Робоча навчальна програма дисципліни „Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату

Вид материала

Документы

Содержание Тема: “лікарсько-педагогічні спостереження” План заняття Виконання завдань практичної I. Загальні дані про групу II. Характеристика заняття (тренування) Ціль роботи Хід роботи. Тема “вивчення функціонального стану нервової та мязової систем Мета заняття Методи оцінки фізичного розвитку План заняття Мета заняття Гігієна шкільна і фізичного виховання” Питання до заліку

Подобный материал:

• Робоча навчальна програма дисципліни „Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового, 3555.2kb.
• Програма з фахового вступного випробування «фізична реабілітація», 224.29kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни Для студентів спеціальності 030303 "Видавнича, 307.17kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030304 Археологія, 408.61kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни київ-2009 робоча навчальна програма з дисципліни, 628.97kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030304 Археологія, 246.31kb.
• Робоча навчальна програма Дисципліни Етика та естетика І цінності сучасного суспільства, 204.54kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030300 Історія Затверджено, 188.45kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030304 Археологія, 279.76kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни за вільним вибором студентів для студентів спеціальності, 176.29kb.

ТЕМА: “ЛІКАРСЬКО-ПЕДАГОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ”

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля В.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття; картки індивідуальних завдань.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Введення.
   
2. Проведення лікарсько-педагогічного спостереження і аналіз отриманих результатів для корекції рухового навантаження й удосконалювання методики навчально-тренувальних занять.
   
3. Проробити термінологію за розділом «Загальна патологія», «Фізичний розвиток»
   

Цілі заняття:

• активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;
  
• оволодіння методикою проведення лікарсько-педагогічного спостереження і аналіз отриманих результатів для корекції рухового навантаження й удосконалювання методики навчально-тренувальних занять.
  

Теоретичне обґрунтування: лікарсько-педагогічні спостереження є основною формою співпраці лікаря і вчителя основ здоров’я, викладача з фізичної культури). Мета цієї співпраці – оцінка функціонального стану організму, ступінь напруження при фізичному навантаженні, особливості його реакції у той, чи інший період тренування та на змаганнях, характер відбудовних процесів.

Залежно від мети та задач лікарсько-педагогічні спостереження проводяться:

1. 
   У стані спокою - для вивчення вихідного стану організму, який має важливе значення для оцінки наступних змін в організмі у процесі виконання навантаження й для оцінки відновлення після попередніх занять, тренувань.
   
2. Безпосередньо перед тренуванням або змаганням - для визначення особливостей предробочих зрушень в організмі у передстартових станах.
   
3. У ході навчально-тренувальних занять (після окремих його частин, відразу після завершення окремих вправ, після закінчення занять ) – з метою вивчення впливу виконуваного навантаження на організм і адекватності застосовуваного навантаження.
   
4. На різних етапах відновлення.
   

Для роботи необхідні: секундомір, сфігмоманометр, динамометр, сухий спірометр, пневмотахометр, міотонометр, протоколи дослідження.

Алгоритм виконання завдання. Протягом першої години заняття студенти знайомляться із завданнями та методами лікарсько-педагогічного спостереження. Потім група розподіляється по бригадах по 1-2 чоловік і одержує одне із завдань, вивчає методичні вказівки по його виконанню й проводить спостереження під час навчально-тренувальних занять у залі.

На наступному занятті кожний дослідник робить висновок за результатами своїх спостережень і рекомендації про корекцію навантажень.


Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття: “Лікарсько-педагогічні спостереження”.

Цілі заняття:

• оволодіти методикою проведення лікарсько-педагогічного спостереження;
  
• зробити аналіз отриманих результатів для корекції рухового навантаження та удосконалювання методики навчально-тренувальних занять.
  

Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

“Фізіологія людини”

• фізіологія серцево-судинної системи;
  
• робота серця;
  
• зовні прояви діяльності серця;
  
• регуляція серцевої діяльності;
  
• рух крові по судинах (кров’яний тиск як фактор, який забезпечує рух крові по судинах; об’єм і лінійна швидкість руху крові; пульс);
  
• фізіологія дихання;
  
• зовнішнє і внутрішнє дихання.
  

