С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор
| Вид материала | Документы |
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
- Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
- Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
- Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
- Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
- Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
- Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
- А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
- О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧЕСКИЙ ПОДХОД К СТРАТЕГИЧЕСКОМУ УПРАВЛЕНИЮ КРУПНЫМИ ПРЕДПРИЯТИЯМИ
Стратегическое планирование и анализ являются важными факторами успешной деятельности компании на рынке. При этом следует помнить, что стратегии для больших предприятий следует выбирать после выполнения анализа ключевых факторов, которые характеризуют их состояние с учетом результатов анализа портфеля разных видов бизнеса, а также характера и сущности используемых стратегий.
Балабанова Л.В. в своей работе [1] рассмотрела матрицу для классификации крупных предприятий в зависимости от степени диверсификации и темпов роста рынка, усовершенствование которой было выполнено нами в данной статье. Так, определены типы крупных предприятий по всем возможным комбинациям критериев, а также предложены возможные стратегии роста в зависимости от типа предприятия, определенного с помощью данной матрицы.
Предлагаемая матрица изображена на рис. 1 (затемненными поданы ячейки присутствующие в исходной матрице). В табл. 2 приведены рекомендуемые стратегии роста для выделенных типов крупных предприятий.
Рис. 1 Матрица стратегий крупных предприятий
Разделительная линия между высоким и низким темпом роста рынка обычно устанавливается на значении 10%. Темп роста рынка определяется как средневзвешенное значение темпов роста различных сегментов рынка, в которых действует предприятие, или принимается равным темпу роста валового национального продукта. В данной матрице темпы роста отрасли более 10% рассматриваются как высокие, соответственно средние 5-10%, а низкие – менее 5%.
Для определения численных показателей степени диверсификации необходимо провести исследование рынка (рынков), в котором функционирует предприятие, и определить максимальное и минимальное значение диверсификации действующих на нем предприятий (основных конкурентов). На основе полученных результатов, определить минимальное (min) и максимальное (max) значение степени диверсификации для матричного анализа. Промежуточные значения (k1, k2) определяют по формуле (1):
(1) Основные характеристики крупных предприятий согласно предложенной матрице представлены в табл. 1.
Таблица 1 – Основные характеристики крупных предприятий
| Тип предприятия | Стратегии роста | |
| Гордые львы |
| |
| Сторожевые псы |
| |
| Непривередливые гиены |
| |
| Властные медведи |
| |
| Могучие слоны |
| |
| Покорные коровы |
| |
| Хищные акулы |
| |
| Агрессивные крокодилы |
| |
| Неповоротливые бегемоты |
| |
- Маркетинговий менеджмент : навч. посіб. / за ред. Л.В. Балабанової. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 354 с.
Бєлуха О.М., Лучкевич І.М.
Львівський державний інститут
новітніх технологій та управління імені В. Чорновола
ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ МЕТАЛОПЛАСТИКОВИХ ВІКОН ЛЬВІВЩИНИ
Вікно - це один з найважливіших атрибутів будь-якого приміщення, це прикраса будинку. Але крім естетичних вимог до нього пред'являється і ще цілий ряд вимог: вікно повинно бути теплим і пропускати багато світла, легко відкриватися, надійно захищати приміщення від несприятливих метеоумов і несанкціонованого втручання.
Минув час, коли однією віконною системою можна було задовольнити всі потреби вітчизняних споживачів. На сьогодні в Україні сформувався ринок металопластикових вікон, зараз в державі нараховують кілька тисяч дрібних та середніх фірм, які випускають такі вікна. Система сертифікації продукції в Україні створює певні бар'єри на шляху недобросовісної продукції, але поки що ще не здатна надійно захистити ринок від неякісної продукції [2].
Актуальним на даний момент є ретельне дослідження цього ринку та з’ясування перспектив його подальшого розвитку.
Теоретико-методичнi питання дослiдження галузевих ринкiв присвячено багато праць зарубiжних та вiтчизняних вчених (М. Портера, І. Ансоффа, Ф. Котлера, А. Федорченко, О. Зозульова та iн.). Спираючись на теоретико-методологiчнi засади маркетингу i логiстики, викладенi у наукових працях провiдних вчених у цiй галузi, багато вiтчизняних дослiдникiв роблять спроби дослiдити окремi ринковi сегменти, виявити закономiрностi їх розвитку та прогнозувати їх подальший розвиток. В роботі зроблена спроба дослідити ринок металопластикових вікон Львівської області.
