Наказ моз україни від 03 жовтня 2011 р
| Вид материала | Документы |
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Міністерство транспорту україни наказ від 10 лютого 1998 року, 3872.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
Наказ МОЗ України від 03 жовтня 2011 р. № 632
ГРИПКОЛД-Н
таблетки № 4, № 4х50 у блістерах UA/11641/01/01
Маті Фармасьютікалс Пвт. Лтд. Індія
Побічна дія. Побічна дія спостерігається не часто. Можливі нудота, біль в епігастрії, алергійні реакції, порушення сну, тахікардія, підвищення артеріального тиску, запаморочення, відчуття втоми, порушення координації рухів, сухість у роті і дихальних шляхах, дизуричні явища, зниження тонусу шлунково-кишкового тракту, перистальтики кишечнику, блювання, діарея. В окремих випадках - анемія, тромбоцитопенія, метгемоглобінемія. При довготривалому застосуванні можлива гепатотоксична дія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до парацетамолу, кофеїну, фенілефрину, хлорфеніраміну. Препарат протипоказаний пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки, нирок, з дефіцитом ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворюваннями крові, людям з підвищеним артеріальним тиском, органічними захворюваннями серцево-судинної системи, з глаукомою, підвищеною збудженістю, порушеннями сну.
Препарат протипоказаний дітям до 12 років. Не рекомендується призначати препарат в період вагітності і лактації.
Особливості застосування. Призначають з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки, при глаукомі, затримці сечі, гіпертрофії передміхурової залози, обструктивних станах шлунково-кишкового тракту, епілепсії, тяжких серцево-судинних захворюваннях та особам похилого віку. В період лікування слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших небезпечних видів діяльності. Не вживати алкоголь.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом препарату з гепатотоксичними засобами може призвести до посилення гепатотоксичної дії. Метоклопрамід прискорює абсорбцію парацетамолу. Пробенецид впливає на концентрацію парацетамолу в плазмі та його екскрецію. Кофеїн метаболізується під впливом печінкового мікросомного
цитохрому
Подібно до інших антигістамінних препаратів, хлорфенірамін сприяє седативному ефекту, який спричиняють депресанти центральної нервової системи при їх одночасному застосуванні.Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність і період годування груддю, дитячий вік до 12 років, виражені порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона, Ротора), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові (виражена анемія, лейкопенія), підвищений артеріальний тиск, підвищена збудливість, порушення сну, захворювання серцево-судинної системи (тахікардія, артеріальна гіпертензія, нестабільна стенокардія, гострий період інфаркту міокарда, декомпенсована серцева недостатність, ішемічна хвороба серця), виражений атеросклероз, літній вік, закритокутова глаукома, гіпертиреоз, гіпертрофія передміхурової залози, цукровий діабет тяжкого перебігу, алкоголізм, тяжка артеріальна гіпертензія, гострий панкреатит.
Належні заходи безпеки при застосуванні.
Не перевищувати рекомендовані дози. У разі випадкового передозування треба негайно звернутись до лікаря.
Якщо гарячка триває більше 3 днів чи виникає повторно або якщо біль триває більше 5 днів, треба негайно проконсультуватись з лікарем..
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до розвитку побічних ефектів. Надлишковий вплив на слизову оболонку носа може спричинити повторне закладення та ринорею.
Препарат застосовують з обережністю у пацієнтів, які отримують анестезію із застосуванням циклопропану, галогенів чи інших галогенованих анестетиків, пацієнтів з печінковою і нирковою недостатністю, а також нефропатією, спричиненою лікуванням аналгетиками. Препарат підвищує ризик ушкодження печінки при хронічному алкоголізмі.
Для пацієнтів із захворюваннями печінки та людей літнього віку необхідне зниження дози.
Особливі застереження.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Препарат не можна застосовувати в період вагітності та годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Препарат негативно впливає на можливість займатись потенційно небезпечними видами діяльності, в тому числі керувати автотранспортом.
Діти.
Дітям до 12 років препарат застосовувати не можна.
Побічні ефекти.
У деяких хворих можливий прояв побічної дії препарату. У хворих на стенокардію може виникати ангінальний біль.
Побічні реакції, зумовлені дією парацетамолу:
- алергічні реакції: шкірний свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (звичайно еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);
- з боку центральної нервової системи (звичайно розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації;
- з боку травного тракту: нудота, біль в епігастрії, підвищення активності „печінкових” ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);
- з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;
- з боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у великих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія;
- з боку сечовивідної системи (при прийомі великих доз): нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).
Побічні реакції, зумовлені дією кофеїну:
- з боку травного тракту: нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії;
- з боку центральної нервової системи: порушення сну, занепокоєність, тахікардія.
Побічні реакції, зумовлені дією фенілефрину гідрохлориду:
- з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія;
- з боку центральної нервової системи: тремор, головний біль, відчуття страху, дратівливість, занепокоєння, безсоння, сплутаність свідомості, збудження, психотичні стани, загальна слібкість;
- з боку травного тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, гіперсальвація;
- інші: болісне сечовипускання, порушення обміну глюкози, пітливість.
