За загальною редакцією
| Вид материала | Документы |
- Навчально-методичний посібник [Данілович Н. В., Левчук С. С., Несторук Н. О., Хронюк, 1074.07kb.
- Лікарських засобів, 5097.79kb.
- Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
- Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
- Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників, 6664.03kb.
- Під керівництвом та загальною редакцією Л.І. Шевчук Хмельницький, 2009 Зміст, 191.14kb.
- Методичні рекомендації до практичних занять І самостійної роботи з гігієни та екології, 1563.69kb.
- Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці, 571.12kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
- Програма вивчення студентської групи Програма вивчення особистості студента І складання, 187.57kb.
ПОЭТИКА УЗНАВАНИЯ РУССКОЙ РОМАНТИЧЕСКОЙ ЭЛЕГИИ
Татьяна ТИЩЕНКО
Важной особенностью стиля романтической поэзии является то, что за каждым образом кроется мир чувств, уже знакомых читателю, ожидаемых им и воскресающих в его душе. Это приметы стиля, в которых правомерно видеть типологические признаки романтической элегии. Характерной особенностью романтической элегии была тяга её авторов к изображению осени, осенних пейзажей и воссоздания созвучных этим картинам размышлений и настроений. Андрей Тургенев, автор элегии «Угрюмой осени мертвящая рука» (1802 г.), одним из первых ощутил, какие возможности для выражения уныния, скорби, меланхолии, охвативших его современников, представляло описание осени. Вслед за ним к той же теме обращаются всё новые поэты: В. Красовский, С. Саларев, П. Шкляревский, Н. Теплова, А. Крылов, Ф. Глинка, И. Кудрявцев, И. Картавцов. Осенняя природа в элегиях романтиков неизменно скорбит вместе с героем и, более того, её увядание символизирует тщету всех человеческих надежд, бренность радостей, бесплодность стремлений. Подобно излюбленному времени года, романтики находят и наиболее соответствующее их настроениям время суток: сумерки, вечер, ночь. С этой тягой связано и то, что одним из самых распространённых, популярных элегических «штампов» становится луна. Романтическая элегия создаёт в её честь ряд восторженных апофеозов. Жуковский высказывает по этому поводу глубокую мысль: есть ли луна на небе или нет, в стихах поэта-романтика без неё не обойтись. Не так важна сама реальная луна, а важны те чувства, ассоциации, которые вызываются в душе её образом, и эти-то чувства и есть правда романтической поэзии, подлинный предмет её изображения. Ведь сам Жуковский считал, что красота не в природе, а в душе человека. За каждым привычным романтическим образом стоит мир чувств, наперёд знакомых читателю и ожидаемых им. Отсюда – поразительное однообразие того орнамента, которым окружал своего героя автор романтической элегии, однообразие той позы, которую жизненно принимал элегический герой. Штампом становится в элегической поэзии 1810-1820 гг. и лирическая композиция стихотворения. Так произошло, например, со знаменитой элегией Баратынского «Разуверение» («Не искушай меня без нужды»), построение которой стало своего рода типом для других авторов. Всё это разные формы, в которых реализовывалось единое в сущности явление, причём явление очень значительное. Выясняя его природу, Л. Гинзбург ещё в 1929 г. отмечала, что мы имеем здесь дело не с оригинальными формулами, которые заштамповались от долгого употребления, а «со штампом изначальным и принципиальным». О том же писал и Г. Гуковский: «Эта повторяемость, эта «штампованность» элементов стиля… была органически свойственна самому стилю в целом».
ІДЕЯ ГЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ ШКОЛІ
Аліна ФОМЕНКО
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Л.С. Калашник
Формування особистості дитини визначають тип, склад, структура сім’ї, порядок народження дітей, професійні ролі батьків, характер подружніх та батьківсько -дитячих взаємостосунків. Найважливіші агенти ґендерної соціалізації у сім’ї – особистісні і ґендерні характеристики батьків, їх ідентичність і рольові моделі, стать народженої дитини, уявлення батьків про те, якою повинна бути дитини даної статі.
На сьогодні в КНР існують установчі та навчальні курси для батьків щодо підвищення їх культурного та освітянського рівня. На подібних курсах викладають як дисципліни, пов’язані з практичним доглядом за дитиною, так і обговорюються питання, які лежать у площині вікової та соціальної психології, зокрема питання гендеру. Нажаль, по-перше, такі курси існують лише в крупних містах, по-друге, лише молоде покоління батьків бачать доцільність у відвідуванні подібних заходів.
При переході в школу китайським дітям індоктринується ідея про те, що вони усі – піонери, представники Великого Китаю, але не «хлопчики» та «дівчата». В китайській мові навіть не існує подібного звернення до дітей. Використовуються уніфіковані форми звернення: дитинко, малятко, піонере, учню тощо.
Також, на думку європейських вчених, великою проблемою щодо гендерної самоідентифікації, яка є важливим компонентом гендерної освіти та самоосвіти, є спрямування китайської освітянської системи на уніфікацію учнів щодо занять спортом, заходів «другої половини дня» тощо. Китайська система загалом діє за правилом, що «в нас нема профнездатних чи особливих, в нас є ті, що мало займаються».
В школах та вищих навчальних закладах навіть під час дискотек та тематичних вечорів учні танцюють здебільшого рухливі танці. Внутрішнім розпорядженням учням та студентам заборонено ходити на побачення, мати хлопця/дівчину. Вважається, що це може відволікати учня від процесу навчання, призводити до психологічних травм, агресії, замкнутості тощо. Порушення цього правило загрожує відрахуванням.
