Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 243. Забруднення моря 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу 1. Суспільна небезпечність До внутрішніх морських вод належать Територіальні води України — Виключну (морську) економічну зону України 4. Об'єктивна сторона Порушення спеціальних правил — Небезпека для життя — Небезпека для живих ресурсів моря — 6. Суб'єктивна сторона Загибель людей Загибель об'єктів тваринного і рослинного світу — 9. Об'єктивна сторона Суб'єктивна сторона 1. Суспільна небезпечність 4. Об'єктивна сторона Порушення законодавства про континентальний шельф — Невжиття заходів для захисту живих організмів моря Живі організми моря — ... Полное содержание

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

Стаття 243. Забруднення моря

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони Ук­раїни матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я лю­дей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів мо­ря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також не­законне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи тери­торіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, ре­човин і відходів —

караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому орга­ну або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка ви­дає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в ме­жах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад вста­новлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам викорис­тання моря, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.


1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в разі забруднен­ня моря шкідливими матеріалами чи речовинами або відходами завдаються великі матеріальні збитки, гинуть люди та страждають живі організми і на­вколишнє природне середовище.

Правила, які забезпечують безпечні умови користування морськими вода­ми, регламентовані рядом міжнародних актів: Женевською Конвенцією про відкрите море (1958 р.), Конвенцією про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.), Конвенцією по запобіганню забруднення моря з суден (1973 р.) та ін. У відповідності до них національне законодав­ство визначає статус та правовий режим внутрішніх морських чи тери­торіальних вод України, включаючи права України на відповідній території, а також порядок їх здійснення (Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 24. — Ст. 189); закони України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. (ВВР. - 1995. - № 21. - Ст. 152), «Про державний кор­дон України» від 4 листопада 1991 р. (ВВР. — 1992. — № 2. — Ст. 5); поста­нова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та інші нормативно-правові акти).

2. Об'єктом злочину є складова частина охоронюваного кримінальним правом природного середовища — море, живі ресурси моря і здоров'я лю­дей — від заподіяння йому шкоди забрудненням.

3. Предметом злочину є внутрішні морські чи територіальні води Ук­раїни, води виключної (морської) економічної зони України, а також відкри­те море.

До внутрішніх морських вод належать;

морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прий­нятних для відліку ширини територіального моря України;

води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні пор­тові споруди, які найбільше виступають в бік моря;

води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю на­лежать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один чи кілька проходів, якщо ширина кож­ного з них не перевищує 24 морські милі;

води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Територіальні води України — це морський пояс, що примикає до сухо­путної території або внутрішніх морських вод, шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на остро­вах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки (ст. 5 Закону України «Про Державний кордон України»). В окремих випадках інша ширина територіального моря України може вста­новлюватись міжнародними договорами України, а за відсутності дого­ворів — відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Виключну (морську) економічну зону України складають морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навко­ло островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зо­ни становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України «Про виключ­ну (морську) економічну зону України»).

Відкрите море — це увесь морський простір, який не входить до тери­торіальних та внутрішніх вод України або іншої держави і на який не по­ширюється нічий суверенітет.

4. Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 243 КК) визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) в порушенні спеціальних правил поводження з шкідливими матеріалами чи речовинами, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ре­сурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;

2) у незаконному скиданні чи похованні в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Порушення спеціальних правил — це дія або бездіяльність, тобто невико­нання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони моря від забруднення, зокрема Водного ко­дексу України, «Правил охорони внутрішніх морських вод і територіально­го моря від забруднення та засмічення», встановлених постановою КМ України від 29 лютого 1996 р. № 269. Лише ті дії кваліфікуються, які пря­мо заборонені, такі як застосування стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод тощо. Бездіяльність кваліфікується як злочин, якщо прояв­ляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Шкідливі речовини — це забруднюючі речовини та фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в море та можуть впли­вати на здоров'я людей і довкілля.