Побічні реакції, зумовлені дією хлорфеніраміну малеату:
- з боку центральної нервової системи: знервованість, головний біль, запаморочення, безсоння, порушення акомодації, підвищеня внутрішньоочного тиску;
- з боку травного тракту: нудота, блювання, біль у животі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Парацетамол може індукувати синтез печінкових мікросомальних ензимів, але цей ефект не спостерігається при звичайних дозах. Він також потенціює антикоагулянтну дію інших препаратів.
Хлорфеніраміну малеат посилює седативний ефект психотропних засобів. Взаємодія з алкоголем може бути небезпечною та спричинити седативний ефект або збудження.
Повідомлялось про гіпертензивні реакції у пацієнтів, які одночасно приймали дебризохін і фенілефрин внутрішньо.
Кофеїн взаємодіє з алкоголем, алопуринолом, антибактеріальними, протиепілептичними, протигрибковими засобами, ідроциламідом, послаблюючи їх дію.
Хлорфеніраміну малеат при введенні разом з фенітоїном натрію молодим жінкам спричиняв сонливість, атаксію, диплопію, шум у вухах та епізоди окципітального головного болю, пов’язаного з блюванням.
Наказ МОЗ України від 03 жовтня 2011 р. № 632
ДЕКСАМЕТАЗОН
таблетки по 0,5 мг № 50 у банках, № 10 (10х1), № 50 (10х5) у блістерах UA/5274/01/01
ТОВ "Дослідний завод " ГНЦЛС" Україна, м. Харків
Побiчна дiя. Стероїдний діабет, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, гірсутизм, імпотенція), уповільнення росту дітей, вторинна недостатність кори надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, геморагічний панкреатит, атонія травного тракту, підвищення апетиту, нудота, блювання; запаморочення, головний біль, лабільність настрою, депресія, психози; затримка натрію і води, артеріальна гіпертензія, підвищення внутрішньочерепного і внутрішньоочного тиску, підвищення ризику тромбоутворення; петехії, стриї, атрофія шкіри, есхімоз; остеопороз, імуносупресія, підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, пригнічення регенеративних і репаративних процесів, підвищення потовиділення, міопатія, глаукома, катаракта.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; ульцерогенна дія; виражений остеопороз, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, тяжка міопатія, гострі психози, гостра ниркова недостатність, глаукома, період до і після профілактичних щеплень (особливо противірусних), вірусні захворювання, системний мікоз, активні форми туберкульозу, інфекційні ураження суглобів і колосуглобових м’яких тканин; вагітність і лактація.
Особливості застосування. Лікування Дексаметазоном здійснюється при наявності чітких показань і під суворим контролем лікаря з врахуванням можливих протипоказань і ускладнень. Лікування припиняють поступово, оскільки раптове припинення приймання препарату може викликати загострення патологічного процесу. Наприкінці лікування доцільно призначати декілька ін’єкцій кортикотропіну (10 - 20 ОД на добу). Необхідно постійно контролювати рівень артеріального тиску, вмісту глюкози в крові, зсідання останньої, діурез і масу тіла.
При цукровому діабеті, туберкульозі, бактеріальній та амебній інфекції, артеріальній гіпертензії, тромбоемболіях, серцевій та нирковій недостатності приймати препарат необхідно дуже обережно і за умови, що можливе одночасне проведення адекватного лікування основного захворювання. Якщо в анамнезі є вказівка на психоз, терапію здійснюють тільки за життєвими показаннями.
При гіпотиреозі і цирозі печінки дія препарату може посилюватися.
Під час терапії Дексаметазоном годування груддю доцільно припинити.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, яка виникає, підвищується ризик розвитку аритмій), послаблює гіпоглікемізуючу дію протидіабетичних засобів і антикоагулянтний ефект похідних кумарину. Рифампіцин, фенітоїн, барбітурати послаблюють, а естрогенвмісні пероральні контрацептиви посилюють дію дексаметазону. Одночасне застосування препарату з салуретиками призводить до посиленого виведення калію, при одночасному прийманні з тироліберином знижується рівень тригліцеридів у крові. Нестероїдні протизапальні засоби та етанол підвищують безпеку появи виразок на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, у комбінації з нестероїдними протизапальними засобами для лікування артриту можливо зниження дози глюкокортикостероїдів через сумації терапевтичного ефекту. Протималярійні засоби (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) разом з дексаметазоном можуть підвищувати ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Інгібітори АПФ при одночасному застосуванні з дексаметазоном можуть змінювати склад периферичної крові. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій і лімфоми або інших лімфопрорліферативних порушень, пов’язаних з вірусом Епштейна-Барра. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) і кетоконазол (знижує кліренс) підвищують токсичність. У високих дозах дексаметазон знижує ефект соматропіну. Антациди знижують всмоктування глюкокортикостероїдів. Препарат підвищує (при травалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичних реакцій парацетамолу (індукція печінкових ферментів і утворення токсичного метаболіту парацатемолу).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого іншого компонента препарату. Гострі вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія), синдром Кушинга, вакцинація живою вакциною.