З 1 вересня 2009 року танці стали обов’язковим для вивчення предметом в китайських школах. Викладаються 7 видів класичного танцю (5 видів – китайських, 2 – закордонних), які відповідають фізичним та психологічним особливостям учнів різного віку. Очікується, що крім «фізичного» ефекту, «групові» танці мають розвивати в школярах соціальні почуття, почуття колективізму, теоретичні знання з танців (історія виникнення того чи іншого танцю, пов’язані з танцями легенди) будуть стимулювати інтерес до історії та культури власного народу, а парні – сприяти розвитку жіночності в дівчатах та маскулінності в хлопчиках.
ФАКТОРЫ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ АДАПТАЦИИ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ К НОВОЙ СОЦИОКУЛЬТУРНОЙ СРЕДЕ
Кристина ХАЧАТУРОВА
Научный руководитель – доктор психологических наук, профессор Т.Б. Хомуленко
Международный характер современного образования выражается в росте академической мобильности студентов, в увеличении числа иностранных студентов в мире. Перед принимающей стороной стоит непростая задача оптимизации процесса обучения иностранных учащихся, успешность которого в значительной степени зависит от степени адаптации к новой социокультурной среде.
Адаптация иностранного студента − это сложный, динамический, многоуровневый и многосторонний процесс перестройки потребностно-мотивационной сферы, комплекса имеющихся навыков, умений и привычек в соответствии с новыми для него условиями.
Процесс адаптации иностранных студентов включает несколько аспектов: приспособление к новой социально-культурной среде, новому языку общения, системе образования, климатическим и бытовым условиям.
Термин «адаптация» происходит от латинского слова «adаptacio», означающего «приспособление». Исходя из этого, социокультурную адаптацию можно определить как процесс и результат активного приспособления этнических групп (и отдельных индивидов – их представителей) к условиям другой социокультурной среды.
Общая продолжительность социокультурной адаптации и степень ее успешности зависят от целого ряда разноплановых факторов. Представлены объективные и субъективные факторы психологической адаптации иностранных студентов к новой социокультурной среде. К числу объективных факторов относим: наличие установки на усвоение новых культурных феноменов; желание интегрироваться в новую инонациональную среду; стремление к преодолению информационной изоляции; установление коммуникативных связей с окружающей средой и людьми; наличие мотивационных потребностей к получению высшего образования; существование интернациональных учебных групп; наличие требований новой педагогической системы; присутствие студентов различных регионов мира; незнание и невладение языком межкультурного общения в иноязычной среде; отсутствие навыков поведения в условиях межкультурного взаимодействия и др. К числу субъективных факторов относим: психологическую структуру личности, в основе которой лежат психофизиологические функции и мотивы поведения; национально-психологические особенности студентов разных регионов мира; систему отношений студентов ко всем компонентам учебного процесса на этапе довузовской подготовки; содержательные признаки психологических факторов учебного процесса такие, гностический, когнитивный и фактор удовлетворенности эффективностью учебным процессом; факторы психологической атмосферы, влияющие на успешность обучения иностранных студентов; эмоциональные факторы учебной успешности.
СПОСОБЫ ОФОРМЛЕНИЯ ЭТИКЕТНЫХ ФОРМУЛ ПРОЩАНИЯ
В НАУЧНЫХ ПИСЬМАХ М.А. МАКСИМОВИЧА
Елена ХОЛОДНЯК
Научный руководитель – кандидат филологических наук, профессор Т.П. Стаканкова
На современном этапе упрощения культуры эпистолярной коммуникации, обусловленном развитием информационных технологий, особого внимания заслуживают образцы высокой культуры общения, представленной в наследиях передовой интеллигенции прошлого, одним из ярких представителей которой является М. Максимович, украинский ученый-энциклопедист XIX века, первый ректор Киевского университета.
Языковые и содержательные особенности, позволяющие соотносить научные письма М. Максимовича с жанром научных статей, обусловливают частое отсутствие традиционных концовок и подписей, характерных для эпистолярных текстов XIX века.
Анализ композиционной структуры данных типов писем показал преимущественное использование предложений, содержащих информацию, указывающую на итог, достигнутый в результате изложения критических и научных мыслей автора: “На этом и кончу мой отчет тебе о том, что относится собственно к разрешению заданного вами вопроса о наречии Малороссийском… Прощай!”; высказывания, предваряющие содержание следующего письма: “Теперь обратимся к твоим выпискам”; вопрос, который выполняет функцию стимуляции ответа адресата, то есть служит одним из средств реализации категории диалогизации: “Не правда ли?”.
Наряду с вышеперечисленными нетрадиционными концовками эпистолярных текстов М. Максимовича, соотносимых с научным стилем, в некоторых из них также употребляются и традиционные этикетные формулы, служащие оформлению этикетных ситуаций прощания. К ним относятся этикетные формулы “Прощай”, “Прощайте”, а также этикетная конструкция “До следующего письма”, в которой предлог до в сочетании с существительным в форме родительного падежа письма вместе с прилагательным следующего указывает на то, что разлука продлится до новой встречи. Этикетные формулы “Прощай”, “Прощайте” семантически отличаются от этикетной конструкции “До следующего письма”, так как они, в основном, означают разлуку на длительное время или навсегда. Именно этот факт обусловливает их частое использование в последнем письме целого научно-полемического цикла, как, например, в последнем письме цикла “Новые письма” к М. Погодину. Однако такие этикетные формулы используются автором и как знак скорого свидания, но в более эмоциональном значении в конце очередного письма целого цикла, как, например, в шестом письме цикла “Филологические письма” к М. Погодину: “Однако – прощай! За мной разбор еще 18-ти твоих выписок”.
