Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Гіренко С.П. Конфліктологічна культура правоохоронців як чинник їх психологічної безпеки До особистісніх чинників належать

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Гіренко С.П.

Конфліктологічна культура правоохоронців як чинник їх психологічної безпеки

Актуальність проблеми формування конфліктологічної культури працівників правоохоронних органів, курсантів та слухачів вищих навчальних закладів МВС сьогодні, на наш погляд, зумовлена потребами докорінної зміни відношення суспільства до міліції, підвищення рівня поваги та довіри, в першу чергу за рахунок підвищення рівня професіоналізму та соціально-психологічної компетентності. На жаль, зміст професійної освіти працівників практично усіх підрозділів ОВС(крім практичних психологів та соціологів) лише номінально включає психолого-педагогічну та конфліктологічну складову у вигляді дисциплін «Психологія» (28 аудиторних годин) та «Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС» (36 аудиторних годин). Цього явно недостатньо для успішного засвоєння психологічних та конфліктологічних знань, необхідних у повсякденній професійній діяльності, для формування особистісно-кваліфікаційних характеристик, що забезпечують значні позитивні зміни у ставленні громадян до правоохоронців, їх соціальному статусі. Відродження поваги та довіри з боку суспільства може відбутися як наслідок реформації органів внутрішніх справ в напрямку конструктивної взаємодії з населенням підвищення морально-етичних якостей працівників, подолання байдужості та конфліктності по відношенню до населення.

Процес формування професійно-психологічної та конфліктологічної культури працівників правоохоронної сфери супроводжується значними змінами в їх особистісних якостях – характері, спрямованості та здібностях. Зміни відбуваються в когнітивній, мотиваційній, комунікативній, емоційно-вольовий та поведінковий сферах.

Аналіз наукових публікацій з проблем професійної компетентності працівників ОВС дає підстави автору зробити висновок, що проблема конфліктологічної культури правоохоронців сьогодні залишається недостатньо розглянутою. Досить рідко зустрічаються дослідження педагогічних умов та технологій формування психологічної, конфліктологічної та педагогічної складової професійної культури у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ.

Теоретико-методологічні засади професійної культури фахівця у навчальному процесі, зміст та складові соціальної конфліктологічної компетентності особистості, методи та умови подолання, профілактики міжособистих протиріч визначаються у працях А.Анцупова, О.Бандурки, О.Бодальова, І.Ващенко, А.Деркач, Є.Зеєра, І.Зимньої, Е.Клімова, Н.Левітова, Л.Нечепоренко, І.Родигіної, Л.Петровської, М.Пірен, Н.Самсонової, В.Шадрікова та інших дослідників.

Метою нашої роботи є загальна характеристика конфліктологічної культури працівників ОВС як чинника, що впливає на психологічну безпеку особистості, аналіз педагогічних умов її формування у вищих навчальних закладах.

До шляхів підвищення психологічної безпеки особистості в конфліктних або складних ситуаціях міжособистісної взаємодії (конфліктологічний аспект) нами віднесені наступні:

1. Формування конфліктологічної культури особистості.

Необхідність формування конфліктологічної культури суб’єктів нашого суспільства зумовлена потребами суспільства в гармонізації відношень між окремими людьми, групами, об'єднаннями, державами і багатьма іншими різноманітними структурними елементами, між якими можуть виникнути і виникають гострі розбіжності, суперечки, конфлікти і війни. Невирішені протиріччя загострюються, створюючи конфлікти, в яких страждають, або навіть гинуть люди. Жертвами світових конфліктів стали та продовжують ставати сотні мільйонів людей по всьому світу. Динаміка конфліктних стосунків на різних рівнях набирає обертів кожного року.

Результати опитування курсантів 2-4 курсів різних спеціальностей та навчально-наукових інститутів свідчать про те, що близько 92% респондентів відносять майбутню професійну діяльність до «конфліктонебезпечної» за змістом. Причинами цього називаються: характер та специфіка професії (боротьба зі злочинністю), постійне психофізіологічне, емоційне та фізичне напруження, система статутних відносин та постійна відмова від реалізації особистих бажань заради служби, необхідність часто «тримати при собі» власну думку та точно виконувати накази керівництва та ін. Це свідчить про усвідомлення майбутніми правоохоронцями складностей майбутньої роботи, частину з яких вони переживають вже зараз.

