Злочини проти довкілля

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації 1. Суспільна небезпечність 2. Об'єктивна сторона Під випуском в експлуатацію транспортного засобу Допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним зас Ознаками алкогольного сп'яніння є При­чиною виникнення наслідків є Суб'єктивна сторона Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху 1. Суспільна небезпечність 2. Об'єктивна сторона Залізничний переїзд — Поняттям будівництва Під ремонтом Утримання шляхів Суб'єктивна сторона Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом 1. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона Вилучення транспортного засобу ... Полное содержание

Подобный материал:

• Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
• Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття, 58.61kb.
• Програма протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2012 роки, 186.58kb.
• Даний курс має найбільше спільного з курсом "Кримінальне право", в зв’язку з чим особливо, 315.9kb.
• Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович, 290.68kb.
• Державний Прапор України, Держаний Герб України І Державний Гімн України, опис І порядок, 5323.66kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
• Реферат на тему: "Лицарі середньовіччя", 76.79kb.
• Особлива частина розділ І злочини проти основ національної безпеки україни стаття 109., 1905.49kb.

Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних за­собів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому се­редньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його смерть,—

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відпо­відальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що виїзд у рейс або на лінію технічно несправних транспортних засобів, допуск до ке­рування транспортним засобом особи в нетверезому стані або інше грубе по­рушення правил експлуатації створює загрозу спричинення і часто спричи­няє шкоду життю та здоров'ю громадян, матеріальним цінностям. У пункті 1.5 «Правил дорожнього руху» вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завда­вати матеріальних збитків.

2. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням та наслідками.

3. Суспільне небезпечне діяння виявляється: 1) у випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів; 2) у допуску до керування транс­портним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом; 3) в іншому грубому порушенні правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.

4. Під випуском в експлуатацію транспортного засобу розуміють усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку власника (уповноваженої особи) на використання транспортного засобу у сфері дорожнього руху за цільовим призначенням. Види транспорту, на яких може бути вчинено цей злочин, пе­релічені у примітці до ст. 286 КК. Технічно несправним транспортний засіб визнається тоді, коли в основних вузлах і механізмах, що убезпечують дорожній рух, є дефекти та недоліки, за наявністю яких забороняється його експлуатація, а також засоби, які зазнали конструктивних змін чи були пе­реобладнані із порушенням вимог стандартів виготівника (гальмова систе­ма, система кермування, зовнішні світлові прилади, недоліки коліс і шин то­що) (розділ 31 «Правил дорожнього руху»).

5. Продаж (інша передача) підприємством-виготівником транспортного засобу, що має технічні недоліки, охоплюється складом злочину, передбаче­ного ст. 227 КК (випуск або реалізація недоброякісної продукції), і не підля­гає кваліфікації за ст. 287 КК, оскільки транспортний засіб при цьому є то­варом і лише відчужується особі, яка в подальшому вирішуватиме питання про його експлуатацію після проходження технічного огляду.

6. Допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, виз­нається також усна чи письмова згода власника (уповноваженої особи) на ви­користання транспортного засобу у сфері дорожнього руху за цільовим при­значенням особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншо­го сп'яніння або не має посвідчення водія з відкритою відповідною категорією чи довідки про проходження медичного огляду. Рішення про допуск особи до керування будь-яким транспортним засобом приймається безпосередньо пе­ред початком керування. Допуск особи може бути здійснений також шляхом мовчазної згоди, видачі маршрутного листа, передачі керма під час руху, невідсторонення її від керування тощо. Проте не можна визнати допуском до керування транспортним засобом, який передається особі не для керування, а для того, щоб без запуску двигуна доставити його до певного місця. Напри­клад, незаправлений бензином мотоцикл або легковий автомобіль, який за­вантажується на інший транспортний засіб для подальшого перевезення.

7. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкіри обличчя, заява громадян про вживання цією особою спиртних напоїв, а так само зізнання в цьому самої особи. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наведені вище деякі ознаки алкогольного сп'яніння (крім запаху алкого­лю з рота), а також звужені чи дуже розширені зіниці, які майже не реагу­ють на світло, сповільненість рухів чи відповідей на запитання, а також сліди від ін'єкцій на руках чи тілі («Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та про­ведення огляду з використанням технічних засобів»).

8. Інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, охоплює випадки надання дозволу на використання необлад-наного належним чином вантажного транспортного засобу для перевезення пасажирів, перевантаженого транспортного засобу чи завантаженого із пору­шенням правил дорожнього руху, допуск до керування особи, яка стомлена чи перебуває у хворобливому стані, або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, грубе порушення режиму роботи водіїв та інші випадки.

9. Суспільне небезпечними наслідками, як обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину, є середньої тяжкості, тяжке тілесне ушкодження або смерть потерпілого. За відсутності таких наслідків винна у вчиненні діяння особа, притягається до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

10. Причинний зв'язок є необхідною ознакою об'єктивної сторони. При­чиною виникнення наслідків є неповна підконтрольність технічно несправно­го транспортного засобу або стан водія, за якого він не в змозі відповідаль­но керувати транспортним засобом.

11. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується психічним став­ленням особи до діяння та його наслідків. Діяння вчиняється умисно (пря­мий умисел). Винна особа усвідомлює наявність технічних недоліків у транспортному засобі, стану сп'яніння водія чи відсутність у останнього пра­ва на керування транспортним засобом, але дає згоду на випуск технічно не­справного транспортного засобу в рейс або на лінію, або дозволяє керувати транспортним засобом особі в стані сп'яніння, тобто бажає вчинити такі дії. Ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків характеризується не­обережністю (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). У цілому злочин є необережним. Якщо буде встановлено наявність у винному умислу (прямого або непрямого) до суспільне небезпечних наслідків, то відпові­дальність повинна настати за умисний злочин проти особи.

12. Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку і є відповідальною за технічний стан транспортного засобу, дотримання правил його безпечної експлуатації. Це керівники транспортних підприємств та їх підрозділів, інші особи, яким делеговано відповідні повноваження з контро­лю за технічним станом транспортних засобів, дотримання правил їх експлу­атації, допуску осіб до керування транспортними засобами (завідуючі та на­чальники гаражів, інспектори безпеки руху, головні механіки та ін.). Суб'єктом також можуть бути водії, за якими закріплено транспортний засіб, а також власники транспортних засобів.


Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення до­рожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконст­рукцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкод­ження, тяжке тілесне ушкодження або смерть, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що неналежний стан автомобільних доріг, переїздів, споруд на шляхах сполучення, недбале проведення реконструкції та ремонту доріг знижує рівень безпеки умов руху транспортних засобів і в деяких випадках є причиною загибелі людей, спри­чинення їм тілесних ушкоджень, настання інших тяжких наслідків. У зв'яз­ку з цим у Законі України «Про дорожній рух», «Правилах дорожнього ру­ху» приділяється багато уваги необхідності покращення умов дорожнього руху: стану доріг, вулиць, переїздів через залізничну колію тощо.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає: а) у діянні; б) наслідках; в) при­чинному зв'язку між діянням та наслідками.

3. Суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність) виявляється у по­рушенні вимог відповідних правил, норм та стандартів, що стосуються убез­печення умов руху транспортних засобів (наприклад, вимиканні вуличного освітлення в темну частину доби, надання дозволу на експлуатацію ділянки дороги із недоліками дорожнього покриття, невстановленні попереджуваль­них знаків на місцях проведення дорожніх робіт, несвоєчасному огляді доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд на предмет їхньої спроможності забезпечити водієві можливість відповідального керу­вання транспортним засобом тощо).

Так, бригадир Євпаторійського виробничого водоііровідпо-каналізаційного гос­подарства Р. при керуванні роботами на проїзній частині шляху дав вказівку на встановлення огорожі місця проведення робіт із залізобетонних блоків, не забезпе­чивши нанесення на них належної вертикальної розмітки. Не було це місце означе­не і додатковим нічним освітленням (порушення п. 8.6 і підпункту «з» п. 32.1 «Пра­вил дорожнього руху»), а також не був виставлений стандартний попереджуваль­ний дорожній знак (були встановлені саморобні знаки). Внаслідок цих порушень настали тяжкі наслідки (Архів Євпаторійського міського (міжрайонного) суду Автономної Республіки Крим, справа № 2—611).

