Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів Організація роботи з глобальною мережею Інтернет Інформаційно-інструктивні матеріали для фахівців центрів професійної реабілітації інвалідів

  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Інтернет (Іnternet) - найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що поєднує безліч різних мереж, мільйони комп'ютерів, біля півмільярда користувачів у більш як 150 країнах світу і, за різними оцінками, кількість таких користувачів щорічно збільшується на 60-120%.

Глобальний інформаційний простір Інтернет забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Сьогодні це не лише середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, а й спосіб вирішення більш складних завдань, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів.

Дешевий глобальний зв'язок мережі Інтернет і його швидкість, зручність для проведення спільних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі привабливі для організацій всіх форм власності. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно) свою рекламу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку.

Як правило, використання інфраструктури Інтернет для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік.

Стандарти Інтернет забезпечують можливість групової роботи над спільним проектом за допомогою електронної пошти, гіпертекстових документів, а також за допомогою теле-, аудіо- і навіть відеоконференцій у масштабі реального часу. Для забезпечення інформаційної безпеки в мережі застосовуються різні протоколи шифрування конфіденційної інформації, електронні підписи, сертифікація інформації. Заборона на несанкціоноване переміщення даних між локальною мережею установи і глобальною мережею може забезпечуватися спеціальними комп'ютерами або програмами (брандмауерами).

Практично всі послуги мережі Інтернет побудовані на принципі "клієнт-сервер".

Клієнт - прикладна програма, завантажена в комп'ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.

Сервер (у мережі Internet) - це комп'ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги.

Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. У міру розвитку мережі з'являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів. Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Інтернет, необхідно встановити на комп'ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows 98, ХР, NT, а також до складу програм-браузерів (від слова "to browse" - переглядати). Найпопулярнішими Web-браузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator.

Розглянемо деякі сервіси, які забезпечує Інтернет.

Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер. Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як "гостьові" ім'я й пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації. Для зручності роботи з цим сервісом розроблено цілий ряд прикладних програм, що забезпечують зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу. Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.

Електронна пошта (E-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Інтернет. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів.

Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером, за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп'ютер адресата. Серед клієнтських поштових програм можна виділити The Bat, Microsoft Outlook та інші.

Електронна пошта є найдешевшим і доступним Інтернет-сервісом в Україні. Порівняно зі звичайною поштою вона має рад переваг в організації ділової та науково-дослідницької діяльності:

• швидкість передачі електронних повідомлень;
  
• відсутність додаткових механічних, організаційних і соціальних засобів доставки;
  
• найбільш дешевий спосіб спілкування, особливо на великій відстані;
  
• можливість розсилки повідомлення відразу за кількома адресами;
  
• безпаперова технологія з усіма перевагами її використання;
  
• можливість вказання терміновості і важливості повідомлення;
  
• дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення;
  
• архів листування зберігається в комп'ютері у зручному вигляді;
  
• можливість задавати списки розсипки, псевдоніми (alias), вести адресні записники;
  
• можливість передавати графічну, звукову та відеоінформацію, що робить такий спосіб більш повноцінним та наближує його за інформативністю до безпосередніх контактів;
  
• електронний лист зручніше перекладати з однієї мови на іншу за допомогою програм-перекладачів, таких як PROMT, Сократ, ProlingOffice, Stylus, Magic Gooddy тощо, що дозволяє вивчати передовий міжнародний досвід.
  

Сервіс Мail Lists (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів, переліки вакансій тощо).

Сервіс Usenet (групи новин або телеконференції). Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто ним користується. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-хто може розмістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, на певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи. Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми, наприклад, Microsoft Internet News.

Сервіс WWW (World Wide Web - всесвітня павутина). WWW - це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (жаргонний термін - Web-сайт, або просто сайт). Web-сторінка - це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки - HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відеооб'єкти.

Найважливішою рисою Web-сторінок є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із малюнком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи. Таким чином сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення.

Для передачі інформації у WWW використовується протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту). Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм-браузерів.

Сервіс IRC (Internet Relay Chat). Він забезпечує проведення телеконференцій у режимі реального часу. Переваги: можна анонімно поговорити на цікаву тему або швидко одержати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом. Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад, програми mIRC і mIRC32 для Windows. Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особистого спілкування персоналу оргаізацій у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад.

Служба ICQ. Вона призначена для пошуку мережної IP-адреси людини, комп'ютер якої приєднано в даний момент до мережі Internet. Назва служби є акронімом виразу І seek you - я тебе шукаю. Необхідність у подібній послузі пов'язана з тим, що більшість користувачів не мають постійної IP-адреси. Їм видається динамічна ІР-адреса, що діє тільки протягом цього сеансу. Цю адресу видає той сервер, через який відбувається приєднання. У різних сеансах динамічна IP-адреса може бути різною, причому заздалегідь невідомо якою. При кожному приєднанні до мережі Інтернет програма ICQ, встановлена на комп'ютері користувача, визначає поточну IP-адресу і повідомляє його центральній службі, яка, в свою чергу, оповіщає партнерів користувача. Далі партнери (якщо вони також є клієнтами цієї служби) можуть встановити з користувачем прямий зв'язок. Після встановлення контакту зв'язок відбувається в режимі, аналогічному сервісу IRC.

