С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материала

Документы

Содержание Алгоритм определения видов деятельности, создающих ценность для клиентов, как инструмент стратегического контроллинга Оцінка ефективності корпоративного управління Дослідження проблеми бренд-колористики у контексті ефективності бренду Одеський національний політехнічний університет Present and future of the social audit in bulgaria Маркетингові аспекти застосування інноваційних технологій альтернативної енергетики в україні Аналіз моделей комунікативного процесу Инфраструктурный подход

Подобный материал:

• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
• Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
• Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
• Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
• Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
• Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
• Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
• А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
• О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.

АЛГОРИТМ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ВИДОВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ, СОЗДАЮЩИХ ЦЕННОСТЬ ДЛЯ КЛИЕНТОВ, КАК ИНСТРУМЕНТ СТРАТЕГИЧЕСКОГО КОНТРОЛЛИНГА


Стратегический успех компаний в условиях непредсказуемых быстрых изменений внешней среды во многом зависит от способности менеджмента гибко трансформировать бизнес-модель для достижения оптимальной конфигурации компании и внешней среды.

Одним из важнейших внешних факторов, рассмотрение которых затрагивает как внутреннюю, так и внешнюю среду организации является ее способность создавать ценность для потребителя – удовлетворять потребности наилучшим способом в рамках бизнес-модели, позволяющей иметь конкурентоспособные цены, возмещающие затраты и оставляющие целевую норму прибыли.

Концепция цепочки ценности М. Портера объясняет взаимосвязь внутренних бизнес-процессов и позиционирования ценности на рынке, вооружая контроллера эффективном инструментом анализа, однако быстрое изменение рынков и потребительских предпочтений, и, как следствие, восприятия ценности клиентами, требует проведение дополнительного анализа. Такой анализ должен позволить выявить области деятельности, не создающие и создающие ценность, для последующего сокращения или исключения первых и усиления внимания на вторых. Такой анализ может осуществляться на основании следующего алгоритма.

Можно считать, что деятельность создает ценность в случае положительного ответа на следующие два вопроса.

1. С позиций внешнего клиента, стоит ли продолжать организации заниматься этим видом деятельности / осуществлять или поддерживать данный бизнес-процесс на текущем уровне?

2. Приближает ли данный вид деятельности / бизнес-процесс организацию к достижению ее целей?

Если на оба вопроса можно дать положительный ответ, то данный вид деятельности создает ценность. Если хотя бы один ответ отрицательный, то потребитель тратит свои ресурсы возможно зря, будучи вынужденным возмещать так же зря израсходованные организацией ресурсы.

Определенные виды деятельности, такие, например, как своевременная доставка продукта, безусловно, создают ценность и организация, естественно, выиграет, от развития таких видов деятельности. Напротив, такие виды деятельности как исправление брака или внесение изменений в выполненный проект не несут ценности для клиента, и вряд ли клиент захочет оплачивать их. Несмотря на то, что в реальности бывает сложным полностью исключить такие виды деятельности, их выявление является важной предпосылкой совершенствования бизнес-процессов.

Некоторые виды деятельности компании вынуждены осуществлять, например, в силу действия тех или иных регулятивных предписаний, технологических требований, политик и стандартов и т.п. Отнесение их к одному либо другому полюсу может привести к принятию управленческой командой неверных решений. Так, например, подача налоговых и финансовых отчетов компанией регулятору скорей всего не является создающим для клиента ценность видом деятельности, при этом такие виды деятельности необходимы для нормального функционирования компании, так как отказ от них может привести к известным неблагоприятным последствиям.

С методологической точки зрения необходимо определиться с тем, как должна организация измерять способность своих видов деятельности создавать ценность, а также кто должен отвечать за данный вид анализа?

Определение того, создает или не создает тот или иной вид деятельности ценность для клиента является в определенной степени субъективным, поскольку зависит от постоянно меняющегося ожидания и восприятия клиента. Соответственно, анализ создания ценности будет качественным анализом с последующим переходом к числовым значениям.

Возможным решением в оценке способности создания видами деятельности ценности может быть их анализ по шкале в диапазоне от 1 до 10, где 10 означает максимальную ценность, 1 минимальную, а промежуточная оценка в 5 баллов может относиться к таким видам деятельности, которые необходимы, но не создают ценность с точки зрения клиента.

В идеале такой анализ должен проводиться специалистом, обладающим как знанием процессов «изнутри», так и понимаем «клиентской» перспективы, а также понимаем того, каким образом можно усовершенствовать организационные процессы.

Во многих случаях для такой работы может потребоваться межфункциональная команда, при этом контроллер может и должен выступать как методолог, модератор и фасилитатор данного процесса. Главными аргументами проведения анализа силами межфункциональных команд являются необходимость преодолеть ограничения знания отдельного специалиста, а также тот факт, что при проведении качественного анализа ответы каждого отдельного индивида зачастую потенциально подвержены предубеждениям.

1. Ансофф И. Стратегический менеджмент. Классическое издание. / Пер. с англ. под ред. Петрова А.Н. – СПб.: Питер, 2009. – 344 с.
   
2. Cost Management: Strategies for business decisions. Third edition / McGraw-Hill/Irwin, 2006
   

Лебідь І. О.

ВСП «Інститут безперервної фахової освіти» ДВНЗ Придніпровської державної академії будівництва та архітектури


ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ


Ефективність є багатоаспектним поняттям, за допомогою якого можна здійснювати оцінку будь-якого процесу. На сьогоднішній день існує проблема оцінки корпоративного управління, зокрема ефективності корпоративного управління.

