Примітка Облікова політика Примітка Основна діяльність
| Вид материала | Документы |
- Примітка Облікова політика. Примітка Основна діяльність, 582.07kb.
- Примітка Облікова політика 8 Примітка, 5805.21kb.
- Примітка Облікова політика Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 481.64kb.
- Примітка Облікова політика. Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 493.85kb.
- Примітка Облікова політика. Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 194.91kb.
- Примітка Кошти в інших банках 35 Примітка, 4256.2kb.
- Примітка „Облікова політика”, 3999.67kb.
- Примітка Основні засоби та нематеріальні активи, 249.14kb.
- Комерційний Банк «Глобус», 4171.14kb.
- Примітка 28. «Справедлива вартість фінансових інструментів», 36.2kb.
Примітка 1. Облікова політика
Примітка 1.1. Основна діяльність
Під час виконання своїх функцій АТ «СП БАНК» керується Конституцією України, Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України („Про банки і банківську діяльність”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Про акціонерні товариства” „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, „Про електронний цифровий підпис”, „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”, „Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”, „Про оподаткування прибутку підприємств” та іншими), Декретом Кабінету Міністрів України про систему валютного регулювання та валютного контролю, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Національного банку України (Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та іншими) та іншим законодавством України.
Банк функціонує як універсальний, здійснює операції, визначені банківською ліцензією № 77 від 08 лютого 2010 року та письмовим дозволом Національного банку України №77-5 від 08 лютого 2010 року.
Примітка 1.2. Основи облікової політики та складання звітності
Під час складання фінансових звітів застосовувалась історична (первісна) собівартість та справедлива вартість.
Банк використовує більшість стандартів для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, зокрема МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 16 «Основні засоби», МСБО 18 «Дохід», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінки» та інші.
Бухгалтерський облік Банку ведеться в українських гривнях.
Активи та зобов’язання оцінюються та відображаються в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу Банку, на наступні звітні періоди.
Активи обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю), якщо інший метод оцінки для деяких видів активів не передбачено обліковою політикою.
При обліку за первісною (історичною) вартістю активи визнаються за сумою фактично сплачених за них коштів.
При обліку за справедливою (ринковою) вартістю активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких активів у поточний час.
Приведення вартості активів у відповідність із ринковою здійснюється шляхом їх переоцінки.
Балансова вартість грошових коштів та їх еквівалентів, дебіторської та кредиторської заборгованості, короткострокових наданих та отриманих кредитів, які є короткостроковими фінансовими активами та зобов’язаннями, наближена до їхньої справедливої вартості.
Зобов`язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю), якщо для деяких видів зобов`язань обліковою політикою не визначено інший метод оцінки.
При обліку за первісною (історичною) вартістю зобов`язання визнаються за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов`язання.
При обліку за справедливою (ринковою) вартістю зобов`язання визнаються за тією сумою коштів, яка б вимагалася для проведення розрахунку у поточний час.
Доходи і витрати визнаються за таких умов:
- визнання реальної заборгованості за активами та зобов'язаннями Банку;
- фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.
Облікова політика побудована на таких принципах.
Повне висвітлення - усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею.
Превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою.
Автономність - активи та зобов'язання Банку мають бути відокремлені від активів і зобов'язань його власників та інших банків (підприємств), у зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності Банку. Активи - ресурси, що виникли в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Зобов'язання - заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди.
Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати - не занижуватимуться.
Безперервність - оцінка активів Банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо Банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах.
Нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Доходи - це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення капіталу, за винятком його збільшення, пов'язаного з внесками учасників. Витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між учасниками.
Послідовність - постійне (із року в рік) застосування Банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах.
Історична (фактична) собівартість - активи і пасиви обліковуються приоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.
Примітка 1.3. Цінні папери в торговому портфелі Банку
У торговому портфелі обліковуються боргові цінні папери та інші цінні папери, що використовуються банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час.
