Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Кривенко О.В. Адміністративно-правове регулювання психологічної безпеки особового складу внутрішніх військ при кризових ситуація
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   64

Кривенко О.В.

Адміністративно-правове регулювання психологічної безпеки особового складу внутрішніх військ при кризових ситуаціях



Проголошення України демократичною, соціальною, правовою державою [1] вимагає від її керівництва вжиття реальних, результативних заходів щодо забезпечення прав і свобод як громадян України, так і співробітників та військовослужбовців правоохоронних органів, які забезпечують реалізацію вищезазначених прав і свобод. Проведення виборчої президентської 2009-2010 років компанії неминуче призведе до загострення політичної боротьби, проведення масових політичних акцій, прямого протистояння політичних сил, а можливо і до акцій громадської непокори.

Внутрішні війська МВС України є унікальним військовим формуванням держави, яке виконує службово-бойові завдання інтересах чотирнадцяти міністерств та відомств держави (Міністерство внутрішніх справ, Державна прикордонна служба України, Міністерство закордонних справ, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство промислової політики, Міністерство палива та енергетики, Міністерство юстиції, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Національна академія наук, Національне космічне агентство, НАЕК “Енергоатом”, Державний департамент з питань виконання покарань).

Завдання, що виконують військовослужбовці внутрішніх військ МВС України такі як: пошук і затримання озброєних злочинців; участь у припиненні масових заворушень у тому числі і у виправно – трудових установах Державного департаменту виконання покарань; виконання завдань при конвоюванні спецконтингенту, в тому числі засуджених до довічного ув’язнення та їх охорона під час судових процесів; супроводження спеціальних вантажів з ядерними матеріалами; надання допомоги місцевим органам та населенню під час техногенних аварій та природних катаклізмів у державі, пов’язанні з високим рівнем ризику для життя та здоров’я , великим моральним та психологічним навантаження на особовий склад підрозділів та частин.

При цьому, службово-бойова діяльність військовослужбовців насичена такими ситуаціями, які характеризуються наявністю факторів, що містять такий вплив на людей та їх діяльність, який називається екстремальними. Екстремальні (від латинського extremum – крайній, граничний, критичний) - це такі ситуації, які ставлять перед людиною великі труднощі, спонукають її до повного використання сил та можливостей щоб подолати їх, виконати поставлені завдання [2]. Такі фактори, як ненормований робочий день, постійний контакт з асоціальними (кримінальними) елементами, необхідність повної віддачі психічних і фізичних сил при виконанні завдань, знижують функціональні резерви організму, аж до їх повного вичерпання.

За таких умов успішне виконання службово-бойових завдань потребує не тільки високої професійної підготовленості військовослужбовців, а й спроможність витримувати значні психологічні навантаження та здатності до швидкого відновлення спроможності до виконання службово-бойових завдань.

Кризові явища соціально-економічного та політичного характеру, складна, часто суперечлива оперативно-криміногенна, інформаційна, морально-психологічна обстановка у районах виконання службово-бойових завдань, розповсюдження негативної, часто не правдивої інформації, стресові ситуації, в які не рідко потрапляють військовослужбовці військ, потребують посиленої психологічної підготовленості особового складу.

Слід зазначити, що належна організація психологічної підготовки військовослужбовців не можлива без якісного нормативно-правового регулювання діяльності органів військового управління та посадових осіб військових частин та підрозділів внутрішніх військ.

На наш погляд, зазначене регулювання повинно здійснитись шляхом підготовки та видання адміністративно-правових актів на наступних рівнях правового регулювання:
  • загальнодержавному – шляхом внесення доповнень до закону України „Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України” [3] – визначенням обов’язків командирів (начальників) щодо організації психологічної роботи, статусу та обов’язків психологів військових частин;
  • галузевому – шляхом затвердження наказом Міністра внутрішніх справ Керівництва з психологічної роботи в військових частинах внутрішніх військ МВС України з визначенням науково-методичного, матеріально-технічного, фінансового забезпечення психологічної роботи та організації підготовки (перепідготовки). Слід зазначити, що діючий наказ Міністра внутрішніх справ від 28.07.2004 №842 юридично відношення до внутрішніх військ немає [4];
  • регіональному рівні – шляхом визначення наказами командирів посадових обов’язків командування, командирів підрозділів, психологів військових частин з урахуванням специфіки виконання службово-бойових завдань даної частини.

Необхідно зазначити, що без відповідного нормативного врегулювання психологічної роботи у внутрішніх військах МВС України неможлива належна організація зазначеної роботи на належному рівні і, як наслідок, успішне виконання службово-бойових завдань.

Література.
  1. Конституція України. Ст.1 – Харків: Бурун Книга, 2006. – 72с.
  2. Адаев А.И. Оценка и прогноз психологической готовности сотрудников ОВД к деятельности в экстримальных ситуаціях / Адаев А.И. – СПб., 2004.
  3. Закон України „Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України”.
  4. Наказ Міністра внутрішніх справ від 28.07.2004 №842 „Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України”.