Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание 1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна — 1. Суспільна небезпечність Предметом злочину на залізниці — 3. Об'єктивна сторона 6. Суб'єктивна сторона Організованою групою є Насильством, небезпечним для життя і здоров'я Психічне насилля Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства 2. Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транс­портного підприємства, установи або організації — 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, — 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона Наслідками блокування є Суб'єктивна сторона Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, — 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона Примушування визнається скоєним за попередньою змовою групою осіб ... Полное содержание

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна —

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для жит­тя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що рух та експлуатація зазначених транспортних засобів суворо регламентується і контролюється відповідними службами і спеціалістами. Управління такими потужними транспортними засобами без контролю, без погодження з відповідними службами створює реальну загрозу настання катастрофи, аварії, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. Угони повітряного, водно­го судна часто вчиняються з метою втечі за кордон або для здійснення інших тяжких чи особливо тяжких злочинів.

2. Предметом цього злочину є залізничний рухомий склад, повітряні, морські та річкові судна.

Предметом злочину на залізниці — є пасажирський або вантажний потяг, локомотив, дрезина й інші механічні транспортні засоби. Повітряне судно — це літальний апарат, який підтримується в атмосфері завдяки його взаємодії з повітрям (літак, вертоліт, дирижабль тощо). До морських та річкових су­ден належать пасажирські, вантажні, риболовні, рятувальні, допоміжні (бук­сири) та ін., за винятком маломірних суден (човни, байдарки тощо). Для кваліфікації злочину значення не має відомча підпорядкованість транспорт­них засобів.

3. Об'єктивна сторона злочину виявляється в угоні або захопленні зазна­чених транспортних засобів.

4. Угон — це протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки (польоту) на ньому або самовільне використання транс­портного засобу. Угон може здійснюватись як з місця стоянки транспортно­го засобу, так і під час руху. Закінченим угон визнається з моменту запус­ку двигуна і початку руху. Якщо угон вчиняють члени екіпажу, то закінче­ним його слід вважати з моменту відхилення від маршруту, або відмови ви­конувати вказівки осіб, які керують (контролюють) рух транспортного засо­бу. При вирішенні цього питання потрібно враховувати вид транспорту та в якому стані він знаходиться. Так, угон повітряного судна, яке знаходиться в аеропорту на стоянці, буде закінченим з моменту запуску двигунів і по­чатку руху літального апарата. Угон морського чи річкового судна буде закінченим, коли запущені двигуни, віддані швартові кінці і судно почало рухатися. Спроба запустити двигун, чи розпочати рух повинні кваліфікува­тись як замах на цей злочин.

5. Захоплення — це протиправне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки (польоту) на ньому, зміни напрямку руху тощо. Якщо захоплення здій­снюється під час руху транспортного засобу, то з моменту встановлення контролю над транспортним засобом цей злочин вважається закінченим. На­сильницьке захоплення транспортного засобу на місці його стоянки з метою подальшої поїздки (польоту) на ньому повинне розцінюватись, як початко­вий етап для угону. Проте з моменту захоплення транспортного засобу зло­чин слід вважати закінченим.

6. Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє його суспільне не­безпечний і протиправний характер та бажає вчинити такі дії. Мотиви та ме­та угону чи захоплення зазначених транспортних засобів можуть бути різни­ми. Вони на кваліфікацію не впливають і можуть враховуватись лише при призначенні покарання.

7. Суб'єктом злочину є будь-яка особа, в тому числі й працівник транс­порту, яка досягла 14-ти років.

8. Частина 2 статті встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є не­безпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Угон або захоплення транс­портного засобу за попередньою змовою групою осіб має місце там, де його вчиняли дві і більше особи, які виконували роль співвиконавців. Крім того, змова між ними повинна бути попередньою, тобто до початку вчинення уго­ну або захоплення транспортного засобу. Співвиконавцями цього злочину визнаються не тільки особа, яка безпосередньо керувала транспортним засо­бом, а й інші особи, які брали участь в угоні або захопленні транспортного засобу.

9. Насилля, про яке говориться, може бути фізичним та психічним. Фізич­не насилля може виявлятися в завданні ударів, побоїв, викручуванні рук, утриманні, зв'язуванні, закриванні в приміщенні, позбавленні волі іншим способом, спричиненні легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Психічне насилля ви­являється в погрозі застосування такого ж за характером фізичного насил­ля. Як фізичне, так і психічне насилля є засобом заволодіння транспортним засобом.

