Програма «питна вода» на території Жидачівського району до 2020 року

Вид материала

Содержание

3.2. Освоєння водних ресурсів та їх якість
3.3. Збереження ресурсів якості прісної води. Вплив якості води на захворюваність.
Iv. характеристика водного басейну та питної води в районі

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

3.2. Освоєння водних ресурсів та їх якість

У наш час водні ресурси стали фактором, який лімітує розвиток виробничих сил і соціально-економічну ситуацію. Все більшої актуальності набуває БПУВР. Держводгоспом, як центральним органом виконавчої влади з питань водних ресурсів та меліорації, проводиться робота щодо повного переходу на басейновий принцип з подальшим впровадженням інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР), що визначається як «процес, що сприяє погодженому розвиткові і управлінню водою, землею й іншими ресурсами з метою досягнення максимального соціально-економічного благополуччя на справедливій основі без заподіяння збитку стійкості життєво-важливим екосистемам». За даними державного обліку водокористування, який здійснює комітет, в середньому по Україні для потреб водопостачання населення і галузей економіки щорічно забирається близько 15-16 млрд. куб. метрів, а це 20% середньобагаторічного стоку річок, з яких 48% використовує промисловість, по 26% сільське та житлово-комунальне господарства. Останнім часом збільшилися втрати води при транспортуванні, які складають 13% від її забору з водних джерел (у порівнянні з 6% у 1990 році), що вимагає вжиття відповідних заходів. Крім того, скиди забруднених стічних вод у водні об’єкти, зношеність очисних споруд та застарілі технології призводять до погіршення якості води. Це дає підставу зробити висновок, що екологічний стан водойм, які є джерелами питного водопостачання наближається до критичного.

Що стосується меліорації, то її необхідність доведена досвідом багатьох господарств країни, а саме вона є одним з визначальних чинників загального стану виробництва продуктів харчування, сировини для промисловості, забезпечення продовольчої безпеки держави.

Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. Забезпечення водою в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів. Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (IV - V клас якості). На жаль, ми констатуємо факт, що сьогодні в районі майже не залишилося поверхневих водних об'єктів, які б за екологічним станом належали до водних об'єктів першої категорії.

Останніми роками відмічено погіршення якості води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами. Для екосистем більшості водних об'єктів властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо.

Із облікованих в районі 936,3 га водних об’єктів використовується: на умовах оренди земельних ділянок – 41,03 га, на умовах постійного користування (за наявними державними актами) 312,77 га, на умовах загального водокористування 582,5 га. Орендарями укладено тільки 3-и договори оренди водного об’єкта загальною площею 15,8 га, хоча фактично використовуються водні об’єкти загальною площею більше 40 га.

Тривалий час залишається невирішеною проблема якості води, яка використовується населенням на господарсько-питні потреби. На обліку в рай санепідемстанції знаходиться 150 водойм загальною площею 2721,49 га та площею водного дзеркала 2573,779 га. Упродовж епідсезону 2009 року на анофелогенність (наявність личинок малярійного комара) обстежено 49 водойм, виявлено 14 анофелогенних водойм з анофелогенною площею 0,453 га, всі 14 анофелогенних водойм оброблено біопрепаратом бактицид (0,453 га).

Протималярійні санітарно–гідротехнічні заходи упродовж 2009 року проводилися тільки на ставах рибгоспу «Ходорів» с.Отиневичі та управлінням водного господарства на водотоках та меліоративних каналах на території району. На усі санітарно–гідротехнічні заходи в 2008 році затрачено 4117,103 тис. грн. Зовсім не виконуються протималярійні санітарно–гідротехнічні заходи на водоймах (стави, озера тощо) які підпорядковуються сільським, селищним та сільським радам.

Відомчий лабораторний контроль якості питної води налагоджений на 4-х комунальних водозаборах із 5-и та на 6—відомчих водозаборах із 6-и. Не налагоджено контроль на 2-ох сільських водозаборах, так як вони є безгоспними.

Графіки доставки відбору та доставки проб води погоджені і затверджені головним держаним санітарним лікарем району. Всі комунальні, відомчі, сільські водозабори охоплені плановим контролем якості питної води. Знезараження питної води проводиться розчином хлорного вапна та дозуючими керамічними патронами.