А. Диспозиція цієї статті належить до бланкетних і для встановлення ха­рактеру порушення потрібно звернутись до правил, норм та стандартів, що убезпечують дорожній рух транспортних засобів. До таких належать: Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 31. — Ст. 31), «Єдині правила ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними і охорони» (Збірник постанов Уряду України. — 1994. — № 7. — Ст. 182), інші нормативні акти Міністерства транспорту України, Департаменту автомобільних доріг Ук­раїни та інших відомств, міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, тощо.

5. Поняття «шлях» охоплює дві складові: автомобільний і трамвайний шляхи. Визначальною характеристикою шляху будь-якого призначення є його транспортно-експлуатаційні показники (технічний рівень, експлуа­таційні можливості). Такі показники зазначаються у паспорті дороги і від їх сукупного значення визначається рівень убезпечення дорожнього руху. По­няття «вулиця» багато в чому синонімічне з поняттям «шлях» з тією лише особливістю, що в населених пунктах вона має різну назву — шосе, бульвар, проспект, провулок тощо. Не охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 288 КК, порушення правил, норм та стандартів при будівництві під'їзних шляхів до житлових будинків, а також шляхів на подвір'ях.

6. Залізничний переїзд — це перетинання автомобільного шляху із залізни­цею на одному рівні, що влаштовується на прямих ділянках доріг і, як пра­вило, поза межами залізничних станцій.

7. До шляхових споруд належать мости, шляхопроводи, тунелі, естакади, труби, водовідвідні пристрої, галереї, підпірні стіни, а також автобусні зу­пинки, перехідно-швидкісні смуги, майданчики для зупинок і стоянки авто­мобілів, пристрої для захисту доріг від сніжних лавин, заметів, лінії зв'язку і освітлення доріг тощо.

8. Поняттям будівництва охоплюється комплекс робіт, виконуваних для впорядкування і взаємного узгодження окремих елементів дорожніх умов руху з метою створення стану безпеки, комфорту і природної зручності ру­ху транспортних засобів.

9. Під ремонтом розуміється комплекс робіт, за якого відновлюються ок­ремі елементи дорожніх умов, їхні властивості до проектного стану. В про­цесі ремонту дорожні умови відновлюються без істотного поліпшення транс­портно-експлуатаційних характеристик. Підвищення таких характеристик проводиться під час реконструкції шляху — комплексі будівельних робіт на існуючому об'єкті з метою підвищення його транспортно-експлуатаційних показників і наступним переведенням у цілому чи окремих ділянок до більш високої категорії.

10. Утримання шляхів охоплює виконання робіт по догляду за дорожнім покриттям, узбіччям, спорудами з метою підтримки їх у належному експлу­атаційному стані, чистоті і порядку для забезпечення безперешкодного руху транспорту у будь-яку пору року.

11. Суспільне небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. Такими наслідками можуть бути середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або смерть. Відповідальність за цією статтею не диференційована залежно від тяжких наслідків. Це враховується при індивідуалізації покарання.

12. Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину встанов­люється між порушенням правил, норм і стандартів при будівництві, рекон­струкції ремонті, утриманні доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шля­хових споруд і суспільне небезпечними наслідками. Причиною настання суспільне небезпечних наслідків є порушення відповідних нормативів безпеки, що призводить до погіршення умов руху і об'єктивно перешкоджає водієві відповідально керувати транспортним засобом.

13. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується психічним став­ленням особи до факту порушення і його наслідків. Діяння може бути вчи­нене як умисно, так і необережно. Ставлення винного до суспільне небез­печних наслідків виявляється тільки в необережності. В цілому злочин відноситься до необережних. Якщо особа, вчиняючи порушення правил, норм і стандартів, бажала чи припускала настання тяжких наслідків, то відповідальність повинна настати за умисний злочин проти особи.

14. Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку та є відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шля­хів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд або виконує такі роботи. Це керівники дорожньо-експлуатаційних підприємств, їхні підлеглі, яким делеговано відповідні повноваження щодо дотримання правил, норм та стандартів, інспектори безпеки руху, виконроби, майстри та інші особи, що керують проведенням дорожніх робіт або робіт в межах проїзної частини, рядові робітники дорожньо-експлуатаційних підприємств тощо.


Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою — карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від

трьох до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повтор­но, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здо­ров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з по­грозою застосування такого насильства, або вчинені організованою гру­пою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків не­законного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого на­сильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, по­вернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Примітка, і. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи кори­стувача всупереч їх волі.