Сервіс Telnet (віддалений доступ). Він дає можливість абоненту працювати на будь-якому комп'ютері мережі Інтернет, як на своєму власному. Часто використовується режим роботи - доступ до віддаленого сервера бази даних. У минулому цей сервіс також широко використовувався для проведення складних математичних розрахунків на віддалених суперкомп'ютерах. У наші дні у зв'язку зі швидким збільшенням обчислювальної потужності ПК необхідність у подібній послузі скоротилася, але служби Telnet у мережі Інтернет продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об'єктами, наприклад, телескопами, відеокамерами, промисловими роботами.

Серед перерахованих сервісів, слід детально зупинитися саме на сервісі електронної пошти, оскільки обмін електронною кореспонденцією - один з найпростіших сервісів, що найбільш інтенсивно використовується.


Використання сервісу електронної пошти


Поштова програма

Для відправлення листа необхідно, щоб, по-перше, він був оформлений відповідно до існуючих правил, по-друге, потрапив на комп'ютер, що має постійний зв'язок з Інтернет, і здатний організувати подальшу передачу листа по спеціальних протоколах.

Для того, щоб можна було почати користуватися поштовою програмою, потрібно мати на одному з комп'ютерів провайдера Вашу особисту поштову скриньку. Назви поштового сервера, особистої поштової скриньки й пароль доступу до неї повинні бути зазначені в настроюваннях програми.

Електронні листи можна підготувати завчасно, а потім, після встановлення зв'язку з Інтернет, здійснити обмін поштою, виконавши відповідну команду. При цьому в одному сеансі як будуть відправлені підготовлені листи, так і отримана вся вхідна кореспонденція.


Як іде лист

Електронний лист здатний досягти абонента в будь-якому місці земної кулі за кілька секунд. Але такі терміни доставки листів можливі тільки між поштовими скриньками, постійно (on-line) підключеними до Інтернет. Розглянемо докладніше шлях електронної кореспонденції для найбільш частого випадку IP-з'єднання по звичайній телефонній лінії.

Після того, як лист написаний, він буде переданий на наступний комп'ютер по Вашій команді в черговому сеансі зв'язку із провайдером. Це можна зробити відразу ж, або ж чекати певної години. Як тільки лист потрапить на комп'ютер, що має постійне з'єднання з комп'ютерною мережею, він обробиться в порядку загальної черги листів (на поштовому сервері їх може накопичитися значна кількість від всіх абонентів, так що може знадобитися час для їхньої обробки й відправлення). Шлях, по якому піде лист, буде визначений з адреси листа з обліком існуючих IP-Каналів. Між комп'ютерами, що мають постійне підключення до Інтернет, лист «подорожує» звичайно досить короткий проміжок (кілька секунд для листа невеликого розміру). Якщо адресат не має постійного зв'язку з Інтернет, то лист буде чекати на віддаленому комп'ютері найближчого сеансу зв'язку адресата з його провайдером. Тому, хоча лист дуже швидко пройде по комп'ютерній мережі, він може довго затриматися, поки потрапить на комп'ютер адресата.

Програми, які забезпечують пересилання листів, можуть мати різні настроювання. Так, у програмі можуть бути визначені різні критерії недосяжності абонента й способи поведінки. Не вдаючись у подробиці, відзначимо, що якщо виникають проблеми при передачі листа, то робиться кілька спроб передачі через певні проміжки часу, після чого - якщо проблеми збереглися - лист буде повернуто відправникові з відміткою про недосяжність адресата.

Шлях листа, всі терміни його пересилання документуються. Їх можна подивитися в разі необхідності, вивівши на екран заголовок листа.


Структура електронного листа

Електронний лист має чітку структуру, що дозволяє йому досягти адресата в будь-якій точці планети. Тому для написання листа використовуються спеціальні програми, що підтримують формат електронної пошти. Звичайно можна підготувати лист у будь-якому текстовому редакторі, але щоб відправити його, текст треба буде імпортувати в поштову програму.

Електронний лист має кілька полів, які потрібно заповнити до відправлення.

«Від кого» За замовчуванням у це поле автоматично підставляється Ваша особиста поштова адреса. Деякі поштові програми дозволяють відправити лист від імені іншого користувача в організації. Часто це поле «по умовчанню» навіть і не відображається на екрані.

«Кому» Обов'язкове для заповнення поле. У нього вноситься адреса людини, якій призначений лист, а в полі тема - зазначається тема листа, що прийшов, з додаванням у початок символів Re (від reply).

«Копія» У це необов'язкове для заповнення поле можна занести електронні адреси тих людей, кому Ви хочете направити копії листа.

«Невидима копія» Необов'язкове для заповнення поле. У нього заносяться адреси людей, яким треба відправити копії листа, але так щоб адресат не знав, що копії листа відправлені ще кому-небудь (адреси в полі «Невидима копія» розсилаються всім одержувачам листа).

«Тема» Необов'язкове, але бажане для заповнення поле. Поле зручне особливо для орієнтації в тих випадках, коли лист збережений в архіві.

Текст листа. У цьому полі Ви, власне кажучи, і пишете сам лист.


Електронні адреси в Internet (адреси електронних поштових скриньок)

Електронна адреса в Інтернет завжди має вигляд post-box@hos+.domen?.domen2...

Postbox - це ім'я поштової скриньки адресата. Після знаку логічного «і», що часто називається «собачкою», треба вводити адресу комп'ютера, на якому ця скринька перебуває. Адресу потрібно вводити без помилок, тому що будь-яка одинична помилка приведе до неможливості доставки електронного листа.

