Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники

Вид материалаДиплом

Содержание


це потрібно знати кожному
Спорадичний зоб
Дифузний токсичний зоб –
Гірний Олег
Дністрянський Мирослав
Костюк Тарас
Назарук Микола
Новикова Ніна
Перхач Оксана
Турчинська Орися
Чубучна Ірина
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

це потрібно знати кожному




Ніна Новикова

Йододефіцитні захворювання

Одним із пріоритетних завдань сучасної освіти є пропедевтика захворювань з метою формування, збереження і зміцнення здоров’я. Серед численних захворювань все частіше чуємо про проблему дефіциту йоду, що є дуже актуальною в наш час. У 90-х роках, за даними ВООЗ, від йододефіцитних захворювань потер-пало близько 100 млн. Лю-дей в Європі. Україна, як один із йододефіцитних регіонів Східної Європи, належить до груп країн легкого та середнього ступенів йододефіциту.

У 1990 році ВООЗ і світовий Самміт в інтересах дітей визначили мету: ліквідувати йододефіцитні захворювання до 2002 року. Уряд України підписав декларацію про права дитини, однак проблема із вивчення спо-живання йоду в країні досі не розв’язана.

Позитивний досвід щодо впровадження законодавства про заборону продажу нейодо-ваної солі є у Польщі, де за його порушення запроваджено штрафи.

Відповідно до сучасних рекомендацій ВООЗ, щоб забезпечити надходження в організм 150 мкг йоду на добу, сіль, як один з компонентів раціону людини, у пункті її початкового ви-робництва повинна містити від 20 до 40 мкг йоду на 1кг.

Йододефіцитні захворювання – це розлади життєдіяльності (тяжкі, іноді малопомітні), які спричиняються недостатнім надходженням йоду в організм людини.

Йод – це мікроелемент, необхідний для нормального росту і розвитку організму людини.

Йод входить до складу клітин щитовидної залози, розташованої біля гортані на передній поверхні шиї.

Йод міститься у всіх тканинах орга-нізму. В основному він знаходиться у тканині щитовидної залози у складі гормонів: трийодтироніну і тироксину. Організм дорослої людини містить близько 25 мг йоду, з яких 10-15 мг зосереджено у щитовидній залозі.

Щитовидна залоза – одна з найбільших і найважливіших залоз внутрішньої секреції люди-ни. Вона міститься перед трахеєю, важить 25-30 г і має дві частини, з’єднані між собою перешийком.

Головний гормон щитовидної залози – тироксин (у складі якого є йод), збуджуючи симпатичну нервову систему, активізує всі види обміну речовин в усіх органах і системах. У разі порушення функції щитовидної залози можуть виникнути такі захворювання, як ендемічний зоб, базедова хвороба, кре-тинізм і мікседема.

Щитовидна залоза та її гормони вкрай необхідні для нормальної діяльності організму людини, але особливе значення вони мають у перші роки життя дитини. Саме гормони щитовидної залози сприяють нормальному і гармонійному зростанню і розвитку організму дитини. Брак йоду, ”будівельного матеріалу” для гормонів щитовидної залози, призводить до порушення функції залози та зниження продукції її гормонів. Наслідки цих порушень для організму дитини можуть бути непоправні… Від дефіциту гор-монів щитовидної залози страждає мозок ди-тини, її слух, пам’ять і мова. Щитовидна зало-за збільшується в розмірах, утворюється зоб.

Так формуються ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Надмірне збільшення розмірів щитовидної залози називають зобом. Розрізняють декілька видів зобу. Якщо у питній воді, ґрунті, повітрі певної місцевості не вистачає йоду, потрібного для функціонування щитовидної залози, виникає так званий ендемічний зоб. Через недостатність йоду зменшується вироблення тироксину і зни-жується функція щитовидної залози (гіпотиреоз), що призводить до загальних розладів організму. Мешканці цього регіону повинні вживати йодовану сіль. Їм також корисно їсти більше морських продуктів.

Спорадичний зоб розвивається незалежно від місця проживання людей, захворювання ніколи не носить масовий характер. Збільшення щитовидної залози буває незначним. Причини до кінця не з’ясовані.