Проведенное исследование свидетельствует о том, что для научных писем М. Максимовича характерны как традиционные, так и нетрадиционные способы оформления этикетных формул прощания.
РОЛЬ ТЕХНИЧЕСКИХ СРЕДСТ ОБУЧЕНИЯ
В УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОМ ПРОЦЕССЕ
Виктор ХОМЕНКО
Научный руководитель – кандидат педагогических наук, доцент – С.А. Васильева
Процесс обучения учащихся постоянно совершенствуется. Серьезное внимание уделяется основной форме организации учебного процесса в школе – современному уроку, в структуре которого главенствующую роль должна играть система технических средств обучения, которые делают учебный процесс более разнообразным и интенсивным.
Использование учебного телевидения направлено в первую очередь на увеличение числа учащихся, охваченных телевизионным обучением, и на повышение качества обучения. Мультимедийные фильмы применяются не только как средство наглядности, но и как массовое аудиовизуальное средство сообщения новых знаний, развития интереса и навыков самостоятельной работы учащихся, активизации учебно-воспитательного процесса.
Новым перспективным направлением применения технических средств в развитии содержания и форм обучения является программированное обучение, появившееся в середине ХХ века в связи с достижением в области математики, психологии и физиологии на стыке педагогики с новой наукой – кибернетикой.
Широкое применение технических средств обучения в учебно-воспитательном процессе определяется особыми требованиями современной школы, среди которых:
- творческий характер современного производственного процесса;
- изменение места и роли различных источников знания и образования;
- перманентный характер образования;
- необходимость получения качественного образования.
По мере развития ТСО расширялся диапазон их применения. Технические средства стали использоваться и для формирования мотивации учебной деятельности, и для изложения в разных вариантах учебного материала, обобщения его, для организации самостоятельной работы учащихся и развития их творческих способностей.
Задача современного педагога – организовать учебный процесс с применением технических средств и наладить контроль за работой учащихся.
Возможности ТСО следует использовать с целью повышения производительности учебного труда школьников и учителей. Такая точка зрения свидетельствует о современном подходе педагогов к проблеме применения ТСО. Применение технических средств приносит необходимый педагогический эффект только в том случае, когда преподаватель, руководящий обучением, имеет высокую квалификацию.
Применение технических средств в учебно-воспитательном процессе способствует увеличению темпа изучения материала, облегчая труд учителя и учащихся, улучшает качество обучения.
КЛАСИЧНИЙ ТАНЕЦЬ ЯК ЗАСІБ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА МАСОВУ МОЛОДІЖНУ КУЛЬТУРУ В СУЧАСНІЙ КНР
ЧЖАНЬ ЦАНЬ
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Л.С. Калашник
Класичний Китай (історичний період, що охоплює більше тисячі років, починаючи з династії Хань і закінчуючи Опіумними війнами) – це ідеальний час в історії китайської науки, мистецтва, коли вчення Давнини (часом наївні) одержали переосмислення, а на їхній основі виникли й розвилися нові напрямки й школи. Естетика Класичного Китаю – це Китай «чистої води», щось «саме китайське» (англ. мовою «pure Chinese») в розумінні європейця. Наука, релігія, саме життя китайця того часу пронизані естетикою, хоча естетика як наука так і не стала самостійною й до середини ХХ століття залишалася частиною філософії й літературознавства.
Китайський танець також називається «класичним Китайським танцем». Він походить від древнього танцю імператорського палацу та народного танцю. Його історія нараховує кілька тисяч років. Однак, незважаючи не перипетії історії, танець не втратив у Китаї своєї актуальності й сьогодні є важливим елементом масової культури.
Проблема масової культури (її вплив на молодь, способи й методи корекції масових естетичних смаків і т.д.) – проблема для України і Європи не нова. Китайська ж педагогічна наука тільки обертає свої погляди в цей бік: завдяки тому, що більшу частину часу в історичному просторі Китай розвивався ізольовано від інших країн, у цій країні сформувався тип масової культури, що повністю відповідав пануючій ідеології й до 90х рр. 20 ст. Китай не знав проблем у цій сфері. Час з 1995 р. відзначається вибухом інтересу китайської молоді до масової культури Заходу (в основному США) і механічне перенесення її на китайський ґрунт плюс відмова від суто китайського. Жодна із запропонованих Заходом течій масової культури апріорі не могла відповідати культурній традиції й ідеології сучасної Китайської держави. Тому китайська педагогічна наука, як звичайно, пішла по перевіреному шляху – «лікувати» нововведення споконвічними китайськими традиціями. «Підзіпсовану» Заходом масову естетичну культуру почали виправляти суто китайськими видами мистецтва: традиційним живописом, ремеслами, класичним танцем.
Для пропаганди національного мистецтва, зокрема танцювального, держава також широко використовує мас-медіа. Жодні урочистості не проходять без національних танців, конкурси народних танців типу «Танці з зірками» збирають біля телеекранів та в залах мільйони глядачів, в репертуарі всіх без виключення популярних співаків є народні пісні (чи стилізації під них), які обов’язково супроводжуються виступами колективів національного танцю.
ДО ВИВЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
ДО ХУДОЖНЬО-ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ РОБОТІ
Катерина ЧУМАК
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент К.А. Юр’єва
Аналіз сучасних досліджень на музично-педагогічну тематику свідчить про стійкий інтерес науковців до проблеми підготовки вчителя музики. Багато дослідників визнають музичну освіту одним з потужних факторів гуманізації суспільства, проте бракує робіт, присвячених підготовці вчителя музики до реалізації різноманітних видів і форм позанавчальної просвітницької діяльності в сучасних умовах, зокрема не знайшли вичерпного віддзеркалення особливості підготовки вчителя до використання широких можливостей роботи новітньої мультимедійної техніки тощо.