Працювати з такими адресами не дуже зручно. Тому поштові програми дозволяють указувати в поле адреси звичайні імена, наприклад, «Isakov V.». Але при цьому в адресній книжці програми повинна бути зазначена відповідність даного імені електронній адресі. Лист буде відправлено тільки тоді, коли для даного імені буде знайдено відповідну йому електронну адресу.

Досить часто виникають ситуації, коли пошту доводиться розсилати одночасно за одними й тими ж адресами. У цьому випадку поштові програми дозволяють сформувати список розсилки. Створивши за правилами програми цей список і включивши в нього всі необхідні адреси (можна, наприклад, поміщати в папки безпосередньо документи, надалі досить буде вказати в поле адреси ім'я цього списку, щоб лист був відправлений всім його членам).


Вимоги до тексту листа

Текст звичайного електронного листа може містити тільки ASCII-символи. Це значить, що лист не може містити в собі символи форматування тексту (виділення напівжирним, курсивом, розміром кегля тощо). Тому, якщо текст підготовлений в іншому редакторі, то він може бути вставлений у лист тільки як збережений без форматування (text only). На практиці прийнято використовувати для виділення тексту в листі наступні прийоми: щоб виділити одне або кілька слів у реченні, їх починають і закінчують із символу підкреслення.

Варто також ураховувати, що на розмір листа існують обмеження, що накладаються програмами, що роблять сортування й пересилання листів. Так, іноземні поштові сервери не пересилають листів, більших 1 Мбайта. Деякі старі поштові системи в нашій країні мають обмеження на обсяг листа близько 60 Кбайт. Такий обсяг рідко досягається за рахунок тільки одного тексту. Звичайно це пов'язане з пересиланням усередині листа файлів.

При цьому треба враховувати, що через кодування файлу його обсяг зростає приблизно на 20%; тому максимальний вихідний розмір файлу, що можна переслати в листі, повинен бути відповідно зменшений.

При інтенсивній переписці заощадити час допоможе можливість програми автоматично вставляти в текст листа заздалегідь підготовлені фрази. Наприклад, можна вказати, щоб у кінець листа автоматично вставлялися слова прощання й прізвище.

Поштові програми мають режим відповіді авторові листа. У цьому випадку автоматично створюється лист, у поле адреси якого вказується адреса автора листа, а в текст Вашого листа включається текст листа, на який пишеться відповідь (цитування листа). Щоб відрізнити цитований текст, кожний рядок його починається із символу «>» і часто, на початку рядка вказуються ініціали автора цього тексту. Гарним тоном вважається цитування листа тільки в необхідному обсязі.


Пересилання файлів у листі

У листі можна пересилати файли. Оскільки для цього файли піддаються спеціальному кодуванню, вкладати їх у лист треба відповідними командами програми. Якщо передбачається, що розмір листа після цього перевищить існуючий ліміт, то файл можна розрізати на кілька шматків і переслати у відповідному числі листів. Найпростіший спосіб для цього - це архівувати файл із розрізанням його на частини потрібного розміру.


Властивості листа

Кожний лист має кілька ознак, які визначають правила роботи програми з ним і можуть бути змінені користувачем. Відзначимо лише основні.

Пріоритет листа. На поштових серверах може бути встановлено, що обробка пошти й відправлення її здійснюється, наприклад, кожні 15 хвилин в порядку загальної черги. Якщо треба, щоб лист був негайно відправлено поза всякою чергою, то варто встановити для нього «високий пріоритет».

Повідомлення про доставку. Можна встановити у властивостях листа, щоб автоматично була направлена відповідь, як тільки лист буде доставлений до поштової скриньки адресата або, як тільки він прочитає його.

Заголовок листа. Дуже корисну інформацію можна витягти із заголовка листа, у ньому вказуються як всі поштові системи, через які лист було доставлено, так і час їхнього проходження.


Списки розсилання

Поштові програми дозволяють відправляти листа не тільки одному адресатові, але й організовувати розсилання за списком адрес. Причому програму можна настроїти таким чином, щоб листи, адресовані на якісь конкретні адреси, автоматично розсилалися відповідно до наявного списку.

Такий сервіс в Інтернет називається список розсилання. Оголошується тема, за якою буде відбуватися обмін думками, вказується адреса, на яку потрібно направляти свої листи. Визначаються правила включення Вашої адреси у цей список розсилання (підписка). Звичайно - так само як і для конференцій - для передплати на даний список розсилання потрібно відправити лист із рядком.

Переваги використання списків розсилання - це оперативність одержання нової інформації всіма зацікавленими сторонами.


Конференції

Загалом кажучи, конференції - це фактично той же автоматично підтримуваний список розсилання електронних листів за певними тематиками.

У рамках теми конференції Ви пишете лист, відправляєте його на певну адресу, - і лист буде автоматично розіслано всім, хто підписався на дану конференцію. Конференції відрізняються від списків розсилання тим, що повідомлення в них розсилаються не конкретному користувачеві, а зберігаються по багатьом серверам, спеціально організованим для підтримки конференцій. На цих серверах повідомлення перебувають певний час, потім видаляються. Одночасно відбувається обмін між серверами новими повідомленнями.

Беручи участь у конференціях, можна завжди перебувати в курсі останніх подій, одержувати необхідну консультацію й допомогу.

З розвитком конференцій удосконалювався й механізм читання новин. Найбільш зручним є читання конференцій безпосередньо з «новинних» комп'ютерів. Для цього, наприклад, може бути використана програма Microsoft Internet Explorer. Ви вказуєте в ній сервер, на якому зберігаються повідомлення конференцій, вибираєте (підписуєтеся) бажані теми й незабаром після цього бачите на екрані заголовки повідомлень.