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

• основи лікарського і педагогічного контролю;
  
• артеріальний тиск і засоби його вимірювання;
  
• артеріальний пульс та його дослідження;
  
• вплив фізичного тренування на кров та кровотворну систему;
  
• фізичне тренування та функція дихання.
  

Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:

1. 
   Визначення поняття лікарсько-педагогічні спостереження.
   
2. Мета, задачі лікарсько-педагогічних спостережень.
   
3. Форми, методи лікарсько-педагогічних спостережень.
   
4. Функціональні проби, які застосовуються при лікарсько-педагогічних спостереженнях.
   
5. Проби з додатковим навантаженням при лікарсько-педагогічних спостереженнях.
   
6. Аналіз результатів лікарсько-педагогічного спостереження.
   
7. Оцінка оздоровчої ефективності навантаження за час занять.
   

Рекомендована література до теми

«Лікарсько-педагогічні спостереження»:

1. Дембо А.Г. Врачебный контроль в спорте. М.:Медицина, 1988.-С. 131-181.

2. Детская спрортивная медицина /Под ред.С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущева. М.: Медицина, 1980.- С.258-271.

3. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1998. С. 13-17, 199-238.

4.Карпман В.Л.и др. Тестирование в спортивной медицине. М.:ФиС, 1988. С. 129-192.

5. Марков В.В. Основы ЗОЖ и профілактика болезней: Учебное пособие.М.: Академія, 2001.-315с.

6. Спортивная медицина /Под ред.А.В.Чоговадзе. М.: Медицина, 1984.- С.152-169, 314-318, 319-327.

7. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1987.-С.161-220.

8. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С. 77–102.

9.Физическая реабилитация:Учебник для ин-тов физич. культуры / Под ред. С.Н. Попова, Ростов-на-Дону, 2004, - 608с.

10. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. -М.:Изд-во АСВ, 2000.-С. 180 –215.


ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПРАКТИЧНОЇ

РОБОТИ

Завдання № 1.

Візуальні спостереження за впливом занять на тих, хто займається, хронометрування уроку.


Ціль роботи: користуючись візуальними спостереженнями, оцінити фізичну підготовленість, вплив занять на групу, а також побудову й організацію заняття.

Для роботи необхідні: секундомір, протокол дослідження.

Хід роботи. Приготувати карту спостереження, у яку потрібно внести наступні дані.

I. Загальні дані про групу:

а) характеристика групи (спортивна спеціалізація, кваліфікація, спортивний стаж, період тренування);

б) кількість, хто займається (з них чоловіки й жінки);

в) число звільнених від занять у групі ( вказати причини).

II. Характеристика заняття (тренування):

а) найменування заняття;

б) основні завдання, мета;

в) час початку занять, закінчення, тривалість;

г) моторна щільність заняття у відсотках;

д) відносна інтенсивність навантаження у відсотках;

е) гігієнічні й матеріально-технічні умови заняття.
Примітка. Моторна щільність заняття оцінюється у відсотках. Щільність 80...90% варто вважати дуже високою, 60...70 % гарною, 40…50% -низькою. Відносна інтенсивність J обчислюється по формулі:

J = [(ЧСС навантаження - ЧСС спокою) / (ЧСС макс - ЧСС спокою)] х 100 %,

де ЧСС спокою - до початку занять;

ЧСС макс - визначається в східчасто зростаючому велоергометричному тесті або на тредбані або на сходинці з роботою до відмови (можна зі слів спортсмена).

III. Візуальні спостереження за впливом занять на тих, хто займається.

1. 
   Стан на початку заняття (бадьоре, мляве, працездатне тощо).
   
2. У процесі заняття (поведінка, настрій, відношення до роботи, координація рухів, дихання, задишка, забарвлення шкірних покривів, вираження обличчя).
   
3. Технічні показники, організація і методика проведення заняття (техніка виконання вправ - гарна, задовільна, погана; технічні показники - високі, середні, низькі; недоліки в побудові й організації заняття).
   