Цінні папери, що придбані в торговий портфель, обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів. Результат переоцінки обов'язково відображається в бухгалтерському обліку на дату балансу.
Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю.
Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то Банк застосовує для визначення справедливої вартості такі методи:
- посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;
- аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Банк використовує ставку дисконту, яка дорівнює діючій нормі прибутковості подібної фінансової інвестиції, що має в основному такі самі умови та характеристики (строк погашення, що залишився; структура потоків грошових коштів; валюта; кредитний рейтинг емітента, процентна ставка);
- інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості цінних паперів.
Разом з тим переоцінка цінних паперів, за якими укладений договір про продаж за визначеною вартістю реалізації, між датою операції і датою розрахунку в бухгалтерському обліку не відображається.
Примітка 1.4. Кредити та заборгованість клієнтів
Банк оцінює кредити та заборгованість клієнтів під час первісного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію, і відображає в бухгалтерському обліку як актив.
Доходи/витрати, що безпосередньо пов’язані з визнанням наданого кредиту, Банк уключає у суму дисконту/премії за цим фінансовим інструментом.
Банк визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю кредиту та вартістю договору в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання вартість кредиту визначається за процентною ставкою вищою або нижчою, ніж ринкова.
Справедлива вартість визначається як теперішня вартість майбутніх грошових потоків, дисконтованих із застосуванням ефективної ставки відсотка. Для визначення ефективної ставки відсотка враховуються грошові потоки щодо сплати заборгованості за кредитами та доходів за ними за строками, встановленими відповідним договором.
Банк обчислює ефективну ставку відсотка під час первісного визнання на підставі визначених потоків грошових коштів із урахуванням умов договору за відповідним фінансовим інструментом.
Банк не застосовує ефективну ставку відсотка і визнає процентні доходи/витрати від операцій з фінансовими інструментами із застосуванням прямолінійного методу нарахування за номінальною ставкою у наступних випадках:
- за фінансовими інструментами, за якими неможливо достовірно визначити грошові потоки;
- за фінансовими інструментами, за якими не визначені конкретні дати погашення;
- за наданими/залученими кредитами/депозитами овернайт.
Визнання процентного доходу/витрат від операцій з фінансовими інструментами із застосуванням прямолінійного методу нарахування відбувається, якщо існують усі наступні ознаки, що пов'язані з грошовими потоками за фінансовими інструментами:
- відсутність відхилення між періодами нарахування відсотків за номінальною ставкою за розрахунковими періодами та сплатою відсотків клієнтом (строки сплати процентів), визначені за договором;
- відсутність авансового отримання доходів/сплати витрат;
- відсутність в договорі умов щодо сплати/отримання комісій, які є складовою фінансового інструменту;
- відсутність різниці між справедливою вартістю фінансового інструмента та вартістю договору.
Банк оцінює кредити після первісного визнання за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту/премії.
Банк оцінює нараховані та не отримані процентні доходи на зменшення корисності в складі відповідного фінансового інструменту.
Процентний дохід за фінансовим активом, вартість якого зменшилася внаслідок зменшення його корисності, визнається із використанням ефективної ставки відсотка, що застосовувалася під час дисконтування майбутніх грошових потоків для оцінки збитку від зменшення корисності цього фінансового активу.
За станом на кінець дня 31 грудня 2010 року до гарантій, виданих Банком (примітка 29), відносяться:
- три гарантії на суму 1900 тис.грн., які видані з метою виконання договірних зобов`язань строком на 5 років;
- три гарантії на суму 32 тис.грн., які видані з метою участі у відкритих торгах;
- одна гарантія на суму 12 тис.грн., яка видана з метою фінансового забезпечення цивільної відповідальності перед громадянами – споживачами туристичних послуг.
Примітка 1.5 Основні засоби
Одиницею обліку основних засобів банку є окремий інвентарний об`єкт.
Аналітичний облік основних засобів ведеться в автоматизованому режимі.
