Постанова Кабінету Міністрів Українивід 12. 05. 2007р. №716, Постанова Кабінету Міністрів України від 12. 2006р. №1686, Національна доктрина розвитку освіти України. Внутрішні нормативні документи, що регламент
| Вид материала | Регламент |
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи, 1101.42kb.
- Постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. №536 кабінет міністрів україни, 533.69kb.
- Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
- Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 5 Кабінет Міністрів України постановляє, 40.85kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 3 грудня 2009, 347.57kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 13 квітня 2011, 451.03kb.
- Сімейний кодекс України, Закон України «Про органи І служби у справах дітей та спеціальні, 37.98kb.
- Аналіз регуляторного впливу до проекту наказу Мінрегіону, 77.33kb.
- Верховної Ради України пропозицій до закон, 191.1kb.
Методика проведення комплексної реабілітації у Львівському міжрегіональному центрі соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів.
1.Вступ.
2.Загальні положення.
3.Методика проведення комплексної реабілітації інвалідів.
4.Значення проведення комплексної реабілітації.
5.Висновки.
1.Вступ.
Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів створений в 1999 році як обласний Львівською обласною державною адміністрацією. В 2005р. Центру надано статус міжрегіонального, а в 2006р Міжрегіональний центр підпорядковано Міністерству праці та соціальної політики України.
В основу діяльності Центру покладено діючі законодавчі нормативні документи України: «Закон України про реабілітацію», Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанова Кабінету Міністрів Українивід 12.05.2007р. №716 , Постанова Кабінету Міністрів України від 8.12.2006р. №1686, Національна доктрина розвитку освіти України.
Внутрішні нормативні документи, що регламентують діяльність закладу:
- Положення.
- Правила внутрішнього трудового розпорядку.
Типові документи відповідають діючому законодавству, всім нормативним документам, що регламентують перебування інвалідів у центрі.
Львівський міжрегіональний Центр реабілітації обслуговує інвалідів з усіх областей України, надаючи їм ефективну реабілітацію, впроваджуючи комплексну модель.
Кількість працівників, які працюють в Установі - 158осіб, з них 40 осіб є інвалідами. Всі працівники мають відповідну освіту, що відповідає їх фаховій діяльності.
У Центрі проводиться професійна реабілітація (проф. навчання) за 18 спеціальностями:
1Оператор комп’ютерного набору
2Касир (в банку)
3Обліковець
4Квіткарка
5Водій категорії В
6Перукар
7Манікюрниця
8Педикюрниця
9Візажист
10Агент з організації туризму
11Швачка
12Взуттьовик
13Автослюсар
14Годинникар з ремонту механічних годинників
15Секретар керівника
16Соціальний робітник
17Столяр будівельний
18Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування
У МЦСТПМРІ постійно проводиться активна робота щодо створення умов для надання реабілітаційних послуг та проживання інвалідів. В 2007 році введено в експлуатацію новий корпус загальною площею 3600 кв.м, де є всі умови для одночасного навчання 160 осіб, проживання 50 осіб, їдальня, конференц зал, навчально-виробничі майстерні.
Введено в експлуатацію нові площі в яких розміщено великий тренажерний зал і придбано апарати для проведення фізичної реабілітації.
Збудовано і відкрито спортивні майданчики загальною площею 700кв.м ( міні футбольне поле, баскетбольна площадка, тенісні корти, волейбольне поле, малі спортивні споруди, майданчик для бадмінтону)
Відкрито госп. розрахункову філію по наданні медичних послуг. При Центрі працює 6 госп. розрахункових філій , де 50% працюючих - інваліди .
2.Загальні положення.
Термін "реабілітація" – походить від латинських слів "Habilis" –здатність, "rehabilis" – відновлення здатності.
Основним напрямком соціальної політики нашої держави стосовно людей з обмеженими можливостями визначено професійну реабілітацію, орієнтовану на покращення життєдіяльності осіб з обмеженими можливостями, відновлення їх соціального статусу, досягнення матеріальної незалежності та всебічної інтеграції у суспільство. Для здійснення цієї політики, керуючись п.12 Постанови Кабінету Міністрів від12.05.2007р. №716 структуру роботи Центру реорганізовано. Ця реорганізація полягає в зведенні в один комплекс психологічної, психолого-педагогічної, соціальної, професійної, медичної, фізичної, спортивно- фізкультурної, трудової реабілітацій. Сукупність паралельного надання цих послуг і буде моделлю комплексної реабілітації.
