Усунення адміністративних бар’єрів та покращення державної регуляторної політики в Україні
| Вид материала | Документы |
- Розгляд проекту обласної програми розвитку малого підприємництва та участь у проведенні, 58.89kb.
- Інформація про здійснення державної регуляторної політики у Сумській області у 2009, 74.66kb.
- О.І. Степанюк Про затвердження Концепції створення та організації діяльності Центру, 3379.89kb.
- І" (надалі Аналіз) розроблений на виконання вимог статті 8 Закону України "Про засади, 102.02kb.
- І. Стан нормативно-правового регулювання реалізації державної регуляторної політики, 1492.36kb.
- Рішення, 245.17kb.
- Проектр І шенн я про внесення змін у додаток, 163.37kb.
- Криворізька міська рада виконавчий комітет, 181.64kb.
- Державна податкова адміністрація україни лист від 19. 12. 2006 №23881/7/15-0317 Про, 74.46kb.
- Сватівська міська рада, 270.94kb.
Шляхи подолання проблем
7.Покращення державної регуляторної політики
У попередніх розділах ми наголошували, що однією з головних проблем бізнес-середовища в Україні є відсутність чітких і справедливих правил гри для бізнесу, зокрема недосконалість нормативно-правової бази. При цьому усі нарікання до законодавства можна об’єднати в дві групи: 1) нарікання щодо його ефективності; 2) нарікання щодо його якості.
Ефективність регуляторних актів означає, що державне втручання є обґрунтованим, достатнім (мінімально необхідним) і позитивний ефект для суспільства переважає витрати на виконання (впровадження) регулювання.
Якість регуляторних актів означає, що їхні тексти не містять суперечностей, є зрозумілими, узгодженими, послідовними та стабільними. Якість забезпечує простоту виконання і зменшує ризики, які виникають внаслідок можливості неоднозначного тлумачення положень регуляторних актів.
Додержання принципів державної регуляторної політики дає можливість підвищити ефективність регуляторних актів, проте не гарантує підвищення їхньої якості. Це пов’язано з тим, що Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” практично не визначає потрібних для цього інструментів.
Визначаючи способи покращення державної регуляторної політики, ми орієнтуємося на підвищення як ефективності, так і якості регулювань, оскільки обидва ці аспекти є однаково важливими.
7.1Залучення громадськості як рівноправного учасника регуляторного процесу
Залучення громадськості до вироблення державної політики має стати реальним, а не лише формальним обов’язком регуляторних органів.
Передумовою такого залучення є підвищення прозорості регуляторної діяльності органів влади та забезпечення ними безперешкодного доступу до інформації про цю діяльність. Лише володіючи повною інформацією, громадськість може стати рівноправним учасником процесу здійснення державної регуляторної політики.
З іншої сторони, залучення громадськості до вироблення регуляторної політики передбачає перекладення на неї частини зусиль та відповідальності за впровадження регуляторної політики. Тому слід сприяти зростанню рівня обізнаності і зацікавленості громадських організацій та суб’єктів господарювання.
Також слід зробити традиційною практикою проведення (як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях) громадського моніторингу регуляторних практик, виявлення на його основі системних порушень вимог Закону та надання рекомендацій регуляторним органам. Мають бути створені механізми забезпечення прозорості діяльності бізнес-лобістів.
Активне залучення інститутів громадянського суспільства до процесу експертизи та моніторингу посилить довіру до уряду та допоможе створити нову регуляторну культуру (особливо на місцевому рівні), яка ґрунтуватиметься на стабільній збалансованості державного регулювання, свободи людини та верховенства закону.
7.2Вдосконалення практики підготовки аналізів регуляторного впливу
Якщо формальне виконання вимоги Закону щодо підготовки аналізів регуляторного впливу досягло майже стовідсоткового охоплення, ситуація із змістовним наповненням цих аналізів є набагато гіршою.
Як свідчить практика, вирішити цю проблему за допомогою лише процедурних запобіжників – існуючих чи нових – є неможливим. Єдиними ефективними засобами для вдосконалення практики підготовки аналізів регуляторного впливу є просвітницькі та інформаційні. При цьому поряд з навчанням посадовців навичкам підготовки цього виду аналізу слід поширювати найкращі практики підготовки аналізу. Такими найкращими практиками можуть бути як розроблені фахівцями модельні «ідеальні» аналізи, так і аналізи, підготовлені в реальності органами влади чи неурядовими організаціями. Відповідне навчання слід зробити більш масштабним та сприяти залученню до нього представників органів місцевого самоврядування та громадських організацій підприємців.
7.3Послідовність у впровадженні перегляду регуляторних актів
Найближчим часом слід акцентувати увагу на проведенні відстеження результативності регуляторних актів та їх перегляду за результатами такого аналізу. Постійність здійснення цих заходів регуляторними органами передбачена положеннями Закону, проте на практиці часто ігнорується навіть формальне їх виконання.
Прискорений перегляд регуляторних актів за принципом «гільйотини», навіть за умови належного його проведення, може дещо покращити ситуацію лише на певний період, адже кожного дня з’являються нові регулювання, які створюють або можуть створити нові бар’єри для бізнесу. Крім того, після проведення у 2005 році прискореного перегляду залишилась без змін значна частина регуляторних актів, приведення яких у відповідність із принципами державної регуляторної політики можливе лише після приведення у відповідність із цими принципами законів, на виконання яких ці регуляторі акти були прийняті.