Відходи — будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або по­винен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливе значення у визначенні об'єктивної сторони цього складу має та­ка ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушен­ня спеціальних правил поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони Ук­раїни, а забруднення моря шляхом незаконного скидання чи поховання вка­заних речовин — в межах внутрішніх морських чи територіальних вод Ук­раїни або у відкритому морі.

5. Як наслідок вказаних дій, потрібно встановити наявність забруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров'я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкодити законним видам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Небезпека для життя — це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вживання риби, отруєної токсичними речо­винами.

Небезпека для здоров'я — загроза захворювання людей в результаті, на­приклад, купання в забрудненій морській воді.

Небезпека для живих ресурсів моря — це загроза загибелі водних живих ресурсів.

Перешкоджання законним видам використання моря — створення загрози унеможливлення рибництва, добування з моря сировини, відпочинку людей на морських курортах тощо.

6. Суб'єктивна сторона злочину може виражатися як умисною, так і не­обережною виною.

7. Суб'єктом злочину можуть бути службові особи суден (українських чи іноземних) і портів (у випадку дачі незаконного розпорядження про скидан­ня із суден шкідливих речовин або невжиття заходів щодо запобігання вка­заним діям).

8. Частина 2 ст. 243 КК передбачає відповідальність за вчинення тих са­мих діянь, що передбачені ч. 1, проте наслідки цих діянь інші: загибель або захворювання людей, масова загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті хоча б одній людині.

Захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, причинно пов'язане із забрудненням моря.

Загибель об'єктів тваринного і рослинного світу — загибель риби у певній акваторії або в місцях нересту. Критеріями тут є два моменти: 1) має бути встановлена велика кількість загиблої риби одного чи кількох видів;

2) вартість загиблої риби має оцінюватись у великих чи особливо великих розмірах.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всьо­го живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних те­риторій, втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Чер­воної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, ма­совою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Іншими тяжкими наслідками варто вважати майнову шкоду державі, що визначається на під­ставі витрат на ліквідацію наслідків забруднення, загибелі тваринного і рос­линного світу тощо.

9. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. З статті, встановлює відповідальність за неповідомлення спеціально відповідальними за те особа­ми морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходять­ся в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноважено­му органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійсне­не внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в ме­жах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад вста­новлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здо­ров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам ліку­вання і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Скидання із суден — будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, роз­лив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення.

10. Суб'єктивна сторона цього злочину може бути виражена у виді умис­лу або необережності.

11. Суб'єкт злочину — особа, спеціально відповідальна за своєчасне і до­стовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі шкідливих речовин, матеріалів, відходів.


Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України

1. Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за ек­сплуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило не­безпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.

2. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземця­ми, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому за­коном порядку, —

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання.


1. Суспільна небезпечність злочину полягає в незаконній розробці при­родних багатств щодо континентального шельфу України і може спричини­ти економічну шкоду державі. Внаслідок неналежної експлуатації технічних засобів у районі континентального шельфу створюється небезпека життю та здоров'ю людей, існуванню живих організмів моря.

Оскільки ст. 13 Конституції України закріплює право власності Ук­раїнського народу на природні ресурси континентального шельфу, його ви­користання й охорона регламентуються міжнародним та національним зако­нодавством — Конвенцією 00Н по морському праву (1982 р.), Конвенцією про континентальний шельф (1964 р.), Протоколом про боротьбу з незакон­ними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташо­ваних на континентальному шельфі (1988 р.), Водним кодексом України від 6 червня 1995 р. (ВВР. - 1995. - № 24. - Ст. 189); Кодексом України про надра від 27 липня 1994 р. (ВВР. — 1994. — № 36. — Ст. 340); постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та іншими нормативно-правовими актами.

2. Об'єктом порушення законодавства про континентальний шельф є су­веренні права України на її континентальний шельф, охорона та раціональне використання природних багатств континентального шельфу і охорона вод над ним від забруднення.