Таким чином, з одного боку, суспільство потребує кваліфікованих спеціалістів, здатних на високому рівні здійснювати позанавчальну просвітницьку діяльність у загальноосвітній школі, з іншого боку, в системі підготовки майбутніх учителів ця проблема не є об’єктом спеціального вивчення.
Зважаючи на це, вагомого значення набуває підготовка кваліфікованих спеціалістів, покликаних здійснювати позанавчальну просвітницьку роботу, поширювати високохудожні зразки мистецтва, активно впливати на формування музично-естетичного досвіду учнівської молоді.
Теоретичний аналіз загальної проблеми формування готовності до професійної діяльності, зокрема, вивчення практики підготовки майбутніх учителів музики в педагогічних ВНЗ дозволяє окреслити низку суперечностей процесу підготовки майбутніх учителів музики до позанавчальної художньо-просвітницької діяльності:
- між необхідністю підготовки вчителів музики у ВНЗ до художньої просвіти школярів у позанавчальній роботі та недостатньою розробленістю структури готовності вчителя музики до такої діяльності;
- між художніми інтересами сучасних школярів і традиційним змістом музично-педагогічної підготовки майбутніх учителів музики;
- між значним обсягом музично-теоретичних знань і виконавських умінь, які отримують студенти музично-педагогічних факультетів педагогічних ВНЗ, і браком методичного забезпечення підготовки до позанавчальної художньо-просвітницької діяльності;
- між широкими можливостями сучасної мультимедійної техніки і браком у майбутніх учителів музики вмінь і досвіду її використання в процесі позанавчальної художньо-просвітницької роботи.
Актуальність теми дослідження, її недостатня теоретична розробленість та необхідність пошуку ефективних шляхів професійної підготовки майбутніх учителів музики до роботи з художньої просвіти школярів і зумовили необхідність здійснення дослідження підготовки майбутніх учителів музики до художньо-просвітницької діяльності у позанавчальній роботі.
ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ
У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРИТЕТУ
Надія ШЕВЧЕНКО
Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Т.П. Танько
Дослідження проблеми інтеграції національних цінностей у навчально-виховний процес вимагає розгляду як теоретичних розробок у галузі, що вивчається, так і шляхів її практичного вирішення. Великий науковий інтерес становлять різноманітні підходи до інтеграції національних цінностей у навчально-виховний процес педагогічного університету – розробка нового змісту освіти, використання новітніх педагогічних технологій в професійній підготовці, впровадження нових форм виховної діяльності, а також, у цілому, створення здорового соціокультурного простору, що сприятиме формуванню етнокультурного потенціалу кожної особистості. Це пов’язано з провідним значенням у педагогічній діяльності цінностей традиційної культури, усього того, що впливає на формування та розвиток особистості майбутнього вихователя, призначення якого – працювати з дітьми та для дітей.
У науці термін «традиційна культура» розглядається як тотожній поняттю «народна культура», де ставлення людини до суспільства регулюється повсякденною практикою, як система та форма передання культури, що склалася історично, як найбільш стійка сфера суспільного життя. Коли йдеться про цінності, головними називають традиційно загальнолюдські цінності. Вони створюються спільними зусиллями всіх народів, вони численні, самоцінні незалежно від національної належності, але серед їх розмаїття можна виділити ті, які об’єднують, створюють передумови для виховання представника будь-якого етносу – це природа, гра, слово, спілкування, ідеал, релігія, мистецтво, традиції.
Національні цінності відображають дійсність, яка є притаманною конкретній нації і в якій виражається не тільки духовність, перейнята від пращурів, а й сучасність нації – ця сполука минулого і сучасного є суттєвим визначальним чинником функціонування національних цінностей. Саме вони мають велике значення як для особистості в цілому, так і для її професійного становлення, конкурентоздатності в умовах життя суспільства, що постійно змінюється. Тому звернення до національних цінностей є важливим на кожному етапі педагогічної освіти.
Інтеграція національних цінностей у процес підготовки висококваліфікованого фахівця часто пов’язана з відродженням народних промислів та їх функціонуванням, формуванням соціокультурного простору, економіки окремого населеного пункту або регіону.
Використання національних цінностей у розвитку особистості та фахівця педагога – актуальне завдання сучасної української вищої освіти.
ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНО-РОЛЬОВИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ АКСІОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ
Ірина ШЕПЛЯКОВА
Науковій керівник – доктор педагогічних наук, професор М.П. Васильєва
Орієнтація на активне навчання є одним із стратегічних напрямів реформування освіти. Це передбачає, що навчання студентів повинне включати цілеспрямовано організовану навчально-практичну діяльність за допомогою моделювання майбутньої професійної діяльності. Одним з напрямів рішення даної проблеми є активізація пізнавальної діяльності студентів на основі системи навчально-рольових ігор професійної спрямованості, що виступає найважливішою умовою розвитку ціннісних орієнтацій студентів як органічного компоненту їх аксіологічного потенціалу.