Дифузний токсичний зоб – функція збільшеної залози стає надмірною (гіпертиреоз).

Базедову хворобу, (тиреотоксикоз), яку вперше описав німецький учений Карл Базед, викликає підвищення функції (гіперфункція) щитовидної залози. Найчастіше вона виникає після тяжкої психічної травми або коли людина забагато буває на сонці, зловживає тютюном, тривалий час перебуває у місцевості із радіа-ційним забрудненням тощо. Під час цієї хвороби значно прискорюється обмін речовин та енергії. Людина постійно хоче їсти, але катастрофічно худне. У неї підвищується температура тіла, їй завжди жарко, шкіра вкривається потом.

Для інтенсивного розщеплення білків, жирів і вуглеводів, до якого призводить гіпер-функція щитовидної залози та постійне пере-збудження симпатичної нервової системи, потрібно багато кисню, тому людина відчуває себе погано у душному приміщенні. Серцеві ско-рочення прискорені – 100-150 ударів за хвилину, артеріальний тиск підвищений. Людина зади-хається навіть при найменшому фізичному навантаженні. Через перезбудження центральної нервової системи виникає безсоння, тривожний стан, починають тремтіти руки, хворий стає дуже вразливим, плаксивим, іноді навіть агресивним. Виникає витрішкуватість. Розміри щитовидної залози при цій хворобі можуть збільшуватись (зоб) або ні. Коли людина відчуває такі симптоми, їй потрібно негайно звернутися до лікаря.

Тяжкі хвороби бувають і при зниженні функції щитовидної залози, коли різко сповіль-нюється обмін речовин та енергії. Якщо це трапилося у маленької дитини, її фізичний стан погіршується, розумовий розвиток уповільню-ється або навіть припиняється: виникає так званий кретинізм.

Функція щитовидної залози може знизи-тись після операції на ній. Тоді виникає мікседема (від грец. мікс – слиз і едема – набряк, тобто слизовий набряк). Через нестачу гормону щитовидної залози, зниження обміну речовин і енергії людина стає сонливою, млявою, загальмо-ваною, в неї погіршується пам’ять і знижується працездатність, випадає волосся, їй завжди холодно, зникає апетит. Вона товстішає, обличчя і тіло набрякають, шкіра стає сухою. Лікар-ендокринолог у цьому випадку призначає ліки, що містять тироксин.

Щитовидна залоза виробляє також гормон, який регулює обмін кальцію в організмі.

Йододефіцитні захворювання можуть вини-кати і у плоду в утробі матері, якщо її організм не отримує достатньої кількості йоду з їжею, і у дітей, якщо в їхньому харчуванні немає достат-ньої кількості йоду. Особливо великий ризик розвитку йододе-фіцитних захворюваннь у перші три роки життя дитини.

Найтяжчим проявом йододефіцитних захворюваннь у дітей є розумова відсталість, озна-ки якої можуть виявитися вже у шкільні роки. Такі діти гірше вчаться у школі (особливо важко їм дається математика), їм важко зосередитись, у них слабкіша пам’ять, вони скоріше стомлю-ються. Багато з них не зможуть продовжити освіту і отримати професію.

За все своє життя людина вживає при-близно 5-6 грамів йоду (одну чайну ложку!). Важливо, однак, щоб ця невелика кількість була рівномірно розподілена протягом усього життя. Добова потреба йоду становить 100-150 мкг. За рекомендацією ВООЗ для різних категорій населення добова потреба йоду становить (в мкг):
  • немовлята та діти віком до 5-ти років – 90 мкг;
  • діти віком 5-12 років – 120 мкг;
  • діти віком понад 12 років та дорослі – 150 мкг;
  • жінки в період вагітності та годування грудьми – 200 мкг.

Йод потрапляє в організм людини з їжею. Вміст цього хімічного елемента у харчових про-дуктах і воді залежить від його кількості в ґрунті. Ґрунти ж втрачають йод внаслідок дощів, повеней і надмірно активної сільськогосподарської обробки.

У звичайних продуктах харчування йод міститься у незначній кількості. Так, у 100 грамах продуктів харчування вміст йоду такий:
  • Молочні продукти (4-11 мкг);
  • М’ясо (3 мкг);
  • Хліб (6-9 мкг);
  • Картопля (4 мкг);
  • Зелень (6-15 мкг).

