Сертифікати незалежного тестування з Історії України, з української мови та літератури, а також вступні випробування виконання спортивних нормативів (2тури)

Вид материала

Документы

Содержание Теми курсових робіт з оздоровчих технологій Теми курсових робіт з методики викладання основ здоров'я 1.  У курсовій роботі реферативного 2. У курсовій роботі практичного Вимоги до оформлення курсових робіт 4) Нумерація сторінок арабськими цифрами посередині верхнього аркуша. Зауваження! 6)Розділи і параграфи повинні бути пронумеровані. 7) 8)Крапку в кінці заголовка, що розташовується посередині рядка, не ставлять.9) 13) Слова «та інші», «і тому подібне», в середині речення Оформлення списку використаних джерел

Подобный материал:

• Альгірдас Забуліоніс: «Найкращий вступний іспит — за півроку вивчити мову тумба-юмба., 144.88kb.
• Про деякі аспекти проведення зовнішнього оцінювання з української мови та літератури,, 17.95kb.
• Програми для вступних іспитів у формі тестування. Українська мова та література, 254.76kb.
• Т. Шевченка Професор І. П. Ющук уроки української мови, 4582.07kb.
• Програма вступних випробувань з української мови та літератури для вступу на навчання, 87.33kb.
• Програма вступних випробувань з української мови та літератури для вступу на навчання, 90.82kb.
• Відділ освіти Радивилівської райдержадміністрації Навчально-методичний центр Плани, 257.29kb.
• Для практики роботи з тестовими завданнями, 432.05kb.
• Протокол засідання регіонального методичного об’єднання викладачів української мови, 69.9kb.
• Уцьому році навчальна програма значно розширена. Крім уроків з української мови, літератури,, 26.03kb.

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ З ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1. Історія розвитку валеологічної освіти і виховання в Україні.
   
2. Культура здоров’я як складова загальної культури особистості.
   
3. Оздоровча система Малахова Г.П.
   
4. Оздоровча система Іванова П.К.
   
5. Оздоровча система Лободіна В.
   
6. Оздоровча система Болотова Б.
   
7. Оздоровча система Амосова М.М.
   
8. Оздоровча система Брега П.
   
9. Оздоровча система Караваєва-Дерябіна
   
10. Оздоровча система Семьонової.
    
11. Індивідуальна оздоровча система.
    
12. Оздоровлення людини — шляхи використання сонця, води, повітря.
    
13. Піст і голодування як фактори оздоровлення.
    
14. Оздоровчі технології підвищення фізичного аспекту здоров’я.
    
15. Оздоровчі технології підвищення психічного аспекту здоров’я.
    
16. Оздоровчі технології підвищення духовного аспекту здоров’я.
    
17. Харчування та його вплив на здоров’я людини.
    
18. Сутнісна характеристика феномену здоров’я.
    
19. Виховання здорової дитини молодими батьками.
    
20. Організація позакласної роботи з предмету „Основи здоров’я” виховання школярів.
    
21. Теоретичні та практичні основи фізичного аспекту здоров’я.
    
22. Теоретичні та практичні основи психічного аспекту здоров’я.
    
23. Теоретичні та практичні основи духовного аспекту здоров’я.
    
24. Формування здоров’я немовлят.
    
25. Формування здоров’я дитини у сім’ї.
    
26. Здоров'я сім’ї.
    
27. Репродуктивне здоров’я людини.
    
28. Психологічне здоров’я шкільного колективу.
    
29. Психологічне здоров’я педагогічного колективу.
    
30. Формування психічного аспекту здоров’я учня.
    
31. Шкідливі звички школярів та їх запобігання.
    
32. СНІД та його запобігання.
    
33. Фізичний аспект здоров’я та його формування.
    
34. Психічний аспект здоров’я та його формування.
    
35. Духовний аспект здоров’я та його формування.
    
36. Оздоровчі технології та їх добір до формування здоров’я.
    
37. Особистий варіант індивідуальної оздоровчої системи.
    
38. Вибір професії з урахуванням стану здоров’я школярів.
    
39. Вплив оточуючого середовища на здоров’я людини.
    
40. Самовиховання як фактор оздоровлення.
    
41. Методика ведення щоденника здоров’я школяра.
    
42. Соціально - економічні сучасні проблеми стану здоров’я громадян України.
    
43. Кабінет валеології в школі.
    
44. Шляхи аналізу та вдосконалення індивідуальної оздоровчої системи.
    
