Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 53 54 55 56 57 58 59 60 ... 71

простих iменних акцiй номiнальною вартiстю 25 тiс. грн.

кожна. Власник акцiй розпоряджається ними на свiй розсуд з

вiдома правлiння товариства.

Закон "Про господарське товариство" мiстить норму про

прибутки. Згiдно з ст. 15 прибуток товариства утворiоється з

надходжень вiд господарської дiяльностi пiсля покриття мате-

рiальних та прирiвняних до них витрат i витрат на оплату пра-

цi. З балансового прибутку товариства сплачуються (цдсотки

по кредитах банкiв та по облiгацiях, а також вносяться перед-

баченi законодавством України податки та iншi платежi до

бюджету. Чистий прибуток, одержаний пiсля зазначених роз-

рахункiв, залишається у повному розпорядженнi товариства,

яке вiдповiдно до установчих документiв визначає Напрями

його використання.

Статутом акцiонерного товариства "Жмеринський мясо-

комбiнат" (п. 6.11) передбачено, що iз коштiв статутного

фонду провадиться оплата тiльки господарської дiяльностi.

Виплата засновникам iз коштiв статутного фонду приводить-

ся у випадку безпосередньої участi у виробничо-господар-

ськiй дiяльностi, при узгодженому учасниками зниженнi за-

гального обсягу статутного фонду при лiквiдацiї товариства.

528 Роуiiл хяу

Статут сiльськогосподарського акцiонерного товариства

по вирощуванню насiння цукрових бурякiв "Жданiвське

мiстить в собi положення про статутний фонд. Початковий

статутний фонд товариства становить 80346 грн. i розподiля-

ється мiж його акцiонерами у виглядi 200870 простих iменних

акцiй. Номiнал кожної акцiї 0,40 грн. Товариство має право

збiльшувати або зменшувати розмiр статутного фонду. Рiшен-

ня про збiльшення статутного фонду приймається вищим ор-

ганом управлiння товариства. У Статутi мiститься норма що-

до розподiлу дивiдендiв. Розподiл i виплата дивiдендiв прово-

диться за рiшенням вищого органу управлiння товариства

пiсля складання рiчного звiту, його прийняття ревiзiйною ко-

мiсiєю i затвердження зборами уповноважених акцiонерного

товариства. Статут визначає порядок виплати дивiдендiв.

Спочатку нараховуються дивiденди акцiонерам, якi володiють

привiлейованими акцiями. iз суми, що залишилася, нарахо-

вуються дивiденди акцiонерам, якi володiють простими ак-

цiями пропорцiйно їх вартостi. Дивiденди, що припадають на

державну частину майна перераховуються в бюджет. Дивiден-

ди, що належать до виплати акцiонерам - власникам простих

iменних акцiй, розподiляються на двi частини, з яких одна

частина розподiляється мiж працюючими акцiонерами, про-

порцiйно отриманiй заробiтнiй платi за рiк, решта суми -

мiж всiма акцiонерами пропорцiйно вартостi їхнiх акцiй.

4. Неодмiнною складовою правосубєктностi акцiонерного

переробного товариства є його управлiнська дiяльнiсть. Ця

дiяльнiсть провадиться на засадах колективного самовряду-

вання, виборностi керiвних органiв, пiдзвiтностi цих органiв i

посадових осiб перед акцiонерами, гласностi, дотримання усiх

вимог колективної демократiї. Принциповi вимоги щодо

здiйснення управлiння дiяльнiстю товариства викладенi в

ст. 23 Закону України "Про господарськi товариства". В нiй,

зокрема, визначено, що управлiння товариством здiйснюють

його органи управлiння, склад i порядок обрання (призна-

чення) яких провадиться вiдповiдно до виду товариства. У за-

конi окреслено, якi саме органи управлiння i посадовi особи

функцiонують у товариствах. Так, посадовими особами в то-

вариствi визнаються голова та члени виконавчого органу, го-

лова ревiзiйної комiсiї, голова та члени спостережної ради.

Закон дає перелiк працiвникiв органiв виконавчої влади, пра-

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносин 529

воохоронних органiв та iнших, якi не можуть бути членами

виборних органiв управлiння товариства.

