Geum.ru

С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материалаДокументы

Содержание


Особливості маркетингової діяльностіпідприємства на міжнародному ринку
Модель управління просуванням на ринку промислового продукту на основі визначення рівня залучення
Проблемно-обмежене рішення (limited problem solving)
Розширене проблемне рішення (extensive problem solving
Сумський державний університет
Модель формування маркетингового менеджменту на молокопереробному підприємстві
Вплив інформаційних систем і технологій на розвиток стратегічного маркетинг-менеджменту
Застосування коучингу в управлінні
Ідеї насамперед вітчизняних новаторів мають соціалізуватися в стратегії інноваційного розвитку
Екологічні інновації як базис інноваційної політики машинобудівного підприємства
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Распоряжение Правительства Москвы № 789-РП от 27 апреля 2009 года «Об изменении размера базовой ставки при расчете размера платы за установку и эксплуатацию объектов наружной рекламы и информации на имуществе города Москвы».

  • Распоряжение Правительства Москвы № 1876-РП от 8 сентября 2010 года «О внесении изменений в распоряжение Правительства Москвы от 27 апреля 2009 г. N 789-РП».
  • Чугунова А. Прибыльная мелочность // Секрет фирмы. – 2005. - №37(124).



    Суміна О.М.

    Сумський державний університет

    ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
    ПІДПРИЄМСТВА НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ



    Вихід фірми на міжнародний ринок потребує особливих підходів, відмінних від тих, які використовуються на внутрішньому ринку. Принципових розходжень між маркетингом «внутрішнім» і міжнародним, у тому числі експортним не існує. В обох випадках використовуються одні і ті самі принципи маркетингової діяльності, що складається з трьох основних етапів:

    1) вивчення ринку за допомогою спостереження й аналізу попиту, конкуренції, посередників що займаються збутом чи формують норми і розпорядження, а також середовища — законодавчого, технічного, економічного, соціокультурного та ін.;

    2) визначення, за допомогою політики продукту, цін і встановлення визначених зв’язків, такої комерційної пропозиції яка буде відповідати обраній меті та бажаному положенню на ринку;

    3) реалізація товарів та послуг завдяки рекламній та збутовій політиці.

    Перераховані фундаментальні правила маркетингу цілком залишаються в силі для того, щоб орієнтувати комерційний розвиток підприємства за кордоном, і очевидно, що не може бути ефективного міжнародного маркетингу на тому підприємстві, що не буде їх дотримуватись.

    Однак через специфіку зовнішнього міжнародного середовища на практиці міжнародний маркетинг має свою специфіку. Не можна не враховувати специфіку зовнішніх ринків країн, особливості економічного, політико-правового, соціального, культурного середовища тієї чи іншої країни. Необхідно мати на увазі особливості міжнародної торгівлі, її істотні відмінності від внутрішньої. Потрібно брати до уваги міжнародні договори, що регулюють економічну взаємодію між країнами, міжнародну торгову практику і звичаї. Фірма, яка виходить на міжнародний ринок вступає в міжнародний бізнес, стосовно якого уряди різних країн не є ні пасивними, ні нейтральними.

    Державні діячі схильні заохочувати експорт і пригальмовувати імпорт. Тому фірма повинна уважно стежити за реакцією закордонних країн, яка може бути різною. Країна може надати експортеру режим найбільшого сприяння, якщо він заповнює дефіцит предметів першої необхідності, або поставляє товари і послуги, що є носіями високих технологій. Однак найчастіше країни імпортери займають позицію оборони, причому деякі держави виявляють дивну винахідливість при зведенні бар’єрів. У міжнародному маркетингу необхідно також враховувати політичні ризики, пов’язані з усіма країнами, куди підприємство поставляє чи збирається поставляти товари та послуги.

    Дуже важливим джерелом розходжень є організація і динаміка ринків. Зовсім очевидне розходження між країнами, економіка яких цілком контролюється державою, і країнами з ринковою економікою. У міжнародному маркетингу розмаїтість ринкових умов змушує виробника пристосовувати свою продукцію і свої методи збуту до місцевих умов. Для одного і того ж самого товару умови ринку в різних країнах можуть радикально розрізнятися. Економічна ситуація в різних країнах може розрізнятися таким чином, що товар, що користається попитом великого купівельного сегмента в одній з них, в іншій буде викликаний незначною меншістю. Тому з огляду на розмаїтість умов ринку необхідно застосувати особливу організацію маркетингу, характерними рисами й елементами якої є:
    • система ефективного спостереження за сукупністю ринків переважно з присутністю на місцях, що дозволяє швидко довідатися про зміни, що відбуваються, і по можливості приймати випереджаючі міри швидкого реагування на специфічні запити, що припускає велику пристосовність виробничих і адміністративних служб;
    • система, що дозволяє відслідковувати і контролювати ефективність ужитих заходів, незважаючи на труднощі, зв’язані, з розходженнями у формах звітності, розмаїтістю валют і особливостями «культурного» порядку в керуванні підприємством;
    • здатність розробити і застосувати різноманітні прийоми збору інформації і поводження на ринку, що відповідають усім можливим випадкам.

