Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Ковальчишина Н.І., Володіна Т.Ю. Психологічні закономірності адаптації курсантів ВНЗ МВС України до умов майбутньої службової ді
Подобный материал:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   64

Ковальчишина Н.І., Володіна Т.Ю.

Психологічні закономірності адаптації курсантів ВНЗ МВС України до умов майбутньої службової діяльності



Сучасне суспільство пред'являє сьогодні все нові й більше високі вимоги до кожної особистості. Курс на побудову демократичної правової держави, який взяла Україна, вимагає від органів внутрішніх справ ефективної діяльності у боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку та забезпеченню суспільної безпеки громадян. Її ефективність залежить, у першу чергу, від якості персоналу, його професіоналізму, уміння орієнтуватися у обстановці, що склалася у державі, а не від чисельності органів внутрішніх справ.

Сьогодні керівництво МВС України приділяє багато уваги підготовці майбутніх фахівців-правоохоронців, одним з важливіших питань якої є проблема їх адаптації до специфічних умов навчання, особливо на першому курсі.

З аналітичних довідок МВС відомо, що відрахування курсантів у перший рок навчання за різноманітними причинами (порушення нормативно-правових вимог, академічні заборгованості, вживання спиртних напоїв, хуліганство і ін.) свідчить, на наш погляд, про незрілість поглядів, недостатнє уявлення про професію, відсутність стійкої мотивації та інтересу до обраної професії.

Однією з головних причин цього є, безумовно, специфічність навчання у вузах системи МВС. Жорсткий розпорядок, виконання безлічі наказів, авторитаризм командирів, неможливість побути на самоті – все це ускладнює процес навчання й може викликати психоемоційне напруження та стресовий стан.

Процес професійної адаптації привертає до себе увагу багатьох дослідників: загальні філософсько-методологічні питання адаптації людини розглядались В.М.Івановим, О.М.Ковальовим; проблеми адаптаційної взаємодії – Г.М.Андреєвою, О.Г.Здравомисловим, С.Д.Максименком, Є.С.Кузьміним; проблема пристосування до особливих умов життєдіяльності – В.Г.Андросюком, С.І.Яковенком, Л.І.Аболіним; адаптаційні процеси під час навчання – Д.А.Андреєвою, Л.Г.Єгоровим, Б.Г.Рубіним, Г.П.Медведєвим, Ю.С.Колесниковим; у правоохоронній сфері питання адаптаційних процесів розглядались В.С.Медведєвим, О.В.Івановою, О.М.Столяренком, А.І.Кітовим та ін.

Адаптацію (лат. «adaptation» – пристосування) у широкому змісті трактують як зміни, що супроводжують на рівні психічної регуляції процес активного пристосування індивіда до нових умов життєдіяльності.

Професійна адаптація працівників органів внутрішніх справ – це процес пристосування особи, яка тільки-но поступила на службу в органи внутрішніх справ, до вимог професії, умов праці, до завдань та змісту спеціальності, специфічних особливостей служби, а також до трудового колективу [1].

Проблема адаптації актуальна не тільки для практичних підрозділів правоохоронних органів, а й для навчальних закладів. Відомо, що перший рік навчання є найскладнішим для курсантів. Нові умови життєдіяльності: підйом, зарядка, заняття зі стройової та фізичної підготовки, перехід на статутну форму відносин, жорсткий контроль за поведінкою, розлука з батьками, казармені умови, інше харчування, нові друзі, колеги, з якими потрібно рахуватися, а часом просто їх терпіти, напружене навчання – оказують сильний психологічний вплив на першокурсників, викликають глибокі переживання, сумніви щодо правильності вибору життєвого шляху. Не випадково кількість відрахованих курсантів на першому році і у першому семестрі другого року навчання найбільш значна (близько 40%) [2].

За аналітичними довідками МВС України відомо, що головні труднощі в адаптації курсантів – не навчання, не інтелектуальний рівень розвитку, а особистісні якості: мотивація, ціннісні орієнтації, дисциплінованість, взаємовідносини у колективі тощо.

На процесі адаптації майбутніх фахівців правоохоронної діяльності істотно позначається й така якість, як конформність. Підвищена конформність може приводити до того, що першокурсник легко піддається негативним впливам, втягується у «кругову поруку». Нонконформність, прагнення до самостійності веде до ігнорування традицій, громадської думки, породжує конфлікти з командирами та оточуючими.

