Д. А. Кузнєцов кандидат медичних наук, завідувач медичної частини Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів

Вид материала

Содержание

Міністерства праці та соціальної політики України
Укладач: Н.М.Маліновська
За загальною редакцією
Апаратура для електролікування
Апаратура з використанням електромагнітних хвиль ультрависокої частоти
Апаратура для проведення лазеро-, магніто- та ультразвукової (УЗ) терапії
Апаратура для механотерапії
Апаратура для інгаляцій
Ультразвукова терапія
Лікувальна фізкультура і спорт
Помірність впливу
Загальне тренування
Спеціальне тренування
Методи лікувального масажу
Методичні особливості при проведенні лікувального масажу
Загальні показання і протипоказання до проведення лікувального масажу
Голчастий душ
Циркулярний душ
Душ Шарко
Ванни загальні прісні.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3

Міністерство праці та соціальної політики України

Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів

ПОГОДЖУЮ

Заступник Міністра

праці та соціальної політики України

Голова Методичної ради з питань реабілітації інвалідів та дітей – інвалідів при Міністерстві праці та соціальної політики України

_________________ В.М.Дьяченко

_____ _________________ 2007р.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

В УМОВАХ ЦЕНТРУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ

(методичні рекомендації для фахівців з реабілітації інвалідів)

Рекомендовано до друку

рішенням Науково – методичної

ради Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів

Міністерства праці та соціальної політики України

Протокол № 02 від «___» __________

2007р.

Київ

2007

Фізична реабілітація в умовах центру професійної реабілітації інвалідів/ К.: ВЦПРІ, 2007. - 41 с.

У виданні узагальнено досвід Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів з організації та методології фізичної реабілітації інвалідів як складової медичного супроводу їх професійного навчання за робітничими професіями.

Запропоновані матеріали мають за мету ознайомлення широкого загалу фахівців з фізичної реабілітації центрів професійної реабілітації інвалідів з системою реалізації заходів фізичної реабілітації інвалідів, створеною на основі досвіду роботи Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

Розробники: Д.А.Кузнєцов – кандидат медичних наук, завідувач медичної частини Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, І.В.Совгір – провідний фахівець з фізичної реабілітації Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, І.В.Шуневич – провідний фахівець з фізичної реабілітації Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

Укладач: Н.М.Маліновська – начальник відділу з розробки та впровадження навчально – методичних та науково – дослідницьких програм Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

За загальною редакцією М.Л.Авраменка – кандидата медичних наук, директора Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів

Рецензент: І.З.Самосюк - завідуючий кафедрою медичної реабілітації, фізіотерапії і курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, доктор медичних наук, професор.

ВСТУП

Запропоновані матеріали є результатом вивчення та опрацювання пакету нормативних документів – Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіта і науки України, які регламентують діяльність реабілітаційних установ щодо надання реабілітаційних послуг, та досвіду роботи Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів (далі – ВЦПРІ).

Основним завданням медичного супроводу професійного навчання інвалідів в умовах Центру є забезпечення у відповідності з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) та вимогами індивідуальної програми реабілітації заходами медичного характеру, спрямованими на корекцію та відновлення реабілітаційного потенціалу інвалідів з метою покращення їх успішності та зацікавленості в професійному навчанні та подальшій трудовій зайнятості, повернення до активної життєвої позиції та інтеграції в суспільство відповідно до їх здібностей та фізичних можливостей.

Вагомою складовою медичного супроводу професійного навчання інвалідів є фізична реабілітація - система заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на етапах реабілітації, що забезпечують функціональне відновлення особи з інвалідністю, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості її організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення тощо.

У даному виданні, на основі досвіду роботи ВЦПРІ, значне місце відводиться основним методам, принципам та формам організації заходів фізичної реабілітації в умовах центру професійної реабілітації інвалідів (далі – Центр) – фізіотерапії, лікувальної фізкультури (далі - ЛФК) та спорту, масажу, бальнеолікування, гідрокінезотерапії, танцювально–рухової терапії, ароматерапії, веденню уніфікованої документації стосовно обліку проведення процедур з фізичної реабілітації тощо.

Показаннями для проведення заходів фізичної реабілітації в Центрі є:

- захворювання опорно-рухового апарату (за винятком значних порушень статико-динамічної функції в кінцівках та суглобах кінцівок, наявності сколіотичного горба 4 ст. з порушенням функції серцево-судинної системи):

вроджена патологія розвитку кінцівок та суглобів;
стан після ампутації кінцівок;
стан після травм хребта і спинного мозку (не менш ніж через 6 місяців після травми);

- дитячий церебральний параліч (за винятком спастичної тетраплегії з вираженим порушенням функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках);

- наслідки пологової травми з порушенням інтелекту, розумова відсталість вродженого характеру;

- наслідки перенесених нейроінфекцій без виражених порушень функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках;

- нейро - дегенеративні захворювання нервової системи: мієлодисплазії, захворювання екстрапірамідної нервової системи;

- залишкові явища перенесених черепно-мозкових травм без виражених порушень функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках, без симптомів психоорганічного синдрому та астенічного синдрому;

- помірно виражені периферичні паралічі і парези кінцівок внаслідок первинної та вторинної міопатії;

- захворювання (крім онкологічних) серцево-судинної, дихальної, ендокринної, сечостатевої систем та органів травлення поза фазою загострення;

- хвороби шлунково-кишкового тракту із високим ступенем залежності від прийому їжі та інтенсивності розумового навантаження;

- захворювання ЛОР-органів та органу зору поза фазою загострення;

- захворювання ендокринної системи без виражених метаболічних порушень.