Практика показала значне підвищення ефективності реабілітації при комплексності реабілітаційних заходів. Тому головним завданням колек-
тиву МЦСТПМРІ є впровадження комплексної реабілітації та надання ефективних послуг людям з обмеженими фізичними можливостями.
Відповідно до Положення про Міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації, до нього на комплексну реабілітацію приймаються громадяни з числа інвалідів працездатного віку 1 – 3 групи, які за висновками медико-соціальної експертної комісії потребують реабілітації та їм не протипоказане навчання за відповідними професіями і подальша робота.
а).Соціальна реабілітація.
Соціальна реабілітація-це відновлення порушених чи втрачених суспільних зв’язків, соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загально визнаними суспільними нормами і правилами. Соціальна реабілітація це діяльність, спрямована на допомогу людям , які опинилися у скрутних життєвих ситуаціях. Це частина комплексної реабілітації.
Основні засади здійснення соціальної роботи.
Громадяни України та особи без громадянства мають право на допомогу соціального працівника згідно з чинним законодавством України та статутними документами соціальних служб.
Методи соціальної роботи
Під методами розуміється способи , сукупність прийомів і операцій в
соціальній роботі, способи досягнень мети, вирішення завдання.
Характеризуючи методи соціальної роботи, їх поділяють на економічні, правові, політичні, соціально-психологічні, медико-соціальні, адміністративно-управлінські.
Методи соціальної роботи в більшості обумовлюються специфікою об’єкта, на якого спрямована діяльність соціального працівника і соціальних служб.
Об’єктом соціальної роботи є індивіди, сімї, групи, що знаходяться у складній життєвій ситуації.
Предметом соціальної роботи є соціальна ситуація клієнта, під якою розуміють конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи.
Узагальнюючи, слід відмітити, що соціальна робота – багато профільна діяльність. Підготовка спеціалістів в цій області базується на комплексі предметів. При цьому кожна із навчальних дисциплін доповнює, поглиблює різні розділи і підрозділи соціальної роботи.
Метою соціальної реабілітації є:
- відновлення соціального статусу особистості.
- забезпечення соціальної адаптації в суспільстві.
- Вирішення питань соціально-побутового характеру.
Метод соціальних послуг в МЦСТПМРІ повинен містить чітке виконання інструкцій соціальними працівниками, що забезпечує досягнення ефективного результату у проведенні соціальної реабілітації.
Особливістю методики соціальної реабілітації є те, що вона має на меті не лише підтримку людини, але її повернення до повноцінного, активного і самостійного життя.
Такий методичний підхід забезпечує сталий соціальний розвиток суспільства, дозволяє попередити загострення соціальних проблем.
Тому сьогодні соціальна реабілітація вимагає від тих, хто її виконує, оволодіння полісучасними методами роботи з людиною та вплив на суспільні процеси.
Фахівець з соціально-реабілітаційної роботи в МЦСТПМРІ проводить:
- індивідуальне ознайомлення з особою
- соціальне опитування
- тестування
- анкетування
- спостереження
- бесіди
Насамперед соціальна реабілітація в МЦСТПМРІ тісно пов’язана з іншими видами реабілітації (психологічна, психолого-педагогічна, медична, професійна, фізкультурно-спортивна, фізична, трудова)
Ефективність соціальної реабілітації полягає у комплексному поєднанні вище вказаних видів реабілітації.
Прихід людини з обмеженими фізичними властивостями в МЦСТПМРІ і її перебування тут має супроводжує фахівець з соціальної реабілітації, який в своїй роботі керується наступними правилами
- глибоке розуміння проблем людини з обмеженими фізичними властивостями
- вміння виявити соціальну проблему, встановлювати її причини, а потім сприяти її вирішенню
- використання усіх можливостей для реалізації прав особи в сфері зайнятості
- проводення профорієнтаційної діяльністі
- бути терпеливим та ввічливим
- координувати зв’язки особи з соціальними службами та державними організаціями
- доносити до людей достовірну інформацію про події і дослідження в державі.