Основні засоби оцінюються та відображаються в обліку Банку за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
-суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);
- витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;
- витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.
Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.
Власними силами об`єкти основних засобів Банк не виготовляє.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об'єкта.
Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта основних засобів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.
Основні засоби Банку підлягають щомісячній амортизації. Банком застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації.
У бухгалтерському обліку за основними засобами нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття.
За станом на кінець дня 31.12.2010р. Банк володіє основними засобами з діапазоном строків корисного використання від 1,5 до 30 років.
Норми амортизації фіксуються в актах приймання-передавання необоротних активів та становлять від 3,33% до 67%.
Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів визначається постійно діючою комісією з урахуванням наступного:
- очікуваного використання об`єкта за призначенням з урахуванням його потужності або фізичної продуктивності;
- строку корисного використання подібних активів;
- фізичного та морального зносу, що передбачається;
- правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об`єкта та інших факторів.
Строк корисного використання основних засобів проставляється в актах приймання-передавання необоротних активів, які підписуються членами комісії та затверджуються керівником Банку.
За станом на кінець дня 31 грудня 2010 Банком було здійснено попередню оплату за виготовлення інформаційної стели на суму 12 тис.грн.
На звітну дату сума наданих Банком в оперативний лізінг (оренду) основних засобів складає 4 тис.грн.
Примітка 1.6 Нематеріальні активи
Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта. Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться в автоматизованому режимі.
Нематеріальні активи Банку оцінюються та відображаються в обліку за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Строк корисного використання (експлуатації) нематеріальних активів визначається Банком самостійно з урахуванням таких факторів: очікуваного використання об'єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності; строків корисного використання подібних активів; фізичного та морального зносу, що передбачається; правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта.
Визначений строк корисного використання затверджується актами приймання – передачі необоротних активів.
За станом на кінець дня 31.12.2010р. Банк володіє нематеріальними активами з діапазоном строків корисного використання від 1,5 до 10 років.
Нематеріальні активи підлягають щомісячній амортизації, яка нараховується прямолінійним методом.
Норми амортизації розраховуються виходячи із терміну корисного використання та фіксуються в актах приймання-передавання необоротних активів і становлять від 10% до 67%.
Примітка 1.7 Податок на прибуток
Різні правила податкового та фінансового обліку (визнання та оцінка активів, зобов`язань, доходів та витрат) приводять до виникнення різниці між обліковим та податковим прибутком. Основними чинниками, що впливають на розрив між фінансовою та податковою звітністю, є:
- період визнання доходів та витрат;
- склад доходів і витрат;
- база оцінок активів та зобов`язань.
За станом на кінець дня 31 грудня 2010 року сума тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню - 629 тис.грн., яка складається з доходів майбутніх періодів, дисконтів за кредитними операціями та запасів.
Примітка 1.8 Доходи та витрати
Доходи і витрати визнаються за таких умов:
- визнання реальної заборгованості за активами та зобов'язаннями Банку;
- фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.
Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності - операційної, інвестиційної, фінансової.
Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції.
Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо.
Банк обліковує доходи та витрати відповідно до таких принципів:
- доходи та витрати обліковуються у періоді, до якого вони належать;
- отримані доходи, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені доходи;
- здійснені витрати та платежі, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені витрати.
Також облік доходів (витрат) Банку базується на принципах нарахування та відповідності.
Визнані Банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у Звіті про фінансові результати.
Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається та відображається в бухгалтерському обліку в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню.
Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2-3 дні місяця (наприклад, комісії за інкасаторські послуги, за послуги розрахунково-касового обслуговування тощо), то такий дохід (витрати) визнається наступного місяця.
Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо) визнаються без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).
Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно, визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування.
Нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов'язаний з ними фінансовий інструмент.
Бухгалтерський (фінансовий) облік нарахованих доходів і витрат здійснюється не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо.
