Передмова

Вид материала

Курс лекцій

Содержание Висновки з питання 2

Подобный материал:

• Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
• Передмова, 908.9kb.
• Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
• Передмова, 587.1kb.
• Передмова, 524.47kb.
• Передмова 5, 616.83kb.
• Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
• Передмова, 1427.51kb.
• Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
• Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.

суб'єктів, які виконують функцію захисту

Процесуальна характеристика підозрюваного.

1. Підозрюваний — це фізична особа, яку затримано за підозрою У вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до внесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

75

Підозрюваним (обвинуваченим, підсудним) у кримінальній спра­ві може бути тільки особа, щодо якої є підстави підозрювати її у вчиненні злочину. Підозра (обвинувачення) не може переходити на інших осіб. Тому в разі смерті підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) справу закривають (її. 8 ч. 1 ст. 6 КПК).

2. Підставою участі підозрюваного у кримінальному процесі є прийняття органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею рішення про затримання його за підозрою у вчиненні злочину чи про об­рання запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого.

3. Обставин, які виключають участь підозрюваного у криміналь­ній справі, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

4. Підозрюваний зобов'язаний:

• з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнаннн, слід­чого, прокурора, суду;

• не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

• виконувати вимоги слідчого щодо участі у провадженні слідчих дій.

Підозрюваний мас право:

• знати, в чому його підозрюють, давати показання або відмови­тися давати показання і відповідати на запитання;

• мати захисника і конфіденційне побачення з ним до першого допиту;

• подавати докази;

• заявляти клопотання і відводи;

• вимагати перевірки прокурором правомірності затримання;

• подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить опера-тивно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;

• користуватися рідною мовою;

• за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки;

• відповідно до принципу презумпції невинуватості підозрюва­ний має право на поводження з ним як із невинуватим у вчиненні злочину, та право на повагу до його честі та гідності.

5. Підозрюваний перебуває в такому статусі протягом часу:

- затримання — до 72 годин (ч. 6 ст. 106 КПК). Цей термін може бути продовжено суддею до 10, а за клопотанням підозрюва­ного -— до 15 діб;

— дії запобіжного заходу. Згідно з ч. 4 ст. 148 КПК в разі застосу­вання до особи запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення він діє протягом 10 діб.

6. Юридична відповідальність підозрюваного:

• кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуаль­ного примусу: привід, попередження та ін.;

• кримінальна — у вигляді санкцій статей розділу XVIII КК, шо передбачають відповідальність за:

76

— втручання у діяльність судових органів — ст. 376 КК;

__ погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного — ст. 377 КК;

— умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного — ст. 378 КК;

— посягання на життя судді, народного засідателя чи присяж­ного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням право­суддя, - ст. 379 КК;

— перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку — ст. 3S6 КК;

— розголошення даних досудового слідства або дізнання -ст. 387 КК;

— приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, — ст. 388 КК.

Процесуальна характеристика обвинуваченого.

1. Обвинувачений — це фізична особа, щодо якої в установлено­му законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.

2. Підставою участі обвинуваченого у кримінальному процесі є винесення слідчим або прокурором постанови про притягнення як обвинуваченого.

3. Обставини, що виключають (тимчасово) участь: тяжка хворо­ба, ухилення від слідства. Вони зумовлюють зупинення досудового слідства (ст. 206 КПК) — тимчасову перерву у провадженні слідчих дій — до видужання обвинуваченого або його розшуку.

4. Обвинувачений зобов 'язаний;

• з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слід­чого, прокурора, суду;

• не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

• виконувати вимоги слідчого шодо участі у провадженні слід­чих дій.

Обвинувачений має право:

• знати, в чому його обвинувачують;

• давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

• мати захисника та побачення З ним до першого допиту;

• подавати докази;

• заявляти клопотання;

• заявляти відводи;

• подавати скарги на дії та рішення особи, яка проводить дізнан­ня, слідчого, прокурора, судді та суду;

• ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

77

• на повагу до його честі та гідності, захист його життя і здо­ров'я, на поводження з ним як із порядною особою до набрання обвинувальним вироком законної сили;

• давати показання рідною мовою та ін.