Науковці, які досліджують оцінку ефективності корпоративного управління, застосовують різні підходи та методи до вирішення вказаної проблеми.

Ефективність корпоративного управління оцінюється за допомогою якісних та кількісних показників, які узагальнюються в інтегральні показники, в систему показників або в методику оцінки.

У роботі А.Н. Булатова [1] запропоновано два підходи до оцінки ефективності корпоративного управління. У межах першого підходу, який полягає в оцінці ефективності корпоративного управління на основі розрахункової ринкової вартості корпорацій, на підставі застосування методів кореляційного та регресійного аналізу автор [1] визначив взаємозв’язок між ринковою вартістю та фінансовими показниками діяльності підприємств, зокрема чистою виручкою, балансовим прибутком, розміром власних засобів, розміром необоротних активів, розміром довгострокових зобов’язань та валютою балансу. Сутність другого полягає в оцінці ефективності корпоративного управління шляхом розрахунку інтегрального показника ступеня захисту інтересів власників.

І.Ю. Вереітіна [2] пропонує оцінювати ефективність корпоративного управління за допомогою методики, яка включає три групи показників, а саме показники, що відображають ступінь дотримання в компанії принципів корпоративного управління, показники, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності компанії, показники, що відображають ризики корпоративного управління.

Н.П. Карачина [3] розглядає соціально-економічну ефективність корпоративного управління та пропонує комплексну методику оцінки за допомогою показників ефективної діяльності учасників корпоративних відносин, об’єднаних у дві групи – фінансових інвесторів (ліквідність, фінансова стійкість, ділова активність, рентабельність та ринкова активність) і нефінансових інвесторів (обсяг та ритмічність діяльності, якість та асортимент продукції, мотивацію, рівень сервісу та суспільність), як результату виявлення спільності їх інтересів. Таким чином, соціально-економічний аспект ефективності корпоративного управління передбачає створення балансу інтересів осіб, зацікавлених в діяльності акціонерних товариств [3].

Проведений аналіз підходів до оцінки ефективність корпоративного управління дозволяє стверджувати, що спільною рисою проаналізованих підходів є спрямованість на досягнення балансу інтересів учасників корпоративного управління.

На сьогоднішній день більшість інвесторів розглядають практику корпоративного управління підприємства як важливий фактор, поряд із фінансовими показниками його діяльності. Отже ефективна система корпоративного управління здатна сприяти збільшенню вартості часток участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства, що забезпечить збільшення вартості акціонерного товариства в цілому.

Отже, ефективність корпоративного управління повинна забезпечувати визначення та оцінювання вплив корпоративного управління на формування ринкової вартості підприємств, а саме визначати внесок корпоративного управління в створення вартості підприємства.

1. Булатов А.Н. Методические инструменты комплексной оценки экономической эффективности корпоративного управления на промышленных предприятиях Российской Федерации: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 / Айдар Нафисович Булатов. – К., 2001. – 183 с.
   
2. Вереітіна І.Ю. Організаційно-методичне забезпечення оцінки ефективності корпоративного управління: дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / Інна Юріївна Вереітіна. – Д., 2007. – 278 с.
   
3. Карачина Н.П. Ефективність корпоративного управління молочною промисловістю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.01 «Економіка промисловості» / Карачина Н.П. – К., 2005. – 24 с.
   

Махнуша С.М., Косолап Н.Є.

Сумський державний університет


ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ БРЕНД-КОЛОРИСТИКИ У КОНТЕКСТІ ЕФЕКТИВНОСТІ БРЕНДУ


На сьогодні конкурентні ринки все більше актуалізують проблеми змагань брендів за увагу та лояльність споживачів. Серед багатьох стратегічних орієнтирів розвитку бренду та основних складових його успішності є візуальна символіка. Набуває все більшої популярності бренд-колористика як ефективний спосіб виділити свій товар серед інших виробників. Вона розглядається як самостійний маркетинговий інструмент впливу на цільову аудиторію через вивчення психології сприйняття кольорів споживачами та застосування у рекламній діяльності тих, які викликають позитивні асоціації.

Проблеми впливу кольору на ефективність продажу товарів досліджені у працях таких вчених як Полєщук І.Ф., Смішко К.В., Чаплінський Ю.Б., Нелюбова М.В., Мокшанцев Р.І., Грановська Р.М., Базима Б.А., Андрєєва І.О. та ін. Проте в Україні ще недостатньо розвинені дослідження стосовно впливу кольорів на поведінку споживачів, зокрема у віці 18-30 років. До того ж, спеціалісти з брендингу не мають достатньої інформації про дію кольорів на аудиторію. Існують лише загальноприйняті в літературі з реклами та психології рекомендації. Це зумовлює актуальність даного дослідження.

Метою дослідження є виявлення особливостей сприйняття кольору в молодіжній аудиторії для подальшої розробки рекомендацій з використання кольорів в просуванні бренду. Задачами дослідження є виявлення асоціації у молоді з кольором; визначення, які кольори привертають увагу до бренду і як вони діють на рішення споживачів щодо купівлі товарів.

Дослідники Університету Лайола з Меріленду вважають, що такий параметр, як впізнавання бренду, до 80% залежить від кольору. Товар, який не купували раніше, може стати мегапопулярним після зміни його кольору [1].