Для покращення ситуації щодо перегляду регуляторних актів, окрім просвітницьких та інформаційних засобів, слід звернути увагу також на необхідність належного застосування визначених в Законі повноважень Держпідприємництва України щодо координації перегляду. Також корисним буде встановлення вимоги щодо обов’язкових консультацій регуляторних органів з бізнес-громадськістю під час проведення перегляду регуляторних актів.
7.4Унеможливлення ігнорування (невиконання) вимог Закону
Передусім це означає посилення акценту на судовому та позасудовому (адміністративному) оскарженні порушень процедур розробки, розгляду та прийняття регуляторних актів. Таким чином, регуляторні акти, видані з порушенням процедур, будуть визнаватися адміністративними судами недійсними (для цього у судову практику слід запровадити як достатню підставу для визнання регуляторного акта недійсним порушення обов’язкових процедур, передбачених регуляторною політикою).
Для посилення примусу регуляторних органів діяти відповідно до принципів державної регуляторної політики необхідно ознайомлювати громадськість з підставами та способами судового та позасудового оскарження порушень вимог Закону.
Водночас слід встановити адміністративну відповідальність для посадових осіб, які не забезпечили виконання всіх обов’язкових процедур, передбачених Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
7.5Створення для регуляторних органів стимулів підвищувати якість своїх регулювань
Оскільки, як зазначалося вище, регуляторні органи хиби законодавства використовують на свою користь, їм бракує стимулів викладати положення регуляторних актів у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цих актів.
З іншої сторони, бізнесмени будуть захищені від свавілля органів влади під час застосування регуляторних актів у випадку, коли всі хиби цих актів трактуватимуть на користь представників бізнесу. У цьому випадку органи влади будуть зацікавлені в тому, щоб підвищувати якість своїх регулювань. З огляду на це є доцільним сконцентрувати зусилля на створенні такої системи, за якої хиби законодавства не підвищуватимуть ризики бізнесу і, що важливо, йтимуть на користь підприємців, а не органів влади. Для цього необхідно забезпечити:
- поширення принципу “конфлікт інтересів”, який встановлений для відносин між податковими органами і платниками податків15, на всі сфери правових відносин за участі суб’єктів господарювання;
- поширення принципу презумпції невинуватості на всі сфери правових відносин – якщо суб’єкт господарювання заперечує факт порушення, санкції не повинні застосовуватися доти, доки суперечку між органом влади та суб’єктом господарювання не буде вирішено в адміністративному чи судовому порядку;
- встановлення чітких правил визначення “нормативної чинності” актів законодавства (визначення того акту з кількох, положення якого мають пріоритет) залежно від органу, що його видав (ухвалив), дати ухвалення, сфери регулювання тощо;
- встановлення чітких правил застосування нормативно-правових актів (передусім судами), якщо вони суперечать один одному, або видані з перевищенням повноважень, або не відповідають державній політиці в певній сфері тощо.
7.6«Стандартизація» нормативно-правових актів і процесу їх розробки
Встановлення чітких стандартів (вимог) до текстів нормативно-правових актів (передусім до законів) і процедур їх підготовки16, а також контроль за дотриманням цих стандартів повинен стати одним з обов’язкових елементів державної регуляторної політики. Якщо ігнорування цих стандартів розробниковм проекту регуляторного акта буде визначено підставою для непогодження проекту Держпідприємництвом України, це має стати стимулом додержання встановлених вимог.
7.7Покладення на органи влади відповідальності за результати їхньої регуляторної діяльності
Судова практика щодо призупинення або ж скасування тих регуляторних актів, що суперечать принципам державної регуляторної політики, допоможе створити дану систему відповідальності. Таким чином можна забезпечити позитивний громадський моніторинг регуляторних органів, а також взаємодію з ними. Також фізичним та юридичним особам має бути надана можливість звертатися із судовими позовами до органів державної влади та місцевого самоврядування, що прийняли певне регулювання, про відшкодування збитків, завданих внаслідок дії цього регулювання.
7.8Покращення вмінь та навичок посадових осіб щодо реалізації вимог Закону
Слід забезпечити регулярне підвищення кваліфікації посадових осіб, що здійснюють розробку проектів регуляторних актів, а також перегляд регуляторних актів (особливо у регіонах). З цією метою слід17:
- сприяти збільшенню обсягу освітніх, консультаційних та інформаційних послуг з цієї тематики, в тому числі наданих неурядовими організаціями;
- регулярно проводити навчання, семінари для державних службовців;
- в повній мірі забезпечити органи влади і місцевого самоврядування методичною літературою з питань регуляторної політики.
При цьому відповідні навчальні й тренінгові програми повинні бути спрямовані не тільки на представників влади, а й на фахівців неурядових громадських організацій, а також представників бізнесу.
7.9Вдосконалення інституційної системи, яка забезпечує реалізацію державної регуляторної політики
У зв’язку з тим, що повноваження з питань реалізації державної регуляторної політики покладені на відділи, управління економіки райдержадміністрацій та міськвиконкомів, у яких регуляторна діяльність не основна робота, доцільно було б ввести додаткову одиницю, яка б займалася тільки регуляторною політикою.