Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Довбня В.В. Деякі аспекти психологічного забезпечення силових структур, можливі шляхи його покращення

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Довбня В.В.

Деякі аспекти психологічного забезпечення силових структур, можливі шляхи його покращення

Географічне, геополітичне, геоекономічне положення України у Європі є унікальним. З одного боку це створює як сприятливі умови у розвитку України, а з другої сторони може спричинити виникненню конфліктно небезпечних ситуацій зумовлених значною кількістю внутрішніх і зовнішніх загроз. Кризові ситуації можуть бути спричинені політичними, економічними, соціальними конфліктами, стихійними лихами спільними для всіх (природного та техногенного характеру) а також індивідуально пережитими трагедіями (втратами рідних, аваріями, злочинами).

Визначення близькі за смислом «криза», «кризові явища» тощо широко використовуються в чинному законодавстві, наприклад, у статтях 3 та 4 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» щодо координації «…в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України». У Законі України «Про основи національної безпеки України» застосовуються поняття «демографічна та соціальна кризи», у рішеннях уряду – «кризові ситуації», «кризи та кризові явища» – в економіці, енергетиці, фінансовій сфері тощо.

Високій рівень небезпеки, загроза життю та матеріальним цінностям, стан невпевненості, можлива втрата контролю над ситуацією є характерними рисами кризової ситуації.

Державні органи у найкоротші терміни повинні максимально мінімізувати, спричинені цими ситуаціями, наслідки та розміри потенційної шкоди. У подоланні кризових явищ в державі створенні відповідні структури і одною із них є внутрішні війська МВС України.

Спіцефічні функції що виконують внутрішні війська МВС України такі як: участь у припиненні масових заворушень у тому числі і у виправно – трудових установах; пошуку і затримання озброєних злочинців; виконання завдань у обмеженому просторі зі спецконтингентом при конвоюванні та їх охороні під час судових процесів, супроводження спеціальних вантажів з ядерними матеріалами, надання допомоги місцевим органам та населенню під час техногенних аварій та природних катаклізмів у державі, пов’язанні з високим рівнем ризику для життя та здоров’я, великим морального та фізичного навантаження на особовий склад військ.

За таких умов успіх діяльності залежить не тільки від професійних навичок військовослужбовців, але і від індивідуальних якостей особистості. На передній план виходять такі як спроможність витримувати високі навантаження та спроможність до швидкого відновлення функцій професійної діяльності.

Ми є свідками того що сьогодні у світі важливу роль у забезпеченні національної безпеки держав відіграє інформаційна революція.

Аналіз всіх війн та збройних конфліктах, що були розв’язані після другої світової війни, показує широке застосування протиборчими сторонами інформаційно-психологічного впливу як на свідомість ворогуючої сторони так і на думку світової спільноти.

Прості спостереження показують як інтересах інформаційної складової у боротьбі використовуються найсучасніші досягнення науки и техніки, розробляються та застосовуються нові сценарії, легенди, способи, сили, засоби, комплекси і системи цілеспрямованого та високоефективного впливу на психіку и поведінку населення окремих країн, військовослужбовців, правоохоронців та всієї світової спільноти.

Інформація, чи її недостатність як і її відсутність впливають практично на всі психічні процеси, а при довгостроковому впливу і на психічні якості людей, їх морально-психологічний стан, поведінку і поступки.

У сучасному світі, політичні фальсифікатори інформації захватують глобальні засоби масової інформації, свідомо формують і нав’язують людству, супротив їх бажання і волі, нові, дуже часто необґрунтовані матеріальні потреби, які розбещують і калічать фізичне и духовне здоров’я.

Можливості цілеспрямованого інформаційного та психологічного впливу на свідомість, психіку, мораль людини, або групи людей, суспільства, постійно зростають та розширяються. У першу чергу цей вплив направлений на тих хто забезпечує зовнішню та внутрішню безпеку держави.

Кризові явища соціально-економічного і духовного характеру, складна, часто суперечлива суспільно-політична, оперативно-криміногенна, інформаційна, морально-психологічна обстановка у районах дислокації військ і сил, та у населених пунктах де виконуються завдання сприяють розповсюдженню негативної інформації, деморалізує, підриває стосунки між військовослужбовцями, втягують їх та членів сімей у політичне протистояння, негативно впливають на морально-психологічний стан, що у свою чергу веде до зниження бойової готовності та спроможності виконувати службово-бойові завдання з’єднань, частин та підрозділів.