45. Самовиховання – формування духовного аспекту здоров’я.
    
46. Методика формування психічних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення й мовлення).
    
47. Методика формування психічних властивостей і якостей (здібності, темперамент, характер, емоції й почуття, мотивація, воля).
    
48. Аутогенне тренування як метод оздоровлення.
    
49. Масаж як чинник оздоровлення.
    
50. Методика Ситіна Г.М. (словесно-образне емоційно-вольове управління станом людини).
    

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ ЗДОРОВ'Я

1. Основи здоров'я – предмет у сучасній загальноосвітній школі, який спрямований на формування здорового покоління.
   
2. Роль предмету „Основи здоров'я” в формуванні світогляду учнів та їх духовного розвитку.
   
3. Сучасний урок основ здоров'я.
   
4. Організація навчальної діяльності учнів.
   
5. Формування умінь та навичок школярів в процесі вивчення предмету „Основи здоров'я” як методична проблема і шляхи її реалізації.
   
6. Реалізація між предметних зв’язків в процесі вивчення предмету „Основи здоров'я”.
   
7. Методика вивчення теоретичних тем з курсу з предмета „Основи здоров'я” у старших класах.
   
8. Методика вивчення практичних тем з курсу з предмета „Основи здоров'я” у старших класах.
   
9. Урок – ділова гра з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
   
10. Урок – прес-конференція з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
11. Урок – КВК з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
12. Урок – диспут з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
13. Урок – взаємонавчання школярів з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
14. Урок – аукціон з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
15. Урок – конкурс з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
16. Урок – фантазії з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
17. Урок – гри з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
18. Урок – суди з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
19. Урок – рольові ігри з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
20. Урок – поле чудес з предмету „Основи здоров'я” і методика його підготовки та проведення.
    
21. Духовне виховання школярів засобами предмету „Основи здоров'я”
    
22. Вивчення педагогічного досвіду вчителів „Основ здоров'я” та його використання в своїй практичній діяльності.
    
23. Організація та проведення позакласного заходу щодо оздоровлення школярів.
    
24. Методика вступного уроку предмета „Основи здоровя”.
    
25. Використання наочності на уроках основ здоров'я.
    
26. Прийоми роботи, які викликають інтерес до предмету „Основ здоров'я”
    
27. Активізація пізнавальної діяльності учнів та розвиток самостійної роботи з предмету „Основ здоров'я”
    
28. Проблемне навчання на уроках основ здоров'я.
    
29. Морально-естетичне виховання на уроках основ здоров'я.
    
30. Фронтальні, групові та індивідуальні заняття з предмету „Основи здоров'я”.
    
31. Заключне заняття, яке завершує етап вивчення предмету „Основи здоров'я”.
    
32. Прийоми й форми роботи над літературним матеріалом при підготовці до уроку основ здоров'я.
    
33. Особливості вивчення предмету „Основ здоров’я” в початкових класах.
    
34. Особливості вивчення предмету „Основ здоров’я” в основних класах.
    
35. Особливості вивчення предмету „Основ здоров’я” в старших класах.
    
36. Проблемне навчання, як засіб активізації пізнавальної діяльності у школярів з предмету „Основ здоров’я”.
    
37. Організація самостійної діяльності школярів в процесі вивчення предмету „Основи здоров'я”.
    
38. Наочність як засіб активізації розумової діяльності старшокласників.
    
39. Формування понятійного апарату в процесі навчання предмету „Основи здоров'я”.
    
40. Роль і місце позакласної роботи при вивченні предмету „Основи здоров'я”.
    
41. Методика опитування і умови його ефективності з предмету „Основи здоров'я”.
    
42. Активізація пізнавальної діяльності учнів і розвиток навичок самостійної роботи з предмету валеології.
    
43. Практичні заняття з предмету „Основи здоров'я” в основній та старшій школі.
    
44. Проблемне вивчення предмету „Основи здоров'я” в основній та старшій школі.
    
45. Самостійна діяльність учнів в процесі вивчення предмету „Основи здоров'я”.
    
46. Організація та проведення факультативних занять предмету „Основи здоров'я” в старших класах.
    
47. Проблемні ситуації і проблемні питання як ефективні засоби оптимізації навчально-виховного процесу з основ здоров'я в основній та старших школі.
    
48. Взаємозв’язок уроків основ здоров'я та позакласних занять з культурологічної підготовки.
    