5. Обвинувачений перебуває у такому статусі з моменту вине­сення постанови про притягнення як обвинуваченого до моменту прийняття суддею рішення про призначення справи до судового розгляду.

6. Юридична відповідальність обвинуваченого:

• кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуаль­ного примусу: привід, попередження та ін;

• кримінальна — така сама, як і підозрюваного. Процесуальна характеристика підсудного.

1. Підсудний — це фізична особа, кримінальну справу з обвину­вачення якої призначено до судового розгляду.

2. Яйстшо/0_І'<ІІїст/лшсудноґоу кримінальному процесіє вине­сення суддею постанови про призначення кримінальної справи до судового розгляду.

3. Обставини, що виключають участь підсудного у справі:

• тяжка хвороба або ухилення від суду. Ці обставини тільки тим­часово виключають участь у справі підсудного. Вони зумовлюють зупинення провадження у справі (ст. 280 КГЖ) — до видужання підсудного або його розшуку;

• перебування підсудного за межами України і ухилення від явки до суду (п. 1 ч. 2 ст. 262 КПК);

• прохання підсудного розглянути справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, за його відсутності (п. 2 ч. 2 ст. 262 КПК);

• інші обставини (див. лекцію "Стадія судового розгляду"). 4. Підсудний зобов 'язаний:

• з'являтися за викликом суду;

• не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

• виконувати вимоги головуючого у судовому засіданні, Підсудний мас право:

• заявляти відводи;

• на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених за­коном (ч. 2 ст. 17 КЛК: кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, розглядає в суді першої інстанції колегіальне суд у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд);

• мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;

• заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотан­ня інших учасників судового розгляду;

• подавати докази;

78



. просити суд про приєднання до справи документі!), про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

• давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запи­тання;

• просити суд про оголошення доказів, що є в справі;

• ставити запитання іншим підсудним, свідкам, експертові, спе­ціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві та цивільному від­повідачеві;

• брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;

• брати участь у судових дебатах;

• звертатися до суду з останнім словом.

5. Підсудний перебуває у такому статусі з моменту винесення суддею постанови про призначення кримінальної справи до судового розгляду до моменту постановления судом вироку або прийняття у справі іншого рішення. Після постановления обвину вального ви­року підсудний стає засудженим. Хоча в разі апеляційного чи касацій­ного (до суду другої інстанції) оскарження процесуальний статус підсудного відновлюється до закінчення розгляду справи апеляцій­ним (касаційним) судом.

6. Юридична відповідальність підсудного:

• кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуаль­ного примусу: привід, попередження, виведення Із зали судового засідання та ін;

• кримінальна — така сама, як підозрюваного та обвинуваченого. Процесуальна характеристика захисника.

1. Захисник — це особа, яка здійснює захист прав і законних інтересів переслідуваних у кримінальному порядку суб'єктів про­цесу (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого) шляхом надання їм необхідної юридичної допомоги.

2. Підставою участі захисника у кримінальній справі є постано­ва особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвала суду про допуск захисника до участі у справі.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджують:

1) адвоката — ордер відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — угода; інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи, — угода або доручення юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заява обви­нуваченого про їх допуск до участі в спрані як захисників.

Участь захисника є обов'язковою:

79

1) у справах осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненнЯ злочину у вші до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюва-1 ною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психіч-Н ні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своєї право на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явлення • їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться суло- І чинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обви- І нувачення;

4) якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, перед-1 бачає довічне ув'язнення, — з моменту затримання особи чиї пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів І медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності в І особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів І виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

3. Як захисники допускаються особи (ч. 2 ст. 44 КПК):

1) які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською ді­яльністю в Україні;

2) інші фахівці у галузі права, які за законом' мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням Юридичної особи;

3) у випадках і в порядку, передбачених кримінально-процесуаль­ним законом, як захисники допускаються близькі родичі обвинува­ченого, його опікуни або піклувальники {якщо відповідно до вимог ст. 45 КПК участь захисника € обов'язковою, близькі родичі обви­нуваченого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно з захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на на­дання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи).

Згідно з ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Положенню цієї конституційної норми дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. у справі Г. І. Солдатом, у п. 1 якого визначено, шо положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", слід розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсуд­ного під час захисту від обвинувачення з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у

' Відповідного закону в Україні немає.