З огляду на часті підтоплення повеневими та дощовими водами керівникам водозаборів ДЗ «Жидачівська рай СЕС» скеровуються приписи щодо необхідності проведення гіперхлорування питної води, що подається в мережі централізованого питного водопостачання.

Значна частина водних об’єктів передається в орендне користування без погодження проектних матеріалів із санепідемслужбою. Так, упродовж 2009 року діють 7-м водних об’єктів, які використовуються суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами для любительської риболовлі та створення відпочинкової зони без погодження із санепідемслужбою (ФГ «Цан», ПП. Зошій с. Бринці Церковні, Гр. Федан М.Б. с. Зарічне, ФГ «Чайка» с. Буянів Батіг І.Й., ФГ «Христосвіт» с. Млиниська Гутник В.П., орендар Кучак П.Я. с. Лучани, гр.. Шостачко І.О. с. Нове Село). У першому півріччі 2010 року в розділі санітарного нагляду за водопостачанням накладено 2-а штрафи на директора МКП «Водогін»

У вірусологічну лабораторії обласної СЕС доставляються проби питної води. Графіки доставки відбору та доставки проб води погоджені і затверджені головним державним санітарним лікарем району. Усі комунальні, відомчі, сільські водозабори охоплені плановим контролем якості питної води. Знезараження питної води проводиться розчином хлорного вапна та дозуючими керамічним патронами.

Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі - ГДС). Це призводить до забруднення водних об'єктів, порушення норм якості води.

Основними причинами забруднення поверхневих вод є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації (Жидачів, Ходорів); надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води із забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабірній площі. У більшості населених пунктах району (найбільш це м. Жидачів, м. Ходорів, смт. Гніздичів, с. Піддністряни тощо) питна вода за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам стандарту.

Якісний стан підземних вод району внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов'язано з існуванням на території фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з використанням мінеральних добрив та пестицидів. Значну небезпеку в експлуатаційних свердловинах становить наявність фенолів (до 5 - 10 гранично допустимих концентрацій - далі ГДК).

Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для всіх водних басейнів району. Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання, а саме: надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу; стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь; погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання; недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів; недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління; відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу екологічного стану водних басейнів та якості питної води і стічних вод у системах водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів.

Слід зазначити, що обсяг водоспоживання в районі за останні 20 років зріс приблизно вдвічі. Основним споживачем прісної води є промисловість. Далі йдуть комунальне господарство, соціальна бюджетна сфера і населення.

Важливою нагальною господарською проблемою є ефективне і економне використання та охорона прісних вод, організація їх раціонального розподілу по галузях економіки та територіях району.

Переміщення прісних вод здійснюється також через систему централізованих водоводів, зокрема в містах Жидачів і Ходорів та селищах Журавно, Гніздичів і Нові Стрілища. Багаторічне регулювання стоку рік на території району не проводиться, тому верхнім (допустимим) теоретичним рівнем запасів води, якою можна користуватися для господарських та питних потреб вважають стік маловодного року, який значно менший за середній і один раз на чотири роки може становити 71,7тис. м³, а один раз на 20 років - 55,9 тис. м³.

Водогосподарські проблеми району тісно пов'язані з використанням та охороною водних ресурсів у сусідніх районах Львівщини та інших областей України, а в рамках природоохоронного співробітництва - з придунайськими державами. Тому, наявність транзитного притоку зумовлює необхідність при розробці довготермінових та перспективних планів і прогнозів використання та охорони водних ресурсів в районі брати до уваги їх використання в інших зарубіжних країнах.

Дві третини контрольованих водних об'єктів району перебувають у стані антропогенного навантаження, а решта - екологічної напруги з елементами регресу. Найбільша забрудненість спостерігається річок Дністер, Стрий, Бережниця. Найбільший вплив на стан поверхневих вод мають стічні води підприємств різних галузей промисловості, сільського і комунального господарства.