Відзначені повідомлення копіюються на комп'ютер, і можна прочитати їхній текст. При необхідності тексти конференції можна скопіювати на комп'ютер і прочитати їх уже після завершення сеансу зв'язку із провайдером. Програма автоматично відслідковує нові повідомлення, можна, наприклад, вивести на екран тільки непрочитані листи або ж зберегти на своєму комп'ютері відзначені новини.

Для роботи цієї програми необхідне підключення по протоколу IP. Якщо ж на комп'ютері є тільки електронна пошта, то можна організувати роботу по принципу підписки. На автоматичний поштовий сервер (його адресу потрібно уточнити у провайдерів) пишеться лист, у тексті якого вказується наступний рядок: Subscribe- назва конференції. Це лист автоматично обробляється, і всі повідомлення конференції будуть пересилатися на Вашу поштову скриньку. Для відмови від підписки треба відправити наступний лист: Unsubscribe- назва конференції.

Загалом кажучи, повний список команд поштового сервера можна одержати, якщо відіслати лист із одним словом «help».

Для кожної конференції існують правила, яких необхідно дотримуватися. Ці правила періодично розсилаються всім передплатникам. Звичайно не накладається ніяких обмежень, крім вимог дотримуватися тематики конференції, заборони особистої переписки й образ учасників.

Конференції бувають такі, що не моделюються й моделюються. У першому випадку будь-який лист у конференцію буде автоматично розіслано всім учасникам. В іншому - він спочатку потрапляє до модератора, який приймає рішення, чи варто цей лист направляти всім передплатникам. У кожному варіанті є свої плюси й мінуси, але якщо Ви із чимось принципово не згодні, то завжди можете організувати свою конференцію.


РОЗДІЛ ІІ.

ДОСТУП ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ


Для роботи в мережі необхідно:

• фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі Інтернет;
  
• одержати IP-адресу на постійній або тимчасовій основі;
  
• встановити і настроїти програмне забезпечення - програми-клієнти тих сервісів, послугами яких є намір скористатися.
  

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдера (Internet service provider, ISP) - постачальника послуг Інтернету. Як правило, провайдер має постійно ввімкнений досить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата тощо).

Провайдери надають подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настройки з'єднання (ідентифікатори, номери телефонів, паролі тощо). Як правило, користувачі навчальних закладів, великих установ, організацій, підприємств приєднуються до мережі Інтернет через свою локальну мережу.

Всі технічні й організаційні питання взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Інтернет. Технічно для приєднання до комп'ютера провайдера потрібні ПК, відповідне програмне забезпечення й модем - пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп'ютера на сигнали для передачі по телефонних лініях і навпаки. Комп'ютер провайдера може виконувати функції хост-машини або звертатися до більш потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Інтернет через високопродуктивний канал передачі даних - магістраль.

Хост-машина (від англ. host - господар) - це комп'ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи повний набір протоколів. Крім мережних функцій, хост-машина може виконувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчислення). Використання таких машин користувачами називають хостингом. Хостинг - це фізичне виділення месця на вінчестері (диску) серверу, що має цілодобове підключення до Інтернету для розміщення вашої сторінки. Іншими словами, хостинг - це послуга з розміщення вашого сайту в Інтернеті. Цю послугу надають як Інтернет-провайдери, так і компанії, що спеціалізуються на наданні послуг хостингу. Зазвичай на хостинг-серверах розміщуються від кількох до декількох тисяч сайтів. Деякі хост-машини можуть виконувати функції шлюзів - апаратних і програмних засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад, між мережею Internet та мережами FidoNet. Роль шлюзу між мережею Internet і локальними мережами відіграє рroху-сервер.


Вибір провайдера

Обираючи Інтернет-провайдера, слід враховувати такі фактори:

• Набір послуг. Зазвичай провайдер забезпечує доступ до Інтернету, тобто до Всесвітньої павутини, електронної пошти та інших служб мережі. За додаткову оплату він може надавати й інші послуги, зокрема створення персонального веб-сайту, хостинг цього сайту (тобто розміщення його на комп’ютері провайдера), підтримку обміну миттєвими повідомленнями, облікового запису електронної пошти та технічну підтримку.
  
• Розмір компанії. Здебільшого розмір компанії-провайдера визначає якість надаваних нею послуг. Великі провайдери мають захищені та швидкісні канали зв’язку як із головними магістралями Інтернету, так і зі своїми користувачами.
  
• Умови договору. Багато провайдерів вимагають підписання договору на послуги. Деякі з них, за умови підписання договору на рік чи більше, надають знижки. Щодо тарифів потрібно одержати повну інформацію у письмовому вигляді та з’ясувати, які права має клієнт у тому випадку, коли провайдер не надасть послуги належного рівня.
  
• Підтримка та обладнання. Варто поцікавитись, яке обладнання провайдер використовує для безпосереднього з’єднання з Інтернетом, і переконатися, що він має достатню кількість персоналу для обслуговування обладнання та підтримки користувачів (служба підтримки має працювати цілодобово).
  
• Надання апаратного та програмного забезпечення. Слід з’ясувати, чи надає провайдер необхідне для підключення до Інтернету апаратне та програмне забезпечення. Якщо ні, то користувачу доведеться самому придбати, наприклад, маршрутизатор чи модем.
  