. І права і за законом має право нз надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Після прийняття цього рішення практика пішла шляхом допущення до участі у кримі-

Іальних справах як захисників всіх осіб, що мають юридичну освіту. Однак Верховний Суд України своєю постановою № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримі­нальному судочинстві", прийнятою Пленумом 24 жовтня 2003 p., визначив, що "при вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту у кримінальній справі належить також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціаль­ного закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту у кримінальних справах" (ч. 2 п. 5 Постанови). Роз'яснення Верхов­ного Суду України сприяло тому, що інших фахівців у галузі права (окрім адвокатів) тепер не допускають як захисників до участі у

справі,

У світовій практиці є кілька підходів до вирішення питання про те, хто може бути захисником у кримінальній справі:

• широкий, що передбачає допуск всіх без винятку осіб за бажан­ням обвинуваченого (повна свобода у виборі захисника);

• вузький, згідно з яким захисником може бути лише адвокат (свободу вибору обмежено однією категорією осіб);

• змішаний ("поміркований"), який надає переслідуваному свободу вибору із кількох категорій осіб; фахівців у галузі права, які не є адвокатами, але за законом мають право надавати юридичну допомогу населенню (Україна); осіб, які мають вчений ступінь із юридичної спеціальності (Польща); викладачів права (Німеччина) тощо.

Згідно зі ст. 61 КПК захисником не може бути особа:

• яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

• яка є свідком і в зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

• яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, про­курора, будь-кого із складу суду, потерпілого, нивільного позивача;

• щодо якої порушено кримінальну справу;

• визнана недієздатною чи обмежено дієздатною;

• яка у цій справі надає або раніше надавала юридичну доломогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, котра звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

• дію свідоцтва якої про право на заняття адвокатською діяль­ністю або права на надання правової допомоги зупинено або анульо­вано у порядку, встановленому законодавчими актами України;

80

• яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідуцання чи судовий розгляд справи, а також яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Одна і та сама особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Порядок усунення захисника від участі у кримінальній справі визначено ст. 61-1 КПК.

Після допуску до участі в справі захисник.-адвокат вправі відмо­витися від виконання своїх обоє 'язків лише у двох випадках:

1) якщо є обставини, що згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі;

2) якшо він свою відмову мотивує недостатніми знаннями або некомпетентністю.

4. Захисник зобов 'нзаний:

1) використовувати передбачені кримінальне-процесуальним законодавством засоби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру або обвинувачення, пом'якшують чи виклю­чають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинува­ченого;

2) надавати підзахисному необхідну юридичну допомогу;

3) з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися у призна­чений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачеві, слідчому, прокуро­рові (у випадку неявки захисника слідча дія, участь в якій його не є обов'язковою, виконується без нього);

4) не розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з вико­нанням його обов'язків;

5) не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом учи­нення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, Іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування справи;

6) дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

Захисник мис право:

1) до першого допиту підзахисного мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту — такі самі побачення без обме­ження їх кількості та тривалості;

2) мати побачення з засудженим чи з особою, ло якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

82

3) ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затри­мання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'яв­лення обвинувачення, а після закінчення лосудового слідства — з усіма матеріалами справи;

4) бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій — з дозволу дізнавача, слідчого;

5) застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого;

6) подавати докази, заявляти клопотання і відводи, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду (останнього, якшо він вирішує певні питання на досудовому слідстві, — про взяття під варту, обшук тощо);

7) збирати відомості про факти, що їх може бути використано як докази в справі, в тому числі запитувати та одержувати доку­менти чи їх копії від громадян та юридичних осіб, ознайомлюва­тися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян із необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців із питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян', та інші прана, передбачені кримінально-процесуальним законом (статті 48, 266 КПК; ст. 6 Закону України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру").

5. Захисник перебуває у такому статусі з моменту допуску його до участі у кримінальній справі до:

- закінчення в ній провадження;

- усунення від участі у справі за рішенням посадової особи, яка веде процес;

— розірвання угоди з підзахисним.