10. Частина 3 статті встановлює відповідальність за дії, передбачені час­тинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з на­сильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

11. Організованою групою є стійке об'єднання трьох і більше осіб, які по­передньо організувалися для вчинення цього злочину або для зайняття зло­чинною діяльністю. Ця група об'єднана єдиним планом з розподілом фун­кцій учасників групи. Діяльність організованої групи координується органі­затором (керівником) з суворим дотриманням загальних правил поведінки. Якщо група організувалася з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб і озброїлась вогнепальною чи холодною зброєю, то відповідальність повинна наставати за бандитизм (ст. 257 КК).

12. Насильством, небезпечним для життя і здоров'я визнається спричи­нення легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, або смерті, а також інші насильницькі дії, які не спричинили зазначених наслідків, але були небезпечними для життя в мо­мент заподіяння. Це насилля, яке викликало втрату свідомості, стискання шиї, скидання з висоти, або з транспортного засобу, який рухається, засто­сування спеціальних засобів, зброї тощо.

13. Насиллям визнається також застосування без згоди потерпілого нар­котичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин, газів тощо. Це насилля може визнаватися таким, що є небезпечним або не є не­безпечним для життя і здоров'я потерпілого залежно від того, які тілесні ушкодження були спричинені внаслідок застосування цих засобів. Якщо тілесні ушкодження не були спричинені, то питання про характер насилля вирішується залежно від того, чи створювало застосування цих засобів за­грозу для життя потерпілого. При цьому винна особа повинна усвідомлюва­ти цю обставину.

14. Психічне насилля виявляється в погрозі застосування фізичного на­силля такого ж характеру. Погроза вбивством охоплюється складом цього злочину.

15. Інші тяжкі наслідки, про які йдеться у ч. З статті, охоплюють спричи­нення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, велику матеріаль­ну шкоду. Психічне ставлення до цих наслідків може бути умисним і необе­режним. Вбивство через необережність також охоплюється складом цього злочину. Умисне вбивство при захопленні транспортного засобу повинне кваліфікуватися за сукупністю злочинів (ч. З ст. 278 і ст. 115 КК).

16. Якщо угон або захоплення транспортного засобу вчиняє особа, яка є працівником цього виду транспорту і керує ним, то постає питання, чи мо­же вона відповідати за певних умов і за ст. 276 КК. Думається, що квалі­фікація за певних умов цього злочину і за ст. 276 КК є зайвою, тому що в ч. З ст. 278 КК йдеться про загибель людей або настання інших тяжких наслідків. Безперечно, що зазначені наслідки можуть настати і при пору­шенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Крім того, угон або захоплення транспортного засобу є більш небезпечним злочином, про що свідчать санкції цих статей.

17. Якщо угон або захоплення транспортного засобу поєднані зі скоєнням інших більш небезпечних злочинів (державна зрада, бандитизм, диверсія то­що), відповідальність повинна наставати і за ці злочини. Сукупність зло­чинів може мати місце у випадках, коли угон поєднаний з незаконним пе­ретинанням державного кордону (ст. 331 КК), незаконним переправленням осіб через державний кордон України (ст. 332 КК) чи порушенням правил міжнародних польотів (ст. 334 КК).


Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

1. Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування пере­шкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя лю­дей, або настання інших тяжких наслідків, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транс­портного підприємства, установи або організації —

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину виявляється в тому, що внаслідок блокування одного або кількох видів механічного транспорту або захоплення вокзалу, порту, станції, аеродрому тощо перш за все створюється загроза для життя людей чи настання інших тяжких наслідків. Це паралізує роботу транспорту, відправку та прибуття вантажів і пасажирів, може вик­ликати інші негативні явища.

2. Предметом цього злочину відповідно до ч. 1 статті є шляхи сполучен­ня, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв'язку та сигналізації, інші устрої та елементи залізничного, водного, повітряного, автомобільного, міського електротранспорту або магістрального трубопровідного транспорту.

3. Об'єктивна сторона злочину відповідно до ч. 1 виявляється в блоку­ванні транспортних комунікацій. Блокування може здійснюватися шляхом розміщення на вулицях, дорогах, залізничному або водному шляху, злітній смузі колод, шпал, каміння, залізобетонних конструкцій, транспортних за­собів, сільськогосподарських, будівельних та інших машин і механізмів, що не дає можливості рухатися транспортним засобам, перекачувати нафту, газ, пально-мастильні матеріали. Шляхи сполучення, вулиці, дороги можуть бу­ти перекриті для руху транспортних засобів гуртом людей, табуном коней, чередою великої рогатої худоби тощо.