Вважається, що молодіжна аудиторія є однією з найскладніших з позиції маркетингових комунікацій, але молоді люди є активними споживачами товарів та послуг. Споживання для них є в першу чергу способом самовираження. Саме на них суттєво впливає візуальне представлення товару. Прикладом вдалого маніпулювання оформленням товару є заходи компанії Pepsi-Cola з „перефарбовування” банки Pepsi (цільова аудиторія цього напою — в основному саме молодь) в синій колір. Завдяки цьому вона досягла підвищення впізнавання на 10%. Такі заходи називаються методом кольорової корекції за допомогою психотеста Люшера, який виявляє кольорові переваги цільової аудиторії та дає змогу на основі отриманих даних коригувати образ бренду. Даний метод активно використовувався під час становлення бренду „Даніссімо”. Спочатку маркетологи компанії Danone виявили нішу активно працюючої молоді, яка більшу частину дня проводить в офісі. Цю нішу і заповнили баночки синьо-червоного кольору від „Даніссімо”. Вибір синьо-червоної палітри пояснюється тим, що ці кольори однаково позитивно сприймають дві цільові групи споживачів: підлітки і молоді люди, яких оточують стресові ситуації [2].

Дослідження компанії Fastway дають змогу поділити молодіжну аудиторію на групи залежно від кольорів, які чинять на них найсуттєвіший вплив: 1) помаранчевий, червоний, синій — імпульсні покупці; 2) темно-синій, синьо-зелений — бюджетні; 3) пурпурний, рожевий — традиційні покупці [3].

Наведемо можливі асоціації, які викликають деякі кольори у молодіжної аудиторії. Жовтий є кольором молодості та оптимізму, його часто застосовують, щоб привернути увагу до вітрини магазину. Червоний — енергійний, прискорює серцебиття, здатний створювати відчуття потреби. Такі кольори можна побачити на розпродажах. Синій — створює відчуття довіри й безпеки. Його застосовують у своїх логотипах банки, страхові компанії та інші компанії, які прагнуть переконати клієнтів у своїй стабільності („Діамантбанк”, „Укрексімбанк”, „Київстар”, агенство „Дата медіа” та ін.). Зелений асоціюється з багатством (невипадковим є використання зеленого кольору в логотипі „Приватбанк”), найприємніший колір для очей. Використовується для релаксації, при просуванні продуктів органічного походження (торгова марка „Натур Бутік” в Києві, компанія „Пан Еко” та ін.). Помаранчевий є агресивним кольором, створює позив до дії. Рожевий — романтичний і жіночий, використовується для маркетингу продуктів для дівчат. Чорний — сильний та стильний колір, використовується в маркетингу предметів розкоші [4].

Підбиваючи підсумки сказаному вище, слід підкреслити, що урахування знань з психології сприйняття кольору підвищує шанси бренду на ринку та сприяє зростанню обсягів продажу товарів та прибутків товаровиробників.

1. Печенюк Т. Кольорознавство. – Харків: „Грані-Т”, 2006. – 384 с.
   
2. Ромашин И. Игры цвета [Електронний ресурс] // Режим доступу: ссылка скрыта. – Назва з титул. екрану.
   
3. Влияние цветов на продажи [Електронний ресурс] // Режим доступу: ru/vliyanie-cvetov-na-prodazhi/. – Назва з титул. екрану.
   
4. Миронова Л.Н. Цветоведение. – М., 1984. – 287с.
   

Neykova. R.N

VUZF – University, Bulgarian, Sofia


The audit in the management of human resources – main strategy for economic development


The aim of this article is to investigate theoretically the specifics of the audit of human resources in the organization, having in mind that the crucial element of competitiveness is the efficiency of labour in which the most important part is that of human factor. This characterizes the importance and the role of human resources for the economic development of the organization. This specific aim is defined by responding to the necessity of constant monitoring and control over the quality of these resources as a crucial factor for the increase of competitiveness, which is the main motive power of the economic development of the organization. Through auditing of human resources the employers can get information for staff’s qualities and the level of their correspondence with the preliminary established demands for a given work. This kind of audit is a part of the overall system of audit over the management of organization and its elements are related to those that create a possibility for taking rational decisions for improving the internal organizational environment and the professional skills with regard of increase of competitiveness and stabilization of the economic status of the organization.

The auditing of human resources is based on definite rules and principles of auditing in the fields of financing and accountancy, adapted to the specific features of human resources, as well as to the formation of new ones, related to the specifics of the audit’s object. It is defined as “systematic process through which a competent and independent person gathers and evaluates proofs of statements, related to the activity of human resources, aiming to give personal opinion about the extent of correspondence of a given statement to the established criteria and to submit the results to whom it may concern (3. p. 203). The necessity of such audit increases in the conditions of growing globalization and diversification of the global economy and the complication of the elements and relations of the system of management of these resources and their insertion in the dynamics of business environment.

The knowledge of the philosophy of audit must be recognized as a constant object for investigation, monitoring and control over the processes of management, in time detection of coming deviations and incompatibilities, reporting on decreasing of risk, which leads to increase of competitiveness (1. P. 205). Regarding the human resources and the increase of their quality, auditing is related to the in time detection of changes of necessities of the environment and the possibilities of staff of the organization for their satisfaction. The in time detection and elimination of deviations and incompatibilities between the requirements of the environment in the organization is a determining factor for decreasing the risk of activities of bad quality and decreasing or retaining the productivity. Through audit is created a possibility of defining strategies for development of industrial and technological processes, for monitoring and defining the effects of practical training and detecting the need of changes (2. p. 931).