Використання води для господарських цілей — одна з ланок кругообігу води в природі. Але антропогенна ланка кругообігу відрізняється від природної тим, що в процесі випаровування частина використаної людиною води повертається в атмосферу опрісненою. Друга частина (складаючи, наприклад, при водозабезпеченні міст та більшості промислових виробництв (90 %) скидається в річки та водойми у вигляді стічних вод, забруднених відходами виробництва.

Основний вплив водокористування на водні ресурси зумовлюється безповоротним водозабором і скидом забруднювальних речовин у водні об’єкти. Стресовий стан водних ресурсів наступає тоді, коли об’єм річкового стоку не забезпечує принаймні 10-кратного розбавлення забруднених вод.

Джерелами забруднення визнаються об’єкти, з яких здійснюється скид або інше надходження у водні об’єкти шкідливих речовин, що погіршують якість поверхневих вод, обмежують їх використання, а також негативно впливають на стан дна та берегових водних об’єктів.

Аварійне забруднення водних об’єктів виникає при залповому скиді шкідливих речовин у поверхневі водні об’єкти, що спричиняє шкоду або створює загрозу здоров’ю населення, нормальному здійсненню господарської та іншої діяльності, стану навколишнього природного середовища, а також біологічному різноманіттю.

3.3. Збереження ресурсів якості прісної води. Вплив якості води на захворюваність.

Ще у радянський період в Україні сформувалася кризова ситуації в галузі управління, використання та охорони водних ресурсів, яка за деякими напрямками погіршилася за часи незалежності. До основних факторів, які суттєво впливають на ефективність управління водними ресурсами в Жидачівському районі Львівщини можна віднести: неузгодженість загальнонаціонального і регіонального законодавства; брак стратегічного комплексного планування на державному, регіональну і місцевому рівнях та координації у міжнародному аспекті; переважання у сфері управління галузевого і відомчого підходів; брак досвіду у сфері інтегрованого управління водними ресурсами; брак бюджетних коштів; низький рівень суспільної свідомості щодо використання водних ресурсів, землекористування, управління відходами, збереження і відновлення природних екосистем і їх функцій тощо.

Аналіз показує, що проблеми з водними ресурсами багато в чому є наслідком розрізненості і неузгодженості в управлінні цими ресурсами. Водночас дослідження і практика довели, що найбільш ефективним підходом до управління є інтеграція всіх його елементів, що реалізується в концепції, відомій під назвою Інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР). Такий підхід сприяє координації розвитку водного сектора, землекористування і пов'язаних з ним ресурсів з метою підвищення добробуту і рівності у суспільстві, при мінімальному збитку для водних екосистем.

Реалізація цього підходу потребує певної реформації організаційної структури управління водними ресурсами в районі, нової регламентації функцій і повноважень кожного рівня структури по наданню водогосподарських послуг та створення відповідної інституціональної бази в регіоні.

Розвиток господарського комплексу та урбанізації призвів до формування зон активної взаємодії територіальних спільнот людей з навколишнім природним середовищем. Результатом цього є забруднення та деструктуризація компонентів природного середовища, насамперед за рахунок виробничої і комунально-побутової діяльності, господарського комплексу району, населення та погіршення природних умов життя людей, що негативно впливає на їх стан здоров’я.

Питна вода та її якість істотно впливають на всі фізіологічні та біохімічні процеси, що відбуваються в організмі людини, на стан її здоров'я. Отже, можна стверджувати, що мінеральний та екологічний стан води, рівень її забруднення впливає на стан захворюваності населення.
З водою людина одержує приблизно чверть добової потреби хімічних речовин. Встановлено, що води із загальною мінералізацією понад 2 г/л прискорюють процес старіння, тому мінеральні води не варто вживати тривалий час і лише за призначенням. Зловживання мінералкою може спричинити захворювання нирок, печінки, а часом й серцево-судинної системи. Навіть рівень ракових захворювань вище в тих регіонах, де люди змушені пити так звану тверду воду.
Погіршення якості питної води обумовлює високий рівень захворюваності кишковими інфекціями, гепатитом, збільшує ризик впливу на організм людини канцерогенних і мутагенних факторів. Домішки, які є в забрудненій воді, пригнічують діяльність імунної системи, підвищують ризик виникнення алергії та спричинюють розвиток тяжких хвороб. Доведено, що питна вода з підвищеною мінералізацією негативно впливає на специфічні функції жіночого організму. Тверда вода може обумовлювати і підвищену гінекологічну захворюваність. Встановлено, що на середньою тривалістю життя та високу смертність значною мірою пов'язано споживання недоброякісної питної води.