4. Ступінь стомлення до кінця заняття ( зовнішні ознаки).
   
5. . Оцінка виконання поставлених завдань.
   

На підставі візуальних спостережень по щільності заняття й інтенсивності навантаження дати загальний висновок, практичні речення і рекомендації з методики та організації заняття.

Завдання № 2

Вплив занять ФК на організм людини у зв’язку із зміною частоти пульсу.


Ціль роботи: визначити за реакцією пульсу інтенсивність застосовуваних навантажень та їх відповідність функціональним можливостям.

Для роботи необхідні: секундомір, протокол дослідження.

Хід роботи. Перед тренуванням із групи вибирається один випробуваний для проведення дослідження, у якого збирається анамнез і реєструється частота пульсу пальпаторним методом на променевій або сонній артерії. Далі частота пульсу визначається безупинно протягом усього заняття, після окремих його частин, безпосередньо після окремих вправ і в період відпочинку між ними, а також протягом 5 хвилин після закінчення заняття. Усього потрібно зробити не менш 10-12 вимірів. Результат кожного дослідження пульсу відразу ж позначається крапкою на графіку. Крім того, слід зазначити, на якій хвилині, після якої вправи й у якій частині заняття зроблено вимірювання.

Оформлення роботи

1. Вичертити фізіологічну криву заняття.

2. 
   Визначити за даними пульсометрії інтенсивність застосовуваних навантажень, правильність їх розподілу у часі й достатність відпочинку.
   
3. Дати короткі рекомендації.
   

Протокол зміни ЧСС протягом заняття

1. Прізвище, ім’я, по батькові.

2. Вік.

3. Основний вид спорту, спортивний стаж і розряд.

2. Період тренування та характеристика тренувального процесу
   
3. Зміст заняття на якому проведене дослідження.
   
4. Фізичне навантаження, виконане обстежуваним напередодні. (Самопочуття, скарги на день дослідження)
   

ЧСС

t, хвилин

Завдання № 3.

Оцінка впливу заняття на тих, хто займається

фізичною культурою за змінами артеріального тиску


Ціль роботи: визначити за зміною артеріального тиску інтенсивність виконуваних навантажень і відповідність їх функціональним можливостям організму.

Для роботи необхідні: сфігмоманометр, фонендоскоп, секундомір, карта дослідження.

Хід роботи. Вибирається один випробуваний, у якого збирається анамнез. Бажано, щоб дослідження пульсу й артеріального тиску проводити у того самого випробуваного. Частота зміни артеріального тиску така ж, як і пульсу. При кожному вимірі артеріального тиску у цьому графіку відзначаються дві крапки: одна для максимального, інша для мінімального тиску. Одночасно необхідно відзначити, на якій хвилині, після якої вправи й у якій частині заняття зроблено вимірювання.

Оформлення роботи

1. 
   Вичертити криву змін максимального й мінімального артеріального тиску.
   
2. Визначити по ній інтенсивність навантажень, правильність розподілу інтервалів відпочинку, склад, характер і ступінь змін пульсу та артеріального тиску .
   Зробити висновок про функціональний стан організму й дати практичні речення щодо корекції навантаження.
   

Завдання № 4.

Визначення реакції організму людини на фізичні навантаження

за змінами ЖЄЛ і бронхіальної прохідності.


Ціль роботи: визначити ступінь впливу навантаження на організм людини на підставі даних спостережень за зміною ЖЄЛ і бронхіальної прохідності.

Для роботи необхідні: сухий спірометр, секундомір, спирт, ватяні тампони, пневмотахометр, протокол досліджень.

Хід роботи. Перед заняттям у випробуваного зібрати анамнез. Потім до початку занять виміряти ЖЄЛ за звичайною методикою, провести пробу Лебедєва ( 4-кратний вимір ЖЄЛ з інтервалом відпочинку 15 сек.) і визначити бронхіальну прохідність. Протягом заняття провести 10-12 вимірів. Повторна проба Лебедєва проводиться після закінчення заняття. Дані вимірів наносяться крапкою на графіку.

Оформлення роботи.