Правомочностi стосовно управлiнської дiяльностi в. акцiо-

нерному товариствi визначаються Статутом вiдповiдного то-

вариства. Так, Статутом виробничо-торговельного товариства

"Жмеринський мясокомбiнат" передбачено, що органами

управлiння i контролю є: рада учасникiв; директор; ревiзiйна

комiсiя. Вищим органом управлiння товариства є рада учас-

никiв, яка складається iз самих учасникiв чи їх представникiв,

директора, який може бути як учасником, так i не учасником

товариства. Рада обирає свого голову i секретаря строком на

один рiк.

Статут визначає повноваження ради учасникiв. Рада надi-

лена правом вирiшувати будь-якi питання дiяльностi това-

риства. До виключної компетенцiї ради вiдносяться такi

питання:

прийняття до складу товариства iнших учасникiв;

вибори голови ради;

внесення змiн i доповнень до Статуту;

визначення основних напрямiв дiяльностi товариства, за-

твердження його виробничо-фiнансового плану i звiтiв про

господарську дiяльнiсть;

виключення учасникiв iз складу товариства;

затвердження нормативних документiв, що регулюють вiд-

носини в товариствi, визначають штатну структуру в това-

риствi;

призначення i звiльнення з посади директор>, головного

бухгалтера, керiвникiв пiдроздiлiв;

визначення розмiру оплати працi працiвникiв i вiдшкоду-

вання ними заподiяної майнової шкоди;

призначення i дострокове вiдкликання членiв ревiзiйної

комiсiї, затвердження її звiтiв i висновкiв;

визначення розмiру, порядку i строкiв внесених учасника-

ми додаткових внескiв, а також виплата їм дивiдендiв при

розподiлi прибутку, визначення порядку покриття шкоди, ви-

значення режиму створення i припинення структурних пiд-

роздiлiв, фiлiй, представництв;

прийняття рiшень про одержання кредитiв;

надання дозволу на укладання угод на певну, визначену

Статутом, суму;

вирiшення питання про переуступку частки iншим учас-

никам та iншим чи третiм особам;

1530

припинення дiяльностi товариства, затвердження лiквiда-

цiйного балансу;

визначення кола обовязкiв учасникiв перед товариством;

розглядає проект колективного договору i надає повнова-

ження директору на його пiдписання.

Згiдно зi ст. 42 Закону "Про господарське товариство" i

вiдповiдного Статуту рiшення загальних зборiв акцiонерiв

приймається бiльшiстю у 3/4 вiд кiлькостi акцiонерiв, якi бе-

руть участь у зборах, з таких питань: а) змiна статуту това-

риства; б) прийняття рiшення про припинення дiяльностi то-

вариства; в) створення та припинення дiяльностi дочiрнiх

пiдприємств, фiлiй та представництв товариства.

З решти питань рiшення приймається простою бiльшiстю

голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах.

Голосування на загальних зборах акцiонерiв проводиться

за принципом одна акцiя - один голос. ;

У акцiонерному товариствi виконавчо-розпорядчими пра-

вомочностями надiленi правлiння i галова правлiння това-

риства. Голова правлiння акцiонерного товариства вправi без

довiреностi здiйснювати дiї та. iменi товариства (ст. 48).

Субєктивнi правомочностi голови i правлiння акцiонерного

товариства визначаються Статутом акцiонерного товариства.

Наприклад, у Статутi закритого акцiонерного товариства "Вi-

та" (Бiлоцеркiвський маслозавод) зазначено, що члени прав-

лiння акцiонерного товариства призначаються головою прав-

лiння у кiлькостi чи складi, необхiдному для нормальної ро-

боти правлiння, але не бiльше як 7 осiб з числа акцiонерiв.

Компетенцiю та обовязки членiв правлiння визначає галова

правлiння (п. 8).

Акцiонерне товариство є колективним утворенням акцiо-

нерiв, що зумовлює потребу у здiйсненнi контрольно-ревiзiй-

них функцiй виборним органом - ревiзiйною комiсiєю, згiд-

но зi ст. 49 Закону "Про господарське товариство".

Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю прав-

лiння акцiонерного товариства здiйснюється ревiзiйною комi-

сiєю, яка обирається з числа акцiонерiв. Порядок дiяльностi

ревiзiйної комiсiї та її кiлькiсний склад затверджується за-

гальними зборами акцiонерiв згiдно iз статутом товариства.

.и

Роздiл ХХУ

АГРАРНО-ДОГОВiРНi ЗОБОВЯЗАННЯ

1. Поняття i види

аграрно-договiрних зобовязань

1. За умов становлення i розвитку ринкових вiдносин аг-

рарнi пiдприємцi рiзних форм власностi та органiзацiйно-

правових форм господарювання як субєкти господарювання

вступають у вiдносини зi споживачами їхньої продукцiї (робiт

та послуг), мiж собою, з постачальниками, банками, iнвесто-

рами, бiржами, пiдприємствами агросервiсу, а також iз будь-

якими iншими субєктами пiдприємницької дiяльностi з ме-;

тою одержання вiд цього прибутку. Юридичним засобом i

правовою формою регулювання цих вiдносин є договiр.

Договiр є головною правовою формою регулювання зов-

нiшнiх i внутрiшнiх пiдприємницьких, зокрема виробничо-

господарських, вiдносин аграрних пiдприємцiв як виробникiв

товарної маси продуктiв харчування i сировини рослинного i

тваринного походження. Вiн використовується субєктами аг-

робiзнесу в разi потреби врегулювання їхнiх вiдносин з iнши-

ми легальними субєктами пiдприємництва.

Основою правосубєктностi кожного аграрного пiдприєм-

ця є як загальнi цивiльно-правовi засади, так i конкретнi пра-

вовi норми, що стосуються кожної зi сторiн указаних договiр-

них вiдносин. Так, Законом "Про пiдприємництво" (ст. 2)

субєктами агробiзнесу в Українi визнаються всi юридичнi

особи (незалежно вiд форм власностi) та фiзичнi право- i дiє-

здатнi особи (незалежно вiд громадянства). Згiдно зi статтями

19-21 Закону "Про селянське (фермерське) господарство",

ст. 21 Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. 14 Закону

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"

субєкти аграрного пiдприємництва всiх форм власностi та

органiзацiйно-правових форм господарювання надiленi пра-

вомочнiстю налагоджувати пiдприємницькi звязки в усiх

сферах дiяльностi на пiдставi договорiв. Правовою основою

532 РоздiлХХУ

договiрної правосубєктностi аграрних пiдприємцiв зi стату-

сом юридичної особи, крiм наведених вище правових норм

законiв України, є також такий локальний правовий акт, як

статут кожного окремо взятого субєкта агробiзнесу, яким

визначенi його завдання, предмет i види пiдприємницької

дiяльностi та правомочнiсть щодо укладання господарських

договорiв.

Договiрна правоздатнiсть кожного окремо взятого субєкта

аграрної iiiдiiрш:мниц(>кої дiяльностi визначається, по-пер-

ше, н -шкошiх України, по-друге, в пiдзаконних президент-

ських та урядових актах, по-третє, в статутах аграрних iвд-

приємцiв, якi мають статус юридичної особи. З прийняттям в

Українi законодавчих i пiдзаконних актiв, орiєнтованих на

створення ринкових вiдносин, аграрнi пiдприємцi набули

практично необмеженої договiрної правоздатностi. Так, Зако-

нами "Про пiдприємництво" (ст. 5), "Про пiдприємства в

Українi" (ст. 21), "Про господарськi товариства" (ст. 1), "Про

селянське (фермерське) господарство" (ст. 19), "Про колек-

тивне сiльськогосподарське пiдприємство" (ст. 14) визначе-

но, що будь-якi приватнi, колективнi, державнi, спiльнi та

iншi аграрнi товаровиробники як пiдприємцi мають гаранто-

ване державою право вступати в договiрнi вiдносини з будь-

якими державними, кооперативними, приватними i громад-

ськими пiдприємствами та з окремими громадянами, а також

самостiйно обирати партнерiв, у тому числi й iноземних, для

укладання i виконання договорiв.

