Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивну сторону Момент закінчення злочину 5. Суб'єктивна сторона Обтяжуючі обставини Особливо обтяжуючі обставини Дії, передбачені ч. 1 ст. 308 КК, визнаються вчиненими у великих розмірах Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службовим становищем Дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 308 КК, вважаються вчинени­ми організованою групою 1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних реч 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона 6. Суб'єктивна сторона Обтяжуючими обставинами Особливо обтяжуючі обставини

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства — караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 цього Кодексу, або у великих розмірах, а також заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни вчинені в особливо великих розмірах, або організованою групою, розбій з метою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з на­сильством, небезпечним для життя і здоров'я, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.


1. Суспільна небезпечність викрадення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрай­ства або зловживання службовим становищем полягає у тому, що ці засоби чи речовини виходять з-під контрольованого обігу, що здатне спричинити шкоду здоров'ю населення.

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги (їх визначення див. у п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

3. Об'єктивну сторону злочину становить незаконне вилучення будь-яким із зазначених способів наркотичних засобів з підприємств, установ, ор­ганізацій (аптек, баз, складів, лікувально-профілактичних закладів тощо) не­залежно від форми власності чи в окремих громадян, у тому числі вилучен­ня наркотиковмісних рослин або їх частин із земельних ділянок господарств чи громадян до закінчення збирання врожаю. При цьому не має значення, правомірно чи незаконно особа володіла наркотичним засобом, психотроп­ною речовиною або вирощувала наркотиковмісні рослини, які були предме­том незаконного вилучення.

Способами вилучення наркотичних засобів є: 1) крадіжка, 2) грабіж не­насильницький та насильницький (частини 1 та 2 ст. 308 КК), 3) привлас­нення, 4) вимагання, у тому числі поєднане з насильством, що не є небез­печним та небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (частини 1—3 ст. 308 КК), 5) заволодіння шляхом шахрайства, 6) заволодіння шляхом зло­вживання службовою особою своїм становищем (ч. 2 ст. 308), 7) розбій (ч. З ст. 308 КК). Про ознаки зазначених способів вилучення наркотичних засобів див. у коментарях до статей 185, 186, 187, 189, 190, 191 КК.

Під привласненням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх ана­логів слід розуміти дії, пов'язані з їх протиправним утриманням чи неповер­ненням володільцю особою, якій вони були довірені по службі (для збе­рігання, перевезення, пересилання) або якою були вилучені в іншої особи, що протиправно ними володіла, тощо (п. 8 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Розтрата винним наркотичних засобів, які були йому ввірені чи перебу­вали в його віданні, розглядається як спосіб збуту таких засобів і підлягає кваліфікації за ст. 307 КК.

При вилученні наркотичних засобів зазначеними способами не є обов'яз­ковим заподіяння наслідків у вигляді матеріальної шкоди, характерної для відповідних злочинів проти власності, а також наявність такої ознаки, як безоплатність їх вилучення. Відтак, якщо винний хоч і надав відповідний еквівалент при вилученні наркотичних засобів (наприклад, сплатив їх вартість), його дії підлягають кваліфікації за ст. 308 КК.

4. Момент закінчення злочину залежить від способу вилучення наркотич­них засобів.

Викрадення наркотичних засобів шляхом крадіжки та грабежу, а також заволодіння ними шляхом шахрайства вважається закінченим злочином з моменту вилучення цих засобів і наявності реальної можливості хоча б пер-винно розпорядитися ними (сховати, викинути, передати тощо). При при­власненні злочин визнається закінченим з моменту вилучення наркотичних засобів і отримання винним можливості розпоряджатися ними на власний розсуд. Вимагання наркотичних засобів визнається закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги про передачу цих засобів чи права на них, по­єднаної із погрозами, передбаченими ч. 1 ст. 189 КК, чи із застосуванням відповідного фізичного або психічного насильства, незалежно від досягнення винним поставленої мети. Розбій з метою викрадення наркотичних за­собів вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням чи погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При вчиненні його шляхом вимагання обов'язковою є мета — незаконно отрима­ти наркотичні засоби чи право на них, а шляхом розбою — викрадення нар­котичних засобів.

