Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Кузьмін Є.Л. Ступінь розробленості проблеми Мета статті Виклад основного матеріалу. Практичним значенням одержаних результатів є

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Кузьмін Є.Л.

Аналіз системи формування резистентності до страху та фобій у військовослужбовців ВВ МВС України

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку та реформування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі – ВВ МВС України) пріоритетного значення набувають завдання підтримання бойової та мобілізаційної готовності на такому рівні, який забезпечував би якісне виконання службово-бойових завдань у різних умовах обстановки, удосконалення системи навчання та подальше підвищення професійного рівня всіх категорій військовослужбовців, впровадження нових форм та методів роботи з особовим складом, зокрема, забезпечення психологічної надійності, як основи ефективної службово-бойової діяльності, зміцнення дисципліни та законності, формування і закріплення професійно важливих якостей.

Виходячи з основних положень правових норм, одним із ключових моментів формування у військовослужбовців ВВ МВС України опірності до негативних емоцій має стати науково обґрунтована система з виявлення, корекції та усунення страхів і фобій при виконанні службово-бойових завдань за призначенням.

Під резистентністю, ми розуміємо міру здатності чинити опір негативним або несприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляється в стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні військовослужбовці здатні чинити опір найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна поведінка злочинців), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають нездатними продовжувати виконувати свої обов'язки, хоча за звичайних умов з ними цього не буває, незважаючи на втому, на важкі умови служби.

Методична база, на якій ґрунтувались психологічний відбір та подальше супроводження військовослужбовців внутрішніх військ, виявилась слабкою, що тягнуло за собою невиправдану плинність кадрів, моральні, психологічні та матеріальні втрати.

Таким чином, актуальність теми зумовлена низкою науково-теоретичних і практичних чинників:

• відсутністю концептуальної моделі психологічного виявлення та супроводження військовослужбовців внутрішніх військ при виконанні службово-бойових завдань;
  
• недостатньою вивченістю психологічних засад формування страхів та фобій, агресивних проявів у військовослужбовців ВВ МВС України;
  

Вирішення цих проблем можливе за умов створення принципово нової інноваційної системи формування резистентності до страху та фобій у військовослужбовців ВВ МВС України.

Ступінь розробленості проблеми. Дана тема є новою для професійної діяльності внутрішніх військ. Як свідчить аналіз відповідної літератури вітчизняними та зарубіжними психологами здебільшого розглядаються психологічні аспекти страху та фобій, що виявляються у військових Збройних Сил України Радянського союзу (у мирний та воєнний час), у медиків, службовців Міністерства Надзвичайних Ситуацій, при стихійних лихах, катастрофах, а також при здійсненні харизматичних релігійних культових обрядів сектантськими групами.

Мета статті – аналіз системи формування резистентності до страху та фобій у військовослужбовців ВВ МВС України на основі методу емоційно-вольового тренування.

Виклад основного матеріалу. Військовослужбовці ВВ МВС України в більшій або меншій мірі схильні переживати можливість несприятливого розвитку подій в небезпечній або навіть екстремальній ситуації. Тому тривожність можна розглядати не тільки як актуальне переживання, але і як властивість характеру або границю особистості (Спілбергер, 1985). У зв’язку з цим, для здорової людини, деяка тривожна особистісна диспозиція і певний актуальний фон тривожності – це не тільки «енергетичне підживлення» активної поведінки в проблемних ситуаціях, але і потенційне джерело позитивного емоційного заряду. Можна навіть припустити, що саме стан тривожності є тим емоційним фоном, який сприяє прояву і фіксації моментів особистісного зростання.

Відомий психіатр Фон Гебсаттель свого часу писав із цього приводу: “Поза сумнівом, варто прагнути до життя без страху, але зовсім не очевидно, що варто прагнути до такого життя, з якого була б вигнана тривога. Свобода від тривоги є не що інше, як зворотна сторона майже повної втрати свободи взагалі.” [6] (V. Gebsattel, 1938 цитата по К. Ясперс, 1997).

Можливо, якщо і варто займатися профілактикою та корекцією адаптивних тривожних станів, проводити роботу по усуненню страхів, або навіть фобій, то не тільки і не стільки копіюючи і стримуючи їх від усіляких перехлестів, скільки зберігаючи і культивуючи ці перебування на деякому робочому рівні.

Після проведеного ряду досліджень цього питання, нами була розроблена система виявлення та усунення тривожних станів і страхів, як факторів, що впливають на виконання службово-бойових завдань.