6. Юридична відповідальність захисника:

• кримінально-процесуальна — усунення від участі у справі за:

— перешкоджання встановленню істини у справі або

— затягування розслідування чи судового розгляду справи або

— порушення порядку в судовому засіданні або

— невиконання розпоряджень головуючого під час судового роз­гляду справи.

' Наявність у захисника таких широких прав із доказування обставин злочину не означає, шо він має право здійснювати так зване "адвокатське розсліду­вання".

83

2.4. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують допоміжну функцію

Процесуальна характеристика заявника.

1. Заявник — це фізична особа, заяву якої, де повідомлено про злочин, прийнято органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею.

2. Підставою участі заявника в кримінальному процесі є прий­няття від нього відповідними державними органами заяви про злочин,

3. Обставин, які виключають участь заявника в процесі, немає. Законодавець не встановлює жодних критеріїв, яким повинен від­повідати громадянин, щоб набути статусу заявника. В разі подання заяви до компетентних органів громадянин набуває такого статусу незалежно від його віку, статі, національності, освіти, повноти викладу відомостей про злочин тошо.

4. Заявник зобов 'язаний:

• правдиво викласти у заяві відомості про злочин, що вчинений чи готується;

• подаючи скаргу приватного обвинувачення, оформити ЇЇ відпо­відно до вимог, що встановлено до обвинувального висновку (ч. 1 ст. 251 КПК).

Заявник має право:

• викласти заяву своєю рідною мовою;

• користуватися послугами перекладача;

Ф за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

• бути поінформоцаним про процесуальне рішення, прийняте за його заявою;

• на одержання копії постанови про закриття кримінальної справи, порушеної за його заявою.

5, Заявник перебуває в такому статусі від моменту прийняття компетентним органом від нього заяви про злочин до прийняття за нею рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в її порушенні.

6. Юридична відповідальність заявника:

• кримінальна — за завідомо неправдиве повідомлення про вчи­нення злочину (ст. 383 КК).

Процесуальна характеристика понятого.

1. Понятий — це фізична особа, яку залучають до участі у кримі­нальній справі з метою засвідчення її підписом відповідності записів у протоколі виконаній процесуальній дії.

Запровадження інституту понятих у Росії до 1864 р. було зу­мовлено недовірою до поліції. Поняті мали бути присутніми навіть під час допитів із метою усунення фактів насильства та вжиття ін­ших незаконних заходів щодо допитуваного. Після судової рефор-84

ми 1864 p. їх залучали до участі в оглядах, освідуванні без експертів, обшуків — обов'язково.

у сучасній процесуальній літературі вчені дискутують щодо доцільності існування інституту понятих. Прибічники зазначають про потребу забезпечення достовірності дій працівників органів роз­слідування. Противники наполягають на тому, що має існувати довіра до працівників державних органів, яка ґрунтується на презумпції порядності державного службовця.

2. Підстава участі у процесі понятого — залучення (запрошення) посадової особи, яка веде процес.

Понятих обов'язково має бути залучено до провадження таких процесуальних дій: обшуку, виїмки, огляду, пред'явлення осіб і пред­метів для впізнання, відтворення обстановки й обставин події, опису майна.

До провадження освідування понятих залучають у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне.

Понятих має бути не менше двох (ч. 1 ст. !27 КПК)'.

3. Понятий повинен відповідати таким процесуальним вимогам:

• бути повнолітнім;

• бути грамотним, аби прочитати протокол і підписати його;

• бути незаінтересованим у результатах провадження в справі.

Враховуючи особливості деяких слідчих дій, законодавець ста­вить додаткові вимоги щодо характеристик понятих. Так, під час провадження;

• огляду і виїмки кореспонденції, на яку накладений арешт, ма­ють бути присутні поняті із числа службошів поштової установи (ч. І ст. 1871 КПК);

• обшуку особи та виїмки у неї предметів і документів повинні бути присутні поняті однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка (ч. 4 ст. 184 КПК).

Понятими не можуть бути'.

• потерпілий і його родичі;

• родичі підозрюваного та обвинуваченого;

• працівники органів дізнання і досудового слідства.