49. Формування інтересів школяра до навчання з предмету „Основи здоров'я”.
    
50. Творчі завдання, як засіб формування цікавості школярів до предмету „Основи здоров'я”.
    
51. Розвиток емоційної сфери особистості школяра в навчально-виховному процесі предмету „Основи здоров'я”.
    
52. Управління навчальною діяльністю школярів на уроках основи здоров'я.
    
53. Роль передових учителів предмету „Основи здоров'я” у розвитку методики викладання основ здоров'я.
    
54. Майстерність учителя – валеології.
    
55. Аналіз програми з предмету „Основи здоров'я” для загальноосвітніх навчальних закладів (5, 6 класи).
    
56. Аналіз програми з предмету „Основи здоров'я” для загальноосвітніх навчальних закладів (7,8 класи).
    
57. Аналіз програми з предмету „Основи здоров'я” для загальноосвітніх навчальних закладів (9 клас).
    
58. Аналіз календарно-тематичного плану уроків предмету „Основи здоров'я” для учнів 5 класу та розробка план-конспекту (4 уроки).
    
59. Аналіз календарно-тематичного плану уроків предмету „Основи здоров'я” для учнів 6 класу та розробка план-конспекту (4 уроки).
    
60. Аналіз календарно-тематичного плану уроків предмету „Основи здоров'я” для учнів 7 класу та розробка план-конспекту (4 уроки).
    
61. Аналіз календарно-тематичного плану уроків предмету „Основи здоров'я” для учнів 8 класу та розробка план-конспекту (4 уроки).
    
62. Аналіз календарно-тематичного плану уроків предмету „Основи здоров'я” для учнів 9 класу та розробка план-конспекту (4 уроки).
    

Структура курсової роботи

• титульна сторінка;
  
• зміст;
  
• вступ;
  
• основна частина;
  
• висновок;
  
• список літератури;
  
• список додатків
  

Вступ –

це вступна частина науково-дослідної роботи. Показати актуальність теми, розкрити практичну її значущість, визначити цілі і завдання експерименту або його фрагмента, а також визначити об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження, обґрунтувати, які методи дослідження використовувалися для вирішення поставлених завдань. Об'єм – 1-2 сторінки.

Основна частина складається з:

теоретичного і практичного розділів. У теоретичному розділі розкриваються історія та теорія досліджуваної проблеми, дається критичний аналіз літератури  і  показуються позиції автора. У практичному розділі висловлюються методи, хід і вирішення практичних завдань, а також  опис етапів розробки.

1.  У курсовій роботі реферативного характеру в теоретичній частині дається історія питання, показується рівень розробленості проблеми в теорії і практиці, виходячи з порівняльного аналізу вивченої літератури.
2. У курсовій роботі практичного характеру основна частина складається з двох розділів. У першому розділі містяться теоретичні основи теми, що розробляється. Другий розділ є практичним, у ньому представлені розрахунки, графіки, схеми, таблиці, ілюстрації і т. п.
3. Курсова робота дослідно-експериментального характеру припускає проведення експерименту або його фрагмента, аналіз його результатів і рекомендацій по практичному застосуванню. У першому розділі містяться теоретичні основи теми, що розробляється, історія питання, рівень розробленості проблеми в теорії і практиці. Опис експерименту здійснюється в другому розділі основної частини. В ході опису дається план експерименту, характеристика методів експериментальної роботи і об’рунтованості їх вибору, основних етапів експерименту, обробки і аналізу результатів.

У висновку містяться підсумки роботи, висновки, до яких дійшов автор, рекомендації щодо можливостей практичного застосування матеріалів роботи. Він повинен бути коротким, змістовним, указувати на невирішені проблеми теоретичного і прикладного характеру, а також відповідати поставленим завданням. (1-2 сторінки). Як і всякий висновок, ця частина виконує роль кінцівки, обумовлена логікою проведення дослідження, яка носить форму синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. Цей синтез - послідовний, логічно стрункий виклад одержаних результатів і їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі. Завершальна частина припускає, як правило, також наявність узагальненої підсумкової оцінки виконаної роботи. При цьому важливо вказати, в чому полягає її головна мета, які важливі побічні наукові результати отримані, які постають нові наукові завдання у зв'язку з проведенням дослідження. Завершальна частина, складена по такому плану, доповнює характеристику теоретичного рівня дослідження, а також показує рівень професійної зрілості і ступеня наукової підготовки її автора.