Конфлікти несуть небезпеку не тільки через протидію досягненню нами власної мети. Гострі протиріччя створюють обставини, за яких їх учасники відчувають деструктивні для власного психічного здоров`я емоційні стани та почуття, руйнують стосунки, довіру, а нерідко, кар’єру. Наслідком невирішених конфліктів є невротичні стани особистості, мотиваційні та ціннісні кризи.

Поняття «культура» визначає людину, узяту з погляду її загальності, є найважливішою стороною відтвореної нею діяльності, вчинків, спрямованої на суспільство, оточуючих людей. Тому вищезазначені чинники повинні розглядатися не окремо, а тільки в сукупності, взаємопов’язано.

Під конфліктологічною культурою ми розуміємо динамічну сукупність стійких індивідуальних особистісних компонентів, які проявляються на фізіологічному, нервово-психічному, емоційно-вольовому, комунікативному, поведінковому рівнях; виражаються в ставленні до проблемних та важких ситуацій взаємодії особистості з іншими, організують її реакції та поведінку в конфліктах, і з рештою, спрямовані на їх розв’язання та попередження. Зазначені компоненти впливають на процес та наслідки міжособистісної взаємодії з близькими, колегами по роботі, керівництвом та підлеглими, формування та досягнення власних цілей, мотивацію, самооцінку. Забезпечуючи цілісність та послідовність формування людини у різні вікові періоди, конфліктологічна культура впливає на не тільки на комунікативні здібності, а й формує внутрішню здатність реагувати певним чином на конфлікти, що періодично виникають. Таким чином корегується готовність реагувати на конфліктні ситуації (фрустраційна установка), зокрема на професійну діяльність.

На нашу думку, конфліктологічна культура містить в собі більше варіантів можливостей формування особистістю соціальних відносин (організаційних, сімейних, внутрішньогрупових), забезпечує поєднання конструктивної та раціональної поведінки суб’єктів в конфлікті, життєвого досвіду та особистої мотивації. Її формування базується на принципах всебічного розвитку особистості людини, гармонійних стосунків людини та суспільства, взаємоповаги та порозуміння – як необхідних умов для співпраці.

2. Підвищення рівня практичної професійної психологічної та конфліктологічної компетенції вже працюючих працівників міліції, а особливо – когнітивного, комунікативного, емоційно-вольового та діяльнісного (поведінкового) компонентів.

На нашу думку, основу для формування професійної компетентності працівників міліції становлять саме професійне та педагогічне середовище, в яких відбувається придбання та корекція психолого-педагогічних та конфліктологічних знань майбутніх та працюючих правоохоронців. Зміст освіти працівників міліції, будь то слідчий, працівник ДАІ, громадської безпеки або кримінального розшуку, повинен включати достатню кількість дисциплін психолого-педагогічного та конфліктологічного напрямів, які формують когнітивну основу фахової компетентності. В значній мірі саме від цієї компетентності залежить рівень психологічної безпеки людини в різних складних ситуаціях взаємодії, адже ситуативно специфіка роботи працівників міліції впевнено відноситься до стресо та конфліктонебезпечних. Як наслідок постійного психоемоційного напруження, невирішених внутрішніх та міжособистісних конфліктних ситуацій у значної кількості працівників згодом підвищується рівень особистісної тривожності, конфліктності, агресивності, з`являються неврози, бажання змінити роботу, змінюється мотивація до служби та виконання обов’язків. Але навчальні плани підготовки фахівців вищезазначених напрямів в більшості містять невелику кількість годин за дисциплінами психологічного та конфліктологічного напрямку.