По відношенню до інвалідів - слухачів ВЦПРІ заходи з фізичної реабілітації здійснюються, виходячи із визначеного особистого реабілітаційного потенціалу, наявності показань та протипоказань для їх призначення та з урахуванням основних принципів реабілітації: своєчасного початку проведення, безперервності, комплексності, індивідуальності, послідовності, спадкоємності, здійснення реабілітаційних заходів в колективі, повернення до активної соціально-корисної праці.

Лікарі-куратори призначають та контролюють виконання заходів з фізичної реабілітації, які здійснюються за допомогою та в присутності фахівця з фізичної реабілітації, середнього та молодшого медичного персоналу. Зазначені заходи повинні проводитись у позаурочний час в спеціально об лаштованих та придатних (в санітарно-гігієнічному, загально безпечному, протипожежному та інших відношеннях) залах, кабінетах, кабінах, майданчиках тощо.

Таблиця 1

Рекомендована апаратура для забезпечення основних методів фізичної реабілітації, яка може застосовуватись в Центрі

№ з\п	Назва апаратури	Особливості конструкції чи характеристика фізичного чинника	Основні методики, що можуть проводитись зазначеною апаратурою
Апаратура для електролікування
1	Прилад для електротерапії «Радіус 01» Інтер СМ	Низько- та середньо частотна електротерапія	Інтерференцтерапія, діадинамотерапія, ампліпульстерапія, електрофорез, флюктуоризація
	Прилад для електротерапії «Радіус 01» ФТ	Низькочастотна електротерапія	Гальванізація, діадинамотерапія, ампліпульстерапія, флюктуоризація, електростимуляція, електросонтерапія
2	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія Therapic 9200	Частотно – модульований біполярний струм	Електростимуляція, протибольова терапія, тренування витривалості та збільшення об’єму м’язів тощо
3	Прилад для електротерапії «Радиус 01»	Синусоїдальний модульований струм Діадинамічний струм	Різні варіанти електролікування
Апаратура з використанням електромагнітних хвиль ультрависокої частоти
1	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL серії Radarmed 2500 CP для мікрохвильової терапії	Вихідна потужність постійний режим – 250 Вт Імпульсний режим – 1600 Вт	Протизапальний ефект
2	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL серії hypermed	Штучний розігрів до температури, понад 37C	Термотерапія
Апаратура для проведення лазеро-, магніто- та ультразвукової (УЗ) терапії
1	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія POLYTER 10	Має два канали для електротерапії, а також ультразвукова, магнітна та лазерна терапія	Забезпечує всі варіанти електро- , магніто-, лазерної терапії та УЗ - терапії.
2	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія Ultrasonic 1300 для УЗ терапії	Мультичастотна УЗ терапія	УЗ - терапія
3	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія Magnetomed 8400 - для магнітотерапіїї з 4- каналами	Має 4 вихідні канали	Забезпечує всі варіанти магнітотерапії
4	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія PR999 6000 mW - для скануючої лазерної терапії	Передбачено використання ІЧ скануючого лазера потужністю до 6000 Вт	Лазерні випромінювачі «сканують» інфрачервоним лазером проблемні зони
Апаратура для механотерапії
1	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія Vacumed	Насадки різних розмірів дозволяють проводити масаж різних ділянок тіла	Доцільно поєднувати з мануальним масажем, що значно посилює лікувальний ефект
2	Фізіотерапевтичний комплекс MEDICAL, серія Vacumed+Therapic 9200	Дозволяє одночасно проводити вакуумний масаж та електротерапію	Особливо ефективне застосування в неврологічній практиці та ін.
3	Прилад тракційного витягування Cervico 2000	Витягування хребта в шийній області	Методики сухого витягування хребта в шийній області
4	Прилад тракційного витягування Verterac	Витягування хребта в поперековій області	Методики сухого витягування хребта в поперековій області
5	СPM Lower Limb L4	Пасивна розробка колінного суглобу	Застосування після заміни колінного суглобу або при тугоподвижності
6	CPM Ankle A3	Пасивна розробка гомілково-ступневого суглобу	Застосування при поганій рухомості гомілково-ступневого суглобу
7	T1 СРМ насадка для стопи	Пасивна розробка стопи та першого плюсне-фалангового суглобу	Застосування при поганій рухомості стопи та першого плюсне-фалангового суглобу
8	WAVEFLEX CPM насадка для руки	Пасивна розробка пальців руки	Застосування при поганій рухомості плечового суглобу
9	CPM Shoulder S3	Пасивна розробка плечового суглобу	Застосування при поганій рухомості колінного суглобу
10	CPM Elogic Elbow E3	Пасивна розробка ліктьового суглобу та передпліччя	Застосування при поганій рухомості ліктьового суглобу та передпліччя
11	W2 CPM ортопедична насадка для зап’ястка	Пасивна розробка зап’ястка	Застосування при поганій рухомості зап’ястка
12	PS1 CPM насадка для передпліччя	Пасивна розробка передпліччя на пронацію/супінацію	Застосування при поганій рухомості передпліччя
13	E2(A2E) СPM насадка для ліктьового суглобу	Пасивна розробка ліктьового суглобу	Застосування при поганій рухомості ліктьового суглобу
14	Motomed viva2	Активно-пасивна розробка нижніх та верхніх кінцівок	Реабілітаційний тренажер для людей з обмеженими можливостями в інвалідних візках
15	Motomed letto	Активно-пасивна розробка нижніх кінцівок	Реабілітаційний тренажер для людей з обмеженими можливостями для застосування в ліжку
16	Реабілітаційний динамічний тренажер сходи-бруси DST 8000	електронна безступінчата зміна висоти сходинок від 0 до 16 см	- Прискорює відновлення рухових функцій, підвищує мотивацію пацієнтів, індивідуальна настройка для кожного пацієнта, заощаджує час і сили терапевта і фахівця з фізичної реабілітації, спрощує аналіз динаміки лікування
17	Ортопедичний вертикалі затор EasyStand Evolv	Прийняття вертикального положення з сидячого за допомогою гідравлічного приводу	Розрахований для людей з наслідками ДЦП, контрактурами нижніх кінцівок, травмами хребта, наслідками інсульту, спинномозговою грижею (Spina Bifida) и іншими захворбваннями, що впливають на рухову функцію
18	Ортопедичний вертикалі затор EasyStand Stap Stand 2000	Вертикалізатор, в якому застосована оригінальна система ременя-фіксатора та приводу для вертикалізації користувача безпосередньо із коляски.	Рекомендується: при недостатності рухів в суглобах ніг, при захворюваннях серцево-судинної системи (після тривалого перебування в горизонтальному положенні)
19	Ортопедичний вертикалі затор EasyStand 5000	Оснащений функцією регулювання положення за допомогою гідравлічного приводу з можливістю зупинки в будь-якому положенні, між положенням сидячи та повною вертикалізацією	В застосуванні не потребує додаткового обладнання, а великий спектр допоміжних опцій дозволяє використовувати вертикалізотор декільком користувачам
20	Ортопедичний вертикалі затор EasyStand Evolv (Glider)	Можливість одночасної розробки м’язів рук та ніг	Сприяє відновленню втрачених функцій, покращує рухову координацію та підвищує тонус м’язів. Застосовується після травм хребта для досягнення оптимального відновлення, для збільшення м’язової маси верхніх та нижніх кінцівок, при обмеженні рухомості в суглобах нижніх кінцівок
21	Ортопедичний вертикалізатор ACTIVALL	Обладнаний фіксуючими ременями, що оберігає пацієнта від падіння, а також сепаратором нижніх кінцівок, який використовується при схильності пацієнта до схрещування ніг	Можливість стояти для людини з обмеженими можливостями і циклічні змінні навантаження скелета і м'язів, сприяє кращому функціонуванню всього організму, запобігає появі пролежнів, допомагає в боротьбі з остеопорозом, регулює і дозволяє повернути правильну діяльність більшості внутрішніх органів
22	Ортопедичний вертикалізатор Parapion	Використання стабілізатора стоп (ступні захищені від висовування за допомогою ременів на застібках-липучках і обоймах п'ят) стабілізатора колін (тут використані зручні, анатомічні наколінники і ремені на липучках) стегнової і грудної обойм (м'які оббиті подушки з регулюванням висоти, що застібаються на липучки і додатково на ремені)	Для статичної фіксації користувача для забезпечення вертикального положення
23	Ортопедичний вертикалізатор Paramobil	Модульний вертикалі затор, в якому може бути забезпечена статична, динамічна та реабілітаційна функція використання пристрою	Можливість реабілітації і пересування власними силами в вертикальному положенні, є дуже вагомою і з фізіологічної і з психологічної точки зору.
Апаратура для інгаляцій
1	5002 NEB	Компресорний інгалятор	Для проведення інгаляцій