2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід ро­зуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заво-лодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262 цього Кодексу.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що керування транспортним засобом, яким протиправне заволоділа особа, часто здійснюється з порушенням правил дорожнього руху, з перевищенням швидкості, проїздом на заборонені знаки та сигнали світлофора, або рух вночі без увімкнутих фар, що створює загрозу для безпеки руху. Заволо-діння транспортними засобами інколи здійснюють особи, які не мають по­свідчення водія або певних навичок керування транспортним засобом цього типу. При заволодінні винна особа може не знати про можливі несправності транспортного засобу, що також може викликати настання тяжких наслідків. Інколи заволодіння здійснюють неповнолітні або особи, які перебувають у стані сп'яніння, що також створює небезпеку для життя і здоров'я людей. Суспільна небезпека цього злочину значно зростає у випадках, коли заво­лодіння транспортним засобом поєднане з насильством або погрозою його застосування.

2. Перелік транспортних засобів, на яких може бути вчинений цей зло­чин, дається у примітці до ст. 286 КК (див. коментар до зазначеної статті).

3. Об'єктивна сторона цього злочину виражається в незаконному заво­лодінні транспортним засобом. Воно може бути вчинене лише шляхом ак­тивної поведінки особи, тобто вчиненням дій. Пункт 1 примітки до цієї статті розкриває це поняття як протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

4. Вилучення транспортного засобу може здійснюватися шляхом запуску двигуна або на буксирі з допомогою іншого транспортного засобу. Заво­лодіння може вчинятися таємно або відкрито, шляхом обману чи зловжи­вання довірою, із застосуванням насилля чи погрози його застосування, з місця його стоянки або під час руху транспортного засобу, коли винна осо­ба примушує водія виконувати його розпорядження і їхати у вказаному на­прямку. Закінченим цей злочин є з моменту початку руху транспортного за­собу з допомогою двигуна чи буксируванням. Якщо заволодіння транспорт­ним засобом вчиняється під час його руху, то закінченим цей злочин є з мо­менту встановлення контролю над транспортним засобом. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спроба запустити двигун або буксирувати повинні розглядатися як замах на вчинення цього злочину.

5. Заволодіння транспортним засобом повинне бути незаконним. Це озна­чає, що винна особа не має права використовувати транспортний засіб для поїздки на ньому. Не є протиправною поїздка на транспортному засобі в стані крайньої необхідності, тобто для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, для гасіння пожежі або усунення іншої небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам особи, суспільним чи державним інтересам тощо.

6. Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі. Особа розуміє, що протиправне заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити. Якщо особа допустила фактичну помилку і вважала, що завдяки її службовому стану або дружнім стосункам чи на правах родича, вона має право користуватися транспортним засобом, то відповідальність за цією статтею не настає.

7. Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом. Часто цей злочин вчиняється для того, щоб пока­татись, доїхати до місця свого призначення або доставити майно, для вико­ристання транспортного засобу як знаряддя для вчинення іншого злочину.

8. Згідно з чинним законодавством метою вилучення транспортного засо­бу може бути подальше обернення його на свою або інших осіб користь. За Кримінальним кодексом 1960 р. угон транспортних засобів міг вчинятися без мети їх викрадення. Про наявність такої мети можуть свідчити: зміна зовнішнього виду транспортного засобу, заміна номерів кузова і головних агрегатів, підроблення документів тощо.

9. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років (ч. 1 ст. 289 КК) або 14-річного віку при вчиненні злочину з кваліфікуючими обставинами (частини 2, 3 цієї статті).

Суб'єктом злочину в судовій практиці не визнають членів сім'ї власника або законного користувача транспортного засобу, водіїв транспортних за­собів державних чи громадських організацій, які без належного дозволу здійснюють поїздку на закріпленому за ним транспортному засобі, а також службові особи підприємства, які мають право розпоряджатися користуван­ням чи експлуатацією транспортних засобів. Не визнаються суб'єктами цьо­го злочину охоронці гаражів та стоянок транспортних засобів, слюсарі, які ремонтують або обслуговують транспортні засоби.

10. У частині 2 статті передбачені кілька кваліфікуючих обставин, які за­слуговують роз'яснення.

11. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовленість повинна бути до початку вилучен­ня транспортного засобу. Крім того, особи, які беруть участь у вчиненні цьо­го злочину, повинні бути співвиконавцями, тобто вони спільними діями за­володівають транспортним засобом. Для кваліфікації не має значення, хто з цих осіб керував транспортним засобом. Співвиконавцями є й інші особи, які знаходились у кабіні чи салоні транспортного засобу. Проте не підляга­ють кримінальній відповідальності особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснювали поїздку на цьому транспортному засобі.

12. Якщо заволодіння транспортним засобом вчинене однією особою, але в ньому брали участь інші співучасники (пособник, підбурювач), то в цьо­му випадку відсутня ця кваліфікуюча обставина, а дії співучасників кваліфікуються з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

13. Повторним відповідно до ч. 2 цієї статті слід вважати вчинення таких дій вдруге, незалежно від того, чи притягалась ця особа до кримінальної відповідальності за перший злочин. Значення не має, чи були це закінчені злочини, чи один із них був замахом або приготуванням до злочину.

14. Якщо два і більше злочини вчинені однією особою, яка виконувала роль виконавця, були закінченими і при цьому відсутні інші кваліфікуючі обстави­ни, то скоєне кваліфікується за ч, 2 статті як повторне вчинення злочину.

15. Відповідно до п. 2 примітки до цієї статті повторним визнається та­кож заволодіння транспортним засобом, якщо воно вчинене після злочинів, передбачених статтями 185, 186, 187, 189, 190, 191, 262 КК.

Не будуть повторним заволодінням транспортним засобом неодноразові спроби вчинити цей злочин, якщо це відбувається в одному місці з невели­ким проміжком часу.

16. Заволодіння, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для жит­тя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильст­ва, передбачене також і в ст. 278 КК (див. коментар до цієї статті).

17. Заволодіння транспортним засобом з проникненням у приміщення чи інше сховище.

Проникнення — це протиправне вторгнення у приміщення або інше схо­вище з метою заволодіння транспортним засобом. Воно може здійснювати­ся таємно або відкрито, з подоланням перешкод або опору людей. Вторгнен­ня може вчинятися і шляхом обману або підкупу людей всупереч волі осо­би, яка охороняє транспортні засоби.

18. Приміщенням визнається будівля, споруда, яка призначена для розміщення транспортних засобів або іншого майна. Інше сховище — це при­значена для постійного чи тимчасового збереження (стоянки) транспортних засобів ділянка території, обладнана огорожею, навісом, іншими технічними засобами чи забезпечена охороною.

19. Якщо особа має доступ до приміщення чи іншого сховища завдяки своєму службовому становищу чи роботі, яку виконує (робітник, контролер, охоронець тощо), то заволодіння транспортним засобом при виконанні ним своїх службових обов'язків не є кваліфікованим складом злочину за цією ознакою.

20. Дії, що завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, є кваліфіку­ючою обставиною, яка передбачена ч. 2 цієї статті. При вирішенні цього пи­тання потрібно враховувати передусім вартість пально-мастильних ма­теріалів, які були витрачені при використанні транспортного засобу. Крім того, якщо було пошкоджено транспортний засіб при його використанні, то потрібно враховувати вартість ремонту. Крім прямих матеріальних збитків, потрібно враховувати нестримані прибутки, які можуть бути спричинені внаслідок того, що власник або користувач не може використовувати транс­портний засіб за призначенням — для перевезення вантажів, пасажирів чи виконання робіт.

21. Частина 3 статті передбачає відповідальність за дії, поєднані з насиль­ством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою за­стосування такого насильства (див. коментар до ст. 278 КК), або вчинені ор­ганізованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

22. В частині 4 статті передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності. Це питання може вирішувати лише суд.

По-перше, це можливо за умови, що особа вперше вчинила цей злочин без застосування будь-якого насильства до потерпілого чи погрози його за­стосування.

По-друге, особа повинна добровільно заявити про це правоохоронним органам.

По-третє, особа повинна повернути транспортний засіб власнику чи ко­ристувачу і повністю відшкодувати завдані збитки.

23. Заволодіння транспортним засобом за багатьма ознаками має схожість з викраденням чужого майна. Відмінність цих злочинів можна провести за їх об'єктом і предметом.