Багато хто з дослідників (Медведєв В.С., Яковенко С.І.) вказують, що адаптація курсантів в основному завершується до кінця першого року навчання. Це проявляється у засвоєнні основних професійних прийомів, методів роботи та ціннісних орієнтацій. Першокурсники починають ідентифікувати себе з правоохоронними органами, у них з'являється почуття «ми», почуття професійної гордості, вони пов'язують свою подальшу долю із службовою кар'єрою і результатами професійної діяльності.

А.Реан (1988), наприклад, стверджував також, що максимальна задоволеність обраною професією спостерігається у студентів I курсу, а далі цей показник неухильно знижується, аж до 5 курсу. Однак, незважаючи на те, що незадовго до закінчення вузу задоволеність професією виявляється найменшою, саме відношення до професії стає позитивним [2].

Цікавою, на нашу думку, є педагогічна модель формування соціально-професійної зрілості курсантів як майбутніх офіцерів міліції (Г.Х.Яворська), яка складається з декількох етапів:
  • перший етап, збігається з навчанням курсантів на І курсі. Його мета полягає у розвитку майбутніх офіцерів міліції як суб’єктів професійного самовизначення. Її досягнення забезпечується: адаптацією курсантів до умов життя в навчальному закладі закритого типу; адаптацією до вимог і умов індивідуальної і колективної навчальної діяльності у вищій школі МВС України; усвідомленням і прийняттям норм поведінки і діяльності в статусі курсанта.
  • другий етап збігається з навчанням на ІІ та ІІІ курсах. Його мета – поступова і послідовна самоідентифікація курсантів як суб’єктів професійної правоохоронної діяльності. На цьому етапі головна увага приділяється оволодінню курсантами нормами і вимогами професії юриста-працівника міліції і професійної правоохоронної діяльності; усвідомленню своїх можливостей і недоліків стосовно обраної професійної діяльності, осмисленню і створенню програми особистісного зростання.
  • третій етап – навчанням на IV курсі забезпечує самоактуалізацію курсантів як суб’єктів і особистостей в професійній діяльності. Саме на цьому етапі курсанти під час стажуванням набувають практичного досвіду професійної діяльності працівника органів внутрішніх справ, вчаться оцінювати результати власної професійної діяльності, інших працівників міліції; здійснюють зіставлення вимог професії з рівнем власної підготовленості до їх виконання з подальшою корекцією програми особистісного і професійного вдосконалення.

Так, для того щоб курсант займав активну позицію у процесі професійної підготовки, необхідно застосовувати таку систему методів, яка б забезпечувала генералізацію певних почуттів, емоцій, мотивів, що приведе до встановлення динамічного стереотипу в його розумінні й поведінці.

Одним з позитивних методів, що сприяє скорішому засвоєнню курсантами норм та правил нового для них середовища є соціально-психологічний тренінг. Досвід показує, що тренінги знімають емоційну напруженість, істотно об'єднують молодих співробітників, дають можливість обговорювати соціально-психологічні труднощі, з якими вони стикаються у курсантських колективах і при спілкуванні з населенням, формують почуття впевненості в собі. У ході соціально-психологічних тренінгів прищеплюється певний імунітет до негативних явищ у правоохоронних органах, закладаються основи для особистісного зросту майбутніх правоохоронців [3, с.28].

На наш погляд, основними формами роботи практичного психолога у період адаптації курсантів є:
  • індивідуальне консультування за їх запитами;
  • психокорекційна робота з особами, віднесеними до групи посиленої психологічної уваги;
  • психолого-просвітницька робота з усіма першокурсниками (про труднощі адаптації та шляхи їх подолання);
  • створення сприятливих соціально-психологічних умов у навчальних взводах;
  • правильний вибір і призначення молодших командирів.

Велику роль також у цій роботі будуть грати вправи й тренування, створення емоційного тла навчання та ін. Систематичне повторення правильних положень, політичних і моральних ідей буде сприяти формуванню цінностей молоді, світогляду, що остаточно, повинно привести до формування готовності курсантів юридичних навчальних закладів чесно виконувати свої професійні обов'язки та перетворитися на професіонала своєї справи [5].

Література.
  1. Андросюк В.Г. Професійна психологія в ОВС. Загальна частина: Курс лекцій / Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Медведєв В.С. – К., 1995.
  2. Москаленко А.П. Професійна адаптація працівників ОВС:  Методичні рекомендації / Москаленко А.П., Кобзін Д.О. [За заг. ред. проф. Соболєва В.О.]. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 70 с.
  3. Некоторые проблемы подготовки кадров в высших учебных заведениях системы МВД Украины / А.М. Бандурка, П.И. Орлов // Человеческий фактор в повышении эфективности деятельности правоохранительных органов: Матер. Междунар. науч.-практ. конф. – Луганск, 1995. – С. 26-31.