The usefulness of the investigation, even though theoretically, is reduced to defining indexes and criteria for the quality of human resources and revealing the main elements of the audit as a part of the system of the audit of management of the organization.

The audit of human resources is directed mainly to their qualities which reflect over their productivity and competitiveness. The main directions of the audit are related to detecting and establishing the real qualities of a person, their competence, their need of acquiring new knowledge, corresponding to their activities, as well as the possibilities of persons to develop and to learn. Based on auditing, it is possible also to create conditions for defining strategies.

The main procedures of the audit of human resources in the organization are the following: auditing of preliminary established qualities for fulfill duly and qualitatively the duties; auditing of the qualities characterizing the functional competence of each person and defining the level of correspondence; auditing of the methods and approaches for defining the capacities and possibilities for development of the staff; auditing of the methods for increasing the skills and possibilities for learning during the whole life.

The final inferences and conclusions can be used from managers for organizing the sustainability and increasing the skills of the staff, according to the needs of the organization and the internal auditors to be used also as advisors.

1. Bckmerhagen,I.A., Berg, H.P., Karapetrovich, S.V. and Willborn, W.O. On the effectiveness of quality management system audit. The TQM Magazine, Number, 1, 2004
   
2. Menda R.,The role of a manufacturing audit in crafting the production system. International Journal of Operations &Production Management. .24 No 9, 2004
   
3. Пейчева, М. Одитът и ефекта му върху качеството на дейността на човешките ресурси, Conference Report on financial and accounting faculty, University of National and World Economy, Sofia, 2004
   

Окландер Т.О.,

Одеський національний політехнічний університет


Напрямки підвищення проникаючої здатності реклами


Для того, щоб організувати ефективну рекламну кампанію потрібно підтримувати на високому рівні три параметри: частоту появи реклами, широту охоплення, силу впливу. Але існує закономірність, чим більші загальні обсяги реклами, що впливають на потенційних покупців, тим складніше забезпечити ефективність конкретної рекламної кампанії. За даними, Міжнародної асоціації реклами щодня людина, що проживає у великому місті, стикається в середньому з 1500 зразками рекламної продукції. У той же час звертають увагу лише на 10-20% з побаченого чи почутого [1]. Люди за допомогою спеціального психологічного щита захищають свою психіку. Цей щит будують три психологічних особливостей людини: а) вибіркове сприйняття; б) вибіркове спотворення; в) вибіркове запам'ятовування. Наявність такого щита означає, що маркетологам необхідно докласти багато зусиль для доведення свого звернення до адресатів. Про рекламу, яка має здатність пробивати психологічні бар'єри, кажуть, що вона має високу проникаючу здатність. При організації рекламної діяльності ключовою проблемою є вибір носія рекламного повідомлення, який мав би природну високу проникаючу здатність [2].

За версією Міжнародної асоціації реклами розрізняють 8 її різновидів [3]: (1) реклама в пресі; (2) друкована реклама (рекламно-комерційна література); (3) аудіовізуальна реклама, радіо-і телереклама; (4) виставки і ярмарки; (5) рекламні сувеніри; (6) пряма поштова реклама (директ-мейл); (7) зовнішня реклама; (8) комп'ютеризована реклама.

У всіх видів реклами є достоїнства і недоліки. Але найвищу проникаючу здатність мають рекламні сувеніри. Висока проникаюча здатність обумовлена наявністю календарної сітки, а, отже, подарунок буде з клієнтом цілий рік і тим, що в якості подарунків клієнти отримують речі, якими вони ще довго будуть користуватися в побуті. Проти звичних речей клієнти не створюють щит у своїй свідомості, тому інформація про компанію-дарувальника, її логотип, адреса, телефони, посилання на сайт в Інтернеті природнім чином відкладаються у пам'яті.

Крім того, існує чітка залежність між наявністю та інтенсивністю рекламного впливу і поінформованістю споживача про товар. Підприємство може затратити значні кошти на рекламу на радіо, телебаченні, в друкованих засобам масової інформації, зовнішніх носіях, але після закінчення рекламної компанії рекламний тиск закінчується, починається рекламування інших товарів і споживачі починають забувати про даний товар. Просування за допомогою рекламних сувенірів позбавлене цих недоліків, оскільки сувеніри входять в щоденне життя.

Можна запропонувати наступну класифікацію рекламних сувенірів:

1) за призначенням:

- промо-сувеніри. Пряме призначення цього типу сувенірів - збільшення рівня продажів підприємства. дарують в першу чергу споживачам товарів і послуг в процесі промоакцій;

- бізнес-сувеніри. Ця категорія сувенірної продукції призначена для потенційних або вже співпрацюючих партнерів по бізнесу;

- VIР-сувеніри. Це ексклюзивні і найчастіше дорогі подарунки, які нерідко замовляються в єдиному екземплярі для конкретної людини;

2) за видом сувеніру:

- поліграфія і дизайн – є важливим доповненням фірмового стилю, іміджу компанії (папки, щоденники, подарункові блокноти), і вишуканою упаковкою для дорогих товарів (коробочки та обгорткові матеріали для парфумів, косметики, ювелірних прикрас), і атрибутом свята (листівки, грамоти і дипломи, запрошення);

- сувенірні пакети та упакування;

- ручки та інші дрібні утилітарні предмети;

- вироби зі шкіри та текстиль, кераміка і скло;

- їстівні сувеніри.

