Оргкомітет IV міжнародної науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Оргкомітет IV міжнародної науково-практичної конференції, 5682.7kb.
- Людина, культура, техніка у новому тисячолітті”, 232.98kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Програма X міжнародної науково-технічної конференції " авіа-2011" 19-21 квітня київ, 1105.86kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ ПРИ ВИКОНАННІ ВИРОКУ, УХВАЛИ ТА ПОСТАНОВИ СУДУ
Є.О. Шевченко
Інтеграція України до Європейського Союзу, як однин із пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики України, передбачає приведення до світових стандартів національного законодавства, особливо, це стосується норм, якими забезпечується охорона прав та основоположних свобод людини і громадянина. Слід звернути увагу, що найбільше, за ступенем впливу, обмеження прав людини має місце після відповідної судової процедури на підставі визнання особи винною у вчиненні кримінально-карного діяння. У цьому контексті питання вдосконалення кримінально-процесуальних гарантій прав і законних засудженого, як суб’єкту кримінально-процесуальної діяльності, є доволі актуальним.
Якщо проаналізувати відповідні норми глави 33 «Виконання вироку, ухвали і постанови суду» КПК України та ту діяльність, яка ними регламентована, то ми приходимо до висновку, що основну увагу щодо забезпечення прав та законних інтересів засудженого слід акцентувати саме на моменті вирішення судом тих чи інших питань, що виникають в межах цієї стадії кримінального процесу. При цьому, слід відмітити, що сам зміст та специфіка того чи іншого питання, а також його значення для подальшої долі особи, впливають на те, яким чином буде відбуватися кримінально-процесуальна діяльність щодо їх вирішення, як будуть реалізовуватися та забезпечуватися права та законні інтереси особи під час їх розгляду.
Так, з точки зору встановлення гарантій дотримання прав особи усі питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку, можна, на нашу думку, класифікувати за різними підставами (за особливостями суб'єкту; за наявності необхідності доказування обставин; за суб'єктом ініціювання; за характером впливу на подальше виконання; за змістом питання; за часом виникнення; за характером припису норми, що впливає на умови прийняття рішення; за спрямованістю питання, що вирішується; за колом суб'єктів, які беруть участь у судовому засіданні або характером участі засудженого; за обсягом матеріалів, що підлягають дослідженню; за суб'єктом, що має право чи зобов'язаний подати матеріали, що підлягають дослідженню; за можливістю оскарження прийнятого рішення).
Аналіз наведених класифікацій дає підставу для висновку, що найбільш важливим, з точку зору забезпечення прав людини в стадії виконання вироку, є проблема нормативної врегульованості процесуального порядку судового розгляду вищезазначених питань та досконалість процесуального статусу суб'єктів кримінального судочинства в межах цієї стадії.
В цьому контексті звернемо увагу, що зокрема за результатами проведеного нами опитування суддів, переважна більшість з них вказали на необхідність подальшого вдосконалення правової регламентації порядку діяльність суду під час виконання вироку. Це також підтверджується тим, що аналіз норм глави 33 «Виконання вироку, ухвали і постанови суду» КПК України дозволяє зробити висновок про те, що передбачений чинним Кримінально-процесуальним кодексом України порядок судового розгляду питань, які виникають у стадії виконання вироку, регламентовано частково та не завжди послідовно, а визначення процесуального статусу засудженого характеризується неповнотою.
Так, можна відмітити, що, нажаль, чинний КПК України не передбачає окремою статтею перелік процесуальних прав засудженого та виправданого в цій стадії. Лише у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків" від 21 грудня 1990 року № 11 вказано, що в судовому засіданні при розгляді питань, пов'язаних з виконанням вироку, засуджений користується процесуальними правами, передбаченими ст. 263 КПК. Безумовно, враховуючи відсутність законодавчого закріплення прав та обов’язків цього суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності, хоча б таке вирішення цього питання вже є позитивним моментом, але цей перелік прав не може в повній мірі забезпечити захист прав осіб, щодо яких виконується вирок.
Тому, в аспекті вдосконалення кримінально-процесуальних гарантій прав та законних інтересів засудженого в стадії виконання вироку, особливо важливим є розробка відповідної процедури розгляду тих питань, що виникають в цій стадії, а також надання засудженому та виправданому відповідних прав щодо можливості захисту своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до наведеного, до основних напрямків вдосконалення кримінально-процесуальних гарантій прав і законних інтересів особи при виконанні вироку, ухвали та постанови суду слід віднести:
- вдосконалення процесуальної форми судового розгляду питань, які виникають у стадії виконання вироку, в межах чого доцільно виділити загальні положення та особливості порядку розгляду окремих видів питань, що і відобразити в нормативному вигляді в межах відповідної статті глави 33 КПК України;
- нормативно-правове закріплення в чинному кримінально-процесуальному законодавстві норми, яка б більш детально регламентувала кримінально-процесуальний статус засудженого (його права та обов’язки) в межах цієї стадії кримінального судочинства.
