Усунення адміністративних бар’єрів та покращення державної регуляторної політики в Україні

Вид материала

Содержание

1.Симптоми проблем
2.Проблеми, що знижують ефективність державної регуляторної політики
2.2Відсутність аналізу ефективності впроваджуваних регуляторних змін
2.3Недостатність зусиль щодо впровадження регуляторних актів
2.4Відсутність відповідальності за прийняті регуляторні рішення
2.5Відсутність фінансування

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1.Симптоми проблем

На реалізацію запропонованих Президентом України ініціатив щодо лібералізації підприємницької діяльності^¹ впродовж червня-жовтня 2005 року в Україні було проведено прискорений перегляд регуляторних актів за принципом «гільйотини», коли акти, що не відповідають принципам регуляторної політики, скасовуються. В результаті аналізу виявилося, що 55,5% регуляторних актів, прийнятих органами виконавчої влади України, не відповідають принципам державної регуляторної політики^². Тобто кожен другий акт органів виконавчої влади, що стосується питань діяльності підприємців, є недоцільним, неадекватним, неефективним та/або незбалансованим.

Результати моніторингу виконання центральними органами виконавчої влади та обласними державними адміністраціями вимог законодавства про державну регуляторну політику, що проводився Інститутом конкурентного суспільства протягом 2004-2005 років, дозволили дійти однозначних висновків про те, що в цей час виконання органами виконавчої влади вимог Закону було вибірковим, хаотичним та спотвореним.

Задля невиконання вимог Закону органи виконавчої влади застосовували ряд «прийомів», які створювали ілюзію виконання реалізації принципів регуляторної політики:

1) Оприлюднення проектів регуляторних актів не супроводжувалось аналізом регуляторного впливу (у кращому випадку замість АРВ оприлюднювались пояснювальні записки);

2) Обов’язкова інформація на офіційних Інтернет-сайтах органів виконавчої влади носила неповний характер (в тому числі штучно обмежувалася кількість оприлюднених проектів);

3) При оприлюдненні інформації на офіційних Інтернет-сайтах застосовувались штучні перешкоди, які утруднювали пошук необхідної інформації або робили цей пошук взагалі неможливим;

4) Проекти регуляторних актів розглядалися і затверджувалися керівниками органів виконавчої влади з порушенням визначеного Законом терміну на обговорення^³.

З часом стан виконання вимог Закону покращується (за деякими оцінками, формальне виконання його вимог сьогодні сягає 70-75%). Однак при цьому виконання вимог Закону перейшло до фази перекручення та неповного виконання. Так, у 2006 році органи виконавчої влади забезпечували виконання більшості норм Закону (але не всіх!) за формою, але не за суттю. Ознаки цього можна зустріти майже в кожному з документів, які органи влади готують на виконання Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Зокрема, в багатьох аналізах регуляторного впливу можна спостерігати відсутність:

чіткого визначення проблеми, на вирішення якої спрямовано регуляторний акт;
чіткого визначення цілей державного регулювання;
визначення альтернативних способів вирішення проблеми (крім статус-кво);
реального розрахунку вигод та витрат, які виникають внаслідок дії регулювання;
придатних для вимірювання індикаторів досягнення регулюванням своїх цілей.

Зрештою, в ході проведення в 2005 році прискореного перегляду регуляторних актів на відповідність принципам державної регуляторної політики також мала місце імітація застосування цих принципів на практиці: за наявною інформацією, органи виконавчої влади часто скасовували регуляторні акти, які на той момент вже не відповідали законодавству вищого рівня або вже були застарілими і не застосовувалися (скасування таких актів є обов’язком регуляторних актів поза вимогами Закону).

Ці та інші дані є свідченням того, що рівень ефективності державної регуляторної політики є нижчим, ніж очікувалося.

