Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці та соціальної політики України Рекомендовано до друку

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

Міністерства праці та соціальної політики України

Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів

Відділення змісту професійно-технічної освіти

Інституту інноваційних технологій і змісту освіти

Міністерства освіти і науки України

ПОГОДЖУЮ

Заступник Міністра

праці та соціальної політики

України

Голова Методичної ради з питань

реабілітації інвалідів та дітей -

інвалідів при Міністерстві праці

та соціальної політики України

_________________ В.М.Онищук

________________________2008р.

Інформаційно-інструктивний матеріал щодо написання та складання навчально-методичної літератури

Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці та соціальної політики України

Рекомендовано до друку

рішенням Науково-методичної

Ради Всеукраїнського центру

професійної реабілітації інвалідів

Міністерства праці та соціальної політики України

Протокол № 3 від”14” равня 2008р.

Лютіж

2008

Інформаційно-інструктивний матеріал щодо написання та оформлення навчально-методичної літератури. (Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці та соціальної політики України). За загальною редакцією кандидата медичних наук Н.Л.Авраменка – Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів – К.: 2008.- С. 52.

Цей інформаційно-інструктивний матеріал має за мету ознайомлення широкого загалу фахівців професійних реабілітаційних установ з основними вимогами щодо написання та складання наукової та навчально-методичної літератури згідно чинного законодавства.

Розробники методичних рекомендації:

Н.М.Маліновська- начальник відділу з розробки та впровадження навчально-методичних та науково-дослідницьких програм,

Ю.О.Мазур – начальник організаційного відділу Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів,

Рецензенти:

В.В.Паржницький, заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, начальник відділення змісту професійно-технічної освіти, кандидат педагогічних наук

К.О.Кольченко, проректор з наукової роботи відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Зміст

Стор.

Вступ…………………………………………………………………………..4

Розділ І. Специфіка тематики методичної літератури ………………….5

Розділ ІІ. Види і класифікація наукових та навчально-методичних

видань. Мета та завдання написання навчально-методичної

літератури …………………………………………...........................……….6

Розділ ІІІ. Основні вимоги до підготовки, оформлення, укладання та видання наукової і навчально-методичної літератури…………………………………………………………………….12

Розділ ІV. Технологія розробки підручників,

посібників, методичних рекомендацій……………………………………..21

Розділ V. Редакційні вимоги щодо технології підготовки навчальної літератури до видання………………………………………….32

Додаток 1 Приклади оформлення бібліографічного опису

літературних джерел використаної літератури............................................37

Додаток 2 Зразок оформлення підручника..................................................38

Додаток 3 Зразок оформлення навчального посібника...............................42

Додаток 4 Зразок оформлення конспекту лекцій...................................…..46

Додаток 5 Зразок оформлення методичних рекомендацій..........................50

Література……………………………………………………………………52

Вступ

В методичних рекомендаціях для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці та соціальної політики України значне місце відводиться ознайомленню з видами, класифікацією та вимогами щодо написання, складання та оформлення навчально-методичної літератури.

Мета методичних рекомендацій – надати допомогу фахівцям реабілітаційних центрів щодо безпосереднього створення зазначеної літератури. Наданий інформаційно-консультативний матеріал розглядає основні завдання і цілі складання і написання широкого спектру навчально-методичної літератури, надаються види і класифікація навчальних видань. Окрема увага приділяється специфіці тематики навчально-методичної літератури щодо професійної реабілітації інвалідів, а також стандартним вимогам щодо їх написання та оформлення.

Спершу відповімо на запитання, що являє собою навчальна література. За визначенням енциклопедистів, це твори, що створюються як засіб навчання для певної системи освіти або конкретного навчального закладу, для перепідготовки або самоосвіти.

Підготовка і видання будь-якої навчальної та навчально-методичної літератури визначається її роллю і місцем в системі освіти, метою і завданнями навчання і виховання, а також особливостями самого видання як засобу передачі навчальної інформації.

Навчальну літературу поділяють також на кілька видів видань: програмно-методичну, навчальну та допоміжну. Як правило, програмно-методична література - це навчальні програми, методичні рекомендації до програм, методичні листи з керівництва процесом навчання; навчальна література – це підручники, текстові і наочні посібники, лекції та конспекти лекцій, збірники лекцій; допоміжною літературою є хрестоматії, практикуми, збірники практичних завдань, вправ, плани семінарських занять, робочі зошити, лабораторні журнали і таке інше.

У наш час на теренах України діють єдині стандартні вимоги щодо навчальних видань, основних їх видів, термінів та визначень в документації всіх видів, підручниках, навчальних посібниках, методичних розробках та рекомендаціях, науковій і довідковій літературі. У підібраному матеріалі були враховані також особливості методики і організації викладання предметів професійної підготовки.

Розділ І

Специфіка тематики методичної літератури

Методична діяльність і відповідно методична література, створювана для мережі реабілітаційних установ для інвалідів системи Міністерства праці та соціальної політики України має на меті впровадження єдиних системних засад та технологій реабілітаційного процесу. Відповідно створення методичної літератури має торкатися таких питань:

вдосконалення діючої системи підвищення кваліфікації працівників реабілітаційних установ, зокрема запровадження новітніх форм післядипломної освіти, у тому числі дистанційної;
науково-методичне забезпечення роботи центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів з питань психологічної, соціальної, фізичної та педагогічної реабілітації;
діагностико-психолого-педагогічне розуміння особистості дітей-інвалідів та вироблення індивідуальної програми їх розвитку;
організаційне та науково-методичне забезпечення професійного навчання інвалідів, у т.ч. методика та організація проведення теоретичного, виробничого навчання та виробничої практики;
організація процесу соціальної та психологічної реабілітації в умовах центрів професійної реабілітації інвалідів;
організація медичного супроводу реабілітаційного процесу в умовах діючої мережі реабілітаційних центрів системи Мінпраці України;
науково-методичне забезпечення організації реабілітації осіб з розумовою відсталістю та психічними розладами;
інформаційно-консультативне забезпечення сприяння працевлаштуванню випускникам центрів професійної реабілітації;
узагальнення і трансляція передового міжнародного та вітчизняного досвіду з питань реабілітації інвалідів;
запровадження в мережі центрів галузі адаптованих інноваційних технологій реабілітаційного процесу;
психолого-педагогічні аспекти діагностики та прогнозування реабілітаційного процесу.