Вичертити графік. Дати оцінку впливу навантажень на функціональний стан системи зовнішнього дихання. При оцінці треба обов’язково враховувати, що важливе значення мають зрушення у величинах ЖЄЛ, стані бронхіальної прохідності. Після звичайних тренувальних заняттях при пробі Лебедєва зниження ЖЄЛ становить 100-200 мл, а після дуже більших тренувань і в період змагань навантаження може бути знижена ЖЄЛ на 300-500 мл. Тому значне зниження цих показників і вповільнене відновлення свідчить про неадекватність застосовуваного навантаження.


Протокол до завдання № 4

1. Прізвище, ім’я, по батькові.

2. Вік.

3. Основний вид спорту, розряд, стаж.

4. Період тренування та її особливості.

5. Коли було останнє тренування.

6. Самопочуття, скарги.

7. Стан носового дихання.

8. Перенесені захворювання, і зокрема, хвороби системи дихання.

ЖЄЛ, мл

t, хв

Примітка: указати час (хв.), частина заняття, після якої вправи проведене дослідження

Завдання №5.

Визначення реакції людини на фізичні навантаження за зміною сили рук.

Ціль роботи: Визначити за змінами сили рук відповідність виконуваних навантажень згідно можливостям обстежуваного.

Устаткування: ручний динамометр, секундомір, протокол дослідження.

Хід роботи. Вибравши випробуваного із групи, зібрати у нього анамнез. Потім виміряється сила лівої й правої кисті. Порядок визначення той же, що й на занятті № 4. Дані наносяться на графік. Унизу вказується, після якої вправи зроблено вимірювання і в якій частині заняття.

Рекомендації до виконання роботи

1. При кожному вимірюванні на графіку відкладається дві крапки: одна - сила правої, інша - сила лівої кисті.

2. За даною кривою змінювання сили кистей та її відновлення у періоди відпочинку оцінити важкість навантаження, ступінь стомлення, величину інтервалів відпочинку та ін.

При оцінці треба враховувати, що значне зменшення сили кистей спостерігається в недостатньо підготовлених спортсменів. Одним з характерних ознак стомлення є зменшення різниці в показниках сили правої й лівої кисті за рахунок зниження сили правої й деякого збільшення сили лівої.


Протокол дослідження динаміки сили кистей протягом заняття

1. 
   Прізвище, ім’я, по батькові.
   
2. Вік.
   
3. Спортивна спеціалізація.
   
4. Стаж.
   
5. Розряд.
   
6. Період тренування та основні її особливості (систематичність, обсяг, інтенсивність тренувань).
   
7. Захворювання та травми нервово-м'язового апарату.
   
8. Дата останнього тренування.
   
9. Самопочуття, скарги.
   

сила кистей, кг правої лівої

t, хв

Примітка. Указати час (хв.), частина заняття, після яких вправ досліджувалася сила кистей. Силу правої кисті відзначити суцільною лінією, силу лівої - пунктиром.


Завдання № 6.

Визначення впливу заняття на організм за змінюванням координаційної проби Ромберга.


Ціль роботи: визначити за змінюванням координаційної проби відповідність навантажень фізичним можливостям людини, виявити ступінь стомлення.

Для роботи необхідний: протокол дослідження, секундомір.

Хід роботи. Для проведення роботи вибирається випробуваний, у якого збирається анамнез. Потім проводиться ускладнена поза проби Ромберга (II - III пози). Порядок визначення той же, що й на занятті № 2.

Характер змінювання тривалості збереження рівноваги в II і III позах варто оформити у вигляді графіку: одна лінія характеризує. динаміку II пози; друга - III. Унизу вказується, після якої вправи проведені дослідження й у якій частині заняття.


Рекомендації до виконання роботи

1. Вичертити криву тривалості збереження рівноваги в II і III позах Ромберга протягом заняття.

2. Оцінити по пробі Ромберга ступінь стомлення й адекватність тренувального навантаження рівню підготовленості організму.

Недостатня стійкість у позах Ромберга є одним з ознак стомлення, перевтоми й перетренування, а також захворювань ЦНС.