4. Технічна система транспорту може бути паралізована шляхом припи­нення подачі води, газу, пально-мастильних матеріалів, відключення елект­ричної енергії, засобів зв'язку, сигналізації, автоматизованих систем управління транспортом.

5. Наслідками блокування є порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (про це див. коментар до ст. 277 КК). Закінченим цей злочин слід вважати з моменту настання зазначених наслідків.

6. Між блокуванням і зазначеними наслідками повинен бути встановле­ний причинний зв'язок. У разі необхідності для встановлення причинного зв'язку може призначатися експертиза.

7. Предметом злочину за ч. 2 статті є вокзали, аеродроми, порти, станції та інші транспортні підприємства, організації, установи. Це можуть бути ок­ремі будівлі, споруди, вежі, або якась частина, кімната, зала цих будівель, в яких можуть знаходитись диспетчерська, засоби зв'язку, сигналізації чи управління транспортом або окремими його підрозділами.

8. Захоплення — це протиправне заволодіння будівлями чи їх окремими частинами, спорудами будь-якою особою із застосуванням насильства, по­гроз і встановлення контролю над ним. Фізичне насилля при захопленні об'єктів транспорту може виявлятися в завданні ударів, побоїв, викручу­ванні рук, зв'язуванні, утриманні, позбавленні волі, закриванні в при­міщенні, а також у спричиненні тілесних ушкоджень і навіть смерті. Скла­дом цього злочину охоплюються лише легкі тілесні ушкодження, удари, по­бої, позбавлення волі тощо.

9. Психічне насилля — це погроза вбивством, спричиненням тілесних ушкоджень тощо.

10. Закінченим цей злочин вважається з моменту встановлення контролю над вокзалом, портом тощо або його певною частиною, яка має важливе зна­чення для управління рухом або експлуатацією транспортних засобів.

11. Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 1 або 2 статті, полягає у прямому умислі щодо дій. Особа усвідомлює фактичні обставини злочину, розуміє суспільну небезпечність і протиправність скоєного і бажає вчинити такі дії. Мотиви і мета вчинення цього злочину можуть бути різни­ми. Вони на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

12. Суб'єктом є будь-яка особа, у тому числі працівник транспорту, якій виповнилось 16 років.

13. У частині 3 статті встановлена відповідальність за дії, передбачені ча­стинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки. Для загибелі людей достатньо смерті хоча б однієї людини.

14. Інші тяжкі наслідки охоплюють тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, які можуть бути спричинені як умисно, так і через необе­режність. Охоплюються складом цього злочину і вбивство через нео­бережність. Умисне вбивство при вчиненні цього злочину повинне кваліфіку­ватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 279 та ст. 115 КК.

До тяжких наслідків належить також велика матеріальна шкода (див. ко- , ментар до ст. 276 КК).

15. Цей злочин за об'єктивними та суб'єктивними ознаками має велику схожість з пошкодженням шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК), у якому також засоби транспорту, шляхи сполучення приво- ' дяться в непридатний для експлуатації стан, що теж може порушити нор­мальну роботу транспорту. При відмежуванні цих злочинів у першу чергу потрібно враховувати спрямованість умислу. При пошкодженні шляхів спо­лучення і транспортних засобів умисел спрямований на приведення засобів транспорту у непридатний для експлуатації стан. При блокуванні транс­портних комунікацій умисел спрямований на те, щоб паралізувати рух транспорту. Як правило, злочин, передбачений ст. 277 КК, вчиняється у та­кий спосіб з хуліганських мотивів або з метою помсти. Блокування транс­портних комунікацій вчиняється з метою впливу на прийняття рішень або вчинення чи відмови від вчинення певних дій органами влади або місцево­го самоврядування, або з метою привернення уваги громадськості до певних подій. Цей злочин вчиняється відкрито, в присутності людей, представників влади, представників транспорту або з їх участю. Навряд чи можливе по­шкодження шляхів сполучення та транспортних засобів діями, які мали б відкритий, демонстративний характер.


Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, авто­мобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням май­на цього працівника чи близьких йому осіб, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для жит­тя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.


1. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх обов'язків порушує право громадянина на працю, яку він вільно обирає. Можуть страждати від цього злочину близькі та рідні працівника транспорту — бать­ки, дружина (чоловік), діти, рідні брати та сестри, дід, бабуся, онуки. Крім того, такі дії можуть призвести до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

2. Цей злочин може бути вчинений на всіх видах транспорту. Немає об­межень щодо категорій працівників транспорту. У першу чергу це особи, діяльність яких пов'язана з рухом та експлуатацією транспортних засобів, — керівники транспортних підприємств, їх заступники, начальники служб та підрозділів, особи, які забезпечують ремонт та обслуговування технічних си­стем транспорту тощо.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в примушуванні працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків. Примушування — це вимога до працівника транспорту не виконувати покладених на нього обов'язків, яка супроводжується погрозами. Погрози адресуються як самому працівнику транспорту, так і його близьким. Погроза вбивством, заподіян­ням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна зазначених осіб по­винна бути реальною. Вона може бути виражена словами, в телефонній розмові, в листі, шляхом демонстрації зброї тощо. Вона може бути доведена до потерпілого особисто або через третіх осіб.

4. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги, яка су­проводжується однією з погроз до працівника транспорту або його близь­ких.

5. Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Особа усвідо­млює, що примушує працівника транспорту до невиконання ним своїх служ­бових обов'язків, супроводжуючи це погрозами, розуміє суспільну небез­печність та протиправність скоєного і бажає вчинити такі дії. Мотиви та ме­та вчинення цього злочину можуть бути різними.

6. Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо примушування вчиняє службова особа щодо своїх підлеглих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за злочин у сфері службової діяльності.

7. У частині 2 статті передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

8. Повторним визнається вчинення цього злочину вдруге, незалежно від того, притягувалась особа до кримінальної відповідальності за перший зло­чин, чи ні.

9. Примушування визнається скоєним за попередньою змовою групою осіб, якщо в ньому брали участь дві і більше особи як співвиконавці. Крім того, між ними повинна бути домовленість про вчинення цього злочину спільно до початку виконання дій, які характеризують об'єктивну сторону цього зло­чину.

10. У частині 3 статті передбачені ті самі дії, вчинені організованою гру­пою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я по­терпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст. 278 КК).


Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів

1. Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинам першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що пілоти, які не є працівниками повітряного транспорту, під час польотів порушують пра­вила і створюють загрозу для життя та здоров'я людей, настання інших тяж­ких наслідків.

2. До повітряних суден, на яких може бути вчинено цей злочин, належать:

літаки, вертольоти, дирижаблі, планери, які не підпорядковані військовим повітряним силам та органам цивільної авіації. Власниками цих повітряних суден можуть бути окремі фізичні або юридичні особи.

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками:

1) діянням (дії або бездіяльність); 2) настанням або можливістю настання суспільно-небезпечних наслідків; 3) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

4. Діяння — це дія чи бездіяльність, яка виявляється в порушенні правил безпеки польотів. Ці правила можуть порушуватись під час злітання літаль­ного апарата, набору ним висоти, в процесі польоту та при посадці.

5. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Тому для вирішення питання про порушення потрібно звернутися до відповідних нормативних актів, які рег­ламентують виконання польотів (статути, кодекси, правила, інструкції тощо). При цьому слід посилатися на конкретні статті, пункти, параграфи зазначених нормативних актів, які були порушені.

6. Не всі допущені порушення правил польотів можуть мати ознаки скла­ду злочину, а лише такі, які потягли за собою суспільне небезпечні наслі­дки. Таким наслідком, зазначеним у ч. 1 статті, називається створення не­безпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (див. комен­тар до ст. 276 КК).

7. Обов'язковою ознакою об'єктивної Сторони цього злочину є Причинний зв'язок між порушенням правил безпеки польотів та створенням реальної можливості настання тяжких наслідків. Для її встановлення важливе зна­чення мають судові експертизи.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням винної особи як до факту порушення правил безпеки польотів, так і до наслідків порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або через злочинну недбалість. Вина щодо наслідків може бути не­обережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

9. Суб'єктом злочину може бути пілот або член екіпажу повітряного суд­на, які не є працівниками повітряного транспорту. За цією ознакою потрібно відмежовувати цей злочин від порушення правил безпеки руху або експлу­атації залізничного, водного або повітряного транспорту (ст. 276 КК), де суб'єктом є працівник повітряного транспорту.

10. У частині 2 статті встановлена більш сувора відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, або завдали великої матеріальної шкоди (див. ко­ментар до ст. 276 КК).

11. Частина 3 статті встановлює відповідальність за діяння, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього достатньо настання смерті хоча б однієї людини.