4. Понятий зобов 'нзаний:

• бути присутнім під час провадження процесуальної дії;

• після її закінчення засвідчити своїм підписом відповідність записів у протоколі виконаній дії;

• не розголошувати без дозволу слідчого чи дізнавача дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

Вимога закону шодо обов'язкової участі у процесуальній дії не менше двох понятих вказує на зв'язок інституту понятих із формальною теорією доказів, пдно з якою особу визнавали винною у вчиненні злочину за наявності не Менше двох свідків. Про формальну теорію доказів див. лекцію "Докази І дока­зування".

85

Понятий має право:

• робити зауваження і заяви з приводу проваджуваної з його учас­тю процесуальної дії, які підлягають обов'язковому занесенню до протоколу;

• ознайомлюватися з протоколом процесуальної дії;

• на відшкодування витрат, пов'язаних З участю у кримінальній справі;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки,

5. Понятий перебуває в такому статусі протягом часу проваджен­ня процесуальної дії, до участі в якій його залучено, в стадіях порушення кримінальної справи або лосудового слідства.

6. Юридична відповідальність понятого:

• кримінальна — за розголошення без дозволу прокурора, слід­чого або особи, яка провадить дізнання, даних лосудового слідства чи дізнання (ст. 387 КК).

Процесуальна характеристика свідка.

1. Свідок — це фізична особа, шодо якої у дізнавача, слідчого, прокурора, суду (судді) є дані, що їй відомі обставини, котрі сто­суються справи, і яку у зв'язку з цим викликано для давання по­казань.

2. Підставою участі у кримінальному процесі є виклик для давання показань.

3. Обставини, що виключають участь особи як свідка, визначено в ст. 69 КПК. Згідно з цією нормою не можуть бути допитані як свідки:

• адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужи­телі¹ — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здій­сненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відо­мості;

• захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, пред­ставник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

• особи, які згідно з висновком судове-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

¹ Див. також ст. 5 Закону України "Про нотаріат"', ст. 40 Основ законодав­ства України про охорону здоров'я, ч, 5 ст. З Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в яких закріплено положення шоло необхід­ності збереження професійної таемниш.



• свідок, який відповідно до ст. 52-3 КПК дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про його особу;

• особа, яка Mat відомості про дійсні дані про свідка, який від­повідно до ст. 523 КПК дає показання під псевдонімом, — шодо _иихданих;

• особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипло­матичного представника.

Окрім того, відмовитися давати показання як свідки мають право:

1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрю­ваного, обвинуваченого, підсудного;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

4. Свідок зобов'язаний (ст. 70 КПК):

Ф з'явитися в зазначені слідчим (дізнавачем), прокурором місце і час;

• дати правдиві показання про відомі обставини в справі;

• не розголошувати без дозволу слідчого, дізнавача чи проку­рора дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

Свідок мас право (ст. 69-1 КПК):

• давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

• заявляти відвід перекладачеві;

• знати, у зв'язку з чим і у якій справі його допитують;

• власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

• користуватися нотатками і документами, даючи показання у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

• відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів;

• знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі до­повнення і зауваження;

• подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

• одержувати відшкодування витрат, пов'язаних із викликом для давання показань;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

5. Свідок перебуває в такому статусі з моменту виклику до за­кінчення провадження у кримінальній справі.

6. Юридична відповідальність свідка:

• крим'ишлыш-процесуальна:

- за нез'явлення за викликом без поважних причин — привід (ч. 2 ст. 70 КПК) або грошове стягнення до половини мінімального Розміру заробітної плати (ч. З ст. 70 КПК);

87

- кримінальна:

- за підмову під давання показань (ст. 385 КК);

- задавання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК);

- за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних досудового слідства чи дізнання (ст. 387 КК);

- адміністративна:

- за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в по­рушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи вста­новлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-1 КпАП);

- за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4 КпАП).

Процесуальна характеристика експерта.

1. Експерт — це особа, яка має необхідні спеціальні знання для давання висновку з питань, що виникають під час провадження у кримінальній справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадження екс­пертизи.

