Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — 5. З суб'єктивної сторони Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — 1. Небезпечність порушень 2. З об'єктивної сторони 5. З суб'єктивної сторони Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріа 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, — Залізничний транспорт Водний транспорт До повітряного транспорту 5. Об'єктивна сторона Порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті Порушення правил експлуатації залізничного, водного та повітряного транспорту Недоброякісний ремонт Суб'єктивна сторона Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів ... Полное содержание

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

1. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу за­гибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, —

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавлен­ням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


1. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки можуть спричини­ти винятково тяжкі наслідки: людські жертви, вибухи, знищення або пошко­дження атомних реакторів та інших експлуатаційних установок, радіоактив­не зараження місцевості, опромінення населення.

Потерпілими від злочину можуть бути як робітники виробництва, на яко­му використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, так і особи, що не мають до такого виробництва відношення.

2. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є місце вчинення злочи­ну — це виробництва, на яких використовуються ядерні або радіоактивні ма­теріали. До виробництв, де використовуються ядерні матеріали, належать атомні станції, споруди і комплекси з промисловими, експериментальними і дослідницькими ядерними реакторами і ядерними стендами, інше. До вироб­ництв, що містять радіоактивні матеріали, належать, зокрема, сховища радіоактивних відходів. Ядерними матеріалами є: уран, плутоній, торій у виді металу, сплаву, хімічного концентрату, якийсь інший матеріал, що містить зазначені речовини у визначеній концентрації. Радіоактивними є джерела іонізуючого випромінювання, природного або штучного походжен­ня, що перебувають у будь-якому стані.

Дотримання ядерної і радіаційної безпеки на виробництві регулюється законодавчими й іншими нормативно-правовими актами (див. Закон Ук­раїни «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» від 8 люто­го 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 12. — Ст. 81); «Загальні положення забезпе­чення безпеки атомних станцій», затверджені наказом Державної адміністрації ядерного регулювання України від 9 грудня 1999 р. № 63 (ОВУ. - 2000. - № 11. - Ст. 430) та ін.).

Ядерна безпека — це дотримання норм, правил, стандартів і умов вико­ристання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку.

Радіаційна безпека — це дотримання припустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення і довкілля, що встановлені нормами, прави­лами і стандартами його безпеки.

Порушеннями правил ядерної або радіаційної безпеки можуть бути: до­пуск до роботи осіб, які не мають права працювати на об'єктах атомної енергетики, порушення фізичного захисту атомних реакторів або установок, в яких використовуються радіоактивні матеріали.

3. Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 274 КК, є: створення загро­зи загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст. 272 КК) або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (див. коментар до ст. 271 КК). Відповідно до ч. 2 ст. 274 КК — загибель людей (див. комен­тар до ст. 271 КК) або інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст. 272 КК).

4. Між порушеннями на виробництві правил ядерної або радіаційної без­пеки і наслідками потрібно встановлювати причинний зв'язок.

5. З суб'єктивної сторони аналізований злочин може мати необережну або змішану форми вини.

6. Суб'єктом злочину можуть бути: громадяни — суб'єкти підприємниць­кої діяльності, службові особи, робітники та службовці, сторонні вироб­ництву особи, зобов'язані додержуватися на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки.


Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

1. Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу за­гибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається виправними роботами на строк до двох років або обмежен­ням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


1. Небезпечність порушень, передбачених ст. 275 КК, полягає в тому, що вони можуть спричинити для працівника виробництва або сторонніх осіб тяжкі наслідки: вибух, пожежу, техногенну аварію, руйнацію будівель і спо­руд, що супроводжуються нещасними випадками, знищенням майна. Норма­тивно-правові акти про охорону праці, що містять спеціальні вимоги до ви­робничих будівель, споруд, устаткування, технологічних процесів, які вво­дяться в експлуатацію, мають додержуватися на виробництві. «Проектуван­ня виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного і індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будів­ництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, ви­готовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і за­значених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці...» (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (Урядовий кур'єр. — 2002. — 18 грудня. — № 236). Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого і соціально-культурного призначення, виготовлення і передання у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, впро­вадження нових технологій без дозволу відповідних органів забороняється. Тому виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транс­портні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або ре­конструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці (див. ч. 1 ст. 21 вказаного Закону). Таким самим чином захищається безпека, життя і здоров'я споживачів продукції поза виробництвом — осіб, які купують індивідуальні транспортні засоби, побутову техніку, мешкають у будинках або відвідують об'єкти соціально-культурного призначення тощо. «Спожи­вач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) за звичайних умов їхньо­го використання, збереження і транспортування були безпечними для його життя, здоров'я, довкілля, а також не заподіювали шкоди його майну» (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. — № 6. — С. 25). Якщо буде встановлено, що при дотриманні споживачем правил ви­користання, збереження або транспортування продукції вона заподіює або може заподіяти шкоду його життю або здоров'ю, виробник зобов'язаний не­гайно припинити її виготовлення до усунення причин шкоди, а в необхідних випадках відкликати таку продукцію.