З цих позицій перспективним вбачається подальше детальне дослідження питання про зміст процесуального статусу суб’єктів, які беруть участь у цій стадії, та процесуальну форму реалізації їх прав або повноважень. А найбільш повно їх кримінально-процесуальний статус повинен бути визначений щодо етапу безпосереднього виконання вироку, оскільки, більшість питань, що вирішується в цій стадії виникає саме під час його перебігу.
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ НА ШЛЯХУ ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Ю.В. Шинкарьов
Дослідженням покарання як правового інституту впродовж всього розвитку галузі кримінального права займалася значна частина вчених-правознавців. Приділялася значна увага і проблемам розвитку покарання та його системи, в тому числі і після здобуття Україною незалежності.
Серед провідних вчених, наукові праці яких присвячувалися аналізу розвитку покарання на теренах України можна виділити Бажанова М.І., Богатирьова І.Г., Колба О.Г., Трубникова В.М., Тютюгіна В.І. Але, незважаючи на чисельність робіт присвячених науковій розробці проблем покарання достатнє коло проблем залишилося поза увагою. Метою пропонованих тез є виділення таких «наукових пробілів», що сприятиме подальшому розвитку та перегляду місця, яке обіймає покарання на шляху нашої країни до громадянського суспільства.
Не є таємницею та новим твердження про те, що українське законодавство знаходиться на етапі реформування. Незважаючи на наявність серйозної нормативної бази, яка регулює правовідносини у нашому суспільстві, далеко не всі принципи її побудови та напрямки розвитку є визначеними та чітко описаними. Це «невстигання» теорії щодо пояснення таких явищ, здебільшого пов’язується із намаганням пристосувати сучасне національне законодавство до вимог світового співтовариства, за умови коли бажання та реальність значно різняться.
Одним із найменш досліджених напрямків розвитку права, в тому числі і кримінального, є намагання досягти громадянського суспільства як абсолюту і втілення волі народу. Постає питання, як же таке прагнення може вплинути на подальший розвиток інституту кримінального покарання. Особисто вважаю, що покарання на нинішньому етапі свого розвитку та закріплення на законодавчому рівні, не відповідає вимогам громадянського суспільства. Однією з основних причин цього є невизначеність на невирішеність окремих проблем покарання.
По-перше в жодній науковій праці не дається чіткої відповіді не те, яким же повинно бути покарання у громадянському суспільстві і чи можна взагалі буде його називати «покаранням» у сучасному розумінні цього поняття. На мою думку, при розвитку цього інституту на шляху до громадянського суспільства слід переглянути карну властивість покарання. Кара, в тому вигляді як вона існує зараз, повинна ставати винятком. Причому застосовуватися вона повинна також у виключних випадках, коли застосування інших заходів не можливо і не доцільно. Пануючу роль повинні отримати заходи кримінально-правового впливу. Вони змістять акцент правосуддя із караючого на відновлювальне, дозволять більш чітко урозуміти взаємозв’язок правопорушення і стягнення, злочину і покарання. Застосування інших заходів кримінально-правового впливу, саме впливу, а не покарання, дозолить урозуміти об’єктивний взаємозв’язок із суспільно-небезпечним діянням та заходом кримінально-правового впливу як його наслідком. Як же повинні виглядати заходи кримінально-правового впливу і яка полягає змістовна різниця між ними та власне покаранням. Різниця очевидна – покарання, навіть виходячи із назви, покликане карати; заходи кримінально-правового впливу повинні впливати на особу (хоча це не позбавляє їх можливості карати) таким чином, щоб зробити в майбутньому неможливим продовження винним злочинної діяльності. При чому такий вплив повинен бути направленим не тільки на особу, яка вчинила злочин, а й на все суспільство в цілому, оскільки злочин вчинено саме у ньому і шкода спричинюється саме правам які гарантуються і повинні бути дотриманими у цьому суспільстві. Тобто простежується явний взаємозв’язок – злочин впливає на суспільство, суспільство впливає на покарання, а покарання впливає на злочин. Тобто, в громадянському суспільстві, не повинно існувати розриву між злочином та покаранням, а звідси і між суспільством і покаранням.