Металопластикові вікна - сучасна система, що може задовільнити дуже широкі споживчі запити від енергозбереження та звукоізоляції, до необмежених дизайнерських рішень.
Основні складові металопластикового вікна - профіль з ПВХ (полівінілхлориду), армуючий підсилювач з оцинкованої сталі, фурнітура і склопакет. В Україні налагоджено власне виробництво профілів на підприємствах «Надія» (м. Харків) та «Пластик» (м. Рівне). Виробничі потужності цих підприємств не в змозі задовольнити попит, тож більшість вітчизняних виробників металопластикових вікон працюють з імпортними профілями [3].
Всього в Україні сьогодні представлено більше 30 марок ПВХ-профілів. Найбільш потужну ринкову нішу (біля 60%) утворюють профілі західноєвропейського виробництва завдяки значному досвіду роботи, високій якості товару, та високому рівню логістичного сервісу. Значно меншою за обсягами продажу є ринкова ніша, яку утворюють торгові марки турецьких та китайських виробників ПВХ-профілів (до 27%). Ціни на продукцію більшості товарних марок у цій ринковій ніші є на 15% нижчими від цін на продукцію німецьких виробників. При цьому лише декілька турецьких виробників мають в Україні свої представництва [4].
Зараз у будівельному комплексі України після економічного спаду спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів будівельно-монтажних робіт і капітальних вкладень, тому ринок вікон щорічно зростає в середньому на 35-40% (по деяких позиціях і на 50%).
В процесі проведення дослідження ринку металопластикових вікон Львівського регіону було опитано більше 20 фірм, якi займаються виготовленням, та встановленням металопластикових вiкон. Для опитування випадковим способом було обрано фiрми, якi подають рекламнi оголошення у газетах або розповсюджують їх безкоштовно; у програмах мiсцевих телебачення i радiо; у листiвках.
Аналiз отриманих даних, показав, що виробники вiкон диференцiюють себе не тiльки за маркою профiлiв але й за цiною. Матерiальна складова у собiвартостi продукції становить – 65–70%, з яких 40-47% припадає на профiль. Тому рiвень цiн на готовi вироби залежить вiд марки профiлю. Найбiльш дорогими профiльними системами є: THYSSEN, Kömmerling, VEKA. Тому i готовi вироби iз профiлiв цих марок мають найвищi цiни. У середньому цiновому дiапазонi знаходяться профiлi марок: REHAU, Salamander, Pimapen, KBE та багато iнших. Цi марки профiлiв давно вiдомi на українському ринку i добре зарекомендували себе за спiввiдношенням показникiв “цiна-якiсть”. Найдешевшим залишається профiль вiтчизняного виробництва GPS, WDS, що i зумовлює низькi цiни на готовi вироби з цього профiлю та вiдносно великi обсяги продажу вiкон з нього[2].
Отже, лідером на ринку виробництва вікон виступає Німеччина, і не тільки стосовно профілю, а й фурнітури.
На дослiджуваному ринковому сегментi формується конкурентне середовище, що сприяє активiзації маркетингової дiяльностi всiх його учасникiв.
Говорячи про перспективу українського віконного ринку, багато виробників та імпортери цих виробів налаштовані дуже оптимістично і бачать майбутнє віконного ринку в подальшому його розвитку і розширенні. Жорстка конкуренція на ринку віконних виробів, на думку ряду фахівців, призведе до значного зниження їх вартості.
- Войчак А.В., Федорченко А.В., Маркетингове дослідження: Підручник / За наук. ред. А.В. Войчака.- К.: КНЕУ, 2007. – 408с.
- Режим доступу: merinfo.org.ua/must_know/quality/detail.php?ID=5507
- Режим доступу: /news/stock/224/lan/uk/
- Режим доступу: gist.com/article/logistika-i-marketing/451
Бець М.Т., Кучер Л.І.
Львівський державний інститут
новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола
УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ РИЗИКАМИ ПРОДАВЦЯ
В Україні з розвитком ринкових відносин посилилась конкуренція та невизначеність, яка змушує суб’єктів підприємницької діяльності вдаватись до сміливих, кардинальних, нетрадиційних дій пов’язаних з ризиком.
Одним із способів мінімізації реалізаційних ризиків є процес оптимізації затрат на виготовлення і витрат на просування продукції, як елемент маркетингової товарної політики, що дозволить обґрунтувати доцільність управлінського рішення [1].