2. Аграрне товаровиробництво характеризується багатога-

лузевiстю. Кожна з його галузей являє собою виробництво

певного гатунку i видiв продуктiв харчування та сировини

рослинного i тваринного походження. Виробництво цих про-

дуктiв i сировини потребує вiдповiдного виробничого забез-

печення, виробничо-тсхиiчного та iншого обслуговування.

Своєрiднiсть продуктiв i сировини, що виробляються вна-

слiдок здiйснення рiльництва, рибальства, мисливства, зу-

мовлює характер пiдприємницьких договiрних вiдносин,

повязаних iз порядком, правовими формами та умовами їх

реалiзацiї.

Зазначенi виробничо-господарськi та iншi чинники поро-

джують i визначають рiзновиди предмета господарсько-дого-

вiрних звязкiв, учасниками яких є аграрнi пiдприємцi як ви-

робники цих продуктiв харчування i сировини. Специфiка

Лграрно-договл./рж зобовязання 533

предмета доцовiрних зобовязань позначається на змiстi кон-

кретного родзу (групи) i виду договорiв, тобто на тих конкрет-

них правах i обовязках, котрi передбачаються конкретним

договором даля кожної з його сторiн. Певне юридичне значен-

ня для характеристики правової природи i класифiкацiї дого-

вiрних зобоввязань мають особливостi правового становища

кожної зi створiн як субєкта договiрних правовiдносин.

Залежно вiд наведених ознак можна вирiзнити основнi

групи договорiв (див. схему 7), що застосовуються в аграрно-

му пiдприємiництвi та закрiплюють зобовязання у цiй сферi:

фiнансов-ого та матерiального забезпечення виробничої дi-

яльностi, зокрема з приводу матерiально-технiчного, електро-

енергетичного та фiнансово-кредитного забезпечення субєк-

тiв аграрного пiдприємництва; надання послуг (ссрвiсу)ь

субєктам аiграрного пiдприємництва, зокрема з приводу ви"

робничо-технiчного, мелiоративного (культуртехнiчного, гiд-]

ромелiоративного, агрохiмiчного обслуговування); реалiзацiї)

вироблених продуктiв харчування i сировини рослинного i

тваринного походження; наукового забезпечення аграрних

пiдприємцiв (запровадження наукових розробок, сортового

насiння, ноїих порiд худоби, птицi та риби тощо)1.

у. 2. Договори кредитування

1. Довго- й короткострокове кредитування аграрних пiд-

приємцiв усiх форм власностi та органiзацiйио-прiїїювих

форм господарювання - важлива та обєктивно нсоОхiдна

форма фiнансової допомоги виробникам товарних продуктiв

харчування i сировини у здiйсненнi ними виробничо-госпо-

дарської та пiдприємницької дiяльностi. Воно вiдiграє важли-

ву роль у розвитку аграрного пiдприємництва, якщо врахову-

вати, по-перше, сезонний розрив мiж поточними виробни-

чими затратами i надходженням ресурсiв включно з коштами

на оплату працi, по-друге, iнфляцiйнi процеси, що призво-

дять до знецiнення коштiв, що їх мають одержати аграрнi

товаровиробники пiсля продажу вироблених ними продуктiв

1 Для ознайомлення з науково-практичними проблемами игрирно-дого-

вiрних зобовязань рекомендується монографiя Статшка А. М. Договори а

агропромьпшiенном комплексе в условиях рьiнка. - Харьков: Право, 1997.

Аграрно-договiрнi зобовязання

харчування та сировини, до пiдвищення цiн на мнтсрiально-

"гехнiчнi засоби ведення аграрного виробництва, i, по-третє;

необхiднiсть розвитку матерiально-технiчної бази свмого аг-

рарного виробництва незалежно вiд очiкуваних прибуткiв вiд

реалiзацiї продуктiв харчування й сировини рослинного i тва-

ринного походження.

Вiдповiдно до ст. 382 Цивiльного кодексу кредитування

аграрних пiдприємцiв має прямий (здiйснюється саме для

аграрного товаровиробника), цiльовий (позичка використо-

вується тiльки за призначенням, скажiмо, на оплату працi),

строковий (отриманi кошти мають бути повернутi в строки,

встановленi договором позички) i зворотний (за користуван-

ня коштами банк списує вiдповiднi вiдсотки) характер.