Протокол дослідження координаційної функції нервової системи протягом заняття

1. 
   Прізвище, ім’я, по батькові.
   
2. Вік.
   
3. Спортивна спеціалізація.
   
4. Спортивний стаж.
   
5. Розряд,
   
6. Період тренування й основні її особливості (систематичність, обсяг, інтенсивність тренувань).
   
7. Чи були тренування у минулому.
   
8. Особливості передстартового стану.
   
9. Дата останнього тренування.
   
10. Самопочуття, скарги. Травми ЦНС - коли, які, результат.
    

Час, сек. 16

12

8

4

о

5 10 15 30 60 75 95 t, хв

Примітки. Указати час (хв.), частина заняття, після якої вправи проведено дослідження. Тривалість збереження рівноваги в II позі Ромберга відзначити суцільною лінією, в III - пунктиром.

Завдання № 7.

Визначення реакції людини, яка займається на фізичні навантаження за зміною тонусу м'язів.

Ціль роботи: визначити за зміною тонусу м'язів скорочувальну функцію й ступінь стомлення нервово-м'язового апарату під впливом навантаження..

Для роботи необхідні: міотонометр, протокол дослідження.

Хід роботи. Перед початком тренування із групи вибирається один випробуваний, у якого збирається анамнез. Потім, залежно від характеру занять визначається на які групи м'язів доводиться навантаження. Вимірювання тонусу м'язів виробляється в симетричних точках кінцівок. Визначається тонус розслаблення й тонус напруження. Вимірювання тонусу м'язів проводяться до заняття, протягом усього заняття, після окремих вправ, інтервалів відпочинку й по закінченні занять. Усього під час занять потрібно зробити 10-15 вимірів тонусу м'язів.

Рекомендації до виконання роботи

1. 
   Вичертити графік: одна крапка, відповідає тонусу розслаблення, інша - тонусу напруження.
   
2. За даними кривої змін амплітуди тонусу напруження й розслаблення та по її відновленню в періоди відпочинку, оцінити важкість навантаження й
   ступінь стомлення.
   

При оцінці отриманих даних ураховується зміна амплітуди твердості м'язів (різниця між тонусом напруження й розслаблення), вираженої в міотонах. Зменшення її пов'язане з погіршенням функціонального стану нервово-м'язового апарату й спостерігається у недостатньо тренованих спортсменів або при виконанні надмірних фізичних навантажень.

Протокол дослідження тонусу м'язів протягом заняття

1. Прізвище, ім’я, по батькові
   
2. Вік.
   
3. Спортивна спеціалізація.
   
4. Спортивний стаж.
   
5. Розряд.
   
6. Періоди тренування та основні її особливості (систематичність, обсяг, інтенсивність тренувань).
   
7. Перерви в тренування (коли й чому?).
   
8. Фізичні навантаження, виконані напередодні
   
9. Самопочуття, скарги.
   

Тонус м'язів, міотони

160

120

80

40

0

10 20 30 40 50 70 80 90 t, хв

Примітка. Указати час (хв), після якої вправи, навантаження або інтервалу відпочинку виміряється тонус м'язів і частина заняття. Тонус розслаблення відзначити суцільною лінією, тонус напруження - пунктиром.

Завдання № 8.

Визначення стану функціональної підготовленості організму за допомогою додаткового стандартного навантаження.


Ціль роботи: визначити ступінь впливу фізичного навантаження на організм та оцінити рівень його тренованості.

Для роботи необхідні: секундомір, фонендоскоп, сфігмоманометр, протокол дослідження.

Хід роботи. Перед тренувальним заняттям за 10-15 хвилин вибирають одного обстежуваного, у якого збирають анамнез, вимірюють пульс та артеріальний тиск. Потім йому пропонують виконати перше додаткове стандартне навантаження. У вигляді додаткового стандартного навантаження може бути використана будь-яка функціональна проба залежно від спортивної спеціалізації й кваліфікації обстежуваного ( 15-секундний біг у максимальному темпі, степ-тест, 2 і 3-хвилинний біг на місці у темпі 180 кроків у хвилину).

