Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Пермісивна (ліберальна) модель стате-вого виховання прийнята, наприклад, у Данії. Сексуальність там розуміють як важливу життєву цінність. Щоб вона сприймалася так всіма, виховання повинно перешкоджати “обростанню” сексуальності відчуттям прови-ни і допомагати звільнятися від тривоги, яка завдяки старим традиціям часто “зафарбовує” пов’язані зі статтю переживання. Молодь має право самостійно і незалежно формувати і формулювати проблемні та бажані морально-сексуальні норми, а ті, хто проводить статеве виховання, не повинні нав’язувати молоді свою мораль. Єдина обов’язкова і культиво-вана норма – відчуття відповідальності за характер і наслідки сексуальних відносин перед партнером. Моральний обов’язок всіх – нести відповідальність за народження неба-жаних дітей, у зв’язку з чим пропагується планування народжуваності та використання контрацептивів, а штучний аборт морально засуджується. Виробництво та розповсюд-ження порнографічної продукції обґрунтовує-ться правом дорослих людей вільно обирати для себе те, що вони хочуть мати, бачити, робити. Підростаюче покоління отримує інформацію про стать і сексуальність у світлі естетичних та соціальних цінностей у процесі організованого виховання, формування ж морального аспекту сексуальної поведінки розглядається насамперед як справа сім’ї.

Рестриктивне (репресивне) статеве ви-ховання проводиться у більшості католиць-ких країн, наприклад, в Італії. Воно спрямова-не на те, щоб дати дітям уявлення про маскулінність та фемінність, про сімейні ролі, у тому числі – батьківську та материнську. Відрізняються не лише спрямованість (вихо-вання чоловіка – виховання особистості, ви-ховання жінки – виховання сім’ї), але й методи виховання хлопчиків і дівчаток. Знайомство дітей з фізичними ознаками та проявами статі вважається небажаним; це стосується оголення – навіть маленькі діти не повинні оголювати геніталії. Відомості про репродуктивні процеси і функції подаються дуже поступово і обережно: їх рекомендує-ться пояснювати на прикладі рослин, а не тварин, щоб запобігати передчасним уявлен-ням про біологічну природу репродукції людини. Знайомство з тілесно-фізіологічними аспектами статі і сексуальності підпорядко-вується принципу: краще “надто пізно”, ніж “надто рано”. Раніше, ніж у молодих людей не сформується глибоке розуміння сутності і важливості сім’ї та шлюбу, обговорення з дорослими – навіть педагогами – процесу статевого дозрівання, його труднощів, вене-ричних захворювань, нетрадиційних форм сексуальної поведінки і т.д. не прийнято. Велика увага приділяється формуванню здат-ності контролювати та притлумлювати сек-суальні потреби в ім’я високих цінностей. Спроби молоді добитися незалежності від старших й отримати вичерпну повну інфор-мацію про сексуальність зустрічають проти-дію: вважається, що знання стимулюють цікавість до сексуальності і викликають ба-жання експериментувати, а будь-які пересто-роги нічого не дають – молодь засвоює не перестороги, а якраз те, від чого застерігають, і тому ніяке виховання не забезпечить лю-дину від здійснення педофільних, гомосек-суальних чи насильницьких дій. Такі гарантії можуть дати тільки прищеплені батьками моральні норми. Цнотливість у широкому розумінні та дошлюбна цнотливість – най-важливіші аспекти сексуальності: людина повинна реалізувати свою сексуальність від-повідно, в дусі “істинної любові” (в католи-цькому її розумінні) та альтруїстичного слу-жіння чоловіку або дружині.

Стратегія та тактика “золотої середини” визначають статеве виховання у низці країн Європи, у тому числі і в Польщі. Воно має допомогти уникнути розчарувань, не запо-діяти шкоду іншим у сексуальних відносинах взагалі і в сім’ї зокрема, полегшити особис-тісний та психосексуальний розвиток, пом’як-шити перехід до дорослого життя, щоб реалі-зація емоційних та сексуальних потреб не порушувала основних соціальних норм та благополуччя інших людей. Суспільство, для якого любов, шлюб, сім’я – предмет глибо-кого інтересу, а не просто приватна справа кожного, має право та зобов’язане регулю-вати й обмежувати сексуальну поведінку людей. Важливо встановити норми моралі, у тому числі і сексуальної, які б дозволили людям звільнитися від хибних страхів, упе-реджень, забобонів, віджилих себе заборон. Чим більше свободи надається членам суспільства, тим більш зрілі і відповідальні вони мають бути. Статеве виховання не повинно і не може розпочинатися із надання абсолютної свободи, воно повинно створити чіткі моделі бажаних орієнтирів та поведінки і потурбуватися про їх повну і глибоку інтерналізацію молодими людьми. Етичні норми у сфері сексуальності повинні бути ретельно сформульовані і спрямовані на досягнення гармонійної рівноваги між спе-цифічними вимогами сім’ї та суспільно-виробничого життя, між задоволенням сек-суальних потреб і серйозною відповідаль-ністю за сім’ю та шлюб. Допустима сек-суальна активність визначається віком, фізич-ною, психічною та соціоморальною зрілістю та потребами. Ранні сексуальні стосунки погані та несприйнятливі, не самі по собі, а тому що вони можуть порушити інтереси чи благополуччя партнерів та дитини, яка наро-дилася в незрілому зв’язку. Мастурбація, пе-тінг морально не засуджуються. Вірність партнерів один одному перестає ототожнюва-тися із сексуальною винятковістю, яка роз-глядається як обов’язкова для шлюбу. Головна моральна засада сексуальної поведінки у шлю-бі чи поза шлюбом: будь-які типи сексуальних стосунків морально прийнятні, якщо вони відповідають бажанням та орієнтирам зрілих і морально відповідальних людей, які діють без зовнішнього чи внутрішнього тиску.

Жодна з цих моделей не гірша і не краща за іншу. В пермісивній моделі, яка, здавалося б загрожує сексуальною анархією, сексуальна поведінка ставиться в один ряд з усіма іншими видами поведінки і підпорядко-вується загальним законам соціальної та моральної регуляції. Жорсткі обмеження рестриктивної моделі врівноважуються пере-конанням, що людська природа все ж “бере своє”. Модель “золотої середини” не розчи-няє без залишку особистість у суспільстві та сексуальне в соціальному, в ній предметом обговорення стає те, що в пермісивній та рестриктивній моделях мається на увазі, але залишається предметом мовчазної “домовле-ності про замовчування”: вона передбачає діалог особистості і суспільства про відпові-дальність суспільства за долю особистості. Кожна з цих моделей також по-різному реалізується у різних суспільно-економічних і культурних середовищах. Що добре для однієї країни, не обов’язково добре для іншої.

У 1979 р. Європейське бюро ВООЗ провело вивчення стану статевого виховання у 16 європейських країнах. Хоча ці дослід-ження відділяє від сьогодення чверть віку, але їхні результати є актуальними і нині. Було виділено чотири варіанти статевого вихован-ня: 1) обов’язкове з фактичним здійсненням у всіх школах; 2) яке заохочується та узако-нене, але не поширене по всій країні; 3) офі-ційно схвалене, але не узаконене юридично; 4) не заборонене, але таке, що фактично не надається. В одних країнах статеве виховання присутнє навіть у частині дошкільних уста-нов чи починається зі шкільним навчанням, а в інших – лише у школах другого ступеня. Як правило, хлопчики та дівчатка залучаються до занять та обговорення разом, але в біль-шості країн це не регламентується і педагоги самостійно вирішують, чи об’єднувати їм для занять зі статевого виховання обидві статі. У переважній більшості країн є шкільні програ-ми статевого виховання, але підходом до того, яку інформацію і в якому віці повинні і можуть отримати діти, вони дуже різняться.

Поряд з педагогами у статевому вихо-ванні беруть участь лікарі, психологи, соціа-льні працівники, середній медичний персонал та ін. Велику роль відіграють заклади чи комітети з медико-санітарної просвіти та добровільні організації з планування сім’ї, деякі міжнародні організації (наприклад IPPF – Міжнародна федерація планування сім’ї). Загалом ВООЗ переглянула значення терміну “планування сім’ї”, який раніше використо-вували тільки у сенсі обмеження народжува-ності, і дала йому нове тлумачення: пла-нування сім’ї – це забезпечення контролю за репродуктивною функцією для народження тільки бажаних дітей. Така теза стала осно-вою для того, щоб охорону здоров’я матері і дитини, у тому числі планування сім’ї, розглядати як важливий компонент первинної медичної допомоги, необхідної для забезпе-чення збереження здоров’я населення [5].

У низці європейських країн для пропа-ганди відповідних знань та формування пра-вильної морально-етичної оцінки цих знань використовуються засоби масової комунікації (радіо, телебачення, брошури, статті в масо-вій пресі, бесіди, лекції, консультації), у тому числі – спеціально для дітей та підлітків.

Ефективність статевого виховання значною мірою залежить від культурних тра-дицій, забобонів і заборон масової свідомості, способу життя, загальної та медичної куль-тури тощо. Ставлення населення до статевого виховання можна умовно поділити так: 1) розуміння важливості та активна підтрим-ка; 2) в основному сприятливе; 3) нейтральне; 4) насторожено-негативне ставлення більшо-сті населення. Створювана цими позиціями атмосфера через внутрішньосімейні відноси-ни, засоби масової інформації прямо чи опосередковано впливає на дітей та підлітків, полегшуючи чи ускладнюючи засвоєння пси-хогігієнічних відомостей.

Зміст статевого виховання можна розді-лити на декілька аспектів. По-перше, це анатомо-фізіологічні та гігієнічні відомості – в сучасній українській школі вони можуть викладатися на уроках біології, медичної підготовки та основи і безпеки життєдіяль-ності. По-друге – соціально-психологічна частина, яка може викладатися на заняттях зі шкільними психологами та уроках з основ держави і права.



Література

1. Венцковський Б.М., Маркін Л.Б., Венцковська І.Б., Кущ В.М. Медико-соціальні аспекти планування сім’ї. – Львів: “Фенікс ЛТД”, 1994. – 118 с.

2. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – Л.: Медицина, 1988. – 160 с.

3. Кобылецкая В., Ячевский А. О мальчиках и девочках. – М.: Профиздат, 1991. – 127 с.

4. Лагетко В.В. Філософська проблема статі //Галицький лікарський вісник. – 2000. – Т.7. – № 1. – С. 97-99.

5. Федоренко О.Є. Мотиваційна структура початкового періоду статевих взаємовідносин у чоловіків //Гали-цький лікарський вісник. – 2000. – Т.7. – № 1. – С. 92-93.

6. Шкіряк-Нижник З.А., Непочатова-Курашкевич Е.І. Сексуальна культура сімейних відносин. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990. – 48 с.