Можна виділити декілька основних передумов появи ризиків, які виникатимуть у діяльності вітчизняних виробників:
1. Випадковість впливу глобалізації економічних процесів. За ринкових умов господарювання посилюється глобалізація економіки та складнішають зв’язки (через їх різноманітність) між основними бізнес-партнерами, що сприяє появі певних випадкових обставин, які важко передбачити в період планування роботи підприємства та адаптації до ринку.
2. Відсутність достовірної інформації. На сучасному етапі розвитку економіки інформація стає основним чинником успішного функціонування підприємства. Наявність достовірної, повної та своєчасної інформації дозволяє керівництву підприємства оперативно приймати рішення, спрямовані на покращення роботи підрозділів підприємства. Проте на сьогоднішній день підприємства не можуть отримувати повний масив інформації, необхідної для швидкого прийняття управлінських рішень. Тобто, спостерігаються інформаційні розриви: наявність недосконалої та асиметричної інформації, що ускладнює ефективну роботу підприємств і вимагає значних фінансових витрат на отримання інформації.
3. Кадрове та технічне забезпечення. Досить часто вітчизняні підприємства страждають внаслідок відсутності або недосконалості необхідного кадрового потенціалу, що зменшує їх конкурентоспроможність порівняно з іноземними компаніями. Важливим фактором є також наявність сучасного матеріального та науково-технічного забезпечення підприємств, своєчасна заміна застарілої техніки, постійний моніторинг новинок у власній галузі та в суміжних сферах науки та техніки. Не варто відкидати значення суб’єктивного чинника – персоналу підприємства. Недостатня його компетентність або відсутність мотивів призводить до прорахунків у прийнятті управлінських рішень.
4. Зіткнення інтересів виробників на товарному ринку. За умов конкурентного середовища, характерного для ринкового господарства, у процесі власної фінансово-господарської діяльності підприємство зіштовхується із протидією з боку конкуруючих сторін внаслідок зіткнення інтересів. Крім того, може виникнути неспівпадіння інтересів між бізнес-партнерами (невиконання умов договорів постачальниками та покупцями) та працівниками власного підприємства (трудові конфлікти).
Після становлення ринкової економіки та побудови конкурентних відносин частково буде зменшуватись вплив третьої та четвертої передумови, оскільки в разі посилення уваги підприємств питань систематичної підготовки висококваліфікованого персоналу зменшиться дія цих передумов виникнення ризиків. Складніше питання із технічним забезпеченням, оскільки розвиток нових технологій потребує постійного оновлення технічного потенціалу підприємства для утримання власних ринкових позицій. В умовах побудови конкурентного середовища підвищиться етика у співвідносинах із основними контрагентами підприємства. Це дозволить знизити ризики невиконання ними договірних зобов’язань. Однак зниження впливу цих передумов нівелюється підвищенням ролі перших двох чинників. Внаслідок посилення глобалізації та інтернаціоналізації економіки посилюється значення випадковості через значну економічну, соціальну та політичну нестабільність у різних країнах та регіонах. Процеси інтернаціоналізації збільшують потоки інформації, що ускладнює пошук та обробку необхідної для підприємства інформації, посилюючи інформаційні розриви, тому рух від масового маркетингу до маркетингу відносин з підприємцем вимагає приймати рішення для кожного окремого учасника, на основі традиційних маркетингових інструментів. Маркетингові знання як товар «продаж рішень уникнення ризиків», таких, як акції стимулювання продажу товару, каналів розподілу, реклама на ЗМІ тощо. Зокрема, збільшення витрат на маркетинг і створення ефективних рішень в галузі технологічного прогресу дозволяє створювати більш складні рішення, які поєднують у собі елементи маркетингу і продажів у багатьох формах і по різних каналах зв'язку.
Таким чином, з’ясовано, що ризик у сфері маркетингової діяльності необхідно трактувати, як окрему функцію управління маркетингом, обумовлену невизначеністю чинників внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства при прийнятті рішень в галузі маркетингу, яка передбачає особливу процедуру виявлення, оцінки, вибору та використання методів впливу на ризики, обміну інформацією про ризики, і контролю результатів [2].
- Маркетинговые стратегии, план и программа [Електронний ресурс]. – режим доступу ссылка скрытаstrategii,_.phpl
- Старостина А.О., Кравченко В.А., Риск-менеджмент в маркетинге [Електронний ресурс]. – режим доступу m.ua/content/ riskmenedzhment-v-marketinge Опубліковано в "Стратегія економічного розвитку України", 2002.