Методичне, організаційне, аналітичне, інформаційне та просвітницьке забезпечення процесу фізичної реабілітації інвалідів – слухачів ВЦПРІ здійснює та контролює Реабілітаційна комісія.

ФІЗІОТЕРАПІЯ

Основними принципами проведення фізіотерапії є:

послідовність (методи фізіотерапії слід призначати з урахуванням результатів курсів проведеної медичної реабілітації за місцем проживання);
можливість патогенетичного та симптоматичного впливу (призначення методів фізіотерапії повинно бути обґрунтованим з точку зору сучасних поглядів на етіологію та патогенез основного інвалідизуючого захворювання, супутніх захворювань, стану адаптаційних та саногенетичних механізмів);
адекватність впливу (вибір фізичного фактора та методики процедури повинні відповідати рівню адаптаційних можливостей інваліда);
оптимальне дозування (необхідно проводити вплив оптимальними параметрами фізичних факторів);
специфічність впливу (вибір та диференційоване застосування фізичних факторів проводиться з урахуванням особливостей механізму їх дії);
динамічність застосування (протягом професійної реабілітації необхідно змінювати параметри фізіотерапевтичного рецепту процедур в залежності від реакції інваліда);
комбіноване оптимальне застосування лікувальних фізичних чинників;
вибір оптимальних ділянок впливу з урахуванням системно – антисистемних взаємовідносин більшості функцій;
індивідуальний підхід.

У ВЦПРІ за використання відповідної апаратури застосовуються методи фізіотерапевтичного впливу, а саме: електролікування, світлолікування, ультразвукове лікування, інгаляції та ароматерапія тощо.