    Таким чином, міжнародний маркетинг являє собою визначений спосіб мислення, особливий підхід до прийняття економічних рішень для найкращого задоволення як внутрішніх, так і зовнішніх споживачів.

    В останні роки багатонаціональні компанії сповідають філософію глобальної орієнтації. Підприємство при виході на міжнародні ринки змушена вирішувати ланцюжок специфічних проблем:
    1. аналіз середовища і визначення цілей виходу на міжнародні ринки;
    2. вибір ринку;
    3. ухвалення рішення про спосіб проникнення на ринок;
    4. ухвалення рішення про комплекс маркетингу;
    5. ухвалення рішення про організацію маркетингу.

    Широке включення українських підприємств у міжнародний поділ праці об’єктивно висуває нові вимоги до системи управління підприємствами. У зв’язку з цим необхідно використання методів міжнародного маркетингу, що припускає в якості однієї з найважливіших функцій координацію виробничої діяльності підприємств, розташованих як у своїй країні, так і за кордоном в рамках єдиної власності. Так, в Україні успішно працює велика частка спільних підприємств серед 17,5 тис. підприємств, що є власністю міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.


    Троян М.Ю.

    Сумський державний університет


    МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ПРОСУВАННЯМ НА РИНКУ ПРОМИСЛОВОГО ПРОДУКТУ НА ОСНОВІ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАЛУЧЕННЯ


    Серед факторів, що впливають на характер комунікаційного впливу виробника, а також визначають реакцію споживача на цей влив одним з вагомих є рівень залучення підприємства-споживача у процес ухвалення рішення про покупку.

    В результаті дослідження було з’ясовано, що вплив на споживача комплексу просування та параметри процесу ухвалення рішення про потенційну купівлю визначаються типом рішення, що ухвалює споживач, яке встановлюється залежно від ступеня залучення. В свою чергу, маркетингові комунікації та фактори етапів ухвалення рішення про купівлю впливають на зміну рівня залучення підприємства-споживача. Зазначений взаємовплив описаний автором у моделі управління просуванням на ринку промислового продукту на основі визначення рівня залучення (рис. 1).

    Робінсон П. та інші (P. J. Robinson, C. W. Faris, Y. Wind) визначили три типа купівельних ситуацій (ситуація нової закупівлі, зміненої повторної закупівлі та ситуація звичайної повторної закупівлі) та сформулювали структуру ситуацій покупки на етапах ухвалення рішення про покупку (так звану − Buygrid структуру). Названі ситуації купівлі подібні до описаних Ховардом та Шетом (John A. Howard, Jagdish N. Sheth [1]) купівельних рішень – звичайне рішення (Routinized Response Behavior), проблемно-обмежене рішення (Limited Problem Solving) та розширене проблемне рішення (Extensive Problem Solving).

    Концепція залучення в поєднанні з цією класифікацією корисна для аналізу поведінки споживачів на різних рівнях залучення. Більшому рівню залучення відповідає довший процес вибору. При мінімальному залученні, коли споживачі купують звичний товар, час процесу ухвалення рішення є мінімальним. Така поведінка відома як шаблонне або звичне ухвалення рішення (routine problem solving). Такий процес відбувається без оцінки альтернатив.




    Рис. 1. Модель управління просуванням на ринку промислового продукту на основі визначення рівня залучення (власна розробка)


    Проблемно-обмежене рішення (limited problem solving) застосовується тоді, коли споживач має справу з новою незнайомою маркою в звичному класі товарів, наприклад коли існуючи марки не є цілком прийнятними. Цей підхід характеризується низьким рівнем залучення. Споживачі беруть до уваги незначну частину можливих альтернатив та оцінюють їх на основі декількох властивостей.

    Розширене проблемне рішення (extensive problem solving) ухвалюється коли значними є цінність інформації та/або сприйманий ризик (вибір з незнайомих марок в незнайомому класі товарів). Відрізняється високим рівнем залучення та комплексною оцінкою можливих альтернатив.

