Злочини проти довкілля
| Вид материала | Документы |
- Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
- Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
- Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
- Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
- Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
- Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
- Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
- Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
- Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
- Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.
Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору
1. Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів, —
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, —
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що при вчиненні зазначених у диспозиції статті дій створюється загроза для життя та здоров'я людей, а також це може перешкоджати виконанню польотів літальними апаратами, що створює загрозу безпеці повітряних польотів.
2. Об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками:
а) діянням; 6) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням та наслідками.
3. Діяння полягає в порушенні правил пуску ракет. Розрізняють сигнальні, навчальні та бойові ракети, або такі, які мають інше наукове чи господарське призначення. Проведення усіх видів стрільби може здійснюватись з різних видів вогнепальної зброї як на землі, так і в повітряному просторі, незалежно від того, як обладнане місце для проведення стрільб (полігон, тир тощо). Проведення вибухових робіт здійснюється при будівництві тунелів, магістралей, доріг, виконанні гірничих робіт, прокладенні магістральних трубопроводів тощо.
4. Повітряний простір, про який ідеться в диспозиції статті, — це є частина повітряної сфери, яка знаходиться над землею або водою, в тому числі над територіальним морським простором. У повітряному просторі можуть здійснюватись різні роботи при будівництві, монтажі, ремонті та обслуговуванні різного призначення веж, вишок, башт, труб та інших об'єктів, які знаходяться у повітряному просторі. Для виконання цих робіт використовують вертольоти, крани, лебідки та інше устаткування. Роботи повинні здійснюватися з дотриманням відповідних правил та узгоджуватися з усіма власниками літальних апаратів, а також іншими органами, які забезпечують управління польотами повітряних суден.
5. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Виконання усіх видів робіт регламентується різними нормативними актами. Це — правила проведення зенітних та інших видів стрільби; правила пуску різних ракет; правила проведення вибухових робіт; правила використання вертольотів при будівництві складних об'єктів тощо. Тому при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності потрібно звертатися до зазначених та інших правил, а при мотивуванні звинувачення слід посилатися на конкретні норми, статті, параграфи правил, інструкцій тощо.
6. Наслідком злочину, передбаченого ч. 1 статті, виступає загроза безпеці повітряних польотів. Така загроза створюється внаслідок порушення правил при виконанні зазначених робіт. Це означає, що створюється реальна можливість зіткнення літальних апаратів з іншими матеріальними об'єктами в повітряному просторі при виконанні повітряних польотів, що може призвести до катастрофи чи аварії літального апарата.
7. Слід мати на увазі, що при виконанні зазначених робіт може створюватись загроза життю і здоров'ю людей, які виконують ці роботи, або для сторонніх громадян. Якщо при цьому не створювалася загроза безпеці повітряних польотів, то скоєне може кваліфікуватись за іншими статтями Кримінального кодексу, а не за ст. 282 КК.
8. При створенні загрози безпеці повітряних польотів у технічній системі повітряного транспорту відбуваються певні зміни, за яких існує висока ймовірність настання тяжких наслідків. Ці зміни повинні фіксуватися відповідними органами. Важливим при цьому є встановлення причинного зв'язку між порушенням правил виконання зазначених робіт і створенням загрози безпеці повітряних польотів.
9. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується психічним ставленням винної особи до факту порушення правил виконання зазначених робіт та наслідків цього порушення. Діяння може вчинятися з прямим умислом або злочинною недбалістю. За прямого умислу особа усвідомлює, що порушує певні правила, а також суспільну небезпечність та протиправність діяння і бажає порушити відповідні правила. За злочинної недбалості особа не усвідомлює факту порушення правил та протиправності її поведінки, хоч за обставинами справи повинна і могла це усвідомлювати. Щодо наслідків цього злочину, у тому числі і передбачених частинами 2 та 3 статті, можлива лише необережна форма вини особи (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). У цілому цей злочин визнається необережним.
10. Суб'єкт у цьому злочині спеціальний. Ним може бути особа, відповідальна за виконання зазначених робіт або за дотримання правил техніки безпеки на певній ділянці роботи.
11. У частині 2 статті передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, або завдали великої матеріальної шкоди; а у частині 3 — якщо вони спричинили загибель людей (див. п. 12 коментарю до ст. 276 КК).
Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
1. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, —
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що самовільна зупинка поїзда зазначеними способами поза контролем машиніста порушує нормальне функціонування залізничного транспорту і може викликати тяжкі наслідки — загибель людей або спричинення їм тілесних ушкоджень, інші тяжкі наслідки.
2. Цей злочин вчиняється на залізничному транспорті. Йдеться про зупинення поїзда, а не інших транспортних засобів на цьому виді транспорту. Для кваліфікації значення не має те, який поїзд зупинено — пасажирський, вантажний, далекого сполучення, приміський електричний чи дизельний.
3. З об'єктивної сторони злочин виявляється в самовільному, без нагальної потреби зупиненні поїзда, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.
4. Самовільною визнається така зупинка поїзда, яка вчинена без дозволу начальника поїзда чи кондуктора вагона, машиніста чи іншого працівника залізничного транспорту. Ця зупинка вчиняється за власним бажанням особи для того, щоб зійти з поїзда раніше, ніж це передбачено розкладом руху поїздів, або з іншим наміром, у тому числі з хуліганських мотивів.
5. Зупинка поїзда вчиняється без нагальної потреби. Оправданою може бути зупинка поїзда, якщо вона вчинена самовільно, але для затримання небезпечного злочинця, відвернення загрози настання тяжких наслідків через пожежу чи інше стихійне лихо, для надання допомоги тяжко хворій людині, для відвернення катастрофи чи аварії поїзда. Відповідальність не настає, якщо особа діяла в стані крайньої необхідності.
6. Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном, шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом — наприклад, шляхом подачі сигналів зупинки, включення автоблокування або з допомогою ручного гальма чи роз'єднання автозчеплення вагонів.
7. Якщо зупинка поїзда вчинена шляхом пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів, то відповідальність настає за ст. 277 КК.
8. Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 статті, є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Загроза загибелі людей має місце тоді, коли зупинка поїзда створює реальну можливість настання смерті хоча б однієї людини. Потерпілим від цього злочину може бути працівник транспорту, пасажир або інша особа. До інших тяжких наслідків належить катастрофа чи аварія на залізничному транспорті, спричинення потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, або заподіяння великої матеріальної шкоди. Під шкодою, заподіяною здоров'ю потерпілого, слід розуміти спричинення легкого тілесного ушкодження одному або кільком потерпілим.
9. В частині 2 статті наслідками є загибель людей (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки (див. п. 15 коментарю до ст. 278 КК).
10. Між діянням та наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок.
11. Суб'єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням особи до вчиненого діяння та до його наслідків. Самовільне зупинення поїзда вчиняється з прямим умислом. Особа усвідомлює, що вона самовільно без нагальної потреби протиправне зупиняє поїзд і бажає вчинити такі дії. Мотив та мета самовільної без нагальної потреби зупинки поїзда можуть бути різні. Як засвідчує судова практика, частіше зустрічаються випадки зупинки поїзда для того, щоб вийти з нього або з хуліганських мотивів. Щодо наслідків, то вина може бути лише необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).
12. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.
Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха
Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, —
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що в океані, на морі або інших водних шляхах, особливо в умовах шторму, урагану, створюється реальна загроза судну, пасажирам, екіпажу та іншим особам, які зазнали лиха. Надання допомоги в таких умовах є дуже важливим заходом для того, щоб врятувати судно і людей від загибелі. Відповідно до Брюссельської конвенції «Про зіткнення суден та надання допомоги і рятування на морі» від 23 вересня 1910 р. капітан судна зобов'язаний надати допомогу будь-якій зустрінутій у морі особі, якій загрожує смерть.
2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності капітана судна. Обов'язок капітана надавати допомогу виникає при зіткненні суден, а також зустрінутим на морі чи іншому водному шляху особам, що зазнали лиха. Крім обов'язку, капітан повинен мати можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів. У такій обстановці певний ризик є, але при вмілому проведенні заходів щодо врятування людей від загибелі цей ризик є виправданим. Для відповідальності капітана значення не має чи були при цьому порушені правила безпеки руху та експлуатації водного транспорту, чи є вина капітана та екіпажу судна, що зазнало лиха.
3. З іншого боку, якщо в діях капітана є ознаки порушення правил безпеки руху та експлуатації водного транспорту, то він повинен відповідати і за ст. 276 КК. Якщо ж порушень правил не було, але судно було причетне до зіткнення і члени екіпажу та пасажири були поставлені в небезпечне для життя становище, то скоєне необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 284 та 135 КК (залишення в небезпеці), за умови, що капітан ухилився від надання допомоги.