Розділ ІІ

Види і класифікація наукових та навчально-методичних видань.

Мета та завдання написання навчально-методичної літератури

Видання – це документ, призначений для поширення інформації, що пройшов редакційно-видавничу обробку, самостійно оформлений, має вихідні відомості. Існують друкарські (отримані друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлені) та видання на електронних носіях.

За характером інформації видання діляться на:

У навчальному закладі основні видання - це навчальна та наукова література. За довгий час існування виявила себе і утвердилася особлива модель системи навчальних видань, яку умовно можна розділити на 4 групи (Табл. 1): програмно-методичні видання (навчальні плани і навчальні програми); навчально-методичні видання (методичні рекомендації, керівництво, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання курсових і дипломних робіт); повчальні (підручники, навчальні посібники, тексти лекцій, конспекти лекцій) і допоміжні (практикуми, збірки задач і вправ, хрестоматії). Осторонь стоять наукові видання, забезпечуючи науковим матеріалом учбовий процес університету.

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ (ГРУПИ) НАВЧАЛЬНИХ ВИДАНЬ
Програмно-методичні (спрямовані на організацію навчального процесу і управління ним).	Навчальний план
	Навчальна програма
Навчальні чи повчальні (основні засоби навчання, головне джерело науково-дисциплінарних знань).	Підручник
	Навчальний посібник
	Конспект лекцій
	Курс лекцій
Допоміжні (допомагають закріпити навчальний матеріал на прикладах і задачах, сприяють засвоєнню теоретичного курсу).	Практикум
	Хрестоматія
	Збірка задач і вправ
Навчально-методичні (включають матеріали з методики викладання, вивчення курсу, контрольних робіт, організації самостійної роботи (СРУ).	Методичні вказівки
	Методичні рекомендації

Навчальний план – навчально-програмне видання, що визначає форми і види навчання; порядок, послідовність і терміни теоретичних, практичних і лабораторних занять, семінарів, самостійних робіт, заліково-екзаменаційних сесій.

Навчальна програма – навчальне видання, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певного навчального предмету, курсу, дисципліни відповідно до вимог державних стандартів освіти та навчальних планів. Регламентує як діяльність педагога, так і навчальну роботу учнів.

Примітка. Навчальна програма може містити необхідні пояснення і коментарі.

Підручник – навчальне видання, що містить систематичний виклад навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експериментальної навчальної програми і офіційно затверджене як даний вид видання. Це основний матеріал з конкретної дисципліни і є обов’язковим для засвоєння. Зміст підручника повинен повністю розкривати програму з конкретної дисципліни. Назва підручника також повинна відповідати назві дисципліні.

У системі засобів навчання, які містять в собі всю основну навчальну інформацію і сприяють організації процесу її засвоєння, найважливіша роль належить підручнику, практика створення якого має певні принципові відмінності щодо змісту побудови, мови, художнього оформлення та поліграфічного виконання.

Якщо говорити про сучасний підручник для системи професійної освіти, то його слід розглядати у межах підходів до навчання і виховання робітничих кадрів, визначених програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття) та законом України “Про професійно-технічну освіту”, у яких йдеться про “…створення соціально-активного, морального і фізично здорового національного потенціалу, який має посісти важливе місце у технологічному оновленні виробництва, впровадженні у практику досягнень науки і техніки”. У педагогічній системі підготовки такого “потенціалу” складовою частиною вважається повноцінний підручник із спецпредметів, що являє собою інформаційну модель науково-технічних знань та соціального досвіду практичної діяльності у відповідній галузі виробництва, враховуючи при цьому можливості свого споживача – студента, слухача, учня.

Обсяг повинен складати не менше 6 друкованих аркушів.

Навчальний посібник – навчальне видання, яке частково або повністю замінює або доповнює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого їх розділу і офіційно затверджене як даний вид видання. На відміну від підручника посібник може включати не тільки апробовані, загально визнанні положення і знання, але і різні думки з тієї чи іншої проблеми. У випадку включення нової дисципліни до навчальних планів чи програм існує практика видання в спочатку навчального посібника з подальшим виданням на базі апробованого матеріалу підручника.

До навчальних посібників належать також курси лекцій, робочі зошити.

Обсяг навчального посібника повинен складати не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Навчальний посібник для системи підвищення кваліфікації – навчальне видання для системи післявузівської освіти, що видається відповідно до освітянських стандартів післявузівської освіти. Зміст матеріалу відрізняється від аналогічних тем, які вивчаються у вищих навчальних закладах, глибиною розгляду.

Обсяг — не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Методичний посібник – навчальне видання, яке окрім викладу систематизованого навчального матеріалу містить матеріал з методики викладання, вивчення навчальної дисципліни (її розділу, частини).

Обсяг повинен складати не менш 4 друкованих аркушів.

Навчальний посібник до практичних занять – навчальне видання з описом проведення практичних, лабораторних, семінарських занять.

Обсяг не менш 4 друкованих аркушів.

Практичний посібник – навчальне видання, яке містить навчальну інформацію у вигляді ілюстративно-наочних матеріалів, що сприяють вивченню і викладанню предмета, курсу, дисципліни, засвоєнню змісту та набуттю певних вмінь та навичок.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Курс лекцій – навчально-теоретичне видання, яке повністю висвітлює зміст навчальної дисципліни і відображає матеріал, наданий певним викладачем.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Конспект лекцій – навчально-теоретичне видання, яке у компактній формі відображає матеріал курсу, наданого певним викладачем.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Хрестоматія – навчальне видання, що містить наукові, історичні, літературно-художні і інші твори або їх частини, як складові об'єкту вивчення відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми певної навчальної дисципліни.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Робочий зошит – навчальний посібник, який сприяє самостійній роботі студентів щодо засвоєння навчального предмету і містить особливий дидактичний апарат.

Обсяг – не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Практикум – навчальне видання, що містить практичні завдання і вправи, які сприяють опануванню набутих знань і вмінь, їх систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння (різновидом практикумів є збірники задач і вправ).