ОБШУК І ВИЇМКА У ПРИМІЩЕННІ – ЗАХОДИ
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
І.М. Янченко
У кримінальному процесі України, в системі засобів, за допомогою яких можуть бути отримані докази, суттєву роль відіграють слідчі дії. Провадження у обшуку і виїмки, зокрема у приміщенні, носить явно виражений примусовий характер. В юридичній літературі є дискусійним питання - в законодавстві України, зокрема в кримінально-процесуальному кодексі, які саме приміщення необхідно вважати «житлом», а які «іншим володінням» особи.
Пропонуємо зазначені поняття розуміти наступним чином: Житло-це будь-яке житлове приміщення (у т.ч. приміщення, які є його складовою; будівлі, що з ним пов’язані) незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується особою для постійного або тимчасового проживання, а також інше приміщення або забудова, яка не належить до житлового фонду, але за цільовим призначенням може бути використано для тимчасового проживання; а в окремих випадках (при тривалому перебуванні) купе і каюти, які займає особа у поїзді або на кораблі. Інше володіння-це предмет матеріального світу або природного середовища, призначений або придатний для постійного чи тимчасового зберігання або знаходження знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову, який належить особи на праві приватної власності. До іншого володіння слід відносити – земельна ділянка; гараж; будівлі господарського призначення, які за своїм цільовим призначенням не придатні для проживання (сарай, літня кухня, комора, баня та інші надвірні будівлі; офісні приміщення; транспортний засіб (на який є технічний паспорт і відповідна державна реєстрація – автомобіль, мотоцикл, катер, вертоліт та інші).
Обшук–це примусова слідча дія (захід кримінально-процесуального примусу), сутність якої полягає в дослідженні й обстеженні окремих осіб (незалежно від їх волі і бажання), займаних ними приміщень (житла або іншого володіння), ділянок місцевості з метою виявлення прихованих знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, розшукуваних осіб (також трупів чи тварин), інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальній справі, а також забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. В разі необхідності обшук може бути проведений із застосуванням необхідних, передбачених законом, примусових заходів. Виїмка–це примусова слідча дія (захід кримінально-процесуального примусу), спрямована на вилучення у окремих осіб (незалежно від їх волі і бажання), із займаних ними приміщень (житла або іншого володіння), конкретних об’єктів (предметів, документів і цінностей) місце знаходження яких достовірно відоме, що мають значення для встановлення істини у кримінальній справи. В разі необхідності виїмка може бути проведена із застосуванням необхідних, передбачених законом, примусових заходів.
Законодавець при регулюванні процесу провадження обшуку і виїмки прямо не вказує на можливість його примусового провадження (не зазначає про можливість застосування слідчим необхідних, передбачених законом і адекватних ситуації, заходів процесуального примусу), про це можна судити, проаналізувавши ст.ст. 183, 184 КПК України. Пропонуємо у чинному КПК України у статтях, що регламентують підстави та порядок провадження обшуку та виїмки, прямо зазначити елементи примусовості проведення цих слідчих дій. Також не вказано як саме повинен поступити слідчий, якщо під час обшуку особа добровільно видала предмет, що підлягав відшуканню та вилученню, але у слідчого є інформація, про те, що особа також приховує предмети, які вилучені законом з обігу. Вважаємо, законодавець повинен в чинному КПК України прямо зазначити - якщо слідчий має інформацію про те, що особа також приховує предмети, які вилучені законом з обігу, або репутація цієї особи (наприклад, інформація про вживання наркотичних речовин, попереднє притягнення особи до відповідальності за злочин) дає слідчому підстави так вважати, слідчий незалежно від того, чи видала особа розшукувані предмети добровільно, продовжує обшук.