Вимоги до вибору сувенірної продукції:

1. Відповідність. Подарунок має відповідати статусу обдаровуваного і не суперечити іміджу компанії.

2. Відображення. Презент повинен відображати суть.

3. Оригінальність. Подарунок повинен запам'ятатися.

4. Якість. Презент повинен бути настільки хорошим, щоб ним користувалися.

5.Індівідуальний підхід. Адресності можна досягти гравіюванням або іншим способом ідентифікації. Крім того, необхідно враховувати інтереси людини, якому адресується подарунок.

6.Упакування. Якісна і красива упаковка - ознака турботи і уваги.

1. kiev.ua/
   
2. Маркетинг: Підручник. / В.Руделіус, О.М. Азарян, Н.О. Бабенко та ін. – 4-те вид. К.: Навчально-методичний центр “Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2009. – С. 45.
   
3. Котлер Ф., Триас да Без Ф. Новые маркетинговые технологии / Ф. Котлер, Ф. Триас да Без – М.: «Нева», – 2004. – 415 с.
   

Оксененко В.В., Олефіренко О.М.

Сумський державний університет


АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ВИБОРУ ТА ОСНОВНИХ СТРАТЕГІЙ ціноутворення НА РИНКУ В2В


Виходячи з принципів ринкового ціноутворення на промислову продукцію та особливостей ринку B2B до основних стратегій ціноутворення в машинобудуванні слід віднести такі:

1. Стратегія «знаття вершків». Спочатку на товар встановлюється максимально висока ціна з розрахунком на споживача, який готовий купити даний товар по такій ціні. Ціна знижуються після спаду першої хвилі попиту. Це дозволяє розширити зону продажів та залучити нових покупців. Такі ціни мають певні переваги:
   

• дозволяють легко виправити помилку в ціні, оскільки покупці прихильно ставляться до зниження ціни;
  
• висока ціна забезпечує достатньо високий розмір прибутку при відносно високих видатках у перший період випуску товару;
  
• дозволяє стримувати попит, оскільки підприємство може не задовольнити повністю потреби ринку у зв’язку з обмеженістю своїх виробничих потужностей.
  
• висока ціна сприяє створенню іміджу якісного товару, що може полегшити його реалізацію при подальшому зниженні ціни.
  
• підвищена ціна сприяє збільшенню попиту у випадку престижного товару.
  

Основним недоліком такої стратегії є те, що висока ціна приваблює конкурентів. Тому її доречно використовувати при деякому обмеженні конкуренції.

2. Другою стратегією може бути - проникнення на ринок. Підприємство встановлює значно нижчу ціну, ніж є на ринку на аналогічні товари конкурентів. Це сприяє залученню максимальної кількості покупців і захопленню ринку.
   

Така стратегія можлива за умови великих обсягів виробництва, які дають змогу покривати загальними прибутками витрати на окремі вироби. Але це в свою чергу вимагає значних фінансових витрат, що робить ціну проникнення на ринок майже неприйнятною для дрібних і середніх підприємств, які не володіють такими фінансовими можливостями. Дана цінова стратегія ефективна при еластичному попиті, а також у випадку, коли зростання обсягу виробництва забезпечує зниження витрат.

3. Стратегія «психологічних цін» передбачає встановлення на продукцію ціни трохи нижчої за круглу суму. В результаті у покупця повинна скластися думка дуже точного визначення витрат на виробництво, більш низької ціни, поступки з боку виробника і виграшу для споживача. Враховується також психологічний момент того, що споживачі люблять отримувати здачу.
   
4. Стратегія слідування за лідером передбачає, що ціноутворення на продукцію здійснюється виходячи з ціни головного конкурента, як правило, лідируючої фірми у галузі, що домінує на ринку.
   
5. Стратегія престижних цін використовується для виробів, що мають надзвичайно високу якість і володіють унікальними властивостями. Таку стратегію можуть собі дозволити фірми із відомим на весь світ ім’ям, наприклад Apple.
   

На вибір стратегії ціноутворення впливають наступні фактори:

• швидкість впровадження на ринок нового товару;
  
• доля ринку збуту, яку контролює дана фірма;
  
• характер товару, що реалізується(ступінь його новизни, взаємозамінюваність з іншими товарами, рівень патентного захисту тощо).
  
• період окупності капітальних вкладень;
  
• ступінь монополізації ринку;
  
• цінова еластичність попиту;
  
• цільові споживачі інноваційного товару;
  
• положення фірми у галузі та на ринку.
  

Щоб досягти успішного управління цінами на нову промислову продукцію важливо правильно оцінити динаміку таких процесів як:

• конкуренція в часі. Оскільки багато компаній намагаються за допомогою скорочення періодів досліджень і розробок, а також ринкових циклів своїх товарів одержати піонерні переваги на ринку, то зростає і кількість цінових змін і нових цінових рішень;
  
• економічний розвиток і структурні зміни в економіці. У ході економічного розвитку відбувається перехід центра значимості в науково-технічних змінах від первинних і вторинних галузей технологічного ланцюжка на наступні сектори економіки. У всякому разі, уже не підлягає сумніву зростаюче значення сфери послуг. Звідси випливає і необхідність, а також частота прийняття цінових рішень, орієнтованих на надання послуг;
  
• збільшення числа компаній, яке спостерігається в наші дні, "хвиля засновництва", інтенсивність якої висока в сфері інноваційних продуктів і послуг. Причому знов утворені компанії найчастіше не мають достатнього досвіду ведення цінової політики і необхідних знань ринку;
  
• нові форми пропозиції продуктів чи комплектів продукції і послуг, що потребує від компанії визначення оптимальних цінових пакетів.
  