Для одержання якісного доступу до Інтернету варто спочатку вивчити перелік способів підключення, що їх надають місцеві провайдери, та вибрати оптимальний варіант як за вартістю, так і за швидкістю передавання даних. Майже кожен провайдер надає безкоштовне тестове підключення, чим можна скористатися для порівняння якості послуг — стабільності підключення й швидкості завантаження веб-сторінок у різний час доби.


Способи підключення

Сьогодні існує кілька варіантів підключення до провайдера. Спосіб підключення обирає користувач з огляду на свої потреби, фінансові можливості й тип каналів передавання даних, що будуть використані для доступу до Інтернету. Розглянемо ці способи детальніше.

• Комутоване підключення через телефонну лінію (Dial-Up). Це — один із найрозповсюдженіших способів підключення. Встановлення зв’язку і передавання даних здійснюють телефонною лінією за допомогою модема. Після відключення з’єднання з провайдером зв’язок з Інтернетом розривається. Максимальна швидкість передавання даних при цьому невисока — не більше 56 кбіт/с, і тому такий спосіб доступу до Інтернету є найдешевшим, однак у разі його використання під час роботи в Інтернеті телефонна лінія буде зайнята.
  
• Цифрова абонентська лінія (Digital Subscriber Line, xDSL, варіанти ADSL, IDSL і RADSL). Ця технологія також пов’язана з використанням телефонних ліній, однак забезпечує значно вищу швидкість передавання даних — до 8 Мбіт/с. Ще однією її перевагою є те, що телефонна лінія під час підключення залишається вільною. Такі лінії називають ще виділеними.
  
• Цифрова мережа з комплексними послугами (Integrated Services Digital Network, ISDN). Це мережа, що забезпечує цифрове підключення з використанням стандартних телефонних ліній зі швидкістю передавання даних до 128 кбіт/с. Мережа ISDN може працювати і швидше, однак не через телефонні лінії, а через спеціальні коаксіальні та оптоволоконні кабелі.
  
• Кабельна мережа. Підключитися до Інтернету можна за допомогою мереж кабельного телебачення та спеціального кабельного модема. У такому з’єднанні швидкість передавання даних може бути величезною — до 30 Мбіт/с, але для більшості абонентів провайдери забезпечують швидкість порядку 1 Мбіт/с. Ця технологія дуже популярна завдяки простоті підключення і невисокій вартості обладнання. Послугу надають оператори мереж кабельного телебачення.
  
• Радіоканал. У цьому випадку на даху будинку ставлять антену, яку через спеціальне обладнання з’єднують із комп’ютером або локальною мережею. Швидкість передавання даних при цьому може сягати 10 Мбіт/с. Недоліком такого способу підключення є те, що для нього використовують дороге обладнання та високу плату за послуги.
  
• Супутниковий Інтернет. За фізичною реалізацією це підключення схоже на радіоканал. Для його експлуатації потрібні спеціальний супутниковий модем і антена, яка направлена на супутник провайдера.
  
• Доступ через мережу стільникового зв’язку (GPRS — General Packet Radio Service, CDMA — Code Division Multiple Access). Доступ до Інтернету можуть надавати й оператори стільникового зв’язку. Теоретично швидкість передавання даних стільниковими мережами може сягати 144 кбіт/с, але на практиці вона, як правило, є меншою. Роль модема виконує або звичайний мобільний телефон, або спеціалізований портативний пристрій. Серед недоліків цього методу доступу можна назвати високу вартість передавання одиниці інформації та залежність якості з’єднання від району, де перебуває користувач.
  

Існують й інші технології доступу до Інтернету, що застосовуються рідше, або перебувають на стадії розробки, наприклад, доступ через звичайні електромережі.

Слід окремо виділити випадок, коли користувачі (переважно у великих установах, підприємствах, навчальних закладах) можуть бути підключені до Інтернету через локальну мережу, в якій один із комп’ютерів має вихід у глобальну мережу якимось із перелічених раніше способів (такий комп’ютер ще називають шлюзом). Зазвичай він відіграє також роль proxy-сервера (proxy – "представник, довірена особа") - управління локальною мережею й виконання функцій "посередника" між комп'ютерами користувачів та мережею Iнтернет. Виділені лінії вже не розкіш. Ринок інтернет-доступу демонструє завидні темпи зростання. Послуги провайдерів стали порівняно доступними.

Такий варіант підключення через виділений канал з використанням серверу-шлюзу є дуже розповсюдженим та зручним щодо управління розподіленням доступу та мережевого трафіку між користувачами локальної мережі.

У Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів працює саме така схема підключення. Сервер – шлюз керується адміністратором системи, або користувачами, що мають відповідні повноваження. Мережа комп’ютерів центру побудована як сукупність робочих груп, до яких входять відповідні комп’ютери. Наприклад:

• навчальний клас – це окрема робоча група, що об’єднує комп’ютери слухачів та викладача та має своє умовне ім‘я;
  
• комп’ютер начальника та співробітників певного відділу об’єднані у іншу робочу групу і т.д.
  

Кожний комп’ютер мережі має статичну адресу, що дозволяє адміністратору системи повноцінно та зручно контролювати мережу, а саме організовувати контрольований доступ користувачів до мережі Інтернет.


Система адрес у мережі Internet


Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла.

Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить IP-адреса. IP-адреса - це чотирибайтне число, перших два байти якого визначають адресу підмережі, а два інших - адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд. Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) - послідовність імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, ukr.net тощо.