Об'єктом викрадення чужого майна є відносини власності, а об'єктом цього злочину є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації механічного транспорту. Предметом викрадення є будь-яке чуже майно. Предметом цього злочину є транспортні засоби, які згідно з чинним законо­давством визнаються джерелом підвищеної небезпеки.

24. Проте це не виключає кваліфікації цього злочину за сукупністю із злочинами проти власності. Так, якщо особа незаконно заволоділа транс­портним засобом, користувалася ним, а потім викрала магнітофон, інші речі в транспортному засобі і залишила його, то вона буде притягатись до відпо­відальності за цей злочин і за крадіжку чужого майна.

25. Якщо при керуванні транспортним засобом, яким особа незаконно за­володіла, порушені правила дорожнього руху, що викликало смерть по­терпілого або спричинення йому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то відповідальність настає за сукупністю злочинів (статті 286 і 289 КК).

26. За сукупністю злочинів настає відповідальність особи, яка при заво-лодінні транспортним засобом, поєднаним із насиллям, спричинила смерть потерпілому (статті 115 і 289 КК).


Стаття 290. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів дви­гуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номер­ної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу —

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.


1. Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, які за­безпечують порядок реєстрації транспортних засобів, вірогідність номерів їх основних частин і агрегатів.

2. Предметом злочину є кузов, двигун, шасі чи номерна панель, на яких заводським способом позначено номери. При реєстрації транспортних за­собів у технічний паспорт заносяться ці номери, завдяки чому транспортні засоби можуть бути ідентифіковані.

3. Небезпечність цього злочину полягає в тому, що знищення, підробка або заміна номерів позбавляє можливості ідентифікувати транспортний засіб. Це в свою чергу перешкоджає розкриттю злочинів, у тому числі вик­радення транспортних засобів тощо.

4. З об'єктивної сторони злочин виражається у знищенні, підробці або заміні ідентифікаційного номера двигуна, шасі або кузова, або заміні номер­ної панелі з ідентифікаційним номером.

5. При знищенні номера з агрегата зникають всі цифри або літери, а при його підробці змінюється одна або кілька цифр або літер. Злочин є закінче­ним з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій. '

6. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

7. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.


Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що на всіх ви­дах механічного транспорту створюються необхідні умови для забезпечення порядку і захисту життя і здоров'я людей, які користуються транспортними послугами. Внаслідок порушення чинних на транспорті правил гинуть лю­ди, матеріальні цінності тощо, у зв'язку з чим і встановлена кримінальна від­повідальність за ці діяння.

2. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

3. Діяння виражається в порушенні чинних на транспорті правил. Диспо­зиція цієї статті є бланкетною. Тому при вирішенні питання про криміналь­ну відповідальність потрібно звертатись до різних правил, статутів, інструкцій, які діють на всіх видах транспорту. При звинуваченні потрібно посилатись на конкретні норми, параграфи, статті, які були порушені при вчиненні цього діяння. Найбільш розповсюдженими в судовій практиці є такі порушення: проїзд через залізничну колію транспортних засобів у нев-становлених для цього місцях, невиконання вимог при випасі або прогоні тварин біля аеропортів, залізничних колій, автомобільних шляхів, перехід вулиць у невстановлених місцях або на червоне світло світлофора, са­мовільне відчинення дверей у поїздах, автобусах, трамваях і тролейбусах, невиконання правил дорожнього руху велосипедистами та водіями гужово­го транспорту тощо.

4. Наслідками цього злочину є загибель людей або інші тяжкі наслідки. Для кримінальної відповідальності досить загибелі хоча б однієї людини. До інших тяжких наслідків слід відносити спричинення потерпілому тяж­ких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди.

5. Між діянням і наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок. Для встановлення причинного зв'язку в суді нерідко призначають­ся експертизи.

6. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується психічним став­ленням особи до вчиненого нею діяння і його наслідків. Порушення правил може бути як умисним (прямий умисел), так і необережним (злочинна нед­балість). Щодо наслідків вина особи може бути лише необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). В цілому цей злочин є необе­режним, оскільки суб'єктивну сторону цього діяння визначає психічне став­лення особи до наслідків.

7. Суб'єктом злочину можуть бути пасажири, пішоходи, велосипедисти, погоничі і пастухи худоби, особи, які управляють човнами, байдарками і ма­ломірними суднами, які досягли 16-річного віку.

