Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Лисичкіна І.О. Соціальний імідж правоохоронців: психологічний та комунікативний аспекти
Подобный материал:
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   64

Лисичкіна І.О.

Соціальний імідж правоохоронців: психологічний та комунікативний аспекти



Підвищена увага мовознавців до соціальних явищ і процесів: соціальної свідомості, соціального мислення, національного менталітету тощо зумовлюють поширеність міждисциплінарних досліджень на перетині лінгвістики, психології, соціології, антропології тощо.

Мета нашого дослідження полягає в окресленні психологічних та комунікативних стратегій формування соціального іміджу правоохоронців.

Конфлікти, комунікація, переговори, ораторське мистецтво залежать від їхньої відповідності соціальним процесам, і варіанти їх тлумачення можуть бути відкинуті, якщо їхні ознаки викликають сумніви у членів комунікативного співтовариства. Правила, які наказують, «що чим вважати», споконвічно позбавлені визначеності; вони постійно еволюціонують і вільно варіюють в залежності від соціальних процесів.

Викладені положення фактично створюють підґрунтя для осмислення іміджу взагалі, і соціального іміджу зокрема.

Передусім вони пояснюють його онтогенез: імідж формується в конкретному соціальному контексті. Із цього випливає, що й аналіз іміджу має ґрунтуватися на вивченні соціального контексту. Відгуки про діяльність галузі можна розглядати як елементи дискурсу, які формують її імідж. Реакція суб’єктів діяльності на відгуки має дискурсивні і недискурсивні форми вираження. Недискурсивна форма – це зміна в діяльності галузі, а дискурсивна – це комунікативні стратегії, які оприлюднюють відповідні зміни і зумовлюють модифікацію іміджевих уявлень.

Зважаючи на численність визначень іміджу у сучасній науковій парадигмі, зазначимо, що у цій роботі під іміджем розуміється цілісний, якісно визначений образ певного об’єкту, стійко існуючий та відтворюваний в масовій і/чи індивідуальній свідомості. Імідж виникає та коректується як результат сприймання інформації, що надходить із зовнішнього середовища про певний об’єкт через сітку діючих стереотипів [4, с.107].

Психологічність іміджу підкреслюється тим, що імідж визначається як особливий вид психічного образу-уявлення, яке характеризується програмованим емоційним відображенням певних бажаних характеристик людини (об’єкта), що проявляються в зовнішньому представленні, поведінці, спілкуванні [2, с.10].

Поняття «соціальний імідж» інтерпретується з урахуванням комплексу ознак: сутнісної, ідентифікуючої ознаки самого явища і тих чинників, які її зумовлюють. Отже, соціальний імідж – це сукупність уявлень про ціннісні якості соціальної групи, прошарку чи організації у представників цієї ж групи, прошарку, організації чи інших. Доцільність створення соціального іміджу обґрунтовується тим, що він є своєрідним способом зворотного зв’язку з об’єктом, на який спрямована діяльність галузі, заради якого здійснюється відповідна діяльність.

Імідж правоохоронців зумовлює ставлення цивільних до діяльності сил охорони правопорядку взагалі. У цьому аспекті іміджмейкінг є важливим компонентом процвітання в суспільстві, що також вимагає швидкого реагування на появу негативних повідомлень ЗМІ з метою розповсюдження альтернативної інформації.

Імідж правоохоронців, як і будь-якої організації та персоналу, має зовнішню форму (уніформа, манера поведінки) та внутрішній зміст, тобто провідну ідею, які мають бути взаємовідповідними, динамічно поєднаними та урівноваженими.

Імідж будь-якої організації може бути як позитивним, так і негативним. Основою позитивного іміджу є довіра до правоохоронних структур, відповідна стереотипізація їх сприймання. Негативний імідж проявляється у недовірі до правоохоронців та їхньої репутації. Наразі імідж правоохоронців України є негативним, чому сприяють повідомлення у ЗМІ про діяльність міліції та навіть окремі цикли репортажів на кшталт «Жерсть мундира»”, що транслювалися у межах передачі ТСН на каналі 1+1. У той час, як негативний імідж міліції потребує негайної корекції, імідж внутрішніх військ МВС України не є чітко сформованим у суспільстві взагалі, а отже першочерговим завданням постає власне формування позитивного іміджу цієї правоохоронної структури.