3. Предметом даного злочину є континентальний шельф України. Континентальний шельф — поверхня та надра морського дна до глибини моря 200 метрів у районах, прилеглих до узбережжя або до островів держа­ви, але які перебувають за межами зони територіального моря або за цією межею до місця, де глибина покривних вод дає змогу вести розробку при­родних багатств у цих районах. У разі якщо встановлення меж континен­тального шельфу відповідно до зазначених вище ознак суперечить юрис­дикції суміжних прибережних держав, межі континентального шельфу виз­начаються за спеціальними міждержавними угодами (постанова КМ України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і те­риторіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269). Прибережна держава здійснює над континентальним шельфом су­веренні права з метою розвідки та розробки його природних багатств.

4. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті, характери­зується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законо­давства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також 2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію техно­логічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загро­жувало життю чи здоров'ю людей.

Порушення законодавства про континентальний шельф — це дія або бездіяльність по невиконанню вимог тих нормативно-правових актів, які ре­гулюють питання охорони континентального шельфу.

Для настання відповідальності потрібне встановлення наслідків: у першо­му випадку — заподіяння істотної шкоди, у другому — створення небезпе­ки загибелі живих організмів моря або загрози життю і здоров'ю людей.

Питання про визнання порушення законодавства України про конти­нентальний шельф таким, що заподіяло істотну шкоду, має вирішуватись у кожному конкретному випадку окремо з урахуванням всіх обставин справи (площа забруднення, масштаби втрат живих організмів моря, розмір бюджетних видатків, які спрямовані на ліквідацію наслідків пору­шення, тощо)

Невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії — це бездіяльність осо­би, на яку покладено обов'язок вживати такі заходи при експлуатації техно­логічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки.

Живі організми моря — сукупність водних організмів, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування у воді.

Технологічна установка — сукупність устаткування (апаратів), яка вико­нує певну функцію в технологічному процесі.

Інші джерела небезпеки — будь-який технологічний об'єкт або окремі речовини, матеріали (радіоактивні, вибухові тощо), які за певних обста­вин (тривалий вплив, аварія) можуть завдати шкоду як людям, так і довкіллю.

Шкідливі відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворю­ються у процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення і які можуть ство­рити значну небезпеку для людини та довкілля (ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.). '

Небезпечна енергія — електрична, теплова, хімічна та інші види енергії, які за певних обставин можуть спричинити шкоду людині та довкіллю.

Загроза для життя людей — це створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини.

Небезпека для здоров'я людей — загроза захворювання людей.

5. Суб'єктивна сторона злочину. Порушення законодавства про конти­нентальний шельф може бути скоєне умисно або з необережності.

6. Суб'єктами відповідальності за ч. 1 ст. 244 КК є громадяни України, а також особи без громадянства, які досягли 16-річного віку.

7. Частина 2 статті передбачає настання кримінальної відповідальності за самостійний склад злочину, а саме — дослідження, розвідування, розроб­ку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі Ук­раїни, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Дослідження на континентальному шельфі — це проведення науково-дослідних робіт щодо вивчення певних властивостей, процесів, які відбува­ються на континентальному шельфі.

Розвідування природних багатств — це розвідка родовищ корисних копа­лин.

Розробка природних багатств — видобування корисних копалин.

Інші роботи на континентальному шельфі — проведення іноземцями будь-яких інших робіт на континентальному шельфі, якщо зазначена діяльність не передбачена двосторонніми міжнародними угодами або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Склад злочину за ч. 2 статті є формальним, тобто таким, що не передба­чає настання тих чи інших наслідків, і є закінченим в момент здійснення протизаконного виду діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, може виражати­ся тільки у формі прямого умислу.

Суб'єктом злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 244 КК, можуть бути тільки іноземці. До них можуть належати громадяни (піддані) будь-якої іншої дер­жави, які не мають громадянства України. Такі особи можуть мати постійне місце проживання в Україні, постійне місце роботи (спільні підприємства тощо). Проте не зараховують до цієї категорії суб'єктів осіб без громадянст­ва, вчинення екологічних злочинів якими на території України, за загаль­ним змістом чинного кримінального законодавства України, не знає ви­нятків.