Потерпілими від злочину є споживачі промислової продукції: ті, хто пра­цює на даному або інших виробництвах, користується нею в побуті, а також особи, які працюють, проживають або іншим чином використовують будівлі і споруди.

2. З об'єктивної сторони злочин може бути спричинений порушенням правил, що убезпечують використання промислової продукції, при розроб­ленні або конструюванні такої продукції (наприклад, серйозні прорахунки при розробці ракет-носіїв, авіаційних двигунів, турбін та ін.) або в процесі її виготовлення чи зберігання. Так, при виготовленні продукції можуть бу­ти використані недоброякісні матеріали, а при її зберіганні — порушені, на­приклад, вимоги температурних режимів. Крім того, з об'єктивної сторони злочин може полягати у порушенні правил безпеки при проектуванні або зведенні будівель і споруд (наприклад, помилки, допущені при проекту­ванні, відхилення від встановлених технологій будівництва мостів, висотних споруд, складних перекриттів, виступаючих елементів будинків тощо).

3. Наслідками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 275 КК, є: створення за­грози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст. 271 КК) або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (див. Коментар до ст. 272 КК). Відповідно до ч. 2 ст. 275 КК — загибель людей (див. ко­ментар до ст. 271 КК) або інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст. 272 КК).

4. Між порушеннями правил і зазначеними наслідками потрібне встанов­лення причинного зв'язку.

5. З суб'єктивної сторони аналізований злочин може мати необережну або змішану форми вини.

6. Суб'єктом злочину можуть бути: громадяни — суб'єкти підприємниць­кої діяльності, а також службові особи, конструктори, проектувальники, робітники промислового або будівельного виробництв, які зобов'язані до­тримувати правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

7. Аналізований злочин варто відмежовувати від злочину, передбаченого ст. 218 КК, — випуск або реалізація недоброякісної продукції. Предметом злочину, передбаченого ст. 275 КК, може бути недоброякісна промислова продукція, що не відповідає вимогам якості, які забезпечують безпеку її ви­користання. У випадках, коли при використанні такої продукції буде ство­рена реальна загроза загибелі людей, настання інших тяжких наслідків або заподіяна шкода здоров'ю, загибель людей, інші тяжкі наслідки, діяння суб'єкта, який припустив при розробленні, конструюванні, виготовленні або зберіганні продукції порушення правил, що стосуються безпечного її вико­ристання, кваліфікуються за частинами 1 або 2 ст. 275 КК. За відсутності зазначених наслідків діяння особи, яка допустила випуск або реалізацію не­доброякісної продукції, у тому числі такої, що не відповідає вимогам безпе­ки, кваліфікуються за ст. 218 КК за наявності всіх передбачених нею ознак складу злочину.


Розділ XI

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ


Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

1. Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також не­доброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, —

караються виправними роботами на строк до двох років або обмежен­ням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.


1. В умовах інтенсивного розвитку транспорту зростає потужність та швидкість руху транспортних засобів, що має важливе значення для розвит­ку суспільства. Порушення різних правил в процесі експлуатації транспорт­них засобів, неякісний ремонт та обслуговування технічних систем транс­порту може викликати аварії та катастрофи, в яких гинуть люди, ма­теріальні цінності. В числі різних заходів, спрямованих на зменшення небез­печних наслідків, які можуть настати в процесі руху транспортних засобів, важливе значення мають кримінально-правові.

2. Залізничний транспорт включає всю систему залізниць відомчого під­порядкування, а також під'їзні колії, які обслуговують великі підприємства, шахти, рудники. Сюди також належить метрополітен.