Списком літератури є перелік використаних підручників і статей, прізвища авторів подаються в алфавітному порядку, при цьому всі джерела - під загальною нумерацією літератури (30 і більше).


Додатки до курсової роботи оформляються на окремих аркушах, кожен повинен мати свій тематичний заголовок, наприклад: «Додаток 1» і номер.

Вимоги до оформлення курсових робіт:

1)Обсяг –  25-30 сторінок друкарського тексту.
2)Формат – А4, друкується на одній стороні аркуша.
3)Шрифт – Times  New Roman, кегль 14 ( півтора міжрядкові інтервали).
4) Нумерація сторінок арабськими цифрами посередині верхнього аркуша.
Зауваження! Титульна сотрінка і сторінка, на якій розташований зміст, не номеруються, але беруться за першу і другу сторінку.
5) Поля: верхнє – 20 мм, нижнее, – 20 мм, ліве, – 20 мм, праве, – 15 мм.
6)Розділи і параграфи повинні бути пронумеровані.
7)Номер відповідного розділу (розділи) або підрозділу (параграфа) ставиться на початку заголовка.
8)Крапку в кінці заголовка, що розташовується посередині рядка, не ставлять.
9) Наступні розділи або підрозділи починаються з нової сторінки.
10) Між назвою і подальшим текстом робиться пропуск рядка.
11)Назви заголовків, розділів і пунктів у змісті перераховуються в тій же послідовності, що і в тексті роботи.

12)Допускаются скорочення: т. б., т. д, т. п., і ін.;  при посиланнях – див. (дивися), пор. (порівняй), при позначенні цифрами років і століть – ст.(століття), р. (рік), рр. (роки) та ін.; акад. (академік), проф. (професор), м. (місто), обл. (область), ДОУ (дошкільна освітня установа) тощо.
13) Слова «та інші», «і тому подібне», в середині речення не скорочуються, також не скорочуються «так званий», «оскільки».


Зауваження! Таблиці і графічні матеріали повинні мати назву (виконуються в Word, Excel або будь-якому математичному пакеті). Вони можуть розміщуватися відразу ж після посилання на них у тексті роботи або в додатку. Посилання на них у тексті пишуть скорочено і без значка «№», наприклад: малс.3, табл.4.

Особливості цитування:

Обов'язково слід зсилатися на їх джерела. Використання чужого матеріалу без посилання на автора і джерело запозичення є плагіатом!

• При цитуванні текст розміщується в лапках і приводиться до тієї граматичної форми, в якій він поданий у джерелі.
  
• Цитування тексту починається з прописної літери (окрім тих випадків, коли воно є частиною речення самого автора роботи)
  

Кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело!

• На джерела і літературу, що цитуються в тексті, робляться підрядкові посилання (внизу сторінки).
  
• По відношенню до розділових знаків знак виноски ставиться перед ними (за винятком знаку питання або окличного, а також багатокрапки).
  
• Всі виноски і підрядкові зауваження друкуються тим же шрифтом, що і основний текст, але меншим кеглем.
  
• При використанні позатекстових посилань указується номер джерела за списком використаної літератури в квадратних дужках. При посиланні на ряд робіт джерела перераховуються через кому, наприклад [24, 31, 93].
  

Зауваження! За відсутності посилань робота не повинна допускатися до захисту науковим керівником, а відсутність посилань у тих випадках, коли вони повинні бути, веде до зниження оцінки роботи.

Примітка. У тексті при посиланні на вислови (думки) цитованих авторів І. В. Усачьова, І. І. Ільясов пропонують використовувати такі дієслова: аналізує, заперечує, висловлює думку, доводить, допускає, ставить питання, висловлює, конструює, сподівається, знаходить, починає, не розділяє точку зору, не погоджується, виявляє, обговорює, пояснює, схвалює, відповідає, відзначає, відстоює, визначає, переказує, пише, повторює, підтримує, підтверджує, дозволяє, вважає, розуміє, пропонує, припускає, представляє, визнає, приймає точку зору, приходить до висновку, розбирає питання, розділяє, роздумує, роз'яснює, рекомендує, вирішує проблему, наслідує, погоджується, сумнівається, повідомляє, питає, посилається, вважає, указує, згадує, затверджує, уточнює.