Домен - це скорочення від доменне ім'я, що являє із себе унікальне ім'я в Інтернеті. Тобто це послідовність букв, цифр та символів, що однозначно ідентифікують Інтернет-ресурс. Домен може складатися з англійських букв, цифр і дефіса, причому дефіс не повинен перебувати на початку або наприкінці імені. Мінімальна довжина доменного імені - 2-3 символи, залежно від зони, а максимальна - 63 символи. Нині розглядаються також можливості використання у назвах доменів регіональних символів, зокрема для російського та українського сегменту - використання кирилиці, а для країн сходу – літер арабської абетки.

Домен також можна розглядати як групу вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Домени вищіх рівнів визначають доменну зону. Доменна зона - сукупність доменних імен певного рівня, що входять в конкретний домен. Наприклад, зона ua означає всі доменні імена другого рівня в цьому домені, наприклад kiev.ua, ukrtelecom.ua і т.д., зона kiev.ua означає всі імена третього рівня - наприклад rock.kiev.ua, qs.kiev.ua. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.

Наведемо доменні імена деяких доменних зон:

Найпопулярніші зони:

• .com - комерційні, найпопулярніша зона Інтернету;
  
• .net – технічні;
  
• .org – організації;
  
• .info - інформаційні домени;
  
• .bіz - бізнес-структури;
  
• .gov - урядові установи;
  
• .edu - навчальні заклади.
  

Доменні зони деяких країн:

• us- США;
  
• au- Австралія;
  
• fr- Франція;
  
• са- Канада;
  
• jp- Японія;
  
• ru- Росія;
  
• uа- Україна;
  
• de- Німеччина.
  

Слід зазначити, що IP та DNS - різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS.

Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator - уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з трьох частин:

• зазначення сервісу, що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть : (двокрапка) і два знаки / (коса риска): r />
• зазначення DNS імені комп'ютера: et.ua... ;
  
• зазначення повного шляху доступу до файлу на даному комп'ютері: et.ua/Faes/Archiv/pagel.php
  

Як роздільник у повному імені використовується знак /. Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними. В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака "@" та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача. Наприклад: vcpri@ukr.net, vcpri.info@gmail.com. (детально на ст..12 )


РОЗДІЛ ІІІ.

КАТЕГОРІЇ КОРИСТУВАЧІВ ТА ЇХ ДОСТУП ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ В ЦЕНТРІ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ


Якщо розглядати важливість Інтернету з точки зору навчання, не можна не відзначити його велике значення – він розширює світогляд, пізнання, є величезним підручником-довідником. Проте існує ряд небезпек, пов’язаних з використанням Інтернету:

• Інтернет є джерелом поширення шкідливого мобільного коду (вірусів, хробаків, троянських програм);
  
• глобальна мережа стала використовуватися в якості каналу, через який здійснюються атаки на локальні обчислювальні мережі організацій, окремі сервери і комп’ютери;
  
• Інтернет - один з основних каналів витоку конфіденційної інформації, в тому числі важливої особистої інформації (можна видати, заповнюючи анкети, беручи участь в онлайн-конкурсах) і стати жертвою кіберманяків, що шукають особистої зустрічі;
  
• небажані контакти в чатах, форумах та інших засобах Інтернет-спілкування;
  
• небажаний зміст веб-сторінок – в Інтернеті відсутня цензура, тому зміст може бути принаймні некоректним, неточним, а інколи просто неприйнятним з культурних і морально-етичних міркувань (порнографія, дезинформація, обман, пропаганда ненависті, нетерпимості, насилля, жорстокості);
  
• недобросовісна комерція – з появою електронної торгівлі з’являється ризик бути втягнутим в будь-яку авантюру або стати жертвою обману, видати важливу фінансову інформацію (наприклад, номер кредитної картки, пін-коди і паролі).
  

З усього перерахованого вище виникає необхідність встановлення правил використання доступу до мережі Інтернет в центрі. Особливу увагу необхідно приділити наступним питанням:

• Хто зі співробітників і слухачів користується Інтернетом?
  
• Коли вони ним користуються?
  
• З якою метою?
  

В центрах професійної реабілітації інвалідів можливе використання телекомунікаційних технологій:

• в навчальному процесі при підготовці кваліфікованих робітників за робітничими професіями, пов'язаними з використанням комп'ютерної техніки ("Оператор комп'ютерного набору", "Секретар керівника", "Обліковець бухгалтерських даних" тощо) та проведенні факультативного курсу "Основи комп'ютерної грамотності";
  
• пошук необхідної інформації;
  
• з метою оперативності в діловодстві (використання електронної пошти), обміну інформацією (розсилка "Інформаційнийного вісника");
  
• дистанційне навчання – викладачі, майстри виробничого навчання, соціальні працівники, психологи, лікарі можуть підвищити професійну компетентність та кваліфікацію в будь-якій галузі, а слухачі, наприклад, підготуватися до вступу до вищого навчального закладу, вивчення іноземної мови тощо, в перспективі – здійснення дитанційного теоретичного навчання інвалідів (за модульною системою) з подальшим проходження практичних занять та виробничої практикти в центрі;
  
• опублікування цікавих авторських матеріалів фахівців та слухачів центру;
  
• поширення інформації про діяльність центру (створення, наповнення та адміністрування власного веб-сайту (веб-сторінки) в мережі Інтернет.
  

