Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Пасічник В.І., Злотніков А.Л. Пелепейченко Л.М. Мовна поведінка як чинник психологічної безпеки суб’єктів правоохоронної діяльності

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Пасічник В.І., Злотніков А.Л.

Система психологічної безпеки особового складу як предмет і мета психологічного забезпечення службово-бойової діяльності

На сьогоднішній день проблема психологічної безпеки особистості набула вагомого та актуального звучання. Цьому в значній мірі сприяє динаміка неухильного зростання шкідливостей та загроз психічному здоров'ю людини.

Аналіз проблеми підтримання психологічної безпеки особового складу силових структур дозволив встановити наявність значної кількості об'єктивних та суб'єктивних факторів негативного впливу на стан психічного здоров'я військовослужбовців. Погіршення соціально-економічної ситуації в суспільстві, зниження рівня життя населення, багаточисленні стресогенні ситуації, конфлікти, економічне неблагополуччя, незбалансоване харчування і т.д. накладаючись на значні фізичні та психічні навантаження та професійні шкідливості військової служби у своїй сукупності впливають на зниження особистісного порогу спротиву людини. А це, в свою чергу, підвищує вірогідність психоемоційного перенапруження, перевтомлення, погіршення функцій організму і в кінцевому підсумку приводить до зриву психічної діяльності.

Ще більш вагомі передумови для формування психічної патології у військовослужбовців виникають при ускладненнях службово-бойової діяльності, коли мають місце загрози їх життю, здоров'ю, соціальному статусу, самооцінці.

У зв'язку з цим психологічне забезпечення службово-бойової діяльності набуває особливого значення, змістової складності та багатоплановості завдань. Це і психодіагностика функціональних станів військовослужбовців, оцінка й прогнозування їх динаміки, і адекватна та ефективна підтримка, збереження й відновлення їх працездатності, і моніторинг та корекція надійності діяльності особового складу на всіх етапах виконання завдань, і посилення психічної стійкості та психологічної готовності до подолання складностей та випробувань, і створення мотиваційної основи для рішучих та самовідданих дій, адже людина може переносити найтяжчі страждання лише у тому випадку, коли вона розуміє їх оправданість й значущість, відчуває свою захищеність і потрібність, знаходить увагу, повагу та моральну підтримку зі сторони оточуючих. Всі перелічені завдання за своєю спрямованістю мають на меті підвищення ефективності службово-бойової діяльності особового складу, але в своїй основі реалізуються через систему психологічної безпеки особистості військовослужбовця, яку формує виконання всіх означених завдань.

Проведені нами дослідження дозволяють визначити в системі психологічної безпеки особистості три складові: людина – діяльність – безпека діяльності.

Перша складова визначає здатність людини протистояти небезпеці. Вона включає в себе:

• біологічний компонент, як природну властивість саморегуляції, самозабезпечення, надлишкового резервування можливостей організму;
  
• психологічний компонент, як індивідуальні особливості психічних процесів та станів, що визначають реакцію людини на небезпеку;
  
• професійні якості та досвід, як компонент, що впливає на протидію небезпеці в праці через безпечне вирішення всіх завдань;
  
• соціальний компонент, як ступінь мотивації до безпеки праці.
  

Таким чином, рівень індивідуальної захищеності людини від небезпеки є наслідком дії складової системи саморегуляції , яка базується на динамічній структурі особистості.

Друга складова визначає не тільки процес діяльності, а й простір, в якому вона здійснюється і де людині може загрожувати небезпека.

В практиці особового складу внутрішніх військ друга складова включає і навколишнє соціальне оточення, і військову техніку та озброєння, і стрес-фактори, що супроводжують діяльність, і небезпеку та шкідливості які можуть виявитися джерелом психічної травми. При цьому висока ціна помилки в діяльності з підвищеною небезпекою зумовлює відповідний психологічний настрій, настанову й особисту відповідальність за безпечну працю.

Третя складова – безпека діяльності, яка спрямована на зниження рівня загальної небезпеки при виконанні службово-бойових завдань та сприяє підвищенню захищеності людини при їх здійсненні через організацію професійної діяльності військовослужбовців, розроблення і використання індивідуальних технічних та психологічних засобів захисту, організацію навчання виконанню правил безпеки, пропаганду й виконання умов безпеки діяльності.

На основі взаємодії усіх трьох складових (людина-діяльність-безпека діяльності) складається фактичний рівень психологічної безпеки особистості. Таким чином, визначена система психологічна безпеки особистості приводить до зменшення небезпек службово-бойової діяльності, сприяє підвищенню професійної майстерності військовослужбовця, мотивує його до виконання правил безпеки і оволодіння засобами захисту.

Пелепейченко Л.М.

Мовна поведінка як чинник психологічної безпеки суб’єктів правоохоронної діяльності

Мова – могутній чинник життя і діяльності людини. Це не тільки засіб спілкування й вираження думок, а й засіб світосприйняття, самовираження, самореалізації і психологічного впливу на інших. Слово здатне спровокувати конфлікт, розпалити його чи нейтралізувати, усунути конфліктну ситуацію, воно може слугувати стимулом до ефективної діяльності, а може стати нездоланною перешкодою у виконанні фахових функцій. Велике значення мови у розв’язанні повсякденних завдань зумовлює актуальність комплексу проблем, що стосуються ролі мови у створенні психологічної безпеки суб’єктів правоохоронної діяльності.

На тлі беззаперечного прийняття положення про значну роль мови у створенні психологічної атмосфери колективу звертає на себе увагу недостатність теоретичних праць, які б стосувалися конкретних сфер діяльності, зокрема правоохоронної. З огляду на викладений факт формулювалася мета цієї роботи – виявити мовні чинники психологічної безпеки суб’єктів правоохоронної діяльності.

