16. Про поняття радіоактивних матеріалів див. у коментарі до ст. 261- КК.

17. З об'єктивної сторони злочин може виявитися в таких формах: 1) ви­крадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеним шля­хом шахрайства.

18. Поняття викрадення, привласнення, вимагання та заволодіння шля­хом шахрайства аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (див. коментар до статей 185, 186, 189—191 КК). Але на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов'язковою ознакою цього злочину.

19. Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепаль­ної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службо­вим становищем за ст. 262 КК настає незалежно від місця вилучення цих предметів (абз. 1 п. 17 зазначеної Постанови ПВСУ).

20. Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоак­тивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здо­ров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юри­дичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ни­ми володіли (п. 17 зазначеної Постанови ПВСУ).

21. Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактив­них матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю осо­бою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, на­дані у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо або в якої опини­лись випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно (п. 19 зазначеної Постанови ПВСУ).

22. Вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактив­них матеріалів полягає в пред'явленні особі, яка законно чи незаконно ни­ми володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу (абз. 1 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

23. За частинами 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інте­ресів щодо особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхньо­го майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці (абз. 2 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

24. Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пре­д'явлення вимоги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством (абз. 4 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

25. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомо­гою обману чи зловживання довірою (п. 21 зазначеної Постанови ПВСУ).

26. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

27. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними. Наприклад, викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевірки пильності або для покарання відповідальних за її збереженість та ін. з подальшим таємним поверненням зброї на те ж саме місце. Тут теж порушується громадська безпека і тому застосовується до винних ст. 262 КК.

28. Суб'єкт злочину. При викраденні та вимаганні предмета злочину суб'єктом може бути будь-яка особа якій виповнилось 14 років, а при при­власненні та заволодінні предметом злочину шляхом шахрайства — особа, якій виповнилося 16 років. До того ж, суб'єкт привласнення спеціальний, а саме: особа, в правомірному володінні якої знаходилася вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні ма­теріали.

29. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, а також заво-лодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем кваліфікується за ст. 410 КК.

30. Про відповідальність за вчинення цього злочину повторно див. ко­ментар до частин 1, 2 і 4 ст. 32 КК. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибу­ховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними ма­теріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, незалежно від того, чи було її за це засуджено, а також була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфіку­вати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного напа­ду або вимагання, поєднаного з насильством (п. 24 зазначеної Постанови ПВСУ).

31. Про відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змо­вою групою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

32. Про відповідальність за заволодіння предметами, що перелічені в ча­стині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм служ­бовим становищем див. коментар до ст. 191 КК. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибухо­вими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем здійснюється внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень (п. 21 зазначеної Постанови ПВСУ).

33. Про відповідальність за вчинення цього злочину організованою гру­пою див. коментар до ч. З ст. 28 КК.

34. Про відповідальність за розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів див. коментар до ст. 187 КК. Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. З ст. 262 КК. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (п. 18 зазначеної Постанови ПВСУ).

35. Про відповідальність за вимагання вогнепальної зброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоак­тивних матеріалів, поєднане з насильством небезпечним для життя і здо­ров'я, див. коментар до ч. З ст. 189 КК і абзаци 3 і 4 зазначеної Постанови ПВСУ).

36. Суб'єктом розбою та вимагання може бути будь-яка особа, якій ви­повнилося 14 років.

37. Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладко-ствольної мисливської) бойовими припасами, вибуховими речовинами, ви­буховими пристроями є самостійним складом злочину, подальші їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність зло­чинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК (абз. 1 п. 25 зазначеної По­станови ПВСУ).

38. Незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами та подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262 КК і залежно від наслідків — частинами 1 чи 2 ст. 265 КК (абз. 2 п. 25 зазначеної Постанови ПВСУ).

39. Якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікувати­ся за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину (абз. 1 п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ).

40. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 257 і 262 або ч. 1 ст. 263 КК, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибу­хових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди (абз. 2 п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ).


Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових при­пасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого за­коном дозволу —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила зло­чин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона до­бровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.


1. Суспільна небезпечність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами полягає в тому, що воно створює сприятливі умови для вчинення злочинів з використанням зазначених пред­метів.

2. Предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. Він тотожний предмету злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 262 КК.

3. Предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, кинджали, фінські ножі, кастети та інша холодна зброя.

4. До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно при­значені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили лю­дини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною) (п. 8.11 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про поря­док виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та викорис­тання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. — 1998. — №42. - Ст. 1574).

Холодна зброя — це предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колю­чий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо) (п. 8 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне повод­ження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухови­ми пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № З (ЮВУ. - 2002. - 29 червня-5 липня. - № 26(366),

5. Кинджали це колючо-рубаюча і колючо-ріжуча зброя; фінські ножі — колючо-ріжуча зброя, а кастети — ударно-роздроблююча зброя.

6. На відміну від вогнепальної зброї застосування холодної зброї і її дія не пов'язані з використанням вибухових речовин і ураження цілей дося­гається безпосереднім впливом спеціально пристосованої поверхні зброї.

7. Зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої як предмет злочину, передбаченого ст. 263 КК, мають бути придатними до ви­користання за цільовим призначенням (п. 10 зазначеної Постанови ПВСУ).

8. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті во­гнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, ви­бухових речовин або вибухових пристроїв, без передбаченого законом доз­волу, а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті у носінні, виготовленні, ре­монті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без зазначеного дозволу. ,

9. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є вчиненими без передбаченого законом дозволу діями щодо їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціаль­ному футлярі, транспортному засобі тощо) (абз. 2 п. 11 Постанови ПВСУ).

10. Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці (абз. 1 п. 11 зазначеної Постанови ПВСУ).

11. Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових прист­роїв слід вважати дії, пов'язані з їх набуттям (за винятком викрадення, при­власнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку — в ре­зультаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо (п. 12 зазначеної Постанови ПВСУ).

12. Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або ви­бухових пристроїв потрібно розуміти вчинені без передбаченого законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони набува­ють відповідних характерних властивостей.

Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівель­ного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу па­тронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби або мисливської (у тому числі гладкоствольної) рушниці — в обріз, виготовлен­ня вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використан­ням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху, тощо (п. 13 зазначеної Постанови ПВСУ).

13. Злочин є закінченим, якщо виготовлений предмет може бути викори­станий як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій не­залежно від незавершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (об-роблювальних) робіт.

14. У зв'язку з тим, що гладкоствольна мисливська зброя не належить до предмета злочину, передбаченого ст. 263 КК, її виготовлення необхідно кваліфікувати за наявності інших необхідних умов за ст., 203 КК як зайнят­тя забороненими видами господарської діяльності.

15. Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойових припасів або вибухових пристроїв — це таке відновлення ха­рактерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або рестав­рації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунен­ня дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням (п. 14 зазначеної Постанови ПВСУ).

16. Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових прист­роїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тим­часового зберігання чи використання за цільовим призначенням без перед­баченого законом дозволу (п. 15 зазначеної Постанови ПВСУ).

17. Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо (п. 16 зазначеної Постанови ПВСУ).

18. Поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями тягне кримінальну відповідальність лише у ви­падках, коли воно вчиняється без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконним. Винний не має ні дійсного, ні уявного права на їх здійснення. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, пе­редачу та збут зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв видається певними державними органами, передбаченими зако­ном. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт та збут зброї, бойових припасів та вибухових речовин надається органами МВС, які здійснюють дозвільну систему. Військовослужбовцям, працівни­кам МВС та співробітникам СБУ дозвіл на носіння вогнепальної зброї видають відповідні начальники.

19. При вирішенні питання, чи є незаконним носіння, зберігання, прид­бання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися «Положенням про дозвільну систе­му» (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), «Інструкцією про порядок виготов­лення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогне­пальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених па­тронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) та інши­ми нормативно-правовими актами.

Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв'язку зі службовою діяльністю, вирішуються з ура­хуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), що регулю­ють порядок поводження з цими предметами (п. 2 зазначеної Постанови ПВСУ).

20. З суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені тільки з пря­мим умислом.