Отже, у м’ясі, річковій рибі, молочних продуктах, а тим більше у хлібі, овочах, фруктах йоду міститься зовсім мало. За даними досліджень українських вчених, в їжі, яку ми вживаємо протягом дня, у середньому міститься 50% йоду, необхідного для організму.

Загальновідомим джерелом природного йоду є морські продукти, оскільки морська вода багата на цей мікроелемент. Багато його в морській капусті, однак це не той продукт харчування, який ми їмо кожний день. Відносно багато йоду в морській рибі. Проте, щоб забезпечити добову потребу у йоді, необхідно щоденно з’їдати біля 500 грамів морської риби, що в наших умовах не зовсім реально. Цікаво знати про вміст йоду в морепродуктах харчування ( у 100 г):
  • тріска (263 мкг);
  • креветки свіжі (190 мкг);
  • морська капуста (136-196 мкг);
  • камбала (60 мкг).

Проте тривале зберігання і теплова обробка продуктів зменшують вміст йоду на 20-60 відсотків.

Для забезпечення нормального вмісту йоду деякі продукти харчування спеціально збагачують йодовими добавками. Найпоширенішою з таких збагачених продуктів харчування є ЙОДОВАНА СІЛЬ.

Людина вживає сіль протягом всього року приблизно в однаковій кількості. Сіль – один з не-багатьох продуктів харчування, виробництво яко-го досить жорстко прив’язане до природних копа-лин, яких в Україні не дуже багато. Під час йоду-вання солі йод не вступає з нею в хімічну реакцію, а просто рівномірно перемішується. Таким чином, у кожній пачці солі буде присутній йод.

Йодована сіль не відрізняється від зви-чайної за запахом, смаком чи кольором. Для йодування солі використовується не сам йод, а його безпечні хімічні з’єднання. Зараз в Україні вся сіль йодується йодонатом калію (КJО3), який не впливає на забарвлення, смак чи запах солі. Крім того, цей препарат стійкіший при зберіганні і не випаровується з солі під час готування їжі. З метою кращого збереження йоду рекомендовано солити гарячі страви йодованою сіллю за десять хвилин до кінця приготування.

Йоданат калію не впливає на смак і ко-лір продуктів, тому сіль з таким доповненням можна використовувати для домашнього консервування продуктів. Оскільки йоданат калію стійкий до термічної обробки, він буде зберігатися в герметично запакованих продуктах домашнього консервування.

Термін зберігання і реалізації солі з додаванням йоданату калію в середньому складає 9-12 місяців. У домашніх умовах йодована сіль не потребує особливих умов зберігання, її необхідно тримати в сухому посуді при кімнатній температурі. Краще не робити великих запасів йодованої солі, а регулярно її поповнювати.

Доросла людина вживає приблизно 6-10 грамів солі на день. При цьому необхідно зауважити, що десь половина цієї кількості вживається у прихованому вигляді (з хлібом, ковбасою та іншими готовими продуктами харчування). Вміст йоду в солі розраховано таким чином, щоб повністю забезпечити організм необхідною кількістю йоду. Передозувати йод, споживаючи йодовану сіль, просто неможливо.

Особливо виявляється йододефіцит у передгірських та гірських районах. Нестача йоду, а отже і зниження функції щитовидної залози негативно впливають на імунну систему, зни-жують видільну функцію нирок, погіршують адаптаційні можливості нервової системи. Забезпечення життєво важливих функцій тирої-дних гормонів неможливе без участі йоду тому, що цей хімічний елемент є їхньою невід’ємною частиною.

Основна причина йододефіцитної пато-логії щитовидної залози – це нестача цієї речовини у раціоні людини. Не вистачає йоду у ґрунті, не вистачає його і в продуктах, які споживає людина.

Дефіцит йоду призводить до збільшення частоти анапластичного, найбільш агресивного раку щитовидної залози.