3. Водний транспорт можна розподілити на морський та річковий неза­лежно від відомчого підпорядкування та форми власності. Сюди належать пасажирські, науково-дослідні, риболовні, технічні, допоміжні, рятувальні, спортивні та інші судна, за винятком різного роду маломірних суден — мо­торних або парусних човнів, байдарок, шлюпок та ін.

4. До повітряного транспорту належать літальні апарати (літаки, верто­льоти, дирижаблі, планери та ін.), які підтримуються в атмосфері завдяки взаємодії з повітрям. Літальні апарати можуть бути в розпорядженні відпо­відних державних органів цивільної авіації, а також інших державних, ко­оперативних, громадських організацій (поштова, санітарна, сільськогоспо­дарська авіація). Крім повітряних суден, предметом злочину є аеропорти, аеродроми, посадкові смуги, наземне устаткування та інші засоби, які забез­печують безпеку польотів.

Не можуть визнаватися предметом цього злочину літальні апарати, керо­вані особами, які не є працівниками повітряного транспорту. Відповідаль­ність таких осіб може наставати за ст. 281 КК. Не належать до предмета цьо­го злочину космічні апарати.

5. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками:

1) діянням (дії або бездіяльність); 2) настанням або можливістю настання суспільне небезпечних наслідків; 3) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

Діяння в цьому злочині складається з таких форм: а) порушення правил безпеки руху; б) порушення правил експлуатації; в) недоброякісний ремонт технічних засобів зазначених видів транспорту.

6. Порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті може ви­являтися у перевищенні швидкості руху, неуважності при виконанні манев­рових робіт, в прийомі потяга на зайняту колію, у проїзді на сигнал світло­фора, що забороняє рух, тощо. На водному транспорті — в порушенні пра­вил причалювання і швартування суден, в перевищенні швидкості при підході до порту, у відсутності постійного спостереження за станом водного шляху, в неправильному розходженні із зустрічними суднами та ін. На повітряному транспорті — це порушення правил при заході на посадку літака, недотримання встановлених маршрутів та висоти польоту, переви­щення швидкості при посадці літального апарата тощо.

7. Порушення правил експлуатації залізничного, водного та повітряного транспорту полягає в недотриманні габаритів при навантаженні та закріпленні громіздких вантажів, в неналежному закріпленні вантажів та їх розміщенні, у недотриманні вимог щодо технічного стану засобів транспор­ту, окремих його механізмів, споруд і обладнання, в експлуатації транспорт­них засобів з такими неполадками, які створюють загрозу для безпеки руху та ін.

8. Недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, споруд на них, за­собів сигналізації та зв'язку виявляється в тому, що працівник транспорту, не дотримуючись вимог різних технічних норм, не усуває неполадки зазначених засобів транспорту. Мова йде лише про такі механізми та облад­нання, які забезпечують безпеку руху та експлуатації транспортних засобів.

9. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Для притягнення працівника транспорту до кримінальної відповідальності потрібно встановити факт по­рушення відповідних правил, чи неналежне виконання своїх обов'язків при ремонті та обслуговуванні засобів транспорту. З огляду на можливі особли­во тяжкі наслідки на цих видах транспорту діяльність працівників транспор­ту суворо регламентована. При мотивуванні звинувачення повинне бути по­силання на конкретні статті, параграфи, пункти чинних на зазначених видах транспорту правил, інструкцій, наказів, які були порушені. Слід мати на увазі, що діяльність по ремонту засобів транспорту також регламентована відповідними технічними нормами. Тому недоброякісним слід визнавати ре­монт, за якого не усуваються небезпечні для руху та експлуатації дефекти засобів транспорту, використання для ремонту неякісних частин, механізмів, обладнання чи приладів.

10. Своєрідним наслідком цього злочину, передбаченим ч. 1 статті, є ство­рення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Та­ка небезпека створюється внаслідок порушення правил безпеки руху або ек­сплуатації транспорту, недоброякісного ремонту засобів транспорту. У технічній системі транспорту відбуваються певні зміни і створюється ре­альна можливість настання тяжких наслідків, тобто високий ступінь імовірності їх настання. Ці зміни в технічній системі транспорту порушують нормальне її функціонування, чим заподіюється шкода об'єкту злочину. Та­ка небезпека (загроза) виступає і як ознака злочинного діяння, і як своєрідний нерозривний з ним наслідок. Ці зміни в технічній системі транс­порту повинні фіксуватися. Обов'язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв'язку між діянням працівника транспорту і змінами, що відбу­лися в технічній системі транспорту.