21. Цілі і мотиви цих злочинів можуть бути різними. Незаконне повод­ження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину, є ідеальною сукупністю злочинів, і повинне тягти відповідальність за ст. 263 КК і за го­тування до іншого відповідного злочину (п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ).

22. Суб'єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

23. Під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибу­хових речовин або вибухових пристроїв, яка згідно з ч. З ст. 263 КК є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазна­чених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він заподіює тяжкі наслідки: вчинення злочинів з використанням зброї, загибель людей, спричинення їм тілесних ушкоджень тощо.

2. Предметом злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси (див. комен­тар до ст. 262 КК). Проте на відміну від злочинів, передбачених статтями 262 і 263 КК, предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мис­ливська зброя, і бойові припаси до неї (абз. 2 п. 27 зазначеної постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибу­ховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (ЮВУ. - 2002. - 29 червня-5 липня. - № 26(366).

3. Об'єктивна сторона злочину — недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

4. Відповідальність за ст. 264 КК настає у випадках зберігання вогнепаль­ної збої або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які виклю­чають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а та­кож незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричи­нило загибель людей або інші тяжкі наслідки (абз. 1 ст. 27 зазначеної По­станови ПВСУ).

5. До числа таких нормативно-правових актів належать: «Положення про відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя», затверджене Ука­зом Президента України від 29 квітня 1995 р. № 341/95; «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів від 12 жовт­ня 1992 р. № 576 (ОВУ. - 1999. - № ЗО. - Ст. 1526); «Положення про по­рядок видачі народним депутатам України та окремим посадовим особам апа­рату Верховної Ради України у тимчасове користування вогнепальної зброї, її обліку і зберігання», затверджене наказом МВС України від 24 липня 1996 р. № 524 (Зброя: придбання, зберігання, використання: Збірка нормативних актів. — К.: Юргнком Інтер, 1998); «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових ма­теріалів», затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. - № 42. - Ст. 1574; 1999. - № 19. - С. 856) тощо.

6. Злочин вважається закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків. ^:

7. Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки — це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості — двом особам і більше, а також великої ма­теріальної шкоди будь-якій юридичній чи фізичній особі (абз. З п. 27 зазна­ченої Постанови ПВСУ).

8. Між недбалим зберіганням вогнепальної зброї і бойових припасів та за­гибеллю людей або іншими тяжкими наслідками повинен бути причинний зв'язок.

9. З суб'єктивної сторони злочин щодо самої дії або бездіяльності харак­теризується умислом або необережністю, а щодо наслідків можлива тільки необережна форма вини. В цілому злочин є необережним.

10. Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку, не­залежно від того чи було зберігання будь-якої вогнепальної зброї та будь-яких бойових припасів законним чи незаконним (абз. 2 ст. 27 зазначеної По­станови ПВСУ).

Порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також боєприпасами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне відповідальність за відповідною частиною ст. 414 КК.


Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

1. Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінен­ня, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (дже­рел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних ма­теріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або ви­робі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він ство­рює загрозу настання тяжких наслідків або заподіює шкоду радіоактивними матеріалами.

2. Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали. Їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному (без передбачено­го законом дозволу) придбанні, носінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні, руйнуванні радіоактивних матеріалів. Для відповідальності досить вчинення однієї з цих дій. Злочин є закінченим з. моменту вчинення будь-якої з цих дій.

4. Про поняття придбання, носіння та зберігання радіоактивних ма­теріалів див. коментар до ст. 263 КК.

5. Під використанням радіоактивних матеріалів слід розуміти їх застосу- і вання або користування ними.

6. Передача радіоактивних матеріалів означає як різні види відчуження цих матеріалів (продаж, дарування тощо), так і віддання (вручення) їх іншій особі особисто або через посередника, а також дії посередника щодо їх віддання (вручення) для тимчасового володіння або користування (напри­клад, для збереження, застави).

7. Поняття видозмінення передбачає внесення якихось змін в радіоак­тивні матеріали.

8. Знищення радіоактивних матеріалів — це приведення їх в непридатний стан.

9. Розпилення — це дії, які розсіюють (розносять) радіоактивні матеріали у повітрі найдрібнішими частинками.