Стаття 245. Знищення або пошкодження лісових масивів

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень на­вколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову заги­бель тварин або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.


1. Суспільна небезпечність знищення або пошкодження лісових масивів полягає в тому, що ці дії завдають шкоди науково обґрунтованому, раціо­нальному використанню, охороні і відтворенню лісів, а також довкіллю в цілому. Небезпечність злочину посилюється тим, що знищення та порубка призводять до ерозії ґрунтів, виснаження річок, що погіршує життя людини.

Правила охорони та користування лісами регламентуються рядом норма­тивно-правових актів, найважливішими з яких є: Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 17. - Ст. 99); Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — №41. — Ст. 546); постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до кате­горій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісово­го фонду» від 27 липня 1995 р. № 557 та ін.

Пожежна безпека в Україні регламентується Законом України «Про по­жежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. (ВВР. — 1994. — № 5. — Ст. 21), «Правилами пожежної безпеки в Україні», затвердженими наказом Мініс­терства внутрішніх справ України від 22 червня 1995 р. № 400. Санітарні правила в лісах України затверджені постановою КМ «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» від 27 липня 1995 р. № 555.

2. Об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законодавством ліси як складова природного середовища.

3. Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі самі насадження.

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагар­ники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навко­лишнє середовище (ст. З Лісового кодексу України).

Лісові масиви — це значні за площею земельні ділянки, зайняті лісом.

Всі ліси на території України утворюють лісовий фонд. Корисні власти­вості лісів полягають в їх здатності зменшувати вплив негативних природ­них явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік вод, попереджати за­бруднення довкілля й очищати його, сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

Зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші насадження виконують різноманітні охоронні функції: санітарно-гігієнічні й оздоровчі (зелені насадження навколо населених пунктів), водоохоронні (уздовж берегів річок, озер, каналів), протиерозійні (насадження уздовж залізних і автомобільних доріг) тощо.

4. З об'єктивної сторони злочин виражається в знищенні або пошкод­женні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загально-небезпечним способом.

Знищення лісових масивів кваліфікується як повна загибель лісового ма­сиву, припинення його існування за цільовим призначенням (екологічна, господарсько-економічна, культурно-естетична цінність).

Пошкодження лісових масивів означає часткову загибель лісів, коли їх зна­чення істотно погіршується і зменшується цінність. Відновлення при цьому в колишньому виді або стає неможливим, або потребує значного часу, вит­рат, засобів і праці.

У статті міститься вказівка і на спосіб знищення й пошкодження лісово­го масиву, що може бути зроблено вогнем або іншим загальнонебезпечним способом.

Злочинний вплив вогнем на лісовий масив може відбуватися стосовно од­ного дерева або кількох дерев або іноді й щодо інших предметів і будівель, але обов'язково з подальшим поширенням вогню на великий масив лісу або лісосмуги.

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміють випадки знищення або ушкодження дією, аналогічною за характером і впливом, тобто затоплення, обвал, хімічні забруднення, фізичне руйнування транспортними засобам тощо.

5. Суб'єктивна сторона злочину припускає наявність вини у виді прямо­го або непрямого умислу або необережності. Наявність умислу щодо наслід­ків може свідчити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.

6. Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років.

7. У частині 2 цієї статті передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей варто розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масова загибель тварин передбачає наявність великої кількості загиблих тварин або птиці.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (за­повідних урочищ, ділянок лісу тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворю­ваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небез­печних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічно­го лиха, тощо. Інші тяжкі наслідки означають заподіяння матеріальної шко­ди, у тому числі витрат по гасінню вогню тощо.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, виражається в умисній вині стосовно дії і умислу або необережності щодо наслідків. Якщо загибель людей охоплювалась умислом винного (прямим або непрямим), дії мають кваліфікуватись як за ст. 245 КК, так і за статтями про вбивство (статті 115, 121 КК).