Електролікування — метод фізіотерапії, який застосовується з лікувальною і профілактичною метою з використанням електричної енергії, електричного полю.

Основними методами електролікування є гальванізація та лікувальний електрофорез. Під впливом гальванізації посилюється крово- та лімфообіг, стимулюються трофічні процеси, підвищуються секреторні функції залоз зовнішньої та внутрішньої секреції. Лікувальний електрофорез застосовується значно частіше і являє собою поєднання впливу постійного струму із надходженням до організму інваліда лікувальних речовин. До особливостей коригуючої дії лікувального електрофорезу відносять:

можливість локального впливу на поверхнево розташовану ділянку тіла, наприклад, суглоб;
велику тривалість дії процедур — депо лікувальних речовин зберігається протягом декількох днів;
виключення впливу лікувальних речовин на органи травлення, у тому числі на печінку, а також на інші системи.

Крім того в Центрі застосовуються методи електролікування, засновані на використанні імпульсних струмів, а саме:

електросон — метод фізіотерапії, в основі якого є вплив імпульсним струмом малої інтенсивності з метою нормалізації функціонального стану центральної нервової системи (ЦНС). В результаті слабкого ритмічного монотонного впливу на рецепторний апарат голови, тісно пов'язаний з головним мозком і його кровообігом, покращується порушений функціональний стан ЦНС та її регулюючий вплив на інші системи організму;

короткоімпульсна електроаналгезія – метод фізіотерапії, який полягає в збудженні окремих ділянок тіла короткими (0,15 - 0,5 мс) імпульсами прямокутної форми частотою 150 - 2000 Гц і силою 2-3 мА, коли збуджуються тільки чутливі нерви, рухові нерви і не відбувається впливу на м'язові волокна. Ритмічна імпульсація створює функціональну блокаду чутливих нервових шляхів, що призводить до припинення або зменшення больового синдрому. Цей метод фізіотерапії застосовується переважно при вертеброгенних ураженнях нервової системи;

діадинамотерапія — метод фізіотерапії, при якому застосовується лікування постійним струмом із напівсинусоїдальною формою імпульсів, які проходять із частотою 50 в 1 (однотактний) або 100 в 1 (двотактний). Ці струми викликають порушення функції екстерорецепторів, що супроводжується відчуттям печіння і поколювання під електродами, а також появою гіперемії внаслідок розширення поверхневих судин і прискорення кровообігу по ним. Збільшення сили струму викликає ритмічне порушення функції нервів і м'язових волокон, що призводить до активації периферичного кровообігу, обміну речовин. При збільшенні сили струму може відбутися тетанічне скорочення м'язів. Цей метод фізіотерапії застосовується при вертеброгенних ураженнях нервової системи;

інтерференцтерапія — метод фізіотерапії, який полягає в лікувальному застосуванні інтерференційних струмів, які утворюються усередині тканин організму в результаті інтерференції (додавання) двох вихідних струмів середньої частоти. Інтерференційні струми використовують при підгострому перебігу захворювань периферичної нервової системи;

ампліпульстерапія — метод фізіотерапії, в основі якого лежить лікування синусоїдальними струмами середньої частоти, модульованими за амплітудою низькою частотою в межах 10 – 150 Гц. Струми середніх частот забезпечують гарне проходження через шкірні покриви, не викликаючи роздратування і неприємних відчуттів під електродами. Амплітудні пульсації низької частоти дають змогу позитивно впливати на нервово-м'язові структури. Синусоїдно-модульовані струми активують кровообіг і обмінні процеси не тільки в поверхневих, але й у глибоко розташованих органах і тканинах. Метод успішно використовується для реабілітації інвалідів з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарата, нервової системи і захворюваннями внутрішніх органів;

електростимуляція — метод фізіотерапії, при якому застосовуються електричні струми для посилення діяльності органів і систем (електростимуляція серця, електростимуляція рухових нервів і м'язів). Електростимуляція використовується для підтримки життєдіяльності м'язів, попередження їх атрофії на період відновлення ушкодженого нерва, для попередження атрофії м'язів в період тривалої гіпокінезії, для збільшення сили м'язів і для штучної корекції рухів переважно в кінцівках;

дарсонвалізація — метод фізіотерапії, при якому проводиться лікування електричними й електромагнітними коливаннями високої частоти, високої напруги і малої сили. В основі фізіологічної діяльності струмів д'Арсонваля лежать рефлекторні явища. Впливаючи на рецептори шкіри, струми викликають відповідні сегментарні і загальні рефлекторні реакції, роблять одночасно і місцевий вплив на тканини;

магнітотерапія — метод фізіотерапії, в основі якого лежить вплив на тканини постійним або перемінним низькочастотним магнітним полем. Дія постійного магнітного поля на організм інваліда створює седативний, болезаспокійливий і протизапальний ефект. В результаті магнітотерапії знижується емоційна напруженість, нормалізується сон, поліпшується кровообіг, трофіка тканин, зменшується транссудація і набряк тканин, виникає гіпотензивний ефект;

індуктотермія — метод фізіотерапії, в основі якого лежить лікувальне застосування високочастотних електромагнітних коливань 13,6 МГц (довжина хвилі 22,13 м). Дія високочастотного магнітного поля на організм інваліда створює болезаспокійливий і протизапальний ефект. В результаті індуктотерапії знижується інтенсивність больового синдрому при вертеброгенних ураженнях нервової системи.