Побічні реакції.
Частота появи побічних реакцій залежить від дози і тривалості лікування. Найпоширенішими побічними реакціями короткочасного лікування є тимчасова недостатність надниркових залоз, непереносимість глюкози, підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення; більш рідкими побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертригліцеридемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та гострий панкреатит.
Тривале лікування найчастіше призводить до тривалого порушення функції надниркових залоз, уповільненого росту дітей і підлітків, центрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії м’язів, остеопорозу, рідше – до зниження імунного захисту та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань, катаракти, глаукоми, артеріальної гіпертензії, асептичного некрозу кісток.
Побічні реакції за системами органів
З боку кровотворної та лімфатичної систем: випадки тромбоемболії, зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів), рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи: рідко – висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактична реакція, імуносупресія.
З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна брадикардія, зупинка серця, серцеві аритмії, збільшення серця, судинна недостатність, хронічна серцева недостатність, жирова емболія, артеріальна гіпертензія, гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених немовлят; дуже рідко – розрив серця у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда; також можуть виникати політопна шлуночкова екстрасистола, гіпертонічна енцефалопатія, непритомність, тахікардія, тромбоемболія, тромбофлебіт, васкуліт.
З боку центральної нервової системи: після лікування можлива поява набряку диска зорового нерва і підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина), запаморочення, судоми, головний біль, неврит, невропатія, парестезії.
Психічні порушення: зміни особистості та поведінки, що найчастіше проявляються ейфорією, безсонням, дратівливістю, гіперкінезією, депресією, емоційною нестабільністю, зміною настрою; рідко – психози, суїцидальні думки, погіршення перебігу шизофренії, епілепсії.
З боку дихальної системи: набряк легенів.
З боку ендокринної системи та метаболізму: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), синдром Кушинга, уповільнення росту дітей і підлітків, порушення менструального циклу, гірсутизм, перехід латентного діабету у клінічно активну форму, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних протидіабетичних препаратах у хворих на цукровий діабет, негативний азотний баланс через катаболізм білків, гіпокаліемічний алкалоз, затримка в організмі натрію і рідини, підвищена втрата калію.
З боку травного тракту: езофагіт, нудота, гикавка, блювання, кандидоз стравоходу; рідко – пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику).
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість, стероїдна міопатія (м’язова слабкість спричиняє м’язовий катаболізм), остеопороз (підвищене виведення кальцію) і компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (більш частіше – асептичний некроз головок кісток стегон і плечей), розриви сухожиль (особливо при паралельному застосуванні деяких хінолонів), пошкодження суглобового хряща та некроз кісток (внаслідок внутрішньосуглобної інфекції), затримка росту і процесу мінералізації кісток у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: уповільнене загоєння ран, потоншена та чутлива шкіра, петехії та синці, еритема, підвищене потовиділення, вугри, пригнічена реакція на нашкірні тести, алергічний дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, стриї.
З боку органів зору: підвищений внутрішньоочний тиск, глаукома, катаракта або витрішкуватість.
З боку репродуктивної системи: зрідка – імпотенція.
Загальні порушення: набряк, підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, пригнічення регенеративних і репаративних процесів, гіпергідроз.
Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів
У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час дуже швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та траплятися випадки недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії або летального наслідку.
У деяких випадках симптоми синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.
Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування необхідно припинити.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат не застосовують.
Діти.
Досвід щодо ефективності та безпеки застосування глюкокортикоїдів дітям базується на добре обґрунтованому вивченні терапевтичної дії глюкокортикоїдів, що є подібною для дитячої та дорослої вікових груп. Існують повідомлення про підтвердження ефективності та безпеки застосування препарату дітям для лікування нефротичного синдрому (дітям віком від 2 років) та агресивних лімфоми та лейкемії (у дітей від 1 місяця). Застосування глюкокортикоїдів дітям при інших показаннях, наприклад, тяжка бронхіальна астма та хрип, базуються на адекватних та добре контрольованих випробуваннях, проведених у дорослих, на допущенні, що перебіг захворювань та їхня патофізіологія є в основному подібними для обох вікових груп.
Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.
Особливості застосування.
У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура тіла, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах та суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й судоми). Тому дозу дексаметазону слід зменшувати поступово. Раптове припинення лікування може мати летальні наслідки.
Якщо пацієнт знаходиться у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, а якщо це відбувається під час припинення лікування, слід застосовувати гідрокортизон або кортизон.
Пацієнтам, які приймали дексаметазон тривалий час і зазнають сильного стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування.
Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.
Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі мають отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби.
Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, активну пептичну виразку, нещодавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.
Під час лікування може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів цукрового діабету.