Після виконання додаткового навантаження пульс та артеріальний тиск визначаються протягом 5 хвилин за загальноприйнятою методикою. Це ж додаткове навантаження виконується вдруге, через 10-15 хвилин після закінчення тренування, попередньо вимірявши частоту пульсу й артеріальний тиск. Після виконання додаткового навантаження ЧСС і артеріальний тиск виміряються протягом 5 мінут. Дані спостереження заносяться в нижченаведену таблицю (див. табл. 2.1)


Таблиця 2.1

Перед тренуванням							Після тренування
Показ-ники	Вихідні данні	Період відновлення, хв.					Показ-ники	Вихідні данні	Період відновлення, хв
		1	2	3	4	5			1	2	3	4	5
Пульс уд/хв.
Артеріальний тиск, мм.рт.ст

Рекомендації до оформлення роботи.

1. Побудувати графік згідно змінюванню пульсу й артеріального тиску.
   
2. Зіставляючи типи відповідних реакцій на додаткове стандартне навантаження до й після тренування, визначити ступінь впливу тренувального навантаження та оцінити рівень тренованості.
   

Протокол до роботи із завдання № 8

1. 
   Прізвище, ім’я, по батькові.
   
2. Вік.
   
3. Вид спорту, розряд, стаж.
   
4. Кращі результати (коли показані).
   
5. Виступи в змаганнях в останні 1,5-2 місяці, тривалість різних періодів тренування й кількість тренувань згідно періодів, застосовувані засоби.
   
6. Перерви в тренуванні (коли й чому).
   

7. Зміст заняття, на якому проведене спостереження, час проведення заняття, дата.
   
8. Самопочуття, настрій, скарги до заняття, після його закінчення.
   

Різниця в показниках ЧСС і артеріального тиску до й після проби заноситься в нижченаведений графік для визначення типу відповідної реакції на навантаження. Позначення на графіку: по горизонталі (осі абсцис) - час: по вертикалі (осі ординат) - різниця ЧСС, максимальний та мінімальний артеріальний тиск на кожній мінуті відбудовного періоду стосовно вихідних величин.

ЧСС, 40	Артеріальний тиск
30
20
10
0 -10	12345 t,хв
-20

-30

-40

Для оцінки впливу фізичних навантажень, виконаних протягом заняття, необхідно зрівняти пристосувальні реакції до додаткового навантаження до й після заняття. При цьому можливі три варіанти відповідних реакцій на додаткове навантаження.

1. Характеризуються незначними відмінностями в пристосувальних реакціях на додаткове навантаження, виконану до й після тренування. Можуть бути тільки невеликі кількісні розходження в зрушеннях пульсу, артеріального тиску й тривалості відновлення. Така реакція спостерігається у спортсменів у стані гарної тренованості, але може бути в недостатньо тренованих спортсменів при невеликому тренувальному навантаженні.

2. 
   Характеризуються тим, що на додаткове навантаження, яке виконується після тренування, відзначаються більш виражені зрушення в реакції пульсу, тоді, як максимальний артеріальний тиск підвищується незначно. Тривалість відновлення пульсу й артеріального тиску збільшується. Така реакція свідчить про недостатню тренованість, а в окремих випадках спостерігається й у добре тренованих після надмірно великого навантаження.
   
3. Характеризується більш вираженими змінами реакції на додаткове навантаження після тренування: різко зростає пульсова реакція, з'являються атипичні види (гіпотонічний, діатонічний, гіпертонічний, реакції зі східчастим підйомом максимального артеріального тиску), період відновлення подовжується. Цей варіант свідчить про значне погіршення функціонального стану спортсмену, причиною чого може бути недостатня його підготовленість, перевтома або надмірне навантаження на занятті.
   

Лікарсько-педагогічні спостереження також проводяться з повторними специфічними навантаженнями (відповідно до обраного виду спорту) для оцінки рівня спеціальної тренованості в природних умовах підготовки. Методика, подібних спостережень і аналіз результатів докладно викладені в навчальній літературі [3, 6, 7].