8. На практиці інколи виникає питання про відмежування цього злочину від пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК). Порушуючи чинні на транспорті правила, особа робить непридатними для експлуатації шляхи сполучення, засоби зв'язку або сигналізації. Наприклад, при переїзді через залізничну колію у невстановленому місці трактором, комбайном, грейдером або при виконанні різноманітних робіт. Відмежуван­ня проводиться за характером вини. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів вчиняється тільки умисно. При порушенні чинних на транспорті правил пошкодження засобів транспорту відбувається тільки з необережності.


Стаття 292. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

1. Пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газо- та наф­топродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для життя людей, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом, —

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни спричинили загибель людей, інші нещасні випадки з людьми або при­звели до аварії, пожежі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків, або вчинені організованою групою, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.


1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що при пошко­дженні об'єктів магістральних трубопроводів створюється загроза настання тяжких наслідків. Це викликає загибель людей, матеріальних цінностей, спричинення тілесних ушкоджень, може призвести до катастрофічних на­слідків для екології, рослинного і тваринного світу. Крім того, такі діяння порушують нормальну роботу самого трубопроводу, що викликає негативні наслідки для інших галузей господарської діяльності.

2. Предметом цього злочину є магістральні трубопроводи, відводи від них, а також технологічно пов'язані з трубопроводами об'єкти, споруди, засоби автоматики, зв'язку, сигналізації. Зазначені елементи, засоби ма­гістральних трубопроводів виконують різні технічні функції, мають конст­руктивні особливості. Але з точки зору кримінального права вони є однако­вими, тому що, по-перше, всі вони забезпечують нормальне функціонуван­ня складної технічної системи трубопроводу. По-друге, вони повинні бути придатними для експлуатації і виконувати свої функції залежно від призна­чення. Тому устрої і елементи цього виду транспорту, які є непридатними для функціонування, або не включені до системи трубопроводу, не можуть бути віднесені до предмета цього злочину.

3. Не є предметом цього злочину трубопроводи, які не відносяться до магістральних, а також водопроводи, аміакопроводи, каналізаційні і меліора­тивні мережі тощо.

4. Об'єктивна сторона цього злочину полягає в: а) діях; б) суспільне не­безпечних наслідках; в) причинному зв'язку між ними.

5. Дії особи виражаються в пошкодженні або руйнуванні зазначених предметів.

6. Пошкодження — це протиправний вплив на предмет, що виводить з ла­ду окремі ділянки трубопроводу, споруди на них, засоби зв'язку, сиг­налізації, автоматики тощо, які забезпечують нормальне функціонування магістрального трубопроводу, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації згідно зі своїм цільовим призначенням.

7. Руйнування — це протиправний вплив на об'єкт магістрального трубо­проводу шляхом порушення його цілості і структури, внаслідок чого технічна система трубопроводу стає непридатною для експлуатації. Зруй­нованими можуть бути лише відносно окремі устрої, агрегати, вузли, які технологічно пов'язані з трубопроводом. Сам трубопровід, який простя­гається інколи на сотні кілометрів, не може бути зруйнований, він може бу­ти лише пошкоджений. Зруйнований об'єкт цього виду транспорту підля­гає заміні, а пошкоджений — може бути відремонтований, відновлений шляхом ремонту, заміни окремих його частин і механізмів. Слід мати на увазі, що і при пошкодженні та руйнуванні трубопровід стає непридатним для експлуатації.

8. Наслідками злочину є порушення нормальної роботи трубопроводу або створення небезпеки для життя людей.

9. Порушення нормальної роботи магістрального трубопроводу означає повне або часткове припинення подачі газу, пально-мастильних та інших ма­теріалів як на всьому трубопроводі, так і на окремих його ділянках.

10. Створення небезпеки для життя людей є своєрідним наслідком цьо­го злочину. Така небезпека створюється внаслідок пошкодження або зруй­нування предмета злочину. У технічній системі магістрального трубопро­воду відбуваються певні зміни (витікання газу чи пально-мастильних ма­теріалів) і створюється реальна можливість настання вибуху, пожару та інших тяжких наслідків, тобто висока ступінь імовірності їх настання. Ці зміни в технічній системі транспорту порушують нормальне її функціону­вання, чим заподіюється шкода об'єкту злочину. Ця небезпека (загроза) виступає і як ознака злочинного діяння, і як суспільне небезпечний наслідок. Ці зміни в технічній системі трубопроводу повинні бути зафіксо­вані.

