Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Кравченко О.В., Пенькова Н.Є. Забезпечення особистої безпеки персоналу Безтурботність і пихатість Слабка професійна, психологічна й фізична підготовка. Слабка підготовка до несення служби й проведенню операцій. Наявність складної криміногенної обстановки в регіоні й організованих злочинних груп. Недостатнє технічне оснащення. Слабка медична підготовка.

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Кравченко О.В., Пенькова Н.Є.

Забезпечення особистої безпеки персоналу

Нещасні випадки з працівниками ОВС, внаслідок чого вони гинуть, одержують поранення й травми, є результатом зіткнення їх із певною службовою ситуацією, що містить небезпеку. Факти загибелі працівників ОВС, одержання ними поранень, каліцтв і травм при виконанні службових обов'язків іменуються службовим травматизмом. Схильність працівників ОВС до службового травматизму визначається сукупністю різних професійних, психологічних і соціально-психологічних факторів.

Позначимо основні фактори, які приводять працівників міліції до трагічних наслідків.

Безтурботність і пихатість. Міліцейська служба така, що вимагає бездоганної уваги й стовідсоткової зосередженості. У молодих працівників вони ще не виробилися, а в старих – з роками притупилися. На зміну увазі й зосередженості приходять безтурботність і пихатість, а значить різко знижується рівень їхньої особистої безпеки, так як знижується поріг небезпеки й відповідальності.

Слабка професійна, психологічна й фізична підготовка. Не підготовлений у всіх відносинах працівник міліції – це потенційна жертва злочинності.

Відсутність аналізу небезпечних ситуацій і програм по їхньому усуненню. Кожний регіон України має свою специфіку, а значить - характеризується небезпечними специфічними ситуаціями. Їх треба знати на рівні району, міста, області. І не тільки знати, але й аналізувати, передбачати їхню активність, попереджати розвиток.

Слабка підготовка до несення служби й проведенню операцій. Нерідко особовий склад при несенні служби погано інструктується перед тим, як вийти на завдання, не знає, у яких умовах він буде діяти, з якими небезпеками, можливо, зштовхнеться, як буде знаходити вихід при ускладненні обстановки? Надія на наявний досвід часто підводить міліціонерів.

Наявність складної криміногенної обстановки в регіоні й організованих злочинних груп. Чим складніше криміногенна обстановка, чим більше організованих злочинних угруповань, тим більше стріляють, тим вище небезпека стати жертвою.

Недостатнє технічне оснащення. Нерідко працівників міліції підводить неякісна зброя й бронежилети, відсутність кулезахисного скла в автомобілях, зручної кобури, портативної апаратури для зв'язку, електроімпульсних пристроїв і т.д.

Слабка медична підготовка. При багатьох пораненнях людина може вижити. Однак відсутність при собі перев'язного пакета, засобів, що знеболюють, а також невміння скористатися ними стають реальними причинами загибелі працівників ОВС.

Крім загальних причин службового травматизму існує значне число причин, що мають приватну спрямованість:

• ігнорування сигналів про небезпеку. Як правило, різним інцидентам передують фактори, які можна було б або попередити, або нейтралізувати;
  
• небажання звернутися за підтримкою, непотрібний поспіх;
  
• необачливі пропозиції. Далеко не завжди працівники міліції дотримуються постулату: будь-який контакт із правопорушниками може бути потенційно небезпечним. Тим часом підлітки, жінки, бомжі, п'яниці й наркомани при затримці часом без коливань ідуть на вбивство правоохоронця;
  
• невдала позиція. Від вибору працівником міліції місця нерідко залежить його життя. Міліціонери роблять помилки, коли стають безпосередньо перед дверима, які хочуть відкрити; коли опиняються між підозрюваними без прикриття, наближаються до них; коли звертаються до підозрюваного, не виходячи з патрульної машини; саджають порушника на переднє сидіння й т.п.;
  
• виїзд на місце події без зброї й бронежилета;
  
• неуважність до рук зловмисників. Руки правопорушників і те, що в них знаходиться, - одна з основних небезпек для життя працівника міліції;
  
• неякісний обшук. Працівників ОВС нерідко вбивають зі зброї, яку вони не змогли виявити в підозрюваних або обвинувачуваних;
  
• слабке відпрацьовування навичок утримання зброї. Іноді працівників міліції позбавляють життя пострілами з їхньої власної зброї. Внаслідок того, що працівник міліції близько підпускає до себе зловмисника або не володіє навичками відбиття нападу супротивника, останній заволодіває пістолетом або автоматом міліціонера й відразу розправляється з ним;
  
• зневага безпекою. В правоохоронній практиці спостерігаються випадки «ковбойського» несення служби. Працівники міліції поодинці йдуть на затримку небезпечного злочинця, вплутуються в бійки або провокують право порушників на відповідні дії й тим самим піддають себе невиправданому ризику;
  
• «пастки» для працівників міліції, що мають за мету заманити правоохоронців у ретельно організовану западню й розправитися з ними (ями, вириті в темних місцях; дошки підлоги, що приховують під собою простір глибиною в кілька поверхів; рибальські мережі з гачками, які натягають у прорізах дверей і проходах; «вибухівка», тобто боєприпаси в потаєних місцях, що спрацьовують від ручки двері, вимикача, інших незвичайних предметів; хімічні реактиви й т.п.).
  

Іноді в екстремальних або в наведених травмонебезпечних ситуаціях правоохоронці роблять серйозні тактичні й психологічні помилки, які можуть привести їх до загибелі або поранення. Аналіз таких помилок дозволив виділити «Десять фатальних помилок у діяльності працівників ОВС», які необхідно враховувати в процесі службової діяльності. До них відносяться: 1) нестача знань, апатія або благодушність; 2) вибір поганої позиції; 3) невміння розпізнавати сигнали (ознаки) небезпеки; 4) недбалий обшук або відсутність обшуку; 5) несвоєчасне застосування наручників; 6) спостереження за руками; 7) занадто швидке розслаблення; 8) помилкова самовпевненість; 9) «хоробрість надгробного пам'ятника» («Рембоманія»); 10) дрімота або сон під час несення служби.

Висновок. Отже, аналіз основних факторів службового травматизму дозволив скласти так званий типовий портрет «правоохоронця-жертви». Жертвою працівник міліції може стати тоді, коли він:

• втратив пильність;
  
• був слабко навчений, погано володів зброєю;
  
• не зумів передбачати небезпеку;
  
• не просив підтримки, переоцінив себе;
  
• не контролював себе, інших людей, ситуацію;
  
• не вірив, що може стати об'єктом насильницьких дій з боку тих, з ким мав справу в небезпечній ситуації;
  
• ігнорував очевидні ознаки небезпеки;
  
• не була напоготові зброя;
  
• не знайшов потрібну тактику дій;
  
• невдало здійснив план дій;
  
• не був психологічно готовий до екстремальної ситуації;
  
• занадто понадіявся на напарника;
  
• вважав, що статус працівника ОВС у даній ситуації захищає його від фізичного насильства.