6. Суб'єктом злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою, ви­магання та шахрайства, є загальний суб'єкт. Відповідальність за ці злочини настає для осіб, що досягли 14-річного (при шахрайстві — 16-річного) віку. Суб'єкт злочину, вчиненого шляхом привласнення, є спеціальний (особа, що досягла 16-річного віку та якій наркотичні засоби були ввірені, наприклад, у зв'язку із професійною діяльністю чи перебували у її віданні).

Суб'єктом заволодіння наркотичними засобами, психотропними речови­нами або їх аналогами шляхом зловживання службовим становищем є та­кож спеціальний суб'єкт — службова особа (див. коментар до ст. 364 КК).

7. Обтяжуючі обставини злочину передбачені в ч. 2 ст. 308 КК:

1) крадіжка, грабіж, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи за­володіння ними шляхом шахрайства, вчинені повторно; 2) ті самі дії, вчи­нені особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310—314, 317 КК; 3) ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб; 4) ті самі дії, вчинені із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосу­вання такого насильства; 5) ті самі дії, вчинені у великих розмірах; 6) за­володіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх ана­логами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим стано­вищем.

Особливо обтяжуючі обставини злочину передбачені у ч. З ст. 308 КК, а саме: 1) дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах; 2) ті самі дії, вчинені організованою групою;

3) розбій з метою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; 4) вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильст­вом, небезпечним для життя і здоров'я.

8. Частина 2 ст. 308 КК передбачає два види повторності злочинів: пов­торність тотожних та повторність однорідних злочинів.

Перший вид — повторність тотожних злочинів — має місце там, де осо­ба вчинила щодо наркотичних засобів дві або більше крадіжки, грабежу, ви­магання, привласнення або шахрайства, тобто вчинила повторно злочини, передбачені ч. 1 ст. 308 КК.

Другий вид — повторність однорідних злочинів — має місце там, де осо­ба раніше вчинила будь-який із однорідних злочинів, прямо і вичерпним чи­ном перелічених в ч. 2 ст. 308 (злочини, передбачені статтями 306, 307, 310— 314, 317 КК), і знову вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 308 КК.

Детальніше про ознаки повторності злочинів та обставин, що її виключа­ють, див. коментар до ст. 32 КК.

9. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства визнаються вчиненими за попередньою змовою групою осіб, якщо ці дії були вчинені спільно двома або більше суб'єктами злочину, передбаченого ст. 308 КК (як співвиконавцями чи з розподілом ролей), які на стадії готування до злочину домовилися про спільне його вчинення.

Докладніше про ознаки злочину, вчиненого за попередньою змовою гру­пою осіб, див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

10. Дії, передбачені ч. 1 ст. 308 КК, визнаються вчиненими у великих розмірах, якщо предметом викрадення, привласнення, вимагання чи шахрай­ства були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, розмір яких відповідає показникам Таблиці щодо їх великого розміру (див. п. 2 ко­ментарю до ст. 305 КК).

11. На підставі тлумачення ст. 308 КК можна зробити висновок, що така обтяжуюча злочин обставина, як «ті самі дії, вчинені... із застосуванням на­сильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або з по­грозою застосування такого насильства», стосується грабежу та вимагання, предметом яких були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх ана­логи. Про ознаки зазначеного фізичного та психічного насильства див. ко­ментар до ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 189 КК.

12. Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службовим становищем здійснюється спе­ціальним суб'єктом — службовою особою. Докладніше про об'єктивні озна­ки зловживання службовою особою своїм службовим становищем див. ко­ментар до ст. 364 КК. При вчиненні службовою особою дій, які охоплюють­ся ч. 2 ст. 308 КК, додаткова кваліфікація їх за ст. 364 КК не потрібна.