При тривалому лікуванні слід контролювати рівні калію у сироватці крові.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон зазвичай не призначають за 8 тижнів до вакцинації і не застосовують раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Пацієнтам, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, необхідно уникати контакту з інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном.
Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнювати загоєння ран і утворення кісткової тканини.
Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Кортикостероїди можуть спотворювати результати шкірних алергічних тестів.
Спеціальна інформація про деякі компоненти.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Даних немає. Слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування дексаметазону і нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.
Ефективність дексаметазону зменшується, якщо одночасно приймати рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозу дексаметазону у таких комбінаціях слід збільшувати.
Сумісне застосування дексаметазону і препаратів, що інгібують CYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону у сироватці та плазмі крові. Дексаметазон є помірним індуктором CYP 3A4. Одночасне застосування з препаратами, що метаболізуються CYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс, що спричиняє зниження концентрацій у сироватці крові.
Кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів, таким чином, унаслідок зниження концентрації дексаметазону може розвиватися недостатність надниркових залоз.
Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект ліків протидіабетичних препаратів та антигіпертензивних засобів, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натрійуретиків (тому дозу цих препаратів слід збільшити); він підвищує активність гепарину, альбендазолу і калійуретиків (дозу цих препаратів слід зменшити у разі необхідності).
Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід частіше перевіряти протромбіновий час.
Одночасне застосування дексаметазону і високих доз інших глюкокортикоїдів або агоністів
2-адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.
Антациди зменшують всмоктування дексаметазону у шлунку. Не було встановлено, чи впливає одночасне вживання їжі або алкоголю на фармакокінетику дексаметазону, проте паралельний прийом лікарських засобів і їжі з високим вмістом натрію не рекомендований.
Глюкокортикоїди посилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці крові. Слід виявляти обережність пацієнтам, яким поступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилату у сироватці крові та інтоксикація.
Якщо однчасно застосовуються пероральні контрацептиви, період напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитись, що посилить їхню біологічну дію і може підвищити ризик розвитку побічних ефектів.
Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів, оскільки може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальні наслідки породіль через розвиток такого стану.
Види взаємодії, що мають терапевтичні переваги: одночасне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.
Наказ МОЗ України від 03 жовтня 2011 р. № 632
КАДУЕТ 10/10
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг/10 мг № 30 (10х3) у блістерах UA/5635/01/01
Пфайзер Інк. США Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ Німеччина
Побічна дія. Застосування комбінованого препарату вивчали в подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях лікування артеріальної гіпертензії і дисліпідемії. В цих дослідженнях побічні ефекти характерні для комбінованого препарату не виникали. Амлодипін загалом добре переносився. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях застосування амлодипіну для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією найчастіше відмічалися такі побічні ефекти:
Організм загалом – слабкість.
Серцево-судинна система – набряки, пальпітація.
Центральна і периферична нервова система – запаморочення, головний біль, припливи.
Травний тракт – біль у животі, нудота.
Психічні – сонливість.
Не було виявлено суттєвих відхилень лабораторних показників, пов’язаних із застосуванням амлодипіну.
На постліцензійному етапі були виявлені такі додаткові побічні ефекти амлодипіну:
Організм загалом – астенія, біль у спині, слабкість, біль, збільшення/зниження ваги тіла.
Серцево-судинна система – гіпотензія, синкопе, непритомність, васкуліт.
Центральна та периферична нервова система – гіпертонус, гіпостезія/парестезія, периферична нейропатія, тремор, сухість у роті, підвищене потовиділення.
Ендокринна система – гінекомастія.
Травний тракт – порушення функції кишечнику, диспепсія (включаючи гастрит), гіперплазія ясен, панкреатит, блювання.
Обмін речовин – гіперглікемія.
Скелетно-м’язова система – артралгії, м’язові посмикування, міалгія.
Система крові – пурпура, тромбоцитопенія, лейкопенія.
Психічні – імпотенція, інсомнія, зміни настрою.
Респіраторна система – кашель, диспное, риніт.
Шкіра/придатки – алопеція, зміни кольору шкіри, кропив’янка.
Органи чуття – зміни смакової чутливості, дзвін у вухах, порушення зору.
Сечовидільна система – почастішання сечовипускання, розлади сечовипускання, ніктурія.
Гепатобіліарна система – гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів печінкових ферментів –дуже рідко (переважно при холестазі). Деякі випадки пов’язані із прийомом амлодипіну були дуже важкі і потребували госпіталізації. У багатьох випадках причинний зв’язок не встановлений.
Поодинокі побічні прояви – алергічні реакції, включаючи свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема.
Як і при застосуванні інших блокаторів кальцієвих каналів, спостерігалися такі поодинокі побічні прояви, які не можна диференціювати від симптомів самої хвороби: інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердя) та біль у грудях.
Аторвастатин, загалом, добре переносився. Побічні ефекти в цілому були слабко або помірно виражені. Менше 2% пацієнтів виключено із клінічних випробувань у зв’язку із розвитком побічних ефектів, пов’язаних з аторвастатином.