11. Частина 2 статті встановлює більш сувору відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду. При встанов­ленні матеріальної шкоди потрібно враховувати вартість знищених чи по­шкоджених транспортних засобів, вантажів, споруд на шляхах сполучення тощо.

12. Частина 3 статті встановлює відповідальність за діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього досить настання смерті хоча 6 однієї людини.

13. Третьою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину є причинний зв'язок між діянням і наслідками, які настали. За справами цієї категорії для встановлення причинного зв'язку призначаються експертизи.

Практика свідчить, що причинний зв'язок у справах цієї категорії має свої особливості, які треба брати до уваги при його встановленні. Залізнич­ний, водний і повітряний транспорт досить часто експлуатується в складних погодних умовах. Технічний стан засобів транспорту також не завжди є в ідеальному стані. Сприяти настанню тяжких наслідків також можуть непра­вомірні дії інших учасників руху. Це не виключає відповідальності цих осіб, якщо встановлені всі інші ознаки певного складу злочину.

14. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується психічним став­ленням особи до діяння та його наслідків. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, недоброякісний ремонт, може вчинятися з пря­мим умислом або через злочинну недбалість. До наслідків злочину форма вини може бути тільки необережна (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). В цілому цей злочин вважається необережним.

15. Суб'єктом злочину може бути лише працівник залізничного, водного або повітряного транспорту, трудова діяльність якого пов'язана з рухом, експлуатацією транспортних засобів або їх ремонтом. У судовій практиці інколи виникає питання, як кваліфікувати дії робітника, слюсаря, який виконував ремонт механізмів, обладнання, засобів сигналізації або зв'язку на заводі, в майстерні, які не підпорядковані залізничному, водному чи повітря­ному транспорту. Деякі криміналісти вважають, що в цих випадках відсутні ознаки цього злочину. Думається, що при ремонті засобів транспорту за ст. 276 КК повинні відповідати робітники незалежно від того, чи є вони працівниками транспорту, чи ні.


Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

1. Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.


1. Небезпечність цього злочину полягає в тому, що умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів порушує нор­мальне функціонування технічних систем залізничного, водного або повітряного транспорту, внаслідок чого транспортні засоби, які є джерелом підвищеної небезпеки, виходять з-під контролю і створюють загрозу настан­ня катастрофи, аварії та інших тяжких наслідків.

2. Предметом цього злочину є шляхи сполучення, споруди на них, рухо­мий склад, водні або повітряні судна, засоби зв'язку або сигналізації. Усі ці предмети виконують різні функції, але з точки зору кримінального права во­ни характеризуються однаковими ознаками, які мають важливе значення для кваліфікації. До таких ознак належать: 1) спеціальне (цільове) призна­чення цих пристроїв та елементів транспорту — забезпечити нормальне функціонування технічних систем зазначених видів транспорту і, тим самим, безпеку руху та експлуатації; 2) придатність до експлуатації, до використан­ня за цільовим призначенням. Вони є елементом, частиною технічної систе­ми транспорту; 3) рухомий склад, водні та повітряні судна є джерелом підвищеної небезпеки. Інші елементи, пристрої та механізми, забезпечують нормальне (безпечне) функціонування цих джерел; 4) ці предмети мають особливий правовий статус, їх технічний стан та функціонування регулю­ються чинними на транспорті нормативними актами (статутами, кодексами, правилами, інструкціями).

3. Об'єктивна сторона цього злочину виявляється в руйнуванні, пошко­дженні зазначених предметів, а також в інших діях, які приводять пристрої та механізми транспорту у непридатний для експлуатації стан.

4. Руйнування — це протиправний вплив на пристрої та елементи транс­порту шляхом порушення їхньої цілісності та структури, внаслідок чого во­ни стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

5. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів — це проти­правний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини та механізми, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

6. Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан — це такий протиправний вплив на них, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транспорту тимчасово (в цій ситуації) приводяться до непридатного для експлуатації стану. Наприклад, покладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигналь­ного вогню на фарватері водного шляху, відключення живлення пристроїв та механізмів та ін.

7. Злочин є з матеріальним складом. Закінченим його слід визнавати з моменту приведення предмета до непридатного для експлуатації стану, не­залежно від того, спричинило це тяжкі наслідки, чи була створена загроза їх настання.

8. Наслідками цього злочину згідно з ч. 1 статті визнаються аварія поїзда, судна, порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

9. Аналіз відомчих нормативних актів, у яких дається класифікація та описання транспортних пригод, показує, що аварією на залізниці визнається сходження рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних засобів, їх зіткнення, пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, вантажів тощо. Аварія на водному транспорті — це зіткнення суден або посадка їх на міли­ну, пошкодження судна, вантажів, берегових споруд, засобів сигналізації, за­бруднення моря, річки чи озера шкідливими речовинами тощо. На повітря­ному транспорті аварією визнається пошкодження літальних апаратів, аеро­дромного обладнання, засобів сигналізації та зв'язку, вантажів, вимушена посадка літального апарату тощо.

10. При вирішенні питання кваліфікації скоєного потрібно враховувати, що збитки при аварії не повинні досягати великої матеріальної шкоди, яка вказана в ч. 2 статті, як кваліфікуюча обставина. Аварія не охоплює також загибель" людей або спричинення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, про які говориться в частинах 2 і 3 цієї статті.

На кваліфікацію не впливає, настала аварія чи лише могла настати.

11. Порушення нормальної роботи транспорту може виявлятися в зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки чи відправки ван­тажів та пасажирів, простої вагонів, суден тощо.

Створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків є також своєрідним наслідком цього злочину (див. коментар до ст. 276 КК).

12. У частині 2 статті встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушко­дження або завдали великої матеріальної шкоди, а в ч. З — якщо вони спри­чинили загибель людей. Характеристика цих обставин дана в ст. 276 КК

13. Для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 277 КК по­трібно, щоб тяжкі наслідки або настали, або могли настати. Ці наслідки інкримінуються суб'єкту лише тоді, коли вони перебувають у причинному зв'язку з руйнуванням, пошкодженням предмета злочину чи приведенням його до непридатного для експлуатації стану іншим способом.

14. Аналіз судової практики показує, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів нерідко вчиняється способом, який спричиняє шкоду іншому об'єкту кримінально-правової охорони. Скоєне в таких випадках по­винне кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Це, наприклад, пошкодження засобів транспорту шляхом крадіжки деталей, пристроїв, механізмів, які забез­печують нормальне функціонування технічних систем транспорту. Пошкод­ження засобів сигналізації, споруд, аеродромного обладнання інколи вчи­няється при скоєнні хуліганських дій, що також становить сукупність зло­чинів. Насамкінець траплялося, що пошкодження шляхів сполучення і транс­портних засобів було поєднане із знищенням та пошкодженням державного чи колективного майна, яке також кваліфікувалося за сукупністю злочинів.

15. Суб'єктивна сторона злочину має складний характер. У диспозиції статті йдеться лише про умисний характер дій. Аналіз судової практики засвідчує, що руйнування, пошкодження, приведення предмета у непридат­ний для експлуатації стан іншим способом може вчинятись як з прямим, так і з непрямим умислом. Щодо тяжких наслідків, то психічне ставлення до них може виявлятись як в умислі, так і в необережності. Отже, цей злочин може вчинятись як у рамках однієї форми вини — умислу, так і в рамках складної (подвійної) форми вини — умисел щодо дій і необережність щодо наслідків.

16. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів через необе­режність, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, по­винно кваліфікуватись за ст. 291 (порушення чинних на транспорті правил), або за ст. 196 КК (необережне знищення або пошкодження майна).

17. Мотиви пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів у більшості випадків корисливі і часто пов'язані з крадіжкою засобів та облад­нання транспорту. Інколи злочин вчинявся з метою помсти іншим працівни­кам, керівникам транспортних організацій. Розповсюдженим у судовій прак­тиці є хуліганський мотив. Якщо пошкодження шляхів сполучення і транс­портних засобів вчинене з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за ст. 113 КК (диверсія). Характер мотиву, форма вини до тяжких наслідків на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

18. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років. Деякі криміналісти вважають, що суб'єктом цього злочину не може бу­ти працівник транспорту при виконанні ним службових обов'язків. На їх думку, вони повинні відповідати за порушення правил безпеки руху або ек­сплуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Проте сам закон (ст. 277 КК) не містить ніяких обмежень щодо кола суб'єктів. Крім того, та­ка кваліфікація приведе до пом'якшення відповідальності працівників транс­порту порівняно з іншими особами, що, безперечно, неправильно.