4. Злочин є закінченим з моменту ухилення капітана судна від надання допомоги судну та особам, які зазнали лиха.
5. Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі щодо факту ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха і потребують допомоги. Капітан розуміє, що він зобов'язаний і має можливість надати їм допомогу, але не надає її.
6. Суб'єктом злочину є капітан судна або особа, яка виконує його обов'язки. Якщо капітан судна не надав допомоги, виконуючи наказ або розпорядження власника судна в межах його повноважень та в належному порядку, то він не підлягає кримінальній відповідальності, за умови, що він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження. Відповідальності за це діяння підлягає тільки особа, яка віддала злочинний наказ чи розпорядження.
Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден
Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, —
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
1. Відповідно до вимог міжнародних конвенцій та інших нормативних актів, які діють на водному транспорті, капітани суден, які зіткнулися в морі, зобов'язані повідомляти іншому судну назву, порт приписки свого судна, а також місце свого відправлення та призначення. Такі повідомлення допомагають встановлювати судно, яке причетне до зіткнення, проводити роботи по врятуванню судна, його екіпажу та пасажирів, відшкодовувати збитки, які спричинені при зіткненні.
2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності капітана судна. Він без поважних причин не повідомляє іншому судну цих відомостей. Повідомлення може бути здійснене в будь-якій формі (усно, письмово, по радіо, телеграфу тощо). Повідомлення неправдивих відомостей належить розцінювати як неповідомлення.
3. Відповідальність настає за умови, що капітан судна мав можливість повідомити капітану іншого судна ці відомості. Якщо через технічну несправність засобів зв'язку, погану видимість тощо капітан не міг передати ці відомості, то він не підлягає кримінальній відповідальності.
4. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є місце зіткнення суден на морських шляхах.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямого умислу. Капітан усвідомлює, що він зобов'язаний передати іншому судну вказані відомості і має можливість їх передати, але не передає цю інформацію.
6. Суб'єктом злочину є капітан судна або особа, яка виконує його обов'язки.
Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, —
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, —
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
1. В умовах технічного прогресу розвиваються всі види механічного транспорту, збільшується потужність та швидкість руху транспортних засобів. Крім позитивних змін у роботі транспорту, це породжує і негативні явища. Більш реальною стає можливість настання тяжких наслідків — загибель чи травмування людей, знищення чи пошкодження транспортних засобів, вантажів та ін. Важливою умовою безпечної роботи всіх видів механічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Серед усіх транспортних злочинів це посягання є найбільш поширеним, у зв'язку з чим кримінально-правові заходи боротьби з цим злочином набувають особливої актуальності.
2. У примітці до цієї статті перераховані транспортні засоби, на яких може бути вчинений цей злочин. До них належать всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
3. Серед автомобілів є вантажні і легкові, машини спеціального призначення — санітарні, пожежні, спортивні, автокрани, навантажувачі, вишки, поливальні, а також автобуси. Трактори — це самохідні колісні машини та на гусеничному ходу, призначені для перевезення вантажів, а також виконання різноманітних робіт — сільськогосподарських, будівельних, лісових тощо. Інші самохідні машини призначені для будівельних, дорожніх, сільськогосподарських та інших робіт — грейдер, комбайн, бульдозер, кран, екскаватор тощо. Трамваї і тролейбуси (пасажирські, вантажні, колієукладальні, ремонтні, спеціального обслуговування) належать до міського електротранспорту, рух яких здійснюється відповідно до Правил дорожнього руху. Мотоцикли і моторолери (дорожні, спортивні, спеціального призначення) можуть бути з боковим причепом та без нього. Вони повинні мати двигун з робочим обсягом 50 куб. см і більше. Сюди також слід зарахувати мотоколяски й інші транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Інші механічні транспортні засоби, які приводяться в рух за допомогою двигуна, — це різного роду всюдиходи, аеросани, амфібії тощо, крім мопедів, тобто двоколісних транспортних засобів, які мають двигун з робочим обсягом до 50 куб. см.
4. Об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням і наслідками.