- Старатися забезпечувати можливість інвалідів проживати разом зі своїми сім’ями
Зміст соціальної реабілітації:
а)підвищення ступеня соціальної повноцінності
б) відновлення та зміцнення здоров’я;
в) формування соціального досвіду
г) формування позитивного ставлення до життя
д) адаптація до праці та оточуючого середовища
е) реабілітаційне виховання
є) психологічна адаптація
ж) відновлення працездатності
з) самовиховання та самореалізація
к) самовизначення в суспільстві
Співвідношення соціальна реабілітація з іншими поняттями:
а) соціальна реабілітація є частиною комплексної реабілітації
б) соціальна реабілітація є частиною загальної реабілітації
в) соціальна реабілітація та соціально-трудова реабілітація – поняття тотожні
г) соціально-трудова реабілітація є частиною соціальної реабілітації
д) соціально-психологічна реабілітація та соціальна реабілітація - поняття тотожні.
б).Психологічна реабілітація
Кожна людина, залежно від особливостей свого характеру, темпераменту, рівня культури, віку і життєвого досвіду та найближчого соціального оточення, по-різному діє в життєвій ситуації, пов'язаній з інвалідністю.
У переважній більшості людей з обмеженими фізичними можливостями спостерігається соціально-психологічна дезадаптація, яка зумовлена і соціальними, і психологічними чинниками (відсутність навичок спілкування, неадекватна самооцінка, егоцентризм, негативне сприйняття оточуючих людей), що поряд з поглибленням проблеми адаптації до життя в соціумі ускладнює процес професійної реабілітації (психологічний стан, мотивація, взаємовідносини з оточуючими, все це впливає на засвоєння навчального матеріалу тощо). Вирішення цього питання, а саме психологічна адаптація до виконання суспільної ролі та повноцінного життя, постає перед психологічною службою Центру професійної реабілітації будь-якого рівня.
Виходячи з цього, робота психолога Центру полягає у:
-психологічній підтримці, що являє собою систему соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяння соціально-професійному самовизначенню, підвищенню конкурентоспроможності на ранку праці та спрямуванню зусиль особи на реалізацію власної професійної кар'єри;
-психологічному супроводі, що є спрямованим на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному ставленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціумі;
-психологічній адаптації, яка спрямована на формування в особи здатності пристосуватися до існуючих у суспільстві вимог та критеріїв.
в).Психолого – педагогічна.
Оскільки професійна реабілітація це навчальний процес, то для успішного його здійснення в першу чергу необхідна детальна психодіагностика, яка б дозволила визначити психологічні проблеми, що потребують корекції та планування реабілітаційних заходів щодо людини з обмеженими можливостями.
Психологічна служба освіти – це інтегральне явище, що представляє собою єдність чотирьох складових – наукового, прикладного, практичного та організаційного. Психологічна служба діє у навчальному процесі для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень. Вона є системою, що спрямована передусім на індивідуальну роботу з людиною з метою подолання кризових життєвих ситуацій, формування здорового способу життя, тощо.
Поняття “Реабілітаційна педагогіка” охоплює відмовлення частково втрачених або послаблених властивостей і функцій організму, особистості людини, окремих її сторін з метою максимально повного розвитку чи відновлення індивідуальних можливостей і активно перетворювальної адаптації до навколишнього світу.
Важливий напрямок реабілітаційної педагогіки- допомогти людині з особливими потребами опанувати мистецтвом само реабілітації- механізмом і здатністю до самодопомоги в найбільш продуктивному подоланні кризових ситуацій , виході зі скрутного становища, поверненні на тимчасово втрачену траєкторію життєвого шляху. Така психологічна допомога сприяє розкриттю життєвого потенціалу, стимулює самостійні пошуки нових можливостей само здійснення, наближення до себе, до власної сутності.
Згідно Закону України, психолого-педагогічна реабілітація - система психологічних та педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями і навичками, надання психологічної допомоги, зокрема, щодо формування самоутвердження і належної самооцінки особою своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки шляхом здійснення системної навчально-виховної роботи.