З точки зору психології доцільно виокремити таке коло стратегій формування іміджу правоохоронців, зокрема внутрішніх військ:
  1. Стратегія повтору, яка спирається на властивості людської пам’яті, оскільки добре запам’ятовується саме часто повторювана інформація.
  2. Стратегія безперервного посилення впливу, яка ґрунтується на підсиленні аргументованого й емоційного звернення на кшталт «ми працюємо тільки для вас», «ми оберігаємо вас» тощо. Доведено, що поступове нарощування впливу сприймається більш позитивно.
  3. Стратегія подвійного виклику, згідно з якою повідомлення сприймається не тільки й не стільки розумом, оскільки найважливішу роль відіграють підсвідомі психічні процеси, емоційна сфера психіки людини.

Формуванням комунікативного простору сучасного суспільства займається PR (Паблік рілейшнз), причому інтенція адресанта впливає на вибір комунікативної стратегії за тією метою, яку вони переслідують. За цією ознакою можна виділити наступні типові цілі комунікації:
    1. презентаційна – створення комунікативного простору і спосіб представлення цього комунікативного простору у середовищі комунікації;
    2. конвенційна – узгодження, укладання угоди в ситуації конфлікту або підтримка конвенції;
    3. конфліктна – виявлення розбіжностей учасників комунікації з тим, щоб створити конфлікт або розпалювання існуючого конфлікту;
    4. маніпулятивна – захоплення смислового простору комунікації з тим, щоб нав’язати учаснику комунікації свою комунікативну стратегію і, відповідно, своє бачення реальності [1, с.126].

Відповідно до цілей спілкування слід виділити чотири основних типи комунікативних стратегій формування іміджу правоохоронців: презентація, конфлікт, конвенція та маніпуляція. Допоміжними стратегіями виступають:
  • підтримка доброзичливого ставлення громадськості до діяльності правоохоронців з метою забезпечення нормального функціонування цих структур та розширення сфери впливу;
  • поліпшення порозуміння правоохоронних структур з усіма суб’єктами взаємодії;
  • створення «громадського обличчя» сил охорони правопорядку, збереження їхньої репутації;
  • розширення сфери впливу відповідних правоохоронних структур засобами пропаганди, соціальної реклами тощо;
  • виявлення та нейтралізація чуток або інших джерел непорозуміння;
  • формування корпоративної згуртованості, створення та підтримка у особового складу сил охорони правопорядку почуття відповідальності та зацікавленості у діяльності.

Таким чином, розгляд психологічного та комунікативного аспектів соціального іміджу правоохоронців свідчить, що вивчення соціального іміджу передбачає аналіз декількох аспектів і потребує використання комплексу методів дослідження: аналіз соціального контексту; аналіз успішності діяльності галузі (організації) за наявними результатами; виявлення еталонних уявлень соціуму про ціннісні якості представників діяльності відповідної галузі та значущості результатів (з використанням методу анкетування); встановлення оцінок, які дає громадська думка суб’єктам діяльності та її результатам (методи анкетування, аналіз мас-медійних джерел), а також самооцінки (метод анкетування); виявлення причин оцінки – позитивної чи негативної; розробка комунікативних стратегій корекції іміджу.

Окреслена проблематика досліджень комунікативної реалізації соціального іміджу правоохоронців є перспективною для подальшої розробки.

Література.

  1. Доцюк С.А. Коммуникативные стратегии модерируемых коммуникаций / Доцюк С.А. // Тезисы докладов на Международной научной конференции “Коммуникативные стратегии”. – Минск: МГЛУ, 2005. – С. 122-131.
  2. Дордукова О.В. Психологические характеристики имиджа российских предпринимателей: Автореф. дисс. ... канд. псих. наук: 19.00.05, 19.00.13 / Росс. Академия государственной службы при президенте РФ. – Москва, 2007. – 28 с.
  3. Мовна комунікація в діяльності сил охорони правопорядку: Теоретичні засади галузевої комунікації: Монографія / [За ред. д.філол.н, проф. Л.М.Пелепейченко]. – Х.: АВВ МВС України, 2009. – 272 с.
  4. Олянич А.В. Презентационная теория дискурса: Монографія / Олянич А.В. – М.: Гнозис, 2007. – 407 с.