5. Діяння (дія чи бездіяльність) полягає в порушенні правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Тому при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею потрібно звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації механічного транспорту. Основним нормативним актом у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є «Правила дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 13. Крім того, важливе значення має Закон України «Про дорожній рух», який було прийнято ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — №31). При визначенні характеру порушення правил безпеки руху необхідно встановлювати, яку статтю чи пункт Правил порушила особа, що керувала транспортним засобом. На це звертає увагу Пленум Верховного Суду України у відповідних постановах, присвячених справам про автотранспортні злочини.
6. Порушення правил безпеки руху може виявлятися в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об'їзду перешкод, проїзду перехресть, правил користування світловими приладами, буксирування, а також їзди з причепом, проїзді на заборонений знак чи сигнал світлофора тощо.
7. Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення пасажирів, неправильному завантаженні, укладанні і закріпленні вантажів, експлуатації технічно несправних транспортних засобів тощо. Загальні вимоги до технічного стану транспортних засобів викладені в розділі 31 «Правил дорожнього руху». Крім того, на автотранспорті України затверджені «Правила технічної експлуатації рухомого складу автотранспорту» (К.: Техніка, 1972). За статтею 286 КК кваліфікуються лише такі порушення правил експлуатації, які пов'язані з безпекою руху транспортних засобів. Тому не можуть кваліфікуватися за цією статтею порушення правил експлуатації, не пов'язаних із безпекою руху. Це, наприклад, порушення термінів технічного обслуговування транспортних засобів або недотримання вимог при застосуванні видів пально-мастильних та інших матеріалів тощо. Порушення вимог законодавства про охорону праці, а також порушення правил безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних, сільськогосподарських, будівельних та інших робіт, не підпадає під ознаки ст. 268 КК.
8. Слід розрізняти транспортні засоби, які призначені тільки для перевезення вантажів і пасажирів, від інших самохідних машин (трактори, комбайни, бульдозери, грейдери тощо). Перші завжди рухаються згідно з «Правилами дорожнього руху». Інші самохідні машини можуть використовуватися для перевезення вантажів, а також для виконання різних робіт (сільськогосподарських, дорожніх, будівельних та ін.). Якщо такі машини перебувають у робочому стані, їхній рух здійснюється відповідно до «Правил дорожнього руху». Виконання такими машинами інших робіт у процесі руху регламентується іншими правилами та інструкціями, порушення яких за певних умов може кваліфікуватися за іншими статтями Кримінального кодексу.
9. Відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів настає незалежно від місця, де було допущено порушення (магістраль, шосе, вулиця, залізничний переїзд, двір, поле, територія підприємства тощо)
10. Другою ознакою об'єктивної сторони є суспільне небезпечні наслідки. Відповідальність за ст. 286 КК диференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали. В частині 1 наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження, в ч. 2 — тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, в ч. З — загибель кількох осіб.
11. Інколи порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту викликає наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК. У таких випадках скоєне кваліфікується лише за тією частиною статті, яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки. За реальної сукупності злочинів, коли мали місце два і більше самостійних не пов'язаних між собою порушень, які викликали самостійні наслідки, відповідальність настає за сукупністю злочинів. Якщо особа двічі порушила і в різний час правила і в кожному з цих випадків загинула людина, то скоєне повинно кваліфікуватись за ч. 2 ст. 286 КК. Якщо ж смерть двох і більше осіб є наслідком тієї самої транспортної пригоди, тобто одного або пов'язаних між собою кількох порушень правил, то відповідальність настає за ч. З ст. 286 КК.
12. Причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. Для встановлення причинного зв'язку важливе значення має характер порушення. Інколи до таких порушень зараховують: керування транспортним засобом у нетверезому стані, з непрацюючим спідометром, відсутність у водія посвідчення на право керування транспортним засобом певної категорії та ін. Зазначені порушення не можуть бути причиною тяжких наслідків. Причиною тяжких наслідків можуть бути лише такі порушення, які створюють реальну можливість настання наслідків. Це такий стан технічної системи транспорту в конкретній дорожній обстановці, який при подальшому розвитку подій і процесів перетворюється в дійсність, тобто спричиняє суспільне небезпечні наслідки.
13. Певні труднощі виникають, якщо кілька причин породжують одні наслідки. Це можуть бути: неправильна поведінка інших учасників дорожнього руху, особливі погодні умови, недоліки дорожнього покриття, незадовільний технічний стан транспортного засобу тощо. У таких випадках призначаються експертизи, які допомагають встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і суспільне небезпечними наслідками.