13. Така особливо обтяжуюча обставина злочину, як вчинення дій, перед­бачених частинами 1 або 2 цієї статті, в особливо великих розмірах, має місце за наявності двох ознак: 1) зазначені дії мають бути виражені в кра­діжці, грабежі (насильницькому чи ненасильницькому), привласненні, вима­ганні, не поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, шах­райстві, вчинених однією особою чи за попередньою змовою групою осіб, або заволодінні цими засобами чи речовинами службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем та 2) предметом зазначених дій мають бути наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особ­ливо великих розмірах (визначення його див. в п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

14. Дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 308 КК, вважаються вчинени­ми організованою групою, якщо в їх готуванні або вчиненні брали участь три або більше суб'єкти злочину, передбаченого ст. 308 КК, які на стадії го­тування зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учас­ників, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Докладніше про ознаки вчинення злочину організованою групою див. ко­ментар до ч. З ст. 28 КК.

15. Щодо ознак розбою з метою викрадення наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів та їх вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, — детальніше див. коментар до ч. 1 ст. 187 та ч. З ст. 189 КК.

16. Вчинення злочину, передбаченого ст. 308 КК, з метою збуту вилуче­них наркотичних засобів потребує додаткової кваліфікації як готування до злочину (ч. 1 ст. 14 КК), передбаченого ст. 307 КК.

Якщо після викрадення чи заволодіння наркотичними засобами або ре­човинами способами, передбаченими ст. 308 КК, були вчинені дії, пов'язані із зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту чи без такої, а так само збут викрадених наркотичних засобів чи речовин, скоєне підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів — за статтями 308 і 307 або 309 КК і не утворює ознак повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК.

Дії винного, пов'язані з незаконним виробництвом чи виготовленням з викрадених наркотичних засобів (наприклад, з наркотиковмісних рослин) нового виду наркотичних засобів (наприклад, з макової соломки — опію чи з конопель — гашишу), також підлягають кваліфікації за сукупністю зло­чинів — за статтями 308 і 307 або 309 КК і не утворюють ознак повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК (п. 10 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

17. Дії, передбачені ст. 308 КК, слід відрізняти від придбання наркотич­них засобів, якщо предметом таких дій були наркотиковмісні рослини чи їх частини. Якщо мало місце умисне незаконне вилучення наркотиковмісних рослин або їх частин (наприклад, коробочок і стебел маку чи коноплі) з охо-ронюваних полів сільськогосподарських підприємств або із земельних діля­нок громадян до закінчення збирання врожаю, такі дії підлягають кваліфі­кації за ст. 308 КК. У випадку, коли охорону з поля знято або врожай зібра­но з ділянки (городу) громадянина, збирання залишків наркотиковмісних рослин чи їх частин на цих полях чи городах, а також збирання самосійно­го маку чи дикоростучих конопель вважається незаконним придбанням нар­котичних засобів і залежно від мети вчиненого діяння підлягає кваліфікації за статтями 307 або 309 КК.


Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту —

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених стат­тями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій бу­ли наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо вели­ких розмірах, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

4. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і роз­почала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відпо­відальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.


1. Суспільна небезпечність незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів чи речовин без мети збуту визначається тим, що такі дії призводять до некон-трольованого обігу зазначених засобів і речовин, що спричиняє шкоду здо­ров'ю населення. Злочин, передбачений ст. 309 КК, є одним із найпошире­ніших у сфері незаконного обігу наркотичних засобів

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги (їх визначення див. у п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

При цьому відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК настає у випадку, коли розмір наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, що були предметом цього злочину, перевищує невеликий, оскільки незаконні вироб­ництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних за­собів або психотропних речовин без мети збуту у невеликих розмірах тягне відповідальність за ст. 44 КпАП (п. 22 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

У деяких випадках, коли предметом цього злочину є особливо небез­печні наркотичні засоби чи психотропні речовини, їх невеликий розмір не визначається (це стосується, наприклад, таких засобів, як героїн та ефед-рон). У такому випадку відповідальність за ст. 309 КК настає у разі здійснення таких незаконних дій навіть з мізерною кількістю цих наркотич­них засобів.

Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України бу­ло залишено без змін вирок Київського міського суду від 27 березня 1998 р. у справі І. щодо обвинувачення його за придбання на суму 20 гри. героїну для особистого споживання. У касаційних скаргах І. та його захисник просили скасувати вирок у цій частині, оскільки неможливо було встановити точну кількість придбаного ним наркотичного засобу. Суд, розглянувши обставини справи, дійшов висновку, що відповідно до Висновку Комітету по контролю наркотиків МОЗ України по кількісному віднесенню за медичними критеріями наркотичних засобів, внесених до Списку № 1 Таблиць І і II, а також Списку № 3 Таблиці І, що знаходяться у неза­конному обігу (додаток до протоколу засідання Комітету по контролю наркотиків від 18 квітня 1995 р. № 4), героїн належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, у зв'язку з чим його невеликий розмір не визначається. Тому відповідальність за ч. 2 ст. 229⁶ КК 1960 р. (ст. 309 КК 2001 р.) «настає у разі ви­лучення навіть мізерної кількості зазначеного наркотичного засобу» (Рішення Верховного Суду України. Щорічник. — 1999. — С. 106-107).

3. Об'єктивна сторона злочину виявляється в таких альтернативних діях, а саме незаконних: 1) виробництві, 2) виготовленні, 3) придбанні, 4) збері­ганні, 5) перевезенні, 6) пересиланні наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів. Для констатації об'єктивної сторони складу злочину до­статньо вчинити хоча б одну із зазначених дій.

4. Визначення змісту незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речових або Їх аналогів див. в коментарі до ст. 307 КК.

5. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазна­чених дій.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Відтак, мета зазна­чених дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, спожи­вання наркотичних засобів чи речовин). Саме відсутність мети збуту є об­ставиною, за якою розмежовуються злочини, передбачені статтями 307 та 309 КК. При цьому в кожному випадку слід уважно досліджувати обстави­ни справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, переве­зення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів, щоб не допускати помилок при кваліфікації вчиненого.

Так, судовою колегією в кримінальних справах Верховного Суду України було переглянуто вирок суду Печерського району м. Києва щодо звинувачення П. у збуті наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб. Під час перегля­ду справи Верховним Судом було досліджено наявні матеріали та докази, які свідчили про те, що П. протягом певного проміжку часу виготовляв наркотичні засоби, при цьому П. твердив, що наміру збувати їх не мав і фактично нікому не збував. Доказів, які підтверджували б висновок місцевого суду про те, що П. не­законно виготовляв з метою збуту і збував наркотичні засоби, у справі не було. Будь-які дані про те, що він робив це за попередньою змовою групою осіб, у справі були відсутні; особа, якій він нібито збував виготовлені наркотичні засоби, не була встановлена (за його словами, иевстановлеиа особа лише забезпечувала його сировиною). Отже, суд дійшов висновку, що П. не мав мети збуту і не збу­вав наркотичні засоби, адже не міг особисто ними розпоряджатися (віддавав особі, що забезпечувала його сировиною, і отримував таким чином можливість вжити дозу виготовленого ним же наркотичного засобу), змову його з певстаиовлеиоіо особою також доведено не було (ЮВУ. — 2000. — № 31 (267). Отже, судова прак­тика визнає вчиненими без мети збуту дії особи, що виготовляла наркотичні за­соби, не маючи змоги при цьому ними розпорядитись (па замовлення інших осіб, як роботу тощо).

7. Суб'єкт злочину — загальний; особа, що досягла 16-річного віку. Як­що зазначені діяння вчиняє службова особа з використанням свого службо­вого становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбаче­них статтями 307 та 364 КК.

8. Обтяжуючими обставинами цього злочину за ч. 2 є вчинення дій, пе­редбачених ч. 1 цієї статті, 1) повторно, 2) за попередньою змовою групою осіб, 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених стаття­ми 307, 308, 310, 312, 317 КК, 4) якщо предметом зазначених дій були нар­котичні засоби чи психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені у. ч, З ст. 309 КК, а саме: дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 309 КК, вчинені:

1) із залученням неповнолітнього або 2) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах.

Про зміст цих обтяжуючих та особливо обтяжуючих обставин див. ко­ментар до ст. 307 КК.