Ультразвукова терапія — метод фізіотерапії, при якому застосовуються з лікувальною метою механічні коливання високої частоти. Під їх впливом у м'яких тканинах відбувається розширення судин, підсилюється кровообіг, позитивно збуджуються нервові структури та виявляється болезаспокійлива дія.

Світлолікування – методи фізіотерапії із застосуванням різних варіантів світла, тобто електромагнітних хвиль різної довжини. Механізм дії характеризується впливом на капілярний, артеріальний та венозний кровообіг, трофіку тканин та супроводжується протизапальною дією. Застосовується при лікуванні гострих респіраторних захворювань, міалгіях, нейроміозитах та інших вертеброгенних захворюваннях, а також при лікуванні псоріазу, екземи, нейродерміту в структурі дерматологічних захворювань.

Інгаляції – метод фізіотерапії, при якому використовується пероральне та ендоназальне введення медикаментів з метою периферично-сегментарного впливу на рецепторний апарат порожнини носу для корекції носового дихання, а також при лікуванні гострих та хронічних респіраторних захворювань.

Заходи з фізіотерапії, які протягом професійної реабілітації застосовуються до слухачів Центру, призначаються лікарями – кураторами і відображаються в спеціальному протоколі (додаток 1).

ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА І СПОРТ

ЛФК як елемент фізичної реабілітації являє собою систему заходів щодо відновлення або компенсації втрачених фізичних можливостей і інтелектуальних здібностей, підвищення функціонального стану організму, поліпшення фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів організму інваліда різними методами впливу.

Основні засоби ЛФК – фізичні вправи та елементи спорту. При цьому необхідно визначати, які фактори в кожному конкретному випадку зроблять місцевий, а які загальний вплив на організм інваліда, що проходить курс ЛФК.

Фізичні вправи дають позитивний ефект у тому випадку, якщо вони, по-перше, адекватні можливостям інваліда, по-друге, здійснюють вплив, що тренує, і підвищують його адаптаційні можливості.

Суть ЛФК складається в багаторазовому, систематично повторюваному навантаженні, яке поступово зростає, що викликає в організмі інваліда позитивні, в першу чергу, функціональні, а іноді і структурні зміни. З одного боку, формуються і зміцнюються нові або вдосконалюються вже існуючі рухові навички, з іншого боку – розвиваються й вдосконалюються різні фізичні якості (сила, витривалість, швидкість, гнучкість, спритність), що визначає фізичну працездатність організму інваліда під час його професійного навчання в Центрі і подальшої трудової зайнятості.

Постійний динамічний контроль за правильністю та ефективністю виконання курсу ЛФК в Центрі проводить фахівець з фізичної реабілітації за призначенням лікаря - куратора.

В процесі ЛФК варто дотримуватись наступних фізіологічно обґрунтованих принципів:

Індивідуальний підхід. При розробці реабілітаційної програми необхідно враховувати стать, вік і професійні навички інваліда, його руховий досвід, характер і ступінь патологічного процесу, функціональні можливості тощо.
Свідомість. Тільки свідома й активна участь самого інваліда в реабілітації створює необхідний психоемоційний фон та психологічний настрій реабілітанта.
Принцип поступовості особливо важливий при підвищенні фізичного навантаження за всіма його показниками: обсяг, інтенсивність, кількість вправ, число їх повторень тощо.
Систематичність – основа ЛФК протягом процесу фізичної реабілітації.
Циклічність передбачає чергування роботи і відпочинку з дотриманням оптимального інтервалу. Якщо наступне чергове заняття припадає на фазу суперкомпенсації, то ефекти від тренування сумуються і функціональні можливості підвищуються на новому, більш високому рівні.
Системність впливу - послідовне чергування вправ для різних м'язових груп.
Новизна і різноманітність у підборі і застосуванні фізичних вправ (тобто 10 – 15 % вправ повинні відновлюватися після курсу ЛФК).
Помірність впливу засобами фізичної реабілітації означає, що фізичні навантаження повинні бути помірними, можливо більш тривалими, або навантаження повинні бути дозованими, що дозволить досягти адекватності навантажень стану інваліда.

Відповідно сучасній класифікації тренувань існують таки види: загальне та спеціальне.

Загальне тренування має на меті загальне оздоровлення організму, поліпшення функцій органів і систем, порушених хворобою, розвиток і закріплення моторних навичок і вольових якостей.

Спеціальне тренування спрямоване на розвиток функції, яка порушена у зв'язку із захворюванням або травмою, відновлення конкретних рухових дій або умінь, які необхідні інваліду в побуті і праці.

Фахівцями з фізичної реабілітації застосовується відповідне обладнання, а саме: тренажерні комплекси, бігова доріжка із додатковою реєстрацією основних фізіологічних параметрів організму слухача (пульс, артеріальний тиск тощо), «шведська» стінка, гантелі. В Центрі може бути впроваджена алгоритмічна модель застосування коліноопору для інвалідів на візках, яка супроводжується динамічним триразовим обстеженням за допомогою методик комп’ютерної електроенцефалографії, комп’ютерної реографії, комп’ютерної спірографії, електрокардіографії. З цією метою Центром може бути використано формулу деклараційних патентів на корисну модель, отриманих ВЦПРІ, а саме: «Ортопедичний пристрій» (патент №19960, бюл. №1, 2007), «Ортопедичний пристрій, що дозволяє інваліду на дитячий церебральний параліч пересуватися в умовах центрів професійної реабілітації інвалідів» (патент №19961, бюл. №1, 2007), «Спосіб покращення фізичного стану інвалідів в умовах центрів професійної реабілітації інвалідів» (патент №19970, бюл. №1, 2007), «Пристрій для пересування інвалідів з первинною міопатією» (патент №22423, бюл. №5, 2007).