10. Руйнування передбачає пошкодження предметів, у яких перебувають радіоактивні речовини або ядерні матеріали.

11. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є незаконність поводження з радіоактивними матеріалами, тобто поводження без перед­баченого законом дозволу. Надання дозволу на поводження з радіоактив­ними матеріалами передбачено в нормативно-правових актах та міжнарод­них договорах України. Це: а) Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» від 11 січня 2000 р. № 39/95-ВР; б) «Конвенція про фізичний захист ядерного ма­теріалу» від 3 березня 1980 р.; в) Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р.; г) Постано­ва Кабінету Міністрів Укарїни «Про затвердження Порядку ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії» від 6 груд­ня 2000 р. № 1782.

12. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

13. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років і яка не має передбаченого законом дозволу на поводження з радіоактивними матеріалами. Порушення правил поводження з радіоактив­ними матеріалами особою, яка має передбачений законом дозвіл на повод­ження з цими предметами, кваліфікується за ст. 267 КК при наявності всіх інших, передбачених нею ознак.

14. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки, передбачені ч. 2 ст. 265, див. коментар до ст. 264 КК.

15. До незаконного поводження з радіоактивними матеріалами можливий тільки прямий умисел, а щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків — необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

16. При незаконному поводженні з радіоактивними матеріалами і умис­ному заподіянні ними шкоди відповідальність повинна наставати за су­купністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 265 КК і статтею про умисне спри­чинення шкоди життю, здоров'ю, власності тощо.


Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали

1. Погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів з метою приму­сити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчи­нити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюва­тися здійснення цієї погрози, —

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він викли­кає стурбованість щодо захищеності від небезпеки радіоактивних матеріалів, порушує безпеку в сфері поводження з цими предметами.

2. Предметом злочину є радіоактивні матеріали. Їх поняття дане при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у погрозі вчинити викрадання радіоактивних матеріалів для примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

4. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 КК, полягає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі лю­дей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснен­ня цієї погрози.

5. Погроза має бути справжньою та реальною і адресуватися суб'єктам, зазначеним у ч. 1 ст. 266 КК.

6. Злочин вважається закінченим, якщо стане відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та або інша особа сприйняла погрозу.

7. Про поняття погрози див. коментар до ст. 258 КК, а про поняття «підстави побоюватися здійснення цієї погрози» див. коментар до ч. 1 ст. 129 КК.

8. Суб'єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом.

9. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочинів є спеціальна ме­та, а саме: примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, або мета — спри­чинити загибель людей або інші тяжкі наслідки.

10. Погроза застосування радіоактивних матеріалів, яка створює небезпе­ку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ус­кладнення або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчи-нення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службо­вими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) кваліфікується за ст. 258 КК.

11. Суб'єкт злочинів — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.


Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил повод­ження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель лю­дей або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.


1. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їд­кими речовинами або радіоактивними матеріалами можуть потягнути за со­бою вихід цих небезпечних предметів з-під контролю, застосування в зло­чинних цілях, спричинення вибухів, пожеж, підпалів, опромінення, заражен­ня місцевості тощо.

2. Предметом злочину є вибухові речовини і радіоактивні матеріали. Їх поняття дане при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпечного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами:

правил зберігання, використання, обміну, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також у незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

4. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоак­тивними матеріалами може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльністю.

5. Диспозиція ст. 267 КК є бланкетною, тому поняття порушення правил по­водження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами може бу­ти визначене лише з врахуванням нормативно-правових актів, у яких встанов­лені ці правила. Під їх порушеннями необхідно розуміти невиконання або не­належне виконання встановлених правил або вчинення дій, ними заборонених.