    З іншого боку аналіз процесу купівлі є підставою для розробки комунікаційних моделей. Дослідники [2] виділяють дві основні моделі комунікативного впливу залежно від ступеня залучення споживача у процес ухвалення рішення: 1. Модель комунікативного впливу на споживача за високого рівня залучення, що полягає в постійному супроводі споживачів в процесі ухвалення рішення про купівлю. 2. Модель, що застосовують до рішень, коли рівень залучення споживача низький. Причиною низького залучення в такому випаду є наявність досвіду купівлі та використання продукту. Комунікації повинні носити оборонний характер, оскільки основною ціллю є утримання наявних споживачів. Нами застосовується три типи стратегій просування: модель утримання позицій, модель ієрархії ефектів та комбінована стратегію змінної моделі (рис. 1).

    Рівень залучення також визначає модель вибору (компенсаторна чи некомпенсаторна), параметри інформаційного пошуку (загальна сума обробленої інформації, вибірковість в інформаційному процесі тощо) та пов’язаний з характером оцінки атрибутів товару. Відомо [3, 4], що від рівня залучення залежить інтенсивність інформаційного пошуку та ретельність оцінки продукту в процесі купівлі. За низького рівня залучення купівля має тенденцію бути звичайною, що складається з формального пошуку інформації та оцінки, тоді як високий рівень залучення потребує планування, ретельного пошуку тощо. Тому при високому рівні залучення в процес купівлі продукту очікується більш складна свідома прихильність до пізнавальної діяльності, споживач звертається до різних джерел інформації. В іншому випадку обмежується внутрішніми джерелами чи рекламою за місцем продажу.

    Натомість маркетингові комунікації та фактори етапів ухвалення рішення про купівлю, а саме: результати інформаційного пошуку та реалізація стратегії оцінки альтернатив впливають на зміну рівня залучення підприємства-споживача.

    Модель управління просуванням на основі визначення рівня залучення, що розроблена автором має значення для розробки послідовності процедур формування комплексу просування промислових інноваційних продуктів.

    1. Howard J. A. ссылка скрыта / J.A. Howard, J.N. Sheth . − 1969. − P. 467-487. − [Електронний ресурс]. − Режим доступу : ссылка скрыта
    2. Промышленный маркетинг : учебное пособие / [Пилюшенко В.Л., Дубницкий В.И., Смеричевский С.Ф. и др. ] ; под ред. В.Л. Пилюшенко, Б. Раффилда III. − Донецк : ДонГАУ, изд-во «ВИК», 2003. − 538 с.
    3. East R. In search of holy grails: Two comments / R. East // Journal of Advertising Research. − 1997. − № 37. − Р. 9-12.
    4. Ray M. Marketing Communication and the Hierarchy-of-Effects / M. L. Ray, R. M. Heeler, E. C. Strong, J. B. Reed − Stanford University, Research Paper, 1973 − [Електронний ресурс] – Режим доступу : ссылка скрыта



    Фролов С.М., Прокопенко М.О.

    Сумський державний університет


    Оцінка конкурентоспроможності товару на сегментах ринку


    Розроблення ефективної маркетингової стратегії має ґрунтуватися на оцінці конкурентоспроможності продукції на кожному з сегментів ринку.

    Теоретичні та практичні аспекти управління конкурентоспроможністю підприємств та їх продукції широко висвітлені у дослідженнях науковців. Однак потребує удосконалення науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності продукції на сегментах ринку, що і є метою роботи.

    На погляд авторів, конкурентоспроможність – сукупна здатність товару витримати конкуренцію порівняно з іншими на певному регіональному чи товарному ринку, мати попит і бути реалізованим та принести власникові прибуток.

    Дослідження існуючих методів оцінки конкурентоспроможності продукції дозволило удосконалити їх класифікацію на основі виділення, окрім існуючих, таких критеріїв, як: ступінь формалізації, загальний принцип дії та інформаційне обґрунтування. Конкурентоспроможність товару запропоновано визначати за такими етапами: абсолютна оцінка конкурентоспроможності товару; порівняльна оцінка конкурентоспроможності товару на потенційно привабливих сегментах; комплексна оцінка конкурентоспроможності товару.

    Для оцінки конкурентоспроможності товару нами удосконалено графоаналітичний метод, відповідно до якого вагомості характеристик товарів та відповідні кути визначаються для кожного сегмента окремо, що надає можливість враховувати особливості сприйняття характеристик продукції на кожному сегменті ринку.

    Отримані результати наукового дослідження дозволяють у подальшому розробити систему управління товарною політикою на основі прогнозування зміни запитів та уподобань споживачів, а також можливих напрямів інноваційного розвитку підприємства.


    Цар Г.В., Комарницький І.М.