Наслідком психологічного та інформаційного впливу фізичного навантаженням у військовослужбовців ВВ МВС України у зоні виконання завдань виникає стрес.

Канадський фізіолог Г.Селье в 1936 році ввів поняття «стрес» при описуванні адаптаційного синдрому: «Стрес – стан психічного напруження, що виникає у людини у процесі діяльності у найбільш складних умовах як у повсякденні діяльності, так і у особливих умовах...».

Стрес є наслідком, такого стану організму, який виникає у наслідок важкого напруження особистості, близького до межі опору, чи перевищує цю межу. Як правило стрес виникає під впливом відчуття загрози.

Отже стрес буде прямо впливати на психологічний стан військовослужбовців. Необхідно визначити стресові фактори які будуть значно впливати на психологічний стан військовослужбовців: реальна і постійна загроза загибелі, поранення, травмування, хвороби – як по відношенні до себе, так і товаришів; порушення біологічного ритму сну (необхідність здійснення цілодобової охорони); постійні труднощі у биту; слабка інформованість особового складу про фактичне положення справ і оперативної обстановки в регіоні; недостатнє забезпечення (продуктами, технікою, зброєю, боєприпасами); неадекватно низька заробітна платня важкої і небезпечної служби; знаходження в умовах ворожо налаштованого оточення, чужої мови, чужої культури, чужих традицій; напруженість у відношеннях з місцевою громадою та представниками влади; постійна напруженість у зв’язку з ідентифікацією оточуючих: свій-чужий і як результат – постійна, підозрілість, категоричність у спілкуванні, надлишкова жорстокість; слабкий рівень взаємодії з іншими силовими структурами.

Вагомого значення у критичних ситуаціях набуває інформаційно-психологічний вплив на керівний склад, від якого залежить швидкість та адекватність прийняття важливих рішень.

Фактори, що сприяють виникненню емоційного стресу у керівників у критичних ситуаціях можуть бути розділені на три групи: інформаційна; задачі які необхідно виконати у критичній ситуації; умови у яких приймається рішення.

Такими факторами можуть бути через мірність чи недостатність інформації та її протиріччя, невизначеність вимог, критичні обставини ризики та відповідальність при прийнятті рішення.

Дослідження американських вчених допомогли виявити низку основних спіцефічних реакцій керівника на стрес, які приводять до негативного впливу на процес прийняття рішення:

1. зосередження уваги тільки на одному варіанті, а не враховувати альтернативи;
   
2. спрощений підхід до дій протидіючої сторони;
   
3. втома на протязі довготривалого періоду, що приводить до проявів таких якостей як підозра, ворожість, параноя;
   
4. обмеження часу на прийняття рішення, що може привести до втрати уваги над загрозливою ситуацією, до неправильної оцінки майбутніх наслідків;
   
5. по мірі накопичення стресу керівник з метою збереження самооцінки, робить спроби вийти із складної ситуації, або зменшити для себе відповідальність за свої рішення;
   
6. вибір для консультацій тільки тих помічників (фахівців), що підтримують його особисту позицію, що у свою чергу обмежує інформацію необхідну для прийняття рішення [2].
   

Під цілеспрямованим інформаційним та психологічним тиском руйнується мораль та психіка населення у тому числі і представників силових структур.

Накопичення цих та подібних факторів психічного навантаження військовослужбовців ВВ при виконанні СБД в зоні кризової (конфліктної) ситуації, безпосередня участь у збройних сутичках може призводити до появи службової психотравми .

По досвіду участі силових структур Російської федерації у зоні збройного конфлікту показує, що для зменшення бойової психотравми здійснювались наступні заходи:

• відряджений до зони збройного конфлікту особовий склад розташувати компактно, з відповідною охороною. Створення більш дрібних груп з різними місцями дислокації зводилось до мінімуму. Якщо це було неможливо, то як можна частіше ці групи повинні відвідувати керівники, психолог;
  
• раннє активне виявлення осіб з можливим розвитком дезадаптивних реакцій або особистої декомпенсації;
  
• обов'язковий зв'язок з «Великою землею», з родичами, регулярне інформування особового складу про становище в регіоні;
  
• командир, заступник по роботі з особовим складом, психолог мають проводити постійну роботу по налагодженню добросусідських зв'язків з місцевими жителями;
  
• всебічна підтримка авторитету командира;
  
• в період оперативного спокою (до речі є одним з найбільш складних періодів), після нетривалого відпочинку, організувати розумну зайнятість особового складу, приділити увагу дозвіллю, фізичним тренуванням, загально-інформаційним заняттям.
  