6. До нормативно-правових актів, у яких встановлюються правила повод­ження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами, належать:

Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р. № 15/98-ВР (ОВУ. - 1998. - № 6. - Ст. 211); ст. 63 Повітряного кодексу України; Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ПІ (ВВР. - 2000. - № 28. - Ст. 222);

накази Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил безпе­ки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними ванта­жами при перевезенні їх залізничним транспортом» від 16 жовтня 2000 р. № 567 (ОВУ. — 2000. — № 49. — Ст. 2145), «Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспор­том України» від 28 липня 1998 р. № 297 (ОВУ. - 1998. - № 40. -Ст. 1506)', «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 р. № 363 (ОВУ. — 1998. — № 8. — Ст. 312); та «Про затвердження Інструкції про повітряні перевезен­ня спеціальних та небезпечних вантажів» від 25 жовтня 1999 р. № 509 (ОВУ. — 2000. — №27. — Ст. 1149)', наказ Державного комітету ядерного регулювання України «Про затвердження Правил ядерної та радіаційної без­пеки при перевезенні радіоактивних матеріалів та Положення щодо аварійних заходів при перевезенні радіоактивних матеріалів» від 23 травня 2001 р. № 18 (ОВУ. - 2001. - № 29. - Ст. 1343); наказ Міністерства охо­рони навколишнього середовища та ядерної безпеки України «Про затверд­ження Порядку видачі сертифікатів безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів» від 7 квітня 1998 р. № 46 (ОВУ. - 1998. - № 18. - Ст. 651);

накази Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затверд­ження Інструкції про порядок видачі дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів» від 20 червня 2000 р. № 57 (ОВУ. - 2000. - № 45. - Ст. 1953) та «Про затвердження Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 14 грудня 2000 р. № 241 (ОВУ. - 2001. - № 3. - Ст. 98); накази МВС Ук­раїни «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622 (0В У. - 1998. - № 42. - Ст. 1574) та «Про вне­сення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, за­твердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622» від 13 квітня 1999 р. № 292 (ОВУ. - 1999. - № 19. - Ст. 856) та ін.

7. Правила зберігання вибухових речовин та радіоактивних матеріалів пе­редбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної цілості від про­типравних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечному стані (Закон Ук­раїни «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоак­тивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19 жовтня 2000 р. № 2064-Ш (Голос України. - 2000. - 1 грудня. - № 22).

8. Правила використання цих предметів встановлюють безпечні способи їх застосування.

9. Правила обліку цих предметів вимагають контролю за їх рухом, своєчасної фіксації їх надходження, реєстрації (документування) видачі, ви­трачання і повернення тощо.

10. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщення різними видами транспорту.

11. Інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні спо­соби їх виготовлення, випробування, знищення тощо.

12. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або ванта­жем означає їх відправлення для доставки в те або інше місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням відповідних правил безпеки.

13. Про поняття пересилання поштових відправлень (поштових пере­казів) див. ст. З «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України 22 грудня 1997 р. № 1446 (в редакції від 4 жовт­ня 2000 р, № 1515) (ОВУ. - 2000. - № 41. - Ст. 1748).

14. Вантаж — це матеріальні цінності, які перевозяться транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі (ст. 6 «Статуту залізниць України», затвердженого постановою КМ України від 6 квітня 1998 р. № 457 (ОВУ. - 1998. - № 14. - Ст. 548).

15. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами тягне кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

16. Про поняття створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків див. коментар до статей 255 і 258 КК.

17. З суб'єктивної сторони порушення правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

18. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або ван­тажем можливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки заги­белі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки не­обережною.

19. Суб'єкт злочину спеціальний — особа, яка має дозвіл на поводження з цими предметами і у зв'язку з цим зобов'язана дотримуватися правил без­пеки поводження з ними.

20. Суб'єктом незаконного пересилання вибухових речовин чи радіоактив­них матеріалів поштою або вантажем може бути будь-яка особа, яка досяг­ла 16 років.

21. Легкозаймисті речовини як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК, — це вогненебезпечні речовини. Вони здатні самозайматися або легкозайматися і тим самим викликати або посилювати пожежу.

22. їдкі речовини як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК, — це такі речовини, які викликають руйнування живої тканини та деяких неор­ганічних матеріалів.

23. Пересилання поштою або багажем легкозаймистих та їдких речовин заборонене, тому будь-яка пересилка поштою або багажем цих предметів Є незаконною.