    Львівський державний інститут

    новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола


    МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА МОЛОКОПЕРЕРОБНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ


    Молокопереробна галузь відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни. Трансформація економіки України від адміністративно-командної до ринкової призвела до значних змін у ринковій кон’юнктурі, підвищення рівня конкуренції тощо. В таких умовах виникає необхідність у ринковій орієнтації управління та у новому методі управління виробництвом і збутом товарів. Як показує зарубіжний досвід, однією з основних умов для сталого розвитку підприємства та формування ринкових відносин є застосування маркетингового менеджменту. Ефективне запровадження і використання маркетингового управління фірмою потребує насамперед чіткого розуміння суті економічної категорії «маркетинговий менеджмент» та послідовності формування даного процесу на підприємстві. Опрацювання наукової спеціалізованої літератури показує, що не існує узагальненої точної думки щодо визначення маркетингового менеджменту та послідовності формування процесу маркетингового менеджменту на молокопереробному підприємстві. Саме цим зумовлена актуальність обраного нами дослідження.

    Тому, в результаті проведених досліджень, нами удосконалено визначення маркетингового менеджменту та запропоновано удосконалену модель формування процесу маркетингового менеджменту на молокопереробному підприємстві (рис. 1). Отже, систематизуючи визначення маркетингового менеджменту багатьох учених-економістів, його можна сформулювати наступним способом: маркетинговий менеджмент – це системний, програмно-цільовий механізм взаємодії інструментів маркетингу та менеджменту щодо адаптації підприємства до змін маркетингового середовища з метою максимального задоволення потреб споживачів та цілей організації при ефективному розподілі обмежених ресурсів.

    На основі розуміння суті економічної категорії «маркетинговий менеджмент» розглянемо розроблену модель формування маркетингового менеджменту на молокопереробному підприємстві (рис. 1).



    Рис. 1. Модель формування процесу маркетингового менеджменту на молокопереробному підприємстві


    Розробка вказаної моделі здійснювалась із врахуванням специфічних ознак, властивих молокопереробній галузі. Основним стратегічним ресурсом у процесі маркетингового менеджменту на підприємстві повинно бути максимальне задоволення потреб ринку. Головною характеристикою даного процесу, як вказано на (рис. 1) є зворотній зв'язок, який відіграє ключове значення при зміні маркетингового середовища чи допущенні помилок при здійсненні маркетингової діяльності фірми. Саме управління зворотнім зв’язком здійснюється за допомогою інструментів менеджменту.

    Отже, організація діяльності молокопереробних підприємств на основі ефективного управління маркетингу дозволить підвищити ефективність функціонування даних підприємств за умов нестабільної національної ринкової економіки.

    1. Маркетинговий менеджмент: навч. посіб. для студ. вищ. навч. заклад. /; за ред. М.І. Белявцева, В.Н. Воробйова ; [Белявцев М.І., Воробйов В.М., Кузнецов В.Г. та ін.]. - К.: Донецький нац. ун-т., 2006. - 407 с.



    Якуга А.Г., КНЕУ, м. Київ

    Киевский национальный экономический университет


    ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ НА РОЗВИТОК СТРАТЕГІЧНОГО МАРКЕТИНГ-МЕНЕДЖМЕНТУ


    Не секрет, що розвиток інформаційних та цифрових технологій, каналів розповсюдження інформації та реклами, подальше активне розповсюдження Internet є одним з визначальних чинників розвитку сучасних маркетингових підходів. Розвиток засобів зв’язку та комунікації з однієї сторони надає більше можливостей та матеріалу для аналізу ринків, товарів і споживачів при застосовуванні інструментів макро та мікро сегментації, а з іншої сторони сприяє підвищенню конкуренції через свою доступність і широкий набір інструментів.

    Згідно з загальною стратегічною моделлю Портера існують 3 базові стратегії маркетингу:
    • Стратегія масового маркетингу;
    • Стратегія диференціації;
    • Стратегія концентрації.

    Використовуючи масовий підхід, компанія орієнтує свою діяльність на масового споживача, зменшуючи витрати за допомогою ефекту масштабу на виробництві своїх товарів.

    Пропагуючи диференційований підхід, компанія здобуває перевагу за рахунок диференційованого розповсюдження свого товару, вдовольняючи потреби різних груп споживачів. Унікальність товару може виражатись технічними характеристиками, дизайном тощо.

    На нашу думку, найбільш ефективним в сучасних ринкових умовах є стратегія концентрації. Слідуючи даній стратегії, компанія фокусується на одному або декількох сегментах ринку, пропонуючи споживачу унікальний продукт (USP). Сконцентрувавшись на одному сегменті, компанії не обов’язково мати найбільшу долю ринку, щоб мати гарні фінансові і операційні показники.