11. Між діями особи і зазначеними наслідками повинен бути встановле­ний причинний зв'язок. Для вирішення цього питання потрібно призначати експертизу.

12. Суб'єктивна сторона цього злочину має складний характер, що виз­начається складністю його об'єктивної сторони. На відміну від Криміналь­ного кодексу 1960 р., де в диспозиції йшлося про умисний характер дій, в чинному законодавстві нічого не сказано про форму вини щодо пошкоджен­ня чи руйнування предмета посягання. Це означає, що дії можуть бути вчи­нені як умисно, так і через необережність. Наслідком цього злочину також може бути будь-яка форма вини.

13. Що стосується мотивів і мети вчинення цього злочину, то вони мо­жуть бути різні і на кваліфікацію не впливають. Проте якщо пошкодження магістральних трубопроводів вчинене з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за ст. 113 КК (диверсія).

14. Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

15. Повторність означає, що особа вчинила цей злочин вдруге. Значення не має, чи була судима особа за перший злочин. Якщо була судима, то су­димість не повинна бути знята або погашена. Якщо не була судима, то не по­винні минути строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

16. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб має місце тоді, коли дві і більше особи вчиняють злочин спільними діями. Попередня змо­ва означає, що вони заздалегідь, ще до початку пошкодження або руйнуван­ня предмета злочину, домовились про вчинення цих дій разом.

17. Загальнонебезпечний спосіб, як кваліфікуюча обставина, передбачена ч. 2 статті, має місце у випадках, коли пошкодження або руйнування пред­мета здійснюється шляхом вибуху, підпалу, затоплення, що значно підвищує суспільну небезпеку злочину.

18. В частині 3 статті передбачені особливо кваліфікуючі обставини.

19. Загибель людей означає настання смерті хоча б однієї людини. Вина щодо смерті повинна бути тільки необережною. Якщо буде встановлено умисел до настання смерті, то відповідальність настає і за ст. 115 КК.

20. Інші нещасні випадки з людьми мають місце тоді, коли потерпілому спричинені тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження.

21. Аварія на магістральному трубопроводі — це подія, яка викликала витікання газу, нафти або нафтопродуктів та інших матеріалів, поломку об­ладнання, устаткування тощо, що викликало призупинення подачі названих речовин.

22. Пожежа може бути спричинена різними факторами, зокрема, внаслідок пошкодження трубопроводу і витікання газу, пально-мастильних та інших горючих матеріалів.

23. Значне забруднення довкілля визначається з урахуванням розміру збитків, заподіяних природному середовищу (земля, ліси, водоймища, рос­линний та тваринний світ), а також чи призвело забруднення до захворю­вання людей, знищення тварин чи рослин, на якій площі воно сталося, у то­му числі необхідно враховувати збитки, пов'язані з витратами, необхідними для ліквідації його наслідків.

24. Інші тяжкі наслідки — це можуть бути отруєння людей чи тварин, ма­теріальна шкода, яка спричинена при витіканні газу, нафтопродуктів, а також збитки, яких зазнають громадяни, суб'єкти господарської діяльності внаслідок припинення подачі зазначених матеріалів.

25. Під організованою групою слід розуміти стійке об'єднання трьох або більше осіб, які спеціально організувалися для вчинення цього злочину спільними діями. Така група має розроблений і затверджений всіма учасни­ками групи план злочинної діяльності. У групі розподілені функції між її членами, є організатор (керівник) групи, існують загальні правила поведінки та дисципліна. Така діяльність, як правило, прикривається силами членів групи або за допомогою сторонніх осіб, у тому числі представниками право­охоронних органів.

26. Якщо пошкодження трубопроводу поєднане з викраденням газу, наф­ти чи нафтопродуктів, то скоєне повинне кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених статтями 292 і 185 КК (крадіжка).

27. Пошкодження об'єктів магістральних трубопроводів при вчиненні хуліганських дій також кваліфікується за сукупністю злочинів, передбаче­них статтями 292 і 296 КК (хуліганство).


Розділ XII

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