Обсяг – не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Задачник – практикум, що містить навчальні задачі.

Збірка задач (вправ) – навчально-практичне видання, що містить задачі (вправи) і відповіді до них в обсязі певного курсу (або його розділу).

Обсяг – не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Лабораторний практикум – учбово-практичне видання, що містить опис лабораторних робіт, завдання і методичні рекомендації щодо їх виконанню в обсязі певного курсу (або його розділу).

Примітка. Лабораторний практикум також може містити і теоретичну частину.

Обсяг – не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Методичні рекомендації (розробки) – навчально-методичне видання, що містить матеріали з методики самостійного вивчення або практичного засвоєння учнями (студентами) навчальної дисципліни а також по підготовці до перевірки знань або включає тематику робіт і методичні вказівки щодо їх виконання а також список літератури яка рекомендується.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркушів.

Методичні рекомендації викладачам – навчально-методичне видання, що містить рекомендації з методики викладання навчальної дисципліни або проведення практичних робіт.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Методичні вказівки – наукове або науково-популярне видання, що пояснює характер дій і пропонує певний порядок виконання учнями (студентами) конкретної навчальної роботи.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Монографія – наукове або науково-популярне видання одного або кількох авторів, що містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Препрінт – наукове видання, що містить матеріали попереднього характеру. Публікується для встановлення пріоритету і ознайомлення з цими матеріалами певного кола фахівців (до виходу у світ наукового журналу, в якому вони можуть бути розміщені).

Обсяг довільний.

Збірка наукових праць – наукове видання, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів або товариств.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції, з'їзду, симпозіуму – наукова неперіодична збірка, що містить матеріали попереднього характеру: анотації, реферати доповідей і (або) повідомлень, опубліковані до початку конференції.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Матеріали наукової конференції (з'їзду, симпозіуму) – неперіодична збірка, що видається за підсумками наукової конференції і містить доповіді, результати дискусій, рекомендації, рішення.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Науковий журнал – періодичне видання, що містить статті і матеріали про теоретичні дослідження, а також статті і матеріали прикладного характеру, призначені науковцям.

Залежно від цільового призначення розрізняють науково-теоретичні, науково-практичні і науково-методичні журнали. Науково-практичний журнал, що містить статті, матеріали, реферати з технічних наук, називається науково-технічним журналом.

Обсяг – не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Словник (словник-довідник), навчальний довідник, каталог – навчальне видання прикладного, практичного характеру, яке має систематичну структуру, містить впорядкований перелік відомостей про певну галузь знань або мовні одиниці.

Обсяг довільний.

Розділ ІІІ

Основні вимоги до підготовки, оформлення, укладання та видання наукової і навчально-методичної літератури

Методична розробка - це видання, що розкриває форми, засоби, методи навчання, елементи сучасних педагогічних технологій або самі технології навчання і виховання стосовно конкретної теми уроку, теми навчальної програми, викладання курсу в цілому.

Методична розробка може бути як індивідуальною, так і колективною працею. Вона спрямована на професійно-педагогічне вдосконалення викладача або майстра виробничого навчання або якості підготовки по навчальних спеціальностях.

Методична розробка може бути:

розробкою конкретного уроку;
розробкою серії уроків;
розробкою теми програми;
розробкою приватної (авторської) методики викладання предмету;
розробкою загальної методики викладання предметів;
розробкою нових форм, методів або засобів навчання і виховання;
методичні розробки, пов'язані з новими навчальними спеціальностями, інтегрованими спеціальностями;
розробки, пов'язані з тематикою самоосвіти педагогів;
і т.д.

До методичної розробки висуваються досить серйозні вимоги. Тому, перш ніж розпочати її написання необхідно:

ретельно підійти до вибору теми розробки. Тема повинна бути актуальною, відомою педагогу, за даною темою у педагога повинен бути накопичений певний досвід.
визначити мету методичної розробки.
уважно вивчити літературу, методичні посібники, позитивний педагогічний досвід з вибраної теми.
скласти план і визначити структуру методичної розробки.
визначити напрями майбутньої роботи.

Приступаючи до роботи по складанню методичної розробки, необхідно чітко визначити її мету. Наприклад, мета може бути наступною: визначення форм і методів вивчення змісту теми; розкриття досвіду проведення уроків з вивчення тієї або іншої теми навчальної програми; опис видів діяльності педагога і учнів (студентів); опис методики використання сучасних технічних і інформаційних засобів навчання; здійснення зв'язку теорії з практикою на уроках; використання сучасних педагогічних технологій або їх елементів на уроках і т.д.

Загальні вимоги:

Відповідність навчальній програмі дисципліни, тобто Державному освітньому стандарту (зміст: знання і уміння, обсяг і порядок вивчення дисципліни). Зміст підручника повинен відповідати всьому переліку розділів навчальної програми, зміст керівництва до практичних занять – тематичному плану практичних занять в учбовій програмі.
Поновлення: один раз на 5 років – для навчальної літератури гуманітарного і соціально-економічного циклу дисциплін і один раз на 10 років – для навчальної літератури природньо-наукового і загальнопрофесійного циклів дисциплін.
Наступність і взаємоузгодженість навчальних видань для різних освітніх рівнів як усередині однієї дисципліни, так і між всіма дисциплінами навчального плану; дотримання принципу інтеграції фундаментальних і прикладних дисциплін.
Прикладний характер. В навчальній літературі повинна бути подана наукова інформація, дидактично оброблена для успішного засвоєння і орієнтована на професійну діяльність майбутнього фахівця.
Методи, методичні прийоми, форми і засоби навчання, що рекомендуються, повинні спиратися посиланнями на свій педагогічний досвід.
Методична розробка повинна враховувати конкретні матеріально- технічні умови здійснення навчально-виховного процесу.
Орієнтувати організацію навчального процесу у напрямі широкого вживання активних форм і методів навчання.
Методична розробка повинна розкривати питання «Як учити».
Повинна містити конкретні матеріали, які може використовувати педагог в своїй роботі (картки завдання, плани уроків, інструкції для проведення лабораторних робіт, картки-схеми, тести, порівневі завдання і т.д.).