2.Проблеми, що знижують ефективність державної регуляторної політики

2.1Недодержання принципу системного підходу до здійснення державної регуляторної політики

В Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», порівняно з попереднім досвідом України в царині дерегулювання та вдосконалення якості регулювання, встановлений по суті замкнений цикл внутрішньої і зовнішньої експертизи регулювання на всіх етапах його «життя» – від ініціювання до скасування. Також в Законі закладені механізми координації регуляторної діяльності в системі виконавчої влади та балансу стримувань та противаг в регуляторній діяльності органів місцевого самоврядування. Нарешті, своєрідним двигуном державної регуляторної політики має бути зовнішній громадський примус щодо органів влади діяти відповідно до принципів цієї політики як в змістовному, так і в процедурному аспектах.

Проте, системний підхід до провадження регуляторної політики на практиці переважно не додержується. Постійне проведення відстеження результативності регуляторних актів та їх перегляду за результатами цього аналізу є, скоріше, винятком, аніж правилом. Практика регуляторної діяльності у системі місцевого самоврядування не змогла виробити механізму її координації^⁴, внаслідок чого навіть формальне виконання вимог Закону органами місцевого самоврядування не досягає рівня органів виконавчої влади. Проте головною проблемою є те, що закладені в самому Законі процедурні запобіжники щодо невиконання чи порушення вимог Закону, які б змусили органи влади діяти у відповідності з ним, в переважній більшості випадків не спрацьовують через незнання, невміння чи небажання представників бізнес-громадськості користуватися цими запобіжниками.

2.2Відсутність аналізу ефективності впроваджуваних регуляторних змін

До того, як запроваджувати або змінювати правила гри в бізнесі, органи державної влади ґрунтовно не аналізують наслідків таких змін. Що стосується досвіду інших країн у регулюванні економіки, то в переважній більшості випадків він або не використовується, або не пристосовується саме до умов провадження бізнесу в Україні та загальних вітчизняних соціальних практик. Тому часто обирається не найбільш оптимальний варіант вирішення тієї чи іншої проблеми, внаслідок чого виникає потреба у негайному внесенні змін та доповнень до відповідного регуляторного акта.

На наявність такої проблеми вказують не тільки представники бізнесу і громадськості, а й представники органів влади (див. додаток 2).

2.3Недостатність зусиль щодо впровадження регуляторних актів

При запровадженні того чи іншого регулювання органи державної влади досить рідко аналізують реалістичність та вартість запропонованого механізму адміністрування цього регулювання. Як наслідок, впровадження регуляторних актів на практиці часто перетворюється на процедури, що є тривалими та дорогими як для бізнесу, так і для бюджету. Відсутність уваги до розбудови інфраструктури для підтримки дії певних регулювань, як-от різноманітних реєстрів, кадастрів, інформаційних мереж, експертних інституцій тощо, нерідко призводить до низької ефективності цих регулювань. Крім того, прийняті регулювання часто не виконуються, оскільки немає належного механізму контролю за їх дотриманням. Як правило, в середньостроковому періоді напрацьовуються не механізм виконання прийнятого закону, а заміна його новим, таким же невиконуваним законом.

2.4Відсутність відповідальності за прийняті регуляторні рішення

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності за надмірне втручання в підприємницьку діяльність, навіть у тому випадку, коли відповідне регулювання буде визнано таким, що не відповідає принципам державної регуляторної політики і скасоване.

На цей факт вказують представники бізнесу і громадськості з різних регіонів. Зокрема, на публічних обговореннях, серед головних проблем представники бізнесу і громадськості називали:

відсутність відповідальності органів влади за прийняття регуляторних актів, що заважають здійсненню підприємницької діяльності (див. Додаток 2, відповіді представників бізнесу і НО міста Житомир);
відсутність відповідальності за невиконання Закону України «Про засади державної регуляторної політики…» (див. Додаток 2, відповіді представників бізнесу і НО міста Чернігів).

2.5Відсутність фінансування

Виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» неможливе без фінансування відповідних заходів (зокрема, з оприлюднення регуляторних актів). Однак на сьогоднішній день органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не передбачають в районних, міських програмах розвитку малого підприємництва чи в місцевих бюджетах відповідного фінансування заходів по забезпеченню дотримання вимог Закону про державну регуляторну політику.

Blog