Психолого-педагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та корекційного педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціум.
г).Медична реабілітація.
Термін медична реабілітація – включає в себе відновлення (реабілітація) фізичного, психологічного, і соціального статусу людей, які втратили ці здібності в результаті захворювання чи травми.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає реабілітацію як "комбіноване і координоване застосування медичних, психологічних, соціальних, педагогічних і професійних заходів з метою підготовки і перепідготовки (перекваліфікації) індивідуума на оптимум його працездатності".
У випадках, коли неможливо повернути людину до трудової діяльності, відновлення в тому чи іншому ступені фізичного, психологічного та деяких аспектів соціального статусу, може стати для визначеної категорії інвалідів кінцевою метою реабілітації, яка можливо має менше економічне значення але відіграє велику морально-етичну і гуманну роль.
Мета медичної реабілітації - відновлення людини як особи, включаючи фізіологічні, фізичні, психологічні і соціальні її функції, досяжна тільки при умові тісної інтеграції і координації діяльності спеціалістів різного профілю які приймають участь в процесі реабілітації за допомогою засобів медикаментозного, фізичного, бальнеологічного, фізіотерапевтичного лікування, раціональної дієтотерапії, психотерапії, кліматотерапії, елементів праце терапії.
Багатоплановість завдань реабілітації обумовлює необхідність умовного поділу всіх напрямків цієї роботи на види або аспекти: лікувальний (або медичний), фізичний, психологічний, соціальний, професійний, педагогічний, праце терапія.
При цьому медичний (лікувальний) аспект реабілітації відіграє значну, але не єдину роль.
Важливою відмінністю концепцій реабілітації і лікування є кінцева мета. Для лікування – це ліквідація захворювання або зменшення його проявів, для реабілітації – це відновлення людини як особи, відновлення трудової діяльності в тому чи іншому об'ємі, досягнення соціальної і економічної незалежності, інтеграція в суспільство.
Реабілітаційний процес, як правило, передбачає індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи основну причину втрати працездатності та сукупність супутніх захворювань. При цьому велика увага приділяється реабілітації на ранніх стадіях патологічного процесу, при умові відсутності протипоказів та можливості інваліда до самообслуговування.
Сучасні методи медичної реабілітації тісно пов’язані з принципом активної участі хворого в процесі медичної реабілітації, тому пасивні методи втрачають своє значення.
Основними принципами медичної реабілітації є:
- Індивідуальний підхід до хворого
- Свідома участь хворого в процесі реабілітації
- Принцип поступовості, підвищення толерантності до фізичних навантажень, що передбачає застосування наростаючого навантаження при виконанні комплексів фізичних вправ з лікувальної фізкультури
- Систематичність
- Циклічність
- Помірність дії (впливу) фізіотерапевтичних та фізичних методів
- Безперервність, послідовність, наступність.
Протягом всього курсу реабілітації проводиться контроль за станом серцево-судинної системи, психологічної адаптації, фізичного стану, та відновленням соціально побутових навиків та інших життєво важливих систем.
Завдання медичної реабілітації
Засвоєння і впровадження в практику роботи Центру нових сучасних засобів і методів медичної реабілітації заснованих на досягненнях науки, техніки, клінічному досвіді.
Своєчасне виконання рекомендацій індивідуальної програми реабілітації інваліда з використанням методів і засобів реабілітації.
Взаємозв’язок, послідовність і наступність медичної реабілітації з іншими видами реабілітації (соціальної, психологічної, професійної, фізичної, трудової) в системі комплексної реабілітації інвалідів.
Проведення і надання консультативної та організаційно-методичної допомоги по питаннях медичної, психологічної реабілітації, вибору професії з урахуванням фізичних та розумових здібностей.
Вдосконалення компенсаторних механізмів хворого, лікування супутніх захворювань під наглядом лікарів спеціалістів відповідного профілю.
Комплексне відновлення функціональних можливостей організму, фізичного здоров'я, психічного здоров'я з формуванням належного ставлення до себе, до родини, до людей, до роботи.