Щодо виїмки, то виникає питання: «Як слідчий повинен провести виїмку із застосуванням примусових заходів, якщо йому точно не відомо місце знаходження предметів і документів, які підлягають вилученню, а особа відмовляється вказати, де саме вони знаходяться ?» Зрозуміло, що слідчий повинен спочатку знайти ці предмети і документи, а вже потім їх вилучити. Таким чином, провадження примусової виїмки переходить в провадження примусового обшуку. Але на момент провадження, у слідчого є в наявності лише постанова про провадження виїмки у приміщенні, а не обшуку. Тому виникає ще одне питання: «Який документ повинен надати слідчий в разі провадження невідкладного обшуку в приміщенні особи (житлі або іншому володінні) без згоди судді?». За законодавством, слідчий перш ніж розпочати відшукання предметів і документів, повинен отримати відповідну згоду суду. На це необхідно витратити певний час, за який особа матиме можливість переховати важливі для справи предмети і документи (майно) або знищити їх. Тому пропонуємо наступні варіанти провадження слідчим цієї примусової слідчої дії: 1. а) забезпечити охорону приміщення, яке підлягає обшуку та неможливість особи вжити заходи до знищення предметів і документів, що підлягають вилученню; б) винести подання на провадження обшуку у приміщенні, отримати відповідну згоду суду на її провадження; в) повернутися до приміщення і провести обшук, вилучити відшукані предмети і документи; 2. а) винести постанову на провадження обшуку у приміщенні і негайно його здійснити, як у невідкладному випадку, вилучити відшукані предмети і документи. У постанові про провадження обшуку окрім загальних підстав обшуку чітко вказати на обставини, які стали причиною провадження негайного обшуку без попереднього отримання згоди суду на його провадження; б) копію протоколу (в якому зазначити причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді) направити прокурору.
Доречно у чинному КПК України (ст. 183) закріпити положення яке б передбачало, що «…в разі відмови особи видати добровільно предмети і документи, які підлягають вилученню і слідчому їх місце знаходження невідомо (але у слідчого є причини вважати, що особа буде намагатися переховати предмети і документи у іншому приміщенні або знищити їх) слідчий самостійно виносить постанову про провадження обшуку у невідкладному випадку, після чого провадить його, а потім в добовий термін надає прокурору відповідну копію протоколу».
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
Альошина О.І., ст.викладач кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання Харківського національного університету внутрішніх справ,кандидат юридичних наук.
Архипцев М.І., доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету(Російська Федерація)
Андрусяк В.Б., ад’юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ
Бавбєкова Е.А., старший викладач Економіко-правового факультету Одеської національної юридичної академії в м. Сімферополі
Бевз Н.В., старший викладач факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна
Белякова А.В., аспірантка кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету(Російська Федерація)
Бігун В.С., науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, к. ю. н., голова Координаційної ради молодих юристів України при Міністерстві юстиції України
Блага А.Б., начальник кафедри кримінального права та кримінології, Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
Бовкун В.В., аспірант кафедри кримінального права Сучасної гуманитарної академії (Російська Федерація)
Богдан А.Й., здобувач кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Бондаренко І.М., доцент кафедри фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук
Бондаренко О.О., доцент кафедри кримінального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник
Борисов Г.В., старший викладач кафедри правосуддя юридичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна
Букалов О.П., ГО «Донецький Меморіал”, координатор мобільної групи Донецької області
Бурлаков С.Ю., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін ХНУ імені В.Н. Каразіна, адвокат
Бурцев А.С., доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Васильєв А.А., доцент кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Васильєв С.В., доцент кафедри цивільного процесу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук
Велика Є.С., викладач кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ
Венедіктова І.В., завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Венедіктов В.С., доцент кафедри державно-правових дисциплін Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, кандидат юридичних наук
Венедіктов С.В., доцент кафедри державно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук
Войціховський А.В., доцент кафедри конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Волобуєв А.Ф., завідувач кафедри криміналістики, судової медицини і психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор
Воронов М.М., заступник декана юридичного факультету з навчально-методичної роботи, завідувач кафедри конституційного, міжнародного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, професор
Воронова І.В., науковий співробітник НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України, кандидат юридичних наук
Гавриленко О.А., професор кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат історичних наук, доцент
Гаврилюк О.В., завідувач кафедри господарсько-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, кандидат юридичних наук, доцент
Глобенко Г.І., доцент кафедри кримінального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС, кандидат юридичних наук
Говорушенко М.В., аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Головань Т.Г., доцент кафедри історико-правових дисциплін, державного та міжнародного права Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, кандидат юридичних наук
Головко Б.Г., доцент кафедри теорії і історії права Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат історичних наук
Голубов А.Є., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів ННІПМСІТ ХНУВС, кандидат юридичних наук
Горелов П.С., аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Горова К.П., викладач кафедри конституційного, муніципального і міжнародного права юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Гришина Н.В., викладач кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Давиденко В.Л., викладач кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Давиденко Л.М., професор кафедри правосуддя юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор
Давиденко М.Л., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Даньшин М.В., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Демченко О.В., викладач кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Джобіров Р.Ф., спошукач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Республіка Таджикістан)
Євко В.Ю., доцент кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Єдин Р.В., викладач кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ
Єрофєєнко Л.В., старший викладач Харківського Національного економічного університету
Єпіфанова Ю.С., викладач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Ждан М.Д., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, кандидат юридичних наук
Жданова І.Є., асистент кафедри кримінального права і процесу Донецького національного університету
Жиліна Н.Ю., асистент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Житний О.О., доцент кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
Жук Н.А., доцент кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук
Жукевич І.В., здобувач кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Івано-Франквського університету права імені Короля Данила Галицького
Журавльов С.С., перший заступник начальника РВ – начальник кримінальної міліції Краснокутського РВ ГУМВС України в Харківській області, капітан міліції
Загуменна Ю.О., викладач кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ
Заяць Н.В., докторант докторантури та ад’юнктури Київського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Захарченко О.В., викладач кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ
Зінченко В.В., старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна
Зозуля І.В., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, харківський національний університет внутрішніх справ
Зубенко А.В., аспірантка кафедри теорії та історії держави та права Інституту політології та права НПУ ім. М.П. Драгоманова
Ільїна В.М., викладач кафедри інноваційних педагогічних технологій Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди
Кагановська Т.Є., декан юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри державно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук, доцент
Каленюк О.М., член-кореспондент УАН, доцент, Івано-Франківський університет права ім. Короля Данила Галицького
Кашарський Ф.В., здобувач кафедри теорії та історії права ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ
Кирилюк Л.В., Викладач кафедри кримінально-правових дисциплін та адміністративного права Харківського економіко-правового університету
Кім К.В., викладач кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Ключко Р.Н., завідуюча кафедри кримінального права та кримінології Закладу освіти «Гродненський державний університет імені Янки Купали», кандидат юридичних наук, доцент
Книженко О.О., доцент кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Книженко С.О., Ст. викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Ковтунова Л.Ю., здобувач кафедри цивільно-правових дисциплін ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ
Кожевников А.Ю., здобувач кафедри конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ
Козадаєв В.С., здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ
Коллер Ю.С., здобувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
Коломоєць Т.О., декан юридичного факультету, завкафедрою адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Кондратов Д.Ю., викладач кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ
Кочура А.В., старший слідчий СВ ЛВ на ст. Харків-пас. ЛУ на ПЗ УМВС України на залізничному транспорті
Кочура О.О., викладач кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ
Красноносов Ю.М., доцент кафедри психології та соціології Донецький юридичний інститут Луганського державного університету ім.Е.О.Дидоренко, кандидат історичних наук, доцент
Кузнецов В.В., доцент кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
Кузьмінова В.Ю., начальник кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
Кулачок-Тітова Л.В., доцент кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Лєшукова І.В., доцент кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Літвіна О.Ю., доцент, кандидат юридичних наук, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
Літінська Я.Г., юрисконсульт, приватне підприємство «Юридична компанія «АКЦЕПТ»
Лобойко Л.М., професор кафедри кримінального процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, доцент
Луньова О.В., ГО «Кримський центр соціального захисту «Альфа», координатор мобліьної групи АР Крим, магістр філософії
Луцький А.І., член-кореспондент УАН, доцент Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького
Луцький І.М., академік УАН, кандидат юридичних наук, д-р права, Івано-Франківський університет права ім. Короля Данила Галицького
Луцький М.І., член-кореспондент УАН, доцент Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького
Меліхова О.Ю., аспірант 1-го року навчання юридичного факультету, кафедра адміністративного та господарського права Запорізького національного університету
Міхайліна Т.В., асистент, Донецький національний університет
Мозоль Н.І., здобувач кафедри філософії та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ
Моісєєв Ю.О., доцент кафедри господарського права, економіко-правового факультету Донецький національний університет, кандидат юридичних наук
Москаленко О.В., професор кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, кандидат педагогічних наук
Москаленко О.М., доцент кафедри конституційного, міжнародного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук
Музичук О.М., старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник НДЛ з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Мустафаєва А.С., викладач кафедри теорії та історії держави і права Економіко-правового факультету Одеської національної юридичної академії в м. Сімферополі, здобувач кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії
Назаренко Д.О., викладач кафедри кримінально-правових дисциплін
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук
Назаренко Я.М., здобувач кафедри конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ
Назаров В.В., директор юридичного інституту, Київський міжнародний університет, кандидат юридичних наук, доцент
Наливайко Л.Р., завідувач кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
Нікольська О.В., аспірант економіко-правового факультету Донецького національного університету
Новікова В.С., ад’юнкт кафедри теорії та історії держави та права
Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
Новікова Л.В., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Новікова Н.І., доцент Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, к.е.н.