З урахування цілого ряду прийнятих на загальнодержавному, обласному та районному рівнях та, керуючись ст. 16 Основного закону України про забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, ст. 140 – про право самостійно вирішувати питання місцевого значення, ст. 142 – про право власності місцевих органів на землю й природні ресурси, ст. 143 – про право формування місцевих програм соціально–економічного і культурного розвитку, а також положенням документів Конференції ООН у Ріо–де–Жанейро у 2002 році «Програм дій щодо охорони навколишнього середовища для Центральної та Східної Європи», «Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості у процесі прийняття рішень і доступі до правосуддя з питань, які стосуються навколишнього середовища» ратифікованих Україною, реального негативного стану речей у галузі екології, насамперед у сфері раціонального використання та збереження водних ресурсів, а також на виконання основних положень Концепції політики Жидачівського району в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, екологічної безпеки та стану здоров’я людей, затвердженої рішенням сесії Жидачівської районної ради №88 від 21 червня 2007 року розроблення місцевої цільової програми «Питна вода» на території Жидачівського району до 2020 року» є необхідною умовою. Така програма є одним із першим кроком до сталого розвитку та визнання органами районної влади існування проблем у галузі питного водопостачання, а отже, у співпраці з громадськістю шукатимемо шляхи їх вирішення. При цьому, органи влади беруть на себе відповідальність за впровадження своїх рішень.

IV. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДНОГО БАСЕЙНУ ТА ПИТНОЇ ВОДИ В РАЙОНІ

Водний басейн району

Гідрографічна мережа Жидачівського району відноситься до басейну р.Дністер і представлена річками, струмками, штучними та природними водоймами, мережею меліоративних каналів. Основний об'єм річного стоку формується за межами району і його головна частка припадає на великі річки – Дністер, Стрий, Свіча. Загальна довжина р. Дністер становить 1362 км, у тому числі в межах України - 705 км (у межах району 38 км); загальна площа басейну - 72,1 тис км². Дністер витікає на окраїні с. Вовчого поблизу м. Турки Львівської області. У верхній течії Дністер є типовою гірською рікою, живиться густою мережею невеликих річок і потоків, водність яких у різний час коливається в широких межах залежно від кількості опадів. Униз по течії притоки Дністра стають протяжнішими і повноводнішими.

У гірських умовах Карпат і рівнинного Прикарпаття в Дністер впадають такі притоки - лівобережні: Стривігор, Верещиця, Зубра, Кривуля, Свірж, Гнила Липа, Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава; правобережні: Бистриця, Тисмениця, Колодниця, Стрий, Бережниця, Свіча, Болохівка, Лімниця, Луква, Бистриця-Солотвинська, Бистриця-Надвірнянська. Далі вниз по течії Дністра аж до кордону з Молдовою його значні ліві притоки в межах України відсутні. Це пояснюється тим, що на південний схід від м. Івано-Франківськ проходить вододіл Дністра з р. Прут (причому цей вододіл знаходиться поблизу русла Дністра).

На території району знаходиться 224 водних об’єкти (стави, природні озера, річки, староріччя, струмки, потоки, заболоченості та інші), 8 меліоративних систем, 984 меліоративних каналів, безліч заливних та заболочених сінокосів, пасовищ.

На території району нараховується 18 великих, середніх та малих річок загальною протяжністю 316,1км, струмків – 134,8км. Загальна протяжність річок і струмків в межах району складає 433,2км, в т.ч. велика річка Дністер загальнодержавного значення – 38км, середня річка Стрий – 29км, річка Свіча – 24км. Ріки району мають мішане живлення. Взимку, коли вони замерзають, переважає підземне живлення; навесні, при таненні снігів – снігове; влітку і восени – дощове і підземне. Для річок району є характерною весняна повінь, що настає внаслідок танення снігу. Влітку малі річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

Відповідно з проведеною інвентаризацією та щорічним обстеженням в районі знаходиться 109 одиниць ставків площею водного дзеркала в 505,06 га з об’ємом води 5,2млн.м². В основному ставки використовуються на правах загального водокористування та для любительського риборозведення і відпочинку.