Поставлена мета зумовила необхідність звернення до питань про види мовних чинників, які спрацьовують у повсякденній діяльності і в умовах конфлікту, в конфлікті, що вирішується без ускладнень діяльності, і в екстремальних ситуаціях.

У цій роботі мовні чинники було поділено на два типи в залежності від комплексу засобів, за допомогою яких вони здійснюють вплив: 1) мовні одиниці, що виражають агресивність і слугують у здійсненні особистісної агресії, 2) мовні стратегії і тактики учасників спілкування. До мовних індикаторів агресії віднесено групи слів зі специфічним прагматичним навантаженням: принизливі слова, лайливі слова, нецензурна лайка, «слова-ярлики», слова на позначення негативних рис людини, слова, що виражають емоційний стан суб’єкта впливу. Небезпека психологічної агресії полягає в тому, що вона може спричинити низку негативних наслідків: погіршення самопочуття людини і захворювання, помилки у виконанні поставлених завдань і навіть їх зрив, розчарування у роботі з подальшим звільненням, депресію з подальшими негативними наслідками і навіть суїцид.

Специфічну роль у порушенні умов психологічної безпеки відіграє нецензурна лайка. Її дія має двоїстий характер: відкритий і прихований. Відкритий характер є ідентичним описаному вище. Прихований не проявляється помітно відразу. Як і будь-який негативний фактор, нецензурна лайка порушує гармонійність комунікації і руйнує позитивний стан не тільки оточення, а й самої мовної особистості, що виступає як суб’єкт мовної діяльності. Шкідливий вплив нецензурної лайки зумовлений походженням слів відповідної групи.

Відомо, що нецензурні лайливі слова з’явилися переважно в епоху Петра 1, коли в Росії почали працювати іноземці, представники інших культур. Окремі елементи цих культур нав’язувались і росіянам, що вкрай дратувало, а часто й ображало росіян. Згадуючи в розмові про іноземця, люди називали його чи за іменем, чи за національністю, чи за зверненням, прийнятим в його культурі, і при цьому вкладали у відповідну назву всю свою ненависть. Поступово в мовленні відповідні назви дещо змінили звукову форму, слова зазнали семантичного, фонетичного, граматичного освоєння і стали уособлювати ненависть і всю гаму негативних почуттів. Ось чому всі нецензурні лайливі слова несуть за собою шлейф негативних асоціацій поколінь.

Слова, що виражають агресію, здійснюють значно більший вплив на особистість, ніж ті, що виражають позитивні наміри, і це теж має логічне пояснення. Позитив людина частіше сприймає як норму, навіть якщо цей позитив є похвалою, заохоченням. Коли людину хвалять, вона переживає приємні відчуття, можливо, деяку незручність, яка пояснюється сором’язливістю, але в глибині душі вона усвідомлює, що це винагорода за її позитивні вчинки, тобто вона цю похвалу заслужила. У разі мовної агресії людина переживає почуття образи, яке посилюється тим, що акт агресії сприймається як незаслужений. Навіть якщо людина винна в чомусь, вона не може оцінити себе критично і повною мірою визнати свою провину. Агресія, звернена до неї, завжди розцінюється як незаконна, що і спричиняє відповідні наслідки: або відсіч ворогу (і тоді створюється конфлікт, сварка), або дистанціювання від суб’єкта агресії, що призводить до комунікативних негараздів, порушення гармонійності спілкування і, як наслідок, порушення психологічної безпеки. Негативні емоції завжди переживають більш гостро. Цей факт добре відображений у народній мудрості: говорять, що ложка дьогтю псує бочку меду, але не навпаки!

Друга причина негативного впливу мовної агресії на психологічну безпеку особового складу військових формувань полягає в особливостях функцій слова, зокрема функції стимулу. Саме цю функцію використовують у маніпулятивних цілях особи, які хочуть нав’язати людині свою програму дій. Суб’єкт мовної агресії може й не ставити за мету маніпулювання свідомістю, але він його здійснює. Слово, яке виражає агресивність, може стимулювати до таких учинків: грубість у відповідь на грубість; застосування фізичної сили; озлобленість проти суб’єкта агресії, більш слабких людей або всього світу, яка спрацьовує неначе міна уповільненої дії; депресію з усіма негативними наслідками. Який саме вчинок стане відповіддю на агресію – залежить від особистості об’єкта агресії: чим психологічно слабкіший цей об’єкт, тим серйознішими можуть бути його вчинки.

Абсолютно недопустима мовна агресія в конфліктних та екстремальних ситуаціях. У таких ситуаціях парадигма слів, які стають носіями ідеї агресії, розширюється. До їх складу входять уже не тільки групи слів, згаданих вище, а й ті, що асоціативно пов’язані з негативними подіями. Не можна вживати слова, які навіюють думку про насилля, вбивство, смерть, безвихідний стан, не рекомендується заперечувати, забороняти тощо. Якщо в повсякденній діяльності мовні одиниці, що є індикаторами агресії, можуть призвести до тяжких наслідків, то в конфліктних та екстремальних ситуаціях вони можуть стати роковими, спровокувати непередбачувані події, трагедії.

Мовна стратегія інтерпретується як сукупність факторів, що забезпечують загальний тон спілкування, своєрідний загальний план мовної діяльності, а тактика – як конкретні способи реалізації цього плану. У сучасному цивілізованому світі позитивну оцінку отримали такі стратегії, як стратегія ввічливості та стратегія співробітництва (або кооперації). Стратегії протистояння і сварки розцінюються у сучасному світі як прояв моральної слабкості і недостатності інтелекту. Отже, запорукою психологічної безпеки особового складу силових структур та персоналу екстремальних професій є коректна професійна поведінка, що відповідає соціальним реаліям сучасності.