Вимоги до змісту:

Відповідність змісту методичної розробки темі і меті.
Зміст методичної розробки повинен бути таким, щоб педагоги могли отримати відомості про найраціональнішу організацію навчального процесу, ефективність методів і методичних прийомів, форми викладу навчального матеріалу, використання сучасних технічних і інформаційних засобів навчання.
Авторські (приватні) методики не повинні повторювати зміст підручників і навчальних програм, описувати явища і технічні об'єкти, що вивчаються, висвітлювати питання, викладені в педагогічній літературі.
Матеріал повинен бути систематизований, викладений максимально просто і чітко.
Мова методичної розробки повинна бути чіткою, лаконічною, грамотною, переконливою. Вживана термінологія повинна відповідати педагогічному (виробничому) тезаурусу.
Самодостатність. Навчальна література повинна містити не тільки основну інформацію з дисципліни, але і додаткову, представлену в додатках: словник термінів, авторський довідник. В додатках стисло пояснюються основні і суміжні поняття, що зустрічаються в тексті, наводяться короткі історико-біографічні відомості про основні етапи розвитку дисципліни, про внесок в її розвиток вітчизняних і зарубіжних вчених. Це розширює межі навчальної книги, не перевантажуючи основний текст, і полегшує пошук необхідної для розуміння інформації в рамках даного видання. Обов'язкова наявність покажчиків (наочний, іменний), списку умовних скорочень і літератури, що рекомендується (за останні 5 років), включаючи адреси електронних ресурсів).
Наочність. Текст повинен супроводжуватися схемами, малюнками і фотографіями, що полегшують сприйняття матеріалу, але не повторюють його.
Наявність тестових завдань, ситуаційних і ін. задач.

Вимоги до якості інформації:

Відповідність останнім досягненням науки і практики. Точність, достовірність і обгрунтованість відомостей, що наводяться. Міцність знань-умінь, необхідність застосовувати отримані знання вимагають засвоєння загальних принципів, а не наукових подробиць. Ось чому в навчальну літературу слід вводити нове тільки після того, як воно отримає достатнє обгрунтування, професійне визнання. Доказова база повинна містити достовірні, обгрунтовані відомості і не тільки позитивного, але і негативного досвіду, отриманого в результаті експерименту або професійної практики, для правильного вибору в майбутньому. Тому при складанні навчальних матеріалів слід дотримуватися єдиної структури викладу з включенням пояснень причинно-наслідкових зв'язків.
Використання останніх класифікацій і номенклатур: МКБ-10, Міжнародна система одиниць СІ. Відповідність назв лікарських засобів Державному реєстру лікарських засобів.
Авторські (приватні) методики не повинні повторювати зміст підручників і навчальних програм, описувати явища і технічні об'єкти, що вивчаються, висвітлювати питання, викладені в загальнопедагогічній літературі.
Матеріал повинен бути систематизований, викладений максимально просто і чітко.

Вимоги до стилю викладу:

Рубрикація.
Системність, послідовність і простота викладу.
Чіткість визначень.
Однозначність вживання термінів.
Дотримання норм сучасної української мови.
Виділення ключових позицій по тексту напівжирним шрифтом або іншим способом.

Вимоги до структури науково-навчально-методичної літератури:

Загальний обсяг методичної розробки (виключаючи додатки) повинен складати не менше 24 аркушів комп'ютерного тексту (шрифт 14 або 15). Якщо методична розробка є розробкою одного уроку, то не менше 10 аркушів. Обсяг основного змісту - не менше половини всього рукопису. Обсяг додатків не лімітується, але вони повинні відповідати тексту (посилання на них в тексті обов'язкові).
Посилання на використану літературу в тексті слід давати в квадратних дужках. Приклад: [5], де 5 - це порядковий номер в списку використаних джерел.
Список використаних джерел повинен містити 10-15 назв. Якщо розробка носить тільки практичний характер, що не вимагає теоретичних посилань, то список використаних джерел можна опустити.
Кількість і обсяг розділів не лімітується.

Загальна структура: передмова, вступ, основна частина, висновок, бібліографічний список, список скорочень, додаток, покажчик. (Наявність в книзі вказаних структурних елементів залежить від виду видання, характеру наданої інформації).

Передмова — складова всього видання, в якій пояснюються цілі і особливості змісту і побудови книги. Головна вимога: охарактеризувати місце і роль даного видання в навчальному процесі за даною спеціальністю і даним навчальним предметом, а також особливості даного видання на відміну від тих, що вже є. Передмова містить наступні аспекти:

мета (призначення) даного видання (для вивчення навчальної дисципліни, для практичних, лабораторних і т.п. занять, для самостійної роботи учня;
читацька адреса (для студентів, викладачів, фахівців певної галузі т.п.);
основні відмінності від раніше випущених видань, особливості структури даного видання (ступінь новизни, повнота обхвату і глибина розробки матеріалу, особливості авторської концепції, структури видання і т.д.);
методичні рекомендації з його використання;
загальна характеристика, особливості і правила ефективного використання навчального видання (структура книги, наявність і особливості покажчиків, додатків і т.п.);
відомості про авторів (обов'язково у разі колективного авторства) і написані ними розділи навчального видання;
рекламно-інформаційні відомості (про замовлення на видання, адреса для зворотного зв'язку і т. п.).

Середній обсяг – 500 друкованих знаків, це - 0,1-0,2 авт.арк.

Вступ — автор відповідає на запитання, чому він вибрав цю тему і яке її місце в змісті освіти. Це структурна частина основного видання, що є початковим розділом, який вводить читача в зміст, проблематику навчальної дисципліни, розкриває предмет даної дисципліни, історію її становлення і розвитку, зв'язку з іншими галузями знань. Особлива увага приділяється питанням використання знань, основним прийомам міждисциплінарних зв'язків, які будуть реалізовані в процесі вивчення книги. Включає наступні аспекти:

актуальність даної теми;
соціальна значущість навчальної дисципліни, її змістовна характеристика (теоретична, історична, методична);
структура і особливості викладу основної частини (загальна установка на вивчення курсу, його структура, вказівки по використанню довідкового апарату і т.п.).

Основна частина може бути представлена такими структурними елементами, як частина, розділ, глава, параграф. Кожний заголовок повинен бути виділений по-своєму, щоб читач міг легко відрізнити один вид від іншого. Необхідно дотримуватися послідовності у використанні прийомів виділення (наприклад, назви всіх глав повинні бути виділені однаково, для назви параграфів слід використовувати інший спосіб виділення, але для всіх – однаковий). Ключові позиції в тексті також слід виділяти. При цьому необхідно пам'ятати, що слова одного і того ж типу, значення слід виділяти однаково. Наприклад, якщо автор вирішив виділяти терміни при першій їх згадці світлим курсивом, то цей принцип виділення необхідно дотримувати протягом всієї книги. При цьому, наприклад, імена слід виділяти вже інакше (курсив урозрядку або напівжирний і т.п.). Таким чином, слід пям'ятати про дві вимоги до використання прийомів виділення: кожний об'єкт виділяти по-своєму; застосовувати виділення послідовно.

В навчальні, навчально-методичні видання обов'язково включається дидактичний апарат (контрольні питання, завдання, тести і т.п.).

Основна частина може складатися з наступних розділів:

характеристика теми;
планування вивчення теми;
рекомендації з організації і методики вивчення теми.

В характеристиці теми вказуються:

освітні цілі і задачі теми;
планування теми і кількість годин, що відводиться на її вивчення;
знання і уміння учнів повинні, які вони повинні отримати або удосконалювати;
місце і роль теми в курсі;
зв'язок з попереднім або подальшим матеріалом, а також з виробничим навчанням;
дається дидактичний аналіз змісту матеріалу;
виділяються рівні вивчення і засвоєння навчального матеріалу;
можливий порівняльний аналіз якості навчання за запропонованою методикою (технологією) з тією методикою (технологією), яка застосовувалася педагогом до використання пропонованої в методичній розробці.

При плануванні навчальної теми необхідно:

продумати методику викладання теми;
підібрати приклади, ілюстрації, намітити лабораторно-практичні заняття, контрольні роботи, самостійні роботи, екскурсії і т.д.;
виділити основні питання, що які вчаться повинні міцно засвоїти;
проаналізувати виховні можливості учбового матеріалу вживаної методики (технології).

Запитання, тести, задачі, завдання

   Запитання і завдання (для самоперевірки та контролю засвоєння знань) у навчальній книжці дають змогу студентові більш ефективно самостійно опрацювати навчальний матеріал. Контрольні запитання і завдання, що розміщуються наприкінці кожної структурної частини книжки (розділу, параграфа), мають сприяти формуванню практичних навичок і розвитку логічного мислення.

   Необхідно пам'ятати, що методично правильно сформульовані запитання та завдання - запорука того, що самостійне засвоєння знань спонукає до їх практичного застосування. У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити обов'язкове використання нормативної та довідкової літератури. Треба орієнтувати учня (студента) на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю і вміння розв'язувати задачі. У кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, запитання, задачі.

Ілюстрації в навчальній книзі

   Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації автора щодо ілюстрування навчальних книжок:

ілюстрації використовувати тільки тоді, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книжці;
ілюстрації мають відповідати ступеню підготовленості учнів (студентів). Так, у підручниках для студентів молодших курсів ілюстрації мають бути більш образні, ніж ілюстрації для студентів старших курсів, які можуть вільно читати креслення та складні схеми;
треба враховувати можливості друкарні та інші фактори. Ось чому важливою є спільна робота автора і редактора. Автор має чітко уявляти, яким буде майбутнє видання;
схеми не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми;
у технічних кресленнях, що пояснюють будову і принципи роботи машин, їх механізмів і вузлів, не повинно бути малозначущих подробиць.

Висновок — узагальнення матеріалу, викладеного в основній частині, основні висновки, прогноз розвитку навчальної дисципліни (науки), коротка характеристика основних невирішених проблем, рекомендації по подальшому вивченню навчальної дисципліни, самостійному читанню.

Покажчики – головна їх задача полягає в тому, щоб допомогти читачу швидко знаходити в книзі відомості про предмет, особу і т.д., що цікавить, а також повідомити, про які предмети, теми можна знайти інформацію в даній книзі. Вибір виду покажчика в книзі залежить від того, які об'єкти розшукуватиме потенційний читач. Найпоширенішими за об'єктом пошуку є наочний і іменний покажчики. За принципом розташовування частіше використовуються алфавітний і хронологічний покажчики. За повнотою подання матеріалу покажчик може бути повним або вибірковим. В повному покажчику подані всі предмети або імена, які зустрічаються в книзі. У вибірковому - подана лише частина об'єктів пошуку, відібрана за чітко сформульованим принципом. Слід пям'ятати, що покажчики за об'єктом пошуку можуть бути подані у вигляді роздільних покажчиків (наочний і іменний) або можуть бути з'єднані в один загальний покажчик (наприклад, покажчик імен і географічних назв).

Додатки – додатковий текст, винесений за межі основного тексту, тобто розміщений в кінці книги. Наприклад, таблиці статистичних або інших даних, нормативні показники, різного роду постанови, укази і т.п. Для будь-якого додатку необхідний тематичний заголовок. Якщо додатків декілька, то їх необхідно пронумерувати (Додаток 1; Додаток 2 і т.д. Ці слова розміщують у правому кутку, нижче (в центрі сторінки) дають тематичний заголовок додатка). В основному тексті необхідні посилання на додатки.

В книгах використовується 2 основні варіанти змісту:

1. Класичний варіант — цифрова рубрикація супроводжується відповідними словесними позначеннями або символами: «розділ 1. Глава 1. § 1».

2. Сучасний варіант передбачає тільки цифрову рубрикацію: «1; 1.1; 1.2; 1.2.1.». В книзі слід вибирати один з варіантів змісту.

3. Зміст може бути розташовий на початку або в кінці книги.

4. Всі заголовки, винесені в зміст, повинні точно відповідати тексту книги.

Розділ ІV

Технологія розробки підручників, посібників,

методичних рекомендацій

Алгоритм розробки підручника окреслений наступними правилами, а саме:

Визначити концепцію підручника, його основну мету й завдання, враховуючи головну функцію навчального предмета і характер його основних цільових структур у відповідності до профілю випускника навчального закладу.
Обрати тип підручника в залежності від специфіки навчального предмета та вмінь, якими повинен оволодіти учень, структури знань, які повинен засвоїти, а також мети навчання в рамках навчального предмета.
Визначити дидактичний обсяг підручника, враховуючи виділений час, характер мети і змісту навчального предмета. Обсяг підручника повинен відповідати обсягу часу, визначеного навчальним планом і навчальною програмою для його вивчення.
Виділити систему понять, які в певних навчальних елементах будуть доводитись до учнів, вичленити логічний зв’язок між ними, з’ясувати, які знання і вміння інших навчальних предметів необхідні для засвоєння даного матеріалу.
Визначити структурний поділ підручника у такій послідовності: назва розділу (тематичний блок), назва розділу (тема), назва параграфа (підтема). Їх назви повинні бути сформульовані таким чином, щоб було зрозумілим, що є предметом навчання.
Упорядкувати матеріал у логічній послідовності, за якою він буде засвоюватися учнями: від простого – до складного, від часткового – до загального, від конкретного – до абстрактного і таке інше. Здійснити узагальнення, синтез основних відомостей і відносин між ними в рамках даного навчального елемента і обрати такі модельні варіанти, на яких буде показано практичне застосування засвоєних знань, методів і видів діяльності при вирішенні задач теоретичного і практичного характеру.
Розробити навчальні завдання для перевірки, закріплення і застосування знань, сформулювати конкретні запитання, завдання, вправи з допомогою яких повинен перевірятися рівень досягнення поставленої мети.
Відібрати ілюстрації, розмістивши їх в логічній послідовності, визначити зміст, вид жанр і форму виконання кожної ілюстрації.
Відібрати дидактичні прийоми і методи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, котрі б відповідали характеру визначеної мети.
Визначити для підручника відповідні покажчики.
Вибрати найбільш доцільну для даного підручника систему виокремлень, позначок, сигналів-символів.

Міністерство освіти України відповідно до закону України “Про освіту” та закону України “Про видавничу справу” розробило і затвердило Положення про порядок підготовки, експертизи, апробації підручників, навчальних та навчально-методичних посібників (далі – навчальна книга). Положення визначає систему організаційної та науково-методичної роботи академічних, наукових і методичних центрів та педагогічного видавництва щодо створення нових підручників, навчальних та навчально-методичних посібників у тому числі експериментальних та пробних і надання їм відповідного грифу.

Підготовка, експертиза, апробація та видання навчальної літератури здійснюється згідно з перспективним планом, у якому зазначається назва, автор, вид та призначення навчальної книги, строки її створення. Автор, а ним може бути і наукова установа, заклад освіти, науково-методичний центр, подає до видавництва не пізніше як за рік до строку видання книги два примірники її рукопису. Видавництво робить експертизу, спільно з автором здійснює її науково-методичну розробку і опрацьовані рукописи (у двох примірниках) разом з іншими матеріалами (рецензією науковців і практиків, відповіддю автора на зауваження рецензентів і видавництва, його висновками і пропозиціями) подає на розгляд предметної комісії Інституту змісту і методів навчання Міносвіти, яка протягом місяця розглядає і дає заключення про якість книги та надання їй відповідного грифу, який встановлює призначення і вид навчальної книги.

Гриф “затверджено Міністерством освіти України” надається навчальним програмам з предметів державного компоненту змісту освіти, а також тим підручникам та посібникам, що пройшли масову апробацію і визнані як усталені для використання у навчально-виховному процесі. Гриф “допущено Міністерством освіти України” надається книгам, що рекомендуються до апробації, а гриф “рекомендовано …” – навчальним та навчально-методичним посібникам (хрестоматії, книги для читання, навчальні довідники, словники, практикуми, збірники завдань, вправ, диктантів тощо), що забезпечують реалізацію державного компоненту змісту освіти.

Рекомендований гриф має право надавати і вчена рада науково-методичного центру ПТО управління освіти обласної державної адміністрації навчальній, програмно-методичній літературі регіонального компоненту змісту освіти за умови позитивної оцінки методичними комісіями та вченої ради науково-методичної установи. Такий же гриф надається і навчальній літературі із спеціальних курсів, а також експериментальним та пробним навчальним книгам, що створені в результаті дослідження, виконаного в наукових установах, вищих закладах освіти на засадах замовлення чи з ініціативи автора органом наукової, науково-методичної установи.

Навчальні книги, що отримали гриф “допущено Міністерством освіти України”, видаються тиражем до 30 тисяч примірників залежно від призначення книги, і проходять обов’язкову науково-методичну та практичну перевірку (апробацію), завданням якої є встановити відповідність навчальної книги державному стандарту освіти і вимогам щодо якісного засвоєння учнями чи студентами знань з певного предмету, розвитку їх природних здібностей, набуття практичних вмінь і навичок, передбачених навчальними програмами. Для апробації визначаються заклади освіти і відповідно до обсягу навчального курсу встановлюються терміни апробації.

Дослідне вивчення якості навчальної книги з регіонального компоненту освіти, що отримала гриф рекомендованої для використання у навчальних закладах, здійснюють місцеві органи управління освітою, методичні служби, заклади освіти. Узагальнені висновки та пропозиції про переведення чи доповнення або зняття з видання таких підручників чи посібників надсилаються до органу, що надав гриф.

Отже, ми з’ясували, що підручник – це навчальна книга, зміст і структурна побудова якої визначається навчальною програмою. Навчальною книгою є також посібник, але на відміну від підручника, він виконує роль допоміжного засобу навчання для кращого засвоєння тієї чи іншої теми навчальної програми, поглиблення знань та вмінь учнів.

Посібники як засіб навчальної інформації поділяються на друковані, зображувальні, графічні, а також на природні (натуральні) об’єкти і предмети.

До навчальних посібників відносяться довідники, словники, книги для читання. Навчальними, і найбільш поширеними посібниками є карти, картини, таблиці, діапозитиви, прилади та інструменти, моделі і колекції, геометричні фігури, механізми, їх вузли, застосування яких у навчанні забезпечує наочність, сприяє розвитку самостійності і мислення. Цінність мають посібники, що ілюструють предмети і явища, котрі недоступні безпосередньому спостереженню: картини географічних ландшафтів, схеми виробничих процесів.

Але всі види навчальних посібників повинні задовольняти педагогічні вимоги, відповідати віковим особливостям учнів, бути зручними в користуванні та безпечними для здоров’я. Їх готують і видають науково-методичні центри та педагогічні видавництва і підприємства навчально-технічної промисловості.

У навчально-виховному процесі значне місце посідає організація вивчення та узагальнення власного педагогічного досвіду. Результатом такої роботи є підготовка та видання статей, доповідей, рефератів, методичних розробок тощо. При їх підготовці авторам необхідно чітко сформулювати обрану тему, вивчити наявну з цієї теми педагогічну літературу, інші інформаційні джерела, систематизувати власні матеріали, сформулювати висновки, скласти план.

Орієнтовною типовою схемою доповіді, статті, реферату є:

Вступ, в якому подається характеристика сучасних завдань удосконалення навчально-виховного процесу, аналіз стану обраної проблеми з точки зору теорії і практики та аналізу навчально-виховного процесу, знань, вмінь і навичок учнів, обґрунтування актуальності теми.

Основна частина (виклад сутності досвіду): аналіз і розкриття сутності педагогічних засобів підвищення якості і виховання; теоретичне обгрунтування запропонованих засобів; факти, приклади, ілюстрації, що підтверджують та поглиблюють розкриті педагогічні засоби; розкриття позитивних змін, досягнутих в процесі застосування описаних педагогічних прийомів; обгрунтування новизни запропонованих засобів в порівнянні із загальноприйнятими; показ труднощів, невирішених проблем, що мають місце в практичній роботі; розкриття шляхів їх подолання, подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу.

Заключна частина (висновки і пропозиції): формування сутності передового досвіду в узагальненому вигляді; розкриття виявлених педагогічних закономірностей і правил; показ шляхів подальшого вдосконалення досвіду.

Рекомендації авторам рукописів: відображати головне, істотне, що сприяє отриманню високих результатів, слідкувати, щоб логіка і зміст викладеного відповідали основній темі рукопису, а також назві відповідного розділу; врахувати потреби і рівень підготовленості читача або слухача; розкривати не лише власний досвід, але й основну ідею, що становить його педагогічну сутність. Кожне нове теоретичне положення або практичні рекомендації підкріплювати прикладами. Викладати матеріал доказово, не лише “що” і “як”, але й “чому так”. Викладати матеріал достовірно, технічно й методично грамотно, співвідносити його з нормативними вимогами, відхилення від них обгрунтувати. Уникати складної наукової термінології, викладати матеріал дохідливо, стисло, у формі рекомендацій.

Розповсюдженою формою узагальнення досвіду є складання методичних розробок, котрі повинні розкривати питання організації і методики вивчення окремих тем чи розділів навчальної програми. Структура їх визначається змістом навчального матеріалу конкретної теми (підтеми) програми, завданнями відповідного періоду навчання. В ній розкриваються засоби ознайомлення учнів з досягненнями науково-технічного прогресу, техніки та технології відповідної галузі виробництва, з передовим виробничим досвідом, основами наукової організації праці.

Відповідно до змісту теми в методичній розробці повинні бути описані шляхи виховання в учнів поваги до праці та своєї професії, свідомої дисципліни, творчості, економічного мислення.

Розкриваючи форми і методи навчання за темою, особливу увагу необхідно приділити способам навчання учнів безпечних прийомів праці і дотриманню правил виробничої санітарії та гігієни. За основу для складання методичних розробок можна взяти такі схеми:

Орієнтовна схема методичної розробки з предметів професійно-теоретичної підготовки:

Характеристика теми програми.
Розподіл теми на підтеми і уроки.
Навчально-виховні завдання, які реалізуються під час вивчення теми.
Комплексно-методичне забезпечення теми.
Характеристика навчально-матеріальної бази.
Організація і методика проведення уроків за темою: визначення мети уроків; психологічна підготовка учнів до сприймання нового матеріалу із врахуванням регіонального компоненту; послідовність його вивчення; вибір методів і засобів навчання; прийоми і засоби реалізації виховних можливостей уроків; способи розвитку пізнавальної самостійності учнів; шляхи індивідуалізації процесу навчання на різних етапах уроку; способи встановлення і реалізації міжпредметних зв’язків і професійної спрямованості уроків; методика застосування ТНЗ; демонстрування наочних засобів; прийоми закріплення навчального матеріалу, практичного застосування одержаних знань; види домашньої самостійної роботи учнів (зміст, обсяг, способи виконання); система контролю якості знань, вмінь і навичок учнів за даною темою; критерії оцінювання знань, умінь і навичок.
Використана література.

Орієнтовна схема методичної розробки з виробничого навчання:

Характеристика теми (її роль та місце в загальній структурі виробничого навчання; основні навчально-виховні завдання; особливості вивчення навчального матеріалу; рівень формування вмінь і навичок; зв’язок із предметами загально-технічної та професійно-теоретичної підготовки).
Планування вивчення теми (розподіл матеріалу теми на уроки, послідовність вивчення прийомів та способів виконання робіт).
Матеріально-технічне забезпечення (інструменти, пристосування, матеріали, прилади, які використовуються на уроках за даною темою).
Рекомендації щодо підбору навчально-виробничих робіт (навчально-технічні вимоги; орієнтований перелік робіт з врахуванням специфіки конкретного виробництва).
Навчально-технічна документація (письмового інструктування – інструкційні та інструкційно-технологічні карти; таблиці типових помилок; критерії оцінювання робіт тощо); технічні засоби; наочні посібники (плакати, схеми, моделі, макети, тренажери).
Рекомендації щодо організації і проведення занять за даною темою (в навчальних майстернях). Рекомендації даються до теми в цілому стосовно вузлових розділів та основних структурних елементів занять:

Вступний інструктаж (розкриваються основні дидактичні завдання, форми проведення інструктажу, його структура, розподіл часу на окремі елементи, засоби вирішення виховних завдань, здійснення зв’язків з теоретичним матеріалом, контролю засвоєння матеріалу інструктажу, методика демонстрації основних прийомів).

Вправи та поточний інструктаж (зміст та послідовність виконання вправ; розподіл часу; методика керівництва вправами; засоби навчання учнів самоконтролю та взаємоконтролю; цільові огляди робочих місць учнів; індивідуальне і колективне інструктування тощо).