Отже, при визначенні ціни на промислову продукцію необхідно орієнтуватися на стратегію фірми та враховувати власні витрати на виробництво, що дозволить отримати додаткові надходження вже за рахунок найкращого поєднання планової ціни на продукт та планового обсягу його випуску.


Peicheva Miroslava

University of National and World Economy Bulgaria


PRESENT AND FUTURE OF THE SOCIAL AUDIT IN BULGARIA


The role and importance of social audit for business and society grow globally. This fact is not accidental. It is the result of: the benefits provided by social audit; the global socio-economic situation and the aspiration of people for better quality of life. Bulgaria is part of the global family and the processes related to the development of social auditing are not unfamiliar to it. Though the percentage of organizations applying social audit in Bulgaria is still negligible, there are objective prerequisites for its wide dissemination.

In the scientific literature there are different definitions of the nature of social audit. The understanding that social audit is not different from the financial one predominates. Unlike financial audit, however, which focuses on the financial performance of the organization, the social audit focuses on social performance. Therefore, we can conclude that social audit is an independent assessment of the achieved social objectives of the organization.

The retrospective analysis of the development of social audit shows that this issue has been under discussion since the early 70's, 80's of the 20^th century. Social audit became especially popular in the early 90's of the 20^th century. Statistics show that social audit is a well known practice in the U.S., Europe, Russia and India. In the U.S. 40% of the U.S. corporations carry out annual social audit. For Europe the figure is 70%.

The reasons for the growing interest in social audit are associated with the current economic situation in the world and the benefits of social audit. The current economic situation shows a drastic increase in social stratification in which the rich get richer and the poor poorer. Negative consequences of this fact are the increasing poverty, human rights violations and increasing corruption.

From 1990 to 2008 as a result of poverty 270 million people (approximately the U.S. population) died, most of them women and children. According to the World Health Organization (WHO) each year over 10 million children die due to hunger, poverty and treatable diseases. These are approximately 30,000 children per day or 1 child every 3 seconds!

According to the National Statistical Institute over one and a half million Bulgarians in 2008 were poor. Over 21% or 1.6 million Bulgarians lived below the poverty line. The poverty line in Bulgaria back then was 276 BGN. In 2010 the poverty threshold was 211 BGN. The percentage of people who are below this minimum ranks Bulgaria on the third place in poverty in the EU. Our country ranks one of the first in terms of social stratification. This means that the difference between the incomes of the poorest and those of the richest is very high.

Donation on behalf of firms is still slightly developed in Bulgaria, but there is evidence of growth. Since 2005 the number of contributors for the benefit of society has increased. In 2005 the percentage of companies that engaged in donations ranging from 5 to 50 000 BGN was between 1 and 3%. In 2006 this percentage was between 10 and 16%.

In 2010 a report by the European Commission for Gender Equality showed that Bulgaria is among the 7 countries with the greatest difference in pay between men and women for equal work.

This statistics explain the reasons for the high expectations towards social audit as the role of social audit is not manifested only in increasing the reputation of the company but also in studying the socio-economic circumstances in society. It is necessary to add the development of social economy which also requires specific control mechanisms. The number of social enterprises in Bulgaria is still small. Social entrepreneurship is underdeveloped. And yet, they occupy a significant place in the strategic objectives of the Operational Program „Human Resources Development ", which aims to effectively absorb the funds from the European Social Fund and to improve the quality of life in Bulgaria.

1. МЕШКОВ, B.P.Социальный аудит в системе социального управления , Москва, 2008
   
2. Newsletter on Occupational Safety and Health, issue 1/2009
   
3. ссылка скрыта
   
4. r.com Social Economy Conference 2010-10-28
   
5. ru
   
6. Strategy of Corporate social responsibility of the Ministry of labor and social policy in Bulgaria
   

Пересадько Г.О.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ»


МАРКЕТИНГОВІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

Значне підвищення цін на нафту в середині 70-х років актуалізувало для розвинутих країн світу проблему енергетичної безпеки як важливої складової національної безпеки кожної держави. Така оцінка енергетичної безпеки спричинила твердження про пріоритетне значення енергозабезпечення, насамперед рівня самозабезпечення як певного стабілізаційного потенціалу. Відтоді для координації заходів, спрямованих на розв'язання цієї проблеми, почало функціонувати Міжнародне енергетичне агентство.

Становлення та розвиток Української держави, глибока криза в економіці загалом та енергетиці зокрема, значне зростання вартості імпортних енергоносіїв і недостатнє забезпечення України власними паливно-енергетичними ресурсами загострили в 90-х роках проблему енергетичної безпеки і для України. Енергетична безпека є визначальним фактором національної енергетичної політики держави і має пріоритетне значення під час прийняття рішень щодо функціонування та перспективного розвитку її паливно-енерге­тичного комплексу загалом та окремих його складових.

Сьогодні одним із головних завдань є забезпечення економіки України та населення енергією за прийнятною ціною, відповідної якості і з достатнім рівнем надійності. Виконання цього завдання ускладнюється зниженням власного видобутку паливно-енерге­тичних ресурсів, значним моральним і фізичним зносом виробничих фондів електроенергетики, дефіцитом інвестиційних ресурсів на оновлення та розвиток енергетичних галузей.