Останнім часом з’явились позитивні зрушення в цьому напрямку. Навчальні плани магістрів («Правоохоронна діяльність»), що навчаються у Харківському національному університеті внутрішніх справ(надалі ХНУВС) включають дисципліну «Управління конфліктами в ОВС». Також, до планів підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу та атестованих працівників інших підрозділів ХНУВС включені дисципліни конфліктологічного, та психолого-педагогічного циклу, а саме: «Технології розв’язання конфліктів у вищому навчальному закладі», «Використання новітніх педагогічних технологій у навчальному процесі», «Сучасна педагогічна психологія у ВНЗ» та ін.

Згідно результатів нашого дослідження, чинники, які, на думку курсантів та працівників ОВС впливають на рівень психологічної безпеки правоохоронців, умовно можна розділити на дві групи (особистісних та соціальних):

До особистісніх чинників належать:

• рівень конфліктостійкості (здатність стримувати безпосередні конфліктні імпульси, контролювати власний конфліктний стан в ситуації дестабілізації міжособистісних стосунків та внутрішньої кризи);
  
• самооцінка, самосприйняття;
  
• емоційний самоконтроль та відносна стабільність конфліктних ситуаціях;
  
• рівень особистісної конфліктності та агресивності;
  
• наявність читко виражених деструктивних установок у міжособистих стосунках, емоційні бар’єри у спілкуванні;
  
• досвід раціональної (конструктивної) поведінки в конфліктних ситуаціях;
  
• комунікативна та перцептивно-інтерактивна компетентність;
  
• толерантність-принциповість людини;
  
• гуманістична спрямованість та інвайроментальна культура;
  

До соціальних чинників (критеріїв) віднесені:

• рівень групової згуртованості колективу;
  
• показники групової конфліктності (умовно – це кількість конфліктів в групі за проміжок часу);
  
• наявність свідків та груп підтримки в конфліктних ситуаціях;
  
• групова думка щодо предмету конфлікту;
  
• наявність довготривалих невирішених конфліктів та конфронтації між окремими членами колективу.
  

Результати дослідження конфліктності та конфліктостійкості, стратегій конфліктної поведінки курсантів 1-4 курсів та працівників ОВС свідчать, що респонденти усіх груп мають середній рівень конфліктності (табл. 1).

Таблиця 1

Середньогрупові показники конфліктності та конфліктостійкості, стратегій конфліктної поведінки курсантів та працівників ОВС

Група	Особистіс-на конфлікт-ність	Стратегії конфліктної поведінки					Конфлікто-стійкість
		Супер- ництво	Співробіт-ництво	Компро-міс	Уникан-ня	Присто-сування
Курсанти (1 курс)	22 (середній)	27,2%	11,7%	21,5%	32,5%	33,7%	24 нижче серед-нього
Курсанти (4 курс)	24 (середній)	22,8%	16,0%	30,7%	26,9%	25,3%	32 середній
Праців-ники ОВС	19 (середній)	24,0%	17,5%	34,2%	18,0%	21,5%	39 Вище серед-нього

В групі працівників ОВС (стаж від 2 до 14 років) близько 14 % мають рівень конфліктності вище середнього та високий. Близько 18 % опитаних мають рівень конфліктності нижче середнього. Серед курсантів 1 курсу високий рівень конфліктності мають близько 10%, а низький – близько 17 %. В групі курсантів 4 курсу високий рівень конфліктності спостерігається у 16 %, а низький – близько 15%.

Нами спостерігається різниця середньо групових показників конфліктостійкості між респондентами усіх груп. Курсанти 1 курсу переважно мають рівень конфліктостійкості нижче середнього, на відміну від працівників зі стажем, рівень яких вище середнього.

Також потрібно відмітити той факт, що в групах з середнім та високим рівнем конфліктостійкості вищі показники мають такі стратегії конфліктної поведінки, як «компроміс» та» співробітництво», і навпаки, нижчими є показники «суперництва».

На нашу думку, високий рівень конфліктостійкості та конфліктологічної компетентності є основою, що забезпечує конструктивні наслідки протиріч та конфліктів, які виникають у професійній діяльності. Він уберігає особистість від руйнування своєї цілісності, невротичних станів, внутрішніх протиріч, надає впевненості. Також конфліктологічна компетентність є основою для раціональної поведінки суб’єктів в конфлікті, зберігає позитивні стосунки та працездатність особистості, колективу.