    Слід зазначити, що серед основних функцій маркетинг-менеджменту мабуть найбільш важливою сьогодні є аналітична функція. Сучасне аналітичне програмне забезпечення у поєднання з людським інтелектом розширюють рівні сегментації споживачів за різноманітними ознаками, дають можливість аналізувати кількість реалізованої продукції, рахунок клієнта та інші показники операційної діяльності з точки зору поведінки споживачів. Якщо вчорашні аналітичні інструменти відповідали на питання «Скільки», то сучасні відповідають на декілька запитань, а саме: «Скільки», «За рахунок яких споживачів», «Як зберегти відносини зі споживачем», «Яка ціна відносин зі споживачем» та інші.

    Найбільш яскравим прикладом впливу технологій на розвиток маркетингу є стратегія взаємодії з клієнтом - CRM (від англ. Customer relationship management). Управління взаємовідносинами зі споживачами включає збір, зберігання та аналіз інформації про споживачів, постачальників, партнерів. На основі даних CRM систем приймаються управлінські рішення щодо реалізації певної стратегії, випуску нового товару.

    СRM допомагає автоматизувати, оптимізувати і підвищити ефективність бізнес-процесів, пов’язаних з маркетингом. Основною особливістю сучасних систем управління взаємовідносинами є персоніфікація та індивідуальний підхід до кожного клієнта. З технічної точки зору, CRM є системою з управління відносинами між клієнтами, постачальниками в рамках системи управління бізнес процесами підприємства, яка функціонує в умовах відкритих глобальних інформаційних систем, таких як Internet.

    Система СRM включає в себе:
    • систему збору інформацію про клієнтів;
    • Маркетингові бази даних, сховища даних;
    • Аналітичні інструменти для аналізу поведінки споживачів.

    Стратегія СRM заснована на використанні провідних управлінських та інформаційних технологій, за допомогою яких фірма збирає інформацію про клієнтів на всіх етапах життєвого циклу клієнта: залучення, утримання, розвиток.

    1. Вертайм К. Цифровой маркетинг : Пер. с англ. / Кент Вертайм, Ян Фен вик; Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишерз : Издательство Юрайт, 2010. – 377 с.
    2. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб.:Питер, 2000.
    3. Парамонова Т., Калугина С. Стратегия целевого маркетинга// Маркетинг. – 1998. - № 4, - с. 66 - 74.
    4. Топчишвили Г.М., Маркетинг нового тысячелетия: моделирование пути к успеху / Топчишвили Г.М., Мальков К.В., Туницкий Д.В.-М.: Поколение, 2008. – 256 с.
    5. Richardson, Neil. A quick start guide to social media marketing: high-impact, low-cost marketing that works / Neil Richardson, Ruth N Gosnay, Angela Carroll. ISBN 978-0-7494-5758-7 - ISBN 978-0-7494-6192-8
    6. Goldenberg, Barton J. CRM in real time : empowering customer relationship / Barton J. Goldenberg. ISBN 978-0-910965-80-4



    Якущенко Л. М., Могильна Н.О.

    Сумський державний університет


    ЗАСТОСУВАННЯ КОУЧИНГУ В УПРАВЛІННІ


    На початку дев'яностих років термін "coaching" був введений в бізнес-термінологію Джоном Уітмором, англійською бізнесменом і консультантом. Завдяки його книзі - «Сoaching, з’явився новий стиль менеджменту та управління персоналом» [4].

    Коучинг (англ. coaching) - метод безпосереднього навчання менш досвідченого співробітника більш досвідченим в процесі роботи; форма індивідуального наставництва, консультування [1].

    Одна з основних цілей коучингу - навчити людину думати по-новому.

    Існує двоє основних трактувань коучингу. Перше: коучинг як стиль управління в організації. Основоположником цього підходу вважається Джон Уітмор. Друге трактування: коучинг як особистий консультаційний супровід менеджера або керівника [2].

    Сучасний менеджмент у вигляді коучингу - це погляд на персонал компанії як на величезний творчий потенціал. Кожен співробітник є унікальною творчою особистістю, здатною самостійно вирішити багато завдань, проявляти ініціативу, робити вибори, брати на себе відповідальність і приймати рішення. Спілкування організовується менеджером таким чином, що співробітники повністю усвідомлюють існуючі реалії, їх "плюси" і "мінуси", причому не тільки реалії зовнішнього світу, але і всередині самої людини, на цій основі підлеглі вибирають максимально ефективні шляхи вирішення і таким чином беруть на себе відповідальність за якісне виконання поставлених перед ними завдань. Нереалізований потенціал персоналу - це упущена вигода всієї компанії. А використаний - це нові досягнення та вершини. Головне в коучингу - підвищення усвідомленості кожної особистості з метою реалізації потенціалу всього персоналу [4].

