Наказ моз україни від 03 жовтня 2011 р
Вид материала | Документы |
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Міністерство транспорту україни наказ від 10 лютого 1998 року, 3872.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системиПри поєднанні лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, внаслідок блокування цієї системи були виявлені зміни функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у пацієнтів з відповідною схильністю. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ) має обмежуватися окремими випадками за умови ретельного моніторингу функції нирок. Інші стани, що потребують стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом МІКАРДИСу з іншими медичними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може призводити до гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, зрідка – до гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у цілому не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом блокади ренін-ангіотензинової системи. Тому призначення телміcартану їм не рекомендується. Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких діагностовано стеноз аорти, мітрального клапана або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію. Гіперкаліємія Протягом усього прийому медичних препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може виникнути гіперкаліємія, особливо при наявності ниркової недостатності та/або серцевої недостатності. У людей літнього віку, у пацієнтів з нирковою недостатністю, діабетом, у хворих, які паралельно лікуються іншими лікарськими засобами, що можуть спричинити підвищення рівня калію, та/або хворих із супутніми захворюваннями, гіперкаліємія може призвести до летального наслідку. Перед розглядом питання про супутнє застосування лікарських засобів, які пригнічують ренін-ангіотензинову систему, необхідно зважити співвідношення користі та ризику. Основні фактори ризику розвитку гіперкаліємії, на які необхідно звернути увагу: - Цукровий діабет, ниркова недостатність, вік старше 70 років. - Комбінована терапія з одним чи кількома іншими препаратами, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, та/або калієвими добавками. До препаратів або терапевтичних груп лікарських засобів, які можуть спровокувати гіперкаліємію, належать замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні лікувальні препарати (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресанти (циклоспорин або такролімус) та триметоприм. - Супутні захворювання, особливо дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз, погіршення функції нирок, різке погіршення стану нирок (наприклад, інфекційні захворювання), клітинний лізис (наприклад, гостра ішемія кінцівок, гострий некроз скелетних м’язів, обширна травма). Хворим групи ризику необхідно проходити ретельний контроль сироваткової концентрації калію. Порушення функції печінки Телміcартан виводиться головним чином у жовч. У пацієнтів із біліарними обструктивними порушеннями або печінковою недостатністю можна очікувати зниження кліренсу телмісартану. Тому таким пацієнтам телміcартан слід приймати з обережністю. Сорбіт Рекомендована щодобова доза таблеток МІКАРДИС 80 мг містить 338 мг сорбіту. Тому МІКАРДИС не можна призначати пацієнтам зі спадковою чутливістю до фруктози. Інші Так, як і щодо будь-якого іншого антигіпертензивного агента, значне зниження тиску крові у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічною серцево-судинною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дослідження впливу телміcартану на здатність керувати автомобілем та механічними пристроями не проводилися. Однак при керуванні автомобілем та механічними пристроями необхідно брати до уваги, що при антигіпертензивній терапії може виникати запаморочення або гіперсомнія. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Дослідження взаємодії проводилися лише серед дорослих. Як і з іншими препаратами, які пригнічують ренін-ангіотензинову систему, телмісартан може спровокувати гіперкаліємію. Ризик може збільшитись у випадку лікування в комбінації з іншими засобами, які також можуть спровокувати гіперкалієміїю (замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні лікувальні препарати (включі селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресанти (циклоспорин або такролімус) та триметоприм). Випадки гіперкаліємії залежать від пов’язаних з нею факторів ризику. Ризик зростає у випадку наведених вище терапевтичних комбінацій. Особливо високим є ризик при комбінації з калійзберігаючими діуретиками та в поєднанні з замінниками солі, що містять калій. Комбінація з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдними протизапальними лікувальними препаратами, наприклад, є менш ризикованою за умови чіткого дотримування запобіжних заходів при застосуванні. Супутнє застосування не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики або калієві добавки Такі антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, як телмісартан, пом’якшують спричинену діуретиками втрату калію. Калійзберігаючі діуретики, наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, можуть спричинити значне зростання концентрації калію в сироватці крові. Якщо супутнє застосування показане через документально підтверджену гіпокаліємію, приймати необхідно з обережністю, часто контролюючи рівень калію в сироватці. Літій Відомі випадки оборотного зростання концентрації літію в сироватці та підвищення токсичності під час супутнього прийому літію з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, включно з телмісартаном. Якщо призначення цієї комбінації вважається необхідним, під час супутнього застосування слід уважно контролювати рівень літію в сироватці. Супутнє застосування вимагоє обережності. Нестероїдні протизапальні лікувальні препарати Нестероїдні протизапальні засоби (тобто ацетилсаліцилова кислота в протизапальних схемах терапії, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні ліки) можуть знижувати антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. У деяких пацієнтів з погіршенням функції нирок (наприклад, хворі із зневодненням організму або пацієнти похилого віку з погіршенням функції нирок) комбінований прийом антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та засобів, що гальмують цикло-оксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, яка зазвичай є оборотною. Тому цю комбінацію слід призначати з обережністю, особливо людям похилого віку. Пацієнтам слід забезпечити належну гідратацію; крім того, після початку комбінованої терапії, а також періодично в подальшому, необхідно перевіряти функцію нирок. В одному дослідженні повідомляється про те, що комбінований прийом телмісартану та раміприлу привів до збільшення в 2,5 рази AUC0-24 та Cmax рампірилу та раміприлату. Клінічна значущість цього спостереження не відома. Діуретики (тіазидні або петльові діуретики) Попереднє лікування високими дозами таких діуретиків, як фуросемід (петльовий діуретик) і гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до втрати об’єму та ризику гіпотензії, якщо почати лікування телмісартаном. Слід узяти до уваги при супутньому застосуванні. Інші антигіпертензивні засоби Здатність телмісартану знижувати кров’яний тиск може бути збільшена супутнім застосуванням інших антигіпертензивних лікувальних препаратів. На підставі фармакологічних властивостей Баклофену та аміфостину можна очікувати, що ці лікувальні препарати можуть підсилити гіпотензивну дію всіх антигіпертензивних засобів, включно з телмісартаном. Крім того, ортостатична гіпотензія може бути погіршена алкоголем, барбітуратами, наркотиками та антидепресантами. Кортикостероїди (системне застосування) Зниження антигіпертензивної дії. |