Для психологічного супроводження та корекції негативних станів військовослужбовців, ми пропонуємо метод емоційно-вольового тренування (далі – ЕВТ), як метод психологічної саморегуляції здорової людини, направлений на підвищення його психофізіологічної надійності, збереження і зміцнення здоров'я, підвищення працездатності.

Від інших методів психічної саморегуляції ЕВТ відрізняється різносторонньою і глибокою дією на організм людини. У цю систему включено три види тренінгу: біологічний, психічний, соціальний.

Біологічний тренінг у свою чергу складається з 3-х частин: заспокійливої, мобілізуючої, відновлюючої. Заспокійлива частина включає 5 основних вправ І.Р. Шульца. Мобілізуюча частина ґрунтується на уявленні образів, що сприяють підвищенню тонусу симпатичної нервової системи (прохолода, притік сил і так далі). Відновлююча частина поєднує самонавіяння з самомасажем для усунення стомлення, а також базується на довільному розширенні кровоносних судин м'язів, що несуть головне навантаження.

Психічний тренінг полягає в потенціюванні нами важливіших для успішної діяльності військовослужбовця психічних властивостей, як емоційних, так і вольових. На цьому етапі виробляються здібності до довільного припинення тривоги, стабілізації відчуттів, спокої, виробленню стану впевненості.

Останнім етапом ЕВТ є соціально-психологічний тренінг, що полягає в засвоєнні і удосконаленні навиків спілкування, моделювання поведінки за допомогою сюжетних уявлень, відпрацювання ввідних на інструктивних заняттях та інструктажах методами рольової гри.

Зосередження уваги на фізіологічних і психічних процесах в організмі за допомогою аутогенного тренування, що включене до етапів ЕВТ, дозволяє ясніше відчути своє тіло, позу, стан окремих його частин, їх напруженість і розслаблення, ступінь внутрішнього комфорту, роботу серця, легенів, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів.

Метою комплексу вправ емоційно-вольового тренування є підвищення стійкості до екстремальних умов, концентрація уваги, зменшення емоційної напруги і оптимізація психологічного клімату.

В цьому відношенні, вправи емоційно-вольового тренування, повинні розглядатися як обов'язкова система підвищення психологічної надійності людини. Для досягнення основної мети тренувань, необхідно навчитися активно змінювати ритм дихання і перерозподіляти м'язовий тонус, вивчити прийоми спеціального самонавіяння, уміти користуватися отриманими навиками.

Вирішення цих завдань забезпечує досягнення найбільш оптимального стану і функціонування нервовою, дихальною і серцево-судинною системами, дає можливість керувати своїм емоційним станом, пригнічувати спалахи і роздратування, довільно створювати відчуття відпочинку і спокою, мобілізувати себе на виконання роботи.

Дослідження проводилось із підрозділом з конвоювання та екстрадиції підсудних (засуджених) військової частини 1141, у якому було відібрано 14 військовослужбовців із 75 чоловік. Воно показало, що даний метод ЕВТ є досить дієвим при поєднанні його з інструктивними та плановими заняттями з тактичної підготовки військ.

Для виявлення проявів тривоги, тривожності, страху, агресії застосовувалась наступна батарея методик:

• С ТЕСТ (опитувальник Леві В.Л.);
  
• методика діагностики стану агресії Басса-Даркі;
  
• методика вимірювання рівня тривожності Тейлора (адаптація Т.А. Немчинова);
  
• шкала самооцінки (Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна);
  
• інтегративний тест тривожності (ІТТ).
  

З таблиці 1 прослідковується зниження показників тривожності та тривоги після двох місяців проведення ЕВТ, які безпосередньо керують емоційною сферою військовослужбовця при виконанні службово-бойових завдань.

Показники інтегративного тесту тривожності з ситуативною та особистісною шкалами, вказують на зниження показників, а саме шкала ситуативних показників:

• емоційний дискомфорт – 9 балів з 77 попереднього тестування;
  
• астенічний компонент тривожності – 4 бали з 94 попереднього тестування;
  
• фобічний компонент – 15 балів з 67 попереднього тестування;
  
• тривожна оцінка перспективи – 41 бал з 93 попереднього тестування;
  
• соціальний захист – 39 балів з 81 попереднього тестування.
  

Шкала особистісних показників:

• емоційний дискомфорт – 67 балів з 89 попереднього тестування;
  
• астенічний компонент тривожності – 22 бали з 68 попереднього тестування;
  
• фобічний компонент – 33 балів з 63 попереднього тестування;
  
• тривожна оцінка перспективи – 56 бал з 105 попереднього тестування;
  
• соціальний захист – 61 балів з 81 попереднього тестування.
  

Ситуаційна та особистісна тривожність за методикою Спілбергера також вказують на зниження показників майже у 2-а рази.