У педагогічному словнику С. Гончаренка дається таке визначення гри: «форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого і розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання, репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів». В процесі гри має місце складний процес засвоєння знань, який мобілізує розумові здібності людини, її увагу, уяву, пам’ять. Використання інтелектуально-ігрової діяльності в навчанні забезпечує включення студентів у спеціально створені ситуації, що передбачають не одне, а цілу низку творчих рішень. Отже, рольова гра як тип ділової гри має на меті навчання окремих індивідів та їх груп ухваленню рішень, що є надзвичайно важливим в контексті формування професійно-етичних якостей майбутнього педагога. Сутність навчально-рольової гри полягає у спільній творчій проблемно-пошуковій діяльності студентів на основі розвиваючої ситуації професійної спрямованості як об’єкту моделювання. Цінність впровадження ігрової діяльності полягає також в тому, що при вирішенні творчих завдань увага студентів фокусується на попередньо відібраних та суворо відокремлених ситуаціях, що значно знижує суб’єктивну стурбованість студентів та можливі помилки.
Навчально-рольова гра з її чітким підходом до моделювання ситуації є гарним інструментом спроби перекинути «міст» до реальної соціально-педагогічної діяльності. Її використання у процесі професійної підготовки студентів дозволяє оптимально врахувати вимоги обраної ними спеціальності, оволодіти мистецтвом швидко й ефективно вирішувати управлінські завдання, розвивати творче мислення. Ігрова діяльність впливає на життєве самовизначення студентів, на становлення комунікативної неповторності особистості. Отже відкриває найширші можливості для формування професійно-творчих умінь майбутнього педагога.
Таким чином, навчально-рольові ігри є, з одного боку, засобом активізації пізнавальної діяльності майбутніх фахівців, а, з іншого, достатньо дієвим прийомом розвитку інтелектуально-етичних умінь, що проявляються в професійній спрямованості майбутніх педагогів.
ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДІ В СУЧАСНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
Валентина ШИШЕНКО
Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор І.В. Гавриш
Утвердження нової парадигми освіти у XXI столітті упродовж життя у європейському освітньому просторі, у т.ч. в Україні, з визначальними елементами «трикутника знань» (освіта, дослідження і інновації), здійснюється через досягнення якісної освіти через формування позитивної навчальної мотивації, про що зазначено в робочих матеріалах ЮНЕСКО при розгляді питання «Вища освіта в ХХІ столітті» (Париж, 5-9 жовтня 1998 р.), що передбачає використання інформаційних та комунікативних технологій та ін.
Вищезазначене в якості найбільших імперативів і пріоритетів на наступні десятиріччя вимагає від учасників навчально-виховного процесу концептуально визначитися в меті, завданнях, принципах, основних підходах щодо реалізації програмних положень модернізації перш за усе вищих навчальних закладів в контексті Болонських домовленостей і поетапно реалізовувати складові наявної мегасистеми цілісного освітнього простору, де виразною ознакою її змісту є розбудова на компетентнісно-орієнтованій основі, а, відтак і упровадження нових форм навчально-виховного процесу при підготовці фахівців через призму Європейської кредитно-трансферна системи (ЕСТS), що базується на системі засобів самонавчання, духовного саморозвитку особистості, «одухотворення» освітнього процесу через виховання шанобливого ставлення до інтелектуальної навчальної праці.
Проблема формування позитивної навчальної мотивації зумовлена рядом причин, а саме: переходом світової спільноти до інформаційного суспільства, де пріоритетним вважається не просте накопичення студентами знань та предметних умінь і навичок, а й формування уміння вчитися, оволодіння навичками пошуку інформації, здатності до самонавчання упродовж життя, де ці новоутворення стають визначальною сферою професійної діяльності людини, досягнутого рівня духовного розвитку.
Формуванню позитивної навчальної мотивації сприятимуть випробовані часом технології, які поступово набувають поширення в Україні, зокрема: когнітивно-орієнтовані (діалогічні та полілогічні методи навчання; семінари; семінари-практикуми; диспути; дискусії; проблемне навчання; струкурно-логічні схеми щодо виконання практичних, логічних завдань; інструментально-логічний тренінг; тренінг рефлексії; когнітивне консультування тощо); особистісно-орієнтовані (розвивальна психодіагностика; інтерактивні та імітаційні ігри; тренінги розвитку; запитання із залу тощо); діяльнісно-орієнтовані (організаційно-діяльнісні ігри; імітаційно-ігрове моделювання технологічних процесів; «мозковий штурм»; структурно-логічні схеми щодо здійснення моделювання, прогнозування; методи проектів і направляючих тестів; комплексні дидактичні завдання; індивідуальні творчі справи та ініціативи та ін.).
ВАЛЕОЛОГІЯ ЯК СУЧАСНА НАУКА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Ірина ЩЕРБАК
На сьогодні стає важливим визначення поле діяльності валеології, її основних напрямків. Проблематика валеології стає більш зрозумілою, якщо розглядати її з урахуванням всіх змін, які обґрунтовані процесами в економіці, екології, демографії, інформатизації.
Всі ці зміни відображаються на стані здоров’я людини, що викликає велику потребу внесення докорінних змін до життєвий устрій людини та визначення нових засад буття. Усунення проблем, пов’язаних із формуванням здоров’я, сприятиме не лише виживанню цивілізації, але й існуванню особистості.
Такі проблеми покликана вирішити сучасна наука валеологія. Слово «валеологія» походить від латинського слова «vale» – «бути здоровим» і грецького «logos» – «наука, вчення». Як і будь-яка інша окрема галузь знань, валеологія має свій обсяг інформації, яка стосується здоров’я людини, його передумов, складових та чинників, методів формування, збереження і зміцнення.
Валеологія широко використовує і деякі результати інших спеціальних досліджень, має тісний зв’язок з іншими науками. Взаємозв’язок валеології з іншими галузями такими, як екологія, медицина і педагогіка має важливе значення для подальшого її розвитку. Багато авторів, таких як І. Брехман, Є. Казина, В. Колбанова, Є. Вайнера, Г. Апанасенко, М. Гончаренко та інші вчені розробили напрямки досліджень збереження і зміцнення здоров’я.
Специфіка валеологічного розуміння здоров’я полягає в тому, що вона розглядає його не лише в аспекті медико-біологічних чинників, але й з точки зору духовної та соціокультурної сутності.
Ставлення до здоров’я як цінності обумовлюють формування установки на зміцнення і вдосконалення особистості і суспільного здоров’я, тобто введення особистості в оздоровчу діяльність. І щоб дійсно змінити себе, своє життя, слід змінити своє ставлення до життя, до інших людей, до самого себе.
Сучасна галузь знань про здоров’я має такі складові: наукова валеологія, сфера практичної валеологічної діяльності та педагогічна валеологія. Протягом останнього десятиліття в Україні надзвичайно бурхливо розвивається саме освітній напрям валеології. В розвитку валеології важливе місце займає формування валеологічних вмінь та навичок майбутніх вчителів, що допоможе успішно оволодіти знаннями, а також зберегти і зміцнити здоров’я.
ЛИНГВИСТИЧЕСКИЙ АНАЛИТИЗМ И СИНТЕТИЗМ В АСПЕКТЕ
ПАРАЛЛЕЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ НЕСКОЛЬКИМ ИНОСТРАННЫМ ЯЗЫКАМ
Ирина ЯСНОГОРОДСКАЯ, Людмила КОНСТАНТИНОВА
Научный руководитель – доктор филологических наук, профессор Л.М. Минкин
Известно, что испанский и французский языки – аналитические, а русский – синтетический. Наиболее показательным в этом случае является префиксальное словообразование характерное для русского языка. Во французском и испанском языках значения и оттенки значений русских префиксов чаще всего передаются самостоятельной лексемой, т.е. понятие, выраженное префиксальным словом в русском языке во французском и испанском языках подвергается расщеплению на два или более раздельно оформленных понятий. При этом основное значение обозначается знаменательной частью речи, а сопутствующее – служебной лексемой. Лексема, выступающая в качестве носителя основного значения, имеет более обобщенное значение, а вспомогательная лексема служит конкретизирующим ограничителем значения.
Перечислим некоторые особенности аналитико-синтетических соответствий в русском, испанском, и французском языках:
- Заключенная в русском глагольном префиксе видовая сема, показывающая начало или конец действия, во французском и испанском языках передается служебным видовым глаголом плюс конкретизирующая лексема в виде глагола или существительного:
Закричать – se mettre à crier / comenzar a gritar; разонравиться – cesser de plaire / dejar de gustar; забастовать – se mettre en grève / declararse en huelga.
Одним из способов расщепления понятия в русском префиксальном глаголе является каузативная конструкция во французском и испанском языках (служебный модальный глагол плюс смысловой глагол):
Вызвать – faire venir / hacer venir; пропустить – laisser passer / dejar pasar; рассмешить – faire rire / hacer reír.
- Русскому глаголу с префиксом соответствует во французском и испанском языках фиксированное сочетание или основной глагол с уточняющим наречием:
Заехать – entrer en passant / entrar de paso; выгнать – mettre dehors / echar fuera; сжечь – réduire en cendres / reducir a cenizas.
- Заключенная в русском префиксе видовая сема предмета (действия) выражается во французском и испанском языках глаголом с предлогом:
Долететь – voler jusqu’à / volar hasta; добежать – courir jusqu’à / correr hasta; выскочить – bondir hors de / saltar de.
Очевидно, что в конкретных фактах лексической и грамматической семантики проявляется синтетический или аналитический характер строя языка, что обусловливает, во-первых, необходимость семантической перестройки глагола при его использовании во французском, испанском или русском языках; во-вторых, вычленение, подбор соответствующих структур, объяснение различий между данными языками, использование наглядности, толкование значений, разработка специальных тренировочных упражнений – всё это должно учитываться при параллельном обучении нескольким иностранным языкам.
НАШІ АВТОРИ
Ажиппо Олександр Юрійович – кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент кафедри циклічних видів спорту.
Байкова Ірина Станіславівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Бєлякова Олена Сергіївна – викладач кафедри соціальної педагогіки.
Біла Людмила Іванівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Борщ Ольга Іванівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Бочарникова Тетяна Федорівна – здобувач кафедри теорії та методики професійної освіти.
Будко Анжела Василівна – викладач кафедри практики англійського усного та писемного мовлення.
Васильєва Марина Олександрівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології.
Ворожбіт Вікторія Вікторівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.
Головко Вероніка Анатоліївна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Гочаренко Олена Володимиріна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Дегтяр Ганна Олександрівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін та міжнародного права.
Джгун Наталія Миколаївна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Довженко Тетяна Олексіївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики професійної освіти.
Дорожко Марія Вікторівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Елліс Ірина Олександрівна – викладач кафедри державно-правових дисциплін та міжнародного права.
Єгорова Олена Валеріївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри практики англійського усного і писемного мовлення.
Животкова Оксана Василівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Іванова Олена Ігорівна – аспірант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Калашник Любов Сергіївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри східних мов.
Калюжна Юлія Іванівна – викладач кафедри політології, соціології та культурології.
Кампов Світлана Петрівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Карпенко Надія Олександрівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови.
Карюченко Дмитро Миколайович – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Коваленко Оксана Анатоліївна – кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри практики англійського усного та писемного мовлення.
Константинова Людмила Всеволодівна – викладач кафедри романської філології.
Корсун Юлія Іванівна – аспірант кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.