Як правило, доходи (витрати) отримані (сплачені) на дату балансу Банк відображає за рахунками нарахованих доходів і витрат. Дозволяється відображати отримані (сплачені) на дату балансу доходи (витрати), безпосередньо за рахунками доходів і витрат.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат протягом місяця мають характеристику активно-пасивних, але на перше число місяця – лише активні або пасивні відповідно.
Нараховані доходи вважаються простроченими у разі неотримання платежу наступного робочого дня після настання строку, обумовленого договором.
Нараховані доходи визнаються безнадійними за умови визнання основної заборгованості безнадійною.
Банк використовує для обрахування процентних доходів (витрат) такі методи визначення кількості днів:
- метод „Факт/360” (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) - за операціями із залучення/розміщення міжбанківських кредитів/вкладів (депозитів) в іноземній валюті,
- метод “Факт/Факт” (фактична кількість днів у місяці та році) - за усіма іншими операціями.
При розрахунку процентних доходів враховується перший день і не враховується останній день договору.
Процентні доходи, витрати (за кредитами, депозитами, за коштами для розрахунків платіжними картками тощо) за поточний місяць нараховуються по передостанній робочий день місяця включно.
Розмір номінальних процентних ставок, умови, порядок їх нарахування та сплати обумовлюються договорами з контрагентами Банку.
З урахуванням технічних особливостей модуля емітента проценті доходи за наданими кредитами овердрафт, які обліковуються на балансовому рахунку 2625, нараховуються у кінці кожного місяця.
Для розрахунку процентних витрат за вкладами (депозитами) Банк використовує номінальну процентну ставку. Сума процентів за вкладами (депозитами) розраховується шляхом множення номіналу вкладу (депозиту) на процентну ставку, що вказана в договорі банківського вкладу.
Банк починає нараховувати процентні витрати за вкладами (депозитами) від дня, наступного за днем надходження вкладу (депозиту), до дня (включно), який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
У випадку залучення/розміщення депозитів „овернайт” на міжбанківському ринку проценти нараховуються виходячи із фактичного строку користування коштами – один день.
Примітка 1.9 Іноземна валюта
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті Банк здійснює у подвійній оцінці, а саме в номінальній сумі іноземної валюти та гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ.
Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, доходів і витрат).
На кожну наступну після визнання дату балансу:
- усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату балансу;
- немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (дату здійснення операції);
- немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення їх справедливої вартості.
Доходи і витрати (нараховані, отримані, сплачені) в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками класів 6 і 7 у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату їх визнання з використанням технічних рахунків групи 380.
Активи і зобов’язання в іноземній валюті відображаються у фінансовій звітності в гривневому еквіваленті за офіційним курсом на дату складання звітності або на дату їх визнання.
Результати переоцінки активів та зобов`язань в іноземній валюті відображені у Звіті про фінансові результати, стаття «Результат від переоцінки іноземної валюти».
Для відображення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за позабалансовими рахунками Банк може використовувати технічний рахунок 9920.
Аналітичний облік активів і зобов’язань в іноземній валюті, реалізованих та нереалізованих результатів за операціями в іноземній валюті, відкритих валютних позицій та їх гривневих еквівалентів здійснюється в розрізі кодів валют.
Переоцінка залишків в іноземній валюті здійснюється в автоматизованому режимі шляхом виконання регламентних робіт: на початку операційного дня - після внесення до відповідної підсистеми інформації про офіційний курс гривні до іноземних валют та до моменту відображення операцій за рахунками бухгалтерського обліку; наприкінці операційного дня – після завершення відображення в обліку операцій поточного дня.
Переоцінка (перерахунок залишків за рахунками в іноземній валюті в еквівалентні суми в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют) усіх монетарних статей балансу в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Курсова різниця від переоцінки монетарних статей балансу в іноземній валюті в бухгалтерському обліку відображається за балансовим рахунком 6204.
Переоцінка залишків в іноземній валюті за балансовими рахунками з обліку нарахованих доходів та витрат здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Переоцінка доходів і витрат майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов’язаннями здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками доходів і витрат у відповідному звітному періоді).
Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за немонетарними статтями не переоцінюються в разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Переоцінка позабалансових вимог і зобов’язань в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Управління валютним ризиком базується на наступних принципах: централізація управління валютним ризиком, контроль за мінімізацією сум збитків, якщо не існує можливості уникнення ризику, хеджування валютного ризику. Основним інструментом управління валютним ризиком у Банку є лімітування, а саме встановлення лімітів на відкриту валютну позицію по Банку в цілому, у розрізі операцій (торгівельні операції, неторгівельні операції з готівковою валютою).
Політика керівництва щодо мінімізації ризиків збитку внаслідок зміни курсу іноземних валют за звичайних умов діяльності Банку базується на щоденному управлінні валютною позицією Банку окремо за кожною валютою, що дозволяє завчасно приймати рішення щодо обмеження валютного ризику.
Для управління валютним ризиком щоденно здійснюються розрахунки та контроль нормативів валютної позиції, розмір яких не має перевищувати граничні межі значень, встановлених НБУ. При здійсненні операцій в іноземній валюті, що можуть вплинути на розмір валютної позиції, здійснюється їх поточне вимірювання та наслідки на дотримання лімітів відкритої довгої/короткої валютної позиції.
Примітка 1.10 Звітність за сегментами
Сегмент діяльності – це компонент бізнесу, який можна відокремити і який надає визначені послуги, йому притаманні ризики та прибутковість, що різняться від інших сегментів діяльності.
Чинники, які бралися до уваги при визначенні, чи є продукти та послуги пов’язаними:
- характер продуктів та послуг;
- характер банківського процесу.
Для розкриття фінансової інформації Банком було виділено наступний розподіл за сегментами:
- послуги юридичним особам;
- послуги фізичним особам;
- інші операції.
Активи кожного з сегментів складають не менш ніж 10% сумарних активів всіх сегментів.
До сегменту „Послуги корпоративним клієнтам” відносяться послуги, що надаються юридичним особам (крім банків) та приватним підприємцям.
До сегменту „Послуги фізичним особам” відносяться послуги, що надаються фізичним особам.
До сегменту „Інші операції” відносяться послуги, що надані банкам.
Засади ціноутворення за межсегментними операціями є підставою для встановлення Тарифним комітетом тарифів на операції. Управлінням ризиків та фінансів, Управлінням цінних паперів та маркетингу та іншими структурними підрозділами в межах своєї компенції регулярно аналізуються діючі тарифи на банківські операції та послуги, та надаються пропозиції для затвердження Тарифним комітетом з метою оптимізації співвідношення собівартості послуг та їх ринкової конкурентоспроможності, з урахуванням цін в регіоні. Комітет з управління активами та пасивами здійснює постійне керування ринковими ризиками з метою проведення виваженої процентної політики з огляду на собівартість пасивів та прибутковість активів, та приймає рішення в межах своїх повноважень щодо політики відсоткової маржі.
Основою для розподілу доходів і витрат за сегментами є система аналітичних рахунків Банку та параметрів аналітичного обліку, що деталізують інформацію про операції.
Під зовнішніми доходами і витратами сегмента слід розуміти доходи та витрати по операціям, здійсненим безпосередньо з клієнтами або на фінансових ринках, що відносяться до відповідного сегменту і відображені в балансі Банку.
Примітка 2. Економічне середовище, в умовах якого Банк здійснює свою діяльність
АТ „СП БАНК” є регіональним банком з українським капіталом, діяльність якого зосереджена в Україні на території Луганської області.
Суворим випробуванням для всієї банківської системи стала світова криза.
Після значного падіння світових цін на сировинні товари різко зменшився обсяг експорту, а зниження валютних надходжень спричинило скорочення золотовалютних резервів НБУ та посилення тиску на валютні курси. Через фактичне згортання світового ринку капіталу на вітчизняних підприємствах й у фінансових установах виникли значні проблеми, пов`язані не лише з реалізацією виробничих планів, а й із рефінансуванням зовнішньої заборгованості.