Бица В.Й.
Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя
КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВУЗЬКОСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Кризові явища у машинобудівній галузі України, обмежений внутрішній попит на вітчизняну продукцію, низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств вимагає перегляду стратегічних підходів до організації управління. Тенденція посилення невизначеності і розвиток маркетингової орієнтації зумовили домінуюче значення стратегічного підходу в діяльності господарюючих суб’єктів, що породжує потребу розгляду проблематики основних завдань стратегічного маркетингу в організації системи управління підприємствами машинобудівної галузі.
Призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємоузгодити маркетингові цілі підприємства з його можливостями, вимогами споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги. Процес формування маркетингової стратегії можна визначити як узгодження цілей маркетингу із потребами споживачів, рівнем конкуренції та можливостями підприємства. При цьому важливим є аналіз сильних і слабких сторін підприємства, маркетингових можливостей та ризиків. В результаті таких дій формується маркетингова стратегія товару, ціни, дистрибуції та просування. Стратегічні рішення стосуються таких питань: довгострокові цілі організації як протилежність щоденним управлінським задачам; визначення меж діяльності організації; адаптація діяльності організації до зовнішнього середовища з метою оптимізації використання можливостей і мінімізації загроз; приведення діяльності організації у відповідність до її ресурсів – фінансових, людських, технологічних або професійних [1, с.164-174].
Промислові підприємства будують свої ділові стратегії по-різному. Однак, виділяють шість визнаних моделей формування стратегії: модель планування; модель інтерпретації; політична модель; модель логічного нарощування; екологічна модель; модель проникливого керівництва [2, с.182].
Аналізуючи теорію та практику промислового маркетингу, слід відзначити, що найчастіше виділяють дві основні фази, пов’язані із здійсненням стратегічної діяльності: розробка стратегії та реалізація стратегії. При цьому підкреслюємо, що ці фази необхідно розглядати як цілісний і взаємообумовлений процес.
Доцільним є також розгляд більш розгорнутої деталізації стратегічного підходу в управлінні діяльністю промислових підприємств. Ця модель виділяє п’ять етапів складання стратегічного плану підприємства: стратегічний аналіз; визначення вектору політики підприємства; формулювання базової стратегії і вибір альтернатив; формулювання функціональних стратегій; формування продуктової програми [3].
Процес формування маркетингових стратегій вимагає розробки та реалізації на трьох рівнях. На першому рівні визначаються перспективні можливості компанії і завдання маркетингу, на другому рівні - за підтримки функціональних стратегій забезпечується постачання продукції на ринки, на третьому - маркетингова стратегія деталізується в план маркетингу і пов’язана з вирішенням оперативних маркетингових завдань.
Відзначаємо, що маркетингова стратегія по своїй суті є корпоративною стратегією, направленою на розвиток маркетингової орієнтації. З іншого боку, такий підхід забезпечує поширення стратегічної орієнтації і мислення по ієрархічних рівнях. У контексті маркетингового стратегічного підходу проблема формування в організації стратегічного маркетингового мислення стає домінуючою.
Різноманіття маркетингових стратегій зумовило і сукупність проблем, що виникають в процесі їх розробки та пов’язані з внутріфірмовою організацією управління, складністю діагностики основних параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища, необхідністю визначення стратегічних цілей. При формуванні маркетингових стратегій ключовими проблемами є стратегічні зміни, визначення глобальних та локальних цілей підприємства, можливі шляхи їх досягнення, наступність маркетингових стратегій за рівнями.
Окреслюючи стратегічні цілі промислового машинобудівного підприємства важливо чітко уявляти можливі шляхи їх досягнення та забезпечити наступність маркетингових стратегій як по ієрархічних рівнях, так і в процесі коректування базової стратегії. В результаті необхідно скоординувати і погодити стратегічні маркетингові рішення на усіх рівнях розробки та реалізації маркетингових стратегій, акцентуючи увагу на функціональному рівні, в розрізі якого розробці підлягає власне стратегія маркетингу, яка стає проміжною ламкою у співпраці структурних підрозділів для забезпечення досягнення корпоративних цілей.
1. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга / М. Мак-Дональд.– СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 320 с.
2. Bailey A. The Process of Strategy Development / А. Bailey, G. Johnson.- Cranfield School of Management Research Paper, 1994.– 354 p.