Кот Олена Петрівна – аспірант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Краснокутська Юлія Сергіївна – кандидат політичних наук, доцент кафедри політології, соціології та культурології.
Криштоф Світлана Дмитрівна – здобувач кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Лахнова Вікторія Олександрівна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Левашова Вікторія Миколаївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри ботаніки.
Ліманська Ольга Вікторівна – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хореографії.
Логвінова Євгенія Вікторівна – викладач кафедри соціальної педагогіки.
Лу Шаньшань – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Малахова Юлія Володимирівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри східних мов.
Малишева Оксана Миколаївна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Микитюк Василь Олександрович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки.
Микитюк Світлана Степанівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Микитюк Сергій Олександрович – кандидат психологічних наук, доцент, докторант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Мкртічян Оксана Альбертівна – доцент кафедри музично-теоретичної та художньої підготовки.
Мусхаріна Юлія Юріївна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Никитюк Людмила Вікторівна – здобувач кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.
Подуфалова Тетяна Володимирівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри практики англійського усного та писемного мовлення.
Поляков Андрій Олександрович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін.
Порохня Ліана Анатоліївна – викладач кафедри соціальної педагогіки.
Потапенко Тетяна Олександрівна – аспірант кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.
Разуменко Тетяна Олегівна – аспірант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Рудічєва Наталія Костянтинівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики професійної освіти.
Савельєва Тетяна Павлівна – старший лаборант кафедри політології, соціології та культурології.
Савченко Альона Сергіївна – аспірант кафедри інформатики.
Семенченко Тамара Олександрівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Ситник Олена Миколаївна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Сіра Ірина Тихонівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри математики.
Скрипник Наталія Станіславівна – аспірант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Таможська Ірина Володимирівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Тарарак Олександр Валентинович – кандидат філологічних наук, докторант кафедри німецької філології.
Тимощук Ганна Василівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Тихонович Лариса Анатоліївна – аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права.
Тищенко Тетяна Іванівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та світової літератури.
Фоменко Аліна Русланівна – здобувач кафедри теорії і методики професійної освіти.
Хачатурова Христина Михайлівна – аспірант кафедри вікової та педагогічної психології.
Холодняк Олена Василівна – викладач кафедри англійської мови.
Хоменко Віктор Володимирович – аспірант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Чжань Цань – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Чумак Катерина Володимирівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Шевченко Надія Олександрівна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Шеплякова Ірина Олександрівна – викладач кафедри соціальної педагогіки.
Шишенко Валентина Олексіївна – аспірант кафедри теорії і методики професійної освіти.
Щербак Ірина Миколаївна – викладач кафедри здоров’я людини та корекційної освіти.
Ясногородська Ірина Олександрівна – викладач кафедри романської філології.
ЗМІСТ
| Вступне слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 3 |
| Ажиппо О. Шляхи реалізації концепції освіти для європейського виміру України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 4 |
| Байкова І. Науково-методична робота музичних керівників ДНЗ . . | 5 |
| Бєлякова О. Актуальність змісту освіти для європейського виміру України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 6 |
| Біла Л. Становлення земської початкової освіти на Полтавщині (друга половина ХІХ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 7 |
| Борщ О. Підготовка вчителя початкових класів до організації навчально-ігрової діяльності молодших школярів . . . . . . . . . . . . . . . . . | 8 |
| Бочарникова Т. Формування професійно-педагогічної спрямованості майбутніх учителів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 8 |
| Будко А. Особливості порівняльно-історичного методу дослідження в мовознавстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 9 |
| Васильєва М. Методика дослідження понятійного складника концепту (на прикладі концепту політика / politics) . . . . . . . . . . . . . . . . . | 10 |
| Ворожбіт В. До питання аналізу теоретичних ідей духовно-морального виховання дітей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 11 |
| Головко В. Самоосвіта як метод наукових досліджень . . . . . . . . . . . | 12 |
| Гочаренко О. Потенціал самоосвіти в євроінтеграції вищої освіти України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 13 |
| Дегтяр Г. Міжнародні договори України про правову допомогу як ефективний засіб міжнародно-правової уніфікації колізійних норм . . . . | 14 |
| Джгун Н. Зміст поняття виховання в китайському суспільстві за доби середньовіччя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 15 |
| Довженко Т. Механізми забезпечення раціональності взаємодії школи і родини у вихованні дітей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 16 |
| Дорожко М. Теоретичні питання конструювання змісту навчального предмета «навчаємося разом» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 17 |
| Елліс І. Імідж як обов’язкова складова загального образу вчителя | 18 |
| Єгорова О. Формування професійно-педагогічної рефлексії майбутнього вчителя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 19 |
| Животкова О. Використання синергетичного підходу в дослідженнях педагогічних процесів і явищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 20 |
| Іванова О. Самовдосконалення як педагогічна проблема | 21 |
| Калашник Л. Діти-сироти як об’єкт педагогічного впливу (досвід КНР) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 21 |
| Калюжна Ю. Стратегічні напрями модернізації української системи освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 22 |
| Кампов С. Управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 23 |
| Карпенко Н. Теоретичні засади дослідження неподільних дієслівно-іменникових сполук у сучасному мовознавстві . . . . . . . . . . . . | 24 |
| Карюченко Д. Особистісно-діяльнісний підхід як методологічна основа процесу підготовки майбутніх учителів до формування у старшокласників культури дозвіллєвої діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 25 |
| Коваленко О. Теоретичне обґрунтування диференційованого підходу до навчання школярів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 26 |
| Корсун Ю. Психологічні аспекти розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 27 |
| Кот О. Антропологічні ідеї у спадщині І. Галятовського . . . . . . . . | 28 |
| Краснокутська Ю. Формування культурно-етнічної толерантності у контексті реформування системи освіти в сучасній Україні . . . . . . . . . . | 29 |
| Криштоф С. Використання інтернет-підтримки у процесі навчання природничо-математичних дисциплін . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 30 |
| Лахнова В. Китайський ієрогліф як елемент субкультурних течій культури молодих українців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 31 |
| Левашова В. Інтеграційні процеси у навчанні природничих дисциплін: історичний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 32 |
| Ліманська О. Культуротворча діяльність мистецьких колективів як предмет дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 33 |
| Логвінова Є. Соціально-педагогічна діяльність з формування безпечної поведінки дітей та молоді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 34 |
| Лу Шаньшань. Перспективы использования прогрессивного опыта подготовки учителей Китая в современных педагогических вузах Украины . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 35 |
| Малахова Ю. История создания всеукраинской научной ассоциации востоковедения . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 36 |
| Малишева О. Постать чиновника як уособлення конфуціанського ідеалу в класичному Китаї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 37 |
| Микитюк В. Новий етап розвитку обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 38 |
| Микитюк Світлана. Комунікативно-когнітивна методика навчання іноземної мови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 39 |
| Микитюк Сергій. Ресурси навчально-виховного процесу . . . . . . . . | 39 |
| Мкртічян О. Методи роботи соціального педагога в освітніх закладах України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 40 |
| Мусхаріна Ю. Діагностика утруднень та потреб майбутнього вчителя фізичної культури щодо оздоровлення підлітків . . . . . . . . . . . . . | 41 |
| Никитюк Л. Свято птахів у системі природничої освіти в історії українських гімназій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 42 |
| Подуфалова Т. Методика дослідження мовної градації в когнітивно-семантичному та функціонально-прагматичному аспектах . . | 43 |
| Поляков А. Принцип безперервності у правовій освіті . . . . . . . . . . . | 44 |
| Порохня Л. Педагогічні умови формування готовності майбутнього вчителя до попередження та вирішення конфліктних ситуацій в учнівському середовищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 45 |
| Потапенко Т. Статус університетської освіти великої Британії у світі (друга половина ХХ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 46 |
| Разуменко Т. Змістові напрями діяльності факультетських рад вітчизняних університетів у період дії статуту 1863 року . . . . . . . . . . . . | 47 |
| Рудічєва Н. Особливості організації навчально-виховного процесу у вальдорфській початковій школі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 48 |
| Савельєва Т. Якісні методи у соціології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 49 |
| Савченко А. Сутність та складові готовності майбутніх учителів до професійної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 50 |
| Семенченко Т. До питання про практичну підготовку майбутніх учителів у англомовних країнах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 51 |
| Ситник О. Методична підготовка вчителів іноземних мов в Україні протягом 20-х років ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 52 |
| Сіра І. Становлення української математичної термінології . . . . . . | 53 |
| Скрипник Н. Позааудиторна діяльність як складова роботи кафедри . | 54 |
| Таможська І. Застосування засобів ділової комунікації в процесі професійної підготовки майбутніх інженерів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 55 |
| Тарарак О. Образ Наполеона в «Разговоре Гёте с Эккерманом»: к проблеме восприятия Наполеона в литературе немецкого романтизма . | 56 |
| Тимощук Г. Середовищний підхід в організації навчально-виховного процесу закладу освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 57 |
| Тихонович Л. Місце норм права і норм моралі в системі соціальних норм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 58 |
| Тищенко Т. Поэтика узнавания русской романтической элегии . . . . | 59 |
| Фоменко А. Ідея гендерної освіти в сучасній китайській школі . . . . | 60 |
| Хачатурова К. Факторы психологической адаптации иностранных студентов к новой социокультурной среде . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 61 |
| Холодняк О. Способы оформления этикетных формул прощания в научных письмах М.А. Максимовича . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 62 |
| Хоменко В. Роль технических средств обучения в учебно-воспитательном процессе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 63 |
| Чжань Цань. Класичний танець як засіб педагогічного впливу на масову молодіжну культуру в сучасній КНР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 64 |
| Чумак К. До вивчення підготовки майбутніх учителів музики до художньо-просвітницької діяльності у позанавчальній роботі . . . . . . . . | 65 |
| Шевченко Н. Проблеми інтеграції національних цінностей у навчально-виховний процес педагогічного університету . . . . . . . . . . . . . | 66 |
| Шеплякова І. Використання навчально-рольових ігор у процесі розвитку аксіологічного потенціалу майбутніх вчителів . . . . . . . . . . . . . . | 67 |
| Шишенко В. До питання формування позитивної навчальної мотивації у молоді в сучасних закладах освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 68 |
| Щербак І. Валеологія як сучасна наука: проблеми та перспективи розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 69 |
| Ясногородская И., Константинова Л. Лингвистический аналитизм и синтетизм в аспекте параллельного обучения нескольким иностранным языкам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 69 |
| Наші автори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 72 |
| Зміст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 76 |
Наукове видання
МАТЕРІАЛИ
VІІІ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ
КОНФЕРЕНЦІЇ
МОЛОДИХ УЧЕНИХ
«Методологія сучасних наукових досліджень»
(17-18 жовтня 2011 р., м. Харків)
За загальною редакцією
Юр’євої Катерини Анатоліївни
Відповідальний за випуск К.А. Юр’єва
Комп’ютерна верстка
Коректор
Підписано до друку Формат Папір офсетний.
Гарнітура Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. … Обл.-вид. арк. Наклад 300 прим.