14. У тих випадках, коли наслідки перебувають у причинному зв'язку з порушеннями, які допустили два або більше водіїв, то всі вони притягаються до кримінальної відповідальності.
15. Суб'єктивна сторона цього злочину, визначається складністю об'єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв'язком між ними. У зв'язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. Щодо наслідків вина особи може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). В цілому цей злочин визнається необережним.
16. Якщо буде встановлено, що спричинення смерті або тілесних ушкоджень охоплювалось умислом водія, то скоєне повинне кваліфікуватися як умисний злочин проти життя та здоров'я людини.
17. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку та керує транспортним засобом. Під час навчальної їзди в автомобілях з подвійним управлінням суб'єктом злочину є інструктор, який здійснює навчання курсанта і знаходиться рядом з водієм. При притягненні до кримінальної відповідальності не має значення наявність або відсутність у водія права на управління транспортним засобом, є водій працівником транспортного підприємства чи власником транспортного засобу тощо. На кваліфікацію також не впливає, чи має водій навички, досвід управління транспортним засобом певної категорії або в особливих умовах тощо.
18. Не підлягають кримінальній відповідальності особи, які підбурювали водія до порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів, якщо це викликало наслідки, передбачені ст. 286 КК. Такі особи, незалежно від умисного характеру дій, не є співучасниками цього злочину, тому що він є необережним, а співучасть в таких злочинах не може мати місця.
19. На практиці інколи виникає питання про відповідальність хворих водіїв, які через це не забезпечили безпеки руху. Це питання повинне вирішуватись на загальних підставах. Якщо водій знає про наявність у нього певної хвороби, яка може стати причиною тяжких наслідків, то він повинен нести відповідальність за цією статтею на загальних підставах.
Так, під час керування автобусом у водія стався епілептичний припадок, в результаті якого він знепритомнів, що призвело до загибелі трьох осіб. Суд не погодився з твердженням захисника, що водій не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки був під час транспортної пригоди в стані неосудності і не міг відвернути суспільне небезпечних наслідків. Було встановлено, що водій знав про наявність у нього хвороби, яка може викликати непритомність під час руху транспортного засобу і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків, тому був притягнений до кримінальної відповідальності. (Бюлетень Верховного Суду СРСР. — 1971. — № 4. — С. 6). Проте відповідальність не настає у випадках, коли водій не знає про наявність у нього такої хвороби, яка під час руху транспортного засобу може викликати непритомність і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків. У таких випадках відсутня вина водія, який не передбачав можливості настання суспільне небезпечних наслідків, не повинен був і не міг їх передбачити.
20. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту інколи поєднане із вчиненням інших посягань, що має кваліфікуватися за сукупністю злочинів.
Так, водій вантажної машини М. із помсти вирішив позбавити життя працівника міліції К., який помітив, що водій спрямував на нього автомобіль, і почав утікати, перебігаючи з однієї сторони вулиці на іншу. На перехресті автомобіль наздогнав потерпілого і спричинив йому смертельні ушкодження. Одночасно була створена аварійна ситуація на перехресті. Для того щоб уникнути зіткнення, водій зустрічної автомашини різко загальмував і повернув вліво, внаслідок чого були спричинені тяжкі наслідки. Водія М. було притягнуто до кримінальної відповідальності за умисне вбивство і порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту.
21. Практика свідчить, що при порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту водій часто залишає місце події і не надає допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя стані. Внаслідок цього створюється загроза настання смерті або інших тяжких наслідків. У багатьох випадках надання допомоги травмованим особам відвертає настання смерті, зменшує тяжкість наслідків.
22. Залишення в небезпеці в таких випадках повинне інкримінуватися в вину водію автомобіля, який причетний до аварії. Якщо транспортна подія сталася внаслідок порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, то відповідальність настає і за злочин, передбачений ст. 286 КК. Якщо порушення правил не було, то відповідальність настає лише за ст. 135 КК.
23. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 286 і 289 КК, потрібно кваліфікувати діяння особи, яка незаконно заволоділа транспортним засобом і при управлінні ним допустила порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому зазначені у ст. 286 КК наслідки.