У цих умовах вагомим фактором, який сприятиме стабілізації енергозабезпечення, є використання енергетичними підприємствами маркетингової концепції управління попитом на енергію, значення якої особливо зростає з огляду на істотно підвищену порівняно з розвинутими країнами енергоємність національної продукції, використання в енергетиці техніки та технологій з низькою енергетичною ефективністю, нераціональне енерговикористання у побуті. Маркетингова концепція управління попитом на енергію є також одним із факторів екологічної безпеки, оскільки дозволить знизити негативний вплив енергетичних об'єктів на довкілля.

Використання у виробничо-господарській діяльності енергетич­них підприємств концепції маркетингу дасть їм змогу водночас найкращим чином адаптуватися до ринкових умов функціонування, підвищити їх конкурентоспроможність, збільшити надходження обігових коштів і зробити енергетичну галузь привабливою для інвестицій.

Альтернативні джерела енергії вже зараз активно застосовуються в розвинених країнах. Серед найбільш популярних видій нетрадиційної енергії - вітрової, сонячної, приливної, геотермальної - біопаливо займає значне місце: його частка в балансі альтернативних джерел перевищує 30 %.

З іншого боку, Кіотський протокол закріпив зобов'язання розвинених країн і країн з перехідною економікою із обмеження та зниження надходжень парникових газів в атмосферу. Цілком очевидно, що підсумком здійснення заходів передбачених Протоколом, для більшості країн, у тому числі й для України, буде створення енергетики, що працює на альтернативних видах палива. Дані тенденції підтверджують актуальність і надзвичайну значимість теми дослідження не тільки з погляду еколого-економічного розвитку країни і її окремих територій, але й з погляду проблем, що загострилися останнім часом, а саме - енергобезпеки.

Альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Використання альтернативних джерел енергії має особливості, зокрема зумовлені природними умовами, а саме:

- залежністю від атмосферних та інших умов довкілля;

• наявністю водних ресурсів малих річок необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання;
  
• наявністю біомаси, кількість якої залежить від обсягів щорічних врожаїв;
  
• наявністю геотермальних джерел та свердловин, придатних для виробництва та використання геотермальної енергії;
  
• наявністю теплових викидів, обсяги яких залежать від функціонування підприємств промисловості;
  
• періодичністю природних циклів, внаслідок чого виникає незбалансованість виробництва енергії;
  
• необхідністю узгодження та збалансування періодичності передачі обсягів енергії, виробленої з альтернативних джерел, зокрема передачі електричної енергії в об'єднану енергетичну систему України.
  

За останнє десятиліття інтерес до цих джерел енергії постійно зростає, оскільки в багатьох відносинах вони необмежені. У міру того як постачання палива стає менш надійним і більш дорогим, ці джерела стають усе більш привабливими і більш економічними. Підвищення цін на нафту і газ послужило головною причиною того, що ми знову звернули свою увагу на воду, вітер і Сонце.


Сагер Л.Ю.

Сумський державний університет


АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ


Вивчення маркетингових комунікацій передбачає побудову різноманітних моделей, які відповідають поставленим перед дослідником завданням. При цьому необхідність моделювання обумовлена складністю процесів комунікації, неможливістю (складністю) проведення експерименту в реальному житті. Такий підхід дає можливість найбільш повно охопити всі напрямки та рівні і з оптимальною віддачею використовувати ресурси.

Комунікаційні моделі, бурхливий розвиток яких почався з 50-х рр. 20 ст., постійно вдосконалюються, відбуваються певні трансформації комунікаційних повідомлень, до основних елементів комунікаційних процесів поступово додають все нові складові, які є більш пріоритетними, наприклад, ключовим елементом, крім зворотного зв’язку, виділяють і так названих «лідерів думок», «пропонентів» тощо. Кожна із моделей має свою специфіку, яка зумовлена приналежністю її автора до тієї чи іншої наукової школи, його поглядами та інтересами. Дана специфікація дозволяє класифікувати базові комунікаційні моделі таким чином [3]:

1. «лінія Ласуелла», в яку входять власне модель комунікативного акту Ласуелла (містить п’ять елементів: комунікатор, повідомлення, засіб (канал), реципієнт, ефект, кожен з яких являє собою область аналізу комунікативного процесу) та розвинені далі Р. Бреддоком і Г. Гербнером, які додали декілька нових компонентів (Р. Бреддок – мету, з якою говорить комунікатор, та умови, в яких відбувається комунікативний акт; Г. Гербнер ввів залежність моделі комунікативного акту від типу комунікативної ситуації);
   
2. «лінія Шенона–Вівера» – моделі Шенона–Вівера, М. ДеФлера, Осгуда–Шрама. Модель Шенона–Вівера має лінійний односторонній характер, акцентує увагу на змісті повідомлення, яке є на початку комунікаційного процесу та наприкінці цього процесу; містить п’ять функціональних елементів (джерело інформації, відправник, канал, отримувач, мета чи місце призначення) та один дисфункціональний – шум. Послідовники даної лінії значно перетворили первинну модель: М. ДеФлер ввів в модель зворотний зв'язок, модель Осгуда-Шрамма, яка представляє комунікативний процес як замкнутий або циркулярний;
   
3. «лінія Ньюкомба» – трикутна модель Т. Ньюкомба (автором запропоновано враховувати взаємовідносини, що виникають між суб’єктами спілкування, а також між ними та об’єктом мовлення);
   
4. «лінія» семіотичних моделей комунікації («лінія Якобсона») містить моделі Р.О. Якобсона, Ю.М. Лотмана, У. Еко, Т.М. Дрідзе. Семіотичні комунікації реалізують інформаційну (відображає здатність повідомляти інформацію про предмети, явища, дії та процеси), експресивну (вираження змістовної та оціночної інформації існуючої ситуації) та прагматичну (направлена на передачу комунікативної установки, що розраховує на адекватну реакцію реципієнта відповідно до соціальної мовної норми) функції комунікації.
   