Відповідно, користувачами мережі Інтернет в центрі професійної реабілітації інвалідів є:

• адміністрація (заступники директора, відділ організаційної роботи/ секретар керівника);
  
• викладачі та майстри виробничого навчання (не лише за робітничими професіями, пов’язаними з використанням комп’ютерних технологій);
  
• слухачі центру, що отримують робітничі професії "Оператор комп’ютерного набору", "Секретар керівника" тощо;
  
• інші користувачі – співробітники центру.
  

Але, перш ніж стати активними користувачами мережі Інтернет потрібно знати:

• Регламент доступу співробітників і слухачів до мережі Іентернет;
  
• Правила користування ресурсами Інтернет;
  
• Заборонений та небажаний контент інформації.
  

Необхідно суворо регламентувати рівні доступу до мережі Інтернет різних категорій користувачів. Цей регламент повинен бути чітко визначений внутрішніми організаційно-розпорядчими документами установи (наказами, інструкціями, правилами).

В центрі мають бути:

1) наказ (розпорядження) із зазначенням кола посад, які мають право працювати в Інтернеті та мети роботи в мережі (наприклад, отримання оперативної інформації через сайти Верховної ради, Податкової адміністрації або пошук інформації про необхідні для ведення господарської діяльності товари, роботи, послуги, пошук потенційних ділових партнерів); правила користування Інтернетом.

У наказі необхідно обгрунтувати необхідність підключення до глобальної інформаційної мережі, визначити напрями використання Інтернету та особу чи коло осіб, відповідальних за роботу в інформаційній мережі. (Додаток 1).

Список посад

Складаючи перелік посад, який у подальшому маєбути затверджений директором центру, необхідно звернути увагу на те, що в ньому мають бути вказані саме посади працівників, а не прізвища конкретних фізичних осіб (Додаток 2).

Правила користування (Додаток 3)

Мета створення правил користування – обгрунтування господарської необхідності користування Інтернетом в установі. Розробляючи Правила користування мережею Інтернет, слід приділити увагу таким питанням:

• Особливості роботи в мережі. Наприклад, зазначити час роботи або кількість (обсяг) інформації, який дозволяється отримувати в певний період часу (тиждень, місяць), орієнтовний перелік сайтів, до яких можуть звертатися працівники.
  
• Правила ведення журналу обліку роботи в Інтернеті. У випадку, коли в установі не ведеться такого журналу, доцільно обговорити правила звітування і обгрунтування зв'язку з діяльністю центру, наприклад, щомісяця.
  
• Заборона на використання доступу до Інтернету в особистих цілях або цілях, не пов'язаних з основною діяльністю центру. У випадку використання мережі в особистих цілях працівник повинен повідомити про це системного адміністратора або головного бухгалтера і отримати дозвіл на таке використання.
  
• Порядок доступу згідно зі списком посад.
  
• Інші положення залежно від діяльності установи, її структури та кількості працівників.
  

2) журнал обліку роботи в Інтернеті, в якому зазначаються час початку та закінчення роботи в мережі, перелік сайтів, відвіданих для отримання відповідної інформації, або система звітів (наказом директора визначається особа, відповідальна за пошук певної інформації, тематика, завдання і терміни виконання, по закінченні роботи відповідальна особа подає звіт з переліком відвіданих сайтів, до якого додає роздруковану знайдену інформацію).

3) посадова інструкція адміністратора системи (інженера з комп'ютерних систем) (Додаток 4). В центрі повинен бути призначений наказом директора адміністратор локальної мережі (адміністратор системи) або спеціально призначений відповідальний за доступ до Інтернет працівник центру, що встановлює ступінь доступності ресурсів для співробітників і слухачів, визначає паролі доступу до ресурсів, права користувачів.

Залежно від мети доступу до Інтернет різних категорій користувачів доступ може бути постійним або тимчасовим.

На нашу думку, оптимальним для центру професійної реабілітації інвалідів є наступний варіант доступу користувачів до Інтернету:

• адміністрація – доступ постійний (пошук необхідної інформації, користування електронною поштою);
  
• викладачам надається доступ згідно щомісячних службових записок завідувача навчальної частини (видається реєстраційне ім'я, пароль і графік роботи), але не менше 2 год. на тиждень (може ділитися на частини не менше 30 хв.);
  
• слухачам надається доступ до мережі Інтернет в комп'ютерних класах згідно розкладу навчальних занять, графік роботи комп'ютерних класів в мережі Інтернет складається на основі навчальних планів згідно службових записок, що подаються на ім'я директора центру (Додаток 5). Це пов’язано з необхідністю обмеження доступу співробітникам, оскільки швидкість існуючого каналу Інтернет не завжди забезпечує комфортну роботу в мережі великої кількості користувачів одночасно. Після закінчення навчальних занять доступ до мережі Інтернет співробітникам поновлюється;
  
• іншим користувачам доступ надається за наявності резерву пропускної спроможності каналу передачі.
  

Рис. 3. Система доступу користувачів до мережі Інтернет

у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів


Регламент доступу співробітників та слухачів центру до мережі Інтернет

• "Точка доступу" до мережі Інтернет призначена для обслуговування співробітників і слухачів центру професійної реабілітації інвалідів. Співробітники і слухачі допускаються до роботи на безкоштовній основі.
  
• Вихід в Інтернет здійснюється з 09.00 до 19.00 (крім неділі). Остання п'ятниця місяця – день профілактики.
  
• До роботи в Інтернет допускаються користувачі, що пройшли попередню реєстрацію у адміністраторів відповідних локальних мереж.
  

Правила реєстрації

Для доступу в Інтернет користувачів необхідно пройти процес реєстрації.