У заплавах річок Дністер, Стрий в межах Жидачівського району знаходиться ряд озер (стариці річок) загальною площею 205,2га. Більшість озер заросло осокою, очеретом та іншою рослинністю, джерелом їх живлення є повеневі води та атмосферні опади.

Протяжність меліоративних каналів складає 538,2 км.

Розрахункова площа прибережних захисних смуг району 3867,3 га, площа під водою 2973,7 га. Загальна площа земель водного фонду становить 6841,0 га.

Перелік рік, озер, ставків та меліоративних каналів, розташованих на території Жидачівського району, наведений у додатку №5 та інвентаризаційна відомість водних об’єктів, розташованих на території земель Жидачівського району наведена у додатках №9.1. та 9.2.

Значна кількість водних ресурсів району та наявність великих гірських річок складає додаткове навантаження на природно–господарський комплекс регіону.

Основними причинами порушення гідрологічного режиму річок району є два фактори: природний та антропогенний.

Основними природними факторами, які зумовлюють паводки в районі є:

складна гідрометеорологічна ситуація (інтенсивні тривалі дощі по всій площі водозбору річкової мережі);
геологічні та гідрологічні умови, які приводять до формування зсувів, обвалів;
надзвичайно сприятливі умови для швидкого стікання води (значна крутизна схилів, близьке залягання водонепроникних гірських порід);
швидке танення снігу на верхніх частинах гірських схилів з підвищенням температури повітря.

Основними антропогенний факторами, які зумовлюють паводки в районі:

недостатня пропускна здатність річок;
зарегульованість річкової мережі;
забудова заплавних земель;
безсистемна вирубка лісів;
захаращення русел річок, розорення прибережних захисних смуг, несанкціонований забір гравію.

З метою розв’язання даних проблем на території району виконується «Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006р. № 901 та «Державна цільова програма комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. № 1151.

У відповідності до даної програми Львівським облводгоспом на території району виконуються наступні природоохоронні заходи: проведення берегоукріплення, регулювання і розчистку русел річок, покращення екологічного стану рік, відновлення захисних дамб, берегоукріплення тощо.

Екологічно руйнівні моделі розвитку в районі призвели до деградації водних ресурсів, що відбивається на обсязі наявних водних ресурсів та якості води. Тому виникає необхідність забезпечення оптимального використання вод, захисту ресурсів прісної води.

Значні недоліки мають місце в охороні та раціональному використанні водних ресурсів. За останні 20 років через забруднення стічними водами річок часто відбувається знищення прибережної та на дні водоймищ флори. Різко зменшилося у водоймах запаси різних видів риб, що також пояснюється інтенсивним забрудненням рік, озер, водоймищ стічними водами.

Результати гідробіологічних та хімічних аналізів свідчать, що сьогодні дно рік із–за викидів недостатньо очищених, а то і зовсім неочищених промислових та побутових стоків вміщують майже всі елементи таблиці Менделєєва. У мулових відкладеннях практично всі гірські та малі річки, озера та інші водоймища на території району отримують радіонукліди та важкі метали, що потрапляють внаслідок промислових викидів та продуктів сільгосппереробки, зі станцій обслуговування автотраспорту, в т.ч. комплексів автомийок (через відсутність систем фільтрування та очистки землі).

Вода р. Стрий, яку вживають жителі м. Жидачів, що подається через централізовану систему водопостачання МКП «Жидачівводоканал» за санітарно–екологічними показниками визначена як «посередня» та «погана». Виявлено перевищення вмісту оксиду заліза.