Дефіцит йоду впливає на інтелектуальний розвиток людей. У мешканців регіонів важкого дефіциту йоду помічено значне зниження кое-фіцієнта інтелекту (IQ) порівняно з людьми, які проживають у районах з достатнім споживанням йоду. У дітей старшого віку та дорослих наслід-ком нестачі йоду може бути зниження інте-лектуальної та фізичної працездатності.

Споживання продуктів, збагачених йодом, – важливий напрямок профілактики багатьох захворювань, серед яких затримка статевого розвитку, розлади слуху і зору. Тому головний лікар обласного ендокринологічного диспансеру Юрій Вендзилович і завідувач санітарно-гігіє-нічним відділом обласної санітарно-епідеміо-логічної станції Любомира Шепеленко радять споживати продукцію державного підприємства “Львівський хлібозавод №5”, єдиного в Україні, що випускає збагачені йодом булочки і буханці хліба вагою 300 г.



Література

1. Захисти себе та свою майбутню дитину від йододефіцитних захворювань. Найактуальніші запитання. – К.: Представництво ЮНІСЕФ в Україні, 2005.

2. Присяжнюк М.С. Біологія людини.– К.: Фенікс, 1999. – 447 с.

3. Юсупов Ю., Хім’як І. Йодована сіль – наш розумний вибір.– Львів, 2005.



Відомості про авторів




Вишневський Омелян, кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка.

Гірний Олег, кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри природничо-математичної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Гривнак Надія, фізик, член НТШ, співробітник Інституту фізики конденсованих систем НАН України.

Дністрянський Мирослав, кандидат географічних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка.

Занік Галина, методист кабінету проблем виховання Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Костюк Тарас, вчитель Синьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радехівського району Львівської області.

Кріль Михайло, доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка.

Назарук Микола, кандидат філософських наук, доцент кафедри раціонального використання природничих ресурсів і охорони природи Львівського національного університету імені Івана Франка.

Новикова Ніна, кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри природничо-математичної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Павенська Оксана, вчитель фізики середньої загальноосвітньої школи I-III ст. № 42 м. Львова.

Перхач Оксана, кандидат географічних наук, доцент кафедри раціонального природокористування і охорони природи Львівського національного університету імені Івана Франка.

Турчинська Орися, старший викладач кафедри природничо-математичної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Чубучна Ірина, кандидат медичних наук, асистент кафедри факультетської терапії Львівського національного університету імені Данила Галицького.

Шаромова Віра, старший викладач кафедри природничо-математичної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Заслужений працівник освіти України.




1 Тадеуш Котарбінський – відомий польський філософ ХХ ст., представник львівсько-варшавської школи – засновник праксеології. У нас відомий його основний твір – “Трактат про добру роботу”.

2 З російської – “алгоритм решения изобретательских задач”.

3 Нормальні школи, засновані при кількох провідних університетах імперії (напр., у Відні чи Граці) як середні школи (гімназії), відігравали роль методичних центрів, де вироблялися творчі взірці, за якими слід було проводити процес навчання в інших новостворюваних гімназіях. На цю тему див.: Барна М.М. Розвиток післядипломної освіти в Галичині у 1772-1939 рр.: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1998. – 254 с.

4 У 2002 році в Києві захищено одну з дуже нечислен-них кандидатських дисертацій на тему педагогічної техно-логії, яка дозволяє доречне використання завдань такого роду у масових школах. Див.: Швай Р.І. Управління про-цесом навчання фізики в основній школі засобами шкіль-ного фізичного експерименту. Дис.… канд.пед.наук: 13.00.02. – К., 2002. –204 с.

5 У нас ця кваліфікаційна модель вчителя частково збереглась у спеціалізованих школах (спортивних, мисте-цьких, природничих), де викладання здійснюють майстри (у переносному сенсі – кандидати наук та буквальному сенсі – майстри спорту чи майстри мистецтв) відповідних галузей, а також у профтехосвіті (майстри виробничого навчання).

1 Розраховано за: Національний склад населення Украї-ни та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепи-су населення 2001 року. К., 2003.

2 Таблиця складена за: Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. К., 2003.

Зазначено дані лише щодо етнонаціональних груп, частка яких у загальній кількості населення відповідного регіону становила не менше 0,2%.


3 Розраховано за офіційними матеріалами перепису населення 1989 року та результатами перепису населення 2001 року.