Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Содержание

Ліпатов І.І. Структурні компоненти психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ при виконанні службово-бойових за
Ліпатов І.Й.

Подобный материал:

1 ... 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 64

Ліпатов І.І.

Структурні компоненти психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ при виконанні службово-бойових завдань

Основним видом професійної діяльності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України є службово-бойова діяльність, яка визначається як сукупність охоронних, режимних, ізоляційно-обмежувальних, захисних заходів (дій), що проводяться у мирний час, за надзвичайних обставин та у воєнний час з метою охорони об’єктів, громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, законності та правопорядку, суверенітету і територіальної цілісності держави, її конституційного ладу. Загалом службово-бойова діяльність є видом правоохоронної діяльності, яка властива силам (формуванням) внутрішньої безпеки держави і полягає у виконанні правоохоронних завдань переважно через їх службову діяльність правоохоронними методами, а при загостренні обстановки – і військовими методами.

За результатами проведених нами досліджень військовослужбовці внутрішніх військ виконують свої службові обов’язки в особливих та екстремальних умовах, які потребують великого напруження психічних і фізичних ресурсів та пов’язані з ризиком для життя та здоров’я.

Службово-бойова діяльність в умовах підвищеного ризику, серйозної загрози життю та здоров`ю військовослужбовців може призводити до того, що вони можуть нерідко переживати події, які виходять за рамки звичайного досвіду. Ці переживання можуть травмувати психіку практично здорової людини, і як наслідок, привести до зниження ефективності професійної діяльності, відмови від виконання службово-бойових завдань та посттравмуючих стресових розладів. Тому виникає необхідність створення системи психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ при виконанні службово-бойових завдань, структурними компонентами якої, на наш погляд, мають бути: професійний психологічний відбір; професійна адаптація; професійна психологічна підготовка; інформаційно-психологічна протидія та психологічне супроводження їх діяльності.

Реалізація змісту структурних компонентів психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ при виконанні службово-бойових завдань полягає у: відборі тих військовослужбовців, якості яких відповідають професійній діяльності та адаптуванні їх до умов цієї діяльності; підготовці психіки військовослужбовців до стійкого функціонування в екстремальних умовах; формуванні здатності переносити високі психологічні навантаження та зберігати боєздатність при виконанні поставлених завдань; відновленні психологічної стійкості військовослужбовців шляхом своєчасної психологічної допомоги й реабілітації військовослужбовців, що одержали бойові психологічні травми; формуванні комплексу знань, вмінь та навичок щодо протистояння негативним маніпулятивним впливам на їх свідомість, здійснення саморегуляції своїх психічних станів.

Таким чином, визначені структурні компоненти психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ при виконанні службово-бойових завдань дозволяють забезпечити збереження їх психічного здоров’я та надійну професійну діяльність. Реалізація структурних компонентів системи психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ потребує наукових розробок щодо їх змісту та впровадження в службово-бойову діяльність.

Ліпатов І.Й.

Оптимізація професійної адаптації командирів підрозділів з конвоювання та екстрадиції як складової їх психологічної безпеки на стадії становлення на посаді

Службово-бойова діяльність командирів підрозділів з конвоювання та екстрадиції, за результатами проведених нами досліджень, відноситься до екстремальних видів діяльності, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я. Вплив негативних стрес – факторів пов’язаних з виконанням службових обов’язків викликає у командирів підрозділів негативні психічні стани, які погіршують психічне здоров’я та знижують успішність професійної діяльності. Для забезпечення психологічної безпеки командирів підрозділів на стадії їх становлення на посаді необхідно здійснити зниження негативного впливу стрес – факторів на їх психіку. За результатами проведених нами досліджень, однією з важливих складових психологічної безпеки є професійна адаптація, оптимізація здійснення якої у сукупності з іншими складовими спроможна забезпечити психологічну безпеку командирів підрозділів на стадії їх становлення на посаді та подальшого успішного виконання службових обов’язків.

Процес адаптації виражає певну інертність психіки. Однак чим більша різниця між вихідними характеристиками психіки і потрібними (між станами психологічної готовності і вимогами нової службової діяльності), тим довше і з більшими труднощами протикає адаптація.

Проведені дослідження дозволяють розподілити фактори процесу адаптації на дві групи. До першої групи належать ті, що пов’язані з особливостями особистості самого командира. Це загальна і професійна підготовка, характер, темперамент, вихідний функціональний стан, пізнавальні та інші психічні процеси.

Другу групу складають ті фактори, що по відношенню до особистості існують об’єктивно: умови діяльності, незвичність, складність, раптовість і новизна обстановки, якості командирів і колективу, рівень управління процесом адаптації з боку старших командирів.

З урахуванням адаптаційних закономірностей та факторів оптимізацію професійної адаптації командирів підрозділів доцільно здійснювати у два етапи: перший етап - підготовчий, який включає в себе періоди підготовки до посади та входження в посаду; другий етап – основний, у період освоєння посади.

За результатами проведених нами досліджень пропонується комплекс рекомендацій з оптимізації процесу адаптації командирів підрозділів до діяльності на першому етапі:

визначення рівня психологічної готовності командирів підрозділів і у відповідності з цим розподілення їх по групах з високим, середнім та низьким рівням готовності до професійної діяльності;
поділ вищевказаних груп на підгрупи з метою закріплення за командирами підрозділів досвідчених офіцерів;
використання в навчальному процесі активних методів навчання;
відпрацювання методами ділової та рольової гри дій характерних для типових проблемних ситуацій, які вимагають прийняття самостійних рішень;
проходження військового стажування;
організація зустрічей з досвідченими командирами;
організація психологічного супроводу.