Згідно з ч- 1 ст. 9 Закону України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" Міністерство юстиції України веде Реєстр атес­тованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, а з ч. З ст. 9 цього ж Закону — органи дізнання, до­судового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

>. Підставою участі у справі є доручення органу дізнання, слід­чого, прокурора, суду (судді), викладене в постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

3. Вимога до експерта: наявність спеціальних знань. Обставини, які виключають участь у кримінальній справі (ст. 62

КПК), є ті самі, що й для судді (ст. 54 КПК), з тим обмеженням, що попередня участь експерта в справі не може бути підставою до відводу.

Окрім того, не можуть залучатися до виконання обов'язків су­дового експерта:

- особи, визнані у встановленому законом порядку недієздат­ними, а також ті, що мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експертизу");

- народні депутати (п. 5 ч. 1 ст. З Закону України від 17 листопада 1992 р. "Про статус народного депутата").

4. Експерт забив 'нзаний:

- з'явитися за викликом і дати правильний висновок на постав­лені запитання (ч. 1 ст. 77 КПК);

• повідомити у письмовій формі орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок, якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку {ч. 4 ст. 77 КПК);

• провести повне і всебічне дослідження та дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок (ст. 200 КПК; п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу);

• на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку (статті 201, 311 КПК; п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу);

• заявити самовідвід за наявності передбачених законом обста­вин (ст. 62 КПК).

Експерт має право:

• ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються екс­пертизи, і подавати клопотання про надання нових матеріалів, не­обхідних для дачі висновку (ч. З ст. 77 КЛК; п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу");

• з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, яких допитують, запитання, що стосуються експертизи (ч. З ст. 77 КПК; п. З ч. 1 ст. 13 Закону);

• вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значення для справи, про які експерту не було поставлено запитання (ст. 200 КПК; п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу");

• у разі незгоди з іншими членами експертної комісії скласти свій висновок окремо (ч. З ст. 75 КПК);

• оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи чи органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи (п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу");

• одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (п. 5 ч. 1 ст. !3 Закону України "Про судову експертизу");

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

5. Експерт перебуває в такому статусі від моменту одержання постанови (ухвали) про призначення експертизи і до направлення висновку до органу, який призначив експертизу.

6. Юридична відповідальність експерта:

• кримінальна:

— за дачу завідомо неправдивого висновку — за ст. 384 КК;

— за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — за ст. 385 КК;

— за розголошення даних досудового слідства або дізнання — за ст. 387 КК,

• адміністративна:

-~ за ухилення віл явкл до суду, до органів досудового слідства або дізнання — за 4. 2 сг. 185-Забост. 1Н5-4КпАП. Процесуальна характеристика спеціаліста.

1. Спеціаліст — це особа, що має необхідні спеціальні знання і яку залучають у разі потреби до участі у провадженні окремих про­цесуальних дій.

2. Підставою участі спеціаліста у справі є виклик дізнавача, слід­чого або прокурора.

3. Вимога до спеціаліста: наявність спеціальних знань. Обставини, які виключають участь у кримінальній справі, є ті

самі, Іцо й для експерта (ст. 62 КПК}.

4. Спеціаліст зобов 'язаііий (ч. 2 ст. 128-1 КПК):

• з'явитися за викликом;

• брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів;

• звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів;

• давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виника­ють при проведенні слідчої дії;

ф на експертів-криміналістів, які беруть участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти, покладено обов'язок мати при собі і кваліфіковано використовувати відповідні науково-технічні засоби, проводити необхідні експрес-аналізи виявлених слідів та давати слід­чому розгорнуті відомості про можливі прикмети злочинців.

Спеціаліст має право:

• отримати винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо до­ручена робота не належить до його обов'язку по службі (ч. З ст. 92 КПК);

• звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії (ч. З ст. 128-1 КПК);

• робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилу­ченням доказів (ч. З ст. 128-1 КПК).

5. Спеціаліст перебуває в такому статусі протягом часу про­вадження процесуальної дії, до участі в якій його залучено.

6. Юридична відповідальність спеціаліста:

• кримінальна:

— за розголошення даних досудового слідства чи дізнання, якщо його було попереджено в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані (ст. 387 КК).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

І. Регламентація правового статусу суб'єктів (учасників) кримі­нального процесу має системний характер.

90

2. Характеристику кожного із суб'єктів процесу доцільно здій­снювати за логіко-правовою схемою.