Крім розглянутих комунікаційних моделей, які дослідники називають базовими, виділяють ще комунікаційні моделі процесу переконання та моделі поширення інформації і впливу; існують, наприклад, маркетингова модель Котлера, модель переконання Дж. та М. Рілеїв, системна модель комунікації, голографічна модель Броуна і т.д. Сучасна теорія комунікацій створила та ускладнила попередні моделі, поступово переходячи від лінійних до нелінійних моделей, а від них – до об'ємних (спіральних, мозаїчних тощо).

Проте, в більшості з існуючих моделей відсутній економетричний базис визначення ефективності комунікацій. Найбільш розвинутою з точки зору економетричного опису саме маркетингових комунікаційних систем, є модель Шенона–Вівера, в якій, обсяг покупок (як показник ефективності маркетингових комунікацій) залежить від обсягу інформаційного шуму та кількості повідомлень, генерованих відправником з поправкою на фактори  економічної кон’юнктури. Модель Левіджа та Стейнера розкриває ефективність маркетингових комунікацій через мотиваційні фактори та фактори надання переваги певній торговій марці, але дана модель не має економетричного опису. Модель Титова-Ліберова-Алексєєва, доповнена коефіцієнтами комунікативної ефективності та показником порівняння власних витрат з витратами конкурентів і, відповідно, обсягів продажу. Звичайно, такий підхід до оцінювання ефективності маркетингових комунікацій не є вичерпним і потребує подальшого розроблення для оцінки ефективності окремих інструментів маркетингових комунікацій. Відтак, ці та інші аспекти оцінки ефективності комунікацій потребують подальших досліджень.

З огляду на різноманітність моделей та широту застосування більшості з них також виникає необхідність моделювати певні, специфічні для предмета певної науки сторони процесу масової комунікації відповідно до завдань, що виникають в рамках конкретної дисципліни. Але і в рамках однієї науки можуть виникати різні завдання. І для конкретних цілей може ставитися задача побудови моделі, якої об'єднуючою різні типи комунікації, або підкреслює своєрідність одного з них, пов'язаного, наприклад, з певним прагненням комунікатора: інформувати реципієнта, навчити, переконати, вплинути на нього.

1. Головкіна Н.В. Теоретична спадщина сучасних маркетингових комунікацій / Н.В. Головкіна [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу : ссылка скрыта
   
2. Зуляр Ю.А. Математические и социологические модели коммуникации / Ю.А. Зуляр [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу : ссылка скрыта
   
3. Тухватулина Л.Р. Принципы классификации моделей коммуникации / Л.Р. Тухватулина // Вестник ТГПУ, 2006. – № 7 (58). – С. 49-53
   

Садовникова О.В.

МГТУ им.Н.Э.Баумана


Практика повышения эффективности рекламного агентства наружной рекламы


В периоды финансовой нестабильности рекламные агентства одни из первых ощущают на себе негативное влияние экономического спада. В настоящий момент многие российские outdoor-компании до сих пор не преодолели последствий финансового кризиса 2008 года. В таких условиях одним из основных факторов выживания становится контроль и оптимизация затрат компаний.

Структура затрат в рекламных агентствах определяется прежде всего их сферой деятельности и спецификой. Основной деятельностью операторов наружной рекламы является размещение рекламной информации на собственных носителях – объектах наружной рекламы и информации.

Для снижения издержек может быть применено несколько стратегических подходов:

- инфраструктурный подход - сокращение издержек за счет совершенствования административно-хозяйственной деятельности.

- организационный подход - совершенствование организационной структуры и системы должностных обязанностей.

- компенсационный подход – изменение компенсационной политики и системы премирования.

Инфраструктурный подход:

• снижение стоимости рабочих мест за счет переезда в офис меньшей площади
  

Организационный подход:

• проведение анализа основного вида деятельности предприятия.
  

Важной составляющей является величина критического объема продаж (точка безубыточности) и плановый ежемесячный показатель.

• финансирование обучения и переобучения персонала.
  
• проведение оценки должностей.
  
• Проведена стандартизация должностей в компании и выстроена четкая система оплаты труда
  
• проведение слияния отделов.
  
• выведение за штат и переведение на режим фриланс (удаленная работа на дому) части сотрудников.
  
• обслуживание рекламных конструкций специализированной организацией, входящей в холдинг.
  

Компенсационный подход:

• внесение изменений в систему премирования.
  
• пересмотр компенсаций топливных расходов и лимита на мобильную связь.
  

Результатом оптимизации затрат и повышения операционной эффективности исследуемого предприятия является общее снижение расходов около 13% и увеличение чистой прибыли на 9%.

1. Федеральный Закон о внесении изменений в статьи 19 и 33 Федерального Закона "О рекламе" от 11 июля 2007 года. М., 2008.