3. Стратегия как категория стратегического планирования: сб. «Научные записки кафедры прогнозирования и планирования экономических и социальных систем», вып.1/.- СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2000.- 137с.
Боднар А.В.
Автомобильно-дорожный институт Донецкого
Национального Технического университета
КОММУНИКАЦИЯ В УПРАВЛЕНИИ ПРЕДПРИЯТИЕМ
На сегодняшний день наиболее актуальной задачей для предприятий является оперативность управления, поскольку последствия экономического кризиса в значительной степени ослабили их позиции на отечественных и зарубежных рынках. С целью повышения конкурентоспособности предприятиям необходимо обеспечение своевременной реакции на изменения, происходящие во внешней среде. Для достижения этих целей целесообразно использование всех ресурсов организации, в том числе нематериальных, таких как информация и коммуникации.
Изучением вопроса становления и развития теории коммуникаций и практики управления занимаются такие отечественных и зарубежных авторы: Дж. Лафта, М.Мескон Р. Андерсон, Р. Дафт, А. Казанцев, Э. Смирнов, Р. Бландел, Б. Мильнер, О. Мельник, Г. Бобруль, Э. Гофман, Б. Жуков, Ф. Льюис, Э. Роджерс, А. Зверинцев, Р. Кауфман, К. Робертс, Н. Морозова, Е. Суровцева, В. Спивак.
На сегодняшний день существует множество определений коммуникации. Большинство авторов рассматривают коммуникацию как процесс, содержанием которого является передаваемая информация. По мнению Б. Мильнерна «Коммуникация в организационном контексте включает взаимодействие между людьми. Это процесс обмена информацией и передача сведений между отдельными людьми и их группами», так же он считает что «процессы коммуникации позволяют руководителям эффективно выполнять свою работу и принимать решение о выборе оптимальной стратегии для достижения поставленных целей» [1, с. 143]. В. Спивак говорит что «коммуникации – это и обмен информацией в процессе деятельности, общения, и пути сообщения».[2, с.157] Под коммуникацией будем понимать процессы информационного и неинформационного взаимодействия как внутри организации, так и с внешним окружением, направленные на достижение целей предприятия.
На современных предприятиях информационный процесс охватывает все подразделения и все стороны деятельности, поэтому естественно, что его деятельность в значительной степени зависит от эффективности коммуникационного процесса. Но в процессе коммуникаций информация может быть искажена, неправильно понята или воспринята. Эффективность обмена информацией достигается только в том случае, когда одна сторона передает информацию, а другая - правильно её воспринимает. Рассмотрим схему процесса обмена информацией и его основных участников. (рис. 1).
Согласно рисунку 1 обмен информацией начинается с формулирования идеи или отбора информации необходимой для передачи. Прежде чем передать идею, отправитель должен с помощью символов закодировать ее, тем самым превратив в сообщение. Отправитель также должен выбрать канал, совместимый с типом символов, использованных для кодирования. На следующем этапе коммуникации происходит декодирование сообщения, т.е. перевод символов отправителя в мысли получателя. По ряду причин получатель может придать сообщению несколько иной смысл, чем тот, который подразумевал отправитель. Возможные искажения связаны с наличием в процессе коммуникации шума. «Шум – это любое вмешательство в процесс коммуникации на любом из его участков, искажающие смысл послания» [3, с. 310]
Рис. 1. Коммуникационный процесс
Организация на предприятии обратной связи способствует значительному повышению эффективности обмена управленческой информацией, она заметно повышает шансы на эффективный обмен информацией, позволяя обеим сторонам подавлять шум.[4]
Повышая эффективность коммуникаций путем совершенствования обратных связей, регулирования информационных потоков, фильтрации информации и рационализации структуры коммуникационного процесса она становится стратегическим ресурсом предприятия, обладающим высокой значимостью для функционирования предприятий в условиях жесткой внешней среды.
- Мильнер Б.З. Теория организации: Учебник. / Б.З. Мильнер, перероб и доп. – М.: Инфора-М, 2006. – 720 с.
- Спивак В.А. Современные бизнесс-коммуникации. / В.А. Спивак – СПб.: Питер, 2002. – 447с.
- Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури – М.: "Дело", - 1999. – 800 с.
- Лафта Дж.К. Менеджмент: учеб. Пособие. / Дж.К. Лафта, 2е изд., переоб. и доп. – М.: ТК Велби, 2005. – 592 с.
Божкова В.В.
Сумський державний університет