Медична реабілітація як складова комплексної реабілітації – це процес надання медичної допомоги, спрямований на розвиток функціональних і психологічних здібностей індивідуума, а також його компенсаторних механізмів для того, щоб допомогти інвалідам самостійно вести активне життя, вчитися, здобувати професію і таким чином інтегруватися в суспільстві відповідно до їх здібностей і можливостей.
У розвинутих країнах медична реабілітація один з найважливіших розділів охорони здоров'я та соціальної політики, оскільки вона створює хворим, інвалідам умови до самообслуговування, повернення до праці і соціальної реадаптації.
Відомо що своєчасна і повноцінна медична реабілітація повертає до праці біля 50% інвалідів. За розрахунками економістів, одна гривня вкладена у створення і розвиток системи медичної реабілітації дає державі і суспільству 4-5 гривень прибутку.
д).Професійна реабілітація.
Професійна реабілітація є складовою частиною комплексної системи реабілітації інвалідів, і від її реалізації багато в чому залежить ефективність реабілітації в цілому.
На основі критичного огляду та узагальнення існуючої термінології встановлено, що професійна реабілітація осіб з обмеженими фізичними можливостями – це система заходів, спрямованих на відновлення їх працездатності за певним професійно-кваліфікаційним рівнем в прийнятних для здоров’я умовах праці для досягнення матеріальної незалежності і самозабезпечення, відновлення соціального статусу, а також для становлення активної життєвої позиції у сім’ї та в суспільстві.
Система професійно-реабілітаційних заходів повинна включати: експертизу професійних здібностей, професійну орієнтацію, підготовку та перепідготовку, трудову адаптацію інвалідів, атестацію робочих місць.
Визначені та об’єднані у 4 групи основні стимули мотивації праці та професійної реабілітації інвалідів: фізіологічні, соціально-економічні, виробничі і психологічні (рис.1). Пріоритетними стимулами до праці є соціально-економічні.
Основні мотивації праці та професійної реабілітації інвалідів
З огляду на сучасні світові тенденції Україною проголошено курс на інноваційний розвиток. Для здійснення інноваційної освітньої діяльності перед педагогічними працівниками поставлено проблему «Особистісно зорієнтоване навчання». При вирішенні якої основним завданням і метою навчального процесу є отримання глибоких і практичних знань випускника.
При стратегічному плануванні роботи відділу професійної реабілітації важливим є передбачення майбутніх цінностей, вивчення ринку праці. З метою формування єдиних принципів і методичних підходів до організаційної побудови та змісту професійної реабілітації інвалідів нами була розроблена Програма. У ній чітко зазначалося, що навчальний процес у Центрі – це система організаційно – педагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту і завдань професійно – технічної освіти відповідно до Державних стандартів. Як складова комплексної реабілітації, професійна реабілітація проходить у 5етапів, які відрізняються між собою інтенсивністю навантаження та методами реабілітації.
е).Фізична реабілітація.
Фізична реабілітація – це застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення фізичного стану і працездатності хворих та інвалідів.
Основними засобами фізичної реабілітації в МЦСТПМРІ (далі - Центрі) є лікувальна фізична культура і механотерапія.
Лікувально фізична культура (далі - ЛФК) – це природній біологічний метод, в основі якого лежить використання основної біологічної функції організму – руху. Рух є основним стимулятором росту, розвитку та формування організму. Стимулюючи активну діяльність всіх систем організму, рух підтримує і розвиває їх, сприяє підвищенню загальної працездатності. Основними задачами відновної медицини є прискорення відновних процесів і попередження, або зниження інвалідизації. Неможливо забезпечити функціональне відновлення, якщо ігнорувати прагнення організму до руху. В звʼязку із цим медична реабілітація обов'язково повинна поєднуватись із ЛФК та іншими засобами фізичної реабілітації.
Лікування в Центрі являє собою післялікарняний період реабілітації. Завданнями фізичної реабілітації в цей час є:
- підвищення функціонального стану і тренованості організму;
- відновлення фізичних якостей організму;
- формування і вдосконалення постійних компенсацій
- адаптація до фізичних навантажень побутового і виробничого характеру. Зокрема, важливою функцією фізичної реабілітації в Центрі є відновлення та розвиток рухових можливостей, які будуть необхідні слухачу в процесі трудової реабілітації на контрольно - корекційному та стабілізаційному етапах та подальшій професійній діяльності.