24. Багаж — це речі та інші матеріальні цінності, що відправляються паса­жиром за окрему плату за наявності проїзних документів у багажному вагоні, який прямує в тому ж напрямку, що і пасажир (ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР (Закони України. Т. 11. — К., 1997. — С. 19—31). Багаж — речі, вантаж, упаковані для відправ­лення транспортом перевозиться окремо від пасажира (п. 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою КМ України від 18 лютого 1997 р. № 176 (ОВУ. -1997. - № 8. - С. 143).

25. Пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин може бути вчинено лише з прямим умислом.

26. Про поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 267 КК) див. коментар до ст. 258 КК.

27. Щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків можлива лише не­обережна форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Злочин, передбачений ч. 2 ст. 257 КК, є необережним.

28. Суб'єктом незаконного пересилання вибухових, легкозаймистих або їдких речовин або радіоактивних матеріалів поштою чи багажем, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 257 КК) може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

29. Порушення військовослужбовцем правил поводження з вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами, що становлять підвищену небезпе­ку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне відповідальність за ст. 414 КК.


Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речо­вин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які за­бороняються до ввезення, —

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.


1. Суспільна небезпечність незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини полягає в тому, що ці дії можуть призвести до погіршення довкілля, захворювання людей, заподіяння майнової шкоди тощо.

2. Предметом злочину є відходи і вторинна сировина (ч. 1 ст. 268 КК) та речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК).

3. Відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюють­ся у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шля­хом утилізації чи видалення (абз. 2 ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР (ОВУ. - 1998. - № 13. - С. 23); із зміна­ми, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких за­конодавчих актів України щодо відходів» від 7 березня 2002 р. № 3073-ІП (ОВУ. - 2002. - № 15. - Ст. 791).

4. Вторинна сировина — це залишки сировини, матеріалів та напівфабри­катів, які утворюються у процесі виробництва, або залишки предметів спо­живання і їх тари, придатні для подальшого використання.

5. Небезпечні відходи — це відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (абз. З ст. 1 Закону України «Про відходи»).

6. Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів установлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 36 Закону України «Про відходи»).

7. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливі лише у разі надання дозволу Мінекоресурсів (ст. 23 Закону України «Про відходи»).

8. На територію України забороняється ввезення, небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення (ст. 36 Закону України «Про відходи»),

9. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про відходи» перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджується Кабінетом Мі­ністрів України. Цей перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією, видаленням і Жовто­го та Зеленого переліків відходів» від 13 липня 2000 р. № 1120.

10. Об'єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію: а) відходів або вторинної сировини без на­лежного дозволу (ч. 1 ст. 268 КК) або 6) речовин чи матеріалів, що нале­жать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК).

11. Ввезення на територію України предмета — це його переміщення че­рез кордон України.

12. Транзит відходів — це безперервне перевезення відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за винятком зберігання, обумовленого технологічним процесом перевезення відходів.

13. Злочин вважається закінченим з моменту перетинання вантажу з відходами або вторинною сировиною кордону України.

14. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

15. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.


Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

1. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легко­займистих речовин —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.


1. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозай­мистих речовин може стати причиною вибуху, пожежі, катастрофи та заги­белі людей. Крім того, ці речовини можуть бути використані як знаряддя вчинення злочину, зокрема, нападу на екіпаж та пасажирів з метою заво-лодіння транспортним засобом з будь-якою метою, в тому числі і скоєння терористичного акту.

2. Предметом злочину є вибухові і легкозаймисті речовини. Поняття ви­бухових та легкозаймистих речовин дане відповідно при аналізі злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 2 ст. 267 КК.

3. Об'єктивна сторона полягає у незаконному перевезенні на повітряно­му судні зазначених речовин.

4. Перевезення цих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним судном. Поняття повітряного судна дане у ч. 2 ст. 15 Повітря­ного кодексу України (далі — ПК).

5. Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 ПК) або перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, які не підлягають транспортуванню на повітряних суднах (ст. 75 ПК).

6. Злочин є закінченим з моменту польоту повітряного судна. Повітряне судно вважається в польоті в будь-який час із моменту зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до їх відкриття для розвантаження (ч. З ст. 73 ПК).

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мо­тиви і цілі можуть бути різними.

8. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозай­мистих речовин з метою заволодіння повітряним судном тягне відповідальність за ст. 265 та 289 КК.

9. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

10. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки, які передбачені ч. 2 ст. 269, див. коментар до статей 255, 264 КК.

11. Носіння або зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу і незаконне перевезення їх на повітряному судні утворюють су­купність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 і ст. 269 КК.


Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здо­ров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, —

карається штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах — якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.


1. За останні десять років у країні сталося 481,3 тисячі пожеж, від яких загинуло майже 20 тисяч людей, полум'ям знищено 99,2 тисячі будівель та 11,9 тисячі одиниць автотехніки, і це — без урахування пожеж та їх нас­лідків у шахтах, метрополітенах, лісах, на рухомих транспортних засобах (автомобільному, залізничному, річковому, морському, повітряному, трубо­провідному) і на об'єктах Міноборони, МНС, СБУ, Держкомкордону, Департаменту з питань виконання покарань. Пожежі є серйозним тягарем для економіки держави, матеріальні збитки від них становлять понад 0,3 відсот­ка валового національного продукту (абз. 1 п. 1 «Концепції Програми забез­печення пожежної безпеки», схваленої постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 2 лютого 2002 р. № 112 (ОВУ. - 2002. - № 7. - Ст. 285). У цьо­му і полягає суспільна небезпечність порушення встановлених законодавст­вом вимог щодо пожежної безпеки.

2. Предметом злочину є майно, природні ресурси або інші предмети, які здатні горіти. На відміну від злочинів проти власності та довкілля предмет порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки може і не мати економічної або іншої цінності.

3. Об'єктивна сторона полягає в порушенні встановлених законодавст­вом вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

4. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.

5. Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки (в смислі ст. 270 КК) слід розуміти положення, які встановлюють норми і пра­вила щодо запобігання виникненню пожеж.

6. Вимоги пожежної безпеки включаються до стандартів, паспортів, норм, правил, положень, інструкцій.

7. Поняттям законодавства охоплюються як закони, так і інші норматив­но-правові акти. Це, наприклад, Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р., «Правила пожежної безпеки в Україні» від 22 червня 1995 р., затверджені МВС України (із змінами, внесеними наказом МВС України від 5 березня 2002 р. № 217 «Про введення в дію змін до Правил пожежної безпеки в Україні»), галузеві правила пожежної безпеки, які роз­робляються і затверджуються міністерствами і відомствами.

8. Відповідальність за ст. 270 КК настає лише тоді, коли порушення ви­мог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

9. Пожежа — це неконтрольоване горіння предметів поза спеціальним во­гнищем, що створює небезпеку для життя людей.

10. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є наслідки: шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі.

11. Злочин вважається закінченим з моменту настання одного з цих наслідків.

12. Шкода здоров'ю людей — заподіяння середньої тяжкості тілесних уш­коджень одній особі.

13. Відповідно до примітки до ст. 270 КК майнова шкода вважається за-подіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в три­ста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

14. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тим, що до порушен­ня вимог пожежної безпеки може бути як умисел, так і необережність, а що­до наслідків (шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди) — лише необе­режність. Злочин у цілому є необережним (абз. 2 п. 5 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» від 2 липня 1976 р. № 4 в редакції постанови від 3 березня 2000 р. № 3 (Постанови (1963-2000)... - С. 251).

15. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку (п. 9 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови (1963-2000)... - С. 252).

16. Загибель людей, яка передбачена ч. З ст. 270 КК, — це загибель однієї або кількох осіб (п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови (1963— 2000)... - С. 251).

17. Поняття про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 270 КК) має вирішуватися судом у кожному конкретному випадку щодо конкретних обставин справи. Це, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкод­жень двом та більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, тривале припинення або дезорганізація роботи підприємства, ус­танови, організації та ін. (абз. З п. 8 зазначеної Постанови ПВСУ (Постано­ви (1963-2000)... - С. 252).

Відповідно до примітки до ст. 270 КК майнова шкода вважається за­подіяною в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 270 КК), якщо прямі збит­ки складають суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 270 КК).


Розділ Х