Обсяг наданих банківських кредитів почав зменшуватися, спостерігався істотний спад промислового виробництва. Багато вітчизняних фінансових компаній виявилися неспроможними виконувати взяті на себе зобов`язання з фінансового обслуговування клієнтів.
Перелічені та інші фактори, помножені на високий рівень доларизації, створили для більшості українських банків чимало проблем, найголовніша з яких сьогодні – стрімке падіння якості кредитного портфеля. Найбільша кредитна заборгованість сформувалася у торгівлі, добувній промисловості, операціях із нерухомістю та будівництві. Усе це диктує необхідність формування значних обсягів резервів, додаткового капіталу в умовах його тотального дефіциту.
Серед інших вагомих викликів кризи – падіння довіри вкладників до банків, банків до позичальників, банків один до одного, населення і підприємств до всіх гілок влади -, як наслідок, - до національної валюти, що спричинило і відплив вкладів із банків, і практично заморожування основної функції банків – кредитування, і психологічно зумовлений надмірний попит на іноземну валюту з усіма наслідками для курсової стабільності гривні.
Світова економіка поступово виходить із рецесії.
Динаміка показників економічного розвитку України в 2010 році, зокрема і грошово-кредитного ринку, свідчить про закріплення позитивних тенденцій на етапі посткризового відновлення. Як наслідок, зменшились макрофінансові ризики.
Серед головних позитивних змін, які були характерні для грошово-кредитного ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення банківської системи, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції, можна виділити такі: уповільнення споживчої інфляції, стабілізація функціонування валютного ринку, зниження розрахункового показника доларизації економіки, відновлення довіри вкладників до банківської системи та національної валюти, зниження вартості коштів, створення умов для відновлення інвестиційної функції банківської системи.
На погляд незалежних експертів банківська система України майже вийшла з кризи. Але вітчизняні банки мають виконати декілька основних завдань: відновити і збільшити власний капітал, підвищити дохідність, розширити ресурсну базу тощо.
Функціонування банківської системи України в 2010 році відбулося в умовах профіциту ліквідності, формування якого значною мірою здійснювалося через дію фіскальних чинників та операції Національного банку України з купівлі іноземної валюти для поповнення міжнародних резервів. Ураховуючи це, з метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України протягом 2010 року постійно проводив мобілізаційні операції, здійснював операції з двостороннього котирування державних облігацій України, проводив операції з продажу державних облігацій України, посилив вимоги з формування банками обов`язкових резервів у частині перерахування їх повного обсягу на окремий рахунок у Національному банку України.
Незалежність ресурсної бази від зовнішніх запозичень та відсутність необхідності в рефінансуванні з боку Національного банку України сприяли ліквідній діяльності Банку (у порівнянні з початком року нормативи ліквідності збільшились та складають Н4-172,34%, Н5-148,55%, Н6-117,67%). Банк постійно управляє ліквідністю, своєчасно виконує всі прийняті на себе зобов`язання, забезпечує потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, дотримується затвердженої оптимальної структури активів та пасивів, збільшує частки високоліквідних та якісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів. Протягом аналізованого періоду Банк дотримувався всіх економічних нормативів, встановлених НБУ.
Навіть у період фінансово-економічної кризи в Україні Банк залишався платоспроможним та отримував позитивний результат діяльності. За підсумками року діяльність Банку була прибуткова (1017 тис.грн. чистого прибутку).
Примітка 3. Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти
Окремі нові МСФЗ набули чинності та стали обов`язковими до застосування Банком.
Банк не здійснював розрахунок впливу запровадження нових або переглянутих стандартів та тлумачень на його фінансовий стан на кінець дня 31 грудня 2010 року та кінець дня 31 грудня 2009 року та на результати його діяльності за 2010 фінансовий рік та 2009 фінансовий рік.