Забруднення водоймищ у районі викликає дерматологічні захворювання у людей. Наявність у районі основних рік, таких як Дністер, Стрий, Свіча, на вході і виході території району можуть змінювати свою якісну характеристику внаслідок забруднення. Дані ріки відносяться до водойм II категорії господарського використання – купання населення та випоювання худоби. Недотримання норм поводження з гірськими річками (промислові, хімічні та побутові викиди в річки) не тільки на території району, але і на вході та при виході з території району, може призвести до загострення соціально–політичної ситуації на загальнодержавному рівні, так як Жидачівський район знаходиться поблизу прикордонних територій інших держав, де протікають річки, притоками річок яких є р.Свіча, р.Дністер, р.Стрий. Це одна із умов дотримання міжнародного регламенту, що стосується прикордонної співпраці.

Ще кілька десятиліть існували малі річки, з яких можна було сміливо напитися води. Нині багато з них існують лише як статистика. Вода, у своїй більшості малих рік району, нині в офіційних звітах оцінюється як забруднені в басейні Дністра. Тисячі кубометрів неочищених стічних вод скидають у річки. До речі, дозволи на аварійні скиди надають ті, хто мав би захищати природу.
Лише в незначній мірі в басейнах малих річок залишилися природні території. В результаті більшість малих річок пересихають чи стають маленькими струмками. Головною властивістю малих річок є те, що їх стан визначається станом довколишнього ландшафту – водозбору. Екосистеми малих річок одні з перших реагують на зміни в системі людська діяльність – Природа. А якщо врахувати, що малі річки в басейні Дністра становлять майже 90 % всієї річкової мережі, а в їх басейнах формується понад 60% водних ресурсів району, стає зрозумілим звідки постають головні водні проблеми і з чого потрібно починати для подолання таких проблем. В басейнах малих річок розораність земель сягає до 80%, лісистість, за невеликим винятком, нижча в 2–3 рази за оптимальний рівень, у малі річки, що, мають малий стік, скидається 5 частина всіх стічних вод, а зарегульованість сягнула неймовірного рівня – майже 3 га на 1 км річки. В останні 10–15 років ситуація погіршилася й тим, що відбувається землевідведення під будівництво житлових будинків, дачних ділянок та інших господарських об’єктів (ресторанно–відпочинкового напрямку) у прибережних зонах, посилилося забруднення комунальними та промисловими стоками внаслідок зниження рівня водоочистки. Значно знизилася самоочисна здатність річкових вод з одного боку через хімічне забруднення, що негативно впливає на водоочисні мікроорганізми, а з іншого – через величезну зарегульованість малих річок. Водність малих річок з року в рік зменшується через замулення джерел та русел, збільшення водозабору та осушення боліт у їх верхній течії.

Водні ресурси району переважно використовуються в таких галузях господарства: 1) питне і господарсько-побутове водопостачання населення; 2) сільськогосподарське водоспоживання; 3) промислове водоспоживання; 4) водоспоживання і водокористування у рибному господарстві; 5) рекреаційне водокористування; 6) природоохоронне водокористування; 7) відведення стічних вод .

Управління і використання водних ресурсів в Жидачівському районі базується переважно на відомчому і галузевому підходах. У регіоні немає комплексної міжвідомчої стратегії сталого водокористування, націленої на збереження водних ресурсів та їх якості. У водокористуванні переважає підхід орієнтований на одного споживача чи їх окремих категорій, що ускладнює встановлення відповідних стандартів якості води для різних видів водокористування і породжує конфлікти між користувачами.

Створений в районі багатогалузевий господарський комплекс потребує значних обсягів води. Задовольняються ці потреби водозабором з поверхневих джерел, підземних горизонтів і за рахунок вод, залучених в оборотні і повторно-послідовні системи вказаних у додатку №12.

Відсутність стратегічного планування, заснованого на комплексному аналізі і довгостроковому прогнозі економічних, соціальних і екологічних чинників водокористування, та адекватних науково обґрунтованих моделей управління водними ресурсами, брак співпраці і обміну інформацією на рівні області, держави та транскордонному рівні між Україною, Румунією і Молдовою, а також між країнами Дунайського і Дністровського басейнів ускладнює вживання адекватних і узгоджених заходів у сфері водного менеджменту, збереження і відновлення природних екосистем, управління ризиками природного і техногенного характеру: повені, підтоплення, обрушення берегів, розливи рідких відходів переробки промисловості та сільського господарства тощо.

Blog

Програма «питна вода» на території Жидачівського району до 2020 року

Содержание