Заключний інструктаж (завдання, які вирішуються під час його проведення, методика проведення).

Методичні рекомендації по проведенню занять за даною темою (в умовах виробництва і виробничої практики). Рекомендації даються до теми в цілому стосовно основних підтем (форми і послідовність проведення занять; характеристики типових об’єктів робіт; графік переміщення учнів по робочих місцях; організація і методика керівництва роботою учнів; шляхи вирішення навчально-виховних завдань).

Примірна програма виробничої практики, практики засвоєння передових прийомів праці, робота з наставниками, зв’язки з виробничим колективом, бригадна організація праці учнів та керівництво бригадою тощо.

Вимоги до складання рецензій

Слід пам’ятати, що авторський оригінал книги, брошури чи будь-якого твору навчальної та навчально-методичної літератури може бути виданий (тиражований) за умови позитивної на нього рецензії.

Завдання рецензента (групи рецензентів) полягає в тому, щоб дати об’єктивну оцінку науково-методичному та літературному рівню оригіналу, зробити аргументований аналіз актуальності, сучасного досягнення педагогічної теорії і практики.

Рецензія, як правило, складається із трьох частин: загальна, текстовий розбір оригіналу, висновки. У загальній частині рецензент відзначає:

місце рецензованого твору серед інших на таку ж тему, його новизну, чим відрізняється він від попередніх творів цієї тематики, чи не дублює інших творів;
актуальність теми і доцільність видання, його значимість, термінологія, структура і стиль;
відповідність матеріалів оригіналу сучасним досягненням науково-педагогічної практики, цільовому призначенню, дотриманню дидактичних принципів і вимог, міжпредметного зв’язку;
відповідність ілюстративного матеріалу темі, чи допомагає він кращому засвоєнню предмета, без яких ілюстрацій можна обійтись;
відповідність матеріалів оригіналу діючим нормативно-технічним документам. Використання найновіших літературних джерел у даній галузі знань. Вказати, які літературні джерела застаріли.

У другій частині рецензії подається детальний перелік та розгляд усіх помічених рецензентом недоліків оригіналу – неточні і неправильні визначення і формулювання, смислові і стилістичні огріхи, вказуються місця в оригіналі, які, на думку рецензента, слід вилучити або скоротити, доповнити або переробити.

У заключній частині рецензії має бути зроблений висновок про те, чи можна даний оригінал пропонувати видавництву чи подальша робота над ним не є доцільною. Рецензент дає автору чіткі і конкретні рекомендації щодо поліпшення оригіналу. Зауваження і побажання мають бути об’єктивними і принциповими. Загалом, кожний рецензент чи група рецензентів можуть обрати свій план побудови рецензії, але за усіх умов вона повинна містити глибокий і кваліфікований аналіз.

Рецензія обговорюється і затверджується на засіданні відповідної кафедри, методичного центру чи об’єднання. Текст рецензії і виписка з протоколу засідання разом з оригіналом твору подаються до видавництва.

Вимоги щодо написання та оформлення наукових статей:

високий науковий рівень;
відповідність вимогам постанови Президії ВАК України “Про підвищення вимог до фахових видань, віднесених до переліків ВАК України” від 15.01.2003 р. № 7-05/1 (Бюлетень ВАК України. — 2003. — № 1. — С. 2.).

Зокрема, у ній повинні міститись (із виділенням у тексті) такі елементи:

постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;
аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які опирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття;
формулювання цілей статті (постановка завдання);
виклад основного матеріалу дослідження з новим обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
висновки, зроблені в результаті дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Оформлення

Матеріали оформляються українською мовою. Для іноземних авторів можуть бути зроблені винятки.

До редколегії автором одночасно подається роздрукований (у 2-х примірниках) і комп’ютерний варіанти матеріалів.

При оформленні паперового варіанту статті інформація подається у такій послідовності:

інформація про автора (ім’я, по батькові, прізвище, посада, науковий ступінь та вчене звання) з вирівнюванням по центру;
назва статті напівжирним шрифтом із вирівнюванням по центру сторінки;
виклад статті;
список використаних джерел;
зазначення структурного підрозділу вищого навчального закладу чи наукової установи, що дав рекомендацію до друку вказаних матеріалів, а також дати та номера протоколу, в якому закріплено це рішення;
англійська транскрипція прізвища та ініціалів автора, а також назва статті англійською мовою.
в кінці тексту автор (автори) повинен поставити дату виконання роботи та підписати матеріали, що подаються до друку;
ключова термінологія та основні положення статті в тексті можуть виділятися напівжирним шрифтом та (або) курсивом;
посилання на літературні джерела оформляються автоматичними (у жодному випадку не набраними всередині тексту) посторінковими виносками у кінці кожної сторінки, нумерація виносок наскрізна;
перелік використаних джерел подається в порядку згадування або в алфавітному порядку в кінці тексту після слів “Використані джерела:”. - оформлення списку здійснюється згідно з вимогами ВАК України (Див.: Форма 23, затверджена наказом ВАК України від 21 березня 1997 року № 121) та відповідними державними стандартами;
нумерація сторінок робиться олівцем зверху з правого боку лише на роздрукованому паперовому варіанті;
текст подається з вирівнюванням по ширині сторінки, з відступом від лівого краю — 1,25 см.;
поля в статті: верхнє, нижнє, праве — 2 см, та ліве — 3 см;
шрифт: Times New Roman, розмір шрифту (кегль) — 14, міжстроковий інтервал 1,5.

При оформленні комп’ютерного варіанта статті обов’язково слід дотримуватися таких правил:

подається в електронному варіанті на дискеті 3,5 дюйма в форматі RTF для Microsoft Word для Windows версії 7.0 чи нижче;
в електронному варіанті матеріалу не повинно бути переносу слів, а також макросів;
ілюстрації, малюнки, фотокартки скануються з роздільною здатністю 300 пікселів на дюйм (масштаб 1:1, а при зменшенні масштабу пропорційно збільшується роздільна здатність), зберігаються у файлі формату TIF чи JPG.

Blog

Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці та соціальної політики України Рекомендовано до друку

Содержание