Нудель С.Л., спошукач Всеросійського науково-дослідного інституту МВС Росії, кандидат юридичних наук, доцент
Омельянчик С.В., аспірант другого року навчання Запорізького національного університету
Оплачко І.О.,Київський апеляційний господарський суд, помічник судді
Орлов Ю.В., викладач кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ
Осолінкер І.М., спошукач кафедри цивільного права №2 НЮАУ імені Ярослава Мудрого
Охотнікова Н.Г., здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ
Пейчев К.П., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук
Пефтієв О.В., здобувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту ЛДУВС
Пилипенко О.О., викладач, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Письменицький А.А., професор кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Півненко В.П., професор кафедри правосуддя юридичного факультету Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Плотнікова А.В., викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
Поліщук Ю.О., ад’юнкт докторантури та ад’юнктури Харківського національного університету внутрішніх справ
Польщіков В.В., Мариупольский транспортний прокурор, старший радник юстиції
Поштарук Д.О., ад’юнкт Кримського юридичного інституту ОДУВС, старший інспектор сектору моніторингу управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Автономній Республіці Крим
Приходько В.Г., викладач кафедри цивільного права та цивільного процесу Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ
Протопопова Я.С., викладач Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
Пушай В.І., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, суддя Харківського апеляційного господарського суду
Радченко П.І., доцент кафедри цивільного процесу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого
Рибалко Г.С., викладач кафедри правосуддя юридичного факультету Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна
Рождественська О.С., старший викладач кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Розгон О.В., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук
Романюк В.В., викладач кафедри кримінального процесу ННІПФПСД ХНУВС
Россіхін В.В.,доцент кафедри історії держави та права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук, доцент
Руденко М.В., завідувач кафедри правосуддя юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Саленков І.В., здобувач кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
Самойлова О.С., доцент кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Самсонова Е.В., старший викладач кафедри адміністративної діяльності ОВС, Санкт-Петербурзського університету МВС РФ, кандидат юридичних наук (Російска Федерація)
Сасіна Е.Н., аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету(Російська Федерація)
Селезень С.В., старший викладач Харківського національного економічного університету
Семеняк Є.І., викладач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
Серветник А.Г., викладач Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
Синицька І.В., аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін, трудового та господарського права Інституту економіки і права при Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди
Сичов С.О., викладач кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ
Сіроткіна М.В., молодший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук
Скакун О.Є., здобувач кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
Скакун О.Ф., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України, заслужений юрист України
Скляр Н.В., викладач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ
Слинько Д.В., доцент кафедри теорії та історії Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Собакарь А.О., начальник кафедри організації контролю за безпекою дорожнього руху Донецького юридичного інституту ЛДУВС, кандидат юридичних наук, доцент
Стеценко А.Ю., старший викладач кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ
Стрельченко Д.В., викладач кафедри англійської мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
Стрілець В.В., професор кафедри загальнотеоретичних дисциплін Полтавського факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доктор історичних наук, професор
Телюк О.Н., старший викладач кафедри кримінального права та кримінології Закладу освіти «Гродненський державний університет імені Янки Купали»
Тимошевська І.П., здобувач кафедри цивільного процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Тихомірова А.В., Харківський національний медичний університет, провідний юрист-консультант
Трубников В.М., заступник декана юридичного факультету з наукової роботи, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор
Хачатурян Е.А., аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Хлебников Д.М., доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Цапенко А.М., викладач, Харківскій національний педагогічний університет
Чеботарьова Г.В., кандидат юридичних наук, Кримський економічний інститут Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, кафедра спеціальних правових дисциплін, завідуюча
Червяцова А.О., доцент кафедри конституційного, муніципального і міжнародного права юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент
Шевченко А.В., аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Шевченко Е.В., аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Шевченко Є.О., здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ
Шепелєв В.І., кандидат юридичних наук, доцент Південного федерального університету (Російська Федерація, м. Ростов-на-Дону)
Шинкарьов Ю.В., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, кандидат юридичних наук, доцент
Шульга А.М., доцент кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
Щокін Ю.В., доцент кафедри міжнародного права й державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук, доцент
Щуров Р.Н., аспірант кафедри філософії Білгородського державного университету (Російська Федерація)
Янченко І.М., ад’юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ
ЗМІСТ
СЕКЦІЯ І
Фундаментально-правові та історико-теоретичні проблеми забезпечення прав людини