Одним із найбільш перспективних заходів реабілітації інвалідів є реабілітація засобами фізичної культури та спорту. Систематичні тренувальні заняття, участь у спортивних змаганнях не тільки підвищують адаптацію інвалідів до умов життя, які змінилися, розширюють їх функціональні можливості, допомагають оздоровленню організму, але й сприяють виробленню координації в діяльності опорно-рухової, кардіо-респіраторної, травної систем і системи виділення, сприятливо діють на психіку інвалідів, мобілізують їх волю, повертають людям почуття соціальної повноцінності. У тих інвалідів, які займаються спортом, у порівнянні з іншими, які не займаються спортом, частіше виявляються такі особистісні характеристики, як бажання позбутися відчуття "провини перед суспільством", увага до свого здоров'я тощо. І навпаки, у інвалідів, які не займаються фізичними вправами систематично, не беруть участі у спортивних змаганнях, проявляється надмірна фіксація уваги на своїй хворобі, незадоволення станом здоров'я, а також такі особистісні якості, як емоційне пригнічення, слабка особистісна ініціатива, відсутність бажання підтримувати стосунки з друзями тощо.

З метою підвищення якості проходження професійної реабілітації, зняття фізичної та психоемоційної втоми слухачів під час проведення навчальних занять в Центрі проводиться комплекс фізичних вправ з виробничої гімнастики, розроблений фахівцями з фізичної реабілітації, і виконується по типу щоденної радіотрансляції виробничої гімнастики об 12.30-12.35 за допомогою внутрішньої радіомережі під наглядом викладачів – кураторів та (або) майстрів виробничого навчання.

Заходи з ЛФК відображаються у відповідному протоколі (додаток 2). Спортивні змагання здійснюються в Центрі за участі та під контролем фахівців з фізичної реабілітації з використанням спортивних майданчиків, відповідних залів, басейну, оснащених відповідним спецінвентарем та знаряддями (волейбол, баскетбол, міні-футбол, настільний теніс, бадмінтон, кроси, плавання тощо).

МАСАЖ

Лікувальний масаж є ефективним реабілітаційним методом, який застосовується з метою нормалізації функцій організму при різних захворюваннях і ушкодженнях.

Методи лікувального масажу. Найбільш розповсюдженим методом є класичний масаж — основний метод у лікувальному масажі, тому що має різноманітні прийоми, дозволяє широко варіювати дозування, візуально контролювати точність виконання прийомів і оцінювати їх результати. Ручний масаж має перевагу перед апаратним, ножним і комбінованим.

Лікувальний масаж класифікується в залежності від нозологічних одиниць, при яких він застосовується: масаж при травмах і захворюваннях опорно-рухового апарата, масаж при захворюваннях і травмах нервової системи, масаж при захворюваннях внутрішніх органів тощо. Для кожної групи захворювань характерні свої особливості техніки і методики сеансу масажу. При кожному захворюванні методика масажу залежить від етіології, патогенезу, клінічної форми, перебігу і диференціюється в залежності від цих факторів.

Методичні особливості при проведенні лікувального масажу

Для досягнення більшого ефекту лікувальної дії масаж варто проводити до фізичних вправ. Лікувальна методика масажу передбачає такі принципи:

прийоми локального впливу;
прийоми сегментарно-рефлекторного впливу;
послідовність прийомів;
комплексність прийомів;
поступовість зростання впливу.

Дозування масажу здійснюється з урахуванням локалізації сегментів впливу, вибору прийомів, глибиною і площею впливу на тканини, кількістю масажних маніпуляцій, швидкістю і ритмом рухів та їх амплітудою.

Лікувальний масаж при всіх захворюваннях і ушкодженнях проводиться відповідно до етапів реабілітації. Сеанс масажу складається з трьох частин: вступної, основної і заключної. Масаж не повинен викликати болю. Курс лікування складає від 10 до 12 процедур.

Загальні показання і протипоказання до проведення лікувального масажу

При призначенні масажу лікарем - куратором (додаток 3) необхідно визначити показання і протипоказання до його застосування. Варто пам'ятати, що застосування недиференційованих методик, використання невідомих прийомів може викликати несприятливі відповідні реакції, аж до загострення процесу. Також негативні реакції виникають при призначенні масажу в той час, коли масаж ще не показаний. Важливо брати до уваги, що при поєднанні масажу з фізичними факторами, останні можуть супроводжуватися парадоксальною судинною реакцією. Масаж варто застосовувати на віддаленій від осередку ураження ділянці тіла, виконувати по ходу лімфатичних шляхів у напрямку до найближчих лімфатичних вузлів. Положення інваліда повинне виключати напругу частин тіла, які масажуються. Масажні прийоми не повинні викликати больових відчуттів.

Перші сеанси масажу повинні бути нетривалими, а потім час і сила впливу збільшуються. Час виконання окремих прийомів масажу залежить від ділянок тіла, які масажуються, характеру ушкодження, а також від самопочуття інваліда. Правильний вибір прийомів багато в чому визначає ефект лікувальної дії масажу.