0. Оформлення списку використаних джерел
   

Список використаних джерел – невід'ємна частина курсової роботи, елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується в роботі після висновку. Такий список – одна з істотних частин курсової роботи, яка відображає самостійну творчу роботу її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Бібліографічний апарат в курсовій роботі – ключ до використаних автором джерел. Окрім цього він певною мірою відображає наукову етику і культуру наукової праці. Саме за цим списком джерел можна зробити висновок про ступінь ознайомлення автора роботи з наявною літературою з досліджуваної проблеми.

Список використаних джерел повинен включати 25-30 найменувань літературних джерел.

Бібліографічний список (список використаних джерел) складають безпосередньо на основі друкарського видання або виписують з каталогів повністю без пропусків яких-небудь елементів, скорочення назв і т. п. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

При оформленні списку використані джерела можна розміщувати або в порядку появи посилань на них у тексті курсової роботи (найбільш зручний варіант для користування), або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків підручників. Роботи авторів, що носять однакове прізвище, розташовуються в алфавітному порядку за ініціалами. Якщо потрібно вказати декілька робіт одного і того ж автора, то їх розташовують в алфавітному порядку за заголовками або в хронологічному – за роками видання, починаючи з пізнішого і закінчуючи ранішим виданням. Кожне джерело, згадане в списку, значиться під певним порядковим номером.

Який би спосіб угрупування джерел не був обраний, на початку списку розташовуються законодавчі і нормативні документи і акти. Вони групуються в порядку від більш значущих до менш значущим, а документи рівної значущості – в хронологічному порядку по датах публікації, так само від пізніших до ранніх.

Джерела на іноземних мовах розташовуються в списку після всіх україномовних і російськомовних джерел в порядку латинського алфавіту.

Бібліографічний список джерел складають відповідно діючим стандартам бібліотечної і видавничої справи.

У випадку, якщо підручник написаний одним автором або авторським колективом, чисельність якого не перевищує трьох чоловік, його бібліографічний опис повинен починатися з вказівки прізвища та ініціалів автора або авторів. Після прізвища та ініціалів ставиться крапка. Далі вказується повна назва книги, знову ставиться крапка і тире. Вслід за тире йде назва міста, в якому випущена книга, двокрапка, назва видавництва (без лапок), що випустило книгу, кома, рік видання, крапка, тире, загальна кількість сторінок. Наприклад: Семенов А.Г. Сучасна система міжнародних валютних відносин. Навчальний посібник. – Донецьк: ДОННУ, 2001. – 175с.

Якщо підрічник написаний великим авторським колективом або автор взагалі не вказаний, він повинен вказуватися за заголовком. У такому разі бібліографічний опис виглядає так: заголовок; скісна риска; прізвище відповідального редактора; крапка, тире; назва міста; двокрапка; назва видавництва; кома; рік видання; крапка, тире; кількість сторінок. Наприклад: Фінанси підприємств: Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.В. Колчиної. – М.: ЮНІТІ – ДАНА, 2002. - 447с.

Існують міста, в яких знаходиться дуже багато видавництв і випускається величезна кількість підручників. Для назв таких міст у бібліографічних описах прийняті спеціальні скорочення: Москва – М., Санкт-Петербург – СПб, Ленінград – Л., Київ – К., Нью-Йорк – N.Y., Париж – Р., Лондон – L., Берлін – В. У джерелах, виданих українською мовою, прийнято скорочене написання таких міст: Дніпропетровськ – Д., Львів – Л., Одеса – О., Сімферополь – Сімф., Тернопіль – Т., Харків – Х. Назви всіх інших міст у списку повинні вказуватися повністю.

Якщо використовуються матеріали статті, яка опублікована в збірці або періодичному виданні, вона описується так: прізвище та ініціали автора; назва статті (розділу, підрозділу); дві скісні риски; назва збірки або періодичного видання, в якому розміщена стаття (без лапок); крапка, тире; рік видання; крапка, тире; номер збірки (періодичного видання); крапка, тире; номери першої і останньої сторінок статті. Наприклад: Боголіб Т.М. Управління фінансами вищих навчальних закладів // Фінанси Україні. – 2003. - №9. – С.11-12.

Необхідно звернути увагу на те, що при вказівці загальної кількості сторінок видання рядкова буква «с» ставиться після вказаної кількості сторінок. При вказівці ж однієї сторінки або діапазону сторінок перед номером сторінок ставиться заголовна буква «С». Скорочення «Ст.» при бібліографічному описі документа означає «стаття».

Приведемо ще приклади бібліографічного опису різних типів джерел.