Рівень тривожності за методикою Тейлора – 7 балів з 21 попереднього тестування.

До цих показників також слід віднести оцінки виконання бойової служби, як параметру успішності виконання службово-бойового завдання. Дана група на початку тестування отримувала в середньому 3,6 бала за п’ятибальною шкалою. Після проведення комплексу заходів емоційно-вольового тренування показники збільшились до 4,8 бала, що проявлялось також у впевненості дій, на всіх етапах вартової служби.

Показники рівню прояву агресії за методикою Басса-Даркі також знизились по деяким шкалам, що продемонстровано в табл. 1.

Цей параметр прослідковувався тому, що прояв агресії напряму залежить від відчуття страху та тривоги, як захисний механізм проти негативних емоцій.

Таблиця 1

Порівняльна таблиця даних, які отримані до і після проведення емоційно-вольового тренування на протязі 2-ох місяців у підрозділі з конвоювання та екстрадиції підсудних (засуджених) в/ч 1141

Інтегративний тест тривожності шкала СТ-С					Інтегративний тест тривожності шкала СТ-О					Тейлор	Спілбергер		Басса-Даркі
Емоційний дискомфорт (ЕД)	Астенічний компонент тривожності (АСТ)	Фобічний компонент (ФОБ)	Тривожна оцінка перспективи (ОП)	Соціальний захист (СЗ)	Емоційний дискомфорт (ЕД)	Астенічний компонент тривожності (АСТ)	Фобічний компонент (ФОБ)	Тривожна оцінка перспективи (ОП)	Соціальний захист (СЗ)	Рівень тривожності	Ситуаційна тривожність	Особистісна тривожність	Фізична агресія	Вербальна агресія	Невербальна агресія	Негативізм	Дратівливість	Підозрілість	Образа	Почуття провини
77	94	67	93	81	89	68	63	105	81	21	54	45	70	51	53	40	40	57	49	66
9	4	15	41	39	67	22	33	56	61	7	32	29	62	55	46	24	27	41	30	55

На нашу думку базисні страхи такі, як страх смерті, страх захворіти ВІЛ інфекцією або СНІДом, повинні бути у військовослужбовців військової служби за контрактом. Вони у деякій мірі будуть стримувати військовослужбовців від необдуманих вчинків та змусять обережніше поводитись на бойовій службі.

Для попередження та недопущення негативних наслідків, помилок при виконанні службово-бойових завдань велика роль повинна відводитись командирам всіх ступенів, заступникам командирів рот з виховної роботи та офіцерам (психологам) військових частин по проведенню роз’яснювальної роботи і комплексу заходів або методів супроводу службово-бойової діяльності військовослужбовців військової служби за контрактом.

Висновок. На основі проведеного дослідження, по-перше ми спробували обґрунтувати доцільність використання методу емоційно-вольового тренування для військовослужбовців військової служби за контрактом внутрішніх військ МВС України. По-друге створити систему з виявлення та корекції страхів і фобій на основі сучасних надбань психологічної науки.

Практичним значенням одержаних результатів є:

• підвищення психологічної стійкості (резистентності) військовослужбовців до страхів та фобій при виконанні службово-бойових завдань за призначенням;
  
• зниження рівня плинності кадрів серед військовослужбовців військової служби за контрактом ВВ МВС України;
  
• скорочення термінів адаптації до військової служби та виконання службово-бойових завдань після вводу в бойову службу;
  
• зменшення матеріальних, часових витрат та задіяності офіцерського (сержантського, старшинського) складу в процесі здійснення психологічного супроводу військовослужбовців;
  
• попередження та недопущення випадків самогубств, зривів служби серед особового складу військовослужбовців ВВ МВС України.
  

Література.

1. Ірхін Ю.Б. Психопрофілактична робота з персоналом органів внутрішніх справ. Навчальний посібник / Ірхін Ю.Б. – К.:РВЦ НАВСУ, Київський юридичний інститут, 2005. – 148 с.
   
2. Караяни А.Г. Прикладная военная психология / Караяни А.Г., Сыромятников И.В. – СПб.: Питер, 2006. – 480 с.
   
3. Лефтеров В.О. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: Монографія / Лефтеров В.О., Тімченко О.В. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. – 324 с.
   
4. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методика и тесты. Учебное пособие / Райгородский Д.Я. – Самара: Издательский Дом «БАХРАМ-М», 2002. – 672 с.
   
5. Щербатых Ю.В. Психология страха: популярная энциклопедия / Щербатых Ю.В. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 512 с.
   
6. Ясперс К. Общая психопатология / Ясперс К. [Пер. с нем.]. – М.: Практика, 1997 – 1056 с.