Протипоказаннями для проведення масажу є:

1) гострий стан і гострі запальні процеси;

2) кровотеча, кровоточивість;

3) хвороби крові;

4) гнійні процеси будь-якої локалізації;

5) захворювання шкірно-інфекційної, нез'ясованої або грибкової етіології, шкірні висипання, ушкодження та подразнення шкіри;

6) гостре запалення вен, тромбоз судин, значне варикозне розширення вен із трофічними порушеннями;

7) ендартериїт, ускладнений трофічними порушеннями;

8) атеросклероз периферичних судин, тромбангіїт у поєднанні з атеросклерозом мозкових судин, що супроводжується церебральними кризами;

9) аневризми судин і серця;

10) запалення лімфатичних вузлів і судин;

11) надмірна психічна та фізична втома;

12) активна форма туберкульозу;

13) венеричні захворювання;

14) каузалгічний синдром після травм периферичних нервів;

15). злоякісні пухлини різної локалізації.

ГІДРОКІНЕЗОТЕРАПІЯ

Фізичні вправи в басейні застосовують для відновлення опорних функцій організму, при порушенні обмінних процесів, ушкодженні нервової системи та опорно-рухового апарату.

Вони виконуються за призначенням лікаря - куратора (додаток 4) та під контролем фахівця з фізичної реабілітації або сестри медичної з ЛФК.

Заняття у басейні проводяться груповим або індивідуальним методом за спеціально розробленою індивідуальною програмою.

Фахівець з фізичної реабілітації або сестра медична з ЛФК спостерігає за станом здоров’я слухача під час заняття, надає, за необхідності, першу медичну допомогу, стежить за дотриманням правил поведінки та правилами безпеки на воді тощо.

Заняття в басейні призначаються 10 - денними курсами по 20 хвилин. Саме такий підхід до кожного інваліда дозволяє утримати протягом курсу професійної реабілітації в Центрі стабільний рівень фізичного, соматичного та психічного стану інваліда, а в деяких випадках і покращити його.

БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ

Бальнеолікування – один з ефективних реабілітаційних заходів, який може використовуватись в умовах Центру. При цьому використовуються чотирикамерні та звичайні ванни, різни види душу.

Заходи з бальнеолікування виконуються за призначенням лікарів - кураторів (додаток 5) та під контролем сестри медичної з бальнеолікування.

Голчастий душ — різновид звичайно дощових. Тонкі струмки води цього душу викликають відчуття уколу голки.

Віяловий душ — струмінь води розпорошується за допомогою спеціального розпилювача.

Циркулярний душ являє собою конструкцію з вертикальних труб, з'єднаних між собою внизу і вгорі кільцями, на трубах маються отвори, з яких вилітають струмки води, з усіх боків обдаючи інваліда, який знаходиться в центрі душу.

Душ Шарко являє собою потужний струмінь води, що викидається під тиском до 2—3 атмосфер з металевого наконечника — це найенергійніша водолікувальна процедура.

Ванни — найбільш розповсюджений вид водяних процедур, застосовуваних з лікувальною, профілактичною і гігієнічною метою. У залежності від обсягу води у ванні, а також від поверхні тіла, зануреного у воду, розрізняють: загальні (повні) ванни, поясні ванни, місцеві (локальні) ванни. По складу ванни поділяються на прісні, ароматичні, лікарські, мінеральні, газові тощо.

Ванни загальні прісні. Теплі ванни показані при неврозах, неврастеніях, безсонні, нейродерміті, ванни теплі і гарячі — при хронічних захворюваннях периферичної нервової системи (невралгія, радикуліти) і кістково-м'язової системи, хворобах і порушеннях обміну речовин (ожиріння, діабет, подагра), захворюваннях нирок; прохолодні — при неврастеніях.

Місцеві контрастні ванни поліпшують функціональний стан периферичних судин. Ванни гарячі застосовують у початкових стадіях облітеруючого ендартериїту і захворюваннях шкіри. Ванни холодні застосовують при безсонні, мерзлякуватості і пітливості, варикозному розширенні вен, виразках гомілки, порушенні тонусу судин кистей і стоп.

Ванни з наданням ароматичних і лікувальних речовин (хвойні, шавлієві, скипидарні, гарячі тощо).

Хвойні ванни показані при гіпертонічній хворобі І ступеня, при неврозах, що супроводжуються порушенням сну, швидким стомленням.

Шавлієві ванни застосовуються при захворюваннях і наслідках травм кістково-м'язового апарата і нервової системи, хворобах жіночих статевих органів тощо.

Скипидарні ванни застосовуються при деформуючому остеоартрозі, неврологічних проявах остеохондрозу хребта, поліневропатіях, атеросклеротичному ураженні судин різних локалізацій, ожирінні тощо. Протипоказаннями є захворювання серцево-судинної системи, ниркові захворювання.

Гірчичні ванни застосовуються при хронічному бронхіті, гострих респіраторних захворюваннях.

Ванни з настоями ромашки, череди, хвоща польового, з відваром сіна, з настоєм листя волоського горіха, з відваром кори дуба, крохмальні ванни тощо застосовуються при шкірних захворюваннях.

Мінеральні ванни — це ванни з природних мінеральних вод або з їх мінеральних аналогів, які використовуються при вертеброгенних ураженнях нервової системи.