Найчастіше (³1%) у контрольованих клінічних випробуваннях зустрічалися такі побічні ефекти, пов’язані з терапією аторвастатином:
Психічні розлади – інсомнія.
Порушення з боку нервової системи – головний біль.
Розлади травного тракту – нудота, діарея, біль у животі, диспепсія, запори, метеоризм.
Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини – міалгія.
Загальні розлади – астенія.
Крім того, в клінічних дослідженнях аторвастатину відмічалися такі побічні ефекти:
Метаболічні порушення і розлади обміну речовин – гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія.
Порушення з боку нервової системи – периферична нейропатія, парестезія.
Розлади травного тракту – панкреатит, блювання.
Розлади гепатобіліарної системи – гепатит, холестатична жовтяниця.
Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини – алопеція, свербіж, висипання.
Розлади репродуктивної системи – імпотенція.
Не всі ці побічні прояви мали причинний зв’язок із прийомом аторвастатину.
На постліцензійному етапі були виявлені такі додаткові побічні ефекти аторвастатину:
Розлади з боку крові і лімфатичної системи – тромбоцитопенія.
Розлади з боку імунної системи – алергічні реакції (включаючи анафілаксію).
Метаболічні порушення і порушення обміну речовин – збільшення ваги тіла.
Порушення з боку нервової системи – гіпостезія, амнезія, запаморочення.
Порушення з боку органа слуху та рівноваги – дзвін у вухах.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив’янка.
Порушення з боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини – рабдоміоліз, артралгія, біль у спині.
Загальні розлади – біль у грудях, периферичні набряки, слабкість, млявість.
Протипоказання. Кадует 10/10 протипоказаний у таких випадках:
Відома гіперчутливість до дигідропіридинів, амлодипіну, аторвастатину, або будь-якого компоненту препарату.
- Хвороба печінки в активній фазі, або збільшення рівнів сироваткових трансаміназ, що втричі перевищує нормальні показники з незрозумілих причин.
- Вагітність, годування груддю, або дітородний вік при відсутності застосування адекватних засобів контрацепції.
Особливості застосування.
Застосування у пацієнтів із серцевою недостатністю
У тривалому, плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) застосування амлодипіну при серцевій недостатності NYHA II та IV неішемічної етіології встановлено зв’язок прийому амлодипіну та збільшення випадків набряку легенів, незважаючи на відсутність погіршення стану серцевої недостатності порівняно з плацебо.
Застосування у пацієнтів з порушеннями функцій печінки
Вплив на печінку
Як і у випадку з іншими представниками інгібіторів HMG-CoA-редуктази, при лікуванні аторвастатином спостерігалося помірне (в межах 3-кратного збільшення порівняно з нормою) підвищення рівнів сироваткових трансаміназ.
Функція печінки вивчалася як на дореєстраційному, так і на маркетинговому етапах у клінічних дослідженнях із застосуванням аторвастатину в дозах 10, 20, 40 та 80 мг.
Стабільне 3-кратне підвищення рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося в середньому у 0,7% пацієнтів, що приймали аторвастатин у ході зазначених клінічних досліджень. Частота цих порушень складала 0,2%, 0,2%, 0,6% та 2,3% при застосуванні, відповідно 10, 20, 40 та 80 мг аторвастатину. Загалом, це підвищення не супроводжувалося жовтяницею або будь-якими іншими проявами чи симптомами. Коли дозу аторвастатину зменшували, або припиняли лікування, рівні трансаміназ поверталися до початкового рівня. Більшість пацієнтів продовжували лікування аторвастатином без будь-яких наслідків.
Контроль функцій печінки слід здійснювати до початку лікування і періодично під час курсу лікування. У випадку виникнення будь-яких проявів або симптомів, що свідчать про ушкодження печінки, необхідно визначити показники функції печінки. Над пацієнтами, в яких підвищилися рівні трансаміназ, необхідно встановити постійний контроль до нормалізації визначених показників. При збільшенні рівнів АЛТ і АСТ більше ніж утричі, порівняно з нормою, рекомендовано зниження дози або припинення терапії амлодипін/аторвастатином. Аторвастатин може спричинити підвищення активності трансаміназ.
Амлодипін/аторвастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, що вживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі хвороби печінки. Хвороба печінки в активній фазі, або незрозуміле збільшення рівнів сироваткових трансаміназ є протипоказаннями для застосування амлодипін/аторвастатину.
Вплив на скелетні м’язи
При лікуванні аторвастатином може розвинутися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів в поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів понад верхньої межі норми. Імовірність виникнення цього стану слід припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищенням температури. У випадках підвищення рівня КФК чи уточненого або ймовірного діагнозу міопатії лікування амлодипін/аторвастатином слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують метаболізм цитохрому Р450 3А4 та/або розподіл препарату в організмі. Амлодипін/аторвастатин біотрансформується в першу чергу за допомогою ферменту печінки CYP 3А4. Лікарі, які призначають амлодипін/аторвастатин у комбінації з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імуносупресорами або азоловими протигрибковими засобами, або гіполіпопротеїнемічними дозами ніацину, повинні зважувати можливі позитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Амлодипін/аторвастатин може спричинити зростання рівня КФК внаслідок дії аторвастатину.