На етапі психологічної роботи з військовослужбовцями після повернення до постійного місця дислокації основними напрямками роботи психологів на цьому етапі є:

• психодіагностика загального психологічного стану особового складу, який повернувся з відрядження;
  
• соціально-психологічні дослідження стану морально-психологічного клімату в колективі;
  
• реабілітаційні заходи із співробітниками, у яких виявлено ознаки ПТСР;
  
• психологічне консультування співробітників з актуальних особистісним і сімейних проблем [1].
  

У зв’язку зі складним та спіцефічним спектром завдань, що вирішуються військовослужбовцями ВВ МВС України, виникає необхідність психологічного забезпечення їх службово-бойової діяльності (СБД).

В цілому психологічне забезпечення СБД у ВВ МВС України можна представити заходами , які з організаційної точки зору можна розподілити на три етапи:

Перший етап – психологічна підготовка до роботи в екстремальних умовах.

Другий етап –включає заходи щодо психологічного супроводу особового складу в ході виконання службово-бойових завдань.

Третій етап – психологічна робота з військовослужбовцями після виконання завдань.

На кожному з трьох етапів психологічного забезпечення діяльності військовослужбовців, що виконують завдання в екстремальних умовах, використовуються різні організаційні, методичні підходи та специфічна діяльність психологів.

Дана схема організації психологічного забезпечення передбачає комплексність, системність і ефективність заходів, спрямованих на формування підтримку і відновлення здатності військовослужбовців виконувати службово-бойові завдання.

Для нейтралізації цих процесів та мінімізації їхнього впливу на особовий склад силових структур необхідно створити спеціальні умови які направлені на забезпечення психологічної стійкості та вироблення психологічного імунітету їхніх працівників, загартованості колективів.

У зв’язку з вище розглянутим стає явним те, що проблема психологічного захисту потребує досліджень у наукових установах силових структур.

Така якість особистості, як психологічна стійкість повинна формуватись у ході підготовки у навчальних закладах.

Для розвитку стресостійкості курсантів виникає необхідність розробки моделей навчально-тренувальних занять, що у свою чергу потребує модернізації підготовки у профільних закладах освіти до дій в особливих умовах.

З метою підвищення рівня стресостійкості, актуальним є питання розробки та застосування модифікованої спеціальної програми фізичної підготовки.

Програма повинна мати психологічне наповнення з елементами тактико-спеціальної підготовки з відповідним концентрованим навчально-тренувальним навантаженням.

Існує нагальна потреба розробки моделей підготовки військовослужбовців які повинні забезпечувати формування психологічної стійкості у особового складу в умовах кризових ситуацій.

Також необхідно переглянути методику оцінки професійного та психологічного стану особового складу під впливом факторів ризику, окрім традиційних методів, є доцільним використання найбільш сучасної технології, до яких належить компютерізована автоматизована система оцінки факторів ризику і аналізу їх впливу на особистість. Така система використовує композицію «традиційного» інтерв’ю на основі спеціалізованого опитувального посібника і передову технологію голосового аналізу.

Література.

1. Топчий С.С. Главное - сберечь людей. army.lv/ru/glavnoe – sberech-lyudey/402/483
   
2. Фисенко П.И. Личносно-психологические источники опасностей в обществе и психологические аспекти национально-государственной безопасности. – М.,1994.
   
3. Грачев Г.В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и возможности психологической защиты. – М.: РАГС, 1998.
   
4. Столяренко А.М. Экстремальная психопедагогика: учеб. пособие для вузов / Столяренко А.М. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 607 с.
   
5. Порфирьев Б.Н. Управление безопасностью в природно-техногенной сфере на основе концепции риска / Порфирьев Б.Н. // Управление риском. – 2002.