Хлоридно-натрієві (сольові) ванни використовуються при захворюваннях системи кровообігу, гіпертонічній хворобі І ступеня, початкових проявах облітеруючого захворювання судин кінцівок, поліартритах, спондилоартрозах, шкірних захворюваннях.

ТАНЦЮВАЛЬНО – РУХОВА ТЕРАПІЯ

Ефективним засобом покращення психологічного, емоційного та фізичного стану слухачів Центру є танці або танцювально-рухова терапія, яка виконує оздоровчо-рекреативну та реабілітаційну функцію.

Танці – це створення художніх образів (характерів, душевних станів, дій) шляхом систематизованої ритмічної зміни пластичних рухів і виразних поз. Танець являє собою цільний твір, що має експозицію (знайомство з характерами учасників і майбутньої дії), зав'язку (початок, що спонукує інтерес до подальшої дії), ступеня перед кульмінацією (тема, що несе в собі контрасти і взаємодії, що розвивають емоції), кульмінацію (пластичне рішення, що відбиває максимальне вираження емоцій) і розв'язку (змістовне завершення образу). Формотворним засобом у танці є ритм – закономірне чергування рухів. Ритм передає емоційний стан: активність, поривчастість, плавність або спокій.

Музичний ритм створює значний оздоровчий ефект: сприятливо впливає на ритм серцевих скорочень, частоту і глибину подиху, координацію моторних рефлексів.

В даний час музика займає одне з перших місць в ієрархії емоційних та естетичних особливостей, що відкриває перспективи її використання як психофізичного стимулятора. Адекватно підібрана музика поліпшує фізіологічні і психоемоційні умови для оптимальної реалізації потенційних сил людини, для захисту її від гострих стресових впливів, психосенсорного голоду, стану монотонії тощо. Особливістю танцю є гармонійний розвиток тіла, без гіпертрофії тих або інших м'язів. Систематичні заняття танцем відповідно розвивають фігуру, сприяють усуненню ряду фізичних недоліків, виробляють правильну і красиву поставу, додають зовнішньому виглядові людини зібраність, елегантність. Танець вчить логічному, доцільно організованому руху.

Танці дозволяють тренувати опорно-рухову, дихальну, серцево-судинну і нервову системи. Сприяють формуванню правильної постави, поліпшують статуру, гнучкість, витривалість, розвивають координацію, вчать не піддаватися стресові і справлятися з різними недугами.

Методика проведення занять з танцювально-рухової терапії будується таким чином, щоб враховувати індивідуальні особливості кожного слухача. Особливість методики навчання початковій танцювальній підготовці є її комплексність – використання теоретичних та практико-оріентованих знань та вмінь, які набуваються слухачами Центру за наступними етапами:

Етап № 1- «Анатомія і фізіологія руху».

Слухач отримує знання: для чого виконується та чи інша танцювальна вправа, який ефект може принести їх регулярне виконання. При цьому необхідно чітко уявляти - наскільки добре розвинуті у інваліда ті чи інші рухові якості. На цьому етапі даються знання по методиках контролю тренувального навантаження. Кожна людина – унікальна, і за цієї причини реакція на фізичне навантаження в неї індивідуальна.

Етап № 2 – «Знання».

На заняттях здобуваються знання з теорії танцю: історія виникнення танцювальної діяльності, її роль і значення в житті людини, танцювальні елементи як спеціальні рухові дії, їхня роль і значення у фізичній підготовці і зміцненні здоров'я, види танцювальних вправ, вплив занять танцювальними вправами на формування характеру, основні частини тіла людини, їхня участь у танцювальних рухах, положення тіла у просторі і поняття про основні вихідні положення в танцях, поняття про фізичне танцювальне навантаження, одержання теоретичних знань із практичним виконанням відповідних рухових танцювальних елементів.

Етап № 3 – «Планування».

Педагог розповідає інвалідам, що тільки правильне й обґрунтоване планування дозволить одержати максимальний ефект від танцювальних занять. Слухачі повинні вміти поставити мету заняття, підготувати місце для його проведення, відібрати зміст і необхідні засоби контролю фізичного навантаження.

Етап № 4 – «Рухові танцювальні вміння».

Руховим танцювальним вмінням навчають слухачів у рамках матеріалу початкової танцювальної підготовки. Метою етапу є навчання навичкам виконання основних танцювальних рухів - вихідної позиції, переміщень, зупинок, зв'язуванням між елементами, обертальним, ациклічним і циклічним танцювальним рухам доступної координаційної складності, здійснюваним в процесі сюжетно-образних рухливих ігор і танцювальної діяльності.

Етап № 5 – «Організаційні вміння».

Вміння здобуваються слухачами в комплексі теоретичних знань і практичного їхнього виконання. Інваліди самостійно проводять окремі частини танцювального заняття, на практиці використовуючи отримані знання й вміння планувати заняття, організовуючи їхнє проведення і технічно правильно виконуючи окремі танцювальні рухи.

Етап № 6 – «Методичні вміння».

Методичні вміння – це вміння виконати освоєні раніше фізичні вправи в цілісному занятті, у визначеній послідовності, що диктується завданнями різних розділів – підготовчого, основного і заключного. Для оволодіння методичними вміннями інваліди повинні чітко уявляти, що таке підготовча, основна і заключна частини заняття танцювальними вправами, а також яка мета досягається при виконанні цих частин.

Етап № 7 – «Гігієнічні вміння».

Blog

Д. А. Кузнєцов кандидат медичних наук, завідувач медичної частини Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів

Содержание