При лікуванні амлодипін/аторвастатином, як і при застосуванні подібних препаратів цієї групи, зрідка спостерігалися випадки рабдоміолізу в поєднанні з вторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. Терапію амлодипін/аторвастатином слід перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми). Контроль артеріальної гіпертензії може бути продовжений за допомогою амлодипіну.
Вагітність та лактація
Амлодипін/аторвастатин протипоказаний при вагітності у зв’язку із наявністю аторвастатину. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні контрацептиви.
Амлодипін/аторвастатин протипоказаний при годуванні груддю. Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Зважаючи на потенційний ризик небажаного впливу на немовля, жінки, що приймають амлодипін/аторвастатин, не повинні годувати груддю.
Безпека амлодипіну при вагітності та лактації у людини не встановлена. Амлодипін не виявив токсичної дії в дослідженнях на тваринах, окрім затримки пологів та подовження пологів при застосуванні доз, що в 50 разів перевищують максимальні клінічні рекомендовані дози для людей.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою
Зважаючи на наявну інформацію щодо амлодипіну та аторвастатину, малоймовірно, що цей препарат може порушувати здатність до керування автомобілем та роботи з технікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дані щодо лікарської взаємодії амлодипіну і аторвастатину у здорових осіб свідчать, що фармакокінетика амлодипіну при одночасному застосуванні цих засобів не змінюється. Амлодипін не впливає на показник Смах для аторвастатину: 91% (90% довірчий інтервал: 80-103%), але збільшує AUC аторвастатину на 18% (90% довірчий інтервал: 109-127%).
Дослідження медикаментозної взаємодії між амлодипін/аторвастатином та іншими засобами не проводилося, але існують дослідження щодо дії амлодипіну та аторвастатину окремо. Ці отримані дані наведено далі.
Амлодипін може безпечно застосовуватися разом із тіазидними діуретиками, α-блокаторами, β-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, нітратами тривалої дії, сублінгвальними формами нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними засобами, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними засобами.
Дані in vitro, отримані при дослідженні плазми крові людей, свідчать, що амлодипін не впливає на зв’язування з білками дигоксину, фенітоїну, варфарину чи індометацину.
Циметидин – сумісне застосування амлодипіну та циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну.
Сік грейпфрута – сумісне застосування 240 мл соку грейпфрута й одноразової пероральної дози 10 мг амлодипіну у 20 здорових добровольців не впливало на фармакокінетику амлодипіну.
Алюміній/магній (антацид) – сумісне застосування алюмінію/магнію (антацид) й одноразової дози амлодипіну не впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Силденафіл – одноразова доза 100 мг силденафілу в осіб з есенціальною гіпертензією не впливало на фармакокінетичні параметри амлодипіну. При сумісному застосуванні амлодипіну та силденафілу кожний із засобів незалежно проявляє свій гіпотензивний ефект.
Дигоксин – сумісне застосування амлодипіну та дигоксину не змінює сироваткові концентрації та нирковий кліренс дигоксину у здорових добровольців.
Етанол (алкоголь) – одноразова та багаторазові дози 10 мг амлодипіну не впливають на фармакокінетику етанолу.
Варфарин – сумісне застосування амлодипіну та варфарину не змінює варфарин-залежний протромбіновий час.
Циклоспорин – фармакокінетичні дослідження циклоспорину свідчать, що амлодипін не змінює фармакокінетику циклоспорину.
Вплив на показники лабораторних тестів – невідомий.
Ризик розвитку міопатії при лікуванні інгібіторами ГМГ-КoA-редуктази (у тому числі аторвастатином) зростає при супутньому застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, азольних протигрибкових засобів чи ніацину.
Антациди – сумісне застосування аторвастатину та оральних суспензій антацидів, що містять гідроокиси магнію та алюмінію, знижує плазмові концентрації аторвастатину приблизно на 35%; при цьому, однак, величина зменшення рівня Х-ЛНЩ не змінюється.
Антипірин – оскільки аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються через ті ж самі ізоферменти цитохромів, є малоймовірною.
Холестипол – при сумісному застосуванні холестиполу і аторвастатину плазмові концентрації знижуються майже на 25%. Однак, вплив на ліпіди вираженіший при сумісному, ніж при окремому застосуванні цих засобів.
Дигоксин – при сумісному застосуванні багаторазових доз дигоксину та 10 мг аторвастатину рівновагові плазмові концентрації дигоксину не змінюються. Однак, при сумісному застосуванні дигоксину та 80 мг аторвастатину на добу концентрації дигоксину збільшуються майже на 20%. Над пацієнтами, що приймають дигоксин, необхідно встановити відповідний контроль.
Еритроміцин/кларитроміцин – сумісне застосування аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) чи кларитроміцину (500 мг двічі на добу) – відомих інгібіторів цитохрому Р450 3А4 – збільшує плазмові концентрації аторвастатину.
Азитроміцин – сумісне застосування аторвастатину (10 мг один раз на добу) та азитроміцину (500 мг один раз на добу) не змінює плазмові концентрації аторвастатину.
Терфенадин – сумісне застосування аторвастатину та терфенадину не викликає клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину.
Оральні контрацептиви – сумісне застосування з оральними контрацептивами, що містять норетіндрон та етинілестрадіол, збільшує рівні AUC для норетіндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30 і 20%. Це підвищення має братися до уваги при виборі орального контрацептиву для жінок, що приймають аторвастатин.
Варфарин – при дослідженні взаємодії аторвастатину та варфарину при сумісному застосуванні будь-якої клінічно значущої взаємодії не виявлено.
Циметидин – при дослідженні взаємодії аторвастатину та циметидину при сумісному застосуванні будь-якої клінічно значущої взаємодії не виявлено.
Інгібітори протеаз – сумісне застосування аторвастатину та інгібіторів протеаз – відомих інгібіторів цитохрому Р450 3А4 – призводить до зменшення плазмових концентрацій аторвастатину.
Інші засоби – у клінічних дослідженнях аторвастатин застосовувався разом з антигіпертензивними засобами та засобами естроген-замісної терапії. Будь-якої клінічно значущої небажаної взаємодії не виявлено. Дослідження взаємодії із специфічними засобами не проводилося.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дигідропіридинів, діючих речовин амлодипіну та аторвастатину або до будь-яких інших допоміжних речовин;
активні захворювання печінки або постійно підвищені з незрозумілих причин рівні сироваткових трансаміназ, що в 3 рази перевищують верхню межу норми;
комбінації з ітраконазолом, кетоконазолом та телітроміцином;
тяжка артеріальна гіпотензія;
шок (включаючи кардіогенний шок);
обструкція шляхів відтоку лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз високого ступеня);
гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
у хворих на нестабільну стенокардію та протягом 8 діб після інфаркту міокарда.
Побічні реакції.
КАДУЕТ 10/10 був оцінений щодо безпеки у 1092 пацієнтів, яких лікували від супутніх гіпертензії та дисліпідемії у подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях. У клінічних дослідженнях із застосуванням КАДУЕТу 10/10 не спостерігалося жодних небажаних явищ, властивих цій комбінації. Небажані явища були обмежені явищами, про які повідомлялося раніше для амлодипіну та/чи аторвастатину (наведені нижче відповідні таблиці небажаних явищ).
У контрольованих клінічних дослідженнях припинення лікування внаслідок небажаних клінічних явищ або внаслідок аномальних результатів лабораторних досліджень було необхідне тільки для 5,1 % пацієнтів, які лікувалися амлодипіном у комбінації з аторвастатином порівняно з 4 % пацієнтів, які отримували плацебо.
Наступні небажані явища, наведені згідно системними органами класів і частотою MedDRA, проявляються окремо для амлодипіну та аторвастатину.
Дуже часті: ³ 1/10, часті: ³ 1/100 і < 1/10, нечасті: ³ 1/1000 і < 1/100, поодинокі: ³ 1/1000 і < 1/100, рідкісні: < 1/10000, невідомі (не можна оцінити з наявних даних).
Системні-органи класів за словником MedDRA | Небажані ефекти | Частота | |
Амлодипін | Аторвастатин | ||
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи | Лейкопенія, | Рідкісні | - |
| Тромбоцитопенія | Рідкісні | Поодинокі | |
| Порушення з боку імунної системи | Алергічні реакції | Рідкісні | Нечасті |
| | Анафілаксія | - | Рідкісні |
| Порушення обміну речовин, метаболізму | Гіпоглікемія | - | Нечасті |
| Гіперглікемія | Рідкісні | Часті | |
| Збільшення маси тіла | Нечасті | Нечасті | |
| Зменшення маси тіла | Нечасті | - | |
| Анорексія | - | Нечасті | |
| Психічні розлади | Безсоння | Нечасті | Нечасті |
| Зміни настрою (включаючи страх) | Нечасті | - | |
| Кошмарні сновидіння | - | Нечасті | |
| Депресія | Нечасті | Невідомі | |
| Сплутаність свідомості | Поодинокі | - | |
Неврологічні розлади | Сонливість | Часті | - |
| Запаморочення | Часті | Нечасті | |
| Головний біль (особливо на початку лікування) | Часті | Часті | |
| Тремор | Нечасті | - | |
| Гіпестезія, парестезія | Нечасті | Нечасті | |
| Гіпертонія | Рідкісні | - | |
| Периферична невропатія | Рідкісні | Поодинокі | |
| Амнезія | - | Нечасті | |
| Дисгевзія | Нечасті | Нечасті | |
| Екстрапірамідний синдром | Невідомі | | |
| Гіпертонус | Рідкісні | - | |
| Порушення з боку органа зору | Погіршення гостроти зору | | Нечасті |
| Розлади зору (включаючи диплопію) | Нечасті | Поодинокі | |
| Порушення з боку органа слуху та вестибулярного апарату | Дзвін у вухах | Нечасті | Нечасті |
| Втрата слуху | - | Рідкісні | |
| Тинітус | Нечасті | - | |
| Кардіальні порушення | Прискорене серцебиття | Нечасті | - |
| Синкопе | Нечасті | - | |
| Біль при стенокардії | Поодинокі | - | |
| Інфаркт міокарда | Рідкісні | - | |
| Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) | Рідкісні | - | |
| Пальпітація | Нечасті | - | |
| Судинні розлади | Гіперемія | Часті | - |
| Артеріальна гіпотензія | Нечасті | - | |
| Васкуліт | Рідкісні | - | |
| Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | Диспное | Нечасті | - |
| Риніт | Нечасті | - | |
| Кашель | Рідкісні | - | |
| Назофарингіт | - | Невідомі | |
| Біль в горлі | - | Невідомі | |
| Носова кровотеча | - | Невідомі | |
| Інтерстиціальне захворювання легень, особливо при довготерміновому лікуванні | - | Невідомі | |
| Шлунково-кишкові розлади | Гіпертрофічний гінгівіт | Рідкісні | - |
| Біль в животі, нудота | Часті | Часті | |
| Блювання | Нечасті | Нечасті | |
| Диспепсія | Нечасті | Часті | |
| Порушення функції кишечнику (включаючи діарею та запор) | Нечасті | - | |
| Сухість у роті | Нечасті | - | |
| Зміни смакової чутливості | Нечасті | - | |
| Діарея, запор, метеоризм | - | Часті | |
| Гастрит | Рідкісні | - | |
| Панкреатит | Рідкісні | Поодинокі | |
| Гіперплазія ясен | Рідкісні | - | |
| Розлади гепатобіліарної системи | Гепатит | Рідкісні | Нечасті |
| Холестаз | - | Поодинокі | |
| Печінкова недостатність | - | Рідкісні | |
| Жовтяниця | Рідкісні | Невідомі | |
| Підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом). | Рідкісні | | |
| Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини | Набряк Квінке | Рідкісні | Рідкісні |
| Мультиформна еритема | Рідкісні | - | |
| Алопеція | Нечасті | Нечасті | |
| Пурпура | Нечасті | - | |
| Зміни кольору шкіри | Нечасті | - | |
| Свербіж | Нечасті | Нечасті | |
| Висипання | Нечасті | Нечасті | |
| Підвищене потовиділення | Нечасті | - | |
| Екзантема | Нечасті | - | |
| Бульозні висипання | - | Поодинокі | |
| Кропив’янка | Рідкісні | Нечасті | |
| Ангіоневротичний набряк | Рідкісні | Поодинокі | |
| Ексфоліативний дерматит | Рідкісні | - | |
| Фоточутливість | Рідкісні | - | |
| Синдром Стівенса-Джонсона | Рідкісні | Рідкісні | |
| Синдром Лайєлла | - | Рідкісні | |
| Зуд | Нечасті | - | |
| Токсичний епідермальний некроліз | - | Нечасті | |
| Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | Набрякання суглобів (включаючи набрякання гомілкового суглоба) | Часті | Часті |
| Артралгія, міалгія | Нечасті | Часті | |
| Судоми м’язів | Нечасті | Часті | |
| Біль у попереку | Нечасті | Часті | |
| М’язова втома | - | Нечасті | |
| Міозит | - | Поодинокі | |
| Гострий некроз скелетних м’язів, міопатія | - | Поодинокі | |
| Тендинопатія, у поодиноких випадках - розрив ахілового сухожилля | - | Рідкісні | |
| Ексудативна мультиформна еритема | - | Нечасті | |
| Рабдоміоліз | - | Нечасті | |
| Розлади з боку сечовидільної системи | Розлад сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання | Нечасті | - |
| Порушення репродуктивної системи та молочних залоз | Імпотенція | Нечасті | Нечасті |
| Гінекомастія | Нечасті | Рідкісні | |
| Загальні розлади | Набряк, периферичний набряк | Часті | Нечасті |
| Втома | Часті | Нечасті | |
| Біль в грудях | Нечасті | Нечасті | |
| Астенія | Нечасті | Нечасті | |
| Біль | Нечасті | - | |
| Нездужання | Нечасті | Нечасті | |
| Лихоманка (підвищення температури тіла) | Нечасті | Невідомі | |
| Дослідження | Підвищені рівні печінкових ферментів АЛТ, АСТ (здебільшого узгоджуються з холестазом) | Рідкісні | Часті |
| Підвищені рівні КФК | - | Часті | |