    Коучинг для управлінця-це інструмент. В Україні він затребуваний, в першу чергу, при вирішенні таких груп завдань:

    • ефективне, системне планування і контроль процесів;

    • облік і розподіл часу, делегування;

    • управління комунікаціями; нарадами і переговорами;

    • стрес-менеджмент;

    • життєвий баланс [5].

    Управлінський коучинг - Т & D-технологія, завдання якої - навчання і розвиток людей в організації, в даному випадку, - управлінців.

    Переваги коучингу:

    • поліпшення продуктивності діяльності;

    • розвиток персоналу;

    • краще навчання персоналу;

    • поліпшення взаємовідносин у колективі;

    • поліпшення якості життя;

    • більше вільного часу у менеджера;

    • більше конструктивних ідей;

    • краще використання майстерності і ресурсів людей;

    • швидка і ефективна реакція в критичних ситуаціях. велика гнучкість і адаптивність до змін.

    Недоліки коучингу:

    • коучинг забирає більше часу і вимагає від менеджера більше терпіння, але результат не забариться позначитися;

    • коучинг може становити небезпеку для тих менеджерів, які не впевнені у своїх силах або навичках, необхідних для роботи, і які не хочуть втрачати контроль над подіями;

    • менеджери можуть виявитися неготовими делегувати свої повноваження;

    • якщо менеджер буде допомагати становленню своїх службовців, у нього може виникнути сумнів у своїй подальшій корисності і "потрібності" компанії

    Головне в коучингу - допомогти людині побачити, за рахунок чого він успішний, на які базові особистісні якості і стратегії поведінки йому варто спиратися [4].

    В Україні підготовкою фахівців з коучингу займаються такі всесвітньо відомі організації як Erickson University International, International Coach Academy і International academy transformational coaching and leadership. Їх навчальні програми сертифікуються і акредитуються відповідно до міжнародних стандартів [3].

    1. Сайт яндекс словники. Режим доступу: ссылка скрыта
    2. Сайт компанії «Business Personnel». Режим доступу: ссылка скрыта
    3. Сайт Української академії тренінгу. Режим доступу: nings.org.ua/index83-83.phpl
    4. Сайт консалтингової групи «Здесь и сейчвс». Режим доступу: y/articles/education/0000805/
    5. Кравченко Ю. Управлінський коучинг. Ключові питання управлінця//Управління персоналом – 2011.№2 – с.52



    Розділ 6 Інноваційна та інвестиційна політика


    Герасимчук В.Г.

    Національний технічний університет України

    «Київський політехнічний інститут»


    ІДЕЇ НАСАМПЕРЕД ВІТЧИЗНЯНИХ НОВАТОРІВ МАЮТЬ СОЦІАЛІЗУВАТИСЯ В СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ


    1. Інновації як «точка опори» позитивних зрушень в економіці. “Ardua res est vetustis novitatem dare (Лат.). – Важко надати давно відомому новизну“. Інноваційний шлях розвитку України є принципово важливим, оскільки в умовах розширення інтеграційних процесів у світовій економіці його якість, підтримка з боку держави стає визначальним фактором конкурентоспроможності держави. Одні країни на цьому шляху досягають вагомих результатів, інші переходять до розряду «периферії». Україна напередодні своєї незалежності (1991р.) входила в елітну групу країн з достатньо високим рівнем наукомісткості економіки. Витрати на науку в 1990р. перевищували 3% ВВП. В результаті імітації інноваційної діяльності маємо: найкоротшу тривалість життя (ІЛР), найнижчу середню заробітну плату, найвищий рівень корупції, занедбані моральні цінності. Рухаємось в зовсім протилежну від намірів сторону. Чимало питань теоретичного і практичного характеру з налагодження ефективної системи управління інноваційним розвитком так і залишаються невирішеними.

    2. Діяльність розпочинається з постановки мети. “In pretio pretium nunc est (Лат.). – Нині в ціні лише ціна. (Тільки багатство в ціні)“. Мета дослідження полягає у виявленні першопричин недостатніх темпів соціально-економічного розвитку української держави, необхідність вдосконалення теоретико-методологічних підходів до розробки і реалізації стратегії інноваційного розвитку для зміцнення позицій України у світовому господарстві, підвищенні добробуту населення. За двадцять років так і залишилася невизначеною стратегія розвитку держави. Нещодавно проголошено намір про входження України упродовж найближчих десяти років в когорту 20 надпотужних економік світу. Але для того, щоб обігнати півтора десятки країн, потрібно докласти неабиякі зусилля і словом, і ділом.