ТЕМА “ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ НЕРВОВОЇ ТА МЯЗОВОЇ СИСТЕМ ” (2 години)

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля В.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття.

Опорні поняття: нервова система, неврологічний анамнез, рефлекс, аналізатор.

ПЛАН

1. Введення.
   
2. Методи дослідження функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем.
   
3. Особливості нервової системи.
   

Цілі заняття:

• оволодіння методами дослідження функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем;
  
• активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін.
  

Для роботи необхідно: кистьовий динамометр, кутомір, секундомір, міотонометр.

Алгоритм виконання завдання. Протягом заняття студенти розподілившись попарно, виконують завдання дослідження нервової та нервово-м’язової систем..

Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття: “Вивчення функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем ”.



Мета заняття:

- оволодіти методами дослідження функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем.

Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

- будова нервової системи.

“Фізіологія людини”

• фізіологія вищої нервової діяльності;
  
• фізіологія аналізаторів;
  
• загальні закономірності функцій аналізаторів;
  
• визначення працездатності центральної нервової системи за таблицями Анфімова;
  
• визначення сили м’язів, робота м’язів при різних навантаженнях.
  

“Фізична реабілітація при захворюваннях нервової системи”

- захворювання й травми ЦНС та периферичних відділів нервової системи.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

• захворювання й травми ЦНС;
  
• функції черепно-мозкових нервів.
  

Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:

1. 
   Роль вивчення функціонального стану організму людини, яка займається фізичною культурою і спортом у діагностиці тренованості.
   
2. Дослідження ЦНС (функція координації, рівноваги, стійкість нервових процесів).
   
3. Дослідження аналізаторів (слуховий, вестибулярний, руховий, тактильний, зоровий).
   
4. Дослідження нервово-м'язового апарату.
   
5. Дослідження вегетативної нервової системи (проба Ашнера, дермографізм, кліно-ортостатична проба).
   
6. Дати визначення поняття “рефлекс”.
   
7. Дати визначення поняття “статична координація ”.
   

Рекомендована література до теми:

“ Вивчення функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем ”:

1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие. .:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
   
2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. Рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– С. 5 –22.
   
3. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 76–87.
   
4. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 172–191.
   
5. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
   
6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
   
7. Михайлов С.С. Анатомия человека.– М., 1973.– С. 21–24, 32–46.
   
8. Привес М.Г. и др. Анатомия человека. –М., 1985. – С. 119, 136–138, 143–144, 147–148, 153–155.
   
9. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.45– 56.
   
10. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С.158– 200.
    
11. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.194–198.
    

ТЕМА : “ МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ”

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля А.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття.

Опорні поняття: фізичний розвиток, стандарт, констітуція.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Введення.
   
2. Методи оцінки фізичного розвитку.
   
3. Особливості фізичного розвитку та статури у представників різних видів спорту.
   

Цілі заняття:

• оволодіння методами дослідження й оцінки фізичного розвитку;
  
• активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;
  

Теоретичне обґрунтування: для оцінки фізичного розвитку використовують методи стандартів, індексів й кореляції.


Алгоритм виконання завдання. Протягом заняття студенти знайомляться із методами оцінки фізичного розвитку. Студенти виконують завдання за допомогою методів стандартів, індексів й кореляції.


Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття: “Методи оцінки фізичного розвитку”.

Мета заняття:

- оволодіти методами дослідження й оцінки фізичного розвитку. Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

• грудна клітина .
  

“Фізіологія людини”

• фізіологія серцево-судинної системи;
  
• фізіологія дихання;
  
• визначення сили м’язів, робота м’язів при різних навантаженнях.
  

“Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату”

- принципи і методи обстеження м’язові - скелетної системи;

- основні обстеження м’язово-скелетної системи: основні положення, огляд, суб’єктивна та об’єктивна оцінка.

“Валеологія”

- визначення функціонального стану системи дихання.

“ Гігієна шкільна і фізичного виховання”

- фізичний розвиток – головний показник здоров’я;

- оцінка фізичного розвитку.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

- особливості фізичного розвитку та статури у представників різних видів спорту.


Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для самоконтролю і самоперевірки знань:

1. 
   Мета вивчення фізичного розвитку.
   
2. Метод стандартів в оцінці фізичного розвитку.
   
3. Метод індексів в оцінці фізичного розвитку.
   
4. Метод кореляції в оцінці фізичного розвитку.
   
5. Особливості статури в різних видах спорту.
   

Рекомендована література до теми “Методи оцінки фізичного розвитку”:

1. 
   Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие.:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
   
2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. Рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– С. 5 –22.
   
3. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 26–33.
   
4. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 38–66.
   
5. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
   
6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
   
7. Михайлов С.С. Анатомия человека.– М., 1973.– С. 21–24, 32–46.
   
8. Привес М.Г. и др. Анатомия человека. –М., 1985. – С. 119, 136–138, 143–144, 147–148, 153–155.
   
9. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.37– 45.
   
10. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С. 40– 41.
    
11. Степанова Г.В., Долгих С.Н. Учебно-методические рекомендации для самостоятельной работы студентов 1-2 курсов всех факультетовпо теме Діагностика здоровья.– Луганск,1999.– С.3–16.
    
12. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.198–208.
    

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

З ДИСЦИПЛІНИ „МОНІТОРІНГ ЗДОРОВ’Я”

1. Визначення поняття лікарсько-педагогічні спостереження.
   
2. Мета, задачі лікарсько-педагогічних спостережень.
   
3. Форми, методи лікарсько-педагогічних спостережень.
   
4. Функціональні проби, які застосовуються при лікарсько-педагогічних спостереженнях.
   
5. Проби з додатковим навантаженням при лікарсько-педагогічних спостереженнях.
   
6. Аналіз результатів лікарсько-педагогічного спостереження.
   
7. Оцінка оздоровчої ефективності навантаження за час занять.
   
8. Мета вивчення фізичного розвитку.
   
9. Метод стандартів в оцінці фізичного розвитку.
   
10. Метод індексів в оцінці фізичного розвитку.
    
11. Метод кореляції в оцінці фізичного розвитку.
    
12. Особливості статури в різних видах спорту.
    
13. Методи оцінки фізичного розвитку.
    
14. Особливості фізичного розвитку та статури у представників різних видів спорту.
    
15. Поняття про антропометрію.
    
16. Поняття про правильну осанку.
    
17. Сколіоз, причини, профілактика.
    
18. Види порушення осанки.
    
19. Основні конституційні типи осанки.
    
20. Особливості порушень діяльності опорно-рухового апарату.
    
21. Особливості порушень діяльності ОРА та пояснення причин їх виникнення.
    
22. Основні конституційні типи осанки, види порушення осанки.
    
23. Поняття про сколіоз, клінічні прояви.
    
24. Травматичні пошкодження, класифікація пошкоджень.
    
25. Структурні особливості спортивного серця.
    
26. Дослідження функціонального стану серцево-судинної системи (показники кардіодинаміки, гемодинаміки у стані спокою й навантаженні).
    
27. Особливості функціонування серцево-судинної системи у дітей.
    
28. Типи реакції серцево-судинної системи на навантаження.
    
29. Дослідження стану судин, методика, результат.
    
30. Основні характеристики пульсу.
    
31. Поняття про артеріальний тиск.
    
32. Вимірювання артеріального тиску по Короткову.
    
33. Роль вивчення функціонального стану організму людини, яка займається фізичною культурою і спортом у діагностиці тренованості.
    
34. Дослідження ЦНС (функція координації, рівноваги, стійкість нервових процесів).
    
35. Дослідження аналізаторів (слуховий, вестибулярний, руховий, тактильний, зоровий).
    
36. Дослідження нервово-м'язового апарату.
    
37. Дослідження вегетативної нервової системи (проба Ашнера, дермографізм, кліно-ортостатична проба).
    
38. Дати визначення поняття “рефлекс”.
    
39. Дати визначення поняття “статична координація ”.
    
40. Методи оцінки фізичного розвитку.
    
41. Особливості фізичного розвитку та статури у представників різних видів спорту.