• Реєстраційні логін та пароль слухачі отримують у свого викладача з комп'ютерних технологій.
  
• Реєстраційні логін та пароль співробітники отримують у адміністратора системи (в разі відсутності – у заступника директора) за особистою заявою.
  
• Після вводу мережевого логіну та пароля користувач отримує або повідомлення про помилку (тоді її необхідно виправити) або доступ.
  
• Перед роботою співробітникам необхідно ознайомитися з затвердженими Правилами користування мережею Інтернет, а слухачам - з відповідною "Пам'яткою" (Додаток 6) і розписатися в журналі обліку роботи в Інтернет, який зберігається у адміністратора.
  

Правила доступу до Інтернет, встановлені в закладі, повинні бути формалізовані, тобто бути обов’язковим документом. Дуже важливо встановити міри покарання тим, хто зловживає доступом; порушення можуть бути і не на стільки значними, але повинні бути обумовлені, а за серйозні проступки повинне бути передбачене суворе покарання.

В разі роботи з мережею Інтернет слухачів, загальноприйнята думка в освіті, що необхідно передбачити можливість доступу до Інтернет учнів (слухачів) лише з тих комп’ютерів, які постійно знаходяться в полі зору викладача. Також необхідно використовувати програми, які дають можливість відображати зміст екранів всіх комп’ютерів на моніторі викладача і тим самим дозволяють слідкувати за діяльністю слухачів. Такі програми, як правило, здатні виконувати не тільки контролюючі функції, а й можуть допомогати у роботі викладачів комп’ютерних технологій здійснюючи мережеві презентації, конференції, тощо. Презентація може бути застосована на практичних заняттях в комп'ютерному класі для підвищення ефективності викладання комп'ютерних дисциплін, прискорення набуття слухачами практичних навичок, зокрема і на заняттях по роботі в Інтернет. Викладач має можливість спочатку продемонструвати певний прийом роботи, певний сайт чи службу на своєму комп’ютері, і пересвідчившись, що аудиторія зрозуміла завдання, надати доступ до продемонстрованого ресурсу на кожен комп'ютер слухача для самостійної роботи. Викладачі Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів використовують у своїй практиці програму NetOp School.

Варіант, якому слід надати перевагу – коли викладач виконує роль не наглядача, а консультанта. Цього можна досягти, провівши бесіду зі слухачами, під час якої слухачам буде розказано про небезпеки, що існують в глобальній мережі, необхідно навчити їх правильно виходити з неприємних ситуацій. Інструкції з безпечного використання Інтернету повинні бути пояснені слухачам до того, як вони отримають доступ до Інтернету або їм нададуть індивідуальні адреси електронної пошти.


РОЗДІЛ ІV.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЮ ДОСТУПУ КОРИСТУВАЧІВ ДО ЗАБОРОНЕНОГО І НЕБАЖАНОГО КОНТЕНТУ


Проблема скачування шкідливого контенту

Інтернет – потужний інструмент освіти. Однак окрім корисної інформації в Інтернеті слухачі можуть зустрітися з небажаним контентом. Його можна поділити на дві групи:

• заборонений контент для будь-якого віку;
  
• небажаний для неповнолітніх.
  

Інформація, розповсюдження якої заборонено:

• інформація, спрямована на пропаганду війни, розпалювання національної, расової чи релігійної ненависті і ворожнечі;
  
• інформація, що пропагує порнографію, культ насилля і жорстокості, наркоманію, токсикоманію, антисуспільну поведінку;
  
• інформація, що містить публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, що виправдовує тероризм, містить інші екстремістські матеріали;
  
• відомості про способи, методи розробки, виготовлення і використання, місця придбання наркотичних засобів, психотропних речовин і їх прекурсорів, пропаганда будь-яких переваг використання окремих наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів;
  
• відомості про спеціальні засоби, технічні способи і тактику проведення контртерористичних операцій;
  
• інформація, що містить приховані вставки чи інші технічні способи впливу на підсвідомість людей чи (або) яка справляє шкідливий вплив на їх здоров’я;
  
• програми для ЕОМ, що призводять до несанкціонованого знищення, блокуваня, модифікації чи копіювання інформації, порушенню роботи ЕОМ, системи ЕОМ чи їх мереж;
  
• інформація, що містить рекламу алкогольної продукції і тютюнових виробів;
  
• інформація, що складає державну, комерційну, службову чи іншу таємницю, що охороняється законом.
  

Відповідно до ресурсів суворо забороненого контенту для будь-якого віку відносяться:

• сайти з дитячою порнографією;
  
• сайти теротистів;
  
• сайти, що розпалюють расову дискримінацію тощо.
  

Небажаний контент для неповнолітніх

До сайтів, небажаних для дітей та підлітків (крім тих, що згадувалися) відносяться сайти, котрі діти не повинні відвідувати з вікових обмежень:

• жорстокі ігри;
  
• онлайн-казино;
  
• порнографія;
  
• сайти, що пропагують насилля;
  
• сайти сексуальних меншин;
  
• сайти магазинів інтим-послуг тощо.
  

Небажаним контентом також є той, який відволікає від навчального процесу. Слухачі можуть замість виконання навчального завдання в мережі, переглядати матеріали дозволеного характеру, але які не мають нічого спільного з навчальними цілями.

Наявність у внутрішній мережі центру подібної інформації може викликати не лише претензії до слухачів, котрі подібний контент скачують на робочу станцію мережі, але й до кримінального переслідування адміністрації, яка допускає зберігання таких матеріалів (Додаток 7).