9. У випадках, коли наркотичний засіб або психотропну речовину було од­ночасно виготовлено і для власного вживання, і для збуту, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 і 309 КК.

10. Частина 4 ст. 307 КК передбачає спеціальний вид обов'язкового і безу­мовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, перед­бачений ч. 1 ст. 309 КК.

Передумовою такого звільнення є вчинення даною особою однієї чи кількох дій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК, незалежно від того, закінченими чи незакінченими вони були. Перелік зазначених дій є вичерпним. У випад­ку, якщо особа вчинила такі дії за наявності обтяжуючих чи особливо обтя­жуючих обставин, передбачених частинами 2 або 3 ст. 309 КК, передумова такого звільнення відсутня.

Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК, складається з двох елементів, а саме: добро­вільного звернення цієї особи до лікувального закладу і початку її лікуван­ня від наркоманії.

Суб'єкт звернення до лікувального закладу збігається із суб'єктом злочи­ну, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, тобто ним є особа, яка досягла 16-річного віку і вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК, і, крім того, захворіла на наркоманію, а потім добровільно звернулася до лікувального закладу.

Особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій у встановле­ному порядку медичним закладом встановлено діагноз «наркоманія» (ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р.). Під наркоманією у цьому Законі розуміють хворобли­вий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зло­вживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями 00 Н чи Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України, і який харак­теризується психічною або фізичною залежністю від них.

Адресатом звернення цієї особи є лікувальний заклад, яким можуть бути як державні лікарні, диспансери, поліклініки, так і установи недержавної форми власності, зареєстровані у встановленому законом порядку (напри­клад, поліклініки, медичні центри, кабінети тощо).

Під зверненням до лікувального закладу слід розуміти звернення у будь-який формі (усній, письмовій) із заявою про хворобу на наркоманію і ба­жання лікуватися від цієї хвороби. Таке звернення повинне мати місце після вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, але до закінчення п'яти­річного строку давності.

Звернення визнається добровільним, якщо особа за своєю волею (не­обов'язково за своєю ініціативою) звертається до лікувального закладу, усвідомлюючи, що має можливість безперешкодно вчиняти злочин, передба­чений ч. 1 ст. 309 КК. Якщо особа звертається до лікувального закладу у зв'язку з викриттям її участі у цьому злочині, таке звернення вважається не добровільним, а вимушеним.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності на цій підставі, слід з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до ліку­вального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин (п. 23 поста­нови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, якщо вона почала виконувати призначення лікаря. Про це може свідчити початок амбула­торного лікування, поміщення до стаціонару тощо. Якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу з проханням про лікування від наркоманії, але з будь-яких причин (наприклад через відсутність вільних ліжко-місць у лікарні, ліків чи належних спеціалістів тощо) все ж таки не розпочала таке ліку­вання, то підстава для звільнення її від кримінальної відповідальності, передба­ченої ч. З ст. 309 КК, відсутня. Про це свідчить і судова практика.

Так, Ф. страждав опійною наркоманією. В суді було встановлено, що він до по­рушення кримінальної справи протягом літа неодноразово добровільно звертався до лікарів з проханням про надання йому наркологічної допомоги. У зв'язку з обмеже­ними можливостями Київської міськнаркослужби, нестачею ліжко-місць Ф. був по­ставлений на чергу. Після цього він систематично звертався до працівників Київського об'єднання «Соціотерапія» за інформацією про його просування по черзі, шукав можливостей госпіталізації. Самостійно він не був спроможним позба­витися захворювання і у зв'язку з небезпекою розвитку абстинентпих проявів не міг утриматися від вживання наркотиків. З огляду па ці обставини Ф. був змушений шукати та купувати наркотики і підтримувати себе ними. Ф. було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК (за ознакою вчинення злочину повторно), звільнено від відбування по­карання з випробуванням і направлено на стаціонарне лікування від наркоманії.

11. Слід мати на увазі, що особа, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК, підлягає обов'язковому і безумовному звільненню від криміна­льної відповідальності за цей злочин і на підставах, передбачених ч. 4 ст. 307 КК (див. коментар до ч. 4 ст. 307 КК).