Для вирішення цих завдань в процесі фізичної реабілітації використовуються всі форми ЛФК та механотерапія у трьох рухових режимах: щадному, щадно-тренуючому і тренуючому руховими режимами. Рухові режими призначає лікар індивідуально кожному пацієнту (слухачу) і змінюються в залежності від його адаптації до фізичних навантажень. Фахівці з фізичної реабілітації добирають і застосовують засоби і методи реабілітації відповідно до призначеного режиму.
Рухові режими характеризуються різною тривалістю та інтенсивністю фізичного навантаження, а також підбором засобів фізичної реабілітації. Методика дозування фізичного навантаження на різних рухових режимах наведена у додатку № 2
Курс ЛФК в Центрі проводиться у відповідності із загальними вимогами до методики проведення занять з ЛФК (див. додаток № 3). В основу проведення занять з ЛФК в Центрі покладено фрагменти технологій фізичної реабілітації, що опубліковані в працях Касванде З.В., Іванічева Г.А., Епіфанова В.А., Мухіна В.М., Мошкова В.Н., Лієва А.А., Когана О.Г., Івасик Н.О, Каптелина А.Ф., та інших авторів.
є).Фізкультурно-спортивна реабілітація.
Фізкультурно-спортивна реабілітація – система заходів, розроблених із застосуванням фізичних вправ для відновлення здоров’я особи та спрямованих на відновлення і компенсацію за допомогою занять фізичною культурою і спортом функціональних можливостей її організму для покращення фізичного і психологічного стану.
Систематичні заняття фізичною культурою та спортом підвищують адаптацію інвалідів до змінених умов життя, розширюють їх функціональні можливості, допомагають оздоровленню організму, сприяють розвитку координації діяльності усіх систем організму, позитивно впливають на психіку інвалідів, мобілізують їх волю, повертають людям відчуття соціальної повноцінності. Ефективна методика використання засобів фізичної культури і спорту дозволяє також прискорити процес відновлення та розвитку життєво важливих рухових вмінь, навичок, які необхідні у сфері побутової та професійної діяльності інвалідів.
З огляду на вплив засобів фізичної культури і спорту на організм людини, завданнями фізкультурно-спортивної реабілітації в Центрі є:
1. підвищення функціонального стану і тренованості організму;
2. сприяння відновленню та розвитку фізичних якостей організму;
3. сприяння виробленню та вдосконаленню постійних компенсацій;
4. покращення психоемоційного стану;
5. сприяння доланню бар’єрів у спілкуванні та інтеграції осіб з обмеженими можливостями у суспільство.
ж ).Трудова реабілітація.
У комплексній реабілітації трудова реабілітація відноситься до завершального етапу перед працевлаштуванням людини з обмеженими можливостями. Трудова реабілітація підсумовує ефективність проведення всіх попередніх видів реабілітації в цілому.
Перед майстрами виробничого навчання, реабілітологами та соціальними працівниками в кожному індивідуальному випадку ставиться завдання з трудової реабілітації:
- поновлення трудової діяльності інваліда;
- пристосування та створення робочого місця з урахуванням безпеки раці та особливих потреб інваліда, його фізичних можливостей;
- раціональне працевлаштування.
Для досягнення цієї мети в Центрі створений і постійно розширюється навчально-виробничий комплекс, що дає можливість здійснювати систему заходів, розроблених з урахуванням схильностей, фізичних, розумових і психічних можливостей людини з обмеженими можливостями, спрямованих на оволодіння нею трудовими навичками, забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах.
Професійно-практичну підготовку, форми і методи виробничого навчання в Центрі обираємо залежно від особливості професії, за умови повного вик
онання навчальних планів і програм.
Все вище сказане свідчить про те, що кожний з видів реабілітації є важливим , не може бути менш вартісним, тому проведення комплексної реабілітації є жтттєво необхідним процесом для людини з обмеженими можливостями. Дані положення стали базовими для розробки моделі методики проведення комплексної реабілітації.
3).Методика проведення комплексної реабілітації.
Методика проведення комплексної реабілітації протікає в 5 етапів, що відображено на графіку: