Попередження та реагування на злочини ненависті
| Вид материала | Документы |
- Про затвердження Програми попередження та реагування на надзвичайні ситуації техногенного, 167.83kb.
- Протест прокурора як акт прокурорського реагування. Припис прокурора як акт прокурорського, 35.81kb.
- Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ Реферат, 173.01kb.
- Комплексний план заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного, 125.02kb.
- Кримінальна відповідальність за статеві злочини, 112.32kb.
- Услідчій І судовій практиці постають ускладнення в розмежуванні розбійних нападів,, 341.61kb.
- Е. О. Дідоренка злочини в сфері використання комп’ютерної техніки методичні рекомендації, 416.08kb.
- Комплексний план заходів Близнюківської районної державної адміністрації щодо попередження, 61.99kb.
- Розробити методичні рекомендації попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків,, 36.62kb.
- Тема 4: моральна культура спілкування, 1111.59kb.
Змішані мотиви
При розслідування інцидентів та злочинів ненависті важливо враховувати усі можливі мотиви. Наприклад, інцидент, у якому особу було обрано для нападу внаслідок її ототожнення, все одно вважається інцидентом з підстав ненависті, навіть якщо особу у результаті було пограбовано. Постає питання, чи злочин був викликаний повністю або частково упередженим ставленням та ненавистю; у деяких країнах за присутності будь-яких змішаних мотивів злочин не вважається злочином ненависті.
У багатьох випадках, про які повідомляється, особи ставали мішенню для нападів внаслідок упередженого ставлення та ненависті, а також переслідувалися у інший спосіб. Той факт, що вони мали цінні предмети, які були викрадені під час нападів – мобільні телефони чи гроші – часто використовують для доведення того, що інцидент не був злочином ненависті. Важливо враховувати, чи була конкретна особа обрана у якості жертви нападників внаслідок її ототожнення з певною етнічною, релігійною чи іншою групою.
Характер насильства
Якщо злочин набуває форми фізичного нападу або пошкодження майна, коли виконавці злочину скоюють злочин ненависті, вони намагаються залишити повідомлення. Можливі ознаки:
• Інцидент передбачав екстремальні або незвичні форми насильства, або навмисне приниження та деградаційне поводження, включаючи сексуальне насильство над жертвами злочинів, породжені ворожістю до гомосексуалістів;
• Акт насильства відбувся у громадському місці або був спрямований на те, щоб справити враження на громадськість, наприклад, нападники записували інцидент на відео;
• Акт насильства передбачав каліцтво, коли на жертвах вирізають або випалюють расистські символи, або коли знищення майна включає у себе чітке «повідомлення» шляхом використання символів чи об’єктів, що паплюжать чи оскверняють, наприклад, крові тварин та екскрементів.
Додаткові ресурси
Екстремізм в Америці: Посібник (Нью Йорк, NY: Антидефамаційна ліга, 2002 р.).
Загальні рекомендації щодо злочинів ненависті та пропаганди ненависті, Королівська кінна поліція Канади; Міністерство Генерального повіреного та Виправної служби Канади, 20 травня 1998 р.
Karen A. McLaughlin, Kelly J. Brilliant, Лікування ненависті: Національний навчальний план з попередження злочинів ненависті для середньої школи (Ньютон, Массачусетс: Центр розвитку освіти, 1997 р.).
James J. Nolan III, Jack McDevitt, Shea Cronin, Amy Farrell, Вчимося бачити злочини ненависті: Основа для розуміння та прояснення незрозумілостей при кваліфікації злочинів, викликаних упередженнями, Criminal Justice Studies, Vol. 17, No. 1, pp. 91-105.
Robin Oakley, Визначення політики щодо расистських злочинів та актів насильства: Порівняльний аналіз (Відень: Європейський центр із моніторингу проявів расизму та ксенофобії, 2005 р.).
Захист учнів від проявів ворожості та злочинів ненависті: Керівництво для шкіл, Департамент освіти США, Офіс громадянських прав; Національна асоціація генеральних прокурорів, січень 1999 р.
Расизм як злочин, Європейська мережа проти расизму, 30 жовтня 2006 р..
Робоча група з підготовки звіту про стан злочинів ненависті, керівник від Шотландії. Робоча група з питань злочинів ненависті, вересень 2004 р.
Джок’якартські принципи: Принципи застосування міжнародних правозахисних законів щодо сексуальної орієнтації та статевої ідентифікації. Джок’якартські принципи, березень 2007 р.
Глава 3 Робота з системою кримінальної юстиції
Основна відповідальність за боротьбу зі злочинами ненависті покладається на уряди, що мають систему кримінальної юстиції. НУО можуть працювати як із громадами, що зазнають дискримінації, так і з поліцією та представниками органів місцевого самоврядування. Метою такої співпраці є покращення стосунків між органами влади та жертвами, а також підвищення доступу та надійності засобів захисту від злочинів ненависті.
Реакція системи кримінальної юстиції
Більшість систем кримінальної юстиції збирають певні дані для оцінки ефективності роботи правоохоронних органів, прокурорів та судової системи. Інформація щодо кількості зафіксованих інцидентів з підстав ненависті, а також кількості арештів, порушених справ та винесених вироків може продемонструвати рівень успішності застосування права. У деяких містах або юрисдикціях від поліції вимагається надання даних щодо інцидентів та злочинів, викликаних ненавистю, навіть якщо чинна загальнонаціональна система не передбачає збору таких даних.
Роль поліції
Працівники поліції часто є першими професіоналами, які прибувають на місце злочину ненависті, а органи поліції у багатьох випадках є єдиними урядовими установами, що можуть провести ретельне розслідування потенційних злочинів ненависті.
Те, що роблять та говорять працівники поліції у перші кілька хвилин на місці злочину, може вплинути на повернення жертв до норми, сприйняття громадськістю зобов’язань уряду щодо вирішення проблеми злочинів ненависті, а також визначити результат розслідування. Поліцейські, які можуть розпізнати можливий злочин ненависті, які ставляться до жертв із співчуттям та здійснюють кроки із запровадження розслідування злочину ненависті, посилають потужний сигнал, що злочини ненависті є серйозною проблемою.
Поліцейські працівники та установи стикаються з істотними перешкодами у сфері відстеження та реєстрації злочинів ненависті, серед яких, зокрема:
• Прогалини у політиці: відсутність стратегій та процедур в органах поліції для ведення звітності щодо злочинів ненависті, а також свідчень щодо мотивів, породжених упередженим ставленням.
• Прогалини у звітуванні: відсутність формальних процедур в органі поліції для звітування по даних щодо злочинів ненависті до регіонального або національного відділення.
• Прогалини у визначенні пріоритетів: неспроможність політичних фігур та пов’язаних органів поліції повірити в те, що злочини ненависті є важливою та серйозною проблемою у відповідній країні чи регіоні, що змушує їх приймати рішення про те, що немає потреби реєструвати злочини ненависті та звітувати по них до органів влади або до вищих інстанцій.
• Відсутність належної підготовки: відсутність підготовки працівників поліції з визначення та розслідування злочинів ненависті призводить до їхньої неспроможності належними чином визначити злочин ненависті, зібрати докази щодо мотивації та/або виконати вимоги щодо звітності.
• Хвилювання щодо наслідків звітування: деякі органи поліції не заохочують працівників подавати звітність щодо злочинів ненависті, оскільки вважають, що це може мати негативні наслідки для відділення або громади, якщо інші будуть вважати, що у них існує серйозна проблема зі злочинами ненависті.
• Упередження: неспроможність подати звіт щодо злочинів ненависті з боку деяких працівників поліції може бути викликана тим, що вони поділяють упередження виконавців злочину. Фактично, може існувати норма, що заважає працівникам поліції адекватно реагувати на повідомлення представників меншин про злочини, відмовляючи їм у повазі та рівному захисті. У такому оточенні працівники поліції можуть не проводити належний допит жертв та виконавців злочину щодо можливої мотивації, викликаної ненавистю, або неохоче погоджуються зазначити у звіті, що мотиви злочину базувалися на ненависті.