Залежно вiд банкiвської установи кредитнi дотиiрнi вiд-

носини аграрних пiдприємцiв виникають на рiїних правових

пiдставах. Так, на виконання рiшень Верховної Ради про вiд-

криття кредитних лiнiй аграрним товаровиробникам здiйсню-

ється їх цiльове кредитування. Кредитнi вiдносини аграрних

пiдприємцiв iз Нацiональним банком України, установами

АКБ "Україна" виникають на пiдставi заяви-зобовязання,

без укладення спецiального письмового договору. З iншими

комерцiйними банкiвськими установами аграрнi пiдприємцi

укладають договiр на одержання кредиту.

2. Виникнення кредитних вiдносин мiж аграрними пiд-

приємцями i АКБ "Україна" по урядових кредитних лiнiях -

це результат подання цими субєктами аїробiчнссу днини-за-

мовлення на позичку, яка складається на пiдстниi ниробничо-

фiнансового плану або бiзнес плану (для юридичних осiб усiх

форм власностi) та подання клопотання про надання позички

на певний термiн i для певних цiлей. Умови такого кредиту-

вання частково передбаченi Законом "Про прiоритетнiсть со-

цiального розвитку села i агропромислового комплексу в на-

родному господарствi", постановою Верховної Ради України

"Про порядок введення в дiю Закону "Про селянське (фер-

мерське) господарство", iншими законодавчими актами та

Правилами довгострокового i короткострокового кредитуван-

ня. Повiдомлення вiддiлення АКБ "Україна" про суму видi-

леної позички (кредиту) є не тiльки виявом згоди укласти до-

говiр позички (кредитування), а й констатацiєю факту його

укладення. V

536

У разi укладення договорiв позички (кредитування) з ко-

мерцiйними банками аграрнi пiдприємцi беруть на себе зо-

бовязання повернути позичку в установлений термiн i спла-

тити визначенi договором вiдсотки рiчних. Одержання цих

коштiв має бути забезпечено власними основними та обiгови-

ми засобами для розширеного вiдтворення, а також для по-

вернення одержаної позички через заставу цього майна вiд-

повiдно до вимог Закону "Про заставу". Згiдно з нормами Зе-

мельного кодексу України селянськi (фермерськi) господар-

ства i громадяни вже надiленi правом закладати свої земельнi

дiлянки для одержання позички за умови, що цi дiлянки пе-

редано їм у приватну власнiсть (що пiдтверджено вiдповiдним

Державним актом). У постановi Верховної Ради вiд 27 червня

1995 р. "Про затвердження Правил застосування Закону

України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" (зi змi-

нами, внесеними постановою Верховної Ради України вщ

14 липня 1995 р. пiдкреслено, що застава є засобом забезпе-

чення зобовязань. У разi невиконання боржником (застав-

одавцем) забезпеченого заставою зобовязання, заставотри-

мач має переважне перед iншими кредиторами право одержа-

ти задоволення з вартостi заставленого майва. iпотекою ви-

знається застава землi, нерухомого майна, за якої земля

та/або майно, що є предметом застави, залишаються у застав-

одавця чи третьої особи.

3. За умов становлення ринкових економiчних засад сiль-

ськогосподарськi пiдприємства з метою одержання кредитiв

укладають договори лiзингу як новий вид договiрних зобовя-

зань. Правове регулювання суспiльних вiдносин при цьому

провадиться вiдповiдно до норм Закону "Про лiзинг", що

прийнятий Верховною Радою України 16 грудня 1997 р. Цей

Закон визначає поняття лiзингу, як рiзновиду цивiльно-пра-

вового договору, його економiчнi i правовi засади, правомоч-

ностi сторiн та їхню вiдповiдальнiсть в разi порушення умов;

договору. Лiзингове зобовязання покликане регулювати вiд-

носини з приводу пiдприємницької дiяльностi, яка спрямова-

на на iнвестування власних чи залучених фiнансових коштiв.

Вона полягає в наданнi лiзингодавцем у виключне користу-

вання на визначений строк лiзингоодержувачу нерухомого

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание