Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона Обтяжуючі обставини Особливо обтяжуючі обставини Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями 1. Суспільна небезпечність 2. Об'єктивна сторона 4. Суб'єктивна сторона Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, — 1. Суспільна небезпечність Мікробіологічні та інші біологічні агенти — 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона Обтяжуючими обставинами ... Полное содержание

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає у зростанні числа допінгоманів з різними хворобами, що погіршує стан здоров'я підростаючо­го покоління спортсменів та фізкультурників.

2. Предметом цього злочину є допінги.

Згідно із Законом України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р. допінг — це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їх здоров'я і заборонені для використання Антидопінговим кодексом Олі­мпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних ор­ганізацій. Зокрема, медична комісія Міжнародного олімпійського комітету внесла до переліку заборонених допінгів майже 100 речовин, поділених на 5 груп:

1) аналептичні засоби чи стимулятори. Допінги цієї групи активізують серцево-судинну і дихальну діяльність, що виявляється у збільшенні серце­вого викиду, розширенні бронх, підвищенні артеріального тиску. Препара­ти знімають почуття втоми, невпевненості у своїх силах, покращують всі види психічної і моторної діяльності; 2) наркотичні засоби. Вони застосо­вуються у спорті як сильнодіючі знеболюючі препарати, здатні зняти відчуття втоми, але можуть призвести до перевантаження органів і функціональних систем, важких захворювань і навіть летального кінця;

3) анаболічні стероїди. Їх застосування поширене серед культуристів, лег­коатлетів-метальників з метою збільшення м'язової маси та інтенсифікації тренувального процесу у переважній більшості видів спорту. Небезпека не-медичного прийому стероїдів полягає у тому, що вони здатні викликати рак печінки і печінковий крововилив, захворювання серця у відносно ранньо­му віці; 4) бета-блокатори. Вони сприяють зниженню маси тіла і виведен­ню слідів прийому інших допінгів. Бета-блокатори застосовуються у спорті для скидання зайвої ваги до початку змагань з гімнастики, фігурного ка­тання, боксу, тощо; 5) діуретичні засоби застосовуються у спорті для зни­ження маси тіла.

Очевидно, що ці речовини належать до різних фармакологічних груп, од­нак вони об'єднані в допінги з огляду на мету їх застосування — штучне створення фізичного стану спортсмена, сприятливого для досягнення ним спортивних цілей.

Речовини, що застосовуються як допінги, є високоактивними засобами тваринного і рослинного походження або їх синтетичними аналогами. Май­же всі вони використовуються у лікарській практиці, де їх застосування має вимушений і, як правило, короткочасний характер, здійснюється під нагля­дом лікаря.

Крім речовин, до допінгів віднесені певні методи, зокрема, так званий кров'яний допінг — переливання донорської крові, а також всі фармацев­тичні, хімічні і фізичні маніпуляції, здатні за характером дозування чи вжи­вання штучно покращувати результат спортсмена на змаганнях.

Потерпілими при здійсненні цього злочину визнаються неповнолітні осо­би, що займаються фізичною культурою чи спортом (тобто такими видами діяльності, при заняттях якими можливе використання допінгу).

3. Об'єктивна сторона цього злочину виявляються у спонуканні не­повнолітніх до застосування допінгу (як на змаганнях, так і під час тренувань).

Під спонуканням слід розуміти дії винного, спрямовані на те, щоб збуди­ти намір, бажання застосувати допінг неповнолітнім. Спонукання може бу­ти вчинене тільки у формі активної поведінки. Способи і засоби можуть бути різними (в тому числі і умовляння, прохання, погрози та ін.), однак за змістом терміну «спонукання», він частіше охоплює такий вплив на непо­внолітнього, який відзначається елементами психічного примусу (заляку­вання, погрози тощо).

Якщо спосіб спонукання сам по собі створює склад самостійного злочи­ну (спричинення тілесних ушкоджень, шахрайство та ін.), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

4. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на не­повнолітнього з метою примусити його до застосування допінгу. При цьому не має значення, чи погодився неповнолітній під таким тиском на вживан­ня допінгу. Якщо зазначені дії спричинили до настання тяжких наслідків, передбачених ч. З цієї статті, злочин вважається закінченим з моменту на­стання таких наслідків. Обов'язковим тут є встановлення причинного зв'яз­ку між застосуванням допінгу та тяжкими наслідками. Якщо такі наслідки настали в результаті примусу, спонукання чи в будь-який інший спосіб — відповідальність настає не за ч. З ст. 323 КК, а за сукупністю частин 1 чи 2 ст. 323 та відповідного злочину проти життя та здоров'я.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєднується, як правило, із спеціальною метою — примусити потерпілого за­стосувати допінг. У випадку настання тяжких наслідків, передбачених ч. З ст. 323 КК, ставлення винного до настання таких наслідків повинне виража­тись у необережній формі вини.

6. Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Це, як правило, можуть бути особи, які виконують функції викладача фізкуль­тури, інструктора з того чи іншого виду спорту, тренера (але це можуть бу­ти і батьки потерпілого та інші особи). У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.

7. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. 2 ст. 323 КК, а са­ме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, 1) повторно, 2) щодо двох чи більше неповнолітніх, 3) особою, яка раніше скоїла один із злочинів, перед­бачених ст. 314, 315, 317 та 324 КК.

Про зміст ознак скоєння винним дій, зазначених у ч. 1 ст. 323 КК, по­вторно, або щодо двох чи більше неповнолітніх, або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317 та 324 — див. коментар до статей 32, 315 КК.

8. Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. З ст. 323 КК. Ними є вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки у цьому ви­падку можуть полягати у заподіянні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, самогубстві потерпілого, навіть його смерті (тобто це можуть бу­ти будь-які вищезгадані наслідки, які викликаються впливом допінгів на організм людини). Спричинення внаслідок таких дій смерті чи тяжких тілесних ушкоджень двом чи більше неповнолітнім потребує додаткової кваліфікації за вчинення відповідних злочинів проти життя та здоров'я особи.


Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.


1. Суспільна небезпечність схиляння неповнолітніх до вживання одурма­нюючих засобів полягає у зневажливому ставленні дорослих до здоров'я підростаючого покоління. Воно виявляється у втягненні підлітків до зло­вживання згаданими засобами з подальшими шкідливими для суспільства наслідками.

2. Предметом злочину є одурманюючі речовини, які не є наркотичними або психотропними або їх аналогами. Визначення цих засобів див. коментар до п. 2 ст. 322 КК.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні особи, тобто такі, що не досягли 18 років.

3. Об'єктивна сторона цього злочину виявляється у схилянні неповно­літніх до вживання одурманюючих засобів. Зміст схиляння є аналогічним змісту схиляння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 315 КК (див. ко­ментар до цієї статті).

Застосування до неповнолітнього насильства (заподіяння тілесних ушко­джень, катування тощо) з метою примусити його до вживання одурманю­ючих засобів утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 324 та 121, 122, 125, 127 КК.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживан­ня також наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або пре­курсорів, скоєне також утворює сукупність із відповідними злочинами (статті 307, 309, 311, 315 КК тощо).

4. Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямованих на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити одурманюючі засоби. При цьому відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схи­ляння, тобто від того, вжила неповнолітня особа одурманюючий засіб чи відмовилася це зробити.

5. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом і наявністю мети — викликати у конкретної особи бажання вживати одурманюючі засо­би, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами.

6. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службо­вою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.


Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричини­ли або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.


1. Суспільна небезпечність порушення правил боротьби з епідеміями по­лягає у зневажливому ставленні до сфери охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічного благополуччя територій та населених пунктів, а також можливості спричинення такого тяжкого наслідку, як епідемії.

2. Об'єктивна сторона цього злочину передусім передбачає порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.

Правила попередження і боротьби з епідеміями та іншими заразними за­хворюваннями встановлюються відповідно до «Основ законодавства Ук­раїни про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р., Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р та інших нормативно-правових актів.

Порушення цих правил може полягати в дії або бездіяльності та означає їх невиконання або неналежне виконання (наприклад, допущення в'їзду на територію України іноземного громадянина з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договора­ми і санітарним законодавством України, непроведення дезинфекції у вогнищі захворювання тощо).

Наслідки даного злочину полягають у створенні реальної можливості по­ширення епідемічних або інших заразних захворювань або поширенні зазначених захворювань.

Епідемічними визнаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масово поширюватися серед населення на відповідній території за короткий проміжок часу.

Інші заразні захворювання — це різні хвороби людей, що передаються один одному (наприклад, холера, чума, малярія тощо). Відомості про них містяться у «Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб», затвердже­ному наказом МОЗ від 19 липня 1995 р. № 133, та в інших нормативних актах.

Порушення правил має бути причинно пов'язане або з поширенням епідемій та інших заразних захворювань на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

3. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного настання вказа­них наслідків або створення реальної загрози їх настання.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується або умисним порушен­ням встановлених правил, або через необережність, але щодо наслідків мож­лива тільки необережність.

5. Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку, в тому числі і службова, до обов'язків якої входить виконання передбачених законом правил по боротьбі з епідеміями та іншими заразними захворюван­нями (службові особи підприємств, організацій, установ; медичні працівни­ки, працівники санепідемстанцій, ветеринарні лікарі; працівники тварин­ницьких ферм тощо), а також інші особи, які порушили правила боротьби з епідеміями. Службові особи за порушення цих правил можуть нести відповідальність за сукупністю злочинів — за ст. 325 КК та відповідний зло­чин у сфері службової діяльності.


Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших пра­вил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю по­терпілого, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


1. Суспільна небезпечність порушення правил поводження з мікро­біологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами полягає у зневажливому ставленні до здоров'я людей, адже неправильне поводження з такими речовинами може спричинити тяжкі захворювання та отруєння, і навіть смерть людей.

2. Предметом цього злочину є мікробіологічні чи інші біологічні агенти (мікроорганізми, віруси, бактеріальні речовини та ін.) або токсини (отруйні речовини).

Мікробіологічні та інші біологічні агенти — це предмети і речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнічні препарати, мікроорганізми, патогенні для людей і тварин тощо), які становлять небез­пеку для життя і здоров'я людей. До біологічних агентів належать, напри­клад, штами мікроорганізмів, речовини для обробки зерна, інші біологічно активні речовини і предмети — продукти біотехнологій.

Токсини — це сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослин­ного або тваринного походження, здатні при потраплянні в організм люди­ни спричиняти захворювання або смерть (містяться в отрутах змій, павуків, скорпіонів). Особливу небезпеку для здоров'я населення становлять токсичні речовини, які при проникненні в організм людини через органи ди­хання, травлення або через шкіру можуть викликати затяжні або хронічні, включаючи ракові, захворювання.

Їх перелік міститься у класифікаційних таблицях патогенних для здо­ров'я людей мікроорганізмів, а також у «Списку збудників захворювань (па-тогенів) людини, тварин і рослин, їх генетичне змінених форм, фрагментів генетичного матеріалу та обладнання і технологій, які можуть бути викори­стані при створенні бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї» (дода­ток № 2 до «Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бак­теріологічної (біологічної) та токсичної зброї», затвердженого постановою КМ України від 22 квітня 1997 р. № 384).

Щодо обігу зазначених предметів встановлено дозвільну систему, тобто сукупність певних правил поводження з цими речовинами, що можуть здійснюватись лише на підставі дозволів (ліцензій, розпоряджень тощо) відповідних компетентних органів.

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням пра­вил зберігання, використання, обліку, перевезення або інших правил повод­ження з біологічними агентами і токсинами. Відповідно до ст. 53 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. підприємства, установи і організації зобов'язані забезпечувати еко­логічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і поховання мікроорганізмів, інших біологічно ак­тивних речовин і предметів біотехнології, а також інтродукцію, аклімати­зацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і вживати заходів з по­передження і ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних наслідків на довкілля та здоров'я людини.

Підприємства і громадяни-підприємці, здійснюючи зазначені дії, зо­бов'язані дотримуватися санітарних норм, що гарантують безпеку для здо­ров'я населення і довкілля. Ці ж вимоги поширюються на транзитне транс­портування через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров'я видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів будь-якими видами транспорту та продуктопроводами (ст. 25 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуч­чя населення» від 24 лютого 1994 р.). Правила поводження з мікро­біологічними чи іншими біологічними агентами та токсинами встановлю­ються й іншими нормативними актами і можуть полягати у обов'язку забез­печувати лабораторний контроль, гігієнічну регламентацію небезпечних для життя чи здоров'я людини факторів (у тому числі мікробіологічних чи інших біологічних агентів та токсинів, їх державну реєстрацію тощо).

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Таке порушення може полягати у невико­нанні зазначених правил або в їх неналежному виконанні.

Діяння може потягнути відповідальність за ст. 326 КК у разі, якщо пору­шення правил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами чи токсинами було суттєвим, містило реальну небезпеку для жит­тя чи здоров'я людей.

Спричинення наслідку у виді створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків передбачає виникнення реальної можливості настання смерті людей або захворювання хоча б однієї людини на хворобу, небезпечну для її здоров'я.

Заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого означає фактичне захворювання внаслідок вказаних дій хоча б однієї особи (за винятком того, хто брав участь у вчиненні цього злочину).

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами повинне бути обов'язково при-чинно пов'язаним із настанням передбачених ст. 326 КК наслідків.

4. Злочин вважається закінченим з моменту настання будь-якого із зазначених наслідків.

5. Суб'єктивна сторона характеризується умисним або необережним по­рушенням зазначених правил, а щодо наслідків — тільки необережною формою вини.

6. Суб'єкт цього злочину — спеціальний, тобто особа, що досягла 16-річ-ного віку та на яку покладений обов'язок дотримуватися правил поводжен­ня із зазначеними предметами (наприклад, особи медичного персоналу, працівники аптек, керівники підприємств, що здійснюють діяльність, по­в'язану з обігом таких речовин, тощо). Службові особи за порушення цих правил підлягають відповідальності за сукупністю злочинів — за ст. 326 КК та за відповідний злочин у сфері службової діяльності.

7. Обтяжуючими обставинами, передбаченими ч. 2 ст. 326 КК, є вчинен­ня дій, передбачених ч. 1 цієї статті, якщо 1) діяння спричинило загибель людей або 2) інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей розуміють смерть хоча б однієї людини внаслідок порушення правил поводження із мікробіологічними чи іншими біологічни­ми агентами чи токсинами.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені тяжкі тілесні ушкод­ження одній чи кільком особам; завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше людям, зараження хворобою кількох осіб, за­подіяння значної матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі. Також до інших тяжких наслідків можуть бути віднесені: велика екологічна чи ма­теріальна шкода (наприклад, потрапляння мікробіологічних агентів у воду, продукти харчування чи середовище проживання людини, в результаті чого виник осередок поширення гострого інфекційного захворювання) тощо.

Порушення правил зберігання, використання, перевезення або інших пра­вил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами чи токсинами, якщо воно спричинило забруднення або псування земель, за­бруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря, забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, забруднення моря кваліфікується відповідно за статтями 239, 241, 242, 243 КК. У разі як­що таке забруднення є менш тяжким, ніж порушення правил поводження з цими речовинами, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю ст. 326 та статтями 239, 241, 242, 243 КК.


Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивне забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

1. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчуван­ня чи іншої продукції, радіоактивне забруднених понад допустимі рівні, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, —

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчуван­ня чи іншої продукції, радіоактивне забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.


1. Суспільна небезпечність заготівлі, перероблення або збуту радіоактив­не забруднених продуктів харчування чи іншої продукції полягає у можли­вості поширення шкідливого впливу радіоактивного забруднення на здо­ров'я людей.

2. Предметом цього злочину є продукти харчування та інша продукція, радіоактивне забруднена понад допустимий рівень.

Під продуктами харчування розуміють будь-які продукти, що в натураль­ному вигляді чи після відповідної обробки вживаються людиною у їжу або для пиття (хліб, крупи, борошно, цукор, м'ясо, молоко, яйця, риба тощо).

Під іншою продукцією розуміють продукти сільськогосподарського та іншого (наприклад, морського) походження, призначені для годування худо­би (різні корми), лісоматеріали, будівельні матеріали та вироби з них, для використання у промисловості як технічної сировини (льон, конопля тощо) чи у медицині (лікарські трави, плоди тощо).

Обов'язковою ознакою предметів цього злочину є їх радіоактивне забруд­нення понад допустимі рівні. Це означає, що продукти харчування чи інша про­дукція має на своїй поверхні частки радіоактивного матеріалу у вигляді пилу або що радіоактивні частки містяться у самих клітинах рослин або тварин.

Визначення радіоактивного забруднення та його рівнів, а також органів контролю за рівнем такого забруднення міститься у Законі України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р., в інших нормативних актах. Зокрема, функції радіологічного контролю за продуктами харчування, що реалізуються підприємствами торгівлі та гро­мадського харчування незалежно від форм власності, покладено на Держав­ний Комітет у справах захисту прав споживачів та на його органи на місцях, а контроль за продуктами харчування, які реалізуються на ринках — на санітарно-епідеміологічну службу.

3. Об'єктивна сторона цього злочину передбачає вчинення альтернатив­них діянь у виді: 1) заготівлі, 2) переробки з метою збуту, 3) збуту радіоак­тивне забрудненої продукції та настання наслідків у виді: 1) створення за­грози загибелі людей чи 2) настання інших тяжких наслідків, 3) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивне забруд­нених понад допустимі рівні — це є дії зі збору врожаю сільськогосподарсь­ких культур, ловлі риби, добування дичини, збирання грибів, плодів диких рослин тощо.

Переробка цієї продукції — це вплив якимось способом на продукти хар­чування або іншу продукцію з метою надання їм придатності для вживання як у готовому вигляді, так і як напівфабрикату (сушка, заморожування, кип'ятіння, змішання тощо).

Збут — це випуск будь-яким способом в обіг продуктів харчування або іншої радіоактивне забрудненої продукції. Такий збут може бути сплатним (продаж, обмін) або безоплатним (дарування, пригощання).

Про наслідки у виді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого зазначено в ко­ментарі до ст. 326 КК.

Заготівля, переробка або збут радіоактивне забруднених продуктів харчу­вання чи іншої продукції має бути обов'язково причинно пов'язана з настан­ням наслідків, передбачених ст. 327 КК.

4. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, передба­чених частинами 1 або 2 ст. 327 КК.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умисною фор­мою вини щодо діяння і необережністю щодо зазначених наслідків. Обов'яз­ковою ознакою заготівлі і переробки продуктів харчування чи іншої радіоак­тивне забрудненої продукції є наявність мети її збуту. Заготівля і перероб­ка цієї продукції для власних потреб не утворює складу злочину, а за наяв­ності підстав може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46' КпАП.

6. Суб'єктом цього злочину загальний, ним може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Службові особи за вчинення таких дій можуть не­сти відповідальність за сукупністю злочинів — за ст. 326 КК та відповідний злочин у сфері службової діяльності.

7. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені в ч. 2 ст. 327 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, якщо вони спричинили 1) загибель людей або 2) інші тяжкі наслідки.

Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини внаслідок дій, зазна­чених у ч. 1 ст. 327 КК.

Інші тяжкі наслідки характеризуються заподіянням тяжких тілесних ушкоджень одній особі, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, значних матеріальних збитків державній, громадській ор­ганізації або громадянам, значною екологічною шкодою внаслідок зазначе­них дій з радіоактивне забрудненими продуктами споживання.