    3. Що робити, або пріоритети в інноваційної діяльності. “Quis? Quid? Ubi? Quibus auxiliis? Cur? Quomodo? Quando? (Лат.). - Хто? Що? Де? З чиєю допомогою? Чому (з якою метою?)? Яким чином? Коли?”. Відповідь на дане питання має знаходитися в розгорнутій програмі дій як на загальнодержавному рівні, так і в галузевому, і в регіональному розрізі. Серцевиною такої програми дій мають бути конкретні заходи, які дають вичерпні відповіді на поставлені у підзаголовку питання. Сценарні варіанти приросту ВВП, сценарії та прогнозні оцінки інноваційного розвитку України на період до 2020 року за індикаторами європейського інноваційного табло мають підкріплюватися конкретними програмними діями. Невизначеними залишаються й пріоритети (витрати – час) в інноваційній діяльності.

    4. Ресурсне забезпечення реалізації намірів ( заходів стратегій, планів, програм, проектів). “Non esse emacem vectigal est (Лат.). – Не бути розтринькуватим – дохід”. Серед чинників, які перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності, виділяють наступні: нестача власних коштів, значні витрати на нововведення, недостатня фінансова підтримка держави, високий економічний ризик, тривалий термін окупності інновацій, низька платоспроможність замовників і т.д. Щорічний розмір бюджетних видатків на науку складає 0,3-0,5% ВВП, а сумарно з усіх джерел: 0,89-1,2% ВВП. Стійкий інноваційний розвиток економіки забезпечується значною мірою за рахунок залучення недержавних інвестицій, розмір яких у розвинених країн коливається в розмірах 57-73%. Йдеться про роль крупного бізнесу, ТНК.

    5. Хто несе відповідальність за втілення в життя прийнятих рішень, або організаційний механізм управління інноваціями. “Sapientia gubernator navis (Лат.). – Мудрість – керманич корабля”. Нести персональну відповідальність за результативність інноваційної діяльності повинен кожен із її учасників. Ми говоримо про цикл: освіта – наука – виробництво – споживач. В оновленій структурі влади організаційний механізм управління інноваційним процесом вибудовується за схемою: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту – Державна служба інтелектуальної власності – Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами – Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації – Міністерство інфраструктури – Міністерство економічного розвитку і торгівлі і т.д. А куди ділось виробництво, промисловість, врешті-решт, – Мінпромполітики???

    6. Інженер – центральна фігура інноваційного розвитку, творець інновацій. “Hunc laborem sumas, laudem qui tibi ac fructum ferat (Лат.). – Займися такою працею, яка б приносила тобі честь і дохід”. Нову технічну ідею, нову продукцію створює не політолог, не юрист, не економіст, а – інженер. Занепад економіки в країні пов'язаний, насамперед, з занепадом сфери виробництва. Якщо і надалі проявлятиметься недбале ставлення до освітян, до науковців, до інженера (конструктора, технолога, механіка, енергетика, металурга і т.д.), очікувати змін на краще малоймовірно.

    7. Умови підтримки інноваційної діяльності. “Non est loquendum, sed gubernandum (Лат.). – Потрібно не базікати, а управляти [кораблем]. (Потрібно не говорити, а діяти)“. Інноваційна інфраструктура має забезпечити необхідні і достатні умови для здійснення заходів, що охоплюють увесь інноваційний цикл — від генерації науково-технічної ідеї до її реалізації. Йдеться про сукупність взаємопов'язаних організацій, систем, необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяльності.


    Даниліна Н.В.

    Донецький державний університет управління


    ЕКОЛОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ ЯК БАЗИС ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА


    Розвиток промисловості України супроводжується трансформаційними процесами, в рамках яких важливу роль відіграє постійне підвищення конкурентоспроможності підприємств, ефективна діяльність яких є основою формування конкурентноздатності національної економіки та держави в цілому. Основою підвищення конкурентоспроможності безсумнівно є постійне впровадження інноваційних рішень та технологій, які сприятимуть реконструкції систем виробництва, створенню продукції, що буде відповідати запитам споживачів на світовому ринку. З прискоренням науково-технічного прогресу, який сприяє розвитку інноваційної системи та здатен зменшити вплив діяльності промислових підприємств на навколишнє середовище виникли проблеми в екосистемі, що потребують негайного вирішення. Промислові підприємства, зокрема галузі машинобудування (технологічні процеси характеризуються доволі високими показниками споживання матеріальних та енергетичних ресурсів. В структурі викидів забруднюючих речовин області значна частка забруднення припадає на викиди вуглецю оксиду (33%), метану (23%), діоксид та інші сполуки сірки (22%) та речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (12%) [1].) , в яких система управління інноваціями не пристосована до екологічних вимог сталого розвитку економіки, потребують переорієнтації інноваційної діяльності, яка частіше за все носить деструктивний характер для навколишнього середовища, на координування екологічної та інноваційної складової. Джерелом екологічного ризику є соціотехногенні чинники. Впровадження нових технологій, використання нових технологічних систем створює екологічне навантаження на навколишнє середовище та призводить до дисбалансу у екосистемі. Екологічні інновації є основою для забезпечення сталого розвитку підприємствам машинобудування. Вперше, концепція еко- інновацій зустрічається в роботі C. Fussler та P.James [2]. Під еко- інноваціями вони розуміли процеси і продукти, які сприяють сталому розвитку. Згодом, P.James зазначає, що еко –інновація – «це нові товари та послуги, які надають споживачеві і бізнесу доходи, суттєво зменшуючи при цьому вплив на довкілля». На нашу думку, еко- інновація для промислового підприємства- це новий товар або технологічний процес, який є конкурентоспроможнім на світовому ринку та є екологічно безпечним для навколишнього середовища.

    Отже, ми вважаємо, поступовий перехід до концепції еко-інновацій необхідний, але досить складний, бо вимагає найвищого рівня розвитку інноваційного потенціалу на підприємстві, та законодавчої та фінансової підтримки на регіональному та національному рівнях. Неможливо говорити про створення еко- інновацій на промислових підприємствах України, які характеризуються досить низьким рівнем інноваційної активності.Ми вважаємо, що еколого орієнтований інноваційний процес на промисловому підприємстві ( машинобудівному) – це система, що сприяє створенню інноваційного продукту з урахуванням екологічного фактору та направлена на задоволення потреб споживача, сприяє гармонізації екосистеми та є основою для забезпечення сталого розвитку.

    Основою розвитку інноваційної системи машинобудівних підприємств на засадах екологоорієнтованого фактору є створення стратегічного напрямку, а саме впровадження стратегії сталого розвитку підприємства та переформування інноваційно –маркетингового потенціалу з урахуванням екологічного фактора. Ще на етапі розробки інновацій повинен враховуватися фактор екологічної безпеки. На даному етапі важливою є реалізація маркетингового потенціалу, а саме в дослідженні рівня незадоволення екологічно орієнтованої потреби, виявлення фактичних можливостей підприємства в задоволенні споживачів в екологічно орієнтованій потребі. Виключення в процесі здійснення виробничої діяльності екологічного фактору призводить як наслідок, до деструктивних процесів в екології країни.

    Однією з найважливіших переваг є визнання громадськості, так як чистота навколишнього середовища є головною умовою якості життя людини на суспільства в цілому. Продаж продукції, що відповідає параметрам екологічної безпеки в значній мірі залежить від думки громадськості, таким чином підкреслення машинобудівним підприємством унікальності та якості виробленої продукції сформує позитивний імідж як у суспільства, так і у підприємств –покупця продукції.

    Урахування фактору екологічної безпеки промисловими підприємствами є необхідним, так як наслідком буде процес оновлення устаткування, включення параметрів екологічності при розробці інноваційної продукції, відстеження процесу екологізації на всіх етапах технологічного циклу виробництва, що створить підґрунтя для забезпечення сталого розвитку економічної діяльності підприємства та для випуску продукції, що буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках .

    Отже, переорієнтація інноваційної політики машинобудівного підприємства на концепція впровадження еко-інновацій є основою підвищення ефективності діяльності , забезпечення конкурентоспроможності та сприяє вирішенню еколого-економічних проблем сталого розвитку України. Але процесс переходу підприємства повинен бути послідовно спланований : від створення стратегії інноваційно-екологічного розвитку підприємства до створення екологічної корпоративної культури.

    1. Довкілля Донеччини: статистичний збірник за 2008 р. – Д.: Головне управління статистики у Донецькій області, 2009. – 172 с.
    2. Маркетинг. Менеджмент інновацій:[Монографія]/ За ред.. С.М. Ілляшенка. . –Суми: ТОВ « ТД « Папірус», 2010. –624с.
    3. Бистряков І.К. Методологічні передумови екологізації інноваційного розвитку/ Проблеми управління інноваційним підприємництвом екологічного спрямування: монографія за ред.. О.В. Прокопенко. – Суми: ВТД « Університетька книга», 